Смекни!
smekni.com

Столипін та його аграрна реформа в Україні (стр. 1 из 4)

Міністерство науки і освіти Украіни

Одеський Національний Політехнічний Університет

Кафедра історії і етнографії Украіни

РЕФЕРАТ

на тему: «П.А.Столипін та його аграрна реформа в Україні»

Виконала студентка групи

ОЕ-035

Одеса

2004

Зміст

Вступ.................................................................................................................3

1. Коротка біографіяП.А.Столипіна........................................................4

2. Столипін і Дума.......................................................................................6

3. Столипінська реформа..........................................................................9

4. Руйнування общини і розвиток приватної власності...........................11

5. Селянський банк......................................................................................12

6. Переселення селян....................................................................................13

7. Кооперативний рух.................................................................................14

8. Агрокультурні заходи..............................................................................14

9.Результати реформи..................................................................................15

10.. Причини невдачі аграрної реформи...................................................17

Висновок..........................................................................................................20

Список літератури...........................................................................................22

Вступ

Яобралацютему, томущохотіла, якомоганайбільшедізнатисяпрореформипроведенніСтолипіним, протуситуацію, якавідбуваласяв 19 ст., аджецеєнемаловажноючастиноюнашоїісторії.

Проблемареформуваннянашоїдержавивбільшійчименшійстепеніхвилюємайжекожногогромадянинакраїни. Питанняподоланняперехідногоперіодувизиваютьпалкісуперечкиупровіднихекономістівкраїни, інетільки.

Метоюцієїроботиябхотілазрозумітизусієювідповідальністюреформаторськийкурсминулогоісьогоднішньогоурядукраїни.

Вжедавновідомо, щореальнірезультатиреформ, якінайбільшоб’єктивніїхоцінки, з’являютьсяневідразу, атількичерездеякийпроміжокчасу. Ітомувсітруднощіїхпорозуміннявипливаютьвперіод, колиреформитількипочинаються, тількинабираютьтемп.

Міжтимісторичнийдосвідпредставляєсобоюневичерпнеджерелоцінноїінформації: економічно-історичнихприкладів. Якщомовайдепрореформаторськудіяльність, томожназвпевністюговорити, щонаосновіцихприкладівможливовдеякіймірінаблизитисядорозуміннясучаснихреформ, аудеякихвипадкахіпередбачити, спрогнозуватипринциповийнапрямїхрозвиткуумайбутньому. Тутдоречнододати, щонажаль, ціннийісторичнийдосвідінколизалишаєтьсянепотрібним: мизновуповторюємопомилкиминулого, щобнашінащадкивсвоючергусвоєчасно«забули»пронашіпомилки. Хочетьсявірити, щоекономічнийдосвідминулоговсежтакибудемаксимальновикористаний.

Темаданноїроботидужедобревисвітленанаукою, причомудужешироко. Інтересдореформаторівминулогопідвищенийвзв’язкузневдачамиреформаторівсучасності.

Неминулоіпівстоліттявідчасупроголошенняселянськоїреформи 1861 р., якцарськийуряд, поштовхуваниймасовимселянськимрухом, щонабувнаймогутнішогорозмахувУкраїнінапередоднітаврокидемократичноїреволюції 1905-1907 рр., змушенийбувзновузайнятисяпроблемамисела.
Українськеселомалонизкуособливостей, щовідрізнялийоговідросійського. Так, вУкраїнііндивідуальнесільськеземлеволодінняпереважалонадобщинним. Селянськігромадибулислабкимийневідігравалитуттакоїролі, якуросійськомуселі. Спадковеіндивідуальнеземлеволодінняохоплювало 96,5% селянськихгосподарствПравобережжя, 82,1% наПолтавщині, 68% уЧернігівськійгубернії. ГромадськаформаземлекористуваннявУкраїнінеприжилася, атам, деїїпримусовонасаджували, виникавактивнийспротивнаселення.

Аніреформи, анірозвитоккапіталістичнихвідносиннезмоглиістотнозмінитисоціальнуструктурувУкраїні. Навітьнарубежістоліть 93% українцівзалишилисяселянами, щовизначальнимчиномвпливалонасвідомість , культуру, побут, системуморальнихцінностейукраїнськогонароду.

Післяреформи 1861 р. триваламайновадиференціаціяукраїнськогосела. В 1905 р. 54% селянськихгосподарствмалиблизько 6 десятинземлі , 29,4%- від 6 до 10 десятин, 16,6%- понад 10 десятиннадільноїземлі. Водночассотнітисячселяннемалинемализемлійпоповнювализагіннайманихпролетарів. Наприкінці XIX вУкраїніналічувалося 2 млн. сільськогосподарськихробітників. Типовоюкартиноюпореформеногожиттятутсталиюрбизаробітчаннадорогах.

Великачастказемельногофондузосередиласяврукахвеликихвласників. ВУкраїніземлевласникмавусередньомупо 930 десятинземельнихугідь.

Небезпекасоціальнихпотрясіньпримусилаурядшукатиновішляхивирішенняаграрногопитання.

КороткабіографіяП.А.Столипіна

ПетроАркадійовичСтолипін - виходецьзстарогодворянськогороду, відомогозкінця XVI століття, рідСтолипінихдавРосіївідомихполітичнихталітературнихдіячів. БабуняМ.Ю. Лермонтова - вродженаСтолипіна. Прадід–сенаторА.А. Столипін–другМ.М. Сперанського, найбільшогодержавногодіячапочатку XIX століття. БатькоСтолипіна–АркадійДмитрович–учасникКримськоївійни, другЛ.Н. Толстого, якийпровідувавйоговЯснійПоляні. Мати–АннаМихайлівна–вродженаГірчакова–племінницяканцлераРосіїА.М. Гірчакові, однокласницяА.С. Пушкінаполіцею. ЖінкаП.А.Столипіна–правнучкаА.В.Суворова. Такимчином, РодинаСтолипінихв XIX - XX століттяхбулавродиннихвідносинахідружбізвидатнішимилюдьмиРосії. РодинаП.А.СтолипінаволоділамаєткамивНижегородській, Казанській, ПензенськійіпізнішеКаунаськійгуберніях.

ПетроАркадійовичв 1881 р. несподіванодлябагатьохпоступивнафізико-математичнийфакультетПетербурзькогоуніверситету, десзахопленнямвивчавфізику, геологію, ботаніку, зоологію, астрономію.

В 1884 р. ввіці 22 роківСтолипінзакінчивприроднийфакультетПетербурзькогоуніверситету. Післязакінченіуніверситетувінслужитьвміністерствідержавногомайна, алечерезрікпереводитьсядоМВСіпотрапляєтудиватажкомдворянвРовенськугубернію. Столипінбуврадийцьомупризначенню, вонодопомоглойомурозкритисяіяклюдині, іякгарномукерівнику. Вінподовгурозмовлявзселянамиітомудобрезнав

проблемиякіїхтривожили. Незабаромвінзавівсвоєгосподарство. ЙогодочкаМ.П. Бокписала: "Мойотецоченьлюбилсельскоехозяйство, икогдабывалвКолнобережье, весьуходилвзаботыопосевах, покосах, посадкахвлесуиработувофруктовыхсадах".

Потімвінбувпризначенийуїзнимватажкомдворян, ав 1899 р. - губернаторомвтійжегубернії. В 1902 р. В.К.Плевеназначивйоговиконуючимпосадугродненськогогубернатора. Требавідзначити, щоСтолипінставсамиммолодимгубернаторомРосії. Післяпризначеннянацюпосаду, вінодразувзявсязавивченнясправгубернії, алейогодіїконтролювалисьгенерал-губернаторомВіленським.

В 1903 р. Столипінставсаратовскимгубернаторомцебуло, безперечно, актомвисокоїдовіризісторонивсесильногоМіністерстваВнутрішніхСправ. Тутізасталайогопершареволюція , вякійвінприміниввесьарсеналкоштів - відпрямогозверненнядонародудорозправизадопомогоюкозаків. Прицьомувдіяльностігубернатораз’явилисьдвічіткіриси: по-перше, вінненіяковівкаратинетількилівих, алеіправих, якщоїхдіяльністьпереходилазарамкидозволеного. По-друге, навідмінувідбільшостівисокопоставленихдіячівСтолипінбувособистохоробрийінебоявсязалишатисялицемдолицязрозгніванимнатовпом. Столипінстійковитримавудардолі, коли 19 серпня 1906 р. бомбатерористіврознеслабільшучастинуйогосадибинаАптекарськомуострові. Втойдень 27 чоловікбуловбито, а 32 пораненовтомучислійогодочкаисин. ПетроАркадійовичзалишавсястійкимімужньозахищавсвійборг. Віннетількипростозаявивреволюціонерамзтрибуни:”Незапугайте!!!”, алеінасправдівівсебебезстрашно.

Крімопалицаря, Столипінаненавиділащейцариця. ЇїзусиллямиізСибірувстолицюбувповернутийРаспутінізайнявсвоєстареположення. ВідносиниСтолипіназцарембулискладнііпротиріччі.

Вквітні 1906 р. Столипінбувпризначенийміністромвнутрішніхсправівсяборотьбареволюціїлягаєнайогоплечі. ПетроАркадійовичзнаходивсяувластівсьогоп’ятьроків (1906 - 19011) .

А 24 серпня 1906 рокуопубліковуєтьсяурядовапрограма, щоміститьдвічастини: репресивну ( методиборотьбизреволюцією, аждоствореннявійськово-польовихсудів ) іреформістський, щоє, посвоїйсуті, аграрноюреформою.

СтолипініДума.

П.А.Столипінприйшовдовладивпереломниймомент, коливправлячихколахвідбувавсяпереглядполітичногокурсу. Новийкурсявлявсобоюспробуцаризмуукріпитисвоюсоціальнуопору, розхитануреволюцією, зробившиставкунаселянство.

Столипінубулодорученозабезпечитиспівжиттянеобмеженоївладисамодержавствазнародним "представництвом", тобтоДумою.

ВибранапершаДумавиявиласянаполовинулівою, аїїцентромсталикадетизпрограмоюпримусовоговідчуження - аграрногокурсу, знехтуваногоцарем. Цебулопершасуперечність. Другевиявилосящебільшсерйозним: трудовикиіселянивідкинулисвійвласнийпроект 104-ий, змістякогозводивсядоконфіскаціїпоміщицькихземельінаціоналізаціївсієїземлі.

Думабулаприреченаі 8 липня 1906 рокубуларозпущена.

ДругаДумапочаласвоюроботу 20 лютого 1907 року, вже 6 березняСтолипінвиступивпереднеюзурядовоюпрограмоюреформ, ідавзрозуміти, щорежимнезбираєтьсяділитисясвоєювладоюз "народнимпредставництвом". 10 березняСтолипінвиступивзвикладомурядовоїконцепціївирішенняаграрногопитання.

УцейчасвДумійшлидебатиздвохпитань: аграрнаполітикаівживаннянадзвичайнихзаходівпротиреволюціонерів. Урядвимагавзасудженняреволюційноготероризму, алебільшістьдепутатіввідмовилисяцезробити. Більштого 17 травняДумапроголосувалапроти "незаконнихдійполіції".

Сумнівинебуло, щодругаДуманезабаромприпинитьсвоєіснування. Небулотількипричини: їїшукалиінезабаромзнайшли. Здопомогоюдвохпровокаторівбулостворенеобвинуваченнясоціал-демократичноїфракціїдругоїДумивпідготовціїївійськовоїзмови.

Маніфестом 3 червня 1907 рокудругаДумабуларозпущена. Акт 3 червнябувсправедливоназванийдержавнимпереворотом, вінбувдовершенийвпорушенняманіфесту 17 жовтня 1905 рокуіосновнихзаконів 1906 року, згіднозякимижодензаконнемігбутиприйнятийбезсанкціїДержавноїДуми.