регистрация / вход

Захворювання кролів, що спричиняють павукоподібні

Ряд захворювань, що визивають у кролів паразитичні павукоподібні представники класу Arach-noidea. Схема розвитку коростяних кліщів. Клінічні ознаки, діагноз, профілактика та лікування уражених ділянок тіла. Види паразитів та методи лікування від них.

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ ПАВУКОПОДІБНІ


ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ ПАВУКОПОДІБНІ

У свійських тварин, у тому числі і в кролів, ряд захворювань спричиняють паразитичні павукоподібні представники класу Arach-noidea. Це повітродихаючі, безкрилі членистоногі, голова і груди яких, зливаючись, утворюють головгруди, що мають дві пари щелеп і чотири пари ходильних ніг. Живляться арахніди головним чином тканинною рідиною різних тварин, яку висисають за допомогою смоктальної глотки. Верхня пара щелеп — хеліцери має нінцетоподібну, клішнеподібну, гачкоподібну або голкоподібну форми.

Ріст павукоподібних відбувається за допомогою періодичних линянь. Крім звичайного линяння, перехід павукоподібного з одного віку у другий може відбуватися і способом лялечко подібного стану з явищами глибокого перетворення (метаморфозу).

Найпоширенішими з павукоподібних є кліщі. Це дрібні тварини, довжина тіла яких коливається від 0,1 до 1,5 мм, рідше — 15— 25 мм. Для кліщів характерна відсутність чітко вираженої сегментації тіла. Хітиновий покрив має вигляд дуже тонких паралельних зморшок, на якому є різної величини ості, щетинки, щити. Кінцівки закінчуються щетинками або кігтиками. Звичайно кліщі трахейнодихаючі, але деякі з них шкірнодихаючі.

Всі кліщі роздільностатеві, самці менші від самок. Більшість кліщів відкладає яйця, але деякі з них — живородні. У процесі індивідуального розвитку кліщі проходять кілька німфальних фаз, після чого досягають дорослого стану.

Кліщі дуже поширені в природі, багато з них є паразитами. Нападаючи на тіло тварини, кліщі при ссанні виділяють отруйну слину, яка спричиняє запальні зміни та різні захворювання шкіри (дерматози). Ці кліщі в різних тварин, у тому числі і в кролів, спричиняють коростяві захворювання: псороптоз, нотоедроз, хоріоптоз, саркоптоз. Збудниками коростявих захворювань є, як правило, дрібні, безочні, білясті, світло-сірі або жовтого кольору кліщі. Тіло їх округле або овальне, вкрите м'яким кутикулярним покривом, дихання шкірне, ротові органи колючо-сисні; ноги — п'ятичленисті, лапки озброєні одним або двома кігтиками і нерідко ще дзвоникоподібним присоском, який тримається на стерженці.

Розвиток різних коростяних кліщів відбувається за однією схемою.

Псороптоз. Це захворювання пов'язане спочатку з ураженням внутрішньої поверхні вушної раковини. Надалі хворобливий процес може поширитися на суміжні ділянки шкірного покриву: основу вушних раковин, шию, спину, пальці передніх і задніх ніг (рис. 27).

Етіологія. Збудником псороптозної корости у кролів є нашкірний кліщ Psoroptescuniculi. Довжина самця 0,5— 0,7 мм, ширина — 0,4—0,5 мм; довжина самки0,7—0,9 мм, ширина 0,5—0,6 мм. Тіло кліщів видовжено-овальне, жовтуватого або темно-жовтого кольору. У дорослих кліщів чотири пари кінцівок (рис. 28).

У процесі розвитку нашкірник кроля проходить чотири активні і чотири пасивні стадії. Активні стадії кліща мають личинку, протонімфу, телеонімфу, імаго, а пасивні — яйце, протонімфохризаліду, телеонімфохризаліду та імагохризаліду. Самець і самка у процесі свого розвитку проходять однакову кількість фаз і стадій.

У нашкірника кролів перехід від одного віку до другого (від личинки до дорослого стану) відбувається у формі нерухомої, лялечкоподібної стадії (стадії хризаліди). Самець досягає дорослого стану через 16—19 днів, а самка — через 19—25 днів.

Нашкірник кроля у насиченому вологою середовищі при температурі 16,5—20° живе 22 дні, а при тій же температурі, але при

відносній вологості 58,6—72,1 % — 11 днів. При температурі —5— 10° і відносній вологості 72,4—87,3% нашкірник кроля живе не довше двох днів, а при температурі — 18—20° та відносній вологості 82,3—98,7,% повна загибель кліщів настає вже через 18 год. Ось чому в зимовий період, коли температура зовнішнього середовища коливається від —5. до —20° і нижче, нашкірник кроля у зовнішньому середовищі може бути знищений за відносно короткий проміжок часу.

Вода, нагріта до 80—100°, моментально вбиває нашкірника кроля. Тому в теплий період року для знешкодження зовнішнього середовища можна використовувати гарячу воду температурою 80° і вище.

Епізоотологія. Псороптозна короста дуже поширена серед кролів і реєструється повсюдно.

Зараження псороптозом відбувається при контакті здорових кролів із хворими або з предметами, з якими стикалися коростяні кролі. Дуже часто кроленята заражаються коростою від своїх матерів. Інвазійними стадіями нашкірника кроля є самкові телеонімфи і дорослі самки.

Клінічний прояв псороптозу серед кролів має сезонний характер. Найбільшого поширення інвазія досягає взимку і на початку весни, рідше вона спостерігається влітку.

Псороптозною коростою найчастіше уражуються кролі, які утримуються в незадовільних зоогігієнічних умовах, — у вогких і темних приміщеннях та при поганій годівлі.

Патогенез. Патогенний вплив нашкірників на організм кролів такий же, як і нотоедрозних кліщів, з тією лише різницею, що при псороптозній корості хворобливий процес проходить за типом мокнучої екземи.

Клінічна κ а р ти н а. В умовах, сприятливих для розвитку псороптозного процесу, інкубаційний період при псороптозі кролів триває при природній інвазії 10—18 днів, а при штучному зараженні — 4—7 днів. Псороптозна короста клінічно починає проявлятися у кролів з 1,5—2-місячного віку. Тяжкість патологічного процесу значною мірою залежить від умов утримання кролів.

При легкій формі псороптозу хворобливий процес розвивається за типом мокнучої екземи, при якій спочатку утворюються червоні горбочки. Через 2—3 дні вони перетворюються в пухирці завбільшки з головку шпильки або просини, наповнені світлою або жовтуватою рідиною. Зливаючись між собою, пухирці утворюють псороптозні вогнища різної величини. Через 1—2 дні пухирці лопаються і з них виливається свіжо-жовта рідина, яка поступово гусне і перетворюється в кірки різної товщини. На місці пухирців, що лопнули, оголюється червона, зерниста мокнуча поверхня. При легкій формі


псороптозу хворобливий процес має вогнищевий характер і займає порівняно невелику площу внутрішньої поверхні вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Тут бувають розсіяні нечисленні псороптозні вогнища завбільшки з сочевицю або копійку. Через 1,5—2 тижні на місці виниклих коростяних вогнищ утворюються спочатку порівняно тонкі сірувато-жовті кірочки; надалі вони стають товстішими і важче відокремлюються від шкіри. З часом кірки набувають жовтувато-бурого кольору і можуть заповняти до половини внутрішньої поверхні вушної раковини

Легка форма хвороби характеризується наявністю порівняно незначних псороптозних вогнищ у вушній раковині і може в такому вигляді тривати кілька тижнів або місяців. У зовнішньому єлуховому проході збільшується вміст сірки, що скупчується тут у вигляді бурувато-жовтих грудочок. Хворобливий процес при легкій формі псороптозу супроводжується періодично повторюваним свербежем, що виражається у неспокої кролів — вони трясуть головою, лапами чухають уражені вуха, притискаються ними до навколишніх твердих предметів. Ця форма псороптозу частіше спостерігається у дорослих кролів.

Легка форма псороптозу не становить загрози для здоров'я кролів, проте вона небезпечна епізоотологічно, оскільки на кролів з слабо вираженими ознаками хвороби не звертають уваги, і таким чином вони тривалий час залишаються джерелом зараження інших кролів.

При тяжкій формі псороптозу хворобливий процес протягом 2—3 місяців охоплює всю внутрішню поверхню вушної раковини. Тут, навіть еа початку хворобливого процесу, відбувається формування значної кількості коростяних вогнищ. Вогнища ураження, зливаючись одне з одним, зумовлюють поширення псороптозного процесу на значну частину поверхні вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Надалі вся внутрішня поверхня вушної раковини вкривається товстими, шаруватими, масивними темно-бурими кірками, після видалення яких виявляється червона, кровоточива, сосочкоподїбна ерозована поверхня; шкіра на місцях ураження потовщена, вушна раковина стає важкою і нерухомою (рис. ЗО).

Шкіра на зовнішній поверхні вушної раковини суха, напружена, з; дрібними тріщинами. Внаслідок псороптозного процесу, що розвивається, «а ній утворюються масивні кірки, під вагою яких вушна раковина відвисає, вага такої раковини іноді досягає 100 г (проти Ш—20 г в нормальному стані).

Через 15—30 днів від початку клінічного прояву псороптозної корости з глибини вушної раковини починає виділятися густий, жовтуватий смердючий гній. З часом він ущільнюється, і утворює темно-буру пробку, якою закривається просвіт зовнішнього слухового проходу. Уражені вуха болісні при пальпації. Свербіж при цьому буває трохи сильнішим, ніж при легкій формі, і майже безперервний, внаслідок чого хворі кролі не знають спокою ні вдень, ні вночі; вони безперервно трясуть головою, чухають вуха задніми ногами. Якщо при легкій формі псороптозу до хворобливого процесу залучається найчастіше одне вухо, то при тяжкій формі нерідко уражуються обидва вуха. При тяжкій формі псороптозу у кролів розвивається глухота. Тяжка форма псороптозу часто супроводжується поширенням ураження за межі вушної раковини: навколо основи вушних раковин, на шию, у ділянку передніх і задніх кінцівок. При цій формі псороптозу кролі втрачають апетит, кроленята погано ростуть і розвиваються, стають замірками, худими, недо крівними, з негустим, матовим шерстним покривом. У занедбаних випадках на третій або четвертий місяць хвороби тяжка форма псороптозу нерідко призводить до дуже небезпечних для життя тварин наслідків — до запалення середнього і внутрішнього вуха, а також до розвитку патологічного процесу в ділянці головного мозку. Особливо небезпечні для життя кролів гостре гнійне запалення середнього вуха і гнійний менінгіт. Кролі при цьому втрачають рівновагу, злегка похитуються, а потім падають; часто спостерігають повертання голови навколо шиї на 90° і більше (рис. 31).

Частими клінічними ознаками є манежні, гвинтоподібні (через голову і спину) рухи хворих кролів. У проміжках між припадками кролі довго залишаються нерухомими. Хворі кролі дуже виснажуються і ослаблюються. До всього цього приєднується нетримання сечі і калу, розлад дихання, а потім настає агонія і смерть.

За спостереженнями автора, тяжка форма псороптозу відмічається у 37,4% захворілих кролів.

У кролів спостерігають також клінічно майже непомітну, безсимптомну псороптозну інвазію, єдиною ознакою якої є легкий періодичний свербіж. Ця форма псороптозу має важливе значення в епізоотології згаданої інвазії, оскільки вона межує з кліщоносійством і зумовлює можливість зараження здорових кролів. Особливо часто безсимптомну форму псороптозу спостерігають у кролиць, які є одним із основних джерел зараження псороптозом новонародженого молодняка.

Діагноз. При розпізнаванні псороптозу кролів необхідно проводити клінічну діагностику, враховуючи епізоотологічні показники, і застосовувати акарологічну діагностику.

Слід мати на увазі, що основним місцем ураження при псороитозі кролів є ділянка вушної раковини і зовнішнього слухового проходу, звідки він може поширитися і на інші частини тіла: в ділянку загривка, голови та кінцівок.

На відміну від псороптозу нотоедрозна короста характеризується іншими місцями ураження тіла (губи, спинка, носа, лоб) і коростяний процес спочатку проявляється у вигляді виражених вогнищ, які бувають вкриті тонкими, сухими, висівкоподібними лусочками.

При вошивості хворобливий процес звичайно протікає у вигляді сухої екземи, на уражених місцях можна легко помітити наявність самих вошей або їх яйця.

Парші характеризуються появою на уражених місцях тіла товстих, блюдцеподібних, круглуватих жовтуватих або сріблясто-сірих, вдавлених посередині кірок, при цьому уражена паршами шкіра не пахне пліснявою..

Стригучий лишай проявляється появою на різних частинах волосяного покриву (частіше на голові) різко обмежених, круглуватих, висівкоподібних сіро-білих сухих товстих кірок.

Основним сезоном псороптозної корости кролів є зимово-весняний період (січень — березень), після чого настає зменшення і, нарешті, припинення корости влітку.

Для виявлення коростяних кліщів у скрібках можна користуватися мортальним і біотичним методами. При мортальному методі дослідження зскрібки попередньо обробляють протягом 1—2 год 10% -процентним розчином їдкого калію. Потім підготовлений таким способом із скрібок досліджують під мікроскопом на предметному склі.

У разі потреби обліку ефективності проведеного лікування користуються біотичним методом. Для цього з скрібок від хворих кролів вміщують у бактеріологічну чашку, старанно розщеплюють на якнайдрібніші шматочки і досліджують під препарувальною лупою або під малим збільшенням мікроскопа. Для кращого виявлення кліщів з скрібки злегка підігрівають на полум'ї спиртівки. Після підігрівання в досліджуваному матеріалі можна виявити кліщів, які рухаються.

Лікування. Уражені ділянки тіла обробляють 2-процент-іною емульсією кам'яновугільного креоліну або чистим скипидаром. Обробку проводять за допомогою добре змочених у цих розчинах ватних тампонів. Для досягнення стійкого лікувального ефекту обробку слід проводити 2 рази з проміжком 4—5 дні. При псороптозі вушних раковин з лікувальною метою можна застосовувати фенотіазин у дозі 0,5 г на кожну вушну раковину або 5—7-процентний дуст хлорофосу.

Для лікування кролів, уражених вушною коростою, рекомендують застосовувати аерозольну піну ціодрину та дикрезилу. Для одержання аерозольних пін цих акарицидів використовують аерозольні упаковки «Аерозоль-ціодрин» та «Аерозоль-дикрезил». Аерозольну піну одержують, натискаючи протягом 1—2 сек на клапан голівки аерозольної упаковки, при цьому струмінь піни спрямовують на уражену псороптозом вушну раковину кроля на відстані 10—15 см. Попередньо видаляти з вушних раковин кірки та струпи не потрібно. Лікування провадять двічі з інтервалом 7 днів.

Профілактика та заходи боротьби. Основним заходом проти захворювання на псороп-тозну коросту є суворе додержання зоогігієнічного режиму утримання кролів. Дезинвазію всіх кліток, вольєр й інвентаря слід проводити не менше 2 разів на рік: навесні з настанням відлиги і восени до настання дощового періоду.

Кролів, завезених на ферму з інших місць, необхідно протягом місяця витримувати на карантині. У цей період тварин потрібно старанно досліджувати для виявлення коростяних захворювань.

З профілактичною метою у кролівницьких господарствах належить 1 раз у 2 місяці піддавати все поголів'я кролів клінічному ветеринарному огляду, а кролиць, крім того, ще і за 15 днів до окролу.

У неблагополучних щодо псороптозу кролів господарствах разом із лікуванням явно хворих необхідно 1 раз з метою профілактики обробити всіх кролів, які були в контакті з хворими.

Для знезараження приміщень і різних предметів від коростяних кліщів можна користуватися низькими температурами. Для цього взимку неблагополучні щодо корости приміщення і різні предмети необхідно протягом 3—4 днів піддавати дії температури від мінус Б до мінус 20° і нижче.

У теплу пору року для знезаражування зовнішнього середовища може бути використана гаряча вода температурою від 80° і вище або емульсія креоліну 5-процентної концентрації.

Хоріоптоз — хвороба, що протікає у вигляді вушної корости, але повільніше, ніж псороптозна короста.

Етіологія. Хоріоптоз, або шкіроїдну коросту, кролів спричиняє кліщ Chorioptesspathiferiscuniculi. Ці кліщі мають овальну форму тіла. Довжина самки 0,345 мм, ширина 0,205 мм; довжина самця 0,235 мм, ширина — 0,170 мм. Задній кінець тіла в самця закінчується двома листоподібними лопасями (рис. 32). Ротовий апарат у кліщів гризучого типу. Живляться кліщі-шкіроїди поверхневими клітинами епідермісу.

Епізоотологія при хоріоптозі кролів вивчена недостатньо. Пояснюється це тим, що звичайно у практиці хоріоптоз помилково діагностують як псороптоз. Відомо, що хоріоптозна короста кролів посилюється у холодну пору року і клінічно не проявляється із настанням літа.

Діагноз. Вирішальним при поставленні діагнозу є дані акарологічного дослідження. Матеріалом для цих досліджень є скрібки, взяті у кролів із внутрішньої поверхні вушних раковин, зовнішнього слухового проходу та інших ділянок тіла. Лікування, профілактика та заходи боротьби при хоріоптозі такі ж, як і при псороптозі.

Нотоедроз — це коростяне захворювання кролів, яке протікає хронічно.

Етіологія. Збудником захворювання є коростяний кліщ — Notoedrescuniculi. Це дрібні кліщі: самці завдовжки 0,14—0,15 мм і завширшки 0,11—0,12 мм, самки — відповідно 0,21—0,23 і 0,16— 0,17 мм (рис. 33). На спинній поверхні тіла кліща є лусочки і ості. Кліщі живуть і розмножуються у глибині епідермального шару шкіри, де самки відкладають до 50—60 яєць, з яких потім утворюються личинки. Після цього кліщ проходить дві німфальні стадії і досягає дорослого стану. На розвиток однієї генерації кліща у шкірі кролів потрібно 3—4 тижні.

Епізоотологія. Нотоедроз порівняно дуже поширений серед кролів. Зараження відбувається при безпосередньому контакті здорових кролів із хворими або з предметами, з якими стикалися хворі тварини. Провідна роль у зараженні молодняка належить кролицям, ураженим нотоедрозом.

Патогенез. Оселившись на тілі, кліщ спричиняє механічне подразнення епідермісу, а це посилює виділення отруйної слини кліщів. У зв'язку ,з цим у місцях перебування кліща з'являється свербіж. У міру розвитку коростяного процесу свербіж може бути алергічного характеру і проявлятися на місцях, де немає жодного коростяного кліща. Тварини пробують гризти зубами або чухати сверблячі місця об оточуючі предмети. У зв'язку з цим вириваються клапті шерсті і на шкірі з'являються розчухи.

Трохи пізніше на уражених місцях з'являється шкірний висип. Спочатку утворюються рожеві різної величини папули, що є на

слідком серозно-клітинної інфільтрації сосочкового шару шкіри і шарів епідермісу. Надалі на верхівці напули скупчується серозна рідина і папульозна ефлореценція перетворюється в пухирець. При проникненні у вміст пухирця гноєтворної інфекції пухирець може набути характеру пустули. Через кілька днів пухирець або пустула лопається і на їх місці утворюється невелика червонувата шерехата, суха кірочка, що іноді займає центральну частину попульозного підвищення. Внаслідок розчухів до вилитої з пухирців серозної або гнійної рідини може домішуватися кров, від чого кірки стають червонуватими, сухішими і твердішими.

Хворобливий процес найчастіше протікає у вигляді сухої висівкоподібної екземи.

Клінічна картина. З самого початку захворювання у тварин виникає сильний свербіж, який призводить до розчухів, ушкоджень шкіри і випадання шерсті. На шкірі між волоссям при розсуванні біля його основи виявляють маленькі кірочки, що охоплюють два або три волоски і легко знімаються, після видалення таких кірочок залишається ерозія діаметром 2—3 мм. Спочатку дрібні коростяні вогнища розсіяні, а надалі, зливаючись, вони охоплюють значну площу, яка не має волосся, суха, вкрита злущеним епідермісом і різної товщини кірочками.

Спочатку коростяні вогнища з'являються на носі, звідки поширюються на чоло, навколо очей, на верхню і нижню губи, на щоки, підборіддя, основу пазурів; коростою уражується також підошовна поверхня ніг та інші частини тіла, де утворюються міцно прикріплені сіруваті кірки, що досягають іноді 1 см товщини (рис. 34). При знятті кірок на їх місці оголюється червона кровоточива шкіра. Хворі кролі відстають у рості і розвитку. Занедбана короста призводить до виснаження і до загибелі кролів. Найтяжче протікає захворювання у зимово-весняний період.

Д і а г я о з. При діагностиці слід керуватися клінічними ознаками хвороби і виявленням коростяних кліщів у скрібках, взятих з місць ураження.

Нотоедроз кролів слід відрізняти від псороптозу, вошивості та· парші.

Лікування. Навколо уражених місць обстригають волосся. Потім в уражені місця втирають зелене мило, яке залишають на 5 год для розм'якшення кірочок. Після цього всі місця обмивають теплою водою і видаляють кірки. Таку підготовку слід проводити двічі, після чого на уражені місця наносять протикоростяний засіб. Добрий результат дає проведення гіпосульфітотерапії за Дем'яновичем: одноразова обробка 50-процентним розчином гіпосульфіту з наступною дворазовою після обсихання обробкою 10-процантним розчином технічної соляної кислоти.

Як лікувальний засіб можна застосовувати 3—5-процентну емульсію препарату СК-9 або 5—6-процентну емульсію мила К.

Повторне лікування проводять через 4—5 днів.

Профілактика і заходи боротьби. Хворих і підозрюваних на зараження відокремлюють від інших кролів і лікують. Приміщення та інвентар знезаражують гарячою 5-процентною емульсією креоліну або 10-процентним розчином хлорного вапна, або 2-процентним розчином свіжогашеного вапна. Залізні клітки і металеві предмети знезаражують вогнем паяльної лампи. Після дезинвазії приміщення добре провітрюють.

Кролів, підозрюваних на зараження, протягом місяця кожний тиждень оглядають і в разі потреби ізолюють і лікують. Через 20 днів після вилікування всіх хворих на нотоедрозну коросту тварин і проведення повного комплексу протикоростяних заходів господарство оголошується благополучним щодо корости.

Для профілактики маточне поголів'я треба періодично обстежувати на коросту.

Саркоптоз (акароз) — це коростяне захворювання кролів, яке протікає хронічно.

Етіологія. Збудником захворювання є свербуновий кліщ — Sarcoptesscabieicuniculi. Довжина самця 0,18—0,27 мм, ширина — 0,15—0,2 мм, довжина самки 0,3—0,4 мм і ширина — 0,2—0,3 мм.


Тіло кліща круглої, черепахоподібної форми. Поверхня тіла і кінцівок має ряд остей і щетинок (рис. 35).

Самки відкладають яйця, з яких незабаром вилуплюються личинки. Весь цикл розвитку — від яйця до імаго — протікає 9—14 днів.

У зовнішньому середовищі кліщі, ізольовані від своїх живителів, при температурі мінус 5—20° гинуть протягом 1—5 діб, а при температурі плюс 8—14 градусів залишаються живими протягом 2—3 тижнів.

Епізоотологія. Акарозом кролі заражуються при контакті з хворими (при груповому утриманні, при паруванні та ін.) або через предмети, з якими стикалися уражені акарозною коростою кролі. Особливо легко заражуються відсисні кроленята від хворих кролиць. Це один із найголовніших шляхів швидкого поширення акарозу у кролівницькому господарстві.

Патогенез. Самки та телеонімфи свербунів, потрапивши на поверхню шкіри кроля, прогризають ходи в глибині рогового шару, подразнюючи при цьому нервові закінчення не лише механічно, а й продуктами обміну речовин. Процес цей супроводжується сильним свербежем, внаслідок чого тварини розчухують уражені ділянки шкіри. У подальшому в уражені ділянки шкіри занурюється секундарна мікрофлора, що ще більше посилює процес хвороби.

Клінічна картина. На уражених ділянках шкіри спочатку з'являються маленькі вузлики, що перетворюються потім у невеликі пухирці або пустули. При розчухуванні з них виділяється водянистий секрет, що засихає у вигляді кірочок і струпів, які склеюють волосся. У місцях розчухів волосся поступово випадає, оголені ділянки шкіри потовщуються й іноді набувають складчастості. Спочатку акарозний процес уражує різні ділянки шкіри голови, а потім кліщі розселяються по всьому тілу кролів. При значних коростяних ураженнях хворі кролі втрачають апетит, дуже худнуть і через кілька тижнів гинуть.

Діагноз. Захворювання діагностують за клінічними ознаками хвороби, а також за результатами мікроскопічного дослідження глибоких скрібків шкіри, взятих із уражених ділянок тіла, скрібки шкіри поміщають на годинникове скло або у бактеріологічні чашки, обробляють 10-процентним водним розчином їдкого калію або натру протягом 5—10 хв, після чого 1—2 краплі новоутвореного субстрату поміщають на предметне скло, накривають покривним і досліджують під мікроскопом при невеликому збільшенні. Виявлення коростяних кліщів є основою для постановки остаточного діагнозу.

Лікування, профілактика та заходи боротьби такі самі, як і при нотоедрозі кролів.

Лістрофороз — хронічне захворювання кролів, спричинюване волосяними кліщами.

Етіологія. Збудником хвороби є кліщ виду Listrophorusgibbus. Це дуже маленький кліщ сірувато-білого кольору, ледве помітний неозброєним оком; хоботок у нього і кінцівки коричневі. У кліща чотири пари п'ятичленикових ніг. Довжина самця 0,6— 0,65 мм, довжина самки 0,48—0,57 мм (рис. 36). Цих кліщів можна виявити на боковій частині тулуба, задніх кінцівках, у ділянці таза, кореня хвоста і «а хвості. Вони звичайно знаходяться на волоссі. Поза тілом живителя при температурі 19—21° кліщі не гинуть протягом 6—14 днів.

Епізоотологія. Захворювання спостерігається всюди. В окремих випадках відмічають високу перезараженість тварин кліщем. Захворювання проявляється сезонно: у січні кролі бувають уражені на 45%, до лютого ураженість підвищується до 55%, потім знижується, у березні — до 45%, у квітні і травні — до 20%, у червні — до 10% і в липні — до 5%. У серпні ступінь ураженості кролів різко зростає — до 61,6%, а у вересні до 66,6%.

Клінічна картина. Паразитування на тілі кроля кліщів виду Listrophorusgibbusсупроводжується гіперемією, свербежем, розчухами, появою на тілі струпів. В уражених кролів спостерігають рідке волосся, на окремих ділянках тіла виявляють округлої форми, різної величини безволосі ділянки (волосся ніби підстрижене біля його основи). Після часткового випадання і розрідження волосяного покриву кролі починають втрачати у вазі і на 35—40-й день можуть навіть загинути при явищах кахексії.

Діагноз. Виявлення на тілі кролів кліщів і наявність клінічної картини є достатнім для поставлення правильного діагнозу.

Для виявлення кліщів на тілі кролів після клінічного огляду вищипують або вистригають волосся на різних ділянках тіла (крижі, спина, бокові стінки живота, груди, шия, голова, хвіст). Волосся кладуть у чашки Петрі і через предметне скло досліджують під штативною лупою та мікроскопом. Кліщів легко знаходять за їх рухом на волоссі.

Лікування. При лістрофорозі можна рекомендувати севін у вигляді 2-процентного дусту 2 рази з проміжком 7 днів. Тварин обробляють дустом з марлевих мішечків, обпилюючи всю поверхню тіла (по 20—30 г на кроля).

Профілактика та заходи боротьби такі ж, як при псороптозі.

Захворювання, які спричиняють тромбідіїформні кліщі. Деякі з тромбідіїформних кліщів, які паразитують на свійських тваринах, спричиняють особливі, іноді дуже стійкі дерматози.

До числа таких кліщів належать представники родини Demode-cidaeі Trombiculidae.

Демодикоз. Це захворювання спостерігається у різних тварин, у тому числі і в кролів, і спричиняється кліщами з роду Demodex(рис. 37).

Етіологія. Збудником демодикозу кролів є кліщі виду Demodexcuniculi. Довжина самця 0,142—0,148 mm, ширина — 0,032—0,035 mm; самка цього кліща не вивчена.

Демодикоз завдає певної шкоди хутрово-звірівницьким господарствам, шкіряній і хутровій промисловості.

Епізоотологія. Зараження відбувається при тісному контакті здорових тварин із хворими, менш вірогідне зараження через загальні приміщення і речі догляду.

Найбільш сприйнятливі до демодикозу молоді тварини, кролі виснажені або ослаблені різними захворюваннями, а також і ті, що утримуються в антисанітарних умовах.

Патогенез. Розмножуючись у волосяних фолікулах, кліщі зумовлюють запалення шкіри з явищами лущення епідермісу і випадання волосся. Механічно подразнюючи тканини шкіри і діючи на нервові закінчення продуктами обміну речовин, кліщі спричиняють атрофію волосяних сосочків і сальних залоз, порушують процес живлення шкіри та її іннервацію. Внаслідок розмноження кліщів і, можливо, їх токсичної дії сосочковий шар атрофується, кровоносні судини розширюються, епідермальні клітини проліфе-рують, а виникаючі при цьому рогові утворення закупорюють отвори волосяних фолікулів. Поверхня шкіри вкривається численними лусочками. Запальний процес може ускладнюватися секундарною інфекцією, і в місцях ураження утворюються абсцеси.

При значних ураженнях шкіри можуть виникнути явища тяжкої інтоксикації або сепсису.

Клінічна картина. Захворювання характеризується випаданням волосся і утворенням лусочок навколо очей, на внутрішній і зовнішній поверхнях вух і на потилиці. Потовщена і зморщена шкіра може нагноюватись і навіть відмирати.

Діагноз. При поставленні діагнозу основуються на клінічних проявах хвороби, а також на виявленні кліщів при акаралогічному дослідженні скрібків із поверхні ділянок тіла.

Лікування та профілактика. Оскільки ці питання при демодикозі кролів досі недостатньо розроблені, доцільно використати досвід лікування і профілактики, набуті в боротьбі з демодикозом собак. Наприклад, уражені ділянки шкіри можна обробити водною емульсією тролену 1-процентної концентрації один раз на 4 дні протягом місяця або 2-процентним лініментом фенотіазину, виготовленого на риб'ячому жирі, протягом 10—12 днів.

У господарстві слід додержувати загальних ветеринарно-санітарних вимог.

Тромбікульоз. Маловивчене захворювання кролів, спричинюване паразитуванням личинок кліщів із роду Trombicula. Ці кліщі мають плоске, спереду ширше, а ззаду завужене тіло з м'якими оксамитовими, яскраво забарвленими покривами, довгі кінцівки і двоє стебельчастих очей їх часто називають червонотілими кліщами. Личинки кліща занурюють у шкіру верхні щелепи і ссуть кров, від чого їх тіло значно збільшується. Ці кліщі нападають в основному «а ноги, живіт і толову кролів. їх наявність на тілі тварин супроводжується сильним свербежем. На шкірі від кліщів з'являються червоні плями і сильно сверблячі папули.

Лікування. Рекомендується втирати в уражені місця 12-процентний розчин бісетилксантогену в рослинній олії або мінеральному маслі.


Використана література:

1. Болезни кроликов. А. П. Гончаров.К., «Урожай», 1976, стр. 152 (на украинском языке).

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий