Смекни!
smekni.com

Історія українських конституцій середини та другої половини ХІХ ст

План.

1. Вступ.

2. Історія українських конституцій середини та другої половини ХІХ ст.

3. Українська конституційно-правова думка ХХ ст.

4. Висновок.

1. Вступ.

Конституція – це основний закон держави, у якому регламентується найважливіші точки зору держави відносини у сфері державного устрою, організації і функціонування органів держави, правового статусу особи.

Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

Згідно статті 161. День прийняття Конституції України є державним святом – Днем Конституції України.

2. Історія українських конституцій середини та другої половини ХІХ ст.

Історія українських Конституцій середини та другої половини ХІХ ст. представлена двома конституційними проектами: „Начерком Конституції Республіки” Григорія Анурузького (1848 – 1850 рр.) та фундаментальною роботою Михайла Драгоманова „Вольний Союз – Вільна Спілка (1884 р.)”. Г.Андрузький – активний член Кирило-Мефодіївського братства, студент юридичного факультету Київського університету – бачив майбутнє України суверенного державного утворення – складової Конфедерації слов’янських народів. Визначний учений М.Драгоманов пропонував реорганізувати царську Росію у федеративну республіку, в якій громадянам були б забезпечені широкі особисті та політичні права.

3. Українсько конституційно-правова думка ХХ ст.

На початку ХХ ст. українську конституційно-правову думку яскраво представлено проектами Конституції Миколи Міхновського та Михайла Грушевського, які в багатьох положеннях продовжили конституційно-правові традиції, закладені Драгомановим.

Яскравою сторінкою історії українських конституцій є період УНР – ЗУНР (1917 – 1923 рр.) котрий представлений як низкою конституційних актів (чотири універсали Української Центральної Ради, Конституція УНР, закони УНР про державні символи, громадянство, національно-персональну автономію і т.ін...) так і низкою конституційних проектів (зокрема „Проект Конституції УНР” професора Київського університету Отто Ейхельмана (1920 р.), проект Конституції УНР д-ра Степана Варана (1920 р.) тощо.

4. Висновок.

Дані документи передбачали відновлення незалежної демократичної української держави з республіканською формою правління, держави, в якій визнано й гарантовано право особи і громадянина, права національних меншин, інститут місцевого самоврядування, а державна влада будується за принципом її поділу на окремі гілки.