Другим недоліком є фіксовані ємності накопичувачів по входу в синхронізм і виходу з синхронізму, що не дозволяє оптимізувати співвідношення між часом входження у синхронізм і завадостійкістю. Дійсно, зі збільшенням імовірності помилок у лінійному тракті, порівняно з розрахованим значенням, час утримання стану синхронізму стає меншим за той, що вимагається, і навпаки – зі зменшенням імовірності помилок виникає необґрунтований запас часу утримання стану синхронізму.
Перший недолік усувається шляхом об'єднання за часом процесів накопичення по виходу із синхронізму і пошуку синхронізму. Приймач синхросигналу, що має окрему схему пошуку і схему утримання синхронізму, забезпечує зменшення середнього часу входження у синхронізм і збільшення середнього часу управління синхронізму.
Другий недолік може бути усунений шляхом використання накопичувачів, ємність яких може змінюватися відповідно до зміни ймовірності помилки у лінійному тракті: зі зменшенням ймовірності помилки зменшується ємність накопичувача по виходу із синхронізму, а зі збільшенням ймовірності помилок зменшується ємність накопичувача по входу в синхронізм. Такі приймачі синхросигналу є адаптивними і широко використовуються в ЦСП.