Смекни!
smekni.com

Чернігів як визначна пам'ятка України (стр. 1 из 6)

ЗМІСТ

ВСТУП

ЧЕРНІГІВ: ЙОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ

КОНТРОЛЬНИЙ ТЕКСТ ЕКСКУРСІЇ

Троїцько-Іллінський монастир

П'ятницька церква

Катерининська церква

Успенський монастир

Борисоглібськи собор

Спаський собор

Антонієві печери

Технологічна карта екскурсії

Література


ВСТУП

Багатий історико-культурний потенціал України покликаний відігравати велику роль у відновленні духовності та історичної пам`яті українського народу, відродженні його культури та вікових традицій, патріотичному вихованні громадян, утвердженні незалежності та державності України. Важливими туристично-екскурсійними об`єктами в країні є численні та різноманітні історико-культурні пам`ятки: археології, історії, архітектури, мистецтва та меморіальні, а також палацово-паркові ансамблі, музеї та картинні галереї. Пам`ятки археології представлені в Україні досить широко. Це залишки давніх городищ, курганів, поселень, укріплень тощо. Найвідоміші серед них - заповідники “Кам`яні Могили” на Запоріжжі та “Ольвія” на Миколаївщині. Пам`ятки історії - місця, де відбувались певні історичні події, а також пам`ятники, монументи та меморіали, створені на їх відзнаку. Вони відображають багатовічну історію нашої країни.

Ошатність та історичні пам'ятки міста над Десною вражають усіх гостей Чернігова. Варто лишень згадати, що це єдине місто в Україні, де збереглося стільки пам'яток домонгольської доби. Особлива цінність — це Болдині гори з найбільшим у Східній Європі язичницьким курганним некрополем, стародавньою Іллінською церквою та Антонієвими печерами, які сьогодні є окрасою Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній».


ЧЕРНІГІВ: ЙОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ

Місто Чернігів - це адміністративний, промисловий, економічний і культурний обласний центр України. Він розташований на півночі України, у 140 км від Києва і 60 км від Славутича. Населення Чернігова складає близько 300 тис. чол.

Вперше про Чернігів згадується у "Повісті временних літ", коли йде мова про перший договір Русі з Візантією, що був укладений влітку 860 року князем Аскольдом після успішного походу київського війська на Константинополь.

Відповідно до історичних досліджень історія міста починається з 7 ст. н.е. і нараховує більше 1300 років. У Чернігові є багато древніх церков і соборів, що містять пам'ятники древнього живопису і архітектури 11-12 ст. На даний час деякі з соборів відкриті для богослужінь, а в деяких із них розташовані музеї.

У списку руських міст, яким, згідно з договором, греки зобов'язувалися сплачувати данину, Чернігів стоїть на другому місці після Києва, що свідчить про важливість головного міста Сіверян як економічного, політичного і культурного центру землі Руської. На початку ХІ століття саме Чернігів був столицею величезного і могутнього князівства. Щоб поступово й послідовно поринути в духовну й історичну атмосферу цього міста спершу варто відвідати його стародавню частину - "Вал" або "Дитинець". У ХII столітті тут лежало все місто: княжий двір, садиби знаті і головні собори.

Колишню велич і міць Чернігова підтверджують літописи і билини. Цікавими пам'ятками є чисельні кургани IX-X століть - поховання князів та бояр-дружинників. Одна з них - курган Чорна Могила.

За переказами, тут похований перший чернігівський князь Чорний, який правив у Х столітті. Згідно з легендами саме завдяки князю Чорному місто отримало свою назву.

Втім, походження назви - Чернігів - точно невідоме. Одні вважають, що цей топонім походить від лісів, які колись оточували місто і були настільки густими, що здалеку здавалися чорними. Інші схиляються до висновку, що місто одержало свою назву від імені вождя місцевого племені або першого поселенця на ім'я Черніга або Чернега. Є також думка, що місто одержало свою назву від давнього народу чорні клобуки. Найромантичніша версія про походження назви міста пов'язана з легендою про дочку Чернігівського князя на ім'я Чорна . За легендою, княжна відзначалася незвичайною вродою, любила їздити верхи, полювати, була відмінною лучницею. Чутки про вроду дівчини дійшли до хозарського кагана, котрому князь Чорний платив данину. Каган послав до Чернігова сватів з багатими дарунками. Але горда княжна відмовилася вийти за ворога свого народу. Тоді каган спробував захопити Чернігів штурмом і заволодіти дівчиною силою. Чернігівці стійко оборонялися, але воїни кагана з допомогою зрадника увірвалися до кімнати княжни. Дівчина зуміла вразити кількох нападників, а коли стріли скінчилися - викинулася з вікна високого замку.

Неподалік кургану Чорна Могила ще одна святиня, яку варто не оминути - Єлецький монастир, заснований XI ст.у хвойному лісі, звідки й дістав назву. За церковними переказами одного разу серед дрімучого лісу люди побачили світло, пішли до нього і знайшли на гілках ялини в сяючу ікону Божої Матері. Люди побачили у цьому явленні знак Божий і на благословенному місці було засновано храм, у якому встановлено цю ікону. Щоб зберегти її під час сутичок з монголами, замуровували у стіну храму, але під час нападів польського війська ікону, на жаль, було втрачено.

Дотепер збереглися Спасько-Преображенський, Борисоглібський собори, будинок чернігівського полковника Якова Лизогуба. Свого часу Дитинець був могутньою фортецею. Стоячи на валу, що височіє над Десною, розумієш, що захопити місто було досить непросто. Як символ неприступності Чернігова сьогодні тут стоять гармати, які, щоправда, відносяться до більш пізнього періоду доби козаччини - ХVII-ХVIII ст. Гармат всього дванадцять. Проте, місцеві дівчата, жартуючи над необізнаними кавалерами-новачками, частенько призначають побачення біля тринадцятої…

У сучасному Чернігові, розташованому серед мальовничих пейзажів ріки Десна, мотиви теперішнього міста унікально сполучаться з древніми архітектурними пам'ятниками. Місто дуже зелене, і, звичайно ж, його визначні пам'ятки варто подивитися. Особливо це стосується його історичної частини, яку називають "Вал". Тут є тінисті парки, білосніжні церкви і золоті куполи. Прекрасні музеї і дванадцять гармат, які були подаровані місту Петром І.

Пам'ятники і меморіальні плити розповідають історію боротьби за незалежність у роки Першої і Другої світових воєн. Серед 22 відомих архітектурних пам'ятників 10-19 ст. найбільш видатними є Спасо-Преображенский собор, Собор Св. Бориса і Гліба, Успенський собор, Церква Св. Параски, Свято-Ільїнська церква, Єлецький монастир, Церква Св. Катерини і Троїцький собор, із дзвіниці якого можна побачити панораму Чернігова


КОНТРОЛЬНИЙ ТЕКСТ ЕКСКУРСІЇ

Троїцько-Іллінський монастир

Троїцько-Іллінський монастир XI—XVIII сторіч — один з центрів українського, книгодрукування в другій половині XVII сторіччя, своєрідний комплекс пам'яток архітектури. Складається він з двох частин — колишнього Іллінського монастиря XI—XVII сторіч та Троїцького монастиря XVII—XVIII сторіч, об'єднаних в єдиний ансамбль, в єдину просторову систему мальовничого ландшафту і архітектури.

Троїцький монастир. Дзвіниця.

Пам'ятки архітектури цього комплексу оповідають про високий мистецький хист будівничих і водночас про важливий, складний і суперечливий період в житті України і, зокрема, Чернігова, коли Іллінський, а пізніше (XVII сторіччя) Троїцько-Іллінський монастир перетворився на велике феодальне господарство — розсадник релігійного фанатизму і святенництва. Але водночас це був значний на той час культурний центр. Тут у 1678 році епіскопом Лазарем Барановичем була заснована славнозвісна друкарня, яка вславилася художньою майстерністю своїх граверів.

Початок архітектурному комплексу на Болдиних горах покладено за літописом у 1069 році одним з перших місіонерів нового на той .час віровчення на Русі — християнства — ченцем Антоніем Печерським. Після поразки народного повстання киян - проти князя Ізяслава Антоній змушений був залишити Київ і, опинившись в Чернігові, «возлюби Болдиню гору, викопав пещеру, ту ся всели», де і жив до 1072 року. Викопані у міцному ґрунті Антонієм та його послідовниками-ченцями печери поступово були розширені і перетворені на складний багатоярусний підземний архітектурно-просторовий комплекс, поруч з яким в той же період (кінець XI — початок XII сторіч) безвісними будівничими споруджено невеличку (7,5x9,5 метрів) у плані однобанну безстовпну Іллінську церкву. У 1649 р. Іллінську церкву було відбудовано на кошти сподвижника Богдана Хмельницького Степана Пободайло. Споруда набула вигляду трибанного храму за рахунок надбудови двох невеличких бань обабіч центральної старовинної бані — над апсидою (зі сходу) і над хорами (з заходу). Усі три бані одержали характерне для культових будов того часу мальовниче ярусне завершення. У XVIII сторіччі з заходу Іллінської церкви на місці стародавнього притвору-паперті побудовано новий притвор-бабинець, а з південного боку апсиди невеличке приміщення — ризницю.

Над бабинцем з'явилася нова баня замість декоративної бані XVII сторіччя і пам'ятка набула сучасного вигляду. Троїцький монастир на найвищому плато Болдіних гір закладено у 1672 році відомим політичним, літературним та церковним діячем Лазарем Барановичем, прогресивна на той час діяльність якого позначилася на розвитку книгодрукування та освіти на Україні. Першими спорудами монастиря були дерев'яні стіни з кутовими вежами та дзвіницею, а у 1677—1679 роках майже одночасно з південно-західним корпусом цегляних житлових приміщень-келій побудовано трапезну з Введенською церквою і підсобними приміщеннями.