регистрация / вход

Віра Багірова

Народилася 1948 року в селі Слобідка-Більшівцівська, Галицького району Івано-Франківської області в сім'ї робітника та службовиці. Мама Чеслава Легік, уродженка Кракова з вищою фінансовою освітою, прищепила любов до книжки, іноземних мов. Батько, Михайло Николин, отримав початкову освіту, механік – самоучка, любив брати мене в підмайстрові, а ще – рибалити на Дністер, Гнилу Липу.

.

Народилася 1948 року в селі Слобідка-Більшівцівська, Галицького району Івано-Франківської області в сім'ї робітника та службовиці. Мама Чеслава Легік, уродженка Кракова з вищою фінансовою освітою, прищепила любов до книжки, іноземних мов. Батько, Михайло Николин, отримав початкову освіту, механік – самоучка, любив брати мене в підмайстрові, а ще – рибалити на Дністер, Гнилу Липу. Хрещена в греко-католицькій церкві, відбудували жителі села після „акції” – поголовного винищення – спалення в церкві людей, коли було знайдено у Слобідці вбитого німецького мотчика. Серед жертв була й бабуся Антоніна Николин. На батьківському весіллі, а пізніше – на моїх хрестинах гостювала „партизанка”, правда, щораз інча. Принагідно дали мені два імені: Віра, батьки вже поховали крихітку Любу, та – Мирослава, бо моєї хресної мами брат – учитель пішов з „хлопцями” і пропав безвісти, а звали його Мирось.

Отак і живу, наче два шляхи торую.

Один шлях – це Задніпрянська середня школа, Калуський хімотехнологічний технікум, ті: Івано-Франківський „Водоканал”, фірма „Кнайпа”, редакції газет „ПІК”. На цьому шляху – життя, як блискавка з Сакітом Багіровим, трагічна смерть якого на заводі ТОС )нині фірма „Барва”) зробила мене вдовою, а діточок – сиротами.

Інший шлях – це шлях світла і краси письменництва і місіонерства. Тут багато дітей, моїх сонячних промінчиків, ангеликів. І хоча різних, та всіх милих, допитливих, щирих. До них іду з віршами, піснями, п’єсами. Саме на цьому шляху – пізнання істини через любов до Святих небес. Так вийшли у світ книжки видавництва „Веселки”, „Водограй” – 1980 р., „В'язанчик” т. і.

У місті Івано-Франківську газета „Нова зоря” в 1993 р. видала дві книжки „Творіння Божої краси” та „Церковна абетка”. В 1996 р. обласне управління народної освіти видало поетичний збірник „Бог любить нас”. Мої твори друкувалися в обласних, республіканських газетах і, звичайно, в „Малятку”, „Барвінку”, т. і.

Уже декілька років співпрацюю в редакції колегії журналу „Веселка”, із Джерсі Сіті, що в США, на сторінках якого так багато й мило можна сказати про Ісусика, Божу Матір, Пречисту з Фатіми, познайомити маленьких діаспорян з нашим краєм та її визначними людьми через вірші, оповідання, пісні.

Окремі вірші, оповідання та казки включені до шкільних програм з народознавства, програмників для дошкільнят „Малятко” і „Дитина”.

Особливо цікавими і захоплюючими є її оповідання для дітей. До них належать „Таємниця Миколаєвої ночі”, де вона говорить, що матеріальні цінності для неба не мають ваги. А найбільше там ціняться послуг, молитва, і подяка. Цим самим письменниця закликає всіх дітей бути чемними і, якщо і Святий Миколай принесе тобі якийсь невеличкий подарунок, то не сумуй. Хай він НП великий, але він освячений святими думками, посмішкою любов'ю Святого Чудотворця.

Ще письменниця закликає віддатися в руки Ангелу-Хоронителю, який охороняє від злих духів і який служить Святому Миколаєві. Також в письменниці багато оповідають про рослини та тварини. Особливо приваблює оповідання „Кульбабка”, де письменниця так гарно описує переживання насінинки кульбаби, через те, що вона загине, адже вітер заніс її не на ґрунт, а на суху потріскану толь. Але після того, як вона попросила вітра про допомогу, то він не відмовив і заніс насінину на ґрунт. Вислухало її сонечко, яке пригріло насінинку, вислухав і дощик, який напоїв її. Таким чином кульбабка розцвіла і, хоча вона була маленькою та тоненькою, але дуже милою і веселою.

Це оповідання дуже гарне, воно подобається дітям, подобається й старшим, адже вселяє надію на краще.

Особливо цікавими письменниці є повчальні оповідання для дітей. Це, зокрема, оповідання „У дитячому садку”, в якому розповідається про те, як Краплик і Краплинка врятували хлопчика, який хотів з’їсти брудні сливи, на яких було багато невидимих для людського ока мікроби.

Письменниця цим оповіданням хоче навчити дітей завжди перед тим, як сісти до столу, мити руки, а ще мити овочі, фрукти на якім з навколишнього середовища потрапляють дуже багато мікробів.

Письменниця написала ще дуже і дуже багато творів для дітей. Всі вони цікаві захоплюючі виховують у дітей любов до Бога, до природи. Я б порадила всім батькам читати своїм дітям оповідання Віри Багірової. Адже незважаючи на те, що вони невелички, та в їхньому змісті криється дуже багато такого, що потрібно дитині.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий