регистрация / вход

Вивчення Історії Русів

Вивчення "Історії Русів" супроводжується чима­лими труднощами, спричиненими складністю тексту і необхідністю розкрити тернистий шлях цієї "отреченної книги" до свого читача. У виділене словосполу­чення вкладаємо зміст, адекватний надзвичайній силі впливу пам'ятки на того, хто, читаючи, зуміє не лише пройнятися її пафосом, а й осягнути в усій повноті та глибині адресований у віки змістовий та почуттєво-патріотичний заряд, хто не побоїться вступити у кри­жану ріку правди і вийти з неї іншим — прозрілим.

Вивчення "Історії Русів" супроводжується чима­лими труднощами, спричиненими складністю тексту і необхідністю розкрити тернистий шлях цієї "отреченної книги" до свого читача. У виділене словосполу­чення вкладаємо зміст, адекватний надзвичайній силі впливу пам'ятки на того, хто, читаючи, зуміє не лише пройнятися її пафосом, а й осягнути в усій повноті та глибині адресований у віки змістовий та почуттєво-патріотичний заряд, хто не побоїться вступити у кри­жану ріку правди і вийти з неї іншим — прозрілим. Радість очищення і гіркоту пізнання "Історія Русів" дарувала Т.Шевченкові і О.Пушкіну, А.Метлинському і М.Костомарову, М.Гоголю і М.Драгоманову, П.Кулішеві і С. Руданському, І.Срезневському і Є.Гребінці.

Передовсім наго­лосимо на необхід­ності дуже вдумливої та копіткої підготовки вчителя до уроків, присвячених унікаль­ній національній па­м'ятці... Від словес­ника залежить, чи віднайде "Історія Ру­сів" свого чита-ч а сьогодні серед тих, кому суджено в XXI столітті взяти на свої плечі працю дер­жаво- і культуротворення в Україні.

Добре, коли лекційному викладу теми вчите­лем (пропонуємо дев'ятикласникам, слухаючи, скла­дати тези лекції) передуватиме книжкова виставка, на якій буде представлено як повний текст пам'ят­ки (репринтне видання 1991 р.), так і переклади її В'ячеславом Давиденком та Іваном Драчем; науко­ві праці про "Історію Русів" (див. список рекомен­дованої літератури наприкінці статті); відповідний ілюстративний матеріал.

Зважаючи на те, що текстуальне вивчаються два уривки з книжки ("Хмельницький, Барабаш і рескрипт короля" та "Прокламація гетьмана Мазепи"), доціль­но й використати матеріали, присвячені життю і ді­яльності Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, на­приклад, такі:

"Перша конституція України гетьмана Пилипа Орлика" (К., 1994) у прекрасному художньому оформленні Олексія Штанька; Історія України в особах: Литовсько-польська до­ба" (К., 1997); збірник "Запорожці" (К., 1993), серед ілюст­рацій якого (між сторінками 160 та 161) є й репродукція картини В.Волкова, мов би написаної за сторінками 286— 289 "Історії Русів" — "Петро і відвідує Павла Полуботка у казематі Петропавлівської фортеці".

Під час аналізу уривка "Прокламація гетьмана Мазепи" вчителеві та його найдопитливішим вихованцям прислужить­ся перекладений зі словацької "Подорожній щоденник (Іііпегагіит 1708—1709)" Даніела Крмана (К., 1999) з пе­редмовою академіка І.Дзюби. Бажано, щоб на виставці бу­ла представлена праця А.Єнсена "Мазепа" (К., 1992); до­кументальна повість І.Борщака — Р.Мартеля "Мазепа" (К., 1991) та поеми про українського гетьмана, написані Д.Бай-роном, В.Гюго, В.Сосюрою.

Створення відповідного настрою не лише полег­шить засвоєння учнями складного матеріалу, а й під­готує благодатний грунт для емоційного сприйняття вступного слова вчителя. Воно може бути таким:

Найвизначніша пам'ятка української політичної думки кін­ця XVIII ст. "Історія Русів" у найновіших наукових розвідках характеризується як своєрідний трактат про Історичний роз­виток України від давнини до другої половини XVIII ст., у якому обстоюється думка про те, що Історія південно-схід­них слов'ян починається від сина біблійного Моя — Яфета, а Київська Русь — першодержава тільки українського наро­ду Аж ніяк не нехтуючи виваженими академічними оцінка­ми пам'ятки, подумаймо над тим, як назвав її неординарну місію І Драч "Ця книжка для того, щоб ми стрепену­лись" У 1991 р він здійснив український переклад "Історії Русів" Рік появи перекладу пам'ятки знаменний в Історії України проголошенням її незалежності До 110-І річниці від часу першого видання "Історії Русів" (1846) книжка ви­йшла українською мовою в Нью-Йорку в перекладі В’ячеслава Давиденка

Шлях "Історії Русів" до свого читача був непрос­тим, позначеним заборонами, замовчуванням, а нині, що особливо прикро, — просто неувагою, лінивим непомічанням і до сьогодні "Історія Русів" оповита густою сіткою таємниць Перша з них, якщо послуговуватися міркуваннями Валерія Шевчука, — це сам факт виявлення пам'ят­ки та введення її в суспільний ужиток Сталося це близько 1828 року Описувачі бібліотеки, члени стародубського су­ду Лайкевич та Гамалія знайшли пам'ятку в бібліотеці міс­течка Гринева Стародубського повіту Чернігівської губер­нії Відомо лише, що успадкував її разом з бібліотекою князь Голіцин Твір був поширений у копіях, зроблених з найпер­шої копії, що належала родичеві Олександра Безбородька — губерніальному маршалкові С Ширяєву Але нині дослід­ники достовірно довели, що "Історія Русів" поширювалася й переписувалася вже за десять років до її офіційного, так би мовити, відкриття

Коли ж була написана ця безцінна пам'ятка? Така друга таємниця стражденної книжки Факти свідчать - ста­лося це ймовірно у 20-х рр XIX ст А в тексті самого твору є й дата — 7769 рік. "На початку року 1769-го рушили вій­ська у загальний похід, І почалася правдива з Турками вій­на, яка чим скінчиться, Бог відає", — так завершується "Іс­торія Русів" Може, й справді твір явився світові в тому ж таки 1769-му? Але більшість дослідників сходяться на дум­ці, що зазначена дата є конспіративною авторові було не­безпечно оприлюднювати своє Ім'я, отже, він міг вказати рік, орієнтація на який мала б ще більше ускладнити пошу­ки того, хто написав крамольну книгу.

Який це був час? Світ ще пам'ятав про Існування укра­їнців як окремого народу зі своєю мовою, Історією, традиці­ями За словами відомого французького політика К Делямара, "Історія не повинна забувати, що до Петра І той нарід, який ми нині називаємо рутенами, звався руськими, або ру­синами І його земля звалася Руссю І Рутенією, а той нарід, яким ми нині звемо руським, звався московинами, а їх зем­ля — Московією В кінці минулого століття всі у Франції І в Європі добре вміли відрізняти Русь від Москови". Наводячи ці слова К Делямара, В.СІчинський з гіркотою констатував "був це останній шляхетний голос Західної Європи другої половини XIX ст. про українську справу, останнє нагадуван­ня про українців. Пізніше прийшла найтемніша сторінка "віку гуманізму", коли Європа почала забувати про нас"

Отже, поява твору, який бив на сполох, була архісвоєчасною Актуальна ця книжка й нині За словами І Драча, "вона приходить до українців завжди у вирішальні ча­си. Зайве твердити, що зараз саме така пора" .

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий