Смекни!
smekni.com

Мідхат-паша суспільно-політичні погляди та діяльність (стр. 1 из 5)

Міністерство науки та освіти України

Волинський державний університет імені Лесі Українки

Кафедра історії

світових цивілізацій

Курсова робота

на тему: “Мідхат-паша:
суспільно-політичні погляди та діяльність”

Виконала:

студентка 34 групи

заочної форми навчання

історичного факультету

Перевірив:

кандидат іст. наук, доцент

Серпенінов П.Н.

Луцьк 2001

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................... 3

Розділ І. Початковий період державної діяльності Мідхат-паші. Генерал-губернатор Дунайського вілайету.......................................................................... 4

Розділ ІІ. Державна діяльність Мідхат-паші наприкінці 60-х на початку 70-х років XIX ст........................................................................................................... 13

Розділ ІІІ. Суспільно-політичні погляди Мідхата-паші.............................. 19

Висновки....................................................................................................... 27

Список використаної літератури................................................................. 28

Вступ

Розділ І. Початковий період
державної діяльності Мідхат-паші.
Генерал-губернатор Дунайського вілайету

Життєвий шлях Ахмеда Мідхат-паші прийшовся на дуже важливий по значимості період історії Туреччини. Він характеризується двома найважливішими тенденціями у внутрішньому розвитку країни. З одного боку, це подальший соціально-економічний і політичний спад Османської імперії, що супроводжувався боротьбою нетурецьких народів проти турецького ярма, і усе більш суттєва, що росте залежність держави від політики європейських держав, з іншого боку, це прогресивні в розвитку країни тенденції, що намітилися в 40-і роки XIX в., у які почалася діяльність Мідхат-паші. Вони висловилися в проведенні ряду реформ, спрямованих на зміцнення внутрішнього і зовнішнього становища країни. Водночас ці реформи ставили своєю ціллю за допомогою зміцнення державно-адміністративної системи зберегти панування турок над скореними ними народами.

У 40-50 ті роки XIX в. необхідність проведення реформ зізнавалася в Туреччині лише одиничними представниками правлячого класу. І в числі їх у першу чергу варто назвати ім’я Мустафю Решид-паші. Його реформи в області адміністративного устрою, судової системи, просвітництва відрізнялися поверховістю і половинчастістю і мало торкалися соціально-економічні основи османського товариства й інтереси панівного класу Османської імперії. Попри все те не можна не визнати, що самі по собі ці реформи свідчили про існування в надрах османського товариства сил, спроможних зробити відому протидію згубним процесам, що руйнували османська держава зсередини і ззовні. Реформи об’єктивно сприяли буржуазним процесам у житті Османської імперії. Вони зробили, нехай у дуже незначному ступені, вплив на хід соціально-економічного і політичного розвитку Туреччини середини другої половини XIX ст.

Державна діяльність Мідхат-паші розпочалася як уже говорилося, у 40-х роках XIX ст., коли султанський уряд тільки початок звертати увагу на підготування державних службовців, «а їхній знання і навички. У великому ступені це було пов’язано з видаленням з урядового апарата греків-фанаріотів, унаслідок чого суттєвої стала необхідність в утвореному турецькому чиновництві, одним із найвидатніших представників якого призначено було стати Ахмеду Мідхат-паші.

Мідхат-паша народився в 1822 р. у Стамбулі в сім’ї кадія, що постійно переїжджали з міста в місто, і одержав традиційне Утворення. У 1838 р. він надійшов у школу цивільних чиновників - перший навчальний заклад такого роду в Османській імперії. Програма школи передбачала ряд предметів, які вивчалися не в медресе: французька мова, арифметику, геометрію, географію: Проте, оскільки програма ця залишилася на папері. Мідхат покинув навчальний заклад, що мало що могло додати до його знань.

Декілька років Мідхат проробив у скромній посаді писаря в канцелярії першого секретаря великого візира, потім був посланий у провінцію і працював у Сирії, Конье, Кастамону. Поїздки в Сирії й Анатолієві дали йому реальне уявлення про життя в країні, про положення в її системі керування.

Повернувшись у Стамбул і оселившись тут уже зі своєю сім’єю, Ахмед Мідхат став працювати в протокольному відділі Вищої юридичної ради, що займались підготуванням законопроектів і, деякими іншими питаннями юридичного характеру. Участь у засіданнях ради дозволило Мідхату познайомитися з найвизначнішими турецькими сановниками, що звернули увагу на спроможну молодого людину. Дуже незабаром йому доручили провести розслідування двох справ, пов’язаних із правом митних зборів у Сирії і діями Кибрисли Мехмед-паші, командуючого розквартированим там корпусом регулярної армії. У короткий час Мідхат виконав покладену на нього місію, проявивши рідкісну для турецького чиновника того часу сумлінність і чесність.

Дії Мідхата одержали високу оцінку Порти, тому що йому вдалося повернути скарбниці велику суму, привласнену відкупниками в Дамаску й Алеппо. І коли в 1852 р. великий візир Мустафь Реишд-паша став головою Вищої юридичної ради, він доручив Мідхату протоколювання найбільше важливих засідань і початків робити йому свою підтримку.

У 1855 р. великий візир Кибрисли Мехмед-паша доручив Мідхату «навести порядок» у Болгарії, охопленої повстанським прямуванням, що посилилося в зв’язку з Кримською війною. Остання обставина робила місію Мідхата особливо важкої. Болгарський народ відчував особливий підйом, покладаючи на Росію свою надію на звільнення від турецького ярма.

За шість місяців Мідхат об’їздив майже всю Болгарію. У його розпорядженні знаходилися турецькі солдати. За допомогою жорстоких репресій і в змові з чорбаджіями, що зостались вірними турецькому уряду, йому вдалося придушити антитурецькі виступи. Багато болгар були страчені без суду і слідства. Деякі були відправлені в Стамбул і там стали перед турецьким судом.

Мідхат виступив у Болгарії в ролі затятого захисника турецьких інтересів. Він не зупинявся ні перед якими репресіями, щоб зберегти Османської імперії цю її провінцію. Водночас характерно визнання їм і деякими іншими представниками правлячої турецької верхівки необхідності шукати нових шляхів для боротьби з національно-визвольним прямуванням, що ширилося. Одним із таких нових засобів повинні були стати провінційні ради при губернаторах.

У Стамбулі Мідхат уявив Порті звіт про свою поїздку в Болгарію. Відповідно до цього звіту Чорбаджії - заможний прошарок болгарського товариства. У її входили впливові особи болгарських общин, що звичайно були посередниками між місцевим болгарським населенням і турецькою владою.

Порта видала інструкцію, відповідно до якої в кожному румелийському ейалеті повинний був призначатися рейс (губернатор) і при ньому дорадча рада. Випуск названої інструкції показує, що видане раніше аналогічна постанова турецького уряду не було проведено в життя. Нова спроба реорганізації системи керування провінціями мала своєю ціллю більш гнучке і розумне керування; передбачалося, зокрема, залучити до нього окремих представників місцевого населення.

Поїздка Мідхата в Болгарію у великому ступені сприяла просуванню його але службовому східцю. Проте стараннями Кибрисли Мехмед-паші, що мав підстави не любити Мідхата, проти останнього була збуджена судова справа. Мідхата обвинуватили в тому, що він займався відкупом збору податків у столиці. У своїх спогадах Мідхат говорить, що дійсно займався відкупом, але до того моменту, поки уряд не заборонив займатися їм турецьким чиновникам. Мідхат визнає, що відкуп приносив йому великі прибутки, і саме це, за його словами, викликало заздрість Мехмед-паші. Суд, організований великим візиром, не зміг довести винності Мідхата.

Описаний епізод цікавий тим, що дає зведення про формування в Османській імперії прошарки людей, що багатіли на відкупі. До них, як ми бачимо, належав і Мідхат. У умовах спаду феодального засобу виробництва в країні йшов процес зосередження в руках деяких осіб великих грошових багатств - одна з необхідних сторін процесу первісного нагромадження капіталу. Епізод цей показує також, що, незважаючи на офіційну обіцянку скасувати відкупну систему податків, вона зберігалася не тільки в провінції. але й у столиці. На очах в уряду відкупом займалися. але словам Мідхата, міністри і значні сановники.

Після проголошення в 1856 т. нового султанського рескрипту (хатт-і хумаюна), що декларував ряд реформ в Османській імперії, у тому числі в адміністративній області, у деякі провінції країни були послані урядові чиновники для упорядкування звітів про діяльність місцевої влади. У Відин і Сілістрію був посланий Ахмед Мідхат. Крім основного доручення йому було дане завдання розслідувати причини хвилювань болгар у районі Тирново й оголосити болгарському населенню про реформи, декларованих хатт-і хумаюном.

Тирновські події були пов’язані з боротьбою болгарського народу проти грецьких церковників, за створення автокефальної церкви в інтересах зберігання національної мови і національної системи просвітництва. У Тирновському окрузі ця боротьба проявилася в тому, що болгари відмовлялися сплачувати податки на користь місцевого владики. Вчителя шкіл виражали свій протест проти дій митрополита, що мішали прогресу болгарського народного просвітництва.

На противагу урядовим чиновникам, що побували в Тирново до Мідхата і тим, хто підтримав митрополита митрополита, Мідхат у своєму звіті уряду призвів дані, що доказували неблаговидність ряду дій тирновського православного владики. Цей факт свідчить про об’єктивність і незалежність суджень Мідхата, котрого важко запідозрити в симпатіях до болгарського національно-визвольного прямування, у тісному зв’язку з який у той період йшла, як правило, і боротьба за створення автономної болгарської церкви.