Смекни!
smekni.com

Організація та планування кредитування (стр. 11 из 23)

Внутрішньобанківський процес керівництва кредитними ризиками має чотири основні стадії:

а) Робота банку по організації видачі кредиту. На цій стадії оцінюється, затверджується і документально відображається кредитний ризик, визначається його категорія.

б) Розгляд кредитного ризику. Дана стадія передбачає розробку прогнозу з урахуванням ступеня ризику від моменту видачі кредиту до його повного повернення.

в) Нагляд за боржниками в розтині конкретних угод, ризикованими кредитами і рівнем їхньої концентрації в розтині категорій ризиків.

г) Контроль за процесом погашення заборгованості.

Керівництво кредитними ризиками включає банківські підходи і засоби контролю за кредитною діяльністю і складається з:

1. Кредитної стратегії, що включає кредитну політику і процедуру надання кредитів.

2. Організації роботи персоналу по виконанню кредитних функцій.

3. Внутрішньобанківського контрольного супроводу за наданими кредитами.

4. Урахування кредитів і управлінських систем звітності.

Внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків

Існує багато різноманітних ризиків, так чи інакше пов'язаних із кредитними ризиками. У банківській практиці їх нараховують понад п'ятдесятивидів, починаючи з ризику простого шахрайства, лжебанкрутства, банкрутства позичальника; відмови його партнерів від платежів за отримані товари, від придбаних або зроблених позичальником товарів; рівня переконцентрації ризиків у зв'язку з наданням коштів одному позичальнику, розміщення їх в одному секторі економіки; пільгового кредитування родинних дочірніх підприємств; заможності банків і підприємств-позичальників кваліфікованими кадрами й іншихчинників, що впливають на ступінь ризику, аж до ряду політичних чинників, таких як військові конфлікти, революції, націоналізація, зміна законодавчої політики тощо.

Слід зазначити, що при правильній організації роботи і взаємодії відповідних служб банку ризики можна зводити до мінімуму, але жоден із ризиків не може бути усунутий цілком. Водночас, надмірна обережність може позбавити банк прибуткових можливостей, що, як уже відзначалося, є основним джерелом його прибутку. З іншоїсторони надмірна, непродумана ризикованість створює для банку погрозу загубити не тільки прибуток у видівідсотків за надані кредити, але і кредитні кошти. Для більш повного їхнього урахування в процесі застосування вичленуємо найбільш важливі, внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків.

Перший метод зниження кредитних ризиків:вибір менш небезпечних видів і режиму проведення активних кредитних операцій у залежності від рівня надійності позичальника і ряду іншихчинників.

Другим методом зниження кредитних ризиків єлимитування витрати позичальником кредитних коштів.

Третім методом зниження кредитних ризиків єдиверсифікація позичок.

Кредитний портфель банку служить головним джерелом його доходів і одночасно — головним джерелом ризику при розміщенні активів. Від структури і якості кредитного портфеля в значній мірі залежить стійкість банку, його репутація, фінансові результати. Кредитні працівники і вищі службовці уважно аналізують склад портфеля з метою виявлення надмірної концентрації кредитів в певних галузях або у окремих позичальників, а також проблемних позик, що вимагають втручання з боку банку.

Метою кредитного моніторингу є контроль за якістю кредитного портфеля, проведення незалежної експертизи, своєчасне виявлення відхилень від прийнятих стандартів і цілей кредитної політики банку.

Контроль за ходом погашення позики і виплатою відсотків по ній служить важливим етапом всього процесу кредитування. Він полягає в періодичному аналізі кредитного досьє позичальника, перегляді кредитного портфеля банку, оцінці стану позик і проведенні аудиторських перевірок.

Для цієї мети в „ПриватБанку” ведеться кредитний архів, який є базою кредитного моніторингу. Там зосереджена вся необхідна документація — фінансові звіти, листування, аналітичні огляди кредитоспроможності, заставні документи і т.д.

„ПриватБанк” має свою систему ведення кредитного досьє. У ньому документи згруповані в наступні розділи:

– документи по позиці (копії кредитної угоди, боргових зобов'язань, гарантійних листів, свідоцтво на право підпису документів);

– фінансова і економічна інформація (баланси, звіти про прибутки і збитки, аналітичні таблиці, звіти про грошові надходження, бізнес-плани, податкові декларації);

– запити і звіти про кредитоспроможність (довідки кредитних агентств, телефонні запити, листування);

– матеріали по забезпеченню позики (документи про право вступу до володіння, фінансові свідоцтва про заставу, документи про передачу прав по внесках і цінних паперах, застави і т.п.);

– листування і пам'ятні записки (листування з клієнтом з питань кредиту, запису телефонних розмов, довідки про стан поточного рахунку клієнта).

Через специфіку положення державного банку, а також історичних передумов, програма контролю над кредитним портфелем залежить від його спеціалізації і прийнятих методів оцінки кредитоспроможності позичальника. Видаючи багато позик підприємствам в галузях, що переживають спад виробництва, банк проводить систематичну перевірку справ своїх позичальників 2—3 кожного місяця.

Застосовується також диференційований підхід: найнадійніші кредити піддаються перевірці один раз в рік, тоді як проблемні позики вимагають постійного аналізу і контролю. Проводиться постійний контроль за крупними позиками і періодичний — по позиках нижче певної величини.

Перевірка позики полягає в повторному аналізі фінансових звітів, відвідини підприємства позичальника, перевірка документації, забезпечення і т.д. При контрольній перевірці знов розглядається питання про відповідність даної позики цілям і установкам кредитної політики банку, аналізується кредитоспроможність і фінансовий стан клієнта, рентабельність операції і т.д.

В ході чергової контрольної перевірки „ПриватБанк” привласнює позикам рейтинг, що представляє підсумкову оцінку кредиту по ряду параметрів. При цьому позикам привласнюється номер (1, 2, 3, 4, 5), який відповідає одній з категорій:

- “Щонайвища якість”,

- “Задовільно”,

- “Маржінальная позика”,

- “Критична позика”,

- “Збиткова позика, що підлягає списанню”.

Класифікація позик по рейтингу дозволяє банку контролювати склад кредитного портфеля. У разі зростання “Критичних позик”, з'ясовуються причини погіршення портфеля і вживаються заходи до виправлення положення. Якщо зростання критичних позик пов'язане з позичальниками в певній галузі господарства або з певним видом кредиту, видача цих позик скорочується. На основі перевірки дається оцінка роботи окремих кредитних інспекторів і підрозділів банку.

Аудиторська перевірка позик виробляється управлінням внутрішнього аудиту, підвідомчим Правлінню банку. Ця перевірка аналогічна контролю кредитного портфеля, але вона, як правило, здійснюється негласно працівниками незалежного управління, не пов'язаного з управлінням кредитних операцій.

Аудиторський контроль має на меті відповісти на наступні питання:

– який стан кредитних архівів банку, чи проводиться їх оновлення;

– чи здійснює керівництво і рядові співробітники управління кредитних операцій регулярне обстеження портфеля позик;

– чи правильно визначений рейтинг;

– чи відповідає робота управління кредитних операцій письмовому меморандуму про кредитну політику;

– яка загальна якість банківського портфеля;

– чи достатні резервні фонди банку для покриття збитків по безнадійних позиках.

Результати аудиторської перевірки відображаються в спеціальному звіті, який представляється Правлінню банку, кредитному комітету банку, керівникам структурних підрозділів банку і старшим кредитним інспекторам. У звіті дається оцінка якості всього кредитного портфеля на момент перевірки і характеристика ефективності роботи управління кредитних операцій і кредитних відділів структурних підрозділів банку. Крім того, аудитори дають свої рекомендації по поліпшенню роботи і зміні методів, що склалися, і форм кредитування в банку.

Таким чином, здійснюваний в „ПриватБанку” кредитний моніторинг є могутнім інструментом реалізації кредитної політики банку.

Розглянувши методи реалізації кредитної політики Укрексімбанку, слід зазначити, що не дивлячись на те, що в банку чітко організована і відладжена робота по управлінню кредитними ризиками, існують шляхи її вдосконалення.

2.3 Процес надання кредиту

Порядок розгляду і ухвалення рішення про видачу кредитів, контролю за виконанням умов кредитного договору і договорів на забезпечення, зміна первинних умов і порядок погашення кредиту в КБ „ПриватБанк” є процесом, що складається з наступних етапів:

1 Етап: Інтерв'ю з потенційним позичальником;

2 Етап: Комплексна оцінка заявки на кредит, визначення платні за користування кредитом;

3 Етап: Ухвалення рішення про видачу кредиту;

4 Етап: Підготовка і укладення кредитного договору;

5 Етап: Процес видачі кредиту;

6 Етап: Контроль за виконанням умов кредитного договору і договору на забезпечення.

7 Етап: Процедура погашення кредиту.

При першому поводженні позичальника з клопотанням про надання кредиту, інтерв'ю з позичальником з метою визначення можливості надання кредиту проводить начальник Кредитного управління або співробітник відділу управління ризиковими операціями. В ході інтерв'ю одержується інформація про організацію, про кредитну операцію. Зокрема:

а) інформація про організацію: дата реєстрації; форма власності; склад засновників; розмір оголошеного і сплаченого статутного капіталу; фінансовий стан і наявність майна; у якому (-іх) банку (-ах) відкриті рахунки у організації; чи є в обороті організації кредити інших банків; залежність від державних субсидій; наявність суперечок, що розглянутих або розглядаються в суді; асортимент продукції, що випускається; забезпечення продукції збутом і географія поставок; форма розрахунків, передбачена договорами з контрагентами;