Вивчення проблеми функціонування інформаційних освітянських мереж, виявлення основних проблем та протиріч за часи існування ЮНЕСКО і ЮНІСЕФ, визначення теоретико-методологічних принципів побудови мереж, виявлення напрямків і форм їх діяльності, порівняння концептуальних підходів щодо сучасних тенденцій розвитку освітянських інформаційних мереж в Україні та Європі – питання, відповіді на які будуть корисними для розбудови вітчизняної освіти, сприяння інноваційним процесам в освітній системі України.
Поняття інформації досі не має достатнього тлумачення. Стаючи предметом вивчення багатьох наук, в кожній з них воно конкретизується і збагачується. Звідси - безліч визначень терміну «інформації», тлумачень його суті: від повного заперечення її реального існування до крайньої апологетики; від філософського розуміння ("відображення реального світу") до практичного, навіть повсякденного ("відомості, сукупність будь-яких даних"). З осмисленням ролі інформації в процесі розвитку людства, педагогічна наука почала приділяти цій проблемі значну увагу. У Педагогічному словнику під редакцією С.У. Гончаренка ми маємо таке визначення поняття інформації: Інформація (від лат. Informatio - пояснення, викладання) – одне з загальних понять науки; в широкому розумінні – нові відомості про навколишній світ, одержувані в результаті взаємодії з ним. Останнім часом інформація широко використовується в усіх галузях науки, зокрема філософії, психології, педагогіці, соціології, лінгвістиці. У педагогіці і психології – зміст будь-якого повідомлення, дані про щось, які розглядаються в аспекті передачі їх у часі й просторі.[8]
Всі переломні моменти в історії суспільства пов'язані з накопиченням інформації і появою нових способів і засобів інформаційного обміну. З течією часу змінюється і система соціокультурного сприйняття інформації. Прискорення інформаційних потоків впливає на темпи і характер розвитку суспільства. Історичний досвід показує, що суспільний розвиток неможливий поза інформацією і каналами її поширення. . Головними віхами на цьому шляху стала поява писемності, книгодрукування, пошти, періодичної преси, телеграфу, телефону, фотографії, радіо, телебачення і, нарешті, персонального комп'ютера. Розширення інформаційних каналів завжди приводить до прискорення темпів розвитку суспільства. При цьому якісні зміни в способах зберігання інформації, передачі її виявлялися всякий раз пов'язані з технічними відкриттями: від виникнення писемності до появи персональних комп'ютерів. “Основною проблемою зв'язку є точне або приблизне відтворення в одній точці повідомлення , відібраного і іншій” - так починається фундаментальна праця “Математична теорія зв'язку” (A Mathematical Theory of Communication, 1948) Клода Шаннона, видатного вченого, автора загальної теорії інформації, створення якої зробило можливим появу комп'ютерної техніки. Саме він у 1938 році у своїй докторській дисертаційній розробив і обґрунтував принципи логічної побудови комп'ютера, чим був розпочатий новий етап розвитку сучасної інформатики і обчислювальної техніки. Наступним кроком суспільства у руслі науково-технічного прогресу було осмислення ролі комп'ютера. Він повинен був стати одним з найважливіших засобів комунікації (хоч уявити собі комп'ютер як комунікаційний пристрій на початку 50-х було важко), Ця ідея належить філософу та математику, професору Массачусетського технологічного інституту Норберту Віннеру. Створивши свою власну наукову школу кібернетичної філософії, Віннеру разом із учнями та послідовниками вдалося виробити декілька принципових концепцій, які можна розглядати як перші основоположні ідеї майбутньої Мережі.
Авторитетний американський соціолог і футуролог Єлвін Тофлер у своїй праці “Третя хвиля”, досліджуючи питання розвитку інформації та техніки і їх роль у соціальних перетвореннях, доводить теорію “інформаційного суспільства”, яку, по суті, можна вважати різновидом теорії постіндустріалізму, основи якої заклали американські соціологи З.Бжезинський та Д.Белл. Дослідники дають різні визначення інформаційного суспільства, але сходяться в головному: інформація в інформаційному суспільстві стає домінуючою цінністю; "генерування, обробка і передача інформації стали фундаментальними джерелами продуктивності і влади"[3]; інформація перетворилася в головний стратегічний ресурс.
Аналізуючи термінологію у вітчизняній і закордонній практиці слід зазначити, що різними фахівцями використовується неуніфікована термінологія стосовно інформаційних мереж, найчастіше без чіткого визначення понять. Узагальнюючи світовий і вітчизняний досвід, ми пропонуємо таке визначення. Інформаційна педагогічна мережа – інфраструктура або складовий елемент інформаційного суспільства у освітній галузі, що оперує сучасними засобами інформації та новітніми інформаційними технологіями і здійснює інформаціно-педагогічне забезпечення освіти та зацікавлених верств суспільства.
Сучасний етап розвитку світу в цілому, та України, зокрема, характеризується існуванням та розвитком глобального інформаційного простору, неймовірною насиченістю інформацією, уміння володіти і користуватися якою стає необхідною та актуальною компетентністю сучасної людини. Зміни, що відбуваються в системі освіти України, вимагають від педагогів та учнів (студентів) швидко отримувати, вивчати та аналізувати велику кількість інформаційного матеріалу та використовувати його. Ефективність процесів освіти, керування ними, планування та прогнозування подальшого їх розвитку можливі при умові інтенсивного і цілеспрямованого руху інформаційних потоків між всіма компонентами освітньої галузі. У зв'язку з цим виникає необхідність адекватних перетворень у галузі освіти, а саме - розвитку єдиного інформаційного освітнього простору, важливою складовою якого є інформаційні освітянські мережі, відсутність яких ускладнює процеси інформаційно-педагогічного забезпечення освітян України.
Молода українська держава інтегрується в загальноєвропейський простір. Європа також відкрита для дружнього співіснування і співпраці. У 90-х роках минулого століття європейська освіта пережила низку суттєвих перетворень і реформувань в контексті соціальних, культурних, науково-технічних, політичних, економічних змін та прискорення темпів впровадження в навчальний процес інформаційних та комунікаційних технологій. У освітній галузі в Україні відбуваються процеси реформування ще сьогодні, і досвід таких всесвітньо відомих міжнародних організації як ЮНЕСКО і ЮНІСЕФ може посприяти процесам перегляду і удосконалення системи освіти України щодо питань створення і розвитку інформаційних педагогічних мереж.
Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ - UNICEF, United Nations Children's Found) та Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО - UNESCO, United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization)) - організації, діяльність яких є пріоритетною у галузі розвитку людини, здорового способу життя, навчання продовж життя і т.д., реалізують у своїй роботі ідею “вільного розповсюдження інформації” і відкритого доступу до неї. За часи існування кожна створила власну інформаційну мережу для забезпечення потреб освітян і широких кіл тих, хто цікавиться даною проблемою.
Українська освіта підтримуючи цю ідею, спрямована на гідне існування у європейському та світовому вимірі. У Наказі Президента України (№ 860) “Про Національну доктрину розвитку освіти” є такі положення: “Беручи участь у проектах і програмах Ради Європи, ЮНЕСКО, Європейського Союзу, ЮНІСЕФ та інших міжнародних організацій, суб'єкти національної системи освіти не тільки отримують доступ до інформації про шляхи, засоби і методи розвитку гуманітарної сфери, але й зможуть демонструвати і пропонувати на міжнародному ринку освіті технології та власні напрацювання”.[9] Розвиток науково-технічного прогресу та зростання рівня вимог споживачів (користувачів) інформацією породжує нові ідеї в комунікативно-інформаційній сфері. Сучасне людство хоче бачити інформаційне середовище більш гнучким, доступним, організованим та інтерактивним.
Інформаційне забезпечення в освіті відіграє значну роль. Всесвітня мережа Інтернет є популярним засобом навчання, роль його в освітній галузі досить значна. Мережа Інтернет є поширеним інформаційним інструментом, саме вона набула доступності для пересічного громадянина відносно нещодавно, хоча традиційними сферами комунікації є і залишаються інформаційні агенції, преса, радіо, телебачення, кіно та кінохроніка. Інтернет визнано самим ефективним і діючим засобом пошуку інформаційних джерел та необхідної навчальної літератури. Бази даних, у яких зібрано та класифіковано інформацію про літературні джерела та першоджерела, сьогодні розміщені на сайтах Інтернету. Вони забезпечують найбільш зручний доступ до літератури. Так ЮНЕСКО підтримує розвиток таких напрямів як відкрита та дистанційна освіта через проектну діяльності, створення програм у здійсненні яких важливу роль відіграє Інтернет. На сайті ЮНЕСКО користувачі всесвітньої мережі можуть також отримувати on-line книги, читати газети і журнали, ознайомитися з останніми політичними та урядовими документами та відшукати ті з них за попередні часи, що зберігаються в архіві. Лінк «Інформація» пропонує: портал бібліотек, портал архівів, безкоштовний портал програмного забезпечення, обсерваторію інформаційного суспільства.
Для того, щоб відповідати тенденціям розвитку цивілізації, необхідно створювати власні інформаційні структури на всіх рівнях освіти та налагоджувати між ними взаємозв'язок і взаємодію, чому сприяє розвиток інформаційних мереж. Питання формування інформаційної освітянської мережі, що функціонувала б у єдиному освітньому просторі, вимагає нових рішень, перспективних поглядів, прогресивних підходів у своєму розв`язанні. Тому, насамперед, важливо зрозуміти передумови зростання уваги суспільства до проблеми розвитку інформаційної педагогічної мережі в галузі освіти. Ці передумови втілилися у такі напрямки: політичні, соціальні, економічні, екологічні, національно-демографічні, соціокультурні.