регистрация / вход

Ефективність функціонування особистих селянських господарств в ринкових умовах

Дослідження розвитку та оцінка ефективності функціонування особистих селянських господарств, удосконалення економічного обґрунтування їх параметрів, а також розроблення економіко-математичної моделі визначення раціональних розмірів землекористування.

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.В. ДОКУЧАЄВА

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Харків – 2006

Анотація

Акчуріна Ю.М. Ефективність функціонування особистих селянських господарств в ринкових умовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва. – Харків, 2006.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічним і прикладним проблемам підвищення ефективності функціонування особистих селянських господарств в ринкових умовах.

Узагальнено соціально-економічні функції особистих селянських господарств як складової АПК і надано визначення поняттю «особисте селянське господарство»; здійснено дослідження становлення та розвитку особистих селянських господарств в умовах становлення ринкових відносин, а також проведено порівняльне оцінювання ефективності їх функціонування; запропоновано методику обґрунтування параметрів особистих селянських господарств з урахуванням їх потреби в додаткових ресурсах; обґрунтовано найбільш ефективні та перспективні моделі кооперації й інтеграції особистих селянських господарств в системі АПК України; розроблено економіко-математичну модель розрахунку раціональних розмірів землекористування особистих селянських господарств з врахуванням природно-економічних умов сільськогосподарського виробництва.

Ключові слова: особисте селянське господарство, АПК, кооперація, інтеграція, ефективність, моделювання, ринкові відносини, розвиток.


Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема підвищення ефективності функціонування, взаємодії особистих селянських господарств із сільськогосподарськими підприємствами, а також внутрішнього кооперування набула особливої актуальності у зв’язку з переходом на ринкові механізми економічного регулювання, зі зниженням рівня платоспроможності підприємств і падінням доходів їх працівників від суспільного виробництва. Незважаючи на те, що вже створено законодавчу базу, яка надає селянам право вибору форм господарювання на основі приватної власності на землю, у тому числі й шляхом виходу з колективних господарств із одержанням земельного паю, немає масових прикладів реалізації цього права, оскільки при обмеженій підтримці зі сторони суспільного виробництва особисте селянське господарство виконує функції підсобного виробництва й не забезпечує одержання доходів, які покривали б повною мірою потреби селянської родини.

З падінням доходів від колективного виробництва зростає роль особистого селянського господарства у вирішенні соціальних проблем сільських жителів, збільшується його частка у витратах на відтворення робочої сили агропромислового виробництва й у забезпеченні продуктами харчування міських жителів. Воно сприяє трудовому вихованню молоді, нагромадженню навичок сільськогосподарської праці й професійних знань.

Різним аспектам розвитку й ведення особистих селянських господарств населення в Україні присвячені роботи П.Т. Саблука, В.Я. Месель-Веселяка, В.К. Гаркавого, В.С. Дієсперова, Д.Ф. Крисанова, П.М. Макаренка, Л.Ю. Мельника, А.А. Любовича, О. Онищенка, О.М. Шпичака й ін. У них розглядаються питання взаємодії особистих підсобних господарств із суспільним сектором і визначаються шляхи його розвитку. Соціально-економічні проблеми праці в ОСГ набули широкого висвітлення в публікаціях О.Д. Гудзинського, О.С. Кільніцької, М.Ю. Куліша, С.Ф. Свиноуса. Зміст і характер праці в ОСГ розкриті в працях І.О. Богача, М.В. Дубініної, М.В. Лазерної, Л.І. Михайлової, В.Й. Шияна й ін.

Проте у період кризи високотоварного виробництва зв’язок між суспільними й особистими селянськими господарствами наповнюється новим економічним змістом, набуває форми взаємодії, при якій особисте подвір’я через цілий ряд обставини не може існувати в розмірах, що забезпечують усі потреби родини, без сприяння з боку сільськогосподарських підприємств, які мають технічні ресурси. Останні ж через важке фінансове становище найчастіше не можуть забезпечити умов для відтворення робочої сили без ОСГ. У зв’язку з цим питання підвищення ефективності ОСГ на основі взаємодії з підприємствами суспільного сектора виробництва, внутрішнього кооперування в умовах кризового стану високотоварного сільськогосподарського виробництва потребують теоретичного обґрунтування, тому що в сформованій ситуації необхідні нові підходи до збереження виробничого потенціалу села й самозабезпечення сільського населення продуктами харчування, підвищення якості життя селян. Актуальність проблеми, недостатнє її дослідження і висвітлення в економічній літературі, теоретичне і практичне значення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дослідження були пов’язані з науковими темами Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління»: «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро – та макроекономічних процесів» (номер держ. реєстрації 0102U003195), «Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур – системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування» (номер держ. реєстрації 0102U003197).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних та прикладних засад підвищення ефективності функціонування особистих селянських господарств в ринкових умовах.

Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

· теоретичне узагальнення сутності особистого селянського господарства як складової АПК;

· дослідження розвитку і оцінка ефективності функціонування особистих селянських господарств;

· удосконалення економічного обґрунтування параметрів особистих селянських господарств з урахуванням їх потреби в додаткових ресурсах;

· визначення й обґрунтування найбільш ефективних і перспективних моделей кооперації та інтеграції особистих селянських господарств з підприємствами інших форм господарювання;

· розроблення економіко-математичної моделі визначення раціональних розмірів землекористування особистих селянських господарств з урахуванням природно-економічних умов сільськогосподарського виробництва.

Об’єктом дослідження є процес функціонування особистих селянських господарств в АПК.

Предметом дослідження є методологічні, теоретичні та прикладні проблеми підвищення ефективності діяльності особистих селянських господарств в умовах становлення ринкових відносин у сільському господарстві.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є економічні положення теорії суспільного відтворення, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем розвитку та функціонування особистих селянських господарств із застосуванням діалектичного методу пізнання, системного підходу й аналізу.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); статистико-економічний (дослідження й аналіз економічної ефективності функціонування особистих селянських господарств); монографічний (розробка моделей кооперації та інтеграції ОСГ у системі АПК України); розрахунковий, порівняльний і графічний (порівняння соціально-економічних показників функціонування особистих селянських господарств по роках та з підприємствами суспільного сектора); соціологічний (анкетування власників особистих селянських господарств) та інші.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає у вирішенні актуальної наукової задачі теоретико-методологічного обґрунтування наукових засад підвищення ефективності функціонування особистих селянських господарств в умовах становлення ринкових відносин в аграрному секторі економіки:

вперше:

– запропоновано економіко-математичну модель визначення раціональних розмірів землекористування особистих селянських господарств, яка дає змогу врахувати природно-економічні умови сільськогосподарського виробництва;

удосконалено:

– економічне обґрунтування параметрів особистих селянських господарств шляхом розробки методики розрахунку потреб в кормах, необхідних для тварин, що вирощуються в ОСГ, відповідно до нормативу; потреби ОСГ у площі сільськогосподарських угідь, необхідних для утримання тварин відповідно до нормативної потреби; нормативні витрати на виробництво кормів для утримання і відгодівлі різних видів тварин; нормативи витрат на роботи, що виконуються технікою сільськогосподарських підприємств з урахуванням рівня товарно-споживчих відносин ОСГ;

– систему інтеграційних зв’язків особистих селянських господарств в напрямі міжгосподарського інтеграційного об’єднання шляхом розробки організаційно-економічної моделі кооперативної фінансово-промислово-аграрної спілки;

набуло подальшого розвитку:

– трактування поняття особистого селянського господарства, під яким слід розуміти організаційно-правову форму сільськогосподарського виробництва, багатогалузеве споживчо-товарне господарство, історично зумовлений соціально-економічний феномен у вигляді самозайнятості сільської родини, спрямованої на задоволення власних потреб у сільськогосподарській продукції, а також можливого свого фінансового забезпечення шляхом реалізації надлишків виробництва;

– прогнозування розвитку форм взаємодії між особистими селянськими господарствами і підприємствами суспільного сектора у напрямах спільного використання землі, створення спеціалізованих структур взаємодії, організації спільного виробництва, надання взаємних послуг, забезпечення особистих селянських господарств матеріальними ресурсами й передовими технологіями.

Практичне значення одержаних результатів полягає у науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних та прикладних засад підвищення ефективності функціонування особистих селянських господарств в умовах становлення ринкових відносин в аграрному секторі економіки.

Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором, використані Запорізькою обласною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області на період до 2010 року (дов. №180 від 10.06.2005 р.), Управлінням сільського господарства і продовольства Запорізької обласної державної адміністрації при складанні звіту про виконання положень Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області (дов. 243/3–06 від 8.06.2005 р.), Управлінням сільського господарства і продовольства Запорізької районної державної адміністрації при складанні звіту про виконання положень Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізького району (дов. №175/01–16 від 04.04.2005 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління» за програмами підготовки студентів економічних спеціальностей при викладанні дисциплін: «Економіка підприємства», «Економіка сільського господарства», «Потенціал підприємства: формування і оцінювання» (дов. №105–1 від 16.09.2005 р.).

Особистий внесок здобувача . Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться в одноосібно опублікованих роботах.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були апробовані на науково-практичних конференціях: «Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи розвитку» (м. Дніпропетровськ, 2003), «Сучасні проблеми економіки підприємства» (м. Дніпропетровськ, 2003), «Економіка підприємства» (м. Дніпропетровськ, 2003), «Динаміка наукових досліджень 2003» (м. Дніпропетровськ, 2003), «Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування» (м. Дніпропетровськ, 2003), «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України» (м. Дніпропетровськ, 2003), «Тиждень науки в Гуманітарному університеті «ЗІДМУ» (м. Запоріжжя, 2003, 2004).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 13 наукових працях, з них 5 – у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,1 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 206 сторінках, списку використаних джерел з 154 найменування на 14 сторінках, 10 додатків на 10 сторінках, 39 таблиць на 27 сторінках та 8 рисунків на 5 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі «Теоретичні основи ефективності функціонування особистих селянських господарств в ринкових умовах» розглянуто основні теоретичні положення щодо економічної сутності особистих селянських господарств як складової багатоукладної економіки агропромислового комплексу, соціально-економічного їх значення як джерела задоволення сільських родин у продуктах харчування, фінансових потреб, формування селянського укладу життя, а також здійснено узагальнення теоретико-методологічних основ ефективності функціонування особистих селянських господарств у ринкових умовах.

Одним з основних напрямів аграрної реформи є перехід до багатоукладної економіки, під якою варто розуміти економіку, засновану на раціональному поєднанні різних форм власності і господарювання. Кожна форма господарювання визначає певний тип відносин власності, що і формує той чи інший уклад.

У повному обсязі рентабельне ведення сільського господарства можливе тільки у відносно великих підприємствах, що мають достатній виробничо-ресурсний потенціал при постійному його якісному поліпшенні та підвищенні рівня інтенсивності використання. Підприємства з високим рівнем концентрації праці і капіталу здатні швидко провести модернізацію виробництва і налагодити випуск високоякісної конкурентоспроможної продукції за мінімальний термін. Тому збереження великих підприємств у сільському господарстві варто вважати об’єктивною необхідністю розвитку високоефективної економіки, яка базується на різноманітті форм власності і господарювання.

Особисте селянське господарство – особлива форма не тільки власності, а й сільськогосподарського виробництва. Її неправомірно ототожнювати із домашнім господарством, а також прирівнювати до міських садових кооперативів, тому що вони не мають такого ж рівня продовольчого постачання населення. ОСГ не просто сільськогосподарське виробництво а певною мірою автономне сімейне виробництво. Цим воно відрізняється від інших форм дрібного виробництва в сільському господарстві.

У сучасних умовах ОСГ є структурним елементом агропромислового комплексу країни й виконує такі економічні функції: виробництво додаткової сільськогосподарської продукції – валової і товарної; підвищення рівня життя сільського населення шляхом збільшення доходів, поліпшення матеріального споживання, у тому числі продуктів харчування; використання ресурсів праці й засобів виробництва, що недоступні суспільному господарству. Тому з огляду на реалії становлення ринкових відносин у сільському господарстві особисте селянське господарство є організаційно-правовою формою сільськогосподарського виробництва, багатогалузевим споживчо-товарним господарством, історично зумовленим соціально-економічним феноменом у вигляді самозайнятості сільської родини, що спрямована на задоволення власних потреб у сільськогосподарській продукції, а також можливе фінансового її забезпечення шляхом реалізації надлишків виробництва.

Об’єктивні умови розвитку ОСГ зумовлюють необхідність об’єднання їх з різними формами господарювання для створення власних структур з переробки та реалізації продукції, виробничо-технічного обслуговування тощо. Перехід до ринкової економіки створює передумови для якісно нового етапу кооперативного руху, широкого проникнення його у сферу ринкових структур АПК. Кооперативи здатні гнучко реагувати на попит, що змінюється, повніше використовувати місцеві умови, підприємницькі здібності власників. Варто підкреслити, що розвиток кооперативних відносин у ході реформування господарського механізму і формування ринкових структур АПК має стати пріоритетним в найближчій перспективі.

Проблема ефективного функціонування ОСГ є актуальною, і її успішне вирішення допоможе надійно забезпечити населення якісними продуктами харчування. Ефективність як економічна категорія є формою вираження мети виробництва і показує його результативність. Суть поняття економічної ефективності найчастіше зводиться до порівняння витрат на виробництво продукції з його результатами. Стосовно ОСГ поняття економічної ефективності можна конкретизувати як порівняння виробленої продукції з використаними на її виробництво ресурсами. Порівнянність, як одна з вихідних вимог в аналізі зіставлення ефективності різних форм господарювання, повинна розглядатися, насамперед, з позицій забезпечення подібних для виробництва природних умов, що не спотворює його результати.

Обмеженість можливостей вартісної оцінки господарської діяльності в ОСГ через ускладнення повного і точного врахування витрат у ньому роблять практично неможливим використання з цією метою таких показників економічної ефективності, як прибуток, собівартість, рентабельність продукції, насамперед, через недосконалість методів обліку й оцінювання витрат праці та її оплати, неточність обліку витрат у суспільному господарстві на допомогу власникам ОСГ, нелегальне використання кормових та інших ресурсів суспільного господарства. Тому для порівняльного оцінювання ефективності особистого селянського господарства використовуються натуральні (врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин) і вартісні (виробництво валової продукції з розрахунку на одиницю використовуваних ресурсів: земельних; праці; фондів) показники. Узагальнюючим у цьому ряді є показник вартісної оцінки виробленої продукції на одиницю використовуваних ресурсів.

У другому розділі «Ефективність функціонування особистих селянських господарств» досліджено ретроспективу становлення та роль особистих селянських господарств у розвитку агропромислового комплексу України, їх роль у формуванні рівня життя сільського населення Запорізької області, сучасний стан, тенденції розвитку та рівень економічної ефективності діяльності за умов становлення ринкових відносин у сільському господарстві.

Особисте селянське господарство як таке існувало в Україні як частина загального селянського господарства. Його параметри зумовлені типом розселення селян у селах, де поруч із житлом вирощувалися овочі, утримувалася худоба, будувалися підсобні приміщення, а рілля, сіножаті й пасовища перебували на віддалених ділянках.

На нинішньому етапі основними напрямами розвитку особистих селянських господарств в Україні можна вважати такі: створення нормативно-правового середовища й підвищення соціального й правового статусу ОСГ як форми приватного підприємництва в сільському господарстві; поширення на їх власників заходів державної підтримки; розширення й удосконалення інтеграційних зв’язків суспільного господарства й ОСГ, розвиток форм їх взаємодії; широке залучення ОСГ в коопераційні господарські зв’язки в агропромисловому комплексі; удосконалення системи збуту продукції; виникнення на базі ОСГ високотоварних господарств; введення закупівель продукції ОСГ у державні фонди за гарантованими закупівельними цінами; посилення ролі місцевих органів самоврядування й сільської адміністрації в регулюванні індивідуальної сільськогосподарської діяльності; підвищення питомої ваги прямих цільових субсидій і кредитів держави сільським родинам; звільнення на певний термін від оподаткування ОСГ та кооперативів, створюваних власниками особистих селянських господарств; зміцнення прав земельної власності селян, удосконалення системи економічного регулювання земельних відносин, створення екологічно-безпечного землеробства; розвиток орендних відносин між приватними власниками.

Одним із результатів аграрної реформи є зростання значення господарств населення, їх становище як лідера за обсягами сільськогосподарського виробництва серед усіх категорій господарств. Орієнтація аграрних перетворень на розвиток особистого сектора і дрібного виробництва зумовили зростання частки населення у виробництві сільськогосподарської продукції по Україні з 27,5% у 1990 р. до 60,4% у 2004 р. Аналіз засвідчує, що за рахунок підсобних господарств сільське населення повністю задовольняє не тільки свої потреби в основних продуктах харчування, а й частково попит міського населення шляхом реалізації надлишків на ринку.

Слід зазначити, що ОСГ відіграє не тільки економічну роль. У них зростає покоління, якому передаються трудові навички. Завдяки їм у виробництво включаються і більш повно використовуються трудові і матеріальні ресурси, які інакше могли б залишитися незатребуваними. Велике значення має рекреаційна функція господарств населення.

Аналіз виробництва продукції в сільському господарстві дає змогу зробити висновок, що умови функціонування особистих селянських господарств населення визначаються масою факторів, у тому числі і безумовного впливу. Обстеження, зроблені в ряді ОСГ Кам’янсько-Дніпровського і Василівського районів, показують, що у великих населених пунктах більш сприятливі умови для ведення ОСГ, ніж у малих. За такими факторами господарювання, як площа оброблювальної землі особистими селянськими господарствами, забезпеченість кормами, можливість отримання послуг від підприємств, перевага на боці великих населених пунктів. Витрати праці в ОСГ малих населених пунктів більші. Також слід зазначити, що це переважно праця пенсіонерів без застосування засобів механізації (табл. 1).

Здійснюючи порівняльне оцінювання ефективності виробництва продукції в ОСГ і сільськогосподарських підприємствах нами було проведено вибіркове обстеження 9 сільськогосподарських підприємств і 375 ОСГ Запорізької області. Встановлено, що продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах значно вища ніж в особистих селянських господарствах, що пов’язано, насамперед, з вищим рівнем спеціалізації і механізації суспільного виробництва, технічної озброєності і технології. Так, результати проведеного в 2004 р. обстеження свідчать, що продуктивність праці по виробництву картоплі, овочів, молока, м’ясу худоби у сільськогосподарських підприємствах у 3–5 разів вища, ніж в особистих селянських господарствах.

Таблиця 1. Ефективність господарювання ОСГ залежно від територіального розташування

Показники Кам’янсько-Дніпровський район Василівський район
Приміська зона Віддалені від міста зони Приміська зона Віддалені від міста зони
Середній розмір особистого селянського господарства, га 0,42 0,28 0,58 0,61
Середній розмір родини, чол. 4,2 3,1 3,2 3,0
з них працюють в ОСГ, чол. 2,2 2,4 2,0 2,1
Власне забезпечення ОСГ кормами, % 33,1 45,1 24,0 26,7
Витрати праці в ОСГ за рік, люд.-дні 312 467 232 348
Матеріально-грошові витрати, разом, грн 1989 2690 1013 935
Товарність ОСГ, % 24,9 21,3 32,6 23,7
Вартість валової продукції у розрахунку на
– 1 га землі, грн 16937 26271 12858 11870
– одного зайнятого в ОСГ, грн 3233 3065 3729 3448
–1 тис. фондів, грн 1004 634 2010 1497

Особливе місце в дослідженні цієї проблеми посідає відображення в розрахунках економічної ефективності особистих селянських господарств ролі суспільного виробництва в їх функціонуванні. З метою комплексного врахування в порівняльному оцінюванні ефективності ОСГ власних ресурсів і тих, що надходять до них від сільськогосподарських підприємств у вигляді матеріальних ресурсів, механізованих робіт безкоштовно або за пільговими цінами в дисертації здійснено відповідний розрахунок по ЗАТ «Каховське» Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області та ОСГ власники яких працюють на цьому підприємстві. При такому підході до аналізу різниця показників економічної ефективності виробництва сільськогосподарських підприємств і особистого селянського господарства посилюється.

Необхідність комплексного врахування усіх задіяних в ОСГ ресурсів є необхідною умовою економічного дослідження, яке надає більш реальну основу оцінки такого складного і суперечливого явища, яким є особисте селянське господарство. Така оцінка сьогодні дуже актуальна і важлива, особливо у зв’язку з проведеними аграрними економічними реформами, про результати яких варто судити із конкретних реальних вимірюваних і порівнюваних даних. Саме такі підходи і методи повинні використовуватися при визначенні перспективних соціально-економічних форм господарювання.

Успішне функціонування особистих селянських господарств значною мірою залежить від стану економіки великих сільськогосподарських підприємств. У зв’язку з цим в умовах загальної кризи і занепаду суспільного господарства завдання розробки основ більш ефективного функціонування особистих селянських господарств населення на базі розвитку інтеграційних зв’язків з іншими формами господарювання стає все більш очевидним.

У третьому розділі «Напрями підвищення ефективності функціонування особистих селянських господарств в умовах становлення ринкових відносин на селі» запропоновано шляхи вдосконалення відносин з використання матеріальних ресурсів в особистих селянських господарствах, розвитку організаційних форм господарювання на основі вертикальних та горизонтальних інтеграційних зв’язків ОСГ з іншими формами господарювання на селі, а також розроблено економіко-математичну модель визначення оптимальних розмірів ОСГ з урахуванням основних факторів виробництва.

З метою підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів у процесі взаємодії особистих селянських господарств із сільськогосподарськими підприємствами в дисертації розроблену методику комплексного розрахунку параметрів ОСГ залежно від їх ресурсного потенціалу.

У методиці розрахунку зазначених параметрів враховано потреби в додаткових ресурсах (кормах, сільськогосподарських угіддях, технічних засобах), обсяги необхідних послуг з виконання механізованих польових і транспортних робіт, трудовий потенціал родини в по чотирьох товарно-споживчих групах ОСГ: споживчо-натуральних; споживчо-низькотоварних; споживчо-середньотоварних; високотоварних. Розрахунки будуються на нормативній основі з урахуванням конкретних вимог до структури виробництва в ОСГ. Методичні підходи щодо використання матеріальних ресурсів розглядаються в таких розрахунках: потреби в кормах, необхідних для тварин, що вирощуються в ОСГ, згідно зі встановленими нормативами; потреби ОСГ у площі сільськогосподарських угідь, необхідних для утримання тварин згідно з нормативами; нормативні витрати на виробництво кормів для утримання і відгодівлі різних видів тварин; нормативи витрат на роботи, виконувані технікою сільськогосподарських підприємств.

За результатами дослідження особистих селянських господарств Запорізької області здійснений прогноз розвитку форм взаємодії ОСГ і підприємств суспільного сектора:

1. Спільне використання землі (передача колективним господарствам надлишків сільськогосподарських угідь в оренду, об’єднання земельних ділянок громадян, обмін ділянками тощо).

2. Створення спеціалізованих підрозділів у сільськогосподарських підприємствах при сільських адміністраціях з обслуговування ОСГ, а також кооперативів громадян.

3. Організація спільного виробництва у такій формі: передачі тварин із сільськогосподарського підприємства в ОСГ, надання сільгосппідприємствами кормів для виробництва продукції тваринництва в ОСГ, виробництва овочів та іншої продукції на принципах розподілу між партнерами технологічних операцій і продукції.

4. Надання взаємних послуг з використання техніки, допомога у виконанні сільгоспробіт, передача матеріальних ресурсів та об’єктів виробничої інфраструктури із застосуванням різних схем взаєморозрахунків (послуга за послугу, ресурси за послугу, продукція за послугу тощо).

5. Забезпечення особистих селянських господарств матеріальними ресурсами й передовими технологіями з використанням результатів науково-технічного прогресу. У зв’язку з тим, що питома вага племінних тварин низька як у сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення, необхідно ввести пільгове кредитування на придбання племінних тварин, систему компенсації частини витрат на освоєння наукоємних технологій.

Проведене дослідження дає змогу запропонувати такі шляхи й форми реалізації продукції особистих селянських господарств:

1. Через сільськогосподарські підприємства за таких умов: наявність виробництва аналогічної продукції; надання їм як короткострокових, так і довгострокових кредитів, а також пільг в оподаткуванні; надання сільськогосподарським підприємствам, що закуповують в ОСГ сільгосппродукцію, пільг з оплати місцевих зборів; надання дотацій і надбавок до цін на продукцію особистих селянських господарств; впровадження системи фінансової й товарної підтримки ОСГ, що включала б у себе не тільки оплату придбаного молока й м’яса, а й мала стимулюючі виплати за якість продукції, за певний обсяг поставленого на сільськогосподарське підприємство молока й м’яса.

Товарна підтримка особистих господарств є доцільною шляхом гарантованого їх забезпечення кормами під здаваний обсяг продукції.

З урахуванням норм витрат концентрованих кормів і сіна на 1 ц продукції запропоновано норми продажу кормів сільськогосподарським підприємством у рахунок зданої продукції ОСГ.

Продукцію, вирощену на особистих подвір’ях, варто закуповувати за гарантованими цінами в обласний фонд продовольства. Закупівлю може здійснювати обласна продовольча корпорація через спеціальні рахунки сільськогосподарських, переробних підприємств, споживчу кооперацію.

2. Через переробні підприємства. З цією метою необхідно в населених пунктах розвивати мережу своїх молокозбиральних пунктів, контрольних пунктів і забійних цехів як шляхом нового будівництва, так і з використанням наявних виробничих приміщень.

3. Через споживчу кооперацію. Необхідно вжити заходів для її відновлення та розвитку, для цього: організувати для сільських жителів-продавців худоби зустрічну торгівлю товарами на пільгових умовах; більш широко організувати торгівлю засобами малої механізації, інвентарем, комбікормами; вирішити питання щодо створення в кожному районі площадок відгодівлі та дорощування худоби, закупленої в населення споживчою кооперацією; здійснювати фінансову підтримку об’єднанням особистих селянських господарств через місцеві кредитні кооперативи.

4. Через сільські адміністрації. Необхідно перейти до організації заготівель сільгосппродукції в ОСГ шляхом створення заготівельних контор або закупівельних кооперативів, які повинні, минаючи посередників, реалізувати цю продукцію на комісійних засадах.

Як першочергові заходи сприяння розвитку ОСГ і зростанню товарної частини виробленої ними продукції необхідно: як на обласному, так і на районному рівнях створити бюджетні фонди підтримки особистих селянських господарств, джерелом яких є частина додаткових надходжень доходів від реалізації сільськогосподарської продукції в регіональний фонд з особистих селянських господарств; з метою координації закупівель сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах створити міжвідомчу комісію на чолі із заступником голови адміністрації області, що курирує сферу АПК; розробити й прийняти пакет документів, що визначають порядок закупівлі продукції присадибних господарств; розширити публікації в пресі, повідомлення по радіо й телебаченню про закупівлю тваринницької продукції; за розпорядженнями главам адміністрацій міст і районів доцільно організувати спеціальні торговельні площадки з умовами звільнення власників ОСГ від платежів за торговельне місце, надання інвентарю, охорону, організацію санітарного контролю, порядок доставки товарів тощо.

Однією з характерних рис здійснення аграрної реформи і переходу до ринку є відродження сільськогосподарської кооперації, що безпосередньо в найбільш вираженій формі характеризує дійсний розвиток господарської демократії, економічної свободи і справжнього самоврядування.

За умов, коли підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, а також торгівлі є своєрідними монополістами, які забезпечують собі більш вигідні економічні умови порівняно з товаровиробниками, великі перспективи має створення збутових кооперативів.

Членами збутових кооперативів можуть бути виробники продукції – колективні і приватні підприємства, а також фізичні особи, які мають свій пай у кооперативі і беруть участь у його діяльності. Обов’язковою умовою членства є продаж сільськогосподарської продукції тільки даному кооперативу і жодному іншому підприємству.

Збутові кооперативи в агропромисловому виробництві, по-перше, дають змогу протидіяти переробним підприємствам у монопольному встановленні закупівельних цін. По-друге, дадуть можливість заощаджувати на транспортних витратах, оскільки, спеціалізуючись на певному виді діяльності, вони зможуть розробляти раціональні схеми і маршрути збирання продукції і максимально повно використовувати транспортні засоби. По-третє, будуть сприяти розвитку переробних підприємств, оскільки кооперативи зможуть більш ефективно контролювати якість сировини, забезпечувати її надходження на переробку великими партіями жорстко за графіком, раціонально завантажувати потужності переробних підприємств, яким буде більш вигідно мати справу з кооперативами, ніж займатися організацією системи збирання і транспортування сільськогосподарської сировини та створювати первинні пункти її переробки.

Створення збутових кооперативів буде стимулювати зростання виробництва і спеціалізації, позбавить сільських товаровиробників від обтяжливої функції збуту і спрямує їх діяльність на вдосконалення технологій виробництва самої сировини – підвищення продуктивності худоби і родючості землі, технічної оснащеності тваринництва і рослинництва, а також якості сільськогосподарської продукції.

У практичній діяльності доцільним є створення багатопрофільних кооперативів, що мають замкнутий цикл: виробництво-переробка-збут сільськогосподарської продукції. Рекомендована базова структура багатопрофільного кооперативу за технологічним принципом наведена на рис. 1.

Рис. 1. Організаційна структура багатопрофільного кооперативу

Як реалії стану АПК України слід зазначити наявну розосередженість функціонування фінансового капіталу, що знаходиться в банках, виробничого капіталу, зосередженого на виробничих підприємствах, та товарного капіталу, що перебуває в обігу на підприємствах торгівлі, які реалізують вироблену продукцію. Отже, ці три види капіталу не об’єднані загальною метою, що не сприяє підвищенню ефективності виробництва. З метою подолання зазначених недоліків пропонуємо створення кооперативних фінансово-промислово-аграрних спілок, де концентруються всі три види капіталів.

У кооперативних фінансово-промислово-аграрних спілках буде відбуватися в єдиному комплексі відтворення, нагромадження, концентрація й оборот фінансового, виробничого і товарного капіталів, їх інвестування в пріоритетні галузі АПК, що являє собою принципову новизну пропонованих рішень у період переходу до цивілізованих ринкових відносин. Модель взаємозв’язків ОСГ із сільгоспвиробниками, підприємствами переробки і споживачами подана у вигляді схеми на рис. 2.

Рис. 2. Модель взаємозв’язків кооперативної фінансово-промислово-аграрної спілки

Одна з основних переваг кооперативної фінансово-промислово-аграрної спілки полягає в тому, що в результаті інтеграції економічного, організаційного, технологічного й інтелектуального потенціалу їх учасників забезпечуються реальні можливості самофінансування, нарощування інвестиційних ресурсів для нових високоефективних виробництв.

Головною проблемою власників ОСГ є висока вартість сільськогосподарської техніки, обладнання, труднощі з кредитуванням при відсутності в них достатніх грошових нагромаджень. Ми пропонуємо такі напрями спільного використання техніки:

– господарська взаємодопомога, заснована на партнерському співробітництві;

– спільне володіння технікою та її використання на основі часткової чи повної спільної власності;

– створення машинно-технологічних станцій.

Пропоновані заходи сприяння розвитку ОСГ і зростання товарної частини виробленої ними продукції можуть бути використані в усіх регіонах із урахуванням їх економічних і зональних особливостей.

На прикладі досліджуваних об’єктів реалізація пропонованих заходів щодо вдосконалення економічної взаємодії ОСГ із сільськогосподарськими підприємствами, залежно від природно-кліматичних умов господарств, дасть змогу підвищити сукупний дохід родини з розрахунку на одне особисте селянське господарство на 2,8–2,9 тис. грн., або на 31–43%. Пропоновані шляхи й форми поліпшення реалізації продукції можуть забезпечити по Запорізькій області зростання обсягів заготівлі молока на 14%, м’яса – на 24%.

У сільському господарстві, де на формування кінцевих результатів впливає безліч показників, застосування багатофакторних економіко-статистичних моделей може дати велику користь. Такі моделі насамперед призначені для опису різноманітних причинно-наслідкових зв’язків, їх дослідження і раціонального регулювання.

На сьогодні, у період переходу до нових економічних відносин в аграрному секторі, подібні моделі є інтелектуальним інструментарієм, необхідним для вирішення актуальних питань, пов’язаних з оцінкою рівня розвитку та розробкою конкретних пропозицій щодо зміни структури сільськогосподарських підприємств.

У дисертації, в рамках даної теми, з використанням методів кореляційно-регресійного аналізу, математичної статистики, факторного аналізу пропонується методика визначення раціональних розмірів землекористування особистими селянськими господарствами, а також іншими суб’єктами сільськогосподарської діяльності різних організаційно-правових форм з урахуванням природно-економічних умов сільськогосподарського виробництва досліджуваної зони.

Економіко-статистична модель розмірів господарства визначається за формулою такої залежності результативної величини від декількох незалежних змінних:

,

де y – розміри господарства; хi – значення i -го об’єктивного фактора умов виробництва (i =1,2,…, n); x – вірогідна помилка опису форми зв’язку.

Для проведення серії розрахунків у рамках моделі була розроблена програма AGROSTAT мовою Visual Basic, що дає змогу автоматизувати процес статистичного моделювання, починаючи з уведення вхідної інформації і закінчуючи одержанням конкретного результату, побудови ряду різних діаграм і графіків, що мають необхідну наочність. До переваг програми можна зарахувати простоту у використанні і невибагливість до апаратного забезпечення, що значно впливає на широке впровадження цієї програми у виробничу практику.

Для проведення досліджень був зібраний матеріал з 20 районів Запорізької області. Як показники, що характеризують розміри підприємств, використовувалася площа ріллі на одне господарство у гектарах для таких організаційно-правових форм: у1 – особисті селянські господарства; у2 – фермерські господарства; у3 – підприємства колективних форм господарювання.

Агрокліматичні, природноекономічні, техніко-економічні умови визначені такими факторами:

а) спеціалізація виробництва: х1 – питома вага зернових у структурі товарної продукції, %; х2 – питома вага картоплі в структурі товарної продукції, %; х3 – питома вага молока в структурі товарної продукції, %; х4 – питома вага м’яса свиней у структурі товарної продукції, %; х5 – питома вага м’яса ВРХ у структурі товарної продукції, %;

б) комплекс природно-кліматичних умов: х6 – бал бонітету ґрунтів, ц.к.од.;

в) техніко-економічні фактори: х7 – фондоозброєність, тис. грн. на 100 га с.-г. угідь; х8 – забезпеченість робочою силою на 100 га с/г угідь, чол.; х9 – грошово-матеріальні витрати на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.

Розглянуті моделі зведені до наступного математичного формулювання:

для особистих селянських господарств;

у1 =0,0007х1 – 0,0006х2 + 0,0006х3 + 0,0021х4 – 0,0001х5 + 0,0035х6 +

+0,0001х7 – 0,0016х8 – 0,0002х9 + 0,2564

для фермерських господарств:

у2 =0,104х1 + 0,309х2 – 0,09х3 + 0,699х4 – 0,563х5 + 0,948х6 + 0,099х7 +

+ 0,424x8 – 0,023x9 + 23,048

для сільськогосподарських підприємств:

у3 = 2,78х1 + 7,48х2 – 6,15х3 +14,2х4 – 4,89х5 + 37,28х6 – 13,74х7 – 6,92 х8 –1,3х9 + 2492,87

Отримані в результаті функції можуть бути використані в аналізі і плануванні розмірів підприємств різних організаційно-правових форм, у тому числі сільськогосподарських кооперативів, асоціацій, як у середньому по області, так і по окремих агрокліматичних зонах чи районах.

Використовуючи розроблені моделі, фактичні показники техніко-економічних факторів впливу у Запорізькій області здійснено розрахунок перспективних розмірів господарств різних форм господарювання. Визначений середній розмір господарств є таким: ОСГ – 0,36 га, фермерських господарств – 46,89 га, сільськогосподарських підприємств – 3089,00 га.

Висновки

Враховуючи соціально-економічні функції особистого селянського господарства, які воно виконує у сучасних реаліях економіки України, його слід розглядати як форму дрібнотоварного виробництва сільськогосподарської продукції громадянами не тільки для особистого споживання, а й для реалізації на ринку з метою одержання доходів. Тому під особистим селянським господарством слід розуміти організаційно-правову форму сільськогосподарського виробництва, багатогалузеве споживчо-товарне господарство, історично зумовлений соціально-економічний феномен у вигляді самозайнятості сільської родини, що спрямована на задоволення власних потреб у сільськогосподарській продукції, а також можливе фінансове забезпечення шляхом реалізації надлишків виробництва.

Відносно до ОСГ поняття економічної ефективності можна конкретизувати як порівняння виробленої продукції з використаними на її виробництво ресурсами (землі, праці, матеріальних та інших засобів). Основною вихідною позицією в оцінюванні порівняльної ефективності ОСГ є забезпечення порівнянності інформації щодо природно-економічних умов господарювання та часу дослідження, а також усебічне і повне урахування всіх задіяних у процесі виробництва продукції ресурсів: витрати праці усіх членів родини і залучених осіб, використання ресурсів суспільних підприємств. Без таких порівнянь масштаби цієї оцінки будуть неточними.

Оцінювання ефективності господарської діяльності ОСГ з використанням показників прибутку, собівартості, рентабельність продукції сьогодні є обмеженим і умовним через недосконалість методів обліку витрат праці та її оплати, неточність обліку витрат у суспільному господарстві на допомогу власникам ОСГ, нелегальне використання кормових та інших ресурсів суспільного господарства. Порівняльне оцінювання ефективності ОСГ має здійснюватися з використанням натуральних (врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин) і вартісних (виробництво валової продукції з розрахунку на одиницю використовуваних ресурсів: земельних; праці; фондів) показників.

За матеріалами проведеного вибіркового обстеження сільськогосподарських підприємств і ОСГ та розрахунку порівняльної ефективності їх господарської діяльності на основі комплексного урахування задіяних ресурсів встановлена значна перевага підприємств суспільної форми господарювання за показниками продуктивності праці та вартісної оцінки виробленої продукції на одиницю використаних ресурсів. Встановлено, що успішне функціонування особистих селянських господарств значною мірою залежить від стану економіки великих сільськогосподарських підприємств.

З метою підвищення ефективності функціонування запропонована методика розрахунку параметрів ОСГ згідно зі встановленими нормативами потреб у кормах, необхідних для тварин, що вирощуються в ОСГ, потреб ОСГ у площі сільськогосподарських угідь, необхідних для утримання тварин, нормативних витрат на виробництво кормів для утримання і відгодівлі різних видів тварин, нормативів витрат на роботи, виконувані технікою сільськогосподарських підприємств з урахуванням рівня товарно-споживчих відносин ОСГ та потреб в додаткових матеріальних ресурсах, обсягу послуг з виконання механізованих польових і транспортних робіт.

Проведені в особистих селянських господарствах Запорізької області дослідження дають змогу зробити прогноз розвитку форм взаємодії між ОСГ і підприємствами суспільного сектора за такими напрямами: спільне використання землі; створення спеціалізованих підрозділів у сільськогосподарських підприємствах при сільських адміністраціях з обслуговування ОСГ, а також кооперативів громадян; організація спільного виробництва; надання взаємних послуг з використання техніки, допомога в проведенні різних сільгоспробіт, передача певних ресурсів й об’єктів виробничої інфраструктури із застосуванням різних схем взаєморозрахунків; забезпечення особистих селянських господарств матеріальними ресурсами й передовими технологіями, з використанням результатів науково-технічного прогресу.

Подальший розвиток ОСГ як складової аграрного сектора економіки має базуватися на основі активізації міжгосподарських інтеграційних зв’язків. З метою вирішення даного завдання, а також є усунення розосередженості фінансового, виробничого та товарного капіталів в АПК України розроблена організаційно-економічна модель кооперативних фінансово-промислово-аграрних спілок з участю банківсько-кредитних установ, особистих селянських господарств, підприємств-виробників, переробників і збутових структур.

З використанням методів кореляційно-регресійного аналізу, математичної статистики, факторного аналізу на базі матеріалу 20 районів Запорізької області запропонована економіко-математична модель визначення раціональних розмірів особистих селянських господарств з урахуванням таких факторів: спеціалізація виробництва (питома вага зернових у структурі товарної продукції, питома вага картоплі в структурі товарної продукції, питома вага молока в структурі товарної продукції, питома вага м’яса свиней у структурі товарної продукції, питома вага м’яса ВРХ у структурі товарної продукції); комплекс природно-кліматичних умов (бал бонітету ґрунтів); техніко-економічні фактори (фондоозброєність, забезпеченість робочою силою, грошово-матеріальні витрати).

Список опублікованих праць

1. Чорна Ю.М. Особисті господарства у перспективній моделі аграрної економіки // Вісник Сумського національного аграрного університету. Науково-методичний журнал. Серія: Фінанси і кредит. – 2003. – №1 (14). – С. 200–204.

2. Чорна Ю.М. Розвиток особистих селянських господарств в ринкових умовах // Вісник Сумського національного аграрного університету. Науково-методичний журнал. Серія: Фінанси і кредит. – 2003. – №2 (15). – С. 222–225.

3. Чорна Ю.М. Особисті селянські господарства серед суб’єктів власності і господарювання в аграрній сфері економіки // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – №3. – С. 76–80.

4. Чорна Ю.М. Особливості використання землі новоствореними аграрними підприємствами // Бізнес-навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. – 2003. – №4. – С. 69–75.

5. Акчуріна Ю.М. Формування організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі економіки // Економіка та держава. Міжнародний науково-практичний журнал. – 2005. – №12. – С. 52–55.

6. Чорна Ю.М. Фінансування діяльності особистих підсобних господарств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи розвитку». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 25–26

7. Чорна Ю.М. Економічні зв’язки особистих селянських господарств з організаціями постачання сировини та переробки продукції // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні проблеми економіки підприємства». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Том 1. – С. 107.

8. Чорна Ю.М. Підсобні господарства населення в нинішній і перспективній моделі аграрної економіки // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Економіка підприємства». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 85–86.

9. Чорна Ю.М. Поглиблення організаційно-економічної перебудови та прогнозування розвитку виробництва особистих селянських господарств // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень '2003». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. 3. – С. 58.

10. Чорна Ю.М. Регулювання розвитку особистих підсобних господарств населення // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 53–54.

11. Чорна Ю.М. Формування ресурсів продуктів харчування у особистих селянських господарствах // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т 2. – С. 91–92.

12. Чорна Ю.М. Регіональні програми якісного поліпшення продовольчого забезпечення особистими селянськими господарствами // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ». 28–29 жовтня 2003 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2003. – С. 103–105.

13. Чорна Ю.М. Соціально-економічний стан, форми й умови розвитку особистих селянських господарств // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ». 28–29 жовтня 2004 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. – С. 116–117.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Ботаника и сельское хозяйство"