Повернувшись додому, починали розговлятися, але перед тим, як сісти за стіл, дівчатам треба було умитися водою, у якій лежало свячене Великоднє яєчко, щоб вона була такою ж красивою і червоною.
Якою б не була кулінарна різноманітність на столі, але починати обід завжди потрібно з паски. Навіть кришки цього хліба, які упали на долівку, ні в якому разі не можна викидати на сміття. Відрізану горбушку потрібно завжди зберігати, як талісман, який приносить лише щастя.
Існує велика кількість великодніх забав. Найбільш відома нам зараз – гра в битки, коли діти, а подекуди навіть дорослі, вибирають крашанки і стукають ними одна об одну. Чия розіб’ється – той і програв. Дуже популярними колись були і рухливі забави, такі як гра в жучка або в високу березу та багато інших.Той, хто помре на Великдень, вважається дуже щасливим, тому що у цей день ворота раю відкриті, і душа без всякого суду потрапляє саме туди.
Вважається, що у Великодню ніч відкриваються усі земні скарби, які сіяють на землі чарівними вогниками, але побачити їх може лише найменша дитина у сім`ї, але тільки тоді, коли її помисли чисті.
Протягом сорока днів після Паски, аж до Вознесіння, кожен православний християнин повинен вітатися один з одним словами: «Христос Воскрес!» і отримувати у відповідь підтвердження цих слів: «Воістину воскрес!»
Прислів’я: «Не кожен день Великдень, а хліб не паска».
Радуниця – Великоднє поминання померлих
Перший понеділок після святої седмини церковний календар називають Радницею, або ж Великоднім поминанням померлих родичів. У народі цей день має й інші назви: Гробки, Проводи, Діди. У цей день дуже людно на кладовищах. Прийшовши на прибрані до цього могили, треба, покативши освяченим великодним яйцем по могилі, привітатися з покійним, як з живим: «Христос воскрес!», і покійник обов’язково відповість: «Воістину воскрес!». Над кожною могилою півча і священик обов’язково повинні відправити панахиду. Перед проводами потрібно сходити в церкву і відправити панахиду продуктами. Потім ці продукти треба віднести покійнику, щоб він також відчув радість Світлого Христового Воскресіння. Уже з суботи не можна згадувати про покійників як про померлих, адже вони живі і знаходяться серед нас.
По закінченню цих дійств всі присутні на кладовищі збираються на загальну трапезу, головною стравою якої вважається коливо, тобто пшениця-кутя, яку вважають основною їжею покійників. На кладовищі під час поминального обіду не можна цокатися чарками.
6 травня – Юрія (Георгія)
У народному календарі існує два свята Юрія – зимній 9 грудня і весняний 6 травня. Весняний Юрій вважається покровителем землеробства і тваринництва (саме ім’я Юрій у перекладі означає «землероб»), свійських та диких тварин. Юрій, або ж Георгій, опікується також молодими дівчатами, які шлють йому свої молитви.
З днем Юрія пов'язаний обряд вигону на поле худоби. Цьому процесу наші предки надавали особливого значення. Однією з найбільш шанованих професій були пастухи, так як корови відігравали роль годувальниці роду, своєрідної берегині.
З цього дня починають орати землю. Згідно з традицією спочатку орють у слабких і немічних людей.
Особливою цілющою силою володіє у цей день роса, яку Юрій спускає на землю. Роса Юрія зцілює від хвороб, нею треба умиватися тим, у кого поганий зір.
22 травня – весняний Микола
У народному календарі, як відомо, існує два дні Миколи: зимній Микола (19.12) і весняний (22.5). Весною церква святкує перенесення мощей Миколи-чудотворця з міста Лікія в італійське місто Бар.
Микола – покровитель водної стихії. Він опікується моряками і рибалками. Так як і на день Юрія, особлива увага приділяється обрядам, пов’язаним з тваринництвом. Більш за все цей день святкують на Заході України.
Повір’я: Від Миколи до літа дванадцять заморозків.
Вознесіння Господнє
У співвіднесенні з біблійною розповіддю на 40-й день після свого Воскресіння Христос, декілька разів з’явившись своїм учням, вознісся на небо і зайняв там місце поблизу свого Отця. Саме на честь цієї події православною церквою установлене свято Вознесіння Христового. У храмах у цей день виносять і ховають плащаницю, тому після Вознесіння уже не можна вітатися словами: «Христос воскрес!». Характерно, що вознесіння завжди приходиться на четвер.
На Вознесіння, яке в народі також називають Вшестям, краще за все росте трава. У цей день випікали спеціальне печиво у вигляді драбинок і поминають померлих родичів, а молодь влаштовує на природі різноманітні забави.
Отож, розповівши про звичаї і традиції кожного з весняних свят, ми можемо дійти висновку, що народ є умілим вихователем, психологом і педагогом, який ставить собі за завдання виховати наступні покоління розумними, сміливими, добрими, фізично і психічно здоровими, працелюбними та красивими. Народ прагне виховати повагу до старших і до померлих, навчити цінувати їх пам'ять. Люди розуміють, що діти мають рости чесними та слухняними, духовно багатими. Велике значення для українців, крім трудового, мало також релігійне виховання: набожність, віра в Господа дуже цінувалися, тому кожної неділі, не кажучи вже про великі релігійні свята, кожна родина ходила до церкви, яка й була головним осередком духовності на той час.
Розвиток усіх цих рис можна відшукати в обрядах нашого народу, які й були створені нашими предками для того, щоб сформувати у дітей перші суспільні навички, виховати позитивні моральні якості та розширити світогляд.
Список використаних джерел
1. Булатов Н.О. Обряды и верования древнего населения Украины. – К., 1990.
2. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, поглядах і віруваннях. – К., 1994.
3. Енциклопедія українознавства. – Львів, 1993. – Т.1.
4. Іванченко М.І. Дивосвіт прадавніх слов’ян: науково-популярний нарис. – К., 1991.
5. Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 1992.
6. Культура і побут населення України: навч. посібник / В.І. Наулко, Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін. – 2-е вид. – К., 1993.
7. Скрипник Г.А. Традиційні уявлення і вірування українців. // Рад. школа, 1991. - №3.
8. http://www.ukrtrad.ua