Курсова робота
„Криміналістична методика”
ПЛАН :
Вступ
1. Сутність і джерела криміналістичної методики
2. Структура і загальні принципи криміналістичної методики
3. Наукові основи методики розслідування
4. Ситуаційні особливості етапів розслідування
Висновок
Використана література
Вступ
Завдання успішного розслідування злочинів, особливо стратегічного характеру, як показує слідчий досвід, не можуть бути вирішені досить швидко і методично правильно тільки за допомогою засобів і прийомів криміналістичної техніки і тактики. Професійно розкрити злочин по гарячих слідах і при відсутності таких, вирішити всі інші завдання розслідування, визначенікримінально-процесуальним законом, у встановлений термін практично неможливо, не керуючись при цьому спеціальними науково розробленими системами методів веденняслідства і попередження злочинів.
Методика розслідування окремих видів злочинів - частина науки криміналістики, яка має озброїти слідчого науково-методичним комплексом знань та навиків розкриття та розслідування злочинів (І.Ф. Герасимов).
Методика розслідування - це самостійний розділ криміналістики. Його складають наукові положення, рекомендації та методи розслідування окремих видів злочинів, що ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального законодавства.
В своїй роботі мені хотілося б докладніше дослідити це питання, тому що від знання загальних положень криміналістичної методики розслідування злочинів багато в чому залежить ефективність та швидкість розкриття злочинів.
1. Сутність і джерела криміналістичної методики
Методику розслідування визначають так: «Криміналістична методика - це завершальний розділ науки криміналістики, який є системою наукових положень (закономірностей, принципів) і розроблених на їх основі практичних рекомендацій (алгоритмів, програм), які забезпечують оптимальну організацію розслідування та попередження окремих видів злочинів» (В.П. Бахін).
Методика розслідування - це сукупність (система) наукових положень, тактичних засобів, прийомів і методичних рекомендацій, які застосовуються під час розслідування, розкриття та попередження злочинів (І.Ф. Крилов). Існують й інші визначення методики, наприклад, О.М. Васильєва, М.0. Селіванова, В.Г.Танасевича.
О.Н. Колесніченко першим визначив методику як систему загальнонаукових положень, методичних рекомендацій, заснованих на нормах кримінально-процесуального закону, які використовуються з метою розкриття та розслідування злочинів.
Р.С. Бєлкін так визначив методику: «Криміналістична методика - це система визначених елементів, взаємозалежних та взаємовизначальних, розташованих у певному порядку, які становлять структуру методики».
Методика розслідування окремих видів злочинів як заключна частина криміналістики має своєю основною і головною задачею озброїти слідчих науково-методичним комплексом знань, необхідних для вироблення навичок розкриття, розслідування і попередження окремих видів злочинів у різних слідчих ситуаціях.
У той же час саме в рамках специфічних методів розслідування різних видів злочинів практично реалізуються і всі рекомендації криміналістичної техніки і тактики. У силу цього методика розслідування стала такою галуззю криміналістики, без використання науково-практичних методичних рекомендацій якої фактично неможливо професійновести і керувати розслідуванням злочині, вирішувати тактичні і стратегічні завдання, а також завдання безупинного підвищення якості цієїкриміналістичної діяльності.[1]
З метою вирішеннязавдань, що стоять перед методикою, у ній на основі відповідного науково-методичного арсеналу виявляється, вивчається й узагальнюється все закономірне (загальне й особливе) наявне в практиці вчинення різних видів злочинів і в діяльності по їхрозслідуванню, що може бути використаним для розробки методів зазначеноговидукриміналістичної діяльності.
Джерелами криміналістичної методики є:
а) Конституція України;
б) Закони України;
в) норми кримінального і кримінально-процесуального законів України;
г) слідча судова і експертна практика;
д) положення науки.[2]
Норми кримінально-процесуального закону впливають на побудову окремих методів, визначають перелік слідчих дій, які віднесені до першочергових та невідкладних.
Практика є основою пізнання та критерієм істини. Взаємозв'язок практики з криміналістичною методикою реалізується в таких напрямах:
1) вона є основою для визначення завдань щодо удосконалення методики розслідування;
2) теоретичні положення наук перевіряються практикою розкриття та розслідування злочинів;
3) засоби та прийоми розслідування, що виникають на практиці, набувають завершеної форми після наукового узагальнення та дослідження.
Наука як джерело криміналістичної методики - проявляється у двох формах:
1) створення нових технічних засобів та тактичних прийомів;
2) удосконалення структури криміналістичної методики, що робить її більш ефективною та економічною, розширює коло засобів доказування.
Таким чином, джерелами криміналістичної методики є закон, практика та наука.
Інколи сюди ще відносять: організаційно-методичні, інформаційно-теоретичні і методологічні основи.
До першого і другого з них належать вивчення та узагальнення слідчої практики, вивчення способів вчинення злочинів, методи розкриття та розслідування, що дозволяє формулювати принципи методики, розробляти криміналістичну характеристику, класифікувати злочини.
Третє джерело - методологічні основи, їх суть полягає в установленні на основі пізнання механізму здійснення і класифікації злочинів закономірних зв'язків між елементами криміналістичної характеристики, формуванні нових методів розкриття та розслідування злочинів, розробки програм та алгоритмів діяльності слідчого в типових ситуаціях. Все це розвиває наукові та практичні основи криміналістичної методики.[3]
2. Структура і загальні принципи криміналістичної методики
Методика розслідування складається із двох основних частин:
1) загальні наукові положення (поняття, задачі, методика, криміналістична характеристика, зміст та структура);
2) окремі видові і спеціальні методики розслідування (розслідування окремих видів злочинів згідно Особливої частини (розділи І-ХХ) КК України).[4]
Названі частини складають структуру криміналістичної методики, яку необхідно відрізняти від структури окремих методик, розслідування різних видів злочинів, наприклад, убивств, дорожньо-транспортних злочинів, крадіжки тощо.
При цьому загальніположення в криміналістичній методиці значною мірою виконують роль своєрідного введення в суть її предмету, завдань, структури, джерел, зв'язку з іншими галузями криміналістики. У наукових основах, що розкриваються звичайно в монографічних роботах, розглядаються інформаційно-теоретичні і методологічні початки методики розслідування. В цій частині поряд з коротким викладом загальнихположень дається і саме загальнеуявлення про наукові основи методики розслідування.
Загальні наукові положення (основи) методики - це засновані на законі та узагальненій слідчій практиці вимоги та криміналістичні рекомендації, які сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів усіх видів. До них належать:
1 дотримання законності;
2 плановість розслідування;
3 оперативність та швидкість розслідування;
4 індивідуальність розслідування;
5 взаємозв'язок слідчого з оперативним апаратом органів розслідування;
6 активне використання спеціальних знань та технічних засобів;
7 використання допомоги громадськості.
На базі наукових основ і даних інших частин криміналістики і розробляютьсяокремі методики розслідування (конкретні методики), що складаютьдругу — особливу частину даної галузі криміналістики. Зазначені методики є власне кажучи підсумковим елементом криміналістики в цілому. У них фактично акумулюються дані всіх частин криміналістики, трансформовані з урахуванням криміналістичної специфіки різних видів злочинів, ситуаційних і інших особливостей діяльності по їхрозслідуванню. Їх основу складає система науково обґрунтованих типових методичних рекомендацій з розслідування окремих видів злочинів, що дозволяє при ретельному обліку індивідуальних особливостей кожного такого діяння розкривати і розслідувати його в різних типових і атипових слідчих ситуаціях.[5]
Значна типізованістьчасток методик, їхня конкретна цілеспрямованість і відрізняють їх від іншого структурного елементу методики розслідування — її загальної теорії, що носить у більшій мірізагальний інформаційно-методичний характер. Сполучення інформаційно-методичних початків і ситуаційно-типізованих даних часток методик і формує цілісну сукупність науково-методичних і практичних положень про загальне і часткове в методиках розкриття, розслідування і попередження різних видів злочинів.
Методика розслідування окремого виду злочину або окрема методика становить систему положень та наукових рекомендацій, які визначають порядок діяльності слідчого під час розслідування окремого виду злочину.
Кожний злочин індивідуальний і розслідування його характеризується специфічними та індивідуальними особливостями. Наприклад, розслідування розбійних нападів утворює окрему методику, або розслідування убивств, учинених із застосуванням вогнепальної зброї. Разом з тим кожний розбійний напад та його розслідування індивідуальні, як і вбивство із застосуванням вогнепальної зброї.
Важливим стрижневим понятійним елементом усіх частин криміналістичної методики розслідування є методична рекомендація, щопредставляє собою науково обґрунтовану пораду про найбільш доцільний спосіб дії слідчого в тійчи іншій типовій ситуації в процесі розкриття, розслідування і попередження злочинів.