Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу (стр. 26 из 67)

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте сутність основних фондів підприємства.

2. Джерела формування основних фондів підприємства.

3. Дайте оцінку ефективності основних виробничих фондів.

4. Розкрийте сутність та структуру оборотних коштів підприємства.

5. Яке існує співвідношення між основними і оборотними фондами і чим воно обумовлено?

6. Умови нормування оборотних коштів.

7. Узгодженість руху оборотних коштів у сільському господарстві.

8. Оцінка та шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.

РОЗДІЛ 6

Організація праці та її оплата

6.1 Формування балансу трудових ресурсів на підприємстві

Організація праці в сільськогосподарських підприємствах - це система оптимального розміщення трудових ресурсів при умові ефективного використання засобів виробництва.

Виконання планів виробництва сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від того, наскільки правильно встановлена потреба в робочій силі господарства в цілому і його галузях по періодах року.

Потребу в робочій силі підраховують, виходячи з обсягу окремих видів робіт, календарних строків їхнього виконання і денних чи змінних норм виробітку. У рослинницьких галузях обсяг робіт залежить від посівних площ, врожайності сільськогосподарських культур і прийнятої агротехніки оброблення; календарних строків проведення робіт, які установлюють, виходячи з досвіду передовиків сільського господарства і даних науково-дослідних установ. У тваринництві обсяг робіт визначається поголів'ям худоби і його продуктивністю, а також системою зооветеринарних заходів (способи утримання худоби і ін.).

Сільськогосподарське виробництво в різні періоди року вимагає неоднакового числа працівників: найбільш різко сезонність витрат праці виявляється в рослинницьких галузях, що ускладнює розрахунки потреби в робочій силі.

У рослинницьких галузях цей розрахунок можна вести двома способами.

1. Визначати потребу в робочій силі по усіх видах робіт протягом року.

2. Визначати потребу в робочій силі в найбільш напружений період року.

Другий спосіб у порівнянні з першим менш трудомісткий і в той же час забезпечує однакову точність, оскільки в обох випадках потребу в робочій силі обчислюють по напруженому періоді року. Тому при розрахунках для однієї галузі доцільно користатися другим, а для господарства в цілому - першим способом.

У рослинницьких галузях ця робота значно спрощується, коли її ведуть одночасно з розрахунком потреби у засобах виробництва, використовуючи технологічні карти чи відповідні розрахункові таблиці, у яких враховують рівень механізації.

Одночасно з визначенням потреби в робочій силі намічають розподіл її по галузях господарства, передбачаючи в першу чергу задоволення запитів провідних галузей.

Потреба у робочій силі можна визначати і графічним методом.

Складання графіку починають з нанесення витрат праці (у людино-днях) постійних працівників у тваринницьких, рослинницьких і підсобних галузях, а також адміністративного й обслуговуючого персоналу. Потім наносять на графік витрати праці в окремі періоди сільськогосподарських робіт. Дані про витрати праці (у людино-днях) беруть з технологічних карт чи розрахункових таблиць. Таким епосом одержують графічне зображення потреби в робочій силі протягом усього року (рис. 6.1).

На графіку зображують не тільки потребу господарства в робочій силі, а й її, загальний запас. Під запасом робочої сили розуміють кількість людино-днів, що їх можуть виробити працівники господарства протягом року.

Потреба в робочій силі по періодах року змінюється в залежності від спеціалізації господарства і рівня механізації окремих виробничих процесів. Тому потребу господарства в робочій силі уточнюють шляхом коригування графіку, сутність якого полягає в тому, щоб "зрізати піки", тобто знайти шляхи зменшення потреби в робочій силі в напружені періоди року. З цією метою переглядають раніше запланований рівень механізації робіт на полях і фермах убік його збільшення (що різко знижує потребу в робочій силі),

вишукують можливості пересування термінів виконання окремих робіт, не порушуючи при цьому агротехнічних і зооветеринарних вимог і ін.

Одночасно вирішують питання і про збільшення зайнятості робітників у періоди, вільні від польових робіт. Для цього планують розвиток сезонних підсобних галузей і підприємств. Таким епосом вирівнюють криву графіку. Слід, однак, відзначити, що цілком усунути сезонні коливання потреби в робочій силі по періодах року, як правило, не вдається.

Потребу в робочій силі зіставляють з наявністю її (запасом) у господарстві, тобто складають баланс праці. У крупних сільськогосподарських підприємствах, де мається надлишок робочої сили, визначають порядок її використання поза даним господарством. При нестачі розробляють заходи, спрямовані на виконання робіт з найменшими затратами праці, чи планують заходи, спрямовані на поповнення відсутньої кількості працівників.

Один з резервів поповнення робочої сили - використання підлітків і людей похилого віку на легких роботах. Велике значення також має поєднання професій механізаторів. Доцільно, щоб трактористи освоювали професію комбайнера; механіка-комбайнера, водія самохідних сінокосарок, машиністів молотарок та інших сільськогосподарських машин, а також одну з ремонтних (токаря, слюсаря) чи будівельних (муляра, теслі, столяра) спеціальностей. Комбайнерам доцільно оволодіти професією тракториста-машиніста: уміти працювати на кукурудзозбиральних, картоплезбиральних й інших комбайнах, а також бути машиністом самохідних косарок і опанувати одну з професій ремонтних або будівельників робітників.

Щоб створити сприятливі умови для поєднання професій і більш повного використання робочої сили на протязі року запроваджують наукову організацію праці.

6.2 Сутність та основні напрямки наукової організації праці

Наукова організація праці (НОП) - це процес внесення в існуючу організацію праці добутих наукою і практикою удосконалень, що підвищують продуктивність праці й ефективність суспільного виробництва. Наукова організація праці припускає постійний пошук і дотримання правильних кількісних і якісних пропорцій між робочою силою, засобами і предметами праці, що сприяють усуненню непродуктивних втрат робочого часу та забезпечують максимально можливі і конкретні виробничі умови, безперервність і ритмічність кожного трудового і виробничого процесу, високу продуктивність праці.

Розвиток техніки і технології виробництва, зростання культури і технічної грамотності працівників у сільському господарстві вимагають постійного удосконалювання організації праці.

До техніко-економічних задач, що вирішуються за допомогою НОП, відносяться: підбір і розміщення працівників з урахуванням їх професій, досвіду, нахилів і можливостей; вибір правильних форм кооперації і поділу праці; навчання передовим прийомам праці, установлення суспільно-необхідної швидкості (інтенсивності) праці; раціональне використання робочого часу, технічних можливостей застосовуваних машин та інших засобів виробництва; дотримання передової технології виробництва рослинницької і тваринницької продукції й ін. Разом з цим НОП сприяє полегшенню і підвищенню творчого змісту і привабливості праці, забезпечує всебічний розвиток здібностей працівників, залучення трудящих до удосконалювання управління виробництвом і розв'язання інших соціальних задач. Правильно організована праця працівників об'єктивно вимагає удосконалювання управління виробничими і трудовими процесами. НОП виховує у виконавців організованість, дисциплінованість, свідомість високої відповідальності за результати праці перед колективом, суспільством та господарем підприємства.

Значення наукової організації праці полягає в тому, що при даному рівні механізації і технології виробництва вона дозволяє досягти найвищої продуктивності праці, раціонального використання застосовуваних засобів виробництва, поліпшення умов роботи виконавців.

Кооперація праці - це така форма організації праці "... при якій багато осіб планомірно працює поруч і у взаємодії один з одним у тому самому процесі виробництва чи в різних, але пов'язаних між собою процесах виробництва..." \

Кооперація праці може бути простою і складною. При простій кооперації зусилля працівників поєднуються для виконання однорідної роботи часто без розподілу обов'язків між виконавцями. Складна кооперація заснована на поділі праці виконавців, що одночасно беруть участь у виконанні єдиного виробничого процесу.

З розвитком науково-технічного прогресу усе ширше застосовуються поділ, кооперація і спеціалізація праці й удосконалюються форми їхнього прояву. Час виробництва продуктів сільського господарства підрозділяють на робочий період і період, що включає сукупність природних процесів, які відбуваються під дією сил природи (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Схема виробничого процесу

Робочий період - це час, протягом якого у виробничому процесі бере участь праця людини, тобто здійснюється робочий процес.

Трудовий процес, переплітається з природними фізичними, хімічними, біологічними й іншими процесами, розчленовується на окремі трудові процеси роботи.