Смекни!
smekni.com

Міжнародне перестрахування (стр. 2 из 2)

Співстрахування чи бізнес на принципах взаємності, який у багатьох країнах, які відносяться до emerging markets, все ще досить поширене, у майбутньому втратить своє значення. Через кумуляцію ризиків воно являє собою небезпеку для платоспроможності страхових компаній, що вже сьогодні підтверджується фактом невиконання багатьох таких зобов'язань. Це стає очевидним у міру збільшення щільності страхування, погіршення коефіцієнтів збитковості та посилення конкуренції.

Для українських страхових компаній придбання закордонного перестрахувального захисту є неминучою необхідністю.

При реальному перестрахуванні за кордоном мова, таким чином, йде не про “незаконний чи непотрібний відтік фінансових ресурсів України”, а про придбання перестрахувального захисту та інших послуг. Головне, що необхідно виділити є, що разом із перестраховою премією експортується і сам ризик. Тому мова йде про те, щоб “знайти в рамках усього світу страховий захист від таких ризиків, для покриття яких у національних страховиків бракує ємкості".

Розмір премії, переданої в перестрахування, спочатку повинен визначити сам страховик, виходячи з розміру та обсягу своїх зобов'язань перед страхувальником, можливостей придбання перестрахувального захисту та його вартості. Обмеження передачі ризиків у перестрахування за рубіж як, наприклад, в Україні, де страховикам пропонується розміщати не менш 90% страхових резервів на території України, створює великі проблеми.

Ціна перестрахувального захисту визначається, у першу чергу, виходячи зі статистично розрахованої ціни страхування визначеного ризику, а також виходячи з розміру витрат перестраховика. Тут діє закон попиту та пропозиції. Як ніякий страховик не буде купувати перестрахувальний захист за завищеними цінами в довгостроковому аспекті, так і ніякий перестраховик не зможе довгий час пропонувати свої послуги за заниженою ціною.

Для того, щоб страховик у повному обсязі зміг виконати свої страхові зобов’язання, перестраховик повинен мати вільний доступ на національні страхові ринки.

Тут, на щастя, з часом у світі одержав визнання принцип свободи перестрахування, який з огляду на міжнародний характер перестрахувального бізнесу, закріплює свободу перестраховика і його цедента у відношенні вибору:

+ партнера по перестрахуванню + виду, обсягів і змісту їх договірних перестрахувальних відносин (тут мається на увазі те, що держава не повинна вказувати страховику і перестраховику будь-які конкретно застереження, тарифи і таке інше, які повинні міститися в договорі перестрахування)

Сторони договору перестрахування повинні мати якнайбільше свободи при здійсненні перестрахувальних трансакцій у відношенні:

+ платежів (перерахування премій і відшкодувань), а також при + розміщенні їх капіталу, у тому числі за кордоном.

Визнання вільної і безперешкодної діяльності іноземних перестраховиків є необхідною складовою розвитку міжнародної економіки. Тут треба згадати про такі процеси і явища, як глобалізація, ОЕСР та вступ у ВТО.

Тому, можна зробити висновок, що перестрахування істотно відрізняється від страхування. Перестрахування має і свій власний статус у світовій правовій практиці.

На так званих emerging markets регулярно вводяться різноманітні обмеження. Більшість з них виникають з політико-економічних розумінь (протекціонізм). Однак, у їхній основі може знаходитись розуміння наглядово-правового характеру: як забезпечити виконання перестраховиком своїх зобов'язань, що випливають з договору перестрахування. Тут випливає висновок, що виконання своїх зобов'язань може кращим чином забезпечити тільки такий перестраховик, який має необхідні показники надійності (“security” - широко розповсюджене поняття англійською мовою).

У відношенні оподатковування перестрахувальних операцій: на деяких emerging markets існують загальні розпорядження чи навіть спеціальні документи, що регулюють оподатковування перестрахувальної премії чи “фіктивно розрахованого прибутку".

Тут часто існує нерозуміння того, що “перестраховики в іноземній державі не одержують оподатковувані доходи чи прибуток, джерело яких знаходиться в цій країні. Якщо вони одержують від цих доходів прибуток, то він виникає за місцем перебування перестраховика і там обкладається податком”.

Найчастіше (Україна - не виключення) податком обкладається перестрахувальна комісія, що перестраховик платить страховику. Комісія - це насамперед відшкодування витрат, які страховик мав раніше.

Повернення переплаченої премії по перестрахуванню також не слід заново обкладати податком.

3. Сутність співстрахування

Співстрахування - це страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. При цьому в договорі мають міститись умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика. Одному зі співстраховиків за його згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, але залишено відповідальність перед останнім лише в розмірі відповідної частки. Співстрахування має свої переваги і недоліки. Позитивним є те, що компанії мають змогу об'єднати свої зусилля зі страхування великих ризиків, не поступаючись ні перед ким страховою премією. Недоліки співстрахування полягають в ускладненні процедури оформлення страхування і виплати відшкодування.

Різниця між співстрахуванням і перестрахуванням полягає в тому, що в першому випадку поділяється відповідальність за ризик між страховиками, а при перестрахуванні вся відповідальність перед страхувальником зберігається за страховиком-цедентом, який, у свою чергу, перестраховує частину цієї відповідальності в іншого страховика або професійного перестраховика. Страхувальник може й не знати про наявність договору на перестрахування.

За наявності відповідної угоди між співстраховиками та страхувальником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише в розмірі своєї частки.

Інколи співстрахування розглядають як окремий випадок перестрахування, коли одночасно кілька страховиків за взаємним узгодженням приймають чи передають на страхування великі ризики.

Співстрахуванню і перестрахуванню належить велика роль у збалансуванні страхового портфеля, забезпеченні фінансової стабільності та рентабельності страхових операцій. Поділ відповідальності між страховиками і перестраховиками сприяє підвищенню ємності національного страхового ринку; через перестрахування здійснюється вихід на міжнародні страхові ринки.

Висновки

Основний зміст інституту перестрахування полягає насамперед у забезпеченні найоптимальнішого використання капіталу.

В Україні операції міжнародного перестрахування здійснюють переважно страхові компанії. Наразі тільки дві перестрахувальні компанії, "Скіф Ре" (м. Київ) та "Українська перестрахувальна компанія" (м. Львів), виступають як професійні перестраховики. Така ситуація пояснюється тим, що чинне страхове законодавство нашої країни не відокремлює перестраховиків як суб'єктів страхового ринку від звичайних страховиків, хоча, як свідчить світовий досвід, вимоги, що пред'являються до компаній, які займаються власне перестраховою діяльністю, значно вищі, адже перестрахування пов'язане зі страховим захистом досить великих ризиків.

В Україні ще немає закону про перестрахування. Регламентація діяльності з перестрахування здійснюється на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року № 1290 "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування". Це положення регламентує порядок укладання договорів перестрахування вітчизняних страховиків за межами України з перестраховиками-нерезидентами, але не врегульовує проблем взаємин страхових компаній всередині країни. I, незважаючи на те, що Положення має досить суттєве значення для страхування у галузі ядерної енергетики, космосу тощо, які насправді вимагають об'єднання міжнародних фінансових можливостей, це абсолютно не виправдовує байдужості національного законодавства щодо цедування прийнятих українськими страховиками ризиків, вартість яких не може бути покрита самотужки. Законодавче забезпечення перестрахування покликане, з одного боку, підняти довіру до інституту страхування, а з іншого - стимулювати наші капітали обслуговувати національну економіку.

Без міжнародного перестрахування український ринок може розвиватися лише дуже повільними темпами, а українські страховики можуть лише в обмеженому масштабі виконувати функцію захисту національної економіки і її суб'єктів.

Тому стає очевидним, що все, що перешкоджає українським страховикам отримувати ефективний перестрахувальний захист та пов'язані з ним послуги робить їх занадто дорогими і в кінцевому рахунку завдає шкоди не тільки самим українським страховикам, а тим самим і розвитку української економіки в цілому.

Список використаної літератури

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року № 1290 "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування"

2. Александрова М.М. Страхування: Навчальний посібник. - ЦУЛ, 2002

3. Гвозденко А.А. Основы страхования: Ученик. - М: Финансы и статистика, 1998

4. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Товариство "Знання", КОО, 1998

5. Машина Н.І. Мiжнародне страхування. Навчальний посiбник. - К. 2008

6. Постінікова І. Перестрахування. // Ж-л "Страхова справа". - 2001. - № 4 (4)