Історія створення Збройних Сил України

Після розпаду Радянського Союзу і проголошення в 1991 році незалежності, Україна успадкувала одне з найбільш потужних угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та в цілому відносно сучасними зразками звичайного озброєння та військової техніки.

Після розпаду Радянського Союзу і проголошення в 1991 році незалежності, Україна успадкувала одне з найбільш потужних угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та в цілому відносно сучасними зразками звичайного озброєння та військової техніки.

На території України на той час дислокувалися: ракетна армія, три загальновійськові та дві танкові армії, один армійський корпус, чотири повітряні армії, окрема армія Протиповітряної оборони (ППО), Чорноморський флот.

Усього угруповання військ і сил нараховувало біля 780 тисяч чоловік особового складу, 6,5 тисячі танків, близько 7 тисяч бойових броньованих машин, до 1,5 тисячі бойових літаків, понад 350 кораблів та суден забезпечення, 1272 стратегічних ядерних боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет та майже 2,5 тисячі одиниць тактичної ядерної зброї.

Проте це не були ще Збройні Сили незалежної держави в повному розумінні цього слова, Україна отримала лише окремі фрагменти військової машини Радянського Союзу.

Тому 24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію усіх розташованих на українському терені військових формувань Збройних сил колишнього СРСР, та про створення одного з ключових відомств – Міністерства оборони України.

З цього часу наша держава стає лідером серед колишніх радянських республік у справі створення власної армії, вбачаючи в ній основу і гаранта реальної державності. Уряд України приступив до створення Збройних Сил та інших військових формувань.

Процес військового будівництва в Україні умовно можна розподілити на три основні етапи:

перший, з 1991 по 1996 роки – формування основ Збройних Сил України;

другий, з 1997 по цей час – подальше будівництво Збройних Сил України;

третій, з 2001 року – реформування та розвиток Збройних Сил України.

Характерними ознаками першого з них були одночасне формування правової основи діяльності Збройних Сил, реорганізація їх структур, створення відповідних систем управління, забезпечення та інших елементів, необхідних для їх функціонування.

При цьому становлення Збройних Сил України у згаданий період супроводжувався значним скороченням військових структур, чисельності особового складу, кількості озброєнь та військової техніки.

Так, на кінець 1996 року було скорочено понад 3,5 тисячі різноманітних військових структур, майже 410 тисяч чоловік особового складу. Значно зменшилася кількість озброєнь та військової техніки: бойових літаків – на 600 одиниць, вертольотів – майже на 250 одиниць, парк танків та бойових броньованих машин скоротився майже на 2400 і 2000 відповідно.

В основу процесу створення власного війська були закладені політичне рішення керівництва України стосовно без’ядерного і позаблокового статусу держави. При цьому враховувалися також обмеження, пов’язані з ратифікацією Договору “Про звичайні збройні сили в Європі” та виконанням Ташкентської Угоди 1992 року, якою встановлювалися не тільки максимальні рівні озброєння для кожної держави колишнього СРСР, а й для так званого “флангового району”. В Україні до нього входили Миколаївська, Херсонська, Запорізька області та Автономна Республіка Крим.

У стислі терміни Верховною Радою України був прийнятий пакет законодавчих актів стосовно воєнної сфери: Концепція оборони і будівництва Збройних Сил України, постанова “Про Раду оборони України”, Закони України “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, Воєнна доктрина України тощо.

На ті ж роки припадає й реалізація ядерного роззброєння України. Воно є однією із найбільш значних історичних подій кінця ХХ-го сторіччя. Вперше в історії людства держава добровільно відмовилася від володіння ядерною зброєю. На 1 червня 1996 року на території України не залишилося жодного ядерного боєзаряду або боєприпасу.

Незважаючи на різноманітні труднощі того періоду були закладені основи національного війська незалежної держави: за короткий термін були створені Міністерство оборони, Генеральний штаб, види Збройних Сил, системи управління, підготовки і всебічного забезпечення військ (сил) тощо.

Проте, з часом стало зрозумілим, що процес будівництва Збройних Сил лише починався. І справа тут полягала не тільки у тому, що у той період не було системного підходу та чітко визначеного, послідовного плану до розв’язання проблем військового будівництва, а й бракувало підготовлених кадрів для його розробки та реалізації.

Негативно вплинула на процес військового будівництва також часта зміна керівництва військового відомства. Так, з 1991 по 1996 роки змінилося три Міністри оборони і чотири начальники Генерального штабу. З початком формування Збройних Сил України було оновлено понад 70% керівного складу. Змінилися майже усі командувачі військ військових округів, армій, командири корпусів та дивізій.

На розв’язання проблем того періоду наклалися труднощі, пов`язані зі значним міждержавним переміщенням військових кадрів. З 1991 по 1994 роки з України в інші держави було переведено близько 12 тисяч офіцерів та прапорщиків і понад 33 тисячі повернулося на Батьківщину.

Безумовно, головною причиною незадовільного виконання основних заходів будівництва Збройних Сил України було постійне зниження у Державному бюджеті України, як загальної частки видатків на національну оборону взагалі, так і, витрат на утримання Збройних Сил, закупівлю озброєння і військової техніки, проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт зокрема.

Ці та інші чинники зумовлювали необхідність розробки обґрунтованої Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України, яка б не лише визначила напрями та пріоритети будівництва національних Збройних Сил, а й – збалансувала б їх завдання, структуру, чисельність з потенційними воєнними загрозами та викликами національній безпеці України та сучасними економічними можливостями держави.

"Лiтопис незалежної України"

(основнi заходи в обороннiй сферi)

Рiк 1991
24 серпня

Прийняття Верховною Радою постанови "Про вiйськовi формування України"

"Верховна Рада постановляє:

1. Пiдпорядкувати всi вiйськовi формування, дислокованi на територiї республiки, Верховнiй Радi України.

2. Утворити Мiнiстерство оборони України.

3. Урядовi України приступити до створення Збройних Сил України, республiканської гвардiї та пiдроздiлу охорони Верховної Ради, Кабiнету Мiнiстрiв i Нацiонального банку України".

29 серпня Робоча зустрiч Голови Верховної Ради України Л. Кравчука з командувачами вiйськових округiв, флоту, армiй, командирами вiйськових з'єднань, якi дислокуються в Українi.
3 вересня Призначення Мiнiстром оборони України генерала К.П. Морозова (постанова Верховної Ради України № 1473-ХII).
7 жовтня Указом Президiї Верховної Ради України розташованi в Українi вiйськовi частини, пiдроздiли залiзничних вiйськ, вiйська урядового зв'язку КДБ СРСР, пiдроздiли цивiльної оборони, вiйськова технiка i майно МО СРСР пiдпорядковуються Мiнiстерству оборони України.
11 жовтня Верховною Радою України прийнято постанову Про Концепцiю оборони та будiвництва Збройних Сил України.
11 жовтня Постановою Верховної Ради було утворено Раду оборони України, до складу якої увiйшли Голова Верховної Ради, вiн же - Голова Ради оборони, Прем'єр-мiнiстр, голова Комiсiї Верховної Ради України з питань оборони i державної безпеки, державний мiнiстр з питань оборони, нацiональної безпеки i надзвичайних ситуацiй, державний мiнiстр з питань оборонного комплексу i конверсiї, мiнiстр оборони, мiнiстр закордонних справ, голова Служби нацiональної безпеки, командувач Прикордонних вiйськ, командувач Нацiональної гвардiї, начальник Штабу цивiльної оборони.
14 листопада

Указом Президiї Верховної Ради було ухвалено текст Вiйськової присяги та тимчасове положення про порядок її скликання.

6 грудня Верховна Рада ухвалила закони "Про оборону України", "Про Збройнi Сили України", якими проголошено створення Збройних Сил України. Того ж дня було затверджено текст Вiйськової присяги, яку у залi Верховної Ради першим склав Мiнiстр оборони К. Морозов.
30 грудня На зустрiчi глав держав СНД Президент України Л. Кравчук заявив, що з 3 сiчня 1992 року дислокованi на територiї України вiйська приводяться до добровiльної присяги на вiрнiсть народу України.
На кiнець року в Українi дислокувалися: ракетна армiя, три загальновiйськовi та двi танковi армiї, один армiйський корпус, чотири повiтрянi армiї, окрема армiя Протиповiтряної оборони (ППО), Чорноморський флот. Угрупування цих вiйськ i сил нараховувало бiля 780 тисяч чоловiк особового складу, 6,5 тисяч танкiв, близько 7 тисяч бойових броньованих машин, до 1,5 тисячi бойових лiтакiв, понад 350 кораблiв та суден забезпечення, 1272 стратегiчних ядерних боєголовок мiжконтинентальних балiстичних ракет та майже 2,5 тисячi одиниць тактичної ядерної зброї. Проте це не були ще Збройнi Сили незалежної держави в повному розумiннi цього слова, Україна отримала лише окремi фрагменти вiйськової машини Радянського Союзу.
Рiк 1992
сiчень-березень Приведення до Вiйськової присяги на вiрнiсть народу України вiйськовослужбовцiв та вiйськовозобов'язаних.
9 сiчня Вiдбулася Всеукраїнська нарада з питань вiйськового будiвництва пiд головуванням Президента України Л. Кравчука, на якiй було накреслено шляхи вiйськового будiвництва держави до початку 1996 року.
11 сiчня В м. Мiнську спiльним Комюнiке мiж державними делегацiями України i Росiї визначено, що частина сил Чорноморського флоту повинна увiйти до складу Збройних Сил України.
5 березня Мiнiстром оборони України затверджено Концепцiю соцiально-психологiчної служби у Збройних Силах України.
25 березня Прийнято Закон України "Про загальний вiйськовий обов'язок i вiйськову службу".
7 квiтня Сформовано i почало функцiонувати командування Вiйськово-Морських Сил України.
червень-липень Сформовано та направлено до Югославiї перший вiйськовий пiдроздiл українських миротворчих сил.
1 липня Указом Президента України створено Раду нацiональної безпеки України та визначено її персональний склад.
4 липня Радою оборони України схвалено Воєнну доктрину України.
3 серпня Мiж Україною i Росiєю в м. Ялта пiдписано Угоду про принципи формування ВМС України i ВМФ Росiї на базi Чорноморського флоту колишнього СРСР.
19 серпня Кабiнет Мiнiстрiв прийняв постанову "Про реформу вiйськової освiти". 34 вищi вiйськовi заклади перетворено у 7 вiйськових iнститутiв, один вiйськовий унiверситет, одну Академiю Збройних Сил України, 3 вiддiлення вiйськової пiдготовки i 43 вiйськовi кафедри при цивiльних вищих навчальних закладах України.
28 серпня

Вiйськова колегiя Мiнiстерства оборони України затвердила створення нового виду Збройних Сил України - Вiйськ Протиповiтряної оборони.

Рiк 1993
28 сiчня Пiдписано Указ Президента "Про Вiйськово-Повiтрянi Сили України".
3 лютого Верховною Радою України прийнято постанову "Про порядок введення в дiю Закону України "Про Цивiльну оборону України".
8 жовтня Мiнiстром оборони України призначено генерала В.Г. Радецького
19 жовтня Верховною Радою України прийнято постанову "Про загальну структуру, чисельнiсть та матерiально-технiчне забезпечення Збройних Сил України", якою визначено план проведення органiзацiйних заходiв у Збройних Силах України.
19 жовтня Постановою Верховної Ради України затверджено Воєнну доктрину України, як складову частину концепцiї нацiональної безпеки i сукупнiсть основоположних настанов i принципiв щодо органiзацiї та забезпечення безпеки особи, народу i держави шляхом полiтичних, дипломатичних, економiчних та воєнних заходiв.
21 жовтня Постановою Верховної Ради України введено у дiю Закон України "Про мобiлiзацiйну пiдготовку та мобiлiзацiю".
21 жовтня Верховною Радою України прийнято Закон "Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту".
Рiк 1994
15 лютого Пiдписано Указ Президента України "Про Положення про вiйськовi комiсарiати".
25 серпня Указом Президента України Мiнiстром оборони призначено В.М. Шмарова.
7 жовтня Видано Указ Президента України "Про органiзацiю шефства над кораблями ВМС України".
Рiк 1995
20 квiтня Видано Указ Президента України "Про Вiйська Повiтряної оборони", яким проголошено створення Вiйськ Повiтряної оборони.
Рiк 1996
5 квiтня Видано Указ Президента України "Про шефство над авiацiйними вiйськовими частинами Збройних Сил України".
23 травня Пiдписано Указ Президента України "Про Сухопутнi вiйська України".
11 липня Указом Президента України Мiнiстром оборони України призначено генерала О.I. Кузьмука
23 жовтня Мiж Україною i Росiєю укладено Угоду про статус та умови перебування ЧФ Росiйської Федерацiї на територiї України.
На кiнець 1996 року було скорочено понад 3,5 тисячi рiзноманiтних вiйськових структур, майже 410 тисяч чоловiк особового складу. Значно зменшилася кiлькiсть озброєнь та вiйськової технiки: бойових лiтакiв - на 600 одиниць, вертольотiв - майже на 250 одиниць, парк танкiв та бойових броньованих машин скоротився майже на 2400 i 2000 вiдповiдно.
Рiк 1997
20 сiчня Указом Президента України затверджено Державну Програму будiвництва та розвитку Збройних Сил України до 2005 року, якою визначено поетапну реалiзацiю основних положень Концепцiї будiвництва та розвитку Збройних Сил України.
21 серпня Указом Президента України затверджено Положення "Про Мiнiстерство оборони України" i "Про Генеральний штаб Збройних Сил України".
21 серпня Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України затверджено Комплексну програму поетапного скорочення i лiквiдацiї бойових ракетних комплексiв мiжконтинентальних балiстичних ракет РС-18.
13-14 жовтня Пiд керiвництвом Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Л.Д.Кучми проведено стратегiчне командно-штабне навчання "Редут-97", до якого вперше залучалися всi Мiнiстерства i вiдомства держави, причетнi до оборонних завдань. Визначено доцiльнiсть створення на особливий перiод Ставки ВГК.
Рiк 1998
5 березня Прийнято Закон України "Про Раду нацiональної безпеки i оборони України", яким визначено правовi засади органiзацiї та дiяльностi РНБО України, її склад, структуру, компетенцiю i функцiї.
14 травня Розпорядженням Президента України затверджено Комплексну програму поетапного скорочення i лiквiдацiї розмiщених в Українi стратегiчних авiацiйних комплексiв ТУ-95МС i ТУ-160.
4 вересня Указом Президента України затверджено Концепцiю виховної роботи у Збройних Силах України та iнших вiйськових формуваннях України.
22 грудня Верховною Радою України прийнято постанову "Про чисельнiсть Збройних Сил України". На кiнець 2000 року Збройнi Сили України матимуть штатну чисельнiсть 310 тисяч вiйськовослужбовцiв та 90 тисяч працiвникiв.
Рiк 1999
23 квiтня Верховною Радою України прийнято Закон України "Про участь України в мiжнародних миротворчих операцiях".
Рiк 2000
2 березня

Верховною Радою України прийнято Закон України "Про направлення пiдроздiлiв Збройних Сил України до iнших держав".

Ратифiковано Угоду мiж державами - учасницями Пiвнiчноатлантичного договору та iншими державами, якi беруть участь у програмi "Партнерство заради миру", щодо статусу їх збройних сил.

28 липня Указом Президента України затверджено "Державну програму будiвництва i розвитку Збройних Сил України на перiод до 2005 року".
5 жовтня Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змiн до Закону України "Про Збройнi Сили України".
5 жовтня Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змiн до Закону України "Про оборону України".
На кiнець 2000 року Збройнi Сили України мали штатну чисельнiсть 310 тисяч вiйськовослужбовцiв та 90 тисяч працiвникiв.

Професiйнi вiйськовi свята

23 лютого - День захисника Вiтчизни.
8 липня - День Вiйськ Протиповiтряної оборони ЗС України
1 серпня - День Вiйськово-Морських Сил ЗС України
2 серпня - День аеромобiльних вiйськ
8 серпня - День вiйськ зв'язку
7 вересня - День вiйськової розвiдки
9 вересня - День танкiстiв
14 вересня - День мобiлiзацiйного працiвника
29 жовтня - День вiйськового фiнансиста
3 листопада - День ракетних вiйськ i артилерiї
3 листопада - День iнженерних вiйськ
6 грудня - День Збройних Сил України (10-рiчниця)
12 грудня - День Сухопутних вiйськ ЗС України
23 грудня - День вiйськовослужбовцiв оперативного управлiння (вiддiлу, вiддiлень) штабiв усiх рiвнiв Збройних Сил України.