Міжнародні відносини на Близькому та Середньому Сході в повоєнний період

Реферат на тему: . 1. Геополітичні параметри регіону та його місце в системі МВ. 2. Крах мандатної системи. 3. Утворення Ліги арабських держав. Регіональні підсистеми МЕВ починають формуватися тоді, коли з’вяються суб’єкти МВ – незалежні держави. Таким чином близькосхідна регіональна система починає формуватися на початку 20-го століття, і була остаточно сформована у 70-х роках 20-го століття.

Реферат на тему:

Міжнародні відносини на Близькому та Середньому Сході в повоєнний період.


1. Геополітичні параметри регіону та його місце в системі МВ.

2. Крах мандатної системи.

3. Утворення Ліги арабських держав.

Регіональні підсистеми МЕВ починають формуватися тоді, коли з’вяються суб’єкти МВ – незалежні держави. Таким чином близькосхідна регіональна система починає формуватися на початку 20-го століття, і була остаточно сформована у 70-х роках 20-го століття. Термін Близьких Схід вводиться у 1903 році американським геополітиком адміралом Мехеном.

Ядром Близькосхідної регіональної системи є країни, які у 1945 році об’єдналися в Лігу арабських держав. Крім того, сюди входить Іран (радянська історіографія відносина Туреччину, Іран і Пакістан до Середнього Сходу) та Ізраїль.

БРС має складний комбінований характер внаслідок наявності там крім арабських держав двох неарабських, а саме Ізраїлю та Ірану.

Значення регіону обумовлене трьома головними групами факторів:

1) геополітичний фактор;

2) економічний фактор – 2/3 світових розвіданих запасів нафти знаходяться на Близькому Сході. Японія отримує 90% своєї нафти з цього регіону, країни Захілної Європи – 60% (протягом холодної війни), США (до 70-х років) – 30%, пізніше (внаслідок політики диверсифікації джерел постачання енергоресурсів) – 10-12%;

3) військово-стратегічний фактор. Цей фактор був дуже важливим у холодній івйні, і саме цей регіон став зоною протиборства двох супердержав. Зараз важливість цього фактору знижується.

Геополітичне значення цього регіону полягає в тому, що він є ареною багатьох конфліктів. Можна виділити такі їх типи:

1) конфлікти між арабськими та неарабськими країнами:

- арабські країни <-> Ізраїль (розпочався першою арабо-ізраїльською війною у 1948 році)

- арабські країни <-> Іран: Ірано-Іракська війна (1980-188 рр.).

2) конфлікти між країнами регіону та зовнішніми державами (напр. Троїста Агресія проти Єгипту Англії, Франції та Ізраїлю 1956 р.)

3) міжарабські конфлікти;

4) внутрішньодержавні конфлікти (наприклад курдська проблема в Туреччині, Сирії, Іраку та Ірані).

“Анатомія” близькосхідного конфлікту складається з 3-х частин:

1) національний аспект – на національному рівні Близькосхідний конфлікт є конфліктом між Ізраїлем та арабським народом Палестини;

2) регіональний аспект – на регіональному рівні Близькосхідний конфлікт є конфліктом між Ізраїлем та арабськими країнами

3) міжнародний рівень – в конфлікті приймають участь позарегіональні держави.

Початок конфлікту датується 1948 роком, а саме початком Першої арабо-ізраїльської війни (“Перша війна за незалежність”, як її називають в Ізраїлі). Далі були такі збройні конфлікти:

1956 – Троїста агресія Англії, Франції та Ізраїлю проти Єгипту,

1967 р. – “Шестиденна війна” (або Друга війна за незалежність)[1] ,

1973 р. - Жовтнева війна (або більш відома на заході назва “війна Йом кіпур”[2] ),

1982 р. – агресія Ізраїлю проти Лівану.

Крах мандатної системи:

Мандатну систему було утворено після 1-ї світової війни. Згідно з цією системою, Великобританія отримала території Іраку, Палестини та Трансіорданії, Франція – Сирію і Ліван.

Ірак отримує незалежність у 1930 році, а у 1932 році стає членом Ліги націй.

Трансіорданія отримує незалежність у 1946 році, а пізніше змінює назву на Іорданське Хашмінське колорівство.

Сирія та Ліван проголосили незалежність у 1941 році, але французькі та британські війська залишили цю територію тільки у 1946 році.

У 1948 році Великобританія відмовилася від мандату на Палестину, і на її території було створено не дві державу, як планувалося, а лише одну – Ізраїль.

Доцентрові тенденції.

Під час 2-ї світової війни посилюються доцентрові тенденції в міжарабських відносинах. На роль об’єднувача претендували:

1) Єгипет

2) Династія Хашимітів (правила у Іраку та Трансіорданії).

У 1943 – першій половині 1944 року Єгипет здійснює активні дипломатичні зусилля по утворенню Ліги арабських держав.

Восени 1944 року в місті Олександрія відбулася підготовча конференція по створенню Ліги арабських держав. Статут Ліги було підписано 22 березня 1945 року всіма незалежними країнами: Єгипет, Сирія, Йорданія, Ірак та Ліван, а згодом через декілька днів приєднується і Ємен.


[1] Її розпочав Ізраїль, але з точки зору МП мала превентивний характер проти підготовки Єгипту до війни.

[2] Йом кіпур – це свято, коли люди збираються в родиназ і чекають кінця світу. Саме в цей день і розпочалася ця війна.