регистрация /  вход

Історико-культурна спадщина Криму часів античності і середньовіччя та її використання у туризмі (стр. 2 из 7)

Події можуть підсилюватись матеріальними пам'ятками, а можуть зберігатись лише в нечисленних і забутих літературних джерелах, а то і взагалі лише в пам’яті населення та окремих свідків. [1]

Таким чином, історико-культурні ресурси – це і матеріальні, і духовні пам'ятки народу, які відіграють велику роль як у формуванні світогляду народу, так і для задоволення матеріальних, в т. ч. і туристичних потреб. [2]

1.2 Оцінка історико-культурної спадщини. Проблеми оцінки

Важливим теоретичним аспектом методології дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів є оцінка історико-культурної спадщини, адже пам’ятки історії і культури є важливими рекреаційними ресурсами, які в багатьох випадках є основою рекреаційної індустрії. Якщо питанню економічної оцінки природних рекреаційних ресурсів приділяється достатньо уваги в науковій літературі, то оцінка історико-культурних ресурсів залишається практично не розробленою.

В світовій практиці прийнята якісна оцінка історико-культурних пам’яток, які в залежності від художнього та історичного значення, стану збереження та унікальності розподіляються на 7 груп, причому найвищим балом оцінені історико-культурні об’єкти світового значення. Всього таких об’єктів, взятих на облік ЮНЕСКО, декілька сотень. На основі рекомендацій ЮНЕСКО в окремих країнах розроблені власні оціночні критерії історико-культурної спадщини. В колишньому СРСР існував поділ історико-культурних об'єктів на пам'ятки загальносоюзного, республіканського та місцевого значення. Формально всі вони перебували під охороною держави, а фактично більшість з них методично руйнувалася. [2]

Оцінка історико-культурного потенціалу повинна включати кількісні та якісні показники. Існує пряма залежність між рекреаційною цінністю території і кількістю та якістю пам’яток історії та культури, розташованих на ній. В зв'язку з цим пропонується оцінювати території за густотою пам’яток історії та культури на 100 км2 площі. Враховуючи, що різні території мають різну кількість якісно відмінних історико-культурних пам’яток, необхідно окремо визначити густоту пам’яток найвищого класу (загальнонаціонального та міжнародного класу).

С. Кузик оцінює історико-культурні об'єкти на основі визначення їх рекреаційного значення, а також ступеня придатності та доступності їх для організації культурно-пізнавальних занять. Таким чином, автор досліджує не вартість конкретного історико-культурного об'єкту, а визначає пізнавальну цінність об'єкта, необхідну для організації рекреаційних занять. Сутність даної методики полягає в тому, що оціночні бальні шкали побудовані на розділенні компонентів, які складають окремі блоки історико-культурних ресурсів, у відповідності до їх важливості і тривалості часу, необхідного на їх огляд. Чим довший час огляду, тим вище пізнавальна цінність об’єкта. Шляхом сумування окремих балів за компонентами історико-культурних рекреаційних ресурсів отримується загальна сума балів, яка характеризує пізнавальну цінність історико-культурних ресурсів окремої місцевості.

Недоліком даної методики є ігнорування художньої та історичної цінності історико-культурних об’єктів та дещо механічне поєднання різних за сутністю історико-культурних об’єктів. [2]

Підсумовуючи вищесказане, можна говорити про слабку розробленість методів і критеріїв оцінки історико-культурної спадщини, що ускладнюється розбіжностями в підходах до проблеми.

На даному етапі дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів відбувається переосмислення ролі історико-культурної спадщини, яка набуває все більшого значення, а в деяких регіонах країни є основним джерелом прибутку на ринку туристичних послуг.На сьогоднішній день теоретико-методологічні основи дослідження історико-культурних ресурсів потребують подальшого обґрунтування та комплексного вивчення, про що свідчить неоднорідність підходів до оцінки історико-культурної спадщини.

2. Етапи формування історико-культурної спадщини Криму часів античності і середньовіччя

2.1 Скіфська спадщина

Регіон Кримського півострова має своєрідну історичну долю й унікальну архітектурно-містобудівну спадщину. Вона представлена античними пам’ятками, середньовічними фортецями й печерними містами, культовими спорудами різних світових релігій і конфесій та палацовими ансамблями. На державний облік узято 992 пам’ятки містобудування і архітектури, з яких 193 – загальнодержавного значення.

Кількісні показники пам'яток архітектури та містобудування на території Криму відносно інших областей України наведені в таблиці, складеній на основі Довідника державного реєстру національного культурного надбання. [додаток 1] З таблиці бачимо, що Крим займає друге після Львівської області місце за кількістю історико-культурних ресурсів, що пояснюється наявністю на території півострова давньогрецьких полісів Херсонесу (Севастополь), Пантікапею (Керч), Керкінітіди (Євпаторія), а також найдавніших з відомих печерних міст – Ескі-Кермену (V–VI), Мангуп-Кале (VI–XV), Чуфут-Кале (X–XVIII) та інших пам’яток давнини.

Беручи до уваги усі ці фактори, було доцільним виділити декілька етапів формування історико-культурної спадщини Криму часів античності і середньовіччя, вважаючи основним критерієм поділу народи, що заселяли територію півострову в даний період часу.

Скіфи. Скіфами називають народ, що населяв східноєвропейські степи, обмежені річками Дон та Дунай, а також Північний Кавказ в VII–IV ст. до н.е. В III ст. до н.е. територія перебування скіфів значно скоротилася. Степова частина Криму була заселена скіфами і належала їм в часи перського Царя Дарія (522–486 рр. до н.е.). Про це свідчать згадки Геродота з тієї частини, де він розповідає про підготовку скіфів до війни.Про скіфів, що жили поблизу західного узбережжя Криму, писемні джерела не повідомляють майже нічого.

Якщо розглядати біосоціальні ресурси того часу на території Кримського півострова, то слід відмітити Анахарсіса, як одного з найвідоміших синів Скіфії. Про нього до нас дійшла величезна кількість найрізноманітніших та цікавих свідчень давніх авторів. І це не випадково. Адже Анахарсіс , як повідомляють античні мислителі, був визнаний одним із семи мудреців стародавнього світу. Анахарсіс (638–559 рр. до н.е.) прожив дуже яскраве і трагічне життя. Античний автор повідомляє наступне: «Скіф Анахарсіс був сином Гнура та братом Кадуіда, царя скіфського; мати його була гречанкою, тому він володів обома мовами. Він писав про скіфів та елліністичних звичаях, про засоби та дешевизну життя, він також написав вісімсот віршів про військові справи. Виділявся свободою слова…». Він був автором багатьох технічних винаходів, наукових трактатів і навіть являвся винахідником одного з різновидів гри у шашки, які згодом так і називали – скіфські. Анахарсіс жив у Неаполі, де і був вбитий стрілою ворога. Згідно легендам, й понині існує скальний виступ, звернений в долину Салгіру, на якому стояв мудрець, роздумуючи про закони світу. [13]

Неаполь Скіфський. У 1827 р. у Сімферополі любителю старожитностей, місцевому жителю, зустрілася гружена камінням підвода, що спускалася від урочища Керменчик, де брали каміння для будівельних потреб. Випадково, цей чоловік звернув увагу на дві плити: на одній було викарбовано зображення вершника, на іншій – напис на давньогрецькій мові. Про знахідку стало відомо вченим. Після проведення на місці кар’єру розкопок, ними був знайдений уламок мармурового барельєфу із зображенням старика та молодого юнака, знайдені також грецькі та римські монети. В одному з написів згадувався скіфський цар Скілур, який жив більше 2 тисяч років тому. Це ім’я вже було відоме з описів давньогрецького географа та історика Страбона та по монетам Ольвії. Порівнявши зображення на монетах та барельєфі, вчені впевнилися, що на плиті зображений цар Скілур. Так було зроблене сенсаційне відкриття столиці пізньоскіфської держави – Неаполя Скіфського або Неаполіса (від грецької «нове місто»).

Про назву міста досі сперечаються. Деякі спеціалісти сумніваються, що воно носило таку назву і в давні часи. Звичайно, навряд чи скіфи назвали одну із своїх фортець грецьким ім’ям. Скоріш за все, греки чули назву цієї фортеці на скіфській мові та переробили її на свій лад, перетворивши на зрозуміле їм слово «Неаполь».

Місце для столиці скіфи обрали дуже вдало: територія представляє трикутник, звернений на північ, з північного сходу – єдиний захист – круті Петровські скелі, на заході – глибока тяжко доступна балка, по лінії обриву якої йшла захисна стіна. При царях Скілурі та його сині Палакі (II ст. до н.е.) місто переживало часи розквіту, вело активну торгівлю з Херсонесом, а згодом – успішні воєнні дії проти нього. Розкопками встановлено, що Неаполь Скіфський, який займав площу більш ніж 20 га (хоча існують дані, що набагато більше), був добре укріплений та являв собою доволі крупний на той час торгівельний центр. У III ст. він сильно постраждав від племен готоаланів, а в наступному, IV ст. гуни, які вторглися до Криму, довершили його руйнування. Збереглися гравюри із зображенням Неаполя. Судячи з цих гравюр, великих капітальних будівель було немало в різних кінцях городища. Але зараз від них не залишилося практично нічого. В результаті археологічних досліджень в наш час відкриті головні ворота міста та південна захисна стіна. [11, 12]

Особливий інтерес викликає скіфський мавзолей та історія його розкопок. Із зовнішньої сторони захисної стіни хтось із жителів вибрав глину для господарських потреб. Знайдено давнє поховання – ряд погребальних ящиків, які покоїлися один над іншим. Коли дійшли до скелі, вважали, що розкопки завершені. Але в скелі виявилося заглиблення, прикрите плитою. Там знаходилося найдавніше поховання, яке належало до II ст. до н.е. та, на відміну від інших, не пограбоване в давнину. Для людини, що знаходилася в кам’яній гробниці, і був зведений мавзолей. Звичайно ж скіфи ховали своїх родичів в курганах або склепах. Своїм багатством це поховання нагадувало гробниці великих курганів. Відомий антрополог М.М. Герасимов відновив по черепу зовнішність покійного. Так була знайдена гробниця самого царя Скілура. Його місцезнаходження зайвий раз підтверджує значення Неаполя як економічного та культурного центру пізньоскіфської держави, столиці Малої Скіфії. Порівняно нещодавно над мавзолеєм була зведена башта, що захищає башту від розграбування. Однак в останні роки двері в башту були зламані, так що всередину може потрапити кожен.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]
перед публикацией все комментарии рассматриваются модератором сайта - спам опубликован не будет

Ваше имя:

Комментарий

Хотите опубликовать свою статью или создать цикл из статей и лекций?
Это очень просто – нужна только регистрация на сайте.

Видео


Решение школьных задач в Подарок!
Оставьте заявку, и в течение 5 минут на почту вам станут поступать предложения!
Мы дарим вам 100 рублей на первый заказ!