регистрация /  вход

Комп'ютерні мережі ЗАТ КБ "ПриватБанк" (стр. 1 из 8)

Курсова робота

з курсу: Комп’ютерні мережі

на тему: Комп’ютерні мережі ЗАТ КБ «ПриватБанк»


Вступ

Становлення та розвиток ринкових відносин характеризується переходом до нової економічної моделі, головне місце в якій займають інформаційні системи і технології, що використовують сучасні програмні та технічні засоби для передачі, обробки і збереження інформації. Звичайно, що в таких умовах та процесах масової інформатизації суспільства велика роль належить засобам підвищення якості та швидкості обміну і доступу до джерел інформації, а саме – комп’ютерним інформаційним мережам.

Розвиток комп’ютерних мереж в Україні було започатковано на початку 90-х. Фактично за десятиріччя становлення та розвитку процес впровадження комп’ютерних мереж привів до скорочення витрат на доступ до інформації, можливості працювати з нею в реальному часі, все це дозволяє оперативно, якісно та з невеликими витратами позитивно впливати на різні сторони суспільного, господарського та особистого життя.

Комп’ютерна мережа – сукупність взаємопов’язаних (через канали передачі даних) комп’ютерів, які забезпечують користувачів засобами обміну інформацією і колективного використання ресурсів : Апаратних; Програмних; Інформаційних. Важко уявити собі більше благодатний ґрунт для впровадження нових комп'ютерних технологій, чим банківська діяльність. У принципі майже всі завдання, які виникають у ході роботи банку досить легко піддаються автоматизації. Швидка й безперебійна обробка значних потоків інформації є однієї з головних завдань будь-якої великої фінансової організації. Відповідно до цього очевидна необхідність володіння обчислювальною мережею, що дозволяє обробляти всі зростаючі інформаційні потоки. Крім того, саме банки мають достатні фінансові можливості для використання найсучаснішої техніки.

Основним призначенням комп'ютерної мережі є забезпечення простого, зручного і надійного доступу користувача до спільних розподілених ресурсів мережі та організація їх колективного використання з надійним захистом від несанкціонованого доступу, а також забезпечення зручними і надійними засобами передачі даних між користувачами мережі.


Розділ 1. Мережеві інформаційні системи та технології в системах сучасних банківських установ

1.1 Аналіз сучасного програмного забезпечення комп’ютерних інформаційних мережевих систем

Локальна мережа є набором комп'ютерів, периферійних пристроїв (принтерів і т. п.) і комутаційних пристроїв, сполучених кабелями. Як кабель використовуються «товстий» коаксіальний кабель, «тонкий» коаксіальний кабель, вита пара, волоконно-оптичний кабель. «Товстий» кабель, в основному, використовується на ділянках великої протяжності при вимогах високої пропускної спроможності. Волоконно-оптичний кабель дозволяє створювати протяжні ділянки без ретрансляторів при недосяжній за допомогою інших кабелів швидкості і надійності. Проте вартість кабельної мережі на його основі висока, і тому він не знайшов поки широкого розповсюдження в локальних мережах. В основному локальні комп'ютерні мережі створюються на базі «тонкого» кабелю або витої пари.

Спочатку мережі створювалися за принципом "тонкого" Еthеrnеt. У основі його — декілька комп'ютерів з мережевими адаптерами, сполучені послідовно коаксіальним кабелем, причому всі мережеві адаптери видають свій сигнал на нього одночасно. Недоліки цього принципу виявилися пізніше.

Із зростанням розмірів мереж паралельна робота багатьох комп'ютерів на одну єдину шину стала практично неможливою: дуже великі стали взаємні впливи один на одного. Випадкові виходи з ладу коаксіального кабелю (наприклад, внутрішній обрив жили) надовго виводили всю мережу з ладу. А визначити місце обриву або виникнення програмної несправності, що "заткнула" мережу, ставало практично неможливо.

Тому подальший розвиток комп'ютерних мереж відбувається на принципах структуризації. В цьому випадку кожна мережа складається з набору взаємозв'язаних ділянок — структур.

Кожна окрема структура є декількома комп'ютерами з мережевими адаптерами, кожний з яких сполучений окремим дротом — витою парою — з комутатором. При необхідності розвитку до мережі просто додають нову структуру.

При побудові мережі за принципом витої пари можна прокласти більше кабелів, ніж встановлено зараз комп'ютерів. Кабель проводиться не тільки на кожне робоче місце, незалежно від того, потрібен він сьогодні його власнику чи ні, але навіть і туди, де сьогодні робочого місця немає, але можлива поява в майбутньому.

Структурована система дещо дорожча традиційній мережі за рахунок значної надмірності при проектуванні. Та зате вона забезпечує можливість експлуатації протягом багатьох років. Для мереж, побудованих за цим принципом, з'являється необхідність в спеціальному електронному устаткуванні. Один з таких пристроїв — хаб — є комутаційним елементом мережі. Кожен хаб має від 8 до 30 роз'ємів (портів) для підключення або комп'ютера, або іншого хаба. До кожного порту підключається тільки один пристрій. При підключенні комп'ютера до хабу виявляється, що частина електроніки мережевого інтерфейсу знаходиться в комп'ютері, а частина — в хабі. Таке підключення дозволяє підвищити надійність з'єднання. У звичних ситуаціях, крім посилення сигналу, хаб відновлює преамбулу пакету, усуває шумові перешкоди і т.д.

Хаби є серцем системи і багато в чому визначають її функціональність і можливості. Навіть в найпростіших хабах існує індикація стану портів. Це дозволяє негайно діагностувати проблеми, викликані поганими контактами в роз'ємах, пошкодженням дротів і т.п. Істотною властивістю такої структурованої мережі є її висока перешкодостійкість: при порушенні зв'язку між двома її елементами, інші продовжують зберігати працездатність. Задача з'єднання комп'ютерних мереж різних організацій, часто створених на основі різних стандартів, викликала появу спеціального устаткування (мостів, маршрутизаторів, концентраторів і т. п.), що здійснює таку взаємодію.

Системні програмні засоби, які керують процесами в ЛОМ та об'єднані загальною архітектурою, комунікаційними протоколами та механізмами взаємодії обчислювальних процесів, називаються мережними ОС.

Розглянемо характеристики окремих таких систем.

Mіcrоsоft Wіndоws NT Аdvаncеd Sеrvеr — ОС для мереж середніх масштабів, що ґрунтується на доменній структурі. Домен — це набір, який може містити до 10 000 об'єктів (комп'ютери, користувачі, групи користувачів, файлові об'єкти, принтери). ЛОМ може складатися з одного або кількох доменів, між якими встановлюються довірчі відносини, тобто один домен може використовувати ресурси іншого. Ця система характеризується підтримкою Wеb-серверів, засобами ефективної архівації даних, поширенням (реплікацією) даних на інші мережні сервери, захистом доступу за допомогою ідентифікаційного коду.

Nоvеll Nеt Wаrе — ОС, що ґрунтується на службі каталогів (NDS) і є глобальною базою для всіх мережних ресурсів, які, в свою чергу, організуються у вигляді багаторівневої ієрархії. БД логічно розбито на розділи, які поширюються по мережних серверах, створюючи надійніший доступ до ресурсів мережі. Тут також є система підтримки Wеb-серверів, засоби обслуговування каталогів, реальна підтримка зв'язку з UNІX, архівація, реплікація даних, доступ до яких організований за допомогою захисних кодів. Ця ОС (версія 4.0) дає змогу одночасно працювати до 1000 користувачам і мати доступ до 54 000 файлових серверів. Система захисту організується чотирма кільцями, в кожному з них програмне забезпечення має певні привілеї.

UNІX — гнучка, стабільна, захищена ОС для великомасштабних ЛОМ, що має систему серверів, призначену для роботи багатьох користувачів. Мережна файлова система дає змогу сумісно використовувати файли і ресурси кількох серверів, організованих на різних платформах.

Перша особливість UNІX — це мережна інформаційна система (NІS), яка обслуговує каталоги мережі та містить паролі, списки груп користувачів, фізичні адреси, ІР-адреси тощо. В системі є також вбудована підтримка Іntrаnеt, захист на рівні об'єктів, засоби обслуговування файлів. При виборі ОС слід ураховувати такі параметри:

1. продуктивність залежно від кількості комп'ютерів мережі;

2. надійність мережі;

3. ємність оперативної та дискової пам'яті, яку потребують мережні засоби;

4. топологію мереж, що підтримуються;

5. захист інформації від несанкціонованого доступу;

6. взаємодію з інтерфейсами інших мереж.

1.2 Принципи проектування та функціонування комп'ютерних мереж систем установ

Комп'ютерні мережі можна класифікувати за рядом ознак, у тому числі за територіальним розподілом. При цьому розрізняють глобальні, регіональні та локальні мережі.

Глобальні мережі об'єднують користувачів, розташованих по всьому світу. В них часто використовуються супутникові канали зв'язку, що дають змогу сполучати вузли мережі зв'язку та ЕОМ, які знаходяться на відстані 10—15 тис. км один від одного.

Регіональні мережі об'єднують користувачів міста, області, невеликих країн. Як канали зв'язку в лих найчастіше застосовуються телефонні лінії. Відстані між вузлами мережі становлять 10–1000 км.

Локальні мережі сполучають абонентів одного або кількох сусідніх будівель одного підприємства, установи. Локальні мережі набули дуже великого поширення, оскільки 80–90% інформації циркулює поблизу місць її появи і тільки 20–10% пов'язано із зовнішніми взаємодіями. Локальні мережі можуть мати будь-яку структуру, але найчастіше комп'ютери в локальній мережі сполучаються єдиним високошвидкісним каналом передачі даних, що є головною відмітною особливістю локальних мереж. Як канал передачі даних при цьому використовуються: вита пара; коаксіальний кабель; оптичний кабель та ін. В оптичному каналі свлітловод зроблено з кварцового скла завтовшки в людську волосину. Це найбільш швидкісний, надійний, але і дорогий кабель. Відстані між ЕОМ в локальній мережі невеликі - до 10 км, а при використанні радіоканалів зв'язку - до 20 км. Канали в локальних мережах є власністю організацій і це спрощує їх експлуатацію.


Дарим 300 рублей на твой реферат!
Оставьте заявку, и в течение 5 минут на почту вам станут поступать предложения!
Мы дарим вам 300 рублей на первый заказ!