Загальні положення методики розслідування окремих видів злочинів. Криміналістична характеристика злочинів

Міністерство освіти України Львівський національний університет ім.І.Я.Франка Кафедра кримінального та кримінально-процесуального права Р Е Ф Е Р А Т

Міністерство освіти України

Львівський національний університет

ім.І.Я.Франка

Кафедра кримінального та

кримінально-процесуального права

Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

" Загальні положення методики розслідування окремих видів злочинів. Криміналістична характеристика злочинів "

Львів 1999р.

План

Стр.

1. Методика розслідування окремих видів злочинів . . . . . . 3

2. Система та завдання методики розслідування окремих видів злочинів . . . . . . 4

3. Первинні матеріали про вчинений злочин,первинні і наступні слідчі дії . . . . . . 5

4. Поняття і види слідчих ситуацій . . . . . . 6

5. Поняття криміналістичної характеристики та її співвідношення з кримінально-правовою, кримінологічною та психологічною характеристиками . . . . . . 7

6. Елементи криміналістичної характеристики окремих видів злочинів . . . . . . 9

7. Значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів у розробці методики розслідування . . . . . . 13

1. Методика розслідування окремих видів злочинів

Для того щоб швидко і повно розкрити будь-який злочин і викрити винних осіб при розслідуванні, необхідно знати певні кримінально-правові і криміналістичні особливості окремих видів злочинів, методичні принципи їхнього розслідування і особливості застосування рекомендацій криміналістичної техніки і тактики в специфічних умовах розслідування різних видів злочинів.

Методика розслідування окремих видів злочинів являє собою систему оптимальних прийомів і засобів діяльності слідчого в специфічних умовах розслідування різних видів злочинів, розроблену для найкращого вирішення задач слідства на певній теоретичній і методичній основі з урахуванням кримінально-процесуальних вимог кримінально-правової і криміналістичної характеристик злочинів.

Зміст методики розслідування окремих видів злочинів складається з двох груп питань. Одна група складається з загальних вихідних теоретичних і методичних положень, які стосуються криміналістичної характеристики злочинів, принципів підходу до розробки засобів розслідування, структури розслідування і змісту його частин. Інша група являє собою методичні питання розслідування конкретних видів злочинів, що реалізують загальнотеоретичні, методичні положення і рекомендації криміналістичної техніки і слідчої тактики в специфічних умовах розслідування різноманітних злочинів.

Кожний злочин за своїми обставинами і деталями є індивідуальним і неповторним. Тому не може бути й цілком однакового процесу їхнього розслідування. Однак кожний злочин, поряд з індивідуальними особливостями, містить в собі і деякі загальні риси, що повторюються. Останні найчастіше виявляються в способі, механізмі і обстановці вчинення злочинів, особі суб'єкта злочину і т.д.

Вказані загальні риси дозволяють об'єднати одиничні злочинні вчинки в окремі види і типи не тільки за кримінально-правовими характеристиками, але і по їхніх криміналістичних ознаках.

В свою чергу, вивчення і узагальнення слідчої практики показує, що в засобах розслідування злочинів, особливо однорідних в кримінально-правовому і криміналістичному відношеннях, також є багато загального. Це дозволяє виробити ряд типових методик розслідування злочинів, групи споріднених, одного виду або його різновидів. Разом з тим, в кінцевому результаті, не можна вимагати від методики розслідування, щоб в ній містилися вичерпні методичні вказівки про розслідування кожного конкретного злочину. Це практично неможливо.

Загальну орієнтацію про напрамок розслідування, обсяг і спосіб встановлення всіх обставин справи дадуть передусім кримінально-правові риси даного злочину (вид злочину, його різновид, особливості елементів його складу), а також пов'язані із ними обставини, підлягаючі доказуванню по справі, згідно кримінально-процесуальному закону (ст. 64 КПК). Звідси випливає зумовленість методики розслідування відповідними кримінально-правовими даними та предметом доказування.

В основному ж вибір найправильнішого напрямку розслідування, визначення обставин, які підлягають встановленню по справі, а також комплексу і послідовності необхідних для цього слідчих та інших дій залежать від своєрідності криміналістичної характеристики злочинних дій і слідчих ситуацій.

Під криміналістичною характеристикою злочину найдоцільніше розуміти сукупність взаємопов'язаних загальних та індивідуальних рис злочину, що виявляються головним чином в способі, механізмі і обстановці його вчинення, в окремих рисах особи його суб'єкта, а інколи і в інших ознаках злочинного вчинку, з урахуванням його специфіки, які в більшості випадків визначають первинні слідчі ситуації, коло обставин, що вимагають першочергового з'ясовування, дозволять виробити найбільш правильні і ефективні засоби їхнього розслідування.

Під засобом вчинення злочину в криміналістичному сенсі звичайно розуміють обумовлену різноманітними об'єктивними і суб'єктивними факторами систему дій або стримання від них, яка відкидає матеріальні і нематеріальні сліди, що дозволять з допомогою криміналістичних прийомів і засобів судити про суть вчиненого злочину, поведінку суб'єкта в період підготовки, скоєння і приховування злочинного вчинку, про мотиви і мету його злочинної поведінки.

Механізм вчинення злочину - це тимчасовий, і динамічний і інший зв'язок різноманітних обставин, етапів, фактів події злочину, що створює його картину.

Обстановка вчинення злочину - система різноманітного роду взаємодіючих між собою об'єктів, явищ і процесів, що характеризують умови місця, часу, погоди та інші умови об'єктивної реальності, що склалися в момент події злочину і можуть впливати на спосіб і механізм злочину.

Сліди особи злочинця, що мають криміналістичне значення, найчастіше виявляються в своєрідності способу, механізму і, в певній мірі, в обстановці вчинення злочину, характері предмету злочинного посягання і т.д.

Коло обставин, які підлягають першочерговому встановленню, повинно бути максимально специфічним для даного злочину і повинен забезпечувати отримання всієї можливої додаткової інформації, що вказує на основні обставини злочину.

В структурі процесу розслідування можна умовно виділити декілька етапів. Кожний з них має свою конкретну мету і певну специфіку в обсязі і засобах криміналістичної діяльності слідчого. Так, в розслідуванні більшості (незакінчених) кримінальних справ найчастіше вдається виявити три наступних етапи: початковий (що дозволить детальніше зорієнтуватися в обставинах злочину, накопичити, вивчити фактичні дані про нього - в першу чергу ті, що можуть з течією часу зникнути), наступний (що створює необхідну фактичну основу для пред'явлення обвинувачення і допиту обвинуваченого) і завершальний (що дасть можливість пред'явити обвинувачення, допитати обвинуваченого і здійснити інші дії, що вимагаються для завершення кримінальної справи). Другого етапу в розслідуванні може і не бути, якщо на першому вже створена база для пред'явлення обвинувачення.

По деяким складних, багатоепізодних справах, злочинах, пов'язаних з порушенням технічних, технологічних і інших правил, інколи виділяють підготовчий до розслідування етап. Він полягає в поповненні первинних матеріалів додатковими даними, яких не вистачає для порушення кримінальної справи в відведені законом терміни. Цей етап є не частиною розслідування, а лише підготовкою до його початку в суворій відповідності з кримінально-процесуальним законом.

Для здійснення найбільш успішного розслідування злочинів на всіх вищезазначених етапах слідчої діяльності по конкретній справі і на стадії підготовки до нього дуже бажано, щоб прийоми і засоби дій слідчого в методиці розслідування розроблялися з врахуванням особливостей зазначених етапів.

2. Система та завдання методики розслідування окремих видів злочинів

Кожна методика розслідування, грунтуючись на викладених вище загальних положеннях, повинна відображати особливості застосування тактичних прийомів проведення слідчих дій.

Оперативно-розшукові дії по окремих категоріях дій також можуть мати особливості. Наприклад, розслідування дій про грабіжі і розбійні напади показало, що злочинці намагаються якомога швидше зникнути з місця злочину, але, знаходячись при цьому в схвильованому стані, вони нерідко напиваються, вчиняють сварки між собою або з сторонніми особами. Отже, по таких справах необхідно негайно організувати спостереження за всіма пунктами, звідки можна виїхати з даної місцевості, обов'язково перевірити у відділеннях міліції і штабах народних дружин випадки порушення суспільного порядку.

В окремих методиках розслідування (у випадках необхідності) повинні враховуватися і особливості взаємодії слідчого з ревізійними і інспекційними службами при розслідуванні, а також можливості притягнення громадськості до розслідування. При взаємодії з зазначеними вище службами необхідно виходити з того, що діяльність слідчого особливо на початку розслідування носить невідкладний характер і має важливе значення для здійснення правосуддя. Тому слідчому належить пріоритет у порівнянні з іншими службовими особами в проведенні будь-яких процесуальних дій по кожній пригоді, в якому містяться ознаки злочину.

Деякою своєрідністю характеризуються вибір і застосування прийомів і засобів криміналістичної техніки при розслідуванні окремих видів злочинів. По одних справах вимагається максимальний набір науково-технічних засобів, по інших - мінімальний. Застосування науково-технічних засобів повинно вміло поєднуватися з іншими діями слідчого і пристосовуватися до самих різноманітних слідчих ситуацій і т.д.

Необхідно врахувати особливості виявлення і усунення обставин, які сприяють вчиненню окремого виду злочинів.

3. Первинні матеріали про вчинений злочин,первинні і наступні слідчі дії

Важливою умовою успішного розслідування злочинів є своєчасне їхнє викриття і порушення кримінальної справи, а також негайний початок слідства. Реалізація цієї умови в значній мірі залежить від особливостей первинних матеріалів, що отримує слідчий.

Якщо первинний матеріал переконливо свідчить про ознаки злочину (наприклад, виявлений труп з ознаками насильницької смерті, що дає підстави припускати вину в цьому інших осіб, виявлений підроблений грошовий документ, виявлений злом складу і т.п.), слід негайно порушити кримінальну справу і вести розслідування. З моменту порушення і починається перший етап розслідування.

Очевидна відсутність в первинних матеріалах ознак злочину (наприклад, встановлення факту природної смерті при викритті трупу, наявність ознак не розкрадання, а перевитрати підзвітних засобів, що тягне за собою матеріальну відповідальність, і т.д.) зобов'язує відмовити в порушенні кримінальної справи.

Найбільш складним для вирішення питання про порушення кримінальної справи є випадки, коли первинний матеріал не дасть достатніх підстав ані для порушення кримінальної справи, ані для відмови в ньому, бо містить неясні вказівки на можливий злочин (наприклад, виявлена велика нестача товару на складі, але завідуючий складом заперечує її, посилаючись на неправильно проведену перевірку наявності товару). Саме в подібних випадках і виникає необхідність в підготовчому етапі. Поповнення матеріалів, яких не вистачає для прийняття законного рішення по таких первинних даних може виражатися у витребуванні документів з приводу обставин, викладених в первинних матеріалах; витребуванні дійсних документів замість надісланих копій; дорученні провести повторну ревізію або інвентаризацію або додаткову перевірку тіє чи іншої обставини організацією, що подала матеріал, або вищестоооячої організації; одержанні письмових чи усних пояснень від відповідних осіб;ознайомленні на місці з обстановкою, станом обліку і звітності, системою роботи і виробничим процесом на даному підприємстві і ін.

Зазначена діяльність по підготовці до початку розслідування або прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи також має певний методичний аспект. Зокрема, характер ситуації, що складається в даний період визначає загальні напрямки перевірки, проведення перевірочних дій (що виключає слідчі дії, окрім огляду місця події) та їхня послідовність. Разом з тим засоби цієї перевірки визначаються і стислими законними термінами її проведення і непроцесуальною формою діяльності.

На першому етапі розслідування найчастіше на основі додаткових даних уточнюються вже намічені і висуваються нові слідчі версії і відповідно доповнюється план розслідування. Нові, у порівнянні з первинними, дані на вказаній стадії одержуються шляхом первісних слідчих дій, що необхідно провести на самому початку розслідування.

Первісні слідчі дії відіграють істотну роль в методиці розслідування, бо зібрані в результаті їхнього проведення відомості створюють фактичну основу розслідування, що забезпечує можливість розвернутого планування розслідування і його цілеспрямованість. В своїй більшості вказані дії носять невідкладний характер в тому сенсі, що у випадку зволікання можуть виявитися втраченими важливі для справи докази (наприклад, запізнення з оглядом місця події може призвести до зникнення деяких важливих слідів під впливом атмосферних явищ, часу, сторонніх осіб і т.д.).

Однак первісні дії - це ще і такі дії, що не є у вищезазначеному сенсі невідкладними, але вони необхідні для з'ясування характеру події і створення перспективи розслідування. Наприклад, експертиза документа при підозрі на його підробленість не є в цьому сенсі невідкладною, оскільки, будучи проведеною і через декілька місяців, вона дасть той самий результат, але складає одну з необхідних первісних дій, тому що від неї залежить напрямок розслідування.

Первісні слідчі дії - це не особливий вид слідчих дій, а звичайні дії, що утворюють певний комплекс, виходячи з слідчої ситуації, яка склалася, вибору напрямку розслідування і кола обставин, які підлягають першочерговому встановленню. Правильний методичний підхід до вибору необхідного комплексу первісних слідчих дій і черговості їхнього проведення є запорукою успішності не тільки першого етапу, але і усього розслідування в цілому. Тому виділення в методиці розслідування первісних слідчих дій, визначення оптимального їхнього набору і послідовності має принципове методичне значення.

4. Поняття і види слідчих ситуацій

В методиці розслідування мають велике значення рекомендації, по визначенню основних напрямків розслідування в залежності від слідчих ситуацій, що складаються власне на початку розслідування.

Всі вони можуть бути поділені (дещо умовно) на шість основних груп:

1. Є відомості про подію злочину і про винну особу, але треба встановити, чи дійсно була ця подія, чи мала вона злочинний характер (згвалтування, вчинене відомою особою; грабіж, і розбій, вчинені відомою особою; дача і одержання хабара; дезертирство; зловживання службовим становищем і ін.).

Напрямки розслідування - встановлення події, його конкретних обставин, поведінки при цьому підозрюваної особи (а у випадку насильства - також і потерпілого; у випадку дачі хабара - також поведінки одержувача; у випадку одержання хабара - її); встановлення предмету злочину при грабежі і розбої, хабарі, зловживанні. Відповідно визначається комплекс первинних слідчих дій по цій та всіх інших нижченаведених ситуаціях.

2. Встановлений факт з ознаками злочину і відомі конкретні особи, які повинні нести відповідальність за даний вчинок у зв'язку з їхнім положенням, але вимагається вирішити питання про їхню особисту вину (нестача майна; псування майна; випуск недоброякісної продукції; порушення правив безпеки праці і ін.).

Напрямки розслідування - з'ясування безпосередніх і основних причин події і особистого відношення до них зазначених осіб, їхньої особистої поведінки в цій події.

3. Встановлений факт з ознаками злочину, вчинити та скористатися результатами якого могли тільки особи з певного кола по свойому положенню (підроблені видаткові документи; безтоварні операції; знищення облікових документів і ін.).

Напрмки розслідування - дослідження поведінки кожного з осіб цього кола і його відношення до встановлених фактів, встановлення факту використання результатів злочину.

4. Встановлений факт з ознаками злочину, вчинити який могли скоріше всього особи з кола тих, хто зацікавлений не в безпосередньому, а в більш-менш віддаленому результаті злочину (підпал з метою приховування слідів іншого злочину; знищення майна; вбивство з приховуванням трупа і взагалі факту смерті певної особи; вбивство з прихованими для цього мотивами і ін.).

Напрямки розслідування - дослідження поведінки кожного з кола цих осіб, його відношення до події, отримання від вчинення даного злочину вигод.

5. Встановлений факт з ознаками злочину, для вчинення якого вимагаються особливо професійні навики або особливе знання якої-небудь обставини (виготовлення фальшивих грошей, цінних паперів, документів; злом сховища з використанням складних засобів; розкрадення з завідомо ознайомленого місця зберігання або наявності цінностей і ін.).

Напрямки розслідування - виявлення кола осіб, дослідження поведінки кожного з цього кола, викриття предметів злочину, встановлення фактів використання результатів злочину.

6. Встановлений факт з ознаками злочину, але відстуні відомості про винну особу або вони вкрай обмежені (крадіжка, вбивство, грабіж, розбій і згвалтування, вчинені невідомою особою, і ін.).

Напрямки розслідування - виявлення максимальної кількості даних, що характеризують злочинця (слідів ног і рук, предметів, ознак поведінки), з'ясування предметів злочину (при крадіжках, грабіжах, розбоях, вбивствах з метою грабежу), використання оперативної роботи, встановлення кола осіб, що могли вчинити даний злочин, вивчення їхньої поведінки і місцеперебування в момент, коли вчинений злочин.

Викладені вище ситуації не вичерпують всіх можливих ситуацій, але вони є найбільш типовими, відштовхуючиись від яких слідчий може орієнтуватися в будь-який ситуації, визначити шляхи розслідування і комплекс необхідних початкових слідчих та інших дій.

Характер типових слідчих ситуацій на наступному етапі розслідування в основному визначається результатами початкових слідчих дій і фактичною обстановкою, яка склалася до цього моменту. В одних випадках ситуації, які виникли на зазначеному етапі, визначають шляхи розшуку вже встановленого злочинця, в других - напрямки на збирання додаткових фактичних даних, необхідних для затримання вже розшуканого до даного моменту злочинця, в третіх - напрямки на розширення і поглиблення зібраної інформації по всіх елементах події, що розслідується з метою виявлення злочинця і т.д. Відповідно визначається і комплекс необхідних слідчих і оперативно-розшуових дій і їхня черговість.

Типові слідчі ситуації і напрямки подальшого розслідування на завершальному його етапі головним чином пов'язані з якістю і повнотою даних, покладених в основу обвинувачення, відношенням обвинуваченого до зібраних доказів, новими обставинами, виявленими при допиті обвинуваченого. Однією з типових ситуацій є, наприклад, визнання обвинуваченим своєї вини за наявності переконливих і достатніх доказів

Типовими є ситуації, в яких за наявності переконливих і надто повних доказів вини обвинувачені частково, а інколи й повністю не визнають своєї вини. При цьому обвинувачені інколи не наводять жодних аргументів в свій захист, в інших випадках - вказують на необхідність збирання додаткових даних і т.д. В подібних ситуаціях основні напрямки подальшого розслідування пов'язуються з перевіркою і з'ясуванням якихось додаткових обставин справи та можливим новим пред'явленням обвинувачення і т.д.

Оптимальний склад наступних слідчих дій і правильне визначення їхньої послідовності також мають істотне методичне значення.

Прагнення слідчих до загальних засобів дій в типових слідчих ситуаціях, наявність в їхній діяльності деякої тенденції до формалізації та алгоритмізації створюють передумови для застосування в методиці розслідування даних кібернетики. Зараз ведеться розробка шляхів моделювання та алгоритмізації розслідування окремих видів злочинів.

5. Поняття криміналістичної характеристики та її співвідношення з кримінально-правовою, кримінологічною та психологічною характеристиками

Злочин як негативне соціальне явище може бути охарактеризованим з різних сторін, наприклад, кримінологічної, кримінально-правової, психологічної, етичної, криміналістичної. Спеціалісти різного профілю вивчаючи конкретний злочин або вид (групу) злочинів, а також злочинність в цілому, ставлять перед собою специфічні завдання і досліджують ті особливості злочину, які характеризують його зміст зі сторони, яка їх цікавить. Наприклад, представники науки кримінального права вивчають елементи складу злочину та інші ознаки, які мають кримінально-правове значення (обставини, які сприяють індивідуалізації покарання, впливають на обрання виду і міри покарання і умови його відбуття); кримінологи - причини, стан, структуру і динаміку злочинності.

Криміналістична характеристика злочину являє собою сукупність таких даних про злочин, що сприяють його розкриттю. Вона включає відомості про особливості підготовки, вчинення і приховування злочинів, використання яких сприяє найбільш успішному, повному і швидкому їх розкриттю. Наприклад, якщо слідчий володіє даними про типові способи вчинення і приховування злочинів, що часто використаються злочинцями, розташування тайників, прийоми, що ускладнюють застосування засобів криміналістичної техніки, і інших способах маскування, які використовують, наприклад, розкрадачі, спекулянти, шахраї, йому значно легше розкрити злочин, його дії по відкриттю речовинних доказів і встановленню злочинця будуть більш цілеспрямованими і успішними.

Криміналістична характеристика злочинів на відміну, наприклад, від кримінально-правової немає внутрішніх ознак, притаманних загальному поняттю злочину. Існує криміналістична характеристика виду або групи злочинів, а також окремого конкретного злочину, але не злочинів взагалі. Криміналістична характеристика злочинів випливає не з загального поняття злочину, а складається на основі вивчення і узагальнення матеріалів про злочини і висловлює типові криміналістичні особливості різноманітних видів (груп) злочинів, вчинених в певний період в межах даного регіону або в країні в цілому.

Криміналістична характеристка даного виду (групи) злочинів - продукт наукового аналізу і узагальнення значного емпіричного матеріалу, достатньо доброякісного і репрезентативного, для щоб оцінка і висновки були точними, повними і реальними.

Криміналістична характеристика даного виду (групи) злочинів - категорія динамічна. По мірі змін способів і засобів злочинної діяльності міняється і конкретний зміст криміналістичних характеристик окремих видів злочинів. Наприклад, більш хитрішими стають способи вчинення і приховування злочинів, змінюються мета і мотиви злочинної діяльності, предмети злочинного посягання, причини і умови, сприятливі вчиненню даної групи (виду) злочинів і ін. Відповідно міняються і характеристики окремих видів злочинів. На відміну від кримінально-правової характеристики, зміни якої відбуваються відносно помаліше і лише по волі законодавця, криміналістично значущі елементи характеристики окремих видів злочинів змінюються значно швидше, вони більш рухомі. Тому криміналістична характеристика окремих видів злочинів - не незмінна сукупність певних відомостей про дану групу (види) злочинів, а рухома категорія, що відображає криміналістичні значущі особливості цих злочинів в певний період. Щоб криміналістична характеристика успішно виконувала свою службову роль, сприяла розкриттю злочинів, вона повинна бути не тільки реальної і достатньо повною, але і сучасною, відображати результати криміналістичного аналізу злочинів, вчинених в останній період.

Визначаючи криміналістичну характеристику злочинів як сукупність даних про злочин, сприятливих його розкриттю, не можна виключати і того, що для успішного розкриття злочинів використовуються також дані, які відносяться до кримінально-правової, кримінологічної, психологічної і інших видів характеристик злочинів. Так, деякі дані кримінологічного аналізу злочинів, що використаються з метою профілактики, враховуються і при розкритті злочинів. Наприклад, з кримінологічної характеристики вбивств відомо, що більшість злочинів вчиняється в стані сп'яніння, а серед осіб, що вчинили вбивство з хуліганських мотивів, досягає 90 відсотків і вище. Середній вік осіб, що вчинили згвалтування, коливається в межах 26-27 років, майже 2/3 гвалтівників не одружені. Природно, що при розслідуванні вбивств і згвалтувань дані елементи кримінологічних характеристик повинні враховуватися при висуненні слідчих версій по відношенню до суб'єкта злочину. Обгрунтоване вказаною кримінологічною характеристикою припущення слідчого (якщо воно не спростовується іншими даними), що вбивство вчинене особою, яка перебувала в стані сп'яніння, повинно бути перевірене. Точно так само перевірка версії про вчинення згвалтування особою віком, близькому до 26-27 років і, можливо, не одруженим, може прискорити встановлення і затримання гвалтівника.

В зв'язку з цим виникає питання, чи не слід включити в якості складників в криміналістичні характеристики злочинів ті елементи кримінологічних, кримінально-правових і інших видів характеристик, що можуть бути використані з метою розкриття злочинів. На це питання слід відповісти запереченням, тому що в протилежному випадку криміналістичні характеристики стали б в якійсь частині дублювати інші види характеристик злочинів, замінювати їх.

З питання про співвідношення кримінально-правової, кримінологічної і криміналістичної характеристик злочинів в літературі висловлені і інші точки зору. Деякі автори ототожнюють ці поняття, відносячи до криміналістичної характеристики в числі інших обставин відомості про суспільну небезпеку і розповсюдження злочинів, об'єкти посягання і причини злочину. Як відомо, всі ці елементи відносяться до кримінально-правової і кримінологічної характеристик злочинів. Криміналістична характеристика в наведеній інтерпретації повторює кримінально-правову і кримінологічну характеристики і, таким чином, втрачає власний сенс і значення. Тим більш неприпустима підміна кримінально-правової характеристики криміналістичною характеристикою злочинів. Це неприйнятно з теоретичної точки зору, а на практиці призвело б до неправомірного розширення сфери кримінальної відповідальності. І така небезпека виникла б не тільки тоді, коли підміна в кримінально-правовій характеристиці стосувалася необхідних елементів складу злочину, але і у випадках підміни допоміжних кримінально-правових понять

В літературі зустрічаються твердження, що до елементів криміналістичної характеристики злочинів відноситься предмет доказування по кримінальній справі і що криміналістична характеристика немовби визначає предмет доказування, є основою методики розслідування.

Предмет доказування і криміналістична характеристика окремих видів злочинів - різнопланові поняття. Поняття предмету доказування відноситься до теорії судових доказів і виражає необхідну сукупність істотних обставин, які підлягаючих доказуванню по даній кримінальній справі. Криміналістична характеристика окремих видів злочинів є приладдям криміналістичного аспекту вчення про злочин і являє собою сукупність криміналістично значущих відомостей про дану групу (вид) злочинів. Між предметом доказування і криміналістичною характеристикою злочинів існує певний зв'язок. Вона є аналогічною співвідношенню теорії доказів і вчення про злочин, але зовсім не характеризується відношенням частини і цілого і тим більше відношенням тотожності. Предмет доказування не є елементом криміналістичної характеристики злочинів. Основою визначення предмету доказування по кримінальній справі є кримінально-процесуальний закон і кримінально-правова характеристика злочину, норми кримінального закону, що визначають конкретні склади злочинів. Криміналістична характеристика злочинів не може претендувати на таку роль.

1. Елементи криміналістичної характеристики окремих видів злочинів

Криміналістична характеристика злочинів, як було сказано, включає в себе елементи, які знаходяться поза межами кримінально-правової, кримінологічної та інших видів характеристик злочинів. Ці елементи у порівнянні з елементами, наприклад, кримінально-правової характеристики злочину здаються більш «дрібними», другорядними (відомості про те, які типові матеріальні сліди залишаються в результаті вчинення даного вигляду злочину, яка їхня локалізація і т.п.). Але це тільки по відношенню до кримінально-правової кваліфікації вчиненого та індивідуалізації покарання. Для розкриття ж злочину вони видаються другорядними елементи набувають надто важливого значення і інколи є ключовими в виявленні і викритті злочинця.

Елементи криміналістичної характеристики різноманітних видів (груп) злочинів знаходяться між собою в різноманітних співвідношеннях. Наприклад, в криміналістичних характеристиках навмисних злочинів важливим елементом є сукупність даних, що характеризують засоби підготовки до вчинення злочину: пошук і приготування необхідних знарядь і засобів, завчасне вжиття заходів для приховування слідів злочину, втягнення в злочинну діяльність співучасників і т.д. Криміналістичним характеристикам необережних злочинів цей елемент невластивий. Для розкриття навмисних вбивств важливе значення має такий елемент їхньої криміналістичної характеристики, як сукупність відомостей про типові сліди, що залишаються на місці вчинення злочину. Для розкриття деяких інших навмисних злочинів, наприклад, що вчиняються службовими особами, він менш вагомий, проте криміналістична характеристика слідів розкрадання, що виявляються в різноманітних документах, відображають виробничі, технологічні, фінансові, облікові, транспортні та інші операції підприємств, набуває першочергового значення.

Таким чином, значення того чи іншого елемента криміналістичної характеристики злочинів обумовлюється його роллю в розкритті даної групи злочинів.

Елементи криміналістичної характеристики злочинів досить різноманітні. Дати їхній вичерпний перелік практично неможливо, тому що він постійно змінюється, так само як мінлива і сама кримінальна практика. Тому обмежимось лише узагальненим переліком.

Криміналістична характеристика злочинів розкриває, по-перше, типові кримінальні ситуації, які застосовуються до даного виду (групи) злочинів. Так, багаторічна практика розкриття вбивств виявила ряд типових кримінальних ситуації особливостями розслідування: вбивство з застосуванням вогнепальної зброї і маскуванням під самогубство, з застосуванням колючо-ріжучих знарядь, що характеризуються, з розчленуванням і приховуванням трупу, вбивство в бійці з використанням різноманітних тупих предметів і знарядь (палок, каменюк і ін.), вбивство в квартирі та в безлюдній місцевості і т.д. Виявлення типових кримінальних ситуацій сприяє правильному вибору ефективних технічних засобів і тактичних прийомів розслідування, швидкому розкриттю злочинів.

Певне криміналістичне значення мають також узагальнені відомості про предмет злочинного посягання. Наприклад, дані про те, що промисловий товар, вироби, матеріали в даний період є найбільш розповсюдженим предметом спекуляції, крадіжок або розбійних нападів, допомагають слідчому виявити джерело їхнього одержання, викрити співучасників злочину. Для кримінально-правової характеристики більшості злочинів і кваліфікації вчиненого ці відомості несуттєві, але в криміналістичній характеристиці злочинів вони є необхідним елементом.

Важливий елемент криміналістичної характеристики злочину - сукупність даних, що характеризують спосіб його вчинення. Як відомо, в деяких випадках він є необхідним елементом об'єктивної сторони злочину і входить в його кримінально-правову характеристику (таємне викрадення майна - крадіжка; відкрите викрадення майна - грабіж; напад з метою заволодіння майном, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, або з загрозою застосування такого насильства - розбій; заволодіння майном шляхом обману або зловживання довірою - шахрайство і т.д.). Інколи спосіб вчинення злочину є кваліфікуючою обставиною (так, грабіж, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, являє собою кваліфікований вигляд грабежу і тягне більш високу міру покарання). Деякі способи вчинення злочину, хоча і не передбачені в якості кваліфікуючих обставин, але завжди грають роль обставин, що обтяжують відповідальність (вчинення злочину з особливою жорстокістю або знущанням над потерпілим, з використанням умов суспільного лиха, загальнонебезпечним способом - пп. 8, 9,10 ст. 41 КК). В багатьох випадках спосіб вчинення злочину, не зазначений в диспозиції тієї або іншої статті Кримінального кодексу, враховується судом при визначенні міри покарання, отже, має кримінально-правове значення і є елементом кримінально-правової характеристики злочину.

Та все таки характеристика способу вчинення злочину не вичерпується його кримінально-правовим значенням. В кримінально-правовій характеристиці спосіб вчинення злочину поданий в загальному вигляді (спосіб відкритого або таємного викрадення, проникнення в приміщення і т.д.); для неї байдужі прийоми таємного викрадення, проникнення в приміщення, конкретні технічні засоби, які при цьому використовуються, джерело їхнього одержання і т.д. Однак спосіб вчинення злочину завжди конкретний. Серед них - розповсюдженість даного способу злочину, конкретні прийоми його застосування, технічні і інші засоби, що використовуються, їхні конструктивні особливості, шляхи використання при підготовці і вчиненні злочину. Все це входить в криміналістичну характеристику способів вчинення злочинів. В окремих складах спосіб вчинення злочину взагалі не має кримінально-правового значення, але в криміналістичній характеристиці він залишається одним з важливих елементів.

В багатьох випадках спосіб являє собою цілу систему дій з численними її елементами. Відомості про те, як готується злочин, яким чином проводяться тренування, як і де готуються або пристосовуються необхідні знаряддя злочину і інші технічні засоби, які джерела їхнього одержання, які недоліки в обліку і зберіганні цих засобів полегшили доступ до них злочинних елементів, які технологічні процеси, обладнання, матеріали використовувались для їхнього виготовлення, яким чином вони застосовувались при вчиненні злочину і т.д. Всі ці дані також повинні бути віднені до криміналістичної характеристики злочинів.

Окрім означених особливостей, злочин з криміналістичної точки зору характеризується певними змінами матеріальної обстановки, в якій він готується і вчиняється. На місці злочину нерідко залишаються різноманітні сліди, знаряддя злочину і інші предмети - німі свідки усього при підготовці і вчиненні злочину. Це - майбутні речові докази по справі. Сліди злочину в ряді випадків несуть на собі різноманітні документи - речові докази (підроблені рахунки, квитанції, наряди і ін.) і інші письмові акти (фінансові, бухгалтерські, облікові, технологічні і інші документи), що свідчать, наприклад, про вчинене розкрадання, випуск недоброякісної продукції. Кожний вид (група) злочинів відрізняється матеріальними наслідками, узагальнені дані про які мають велике значення для розкриття злочинів. Тому сукупність даних про матеріальні сліди злочину, їхні особливості і локалізації - важливий елемент криміналістичної характеристики злочинів.

В криміналістичному відношенні великий інтерес відіграють і наслідки злочину. Відомо, що цей елемент об'єктивної сторони злочину має істотне значення для кваліфікації вчиненого і визначення міри кримінальної відповідальності. Психічне відношення винного до можливих наслідків, що настали або злочину визначає форму його вини; в ряді випадків наслідки злочину є його кваліфікуючою ознакою. Але окрім кримінально-правової характеристики, реальні наслідки злочинної діяльності мають свій криміналістичний аспект. Якщо, наприклад, злочини в області господарської діяльності призвели до зриву виконання державних планів, випуску недоброякісної або нестандартної продукції, до порушення діяльності підприємств, установ, організацій, до дефіциту товару та перебоїв в постачаннях населенню продовольчих або промислових товарів і т.д., те ці факти не можуть не використовуватися в розкритті злочину, в плануванні розслідування. Вони допомагають визначити напрямок розслідування, шляхи пошуку злочинців і їхніх співучасників, викрити форми і способи їхньої злочинної діяльності. Отже, сукупність відомостей про типові реальні наслідки тієї або інший групи (виду) так званих матеріальних злочинів є необхідним елементом їхньої криміналістичної характеристики.

Аналіз слідчої практики показує, що деякі злочини, особливо вчинені в співучасті, інколи пов'язані з іншими злочинними проявами, наприклад розкрадання державного і громадського майна - із хабарництвом, спекуляцією, приватною підпрємницькою діяльністю і деякими іншими посадовими і господарськими злочинами, а інколи з порушеннями правил про валютні операції; бандитизм - з розкраденням вогнепальної зброї. Криміналістична характеристика цих типових зв'язків злочинів між собою важлива для методики розслідування, оскільки узагальнені дані про подібні взаємозв'язки дозволяють повніше і глибше розкривати злочини, виявляти всіх співучасників.

Щоб успішно розкривати злочини, необхідно володіти також узагальненими відомостями про способи приховування злочину, механізми тайників, виготовлення або набуття фальшивих документів, нелегального зв'язку з співучасниками, типових прийомах, що ускладнюють застосування криміналістичної техніки і службово-розшукувальних собак, інших прийомах маскування злочинців. Дані про засоби нелегального зв'язку і способи маскування набувають особливого значення в розкритті групових злочинів. При цьому можуть бути успішно використані узагальнені дані про криміналістичні особливості співучасті в злочині, зокрема відомості про структуру злочинних груп, розподіл ролей між співучасниками, способи втягнення їх в злочинну діяльність, форми і засоби зв'язку, засоби конспірації, умови переходу на нелегальне положення і т.д. Відомості про всі ці обставини також повинні бути складником криміналістичної характеристики злочинів, тоому що успіх розкриття групових злочинів багато в чому залежить від криміналістичної характеристики співучасті.

Особа злочинця, як відомо, складає об'єкт кримінологічного дослідження і більшість типологічних даних про неї є елементом кримінологічної характеристики злочинів. Однак рамки кримінологічного вивчення особи злочинця обмежуються тими особистими особливостями, що необхідні для використання з метою попередження злочинів. Ряд особистих рис злочинців залишається за межами кримінологічної характеристики. Це в основному «професійні» навики злочинців, наприклад, навики кишенькових злодіїв, фальшивомонетників. Навики виявляються в певних способах і прийомах вчинення злочинів, залишають на місці злочину певний «почерк» злочинця. На місці вчинення злочину виявляються такі речові докази, що вказують не тільки на «професійні» навики злочинця, але і на інші його особисті якості: жорстокість, неосвідченість і ін. Це спостерігається, наприклад, в випадках вбивства, коли злочинець вдається до особливо жорстоких засобів вчинення злочину, виколює жертві очі, вважаючи, що в них фіксується особа убивці. Всі ці особисті особливості злочинців мають велике значення для розшуку і повинні бути віднесені до криміналістичної характеристики злочинів.

Елементом криміналістичної характеристики злочинів є також відомості про найбільш розповсюджені мотиви і мету вчинення даної групи (виду) злочинів. В деяких складах злочинів мотив і мета є необхідними ознаками суб'єктивної сторони навмисних злочинів (корисливий мотив при зловживанні владою або службовим положенням - ст. 165 КК; мета наживи при спекуляції - ст. 154 КК; мета збуту при виготовленні підроблених грошей або цінних паперів - ст. 79 КК і т.д.). В окремі же склади вони включені в якості кваліфікуючих ознак (зокрема, хуліганські мотивів і мета приховування іншого злочину при кваліфікованому вбивстві - пп. «б» і «е» ст. 93 КК) або пом'якшуючих обставин (наприклад, при вчиненні деяких військових злочинів). Деякі мотиви вказані в кримінальному законі в якості бтяжуючих та пом'якшуючих обставин (вчинення злочину з корисливих і інших низьких переконань, внаслідок збігу важких особистих або сімейних обставин, під впливом загрози або примушення або в силу матеріальної, службової або іншої залежності від винного). В перерахованих випадках елементами кримінально-правової характеристики злочинів є мотив і мета. Однак для більшості умисних злочинів це - не необхідні елементи суб'єктивної сторони і, отже, не входять в кримінально-правову характеристику. Проте в усіх випадках при розслідуванні мотив і мета повинні бути з'ясовані. Це має важливе значення не тільки для визначення судом покарання за вчинене, але і сприяє повному розкриттю злочини. Відомості про найбільш розповсюджені мотиви і мету вчинення тієї або інший групи (виду) злочинів використовуються при висуненні версій відносно суб'єкта і суб'єктивної сторони злочину, а також при організації цілеспрямованого пошуку злочинця. Слідча практика свідчить, що метою підпалів в ряді випадків є приховування розкрадання державного і громадського майна. Тому при розслідуванні пожежі, яка виникла, наприклад, в організації, що займається торговлею або на складі, де зберігалися товарно-матеріальні цінності, перевірка версії про підпал з метою переховати вчиненерозкрадення може навести на слід злочинців, сприяти повному розкриттю їхньої злочинної діяльності.

Отже, відомості про найбільш розповсюджені мотиви і мету вчинення злочинів, які не є елементами кримінально-правової і кримінологічної характеристик, повинні бути віднесені до криміналістичної характеристики злочинів. Її елементом повинні бути також криміналістично значущі дані про типові обставини, сприятливі провадженню конкретної групи (виду) злочинів. Вказані в ст. 64 КПК як обставини, що з'ясовуються по кожній кримінальній справі, ці дані цікавлять передусім кримінологів в плані профілактики злочинів. Однак ці обставини важливі і з криміналістичної точки зору, оскільки допомагають розкрити засоби вчинення злочину, виявити засоби використання злочинцями конкретних, місцевих умов з метою здійснення своїх злочинних намірів.

Криміналістична характеристика злочинів має і свій віктимологічний аспект. Дані про поведінку потерпілого від злочину нерідко допомагають розібратися в обставинах і причинах його вчинення, сприяють його успішному розкриттю. Виходячи на рівень криміналістичної характеристики злочинів окремих видів злочинів, узагальнені віктимологічні дані набувають особливого значення. Відомості про поведінку потерпілих в типових кримінальних ситуаціях, їхні діях, про зв'язок поведінки потерпілих з злочинними діями обвинувачених, про характерні об'єктивні прояви поведінки потерпілих перед початком і під час вчинення злочину (про сліди і інші зміни обстановки на місці пригоди і т.д.) успішно використовуються при побудові слідчих версій і плануванні розслідування. Тому типові віктимологічні компоненти кримінальних ситуацій - необхідний елемент криміналістичної характеристики злочинів.

Елементами криміналістичної характеристики можуть бути дані і про деякі інші особливості підготовки, вчинення і приховування злочинів, що використовуються з метою успішного їхнього розкриття. Слід лише ще раз підкреслити, що ці елементи, що утворюють криміналістичну характеристику, не повинні дублювати кримінально-правову, кримінологічну і інші види характеристик злочину. Криміналістична характеристика окремих видів злочинів тим змістовніша і цінніша для слідчої практики, чим більше і детальніше подані в ній елементи, що мають криміналістичне значення.

7. Значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів у розробці методики розслідування

Підкреслюючи важливе значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів в розробці техніки, тактики і методики їхнього розкриття, неправильно було б стверджувати, що криміналістична характеристика злочинів є основою методики розслідування. Основоположним в методиці розслідування злочинів є кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та сучасні можливості природних, технічних і суспільних наук, що визначають рівень розвитку криміналістики. Власне кримінальний закон, кримінально-правова характеристика, дана законодавцем, визначає, з приводу чого повинно бути проведене розслідування і які елементи даного складу злочину необхідно встановити по кримінальній справі. Це - головне у визначенні напрямку і завдань розслідування.

Способи і засоби встановлення елементів складу злочину визначаються кримінально-процесуальним законодавством, яке детально регламентує весь процес розслідування і встановлює чіткі критерії припустимості тактичних прийомів. Криміналістичній характеристиці злочинів в розробці методики розслідування належить важлива, але у порівнянні з кримінальним і кримінально-процесуальним законами допоміжна роль.

Криміналістична характеристика окремих видів злочинів як наукова категорія криміналістики має важливе значення не тільки для методики розслідування окремих видів злочинів, але і для криміналістичної техніки і слідчої тактики. Криміналістична техніка, тактика розкриття злочинів і тактичні прийоми виконання слідчих дій розвиваються з урахуванням криміналістичних характеристик окремих видів злочинів з використанням даних про сучасні особливості злочинної діяльності, змін її способів і засобів, що злочинці прагнуть пристосувати до обстановки, що змінюється і зробити їх більш прихованими і надійними.

Криміналістична характеристика, розкриваючи типові особливості підготовки, вчинення і приховування даної групи (виду) злочинів, допомагає завдяки цьому знаходити найбільш ефективні тактичні прийоми і технічні засоби їхнього розкриття. В цьому сенсі вона є однією з важливих методологічних проблем криміналістики.

Список літератури:

1. Криминалистика М.,1973

2. Кр имилистика Под ред. проф.И.Ф.Пантилеева//М.,1984

3. Возгрин И.А. Общие положения методики расследования отдельних видов преступлений. Л., 1976

4. Митричев С.П. Методика расследования отдельних видов преступлений. М.,1973

5. Танасевич В.Г. Теоретичиские основи методики расследования преступлений // Сов.государство и право.1976.№1

6. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследования /М., 1976

7. Селиванов Н.А. Криминалистическая характеристика преступлений и следственние ситуации в методике расследования // Соц.законность,1977.№2