Смекни!
smekni.com

Відображення традиційного українського світогляду в загадках (стр. 2 из 4)

Цікавим є той факт, ще довго, майже до ХІХ ст., зберігається в деяких місцях звичай загадувати загадки тільки в деяких місцях, тільки в деякі дні. Наприклад у лемків вживання загадок було суворо уставленим звичаєм (наприклад під час обряду весілля чи сватання); вони загадувалися урочисто, колективно включаючи своєрідну гру уяви. Для порівняння - угорці (мадяри), які мешкають на теренах Закарпатської України загадували лише в певні сезони року (восени – під час збору врожаю і зимою - під час Різдвяних Свят), в певні години доби (увечері і вночі, включно з гаданням на долю); концентрично, починаючи від найближчого оточення і поширюючись по колу.

Недарма вони здавна служили, а почасти й зараз служать народним засобом розвинення людей та перевірки їх розумових здібностей, особливо дітей та молоді. Звідси загадки - дуже давній вид народної творчості, тому походження загадок відносять до первіснообщинної доби, коли людина вже володіла здатністю абстрактно мислити і зіставляти та порівнювати явища, мала певний запас знань про природу. Крім цього, загадки включалися в обряд ініціації; використовувалися для перевірки людини, що приймалася в родину нареченого; для випробовувань претендента на престол. Подібні «екзамени» знайшли своє відображення в казках, весільному обряді і детально вивчені науковою літературою. Загадки (разом з казками та іншими найдавнішими видами народної поетичної творчості ) були виявом намагання первісної людини розібратися в явищах навколишньої природи та суспільства, виявом прагнення народу уточнити й збільшити свої знання об`єктивного світу, а по змозі і вплинути на нього. Цікаво, що заміна загадуваного і прототипу здійснюється не будь-яким предметом, але таким, що має яку-небудь подібність:

1. відповідно до зовнішнього вигляду (яйце – діжка),

2. по кольору (бурак – червоний чобіт),

3. згідно матеріалу (двері – ялина),

В тих випадках, коли неживий предмет загадування замінюється живим предметом, можна казати про порівняльну характеристику: замок – собачка і т. д. Загадки частіше загадуються про речі, про предмети, а говорять в них як про живі істоти, вони дієві, рухомі. Це також допомагає створенню поетичного парадоксу, загадковості, особливого світу загадкових явищ, котрі потрібно відгадати. Досить часто поширений є спосіб побудови загадок шляхом вирізання якої-небудь ознаки чи якості предмета. Виходить своєрідна побудова: предмет загадування замінений іншим, проте від цієї заміни одразу відмовляються, залишається лише ознака - головна подібність предмета загадування, згідно якої потрібно відгадати . Наприклад: Не віл, а рогатий (рогач). Але поряд може зустрічатися заміна, паралель відмови. Загнала у хлів бика, В хлівірога, а хвіст у руках (рогач)

Проте негативний паралелізм, звичний нам (наприклад: Рогатий, що бик) зустрічається рідко. Часто він просто замінений перерахуванням його властивостей, якостей, змалюванням способів використання чи виготовлення. Загадки першого роду як правило короткі, мають одну чи дві подібності, будуються із простих, часто неповних речень (складні речення взагалі загадкам не властиві). Загадки другого роду, розповідають про спосіб виготовлення чи примінення предмета, згідно об`єму. Скоріше усього вони розвертаються в цілий сказ: «Був я копаний, був я топтаний, був на кружеві, був я в пожежі, сто голів годував. Старий став – пеленатись почав, кинули в вікно, нікому непотрібно (горщик).

В новий час загадки живуть, як специфічний художній жанр, допомагаючи розвивати в підростаючому поколінні кмітливість, вмінні з зіставляти, бачити в окремих предметах прекрасне, мислити поетичними образами. Загадка служить виховним засадам, але її педагогічні функції здійснюються без надої дання і педантизму, нібито жартуючи, в грі і розвагах. І в наш час загадка залишається живим і розвиваючим жанром, вона знайшла своє місце в дитячому середовищі. Згідно старих зразків створюються нові, що згодом переходять в уснутворчість.

Відображення традиційного українського світогляду в загадках

Якщо ми будемо розглядати загадки саме українського народу, то можемо зауважити, що саме вони побутували і записувалися головним чином в селянському середовищі, тому і світ речей , що в них зображувався належить перед усім його селу. Читаючи загадки, ми можемо уявити собі селянську хатку-мазанку, пічку, з усіма її деталями і належними до неї начинням, оздоблення кімнат, предметами ремесел і ручної роботи; загадки змалюють одяг і взуття та їжу селянина. Важко знайти таку галузь трудової діяльності землероба, яка б не була відображена в загадках: тут і обробіток поля, і сінокіс, і жнива, і молотьба, різні ремесла, рибальство, полювання і т.д. В загадках зображені тварини та рослини, що оточували селянина у лісі та в садибі, явища природи, спостерігачем яких він був. Загадки розповідають про саму людину, про частини його тіла, про головні моменти його життя. Знайдуться серед загадок і такі, що описують і побут міста, проте переважна більшість говорить про предмети чи тему зацікавлення селянина. В загадках зосереджено багато етнографічних відомостей про побут і працю селянина. Але варто зауважити, що ці свідчення строго окреслені в часі: це побут і праця того періоду, коли загадки записані, тобто, коли зафіксоване їх вживання. Загадки дуже сучасний жанр. Для того,щоб відгадати загадку, необхідно досить добре володіти знаннями про ті предмети, про які йде мова. Тому загадок про предмети, що перестали бути актуальними не загадують. Іншими словами, такі загадки виходять з живого середовища і забуваються.Для сучасної людини багато загадок вже архаїчні, проте на заміну їм приходять нові, що вдало змальовують сучасні предмети побуту (наприклад: про трактор, про електрику, трамвай, та найактуальніші про комп`ютер, Інтернет, ксерокс тощо). Звідси стає зрозумілим, що загадки завжди встигають за часом, проте постійно зазнають змін світоглядні позиції, адже якщо на ранніх етапах (див. вище) загадкам властивий пантеїзм, а починаючи з Володимирової Русі до ХІV ст. – християнський ракурс, то вже з XV ст. до наших днів відчутний вплив матеріалізму. Питання релігії у загадках людини Нового часу вже не зачіпає вічних істин буття, як наприклад у Середньовіччі, для якого властиві загадки про філософські поняття, про життя і смерть, про час, про грамоту, про події священної історії (Адам і Єва і т.д.), про предмети пов`язані з релігією, де навіть у побуті відчутна одухотвореність. Загадки ж Новітньої доби своєрідні – це вже скоріше сатирична транскрипція: часте осміяння церкви противника (католики - православних, православні – католиків, або уніатів); осміяння священників – п`яниць тощо. Так наприклад: Півень, пір`я розпустив, усю земельку накрив так, що вола ревучого злякав (півень – православ’я, а бик – католицизм), або Курчак – співак, зрубавхлівак (церква і священик). Гарна з виду головка капустяна, аяк візьмеш їсти гірка та гнила (про священика в ризі. Адже тоді отці церкви не були благочестиві, і досить часто не гребували службовим становищем). Що за кам`янка у бані? – Архієрей у шані (цікаво, що ця загадка передбачає і відповідь, і нагадує скоріше прислів`я). Та навіть предметний світ змінюється - стає більш приземленим, речовим, для загадок вже невластий своєрідний культовий предмет – фетиш. Цікаво, що для загадок майже не характерні питання про панів, купців, про службовців, про митарів і т. д. Поодинокі випадки з`являються вже в ХІХ ст. про царя, про рекрутський набір. Проте в самих загадках народ завуальовано виразив своє відношення до панів, до церковних служителів. Наприклад: У пані сімдесят сім спідниць, а яквийде на вулицю – спина гола (курка). Звичайно такі порівняння говорять про відсутність поваги до представників правлячого класу. І нажаль зовсім немає загадок про театр, музику чи спорт – це пояснюється досить злиденним становищем українського селянина, для якого головним видовищем був ярмарок, недарма Микола Гоголь, змальовуючи побут селян навіть присвятив цілу повість цьому явищу. Ярмарки – це не тільки спроба вдало продати – купити, але це ще й яскраве дійство. Саме їм завдячує український фольклор, адже більшість створених народом речей творилося саме тут. І сам образ ярмарки обіграється в загадках, набуваючи особливих рис. Часто народ іменує ярмарку – то пані, то купчиха, то благодать. Загадкам надавали на ранньому етапі їх розвитку магічного значення, тобто приписували їх певний вплив на стан господарства, родини, на розквіт або занепад життя. Вдале розгадування вважалося ознакою розуму і щастя людини. Навпаки невміння одгадувати загадки вело, за народними уявленнями, до невдач, нещастя і навіть до загибелі людини. В такій ролі бачимо загадки, наприклад, у найдавнішій обрядовій народній творчості. Так, у поширеній на Україні русальній пісні співалося про те, що мала дівчинка не відгадала загадку русалки: «У світі одна – потрібна всім вона…» (правда), і та дівчину залоскотала. В іншій українській казці (ХVII ст.) козак, який шукав коня потрапив у полон до татар. Татари пообіцяли звільнити його, якщо він одгадає сім загадок: Спочатку на чотирьох, потім на двох, а потім на трьох ногах ходить? (характеристики віку людини – немовля, дорослий, старець з паличкою); Швидше від вітру? (думка); За всіх переживає, про себе не дбає, кохає, страждає, хоч не розмовляє? (серце); Хто народивсяі не помирав? (рід людський); Що то за жона, що нікому не вклоняється, щоїй все рівно чи за царя, чи за злидаря заміж піти? (смерть); На стіл не кладуть, ножем неріжуть, а весь світ коштував? (грудне молоко); Коли б той нетой би не народився, той би непомер (вода і лід). Козак відгадав - і звільнився.