регистрация / вход

Вдосконалення добування вугілля на українських шахтах

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності КУРСОВА РОБОТА

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Системи технологій” на тему

„ВДОСКОНАЛЕННЯ ДОБУВАННЯ ВУГІЛЛЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ШАХТАХ”

виконав студент 2 курсу заочного відділення по спеціальності

„Менеджмент організацій” ТЕМЧЕНКО С.С.

Науковий керівник:

к.ф.-м.н. АНІСІМОВА Л.А.

КИЇВ 2003

ВСТУП...............................................................................................................4

1. Історія розвитку, сучасний стан............................................................5

1.1 Реформування вугільної галузі........................................................5

1.2 Енергобаланс.....................................................................................5

1.3 Сучасна екологічна ситуація галузі................................................6

2. Технологічний процес та заходи вдосконалення.................................7

2.1 Високоефективні технології розробки вугільних родовищ...........8

2.1.1 Технології відпрацьовування потужних порушених

пластів у два шари....................................................................8

2.1.2 Технологія очисних робіт при розробці положистих і

похилих вугільних пластів, що залягають у виді

брахісинкліналі........................................................................9

2.1.3 Схеми розкриття вугільних пластів, що залягають у виді

брахісинкліналі......................................................................11

2.1.4 Схеми розкриття положистих вугільних пластів з

поділом шахтового поля на блоки по якості вугілля.........12

2.1.5 Технологія очисних робіт при розробці положистих

пластів, що залягають у виді брахісинкліналі....................14

2.1.6 Технологія відкрито-підземної розробки положистих і

похилих пожежонебезпечних вугільних пластів................15

2.1.7 Відкрито-підземна розробка круто падаючих пластів

вугілля, схильного до самозаймання...................................17

2.1.8 Технологія очисних робіт при розробці вугільних

пластів із сильно вираженим кливажом порід покрівлі.....19

2.1.9 Технологія очисних робіт при розробці вугільних

пластів стовпами по простяганню з проведенням

панельних похилих виробіток (ухилів) з поверхні.............21

2.1.10 Технологія очисних робіт при розробці вугільних

пластів, ускладнених порушеннями....................................23

2.1.11 Розкриття круто падаючих пластів з робочого

горизонту діючої шахти....................................................................25

2.2 Підвищення ефективності виробництва на основі технічного

переозброєння....................................................................................27

3. Теперішні перспективи..............................................................................28

3.1 Передача шахт у приватну власність.................................................28

3.2 Керування підприємствами галузі......................................................29

3.3 Соціальні аспекти.................................................................................30

3.4 Криза та засоби її подолання...............................................................31

ВИСНОВКИ..........................................................................................................32

Список використаної літератури.........................................................................34

В С Т У П

Акцентуація.

В даному курсовому проекті розглядається історія, сучасний стан розвитку та розміщення вугільної промисловості України. Проводиться аналіз високоефективних технологій розробки вугільних родовищ та заходи їх вдосконалення. Також розглянуті перспективи розвитку вугільної галузі паливної промисловості України.

Ціль даної роботи показати сучасний технічний стан вугільної промисловості України. Об єктом в даній роботі є вугільна промисловість України.

Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива в натуральному вигляді посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості.

Найбільшим басейном в Україні Донбас із запасами 240 млрд. Т. Тут є усі марки вугілля : коксівне (половина запасів), антрацит, газове, довгополуменеве. Донецьке вугілля має високу теплотворну здатність і незначну зольність. Проте собівартість його порівняно висока через велику глибину залягання шарів та їхню малу потужність. Це знижує його конкурентноспроможність. У 1977 році видобуто 76,9 млн. т. вугілля, в тому числі – 31,6 млн.т – коксівного

Видобувають вугілля на 295 кам яновугільних шахтах, з них 131 шахта з коксівним вугіллям. З 1989 року видобуток вугілля поступово скорочувався і в 1995 році разом з бурим вугіллям становив 83,8 млн. т.

Основними ланками вуглевидобутку шахтним способом є шахта з комплексом наземних і підземних споруд і енергосиловим господарством, вуглезбагачувальна фабрика, транспорті комунікації і водогосподарські споруди, районні енергетичні центри, складське господарство, підприємства та установи невиробничої сфери. З вугільною промисловістю прямо чи посередньо пов язана діяльність майже 40% міського населення Донецької та Луганської областей.

Вугільні шахти зосереджуються переважно у Центральній і Північній частинах Донецької та Південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля добувають головним чином у Центральній частині Донецької області, в районі Єнакієве, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красно армійська, Костянтинівки, а також Краснодонському та Кадіївському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області добувають більше енергетичного вугілля. Газ добувають переважрно у Лисичанському районі.

Нове шахтне будівництво налагоджено у Західному Донбасі ( Дніпропетровська обл..).

Собівартість вугілля Донбасу висока, однак на великих сучасних шахтах вона лише трохи вища від середньої собівартості видобутку вугілля у Кузнецькому басейні.

Майже 14 млн. т кам яного вугілля видобувають у Львівсько – волинському кам яновугільному басейні. Запаси вугілля тут невеликі, тому передбачається, що в перспективі у басейні працюватимуть тільки 2 шахти з 15 діючих. Значну частину вугілля цього басейну використовують Бурштинська та Добротвірська теплові електростанції.

Дніпровський буро – вугільний басейн розташований переважно на Правобережжі України й об єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Басейн поділяють на 12 буро – вугільних районів, в яких налічується понад сто родовищ. Вугілля басейну без брикетування непридатне для транспортування на далекі відстані, характеризується високою вологістю, використовується здебільшого для місцевих потреб. Запаси вугілля, що його можна видобувати відкритим способом, розподіляються у 58 родовищах. Найбільше таких родовищ у Кіровоградській (29), Дніпропетровській (19) та Черкаській (5) областях. За останні роки його видобуток перебуває в межах 4,0 - 4,5 млн. т.

Буро – вугільна промисловість України об єднає великі механізовані вуглерозрізи, шахти, вуглебрикет ні фабрики, а також допоміжні підприємства.

1. Історія розвитку, сучасний стан.

1.1 Реформування вугільної галузі

19 січня Кабінет міністрів прийняв національну програму реформування вугільної галузі „ Українське вугілля”, розроблену українськими фахівцями. Це вже друга спроба уряду провести реформи у вугільній промисловості України характеризувалася надзвичайно низькою продуктивністю праці, високою собівартістю добутого вугілля, перехресним субсидуванням, яке позбавляло рентабельні шахти ресурсів для розвитку, нарощуванням заборгованостей вугільними підприємствами. 1996 року Президент України Леонід Кучма своїм указом затвердив програму реформування галузі. У її створені активно брали участь Світовий банк і зарубіжні експерти. Відтоді ситуація у вугільній галузі принципово не змінилася. Експерти відзначають, що відсутність позитивних результатів обумовлена низькою виконавчою дисципліною та низкою не передбачуваних обставин.

Програма не спрацювала також тому , що при її розробці не було поставлено ряд важливих питань, власне так само, як і в програмі, ініційованій екс – віце – прем єром Юлією Тимошенко. Ми стверджуємо що в процесі розробки програми реформування вугільної промисловості її автори були зобов язані відновити все проблемне поле вітчизняної вугільної галузі. Це складний економічний крок – системний аналіз розкриє справжню глибину кризи вугільної промисловості й висвітлить питання, однозначної відповіді на які не мають ні вітчизняні, ні західні фахівці. Та якщо цей крок не зробити, для центральних і регіональних властей вугільна промисловість залишатиметься „ непереможним монстром”.. У цій статті ми пропонуємо рамки аналізу та проектування реформи вугільної промисловості.

1.2 Енергобаланс

Не знаючи , скільки країні необхідно вугілля , не можливо починати реформу вугільної промисловості. Реально виконуваний довготерміновий енергетичний баланс потрібен як відправна точка в реформуванні паливно – енергетичного комплексу. Україна ж досі не має у своєму розпорядженні енергобалансу як базового документа довготермінової політики в царині ПЕК. Точніше , він є, але не виконується й за фактом є дефіцитним. Часто в країні працюючі генерувальні потужності менші від потужностей споживання. Це позначається на низькій частоті струму в електричних мережах ( близько 49,2 Гц замість 50 Гц ) і призводить до доборів газу українськими електростанціями з російського експортного потоку. Дефіцитність енергобалансу проявляється також у неплатежах за спожиті первинні енергоресурси ( неоплачені ресурси можна вважати дефіцитом ). Так, вітчизняним шахтам споживачі винні понад 5 млрд. Грн.., недофінансування капітального будівництва на шахтах вилилося в 11 – мільярдну кредиторську заборгованість вуглярів (дані Мінпаливенерго). Нагромаджено величезні борги перед російськими постачальниками енергоносіїв і вітчизняними енергогенерувальними станціями.

Україна може розглядати можливості зниження залежності від російських енергоносіїв тільки за рахунок збільшення обсягів споживання вугілля. За рахунок власного добування Україна забезпечує лише 24% від загального споживання газу та 12% споживання нафти. Найближчим часом неможливо навіть трішки збільшити видобуток цих енергоресурсів через відсутність ресурсів інвестиційних. За зведеними даними вугільних підприємств , добування вугілля на діючих шахтах можна збільшити до 150 млн. тонн за рік. Розвіданих вугільних запасів вистачить ще на 350 – 400 років. Україна може й імпортувати вугілля. Ціна вугілля в більшості країн нижча від собівартості його добування в Україні. При собівартості вітчизняного вугілля (за деякими даними ) 55 дол. За тонну, економічно доцільним може бути імпорт практично з будь – якої країни світу. Приміром, навіть поставки з далекої ПАР на 20% дешевшими, навіть з урахуванням фрахтових видатків.

Міжнародний ринок вугілля великий і продовжує рости, що забезпечує йому цінову стабільність. Сьогодні на міжнародному ринку продається близько 650 млн. тонн вугілля, і цей показник щороку збільшується на 4 – 6%. Експерти прогнозують на найближчі 10 років відносно стабільні ціни на вугілля.

В уряду є два – три роки на рішення, за рахунок якого енергоносія покриватиметься дефіцит електроенергії, на забезпечення цінової конкурентоспроможності цього ресурсу й доступу до нього. У 2002 – 2003 роках напевне відбудеться приватизація енергогенерувальних компаній, які нині є основним споживачем вугілля. Власники самі вирішуватимуть , який енергоресурс одержувати. Вони можуть віддати перевагу російському газу чи імпортному вугіллю. З цього випливає, що держава мусить розподілити в часі роботу й видатки на зміцнення конкурентоспроможності українського вугілля. Це вимагає скорочення собівартості українського вугілля шляхом 1) залучення інвестицій на перспективні шахти і 2) закриття порядку 60 -70 шахт (загалом їх в Україні близько 190 ), які сьогодні добувають 3 – 4% всього вугілля країни. Якщо це не робтти вже тепер , то після приватизації електростанцій уряд може зіштовхнутися з різким скороченням внутрішнього попиту на українське вугілля. Це вимагатиме нових дотацій із боку держави для зниження ціни. Грошей на збільшення дотацій у держави не буде, бо водночас їй ( державі) доведеться цілком фінансувати усі надані різним групам громадян пільги й енергоспоживання бюджетних організацій.

Визначення й забезпечення місця українського вугілля в загальному енергобалансі є головним предметом програми реформування вугільної промисловості.

1.3 Сучасна екологічна ситуація галузі .

Газ на вітер , вугілля на сонце

Стовпи диму з високих труб, загазоване міське повітря, висохлі ріки і вирубані ліси вже є звичними атрибутами нашого життя. Вони приносять свої незручності, вони псують нам естетичне задоволення від довколишніх ландшафтів...

Що стосується глобального потепління , яке є наслідком забруднення навколишнього середовища і збільшення кількості СО2 в атмосфері, то про нього чули всі , але мало хто у своєму повсякденному житті сприймає його як реально існуючу загрозу.

На людство неухильно насувається глобальна екологічна катастрофа. В наукових роботах, присвяченим наслідкам зміни клімату обговорюються такі негативні процеси затоплення островів і переповнення гирл річок, наступ пустель на напівзасушливі землі так званого „ сухого поясу”, засолення ґрунтових вод, скорочення орних площ через висихання і ерозію грунту, збільшення кількості природних катастроф , лісових пожеж, поширення тропічних хвороб на північ, ослаблення термохалинної циркуляції, вимирання багатьох видів тварин і рослин. Для Європи і світу ці всі жахи вже давно перейшли з площини теоретичних дискусій у парадигму нової економіки, яка робить ставку на невичерпну енергію сонця і на відновлені джерела енергії – вітер, воду, біомасу.

До того ж , об єм енергії , яку щорічно дає Сонце Землі , в 15 тисяч разів більший за річне споживання атомної енергії і енергії з викопних джерел.

І якщо у світі так звані альтернативні джерела енергії вже широко і успішно експлуатуються, наприклад, в Німеччині вже багато будинків освітлюють та обігрівають автономні солярні тарілки, а вітрові електростанції дають в рік 5000 МВт електроенергії, то для України ця альтернативна розкіш невідомо коли розпочнеться.

Поки що ми міцно і приречено тримаємося за вугілля, газ, атомну енергетику, гідро та теплоелектростанції.

Вітчизняне добування нашого вугілля є високо затратним і небезпечним для життя, газ нам постачає відомо хто, і тут наша залежність помітна навіть неозброєним оком, наші АЕС після Чорнобильської аварії вже ніколи не будуть асоціюватися з „ мирним атомом ”.

Шахтарські регіони є зонами екологічного лиха. Тільки в Луганській області в атмосферу викидається 700 тис. Т забруднювальних речовин трьохсот найменувань. На терені області міліють річки, зникає риба, ускладнюється ситуація з питною водою. З розвіданих запасів прісної води в Луганській області лише 14% відповідають вимогам Держстандарту „ питна вода”. З загальної кількості стоків тільки 8% можна вважати очищеними. Під усім східним регіоном лежить бомба вповільненої дії у вигляді величезних порожнин у шахтах. Вони призводять до зсувів, провалів, дрейфу ділянок поверхні. Уже зараз у кількох районах Східної України вмирають селища й території через погану екологію. Навіть у таких великих містах, як Лисичанськ, і в низці районів відключену рух поїздів на ділянці Лисичанськ – Вовчоярівськ.

Непослідовна політика держави в сфері закриття шахт може погіршити екологію регіону. Донбас розсьорбує наслідки необачного рішення радянського уряду, який із 1960 до 1985 року санкціонував повне затоплення 104 шахт і ще 150 шахт було затоплено частково . Це призвело до підтоплення й заболочування великих масивів території, де тепер просідає грунт і активізуються зсуви.

Держава повинна мати довгострокову екологічну програму. Сьогоднішні екологічні проблеми вугільних регіонів нагромаджувались десятками років. Швидко їх не розв язати. Це означає, що Україна повинна розробляти довгострокову екологічну програму. Ф поки що неясно, що робити з величезними горами шлаків і шламів, куди подінуться терикони, які забруднюють грунт, воду й повітря. Проекти з їх повторного використання не забезпечують повну переробку шлаків, отже лише частково розв язують проблему . Можливо на цих відходах можна вирощувати ліси, і в такий спосіб біологічним шляхом наближати шлаки до ґрунту, очищати повітря й локалізувати забруднення водних ресурсів. Також туманною залишається доля закритих шахт. Згодом величезні порожнини почнуть викликати підтоплення, провали, піднімання грунтів, зсуви. Держава не може заперечити існування цих проблем, не може вона й фінансувати екологічні програми за залишковим принципом, оскільки в умовах обмежених бюджетних ресурсів, це означатиме повну відсутність фінансування.

2. Технологічний процес та заходи вдосконалення .

Технології видобутку вугілля, його оцінка залежить від кількох параметрів

  1. За глибиною залягання та кутом нахилу вугільного пласту є пожежонебезпечно.

Вугілля видобувають відкритим або закритим способами від цього залежить собівартість. В Україні відкритим способом добувається майже 40% вугілля – Дніпровський буро – вугільний басейн. Кам яне вугілля відкритого видобутку належить до найбільш економічно вигідного виду палива і його видобуток невпинно росте.

  1. За марочним складом та якістю . Щодо цього вугілля поділяється на кам яне , буре, коксівне, енергетичне. В Україні на кам яне вугілля припадає 2,3 запасів.

Розглянемо технічні заходи, призначенні для високоефективної технології розробки вугільних родовищ, які рекомендовано застосовувати фахівцям в галузі вугільної промисловості.

2.1 Високоефективні технології розробки вугільних родовищ.

2.1.1 Технології відпрацьовування потужних порушених пластів у два шари.

Характеристика пласту.

Потужність пласту – 5 – 9,5 м. Кут падіння пласту 0 – 25 град. Амплітуда змішання порід покрівлі – (0,7-1,3), де потужність першого пласту висячого крила, м.

Сутність способу відпрацьовування потужного порушеного пласту в два шари.

При відпрацьовуванні могутнього пласту шарами з переходом порушення, спочатку відпрацьовують перший шар висячого крила стовпами, обмеженими флангом з однієї сторони і порушенням з іншої сторони. Потім відпрацьовують перший шар лежачий і другий шар висячих крил з переходом механічного комплексу в зоні порушення з першого шару висячого в другий шар лежачого крила. Після чого відпрацьовують другий шар лежачого крила. Відпрацьовування ведуть від порушення у бік флангу.

При наявності в покрівлі пласту кливажних тріщин, відпрацьовування першого шару висячого і першого шару лежачого крил ведуть у напрямку падіння кливажних тріщин на очисний забій.

Перевага

Підвищується ефективність розробки потужних порушених пластів шарами за рахунок зниження трудомісткості при переході гірничо-геологічних порушень механічними комплексами.

2.1.2 Технологія очисних робіт при розробці положистих і похилих вугільних пластів, що залягають у виді брахісинкліналі.

Характеристика пласту.

Потужність пласту – будь-яка. Кут падіння пласту: уздовж подовжньої осі – до 18 град., уздовж поперечної осі складки – до 35 град. Система розробки – довгі стовпи орієнтовані по напрямку залягання брахісикліналі.

Сутність розробки пласту.

При розробці вугільних пластів, що залягають у виді брахісинкліналі похилі стовбури (ухили) проходять з денної поверхні уздовж подовжньої і поперечної осей складки до підготовчих вироблень центральної виймальної ділянки, відпрацьовування яких ведуть по напрямку залягання брахісинкліналі з повним обваленням покрівлі. При розробці обводнених і пожежонебезпечних вугільних пластів приймають висхідний порядок відпрацьовування стовпів, орієнтованих по простяганню, починаючи від подовжньої осі складки.

Перевага

Мінімальні капіталовкладення на будівництво шахтоділянок. Малі строки окупності капітальних вкладень і висока їхня ефективність. Незначні непридатні витрати на устаткування промислових площадок за рахунок повторного використання ЛМК.

2.1.3 Схеми розкриття вугільних пластів, що залягають у виді брахінсинкліналі.

Характеристика пласту.

Потужність пласту будь-яка. Кут падіння пластів – уздовж подовжньої осі – до 18 град., уздовж поперечної осі складки – до 35 град. .

Сутність способу розкриття.

При розробці виття вугільних пластів, що залягають у виді брахісинкліналі, на денній поверхні уздовж подовжньої осі складки формують конвеєрну галерею і комунікаційний коридор. Розкриття шахтоділянок роблять похилими стовбурами, причому центральні похилі стовбури (ухили) проходять уздовж подовжньої, а флангові уздовж поперечної осі брахісинкліналі, що на границі шахтоділянки збивають між собою й обладнають водовідлив.

Перевага

Реалізація пропозиції дозволить значно скоротити час і витрати на будівництво оздоблювальних шахтоділянок і в цілому вугледобувного комплексу.

2.1.4 Схема розкриття положистих вугільних пластів з поділом шахтового поля на блоки по якост і вугілля.

Характеристика пласту.

Потужність пласту будь-яка. Кут падіння пластів до 18 град. .

Сутність способу розкриття

Шахтне поле розкривають квершлагом на границі виходів пластів під наноси, чи обладнають в хрест простягання наземну галерею, до яких примикають центральні похилі виробітки ( ухили). У місці сполучення центральних ухилів із квершлагом, пройденим під наносами, чи з наземною галереєю обладнають промислові площадки шахтоділянок. Вертикальні стовбури проходять до розкриття ряду шарів, що відносять до однієї групи по якості вугілля.

Перевага

Підвищується ефективність розкриття і підготовки шахтних полів за рахунок скорочення обсягів гірничо-капітальних робіт. Забезпечується роздільне транспортування і складування вугілля різної якості.

2.1.5 Технологія очисних робіт при розробці положистих пластів, що залягають у виді брахісинкліналі.

Характеристика пласту.

Потужність пласту 0,8 – 4,5 м. Кут падіння пласту: уздовж подовжньої осі складки – від 12 до 15 град., уздовж поперечної осі – до 25 град., система розробки – довгі стовпи по повстанню. Спосіб керування покрівлею – повне обвалення.

Сутність способу розробки

При розробці вугільних пластів, що залягають у виді брахісинкліналі з кутом падіння уздовж подовжньої осі не більш 12 – 15 град., стовбури проходять по пласту, що розкривається, похило уздовж подовжньої і поперечної осей брахісинкліналі, а підготовчі вироблення проводять на контакті пласту з наносами по периметру (мал.. а) брахінсинкліналі, чи центральні і флангові стовбури з єднають за допомогою бремсбергів з боку центральних стовбурів і виємочних штреків з боку флангових стовбурів (мал..б).

Перевага

Мінімальні капіталовкладення на будівництво шахтоділянок. Малі строки окупності капіталовкладення і висока їхня ефективність. Незначні непридатні витрати на устаткування промислових площадок за рахунок повторного використання ЛМК.

2.1.6 Технологія відкритої-підземної розробки положистих і похилих пожежонебезпечних вугільних пластів.

Характеристика пласту.

Потужність пласту 1,5 – 5 м. . Кут падіння пласту 5 – 25 град. . Схильність пласту до самозаймання – схильний.

Сутність відкритої – підземної розробки вугільних пластів.

При розробці родовищ корисних копалин відкритими – підземними роботами, верхню частину пластів, що виходять під насоси, відпрацьовують одночасно з веденням підземних робіт відкритим способом. При цьому на контакті кар єру з підземними розробками залишають підземну цілину вугілля шириною, рівну довжині очисного вироблення виємочних стовпів, що виймають по завершенню відпрацьовування суміжного з ним виємочного стовпа і запасів кар єру.

Перевага

Забезпечується повнота виїмки корисної копалини. Підвищується продуктивність праці робітників. Збільшується термін експлуатації вугільного підприємства. Підвищується безпека ведення підземних робіт при розробці пожежонебезпечних вугільних пластів за рахунок формування бар єрної цілини.

2.1.7 Відкрита-підземна розробка круто падаючих пластів вугілля, схильного до самозаймання.

Характеристика пласту.

Потужність пласту 0,8 – 20 м . Кут падіння пласту 45 – 90 град. . Схильність вугілля до самозаймання – можлива.

Сутність відкрито – підземної розробки круто падаючих пластів

Пласти вихідні під наноси відпрацьовують відкритим способом. Пласти, розташовані нижче ґрунту кар єру відпрацьовують підземним способом. Для чого схильну ступінь поля поділяють на виємочні блоки. У кожнім блоці, починаючи з другого проводять із ґрунту кар єру похилі виробітки (ухили). Похилі виробітки проводять з перетинанням протипожежних цілин і сполучають на протилежних їхніх сторонах з пікетажними і поверховими штреками. Ізоляцію вироблених просторів кожного відпрацьованого блоку здійснюють шляхом заповнення частини похилих вироблень розміщенням протипожежних цілин сполучним матеріалом.

Перевага

З являється можливість відпрацьовування круто падаючих пластів вугілля. Схильність до самозаймання відкритим-підземним способом, знижується терміни і витрати на будівництво гірничо-видобувного підприємства. Збільшується термін експлуатації вугільного комплексу.

2.1.8 Технологія очисних робіт при розробці вугільних пластів із сильно вираженим кліважем порід покрівлі.

Характеристики пласту.

Потужність пласту 0,8 – 4.5 м. Кут падіння пласту 0 – 35 град. Схема підготовки пласту – панельна. Система розробки – довгі стовпи по простяганню. Спосіб керування покрівлею – повне обвалення.

Сутність способу розробки пласту

Для підвищення ефективності і безпеки ведення очисних робіт на пластах із сильно вираженим кліважем, виїмку пласту здійснюють у напрямку падіння рівнобіжних поверхонь ковзання порід покрівлі на очисний вибій.

Перевага

Підвищується ефективність і безпека відпрацьовування положистих і похилих вугільних пластів із сильно вираженим кліважем порід покрівлі довгими стовпами по простяганню з переходом очисними вибоями панельних похилих вироблень.

2.1.9 Технологія очисних робіт при розробці вугільних пластів стовпами по простяганню з проведенням панельних похилих виробіток (ухилів) з поверхні.

Характеристика пласту.

Потужність пласту 0,8 – 4,5 м. Кут падіння пласту 0- 35 град. . Довжина виємочного поля (стовпа) – до 5 км. Довжина панелі по простяганні 600 – 1200 метрів.

Сутність способу розробки положистих пластів, що виходять під наноси.

При розробці вугільного пласту, що виходить під наноси, виємочне поле поділяють на панелі, границі яких з денної поверхні, спочатку на наносах, а потім по пласті вугілля під кутом до виємочних штреків проводять панельні похилі виробітки (ухили). Виємочні стовпи відпрацьовують на всьому протязі виємочного поля (до 5 км) без перемонтажів устаткування мехкомплексів, починаючи від нижньої границі поля з переходом очисними вибоями панельних похилих вироблень.

Перевага

Знижуються утрати вугілля за рахунок виїмки між панельних цілин. Скорочується обсяг вироблень, підготовлених на момент здачі шахти в експлуатацію.

2.1.10 Технологія очисних робіт при розробці вугільних пластів, ускладнених порушеннями.

Характеристика пласту.

Кут падіння пласту 6 – 35 град. Потужність пласту 0,8 – 4,5 м. Наявність геологічних порушень – можливо. Система розробки – довгі стовпи по простяганню. Спосіб керування – повне обвалення.

Порядок обробки виробленого простору

При відпрацьовуванні пожежонебезпечних вугільних пластів, ускладнених порушеннями, водяний розчин антипірену подають поперек руху витоків повітря з боку частини вентиляційного штреку, що зберігається, протягом пожежонебезпечної зони і зони геологічних порушень. При відпрацьовуванні порушень, розташованих у стовпі, що відпрацьовується, розчин, що подають з боку вентиляційного штреку, що зберігається, починаючи після переходу порушення очисним вибоєм, і ведуть до кінця відпрацьовування стовпа. При відпрацьовуванні порушень, розташованих у відпрацьованому суміжному стовпі, розчин подають з боку конвеєрного штреку, починаючи з початку відпрацьовування стовпа, і ведуть до моменту переходу порушення очисним вибоєм діючої лави.

Перевага

Реалізація способу дозволить значно підвищити безпеку ведення гірських робіт і навантаження на очисний вибій за рахунок сполучення робіт з видобутку вугілля, контролю і своєчасному гасінню можливих вогнищ пожеж у початковій їхній стадії.

2.1.11 Розкриття круто падаючих пластів з робочого горизонту діючої шахти.

Сутність способу розкриття крутих пластів

Спосіб, що включає проведення погоризонтних квершлагів, що розділяють шахтне поле на поверхи з розподілом останніх на під поверхи під поверховими квершлагами і похилими виробітками, розкиданих між горизонтами по простяганню східчасто, при розкритті уклінної ступені шахтного поля першу й останню ступінь ламаної похилої виробітки проводять в одному напрямку і сполучають з погоризонтними квершлагами, а проміжну ступінь проводять в іншому напрямку з перетинанням місця сполучення з під поверховим квершлагом у створі погоризонтних квершлагів.

Перевага

З являється можливість відпрацьовування запасів вугілля, розташованих нижче робочих горизонтів діючих шахт похилими полями. Знижуються витрати на реконструкцію і подовжується термін експлуатації шахти.

2.2 Підвищення ефективності виробництва на основі технічного переозброєння (упровадження комплексу КМ-144 замість ОКП-70).

Для поліпшення виробничо-господарської діяльності шахти в 2004 році, для досягнення ефективності виробництва пропонується впровадження очисної техніки 3-го покоління (комплекс КМ-144) по пласту „Потрійний” у лаві обладнаній ОКП-70.

До складу устаткування комплексу КМ-144 входять:

- механізоване пересувне гідро кріплення М-144, підтримуєчно-огорожувального типу;

- вузькозахватний комбайн ДО-500

- скребковий лавний конвеєр, що згинається, СПЦ;

- насосна установка зрошення УЦНС;

- насосна уніфікована станція СНТ-40;

- кріплення спряження ОКС-1У;

- підливний скребковий перевантажувач СП-301;

- апаратура попереджувальної сигналізації і зв язку АСЗСМ;

- апаратура керування устаткуванням комплексу КУК;

- допоміжне електроустаткування (пускозахисна апаратура, магнітні станції).

Секції кріплення М-144 у порівнянні з ОКП-70 мають наступні переваги:

- збільшена швидкість кріплення очисного забою за рахунок більшого кроку установки секцій кріпи і застосування електрогідравлічного керування гідросистемою кріпи;

- збільшений робочий опір секцій кріплення, що зменшує імовірність затиснення секцій „на жорстко”, зменшує зрушення порід покрівлі в забої, а отже, зменшує відшарування покрівлі і її просипані в робочій при забойний простір;

- збільшена площа перетину для проходу повітря по лаві

Вузькозахватний комбайн ДО-500 у порівнянні з 1ГШ-68 має наступні переваги:

- збільшена енергооснащеність комбайна до 635 квт;

- збільшена ширина захоплення до 0,8 м, що зменшує питому вагу допоміжних кінцевих операцій:

- застосування без цепної системи подачі зменшує імовірність травматизму робітників у лаві:

- у комбайні ДО-500 передбачений принцип блочно-модульної „поперечної” конструкції. Принцип „поперечної” конструкції передбачає автономні силові блоки, оснащенні індивідуальними електроприводами і розміщенні у середині несучої рами. Це запобігає впливу на блоки зовнішніх зусиль, що виникають у процесі різання вугілля. Крім того, полегшує ремонт і обслуговування, тому щро до всіх блоків мається доступ для їхнього зняття з боку виробленого простору.

Блочно модульне компонування комбайна ДО-500 складається з:

1. Блоку привода виконавчого органа, що забезпечує високі силові параметри, надійність і безпеку за рахунок:

- редуктора високої точності без конічних передач;

- примусової системи змащення з фільтрацією й охолодженням мастила;

- дистанційно керованого перекидного навантажувального щита;

2.Блоку привода механізму подачі, що забезпечує простоту обслуговування і надійність при експлуатації за рахунок електромагнітного гальма регульованого по швидкості.

Блоки базових машин (ДО 110, ДО500, ДО800) цілком або частково можуть використовуватись (взаємозамінність) у всіх машинах блочно-модульного ряду.

Скребковий лавний конвеєр СПЦ-271 у порівнянні з конвеєром СУОКП-70 має наступні переваги:

- збільшена технічна продуктивність конвеєра до 12 т/хв.,

- збільшений калібр тягового ланцюга конвеєра до 26х52 мм, що зменшує кількість ланцюга,

- центральне розташування ланцюгів конвеєра СПЦ зменшує імовірність перекосу шкребків, що збільшує роботу конвеєра,

Порівняльна технічна характеристика устаткування очисних комплексів.

Секції механізованої кріпи М -144 ОКП – 70

Робочий опір секцій кріпи, кн. 8400 1900

Опір кріпи на 1 м2 покрівлі, кн. 700 660

Висота мінімальна / максимальна, мм 1650/3300 2100/3500

Крок пересувки секцій кріпи, м 0,80 1,10

Крок установки секцій закріплення, м 1,50 1,10

Тиск робочої рідини в напірній магістралі, Мпа 32 20

Площа перетину для проходу повітря, м 26,4 4,8

Зусилля початкового розпору секції кріпи, кн. 6000 760

Вузько захватні комбайни ДО – 500 1ГШ – 68

Потужність пласту, що виймається 1,5 – 3,5 1,3 – 2,5

Опірність вугілля різанню, кН/м до 360 до 300

Сумарна номінальна потужність, кВт 635 234

Діаметр шнека, м 1,4-1,6-1,8 1,12-1,25-1,4-1,6

Максимальна швидкість подачі, м/хв. 10 5,5

Стискальне зусилля, кН 450 360

Тип частини, що подає без цепна , ланцюгова, електрична ,гідравлічна

3. Теперішні перспективи.

3.1. Передача шахт у приватну власність

П ередача шахт приватним власникам буде виправданою лише в тому разі, якщо вона приведе до зниження державних дотацій. Пки існують державні дотації вуглярам, приватні власники, так само як і державні менеджери, будуть зацікавлені в максимізуванні обсягів держдотацій. Це означає, що вони „роздмухуватимуть” собівартість шляхом укладання контрактів за завищеними цінами, відвантажуватимуть вугілля дружнім компаніям за заниженою ціною тощо. Тож є сенс розглядати приватизацію лише тих шахт, які не вимагають держпідтримки.

Рівень прибутковості, потрібний приватним власникам, незрівнянно вищий від претензій на фінансову віддачу держави. Приватизація не може стати джерелом грошей для продовження роботи безперспективних шахт. Поширена думка , що приватний капітал „рветься „ у вугільну галузь, і це реальний ресурс для модернізації та відновлення підприємств вугільної промисловості. Проте реально інвестиційні проекти у вугільній галузі є не чим іншим, як придбанням вугілля в розстрочку за фінансованою ціною на умовах передоплати. Комерційні структури справді постачають деякі шахти устаткуванням і забезпечують їх фінансовими ресурсами. Але при цьому вони диктують директорам свої умови надання ресурсів і відразу ж обумовлюють терміни та шляхи розрахунку. При цьому вже знають, скільки вугілля одержав і за яку ціну й закладають це в договори. Часто вартість вугілля, одержуваного в рамках „інвестиційних” схем, значно нижче від існуючої на ринку, що збільшує собівартість видобутого шахтами вугілля й обсяги держдотацій.

3.2 Керування підприємствами галузі .

Державні менеджери у вугільній промисловості сьогодні дискваліфіковані. За даними Мінпаливенерго, 1998 року за різноманітні порушення звільнено 41 керівнмка підприємств галузі, з них вісім – генеральних директорів держхолдингів і 19 директорів шахт. Але така масова ротація не привела до ефективнішої діяльності директорів. Мізерні зарплати й постійний брак бюджетних коштів провокують їх на різноманітні порушення, які підривають фінансове становище державного підприємства, але дозволяють зводити кінці з кінцями трудовому колективу. Діяльність державних менеджерів призводить до збільшення заборгованості вугільних підприємств.

Поки не виставлені довгострокові орієнтири, урядові менеджери не можуть ефективно керувати вугільною промисловістю. Останні десять років вугільна галузь України є некерованою промисловістю, оскільки немає реальної програми розвитку галузі й чиновники діють в режимі реагування. Проблема в тому ,що процеси закриття шахт і відновлення будування дуже розтягнуті в часі . Розпочаті сьогодні дії або вкладені кошти приведуть до суттєвих змін у галузі лише п ять – десять років.

Уряд мусить сформулювати відповіді на перелік важливих питань про майбутнє

- якими є потреби країни в енергетичному й коксівному вугіллі на найближчі п ять, десять років

- скільки вугілля добуватиметься, а скільки імпортуватиметься

- яка гранична збитковість , після якої шахти закриватимуться

- скільки шахтарів держава може працевлаштувати наступного року, 2003-го і т.д.

Відновлення орієнтирів – необхідна умова планування видатків. Уряд і регіональні власті є заручниками вуглярів , котрі щороку повідомляють їх, скільки грошей потрібно галузі в новому році. Керування слід здійснювати шляхом проектування майбутнього сьогодення. Не уявляючи майбутнє, уряд не має відповідей на сьогоднішні питання вуглярів, і залишається заручником їхніх вимог.

Поки не має довготермінових орієнтирів вугільна галузь успішно чинитиме спроби проти реформ. Вуглярі не зацікавлені в реформуванні галузі – робітники не хочуть бути звільненими , а декотрі директори – втратити дохідний бізнес на контрактах із дружніми комерційними структурами. Держава повинна показати шахтарям, що вона бачить їхнє майбутнє. Це знизить рівень опору реформам. Також важливо зазначити джерела вливання грошей в ескалацію напруженості в галузі. Акції протесту шахтарів часто фінансуються політичними силами й нічого спільного з обуренням у шахтарському середовищі не мають.

Вуглярі змушені вести непрозору гру з урядом, страхуючись від неплатежів із боку споживачів і чекаючи недофінансування з боку бюджету. Заявлювана шахтами претензія на держпідтримку так само, як і декларована собівартість енергетичного вугілля, є страху вальними. Вугільні підприємства не знають скільки грошей вони одержать за поставлене електростанціями вугілля, але напевне це буде не 100% оплати. Генерована на вугіллі електроенергія надходить до кінцевих споживачів. У зв язку з низькою платіжною дисципліною, нелегальним підключенням до енергомережі й неоплаченими з бюджету пільгами, обласні енергокомпанії збирають близько 50-60% коштів від вартості поставленої електроенергії. У результаті різних маніпуляцій вугільні підприємства одержують всього на всього від 5 до 20% від вартості поставленого на електростанції палива.

Вугільні підприємства прагнуть закласти в держдотацію разик невиплат грошей споживачам вугілля, і це, згідно з дослідженням Агентства гуманітарних технологій, у середньому „ більш як удвічі збільшує заявлювану шахтами собівартість вугілля”.

Єдиним надійним джерелом коштів досі залишається дотація з державного бюджету. Ерез це на держбюджет перекладається обов язок покривати заборгованість споживачів електроенергії.

Важливою умовою роботи організаційної схеми будь-якої галузі є існування повної оплати за випущений продукт. З приватизацією генерувальних компаній споживачам доведеться цілком оплачувати свої рахунки за електроенергію. Приватні власники електростанцій не зможуть собі дозволити кредитувати економіку чи субсидувати громадян за рахунок безоплатного виробництва енергії. Одержуючи повну оплату за електроенергію, вони своєчасно й у повному обсязі розраховуватимуться з постачальниками ресурсів. Це означає, що вуглярі почнуть одержувати 100% грошей за свою продукцію.

Світовий банк не може запропонувати ефективні управлінські рішення і грає з українським урядом. Банк думає, що український уряд не готовий до різкої реформи і, таким чином, затягує кризу. Уряд розуміє, що Світовий банк не дасть необхідні гроші на закриття шахт. Реальна допомога іноземних експертів і міжнародних фінансових організацій може полягати в експертній оцінці ситуації в галузі. Стосовно фінансування „вугільних” програм, то попередні кредитні проекти Світового банку були малоефективні. Світовий банк заявляє про свою занепокоєність проблемами української вугільної галузі з 1996 року. Та на практиці кредитні кошти в обсязі 300 млн. дол.., виділені в рамках проекту реструктуризації вугільної галузі, Мінфін майже цілком використав для покриття дефіциту бюджету. Лише незначну частину – 40 млн.дол. через комерційні банки було спрямовано на фінансування нових робочих місць для шахтарів. Цей крок не дав очікуваного ефекту.

3.3 Соціальні аспекти

Реформування вугільної промисловості неминуче призведе до звільнень шахтарів, проте, не маючи енергобалансу, неможливо точно говорити, скільки шахтарів і коли буде звільнено. Найближчим часом УКРАЇНІ НЕОБХІДНО ІСТОТНО ЗБІЛЬШИТИ ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ. Над видобутком мільйона тонн вугілля цілий рік працює 6000 українських шахтарів. Тоді як у США таку ж кількість вугілля за рік добувають 300 шахтарів, у Західній Європі – 1200 шахтарів, у Польщі – 3000. Масові звільнення шахтарів неминучі. Третина шахт видає на гора

3– 4 % українського вугілля. Проте закрити їх – це позбавити роботи близько 300000 чоловіків, із котрих понад 100 000 власне шахтарів.

Відсутність функціонуючого ринку праці обмежує можливість звільнення шахтарів. Програма перепідготовки шахтарів будуть неефективними, оскільки невідомо, які фахівці потрібні на ринку, і через низький рівень освіти шахтарів.

В уряді є чотири варіанти вибору стосовно вивільнюваних шахтарів: масове безробіття; надання звільненим шахтарям доступу до дешевих кредитів і гарантів;переведення робітників закритих шахт на діючі; перерозподілу трудових ресурсів.

Масове безробіття може стати результатом відсутності політики працевлаштування шахтарів, призведе у східних регіонах до соціального вибуху, і навряд чи може влаштувати уряд як результат закриття шахт. Про те цей варіант не пов язаний із додатковими виплатами і може заощадити мільярди бюджетних гривень.

Надання шахтарям доступу до кредитних ресурсів і грантів навряд чи допоможе створити нові робочі місця в регіонах. Скоріш за все цими коштами скористаються комерсанти чи комерційні структури. Соціологи відмічають, що шахтарям притаманний дух колективізму, зворотним боком якого є пасивність кожного окремого члена шахтарського співтовариства і укоріненні утриманські настрої ( наша доля в руках держави). Тож поки що такі програми недоцільні. Держава повинна ставити завдання розвитку соціальної активності шахтарів. Це вимагає розгортання ряду програм. Тільки після проведення широких освітніх і просвітницьких програм шахтарям можна буде надавати фінанси і доступ до юридичних консультацій і послуг проектоно консалтингу. Цей вибір пов язанний із виділенням значних фінансових ресурсів.

Працевлаштування робітників закритих шахт на діючі приведе до падіння продуктивності праці на поки що фінансово здорових шахтах. Наслідки таких дій порівнянні з практикою перехресного субсидування рентабельними шахтами збиткових. У результаті ще кілька шахт стануть критично не рентабельними, це спровокує їх закриття. Цей вибір не пов язаний із значною витратою ресурсів, але погіршить становище галузі.

Уряд повинен мати програму перерозподілу трудових ресурсів. Необхідно чесно сказати шахтарям, що не всі вони одержать роботу там, де живуть. Сьогодні ринок не затребує звільнення шахтарів, од же держава мусить штучно створювати проекти. Це можуть бути „трудові табори” . Нині бачаться принаймні два проекти, жу рамках яких можна реалізувати цю ідею. Найближчим часом в Україні має розпочатися будівництво магістральних автошляхів (міжнародні автомагістралі та прилеглі до них дорожні сервісні комплекси, які Україна збирається передати в концесію ), куди молжна залучити звільнених гірників. Тривалий період будівництва (5 – 6 років) дозволить довести до пенсійного віку солідну кількість вуглярів. По – друге, є ідея формування „робітничих бригад” для роботи в сільському господарстві. У багатьох областях Східної України , зокрема в Луганській області, є дефіцит робочої сили в аграрному секторі і величезні неефективно використовуванні чи занедбані сільськогосподарські угіддя. З огляду на те, що аграрний сектор демонструє зростання, залучених шахтарів у сільське господарство видається доцільним. Програма перерозподілу трудових ресурсів може включати точкові заходи з наданням пільг інвесторам, які обговорюють з урядом інвестпроекти, пов язані зі створенням значної кількості робочих місць. Їм можна компенсувати політичні і економічні ризики у вигляді сплати певних податків, чи в інших.

3.5 Криза та засоби її подолання

Реалії кризи у вугільній промисловості полягають у тому, що поставлені проблеми й питання є справді складними. І це не вина уряду. На вугільній галузі, як і на всій промисловості, позначається криза в економіці країни. Неможливо провести реформу окремо вугільної галузі. Це має бути ланка єдиної політики реформування економіки. Спроба розв язувати проблеми вугільної галузі призведе до ускладнення проблемного поля. Виявиться, що для цього необхідно проводити податкову реформу, розробляти довготермінову національну програму перерозподілу трудових ресурсів, розробляти енергетичний баланс країни та прогнозувати ціни на світових ринках енергоносіїв. Усе це повинно стати основою для програми реформування вугільної галузі.

Ніхто в країні не має права дотримуватися позиції незнання чи не бачення глибини кризи вугільної галузі й економіки України. Не можна робити вигляд, ніби питань і проблем, згаданих вище не має. Не займаючись ними, неможливо займатися реформою вугільної промисловості – криза від цього лише посилюється.

Таке комплексне завдання уряду важко буде виконати самотужки. Тож необхідно об єднувати інтелектуальні зусилля уряду, регіональної влади й міжнародних організацій.

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі економічного розвитку найважливішою для будь-якої країни є паливно-енергетична проблема. Успішне її розв язання визначає можливості, темпи й напрями економічного і соціального розвитку країни. Значення палива для економіки будь-якої держави величезне: без нього неможливий виробничий процес, робота промисловості, сільського господарства й транспорту.

Основними первинними джерелами енергії у сучасному світі є вугілля, природний газ, гідроенергія, а також швидко зростає значення атомної енергії. Для України важливішу роль відіграють такі галузі паливної промисловості, як вугільна, нафтова та газова.

Розвитку паливної промисловості в нашій країні приділяється велика увага. Впровадження нових технологій геологічної розвідки та видобутку природних копалин, реконструкція та переоснащення старих підприємств новою технікою дозволить значно збільшити об єми видобутого вугілля, нафти та газу. Визначення основою для будь – якого проекту реалізованого в паливній промисловості принципу економічної доцільності допоможе збалансувати витрати на видобуток та транспортування палива з реальною віддачею від його використання.

Ще одним важливим фактором, що може покращити становище в паливній промисловості, є впровадження цільових державних програм, які б виховували та стимулювати у населення навички бережливого відношення до усіх видів палитва (наприклад, система стандартів і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів, механізм стимуляції зменшення споживання енергоносіїв та ін.). Потрібна структурна перебудова народного господарства, економне використання палива і впровадження економічних стимулів, що зменшувало б енергоємність національного виробництва.

Впровадження цих та інших програм дозволить прискорити розвиток паливної промисловості України та забезпечити в майбутньому країни усі потреби в паливно-енергетичних ресурсах.

У Донецькому басейні доцільно стабілізувати видобуток вугілля. Оскільки в Донбасі шахтний фонд значно застарів, необхідно технічно переоснастити і реконструювати його підприємства.

Збільшення витрат на видобуток і транспортування вугілля потребує обґрунтування економічної доцільності розробки тих чи інших родовищ Для їх визначення в енергоекономічних розрахунках використовують показники кінцевих витрат, які дають змогу виявити розрізі України та її економічних районів суспільно виправданий верхній рівень витрат встановлюють рівень енергозабезпечення України в цілому та її економічних районів.

Удосконалення паливного балансу України зумовлюється передусім значною диференціацією рівнів забезпечення паливом окремих районів, діаметрально протилежних у видобутку і споживанні палива. Тому у перспективі необхідно вирішувати подвійне завдання : вдосконалювати галузеву й територіальну структури паливного балансу, а також реконструювати розміщення основних споживачів палива. Останнє означає, що зниження енергоємності матеріального виробництва в енергодефіцитних районах одним з найважливіших завдань збалансованості видобутку і споживання палива в регіональному плані. Щодо вдосконалення структур паливного балансу, то в перспективі для західних і південних районів України найекономічнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних – вугілля Донбасу.

Отже за умови забезпечення пріоритетного розвитку різних видів енергоносіїв Україна може у майбутньому забезпечити свої потреби у паливі та енергії.

Список використаної літератури.

  1. Заставний Ф. Географія України: У 2—х книгах.-Львів: Світ, 1998.- 472 с.
  2. Розміщення продуктивних сил України: Підручник . Г.П. Баб як, В.Я. Брич, М.П. Дусановська та ін.; За ред. Є.П.Качана._К.: Вища школа, 1999.- 375 с.
  3. Розміщення продуктивних сил України: Підручник . В.В. Ковалевський, О.Л.Михайлюк, В.ф.СЕМЕНОВА ТА ІН.: за ред. В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенова.-„-ге вид., випр. І доп.,- К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000.- 546 с.
  4. Статистичний щорічник України за 2001 рік, Державний комітет статистики України, за ред. А.Г. Осауленка, К: „Українська енциклопедія”, 2000-624 с.
  5. Экономика предприятия. Учебник под редакцией проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М.Купрякова М. «Банки и биржи». : «Юнити», 1996 г.
  6. Региональная экономика (уч.пособие для вузов).-М , . „ЮНИТИ” 1995
  7. Коротун І.М. и др. Розміщення продуктивних сил України: Навч. Посіб. Для студентів ек.вузів. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І.., Інт.систем.досліджень освіти, Укр.держ. акад. вод. госп-ва;.Рівне,1997., 412с
  8. Заболоцький Б.Ф. Економіка України:Нац. Економіка України., Львів ЛБК НБУ, 1997.-578 с
  9. И.А. Дьяконова Нефть и уголь в энергетике царской России в международных сопоставлениях в пер. 295 стр., 1999 «Российская политическая энциклопедия»
  10. Крапчин И. Уголь сегодня, завтра (технология, экология, экономика),М:. Новый век, 2001., 147с
ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий