Основу сільськогосподарської дорадчої служби (державної складової системи), складають районні служби дорадництва, завдання яких - надання сільгоспвиробникам поточних консультацій та інформації, організаційна робота з проведення науково-освітніх заходів з залученням до їх виконання висококваліфікованих консультантів регіональних інформаційно-консультаційних центрів.
Співпраця цих двох основних складових системи організовується в рамках науково-освітніх програм, що розробляються за участю і під контролем наглядових (експертних) рад, які включають представників сільгоспвиробників, сільських громад та інформаційно-консультаційних центрів (на районному, обласному та державному рівнях).
Представництво держави в цих радах, як і координацію реалізації програм, здійснюють відділи облдержадміністрацій та управління Мінагрополітики з координації діяльності дорадчих служб.
Фінансове забезпечення програм здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів (в частині надання інформаційно-консультаційних послуг загального характеру) і коштів підприємств та об'єднань сільгоспвиробників, інших підприємницьких структур (в частині надання інформаційно-консультаційних послуг спеціального характеру).
10.7 Організація та технологія роботи інформаційно-консультаційних центрів і дорадчих служб
Регіональні інформаційно-консультаційні центри (ІКЦ), складові регіональної служби, створюються на базі науково-дослідних інститутів (станцій) або при вищих навчальних закладах як провідники державної політики з розвитку науково-технічного прогресу в сільському господарстві і координаційні центри для спрямування роботи наукових, інформаційно-сервісних, постачальних і виробничих структур по науково-консультаційному і інформаційному обслуговуванні виробників сільськогосподарської продукції і сільських громад.
Вони можуть створюватися на кооперативних (асоціативних) засадах з участю вищих навчальних закладів, інформаційно-сервісних (обслуговуючих), впроваджувальних, постачальницьких організацій, спілок фермерських господарств, інших сільськогосподарських формувань або шляхом реорганізації науково-дослідних установ УААН, розміщених в регіоні.
Робота спеціалістів регіональних інформаційно-консультаційних центрів акцентується (зосереджується) на питаннях допомоги в реформуванні сільськогосподарських підприємств, апробації та впровадження нових технологій і систем машин, методичного супроводу роботи дорадчих служб, курсової підготовки виробничників і працівників служб дорадництва, ведення регіональних баз даних та знань, систематизації та розповсюдження передового досвіду, практичної роботи консультантів по задоволенню запитів виробничників.
У їх складі обов'язковий підрозділ по забезпеченню електронних комунікацій і обміну інформацією з центрами економічної, наукової і ділової активності.
Діяльність регіонального інформаційно-консультаційного центру забезпечується його штатними працівниками та залученими на договірній основі провідними фахівцями вищих наукових закладів, наукових установ і виробничих формувань регіону. Річні і квартальні плани робіт центру складаються з врахуванням:
• програм Національного центру по розповсюдженню науково-технічної інформації і передового досвіду, освоєнню й апробації нових машин і технологій та їх доопрацюванні відповідно до зональних умов, підготовці і перепідготовці спеціалістів служби інформації та забезпечення відповідним фінансуванням з державного бюджету;
• завдань обласних органів управління сільським господарством по здійсненню сільськогосподарської пропаганди, систематизації та розповсюдженню передового досвіду, організації семінарів, виставок і інших заходів масового характеру, показового впровадження нових технологій тощо, забезпечених відповідним фінансуванням з місцевих бюджетів;
• замовлень підприємств і об'єднань сільського господарства, фермерських союзів, агросервісних структур, населення на інформаційне обслуговування, надання рекомендацій і консультацій, практичну участь в реалізації організаційно-господарських та інвестиційних проектів виробничників на договірній основі.
Чисельність і структура центру визначається в залежності від спеціалізації, обсягів робіт, кількості підприємств, які розміщені на території регіону, обсягів фінансування й інших параметрів. Спеціалісти проходять в організованому порядку перепідготовку по спеціальній програмі.
Районна дорадча служба може бути чисельністю 2-5 і більше спеціалістів-консультантів. їх основна діяльність зосереджується на сільськогосподарській пропаганді, розповсюдженню науково-технічної інформації і передового досвіду шляхом інформування, організації "днів поля", семінарів, інших заходів підвищення кваліфікації без відриву від виробництва, практичної участі у здійсненні організаційно-господарських та інвестиційних проектів виробничих структур, вивчення попиту цих структур і населення в науково-консультаційних послугах.
Враховуючи зміну функцій державного управління при переході до ринкових відносин і в зв'язку з цим відповідну реорганізацію районних управлінь сільського господарства і продовольства, найбільш доцільно дорадчу службу формувати як складову районних управлінь сільського господарства і продовольства, на його виробничих площах з комплектуванням за рахунок найбільш висококваліфікованих спеціалістів. Можливе їх формування і на базі технікумів, передових сільськогосподарських формувань регіону.
Для підготовки відповідей на складні питання, які виходять за межі знань співробітників районної служби дорадництва, за необхідності залучаються відповідні спеціалісти місцевих науково-дослідних і освітніх установ на контрактній основі. Тому одночасно із штатним складом служби формується склад позаштатних консультантів, з яким повинен бути проведений інструктаж щодо цілей і задач інформаційно-консультаційної служби і методів задоволення запитів сільськогосподарських виробників.
У своєму розпорядженні регіональна інформаційно-консультаційна служба повинна мати комп'ютерну техніку і засоби електронного зв'язку, комплекси комп'ютерних програм, щоб з великою продуктивністю визначати варіантні шляхи прийняття виробничо-економічних рішень, надавати поради господарникам в тих чи інших виробничих ситуаціях.
Служба комплектується також автомобілями спеціального призначення, телефонними апаратами, оснащеними автовідповідачами з метою прийому запитів у неробочий час і оперативного надання інформації довідкового характеру, ксероксом, факсом, а також технологічним обладнанням для проведення експрес-аналізів ґрунту, води, продуктів тощо.
Робота інформаційно-консультаційних центрів і служб дорадництва повинна базуватися на виконанні цільових програм, річних і квартальних планів, сформованих за участю наглядових рад, до складу яких входять керівники центрів, представники експертів-консультантів, представники сільських громад, фермерських союзів, управлінь сільського господарства і продовольства регіонів. До виконання робіт залучаються не тільки штатні працівники центру (пункту), а й працівники науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, технікумів тощо, кваліфіковані виробничники з тим, щоб налагодити якісне обслуговування виробничих структур.
Обов'язкова щорічна атестація наглядовою (експертною) радою консультантів по результатах їх праці на протязі року, а також планове підвищення кваліфікації.
Річні плани в залежності від зміни потреб виробництва щоквартально уточнюються і затверджуються наглядовою радою при підведенні підсумків роботи за квартал.
У планах роботи також обов'язково передбачається резерв робочого часу працівників центру (служби) і залучених експертів-консультантів на задоволення поточних запитів по питаннях виробничого характеру.
Порядок підготовки відповідей на запити користувачів зводиться до наступного:
• якщо відповідь не може бути підготовлена консультантом служби на районному рівні, то запит передається в регіональний інформаційно-консультаційний центр. Тут до підготовки відповіді на запит підключаються спеціалісти-консультанти ІКЦ, при необхідності також на контрактній основі залучають до підготовки відповідей спеціалістів і співробітників обласних агропромислових об'єднань, науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів;
• запит може залишитися без відповіді і на обласному рівні, тоді він передається в Національний науково-консультаційний і інформаційний центр, де відповідь готується силами цього центру або з залученням відповідного національного експерта-консультанта;
• якщо відповідь не знайдена на державному рівні, то запит заноситься до спеціального переліку проблемних запитів, які планується розглядати на експертній раді і використати в процесі формування програм роботи відповідних служб системи.
Необхідно налагодити ознайомлення відвідувачів центру (служби) з новинками науково-технічного прогресу, цінами на продукцію на місцевому, регіональному і державному рівнях, законодавчими актами, прогнозами умов виробництва і збуту продукції та ресурсів з використанням виставок літератури, відеотехніки чи бібліотеки ІКЦ, дощок об'яв.
Бажано використовувати комунікаційну мережу системи для прийому від виробничників замовлень на розповсюдження їх реклами і комерційних пропозицій, надавати інші послуги спеціального характеру, у тому числі:
• роботи з централізованими і розподіленими базами даних і знань;
• виконання розрахунків з застосуванням математичних методів;
• обробка графічної, текстової і відеоінформації;