Видатні пам’ятки природи та архітектури Закарпаття (стр. 1 из 4)

Міністерство Освіти і Науки України

Міністерство культури і туризму України

Київський Національний Університет Культури і Мистецтва

Звіт по краєзнавчій практиці

«Видатні пам’ятки природи та архітектури Закарпаття»

Виконав студент:

ІІ-ого курсу, групи ММТ 68-к

Сердюк Федір

Київ, 2010


Звіт по практиці

26 січня 2010 року групи ММТ 2-ого курсу поїхали на краєзнавчу практику до Закарпаття. В перший день,приїхали у місто Мукачево, відразу ж з потяга ми пішли до автобуса та поїхали до міста Ужгород,у місті Ужгород, відвідали ужгородський замок та музей під відкритим небом, де було зібрано старинні будинки різних культур, поколінь, та націй зі всіх куточків Закарпаття; також не залишили без уваги ужгородський Кафедральний собор та центральну площу Ужгорода, де знаходиться Римо-Католицький костел св. Георгіятабезліч сувенірних крамниць, магазинів, та місць відпочинку де зробили зупинку на обід,вибирали кафе,та інші місця де було пов’язано з сферою обслуговування, потім повернулися до автобусів недуже задоволеними сферою обслуговування яке потрібно підвищити до теперішніх умов обслуговування!

Повернувшись до автобусів ми продовжили нашу подорож до міста Мукачева, де побували в Мукачівському замку та мукачівському Свято-Миколаївському жіночому монастирі на Чернечій горі біля Мукачева;. Після холодного, важкого але цікавого дня екскурсій нас повезли до селища міського типу Воловець,у якому нас поселили, у 4-ох корпусах. На другий день нашої поїздки,після сніданку, наша туристична група відвідала озеро «Синевир» в міжгір`ї, яке ще називають «Морським оком», після чого ми пообідали в калибі, скуштували справжні закарпатські страви, яка знаходиться біля в`їзду до воріт заповідної зони «Синевир» яке визнане 7-м чудом України,а вже ближче до вечора ми повернулися на базу де повечеряли.

Третій день нас зайняли екскурсією до мінеральних вод «Саймівське» та «Келичинське» та водоспаду «Шепіт» та після, насолоджувалися краєвидом закарпатських гір селища Пилипець,де в перше за 3-и дні ми почали каталися на лижах та санчатах. На четвертий день нашої поїздки один автобус поїхав до міста Берегово, де знаходяться купальні та термальні води, після чого група відвідала «Берегівський професійний ліцей сфери обслуговування» та центр Берегово.

А інший поїхав до селища Пилипецьде 2-га група ознайомлювалась з вершинами гори Гимба висота якої сягае 1491 м..Та також останніх 2 дні нашої практики ми провели в селищі Пилипець, навчалися а хто вже катався то допомагав вчитися кататися на лижах, у ці дні перебування у селищі всі здобули знання у гірсько-лижному виді туризму,яким воно повинно бути, що потрібно робити для того щоб сюди приїжджали люди для відпочинку!а також роздивлялися чудові краєвиди Закарпаття. 2-ого лютого після останнього нашого катання ми відправились до готелю, зібрали речі та попрощалися з закарпатською природою, після чого сіли на поїзд, який приїхав до Києва 3 лютого 2010 року о 9:31.

Зауваження та пропозиції

Мені сподобалась ця поїздка, цікаві екскурсії, прекрасні пейзажі, смачна їжа та дивовижна природа та клімат, але все ж таки є зауваження щодо обслуговування. По-перше мені не сподобалось, що після потяга нас зразу ж повезли на екскурсії, а не до бази, де ми могли б влаштуватися, та переодягтись. Мені здається, що так не повинно бути, оскільки деякі люди важко переносять поїздки на деяких видах транспорту та потребують відпочинку, адже це є важлива складова туристичного обслуговування. По-друге, хоч корпуса де ми проживали були охайними та номери в яких ми проживали були добре об лаштовані та комфортабельні все ж таки в кімнатах кожен день знаходились якісь неполадки, пов’язані з технікою безпеки та постачанням води у номер, це дає деякий дискомфорт. По-третє, автобусів майже нема яких-небудь зауважень, я розумію що-що є то і пропонуємо але все ж таки, наприклад комфорт, точніше тепло оснащення. Перш за все головною складовою туристичного обслуговування є здоров`я та безпека туриста, тому я вважаю, що більш комфортною було б поїздка на екскурсії в теплому автобусі.

Крім мінусів є ще й великі плюси. Дуже сподобались екскурсії та екскурсоводи: дуже цікаві екскурсії, цікаві та чіткі розповіді екскурсоводів щодо місць які ми відвідували; дуже смачна їжа, щодо нашої бази, то дуже сподобалось, все було поряд корпуса, аптека, вокзал, були близько і це додавало більше комфорту та економило час; дуже велике враження призвели самі люди, їх культура, і особливо мова, адже вона дуже відрізняється від звичайної російської та української мов; комфортабельні номери, де було майже все, що треба туристу для тимчасового перебування в готелі(душ та туалет в номері(також гаряча та холодна вода), окремі кімнати, телевізор, обігрівач, зручні меблі, в готелі була дуже смачна та натуральна їжа. Ще дещо про лижний курорт: база для катання була більш менш близько від бази(в 40 хв. від бази); добрі траси та дивовижна природа; не високі ціни та привітні люди. Дуже добре, що на протязі всіх екскурсій в нас були одні и ті ж екскурсоводи, які кожну поїздку щось розповідали, не було сумно у автобусі, хоч і їхали по ті їж дорозі але все одно розповідали! Але більш за все мені сподобались екскурсії, та походи до природних заповідних місць, та гори. Стосовно музеїв зауважень немає, томущо я вважаю треба вчитися саме у музеях Закарпаття як правильно розташувати експонати, зробити інтер’єр та інше. Хочу ще використати як пропозицію а не як зауваження про керівництво яке взяло на себе відповідальність у Києві а також те яке нас зустріло у Закарпатті, залишатися та продовжували бути такимиж чудовими, відповідальними, приємними керівниками!!!

2 Ужгород

2.1 Ужгородський замок

Кажуть, цей замок, розташований на вершині Замкової гори над містом - один з найдавніших в Україні, має вже більш як тисячу років. Тисячу - вдумайтесь в цю цифру. Зведений ще в кінці Х століття, мурований воїн мав засвідчити всім, що тут, під Замковою горою, - центр комітату Унг, важливе місто. Коли татарські війська під приводом хана Кутеска увірвалися на Закарпаття в 1086 р., захопити унгварський замок кочівникам не вдалося.

Звичайно, протягом такої довгої кар'єри споруда зазнала безліч змін і перебудов. Від найдавнішого прото-замку дотепер збереглися лише частина фундаменту в підземеллях фортеці і подекуди давні карнизи з романським орнаментом.

Наступна згадка про укріплення, що належали місцевим магнатам Другетам, відноситься вже до 1499 року. Хоча важко собі уявити, що більш як півтора століття це місто жило без надійного охоронця. Другети володіли краєм з 1322 по 1691 роки, і про фортифікації Унгвару мусили думати. Тим більш, основна частина збережених на сьогодні укріплень була зведена саме в XIV столітті.

В місто запросили італійських військових інженерів, справжніх знавців фортифікаційного мистецтва того часу. Вони реконструювали замок: вимуровали міцніші стіни, на всіх кутах споруди звели ромбовидні бастіони висотою в 10-15 метрів, висунуті за лінію квадрата стін - ці фрагменти укріплень збереглися дотепер. На площадках бастіонів було встановлено гармати. Роги бастіонів виклали квадратовими плитами з каменю.

В плані замок був неправильним чотирикутником - за велінням рельєфу Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів глибиною в 8-10 метрів, через який до в'їздної брами було перекинуто підйомний міст. Навіть зараз помітні заглибини для ланцюгів, що підіймали міст у разі потреби.

Ну і не забули Другети прикрасити замок родинним гербом: над входом у фортечний палац висічено барельєф з чотирма дроздами. Кілька слів про палац. Він розташовується напроти в'їздної брами, в північно-східній частині комплексу, над урвищем Замкової гори. Палац - слово трохи манірне і розбещене для цієї суворої двоповерхової споруди з чотирма кутовими вежами. Товщина стін тут 2,5-3 метри, а замість вікон подекуди трапляються бійниці. І не палац це, здається, а донжон, цитадель, замок у замку, найукріпленіша частина фортифікацій Унгвара. Воно й зрозуміло.

Палац, в який тепер тягнуться екскурсанти на оглядини експозиції Ужгородського музею, походить з XVI ст. Він має внутрішній дворик з видовбаним в скельній породі колодязем. В стінах споруди збереглися таємні ходи, якими можна було проходити з одного поверха палацу на інший.

В 1775 році ужгородська твердиня потрапляє за наказом імператриці Марії-Терезії в руки Мукачівської єпархії. Комплекс зазнає невеликих перебудов, зокрема, знищується Рицарська зала палацу.

З 1946 року і по сьогодні в стінах замку розташований Закарпатський краєзнавчий музей.

При вході в Ужгородський замок перше, що бачиш - могутнього залізного Геркулеса-Геракла, який от-от подолає отруйну Лернейську гідру. Скульптура виготовлена в 1842р. тут же, в Унгварі.

Раніше скульптура знаходилася в селі Ужок неподалік одноіменного перевалу, під Бескидом. Там, після відкриття в XVII столітті джерел з лікувальними властивостями, розташовувався популярний бальнеологічний курорт, куди з задоволенням приїздили не лише закарпатці, а й мешканці сусілньої Речі Посполитої. Одне з джерел носило назву Гераклове - начебто вода звідти дарувала людям силу, якою славився античний герой. Скульптура знаходилась саме там, аж поки в роки Другої світової війни курорту не прийшов кінець.

Перший директор Закарпатського краєзнавчого музею, Петро Сова (1894-1984) у 1947 році перевіз Геркулеса до ужгородського замку.

А неподалік героя, на узбіччі стежки - покровитель торговців і манрівників Гермес-Меркурій. Залізну скульптуру сидячого юнака відлили, ймовірно, на знаменитому фрідєшівському залізоплавильному заводі в ХІХ ст.

Ще одна цікава скульптура, що прикрашає замкове подвір'я: Турул (сокіл), хижий птах, що взлітає.

Слово "турул" походить від тюркського тогрул (сокіл). Для угорців ця птаха була своєрідним героїчним символом. Давні угри поклонялися турулу ще зі скіфських часів. Повага, якою користувалася ця птаха в давніх кочівників, помістила його на герб самого вождя гуннів Аттіли. А угорська королівська династія Арпадовичів вважала цю пташку своїм тотемістичним предком: турул, відродившись в легендарній Емеше, зачав прародичів угорців Гунора і Мадяра.


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.