Смекни!
smekni.com

Політичний портрет Е. Бенеша (стр. 1 из 5)

Другий чехословацький президент Э. Бенеш - одна з найбільш трагічних фігур в історії Чехословачини. Так вважав Э. Таборский, секретар Бенеша в роки другої світової війни. Деякі чеські історики розділяють цю точку зору. Що являв собою Э. Бенеш як людина і політик? Якою хотів він бачити післявоєнну Чехословаччину? Як мінялася міжнародна і внутрішня обстановка в країні в 1945 - 1948 р. і як на це реагував чехословацький президент? У чому був трагізм ситуації, у якій Бенеш виявився наприкінці своєї політичної кар'єри і життя?

Едуард Бенеш - у ряді ведучих політичних діячів країни, впливав на її розвиток протягом 30 років. Народився він у великій селянській родині в Кожланах 28 травня 1884 р. Одержав блискуче виховання, вивчаючи філософію в Карловому університеті, літературу - у Сорбонні, право - у Діжоні, слухаючи лекції відомих професорів у Берлінському університеті. Прекрасно знав французьку, англійську, німецьку мови, глибоко цікавився соціологією, мистецтвом. Разом з Т.Г. Масаріком стояв у джерел створення самостійної чехословацької держави в 1918 р., ставши його беззмінним (аж до обрання президентом у 1935 р.) міністром закордонних справ. Бенеш дуже впливав і на внутрішню політику країни, будучи одним з головних представників правлячого угруповання Граду, лідером партії національних соціалістів. У 1921 - 1922 р. він займав посаду голови уряду, у 1919- 1926 і в 1929- 1935 р. обирався депутатом Національних зборів.

Э. Бенеш брав активну участь у створенні і діяльності Ліги Націй, у 1923 -1927 р. був членом її Ради, а в 1927-1928 р. - головою Комітету безпеки. Він представляв Чехословаччину на численних міжнародних форумах, шість разів обирався головою Ради Ліги Націй і один раз головою її Асамблеї.

Політичні концепції Бенеша в міжвоєнний період ґрунтувалися на необхідності існування сильної, економічно стабільної Чехословачини в центрі Європи. Версальську систему Бенеш планував зберегти, спираючи на Лігу Націй і міжнародні договори, центральним серед який був союз із Францією, а також Мала Антанта (військово-політичний союз ЧСР, Королівства СХС і Румунії). Економічна криза початку 30-х років загострив соціальні відносини і національне питання в Чехословачини ( судетські німці, угорці в Словаччині, поляки в Тешинскої Сілезії, словацька і підкарпатська автономії). З приходом Гітлера до влади в Німеччині над Європою нависла погроза нової війни. У 1935 р. Бенеш, виходячи з економічних і політичних міркувань, уклав радянсько-чехословацький союзницький договір, що передбачав надання взаємної допомоги, якщо таку країні-жертві агресії надасть Франція.

Загальною тенденцією політичного розвитку сусідніх з Чехословаччиною країн у цей період було відмовлення від демократичних принципів і значне "поправлення" правлячих режимів. Незважаючи на деяку модифікацію чехословацької парламентської системи, ЧСР проте залишалася практично єдиним острівцем демократії в цій частині Європи5.

У середині 30-х років у результаті гострої внутрішньополітичної боротьби Бенеш стає президентом Чехословачини, перемінивши на цій посаді Т.Г. Масарика. Це був складний час. Зміна міжнародного становища позначилося і на внутрішній обстановці в країні. Значно активізувалися політичні партії націоналістичної орієнтації, насамперед судето-німецька партія Генлейна і словацька народна партія (людаки), що одержували солідну підтримку ззовні. Вони висували всі нові і нові вимоги уряду, створюючи умови для міжнародного утручання у внутрішні справи держави. Політика "умиротворення", що проводилася Великобританією і Францією, привела у вересні 1938 р. до висновку Мюнхенської угоди і відторгненню Судетской області від Чехословачини. Це з'явилося дійсним ударом для Бенеша, тому що означало крах усієї системи безпеки країни, створюваної їм протягом міжвоєнного періоду. Багато дослідників згодом відзначали наявність "мюнхенського" комплексу в Бенеша. Цим багато в чому порозумівається і спроба часткової переорієнтації чехословацької зовнішньої політики в роки другої світової війни. Виїхавши в еміграцію незабаром після прийняття мюнхенського диктату і відходу з посади президента, Бенеш розгорнув там боротьбу за відмовлення від Мюнхенської угоди і визнання правового континуітета Чехословацької республіки в домюнхенских границях. Бенеш заявляв, що споконвічно бачив у "Мюнхені" не засіб запобігання війни, а подія передодня і навіть початку війни7.

Після розпаду Чехословачини й окупації Чеських земель фашистською Німеччиною в березні 1939 р. Бенеш створює в США центр "чехословацької закордонної акції"8, повернувши влітку того ж року в Європу намагається об'єднати весь некомуністичний чехословацький опір за рубежем і очолити його. З початком другої світової війни зусилля Бенеша направляються на те, щоб домогтися визнання створеного в Парижеві Чехословацького національного комітету як емігрантський уряд. Однак західні держави не поспішали зв'язувати себе якими-небудь зобов'язаннями у відношенні післявоєнного пристрою Європи і границь майбутніх держав.

В еміграції Бенеш знову і знову задумувався про причини що виникли, аналізував ідейний і політичний розвиток міжвоєнної Європи, шукав шляху запобігання подібних подій у майбутньому. Теоретичні представлення Бенеша про післявоєнний розвиток демократії були викладені їм у 2-х томній праці "Демократія сьогодні і завтра". Основною причиною краху демократичних режимів 20-30-х років Бенеш вважав страх буржуазної демократії перед посиленням і поширенням комуністичної ідеології. Демократи, бачачи в комунізмі ворога Ж 1, недооцінювали небезпеки фашизму. Критикуючи демократичний пристрій ряду європейських країн, Бенеш вказував на їхню нездатність вирішувати деякі соціальні питання. Тому він пропонував після війни перейти до структурних змін системи на основах "колективізації", уведення планового господарства і поступової соціалізації ( без революцій, насильства, катастроф). У цій же праці Бенеш виступав за деяке регулювання не тільки економічної, але і політичного життя, вважаючи необхідним обмеження числа політичних партій і їхніх функцій, надання більшої незалежності уряду від парламенту, деяку децентралізацію держави в області законодавства і керування. Тут же Бенеш робив принциповий висновок про можливість післявоєнного співробітництва демократичних країн зі СРСР. Як уже вказувалося, мюнхенські події привели Бенеша до думки про деяку переорієнтацію зовнішньої політики: не тільки на західні країни, але і на Радянський Союз. На відміну від більшості політиків, чехословацький лідер ще на початку війни передбачав, що СРСР візьме участь у війні на стороні союзників і не буде переможений. Звідси виникала його впевненість у союзницьких відносинах Заходу і СРСР. На цій основі він будував лінію своєї зовнішньої політики. Причому це не було лишь питанням політичної тактики, а відповідало його представленням про післявоєнний європейський розвиток. У 1940-1942 р. з подачі Великобританії Бенеш вів дипломатичні переговори з польським емігрантським урядом про створення після війни чехословацько-польської конфедерації як основи майбутньої рівноваги в центрально-європейському регіоні.Він думав, що після поразки Германії там можуть виникнути революційні події. Тому одну з цілей майбутньої конфедерації Бенеш бачив у тім, щоб у момент "шумування" у Німеччині відділити її від Росії, недопустити розвитку німецької революції і її поширення на сусідні країни.Подібні думки він викладав ще в жовтні 1940 р. Однак Бенеш вважав, що конфедерація можлива лише за умови "розумного договору і дружби з Росією".Як це ні парадоксально, але навіть обмеження поширення комунізму в Європі він зв'язував з договором зі СРСР. Практика показала, що одним з головних перешкод у взаєморозумінні чехословацької і польської сторін (крім розбіжностей щодо основ майбутнього союзу, ступеня відмовлення від суверенітету і питання про приналежність Тешинской Сілезії) стало саме відношення до СРСР. Ще в січні 1941 р. Бенеш намагався переконати главу польського емігрантського уряду В. Сикорського в тім, що Радянський Союз разом із союзниками вийде переможцем з війни і буде відігравати значну роль у Центральній і Південно-Східній Європі. Польська сторона, навпроти, була упевнена в тім, що СРСР буде настільки ослаблений у війні, що не буде робити скільки-небудь помітного впливу на країни регіону. Чехословацько-польські протиріччя і різко негативне відношення Радянського Союзу до створення конфедерації привели в 1942-1943 р. до відмовлення від планів її організації.

Після вступу СРСР в антифашистську коаліцію чехословацький емігрантський уряд установило з ним дипломатичні і союзницькі відносини, тим самим усталивши своє міжнародне становище. Украй важливим для Бенеша була і підтримка з боку Радянського Союзу ідеї відновлення єдиної чехословацької держави після війни. Кількаразові заяви радянських політичних лідерів про небажання утручатися у внутрішні справи Чехословачини, у питання внутрішнього пристрою країни привели Бенеша до думки про можливість відновлення чехословацької буржуазно-демократичної держави, спираючи на союз і дружбу не тільки з Заходом, але і зі СРСР. У грудні 1943 р. президент ЧСР першим з лідерів малих країн, незважаючи на невдоволення Лондона, підписав союзницький договір з Радянським Союзом. Під час московського візиту він провів переговори з радянським посібником з питань про границі майбутньої Чехословачини, про переселення німецького й угорського населення, про політика у відношенні Угорщини і Німеччини, про економічне і військове співробітництво після війни, допомоги СРСР Чехословачини на заключному етапі війни, про Польщу і "загальної політичної лінії" у відношенні союзників. При цьому, за словами Бенеша, була досягнута повна домовленість14.

У рамках візиту відбулася і зустріч Бенеша з представниками закордонного керівництва КПЧ, на якій були обговорені питання військової взаємодії з Червоною Армією, подальшого розвитку національно-визвольного руху в країні і післявоєнному пристрої Чехословачини. К.Готвальд передав Бенешу пропозиції комуністів у відношенні керівництва національно-визвольною боротьбою в країні й основних принципах політики в післявоєнний період. Комуністи вважали за доцільне функціонування Національного фронту після війни, бажали, щоб звільнена республіка базувалася на "справжній" демократії усередині країни і міцній дружбі з Радянським Союзом у зовнішньополітичному плані15.Бенеш, погоджуючись в основному зі співрозмовниками, вважав, що остаточна форма і зміст суспільного ладу будуть визначені чехословацьким народом демократичним шляхом після війни. Залишаючись прихильником ідеї єдиної держави і єдиної чехословацької нації, президент ЧСР висловився за те, щоб відносини чехів і словаків після війни ґрунтувалися на повній рівності. Комуністи заявили про прагнення проводити всі перехідні заходи "демократичним шляхом при активній участі самих широких шарів народу".За допомогою людей, що довели свою відданість країні як перед Мюнхеном, так і після нього.