Інститут менеджменту та економіки
«Галицька академія»
Кафедра екології
Реферат
на тему:
“Культурні зв'язки в контексті історії”
Виконав:
студент гр. ЕК-02-1
Заяць Я. Є.
Перевірила:
Гайдукевеч О.О.
м Івано-Франківськ
2006р.
Вступ.
В історії різних суспільств не раз бувало, коли в періоди великих соціальних і політичних потрясінь виникали нові ідейні рухи, напрямки, течії, які поволі починали формувати нову суспільну свідомість. В зіткненні поглядів нерідко народжувалася нова ідеологія або відтінки нового світобачення. Вплив тієї чи іншої ідеології породжував, у свою чергу, нову систему духовних цінностей, які подекуди виявлялися в моделюванні нових суспільних думок.
Зміни в людській свідомості, безумовно, важливі для вирішення цілого ряду духовних проблем. Однією з них - при певних обставинах, на певному етапі - постає проблема людських відносин. Людські ж відносини призводять як до симпатій, так і антипатій, до антагонізмів у стосунках чи взаєморозумінні між людьми. Взаєморозуміння, в свою чергу, залежить не настільки від можливості спілкуватися однією мовою, скільки від толерантності, лояльного ставлення однієї національної духовної культури до духовної культури іншого народу.
В XX столітті філософ Й.Гердер стверджував, що мета нашого земного існування полягає у вихованні гуманності, а всі дрібні життєві потреби тільки слугують їй і повинні вести до неї. Гуманізація людства, сформульована ще І.Кантом, виступає як етичний імператив і є по суті своїй умовою демократизації всього світового порядку. Подібні імманентні цілі історії та філософії розділяють багато представників як вітчизняної, так і зарубіжної наукової думки.
Культурні зв'язки в контексті історії
Світова історія і цивілізація розпочиналася на чотирьох континентах: в Європі, Азії, Африці і в Новому Світі (Америка). Вона зосереджувала всю свою силу і динаміку процесу становлення в Шумері, Єгипті, Індії, Китаї, тобто на територіях найдавніших культур, а також на "новому" континенті, де виникла, розвивалася і загинула культура інків, ацтеків і майя.
Цілком можливо, що визначальну роль в процесі становлення людської цивілізації зіграли два континенти — Європа і Азія.
В даний час історикам вже добре відомо, що початок раннього кам'яного віку в Європі був тісно пов'язаний з етнічними пересуваннями (міграціями) і, відповідно, культурним впливом з Малої Азії, а також з різних східних середземноморських країн.
У просторі духовної культури, в плані взаємної практичної зацікавленості, Захід виявився однак більш активним і плідним, ніж Схід.
Європа, вже починаючи з часів античності, спочатку розмежовує два континенти на Європу і Азію, а тому, відповідно розмежовує і культуру. Духовну — в тому числі. Але як це не дивно, як це не парадоксально, та назва західного континенту "Європа" прийшла з Азії.
Популярна легенда (міфи Стародавньої Греції) розповідає: у фінікійського царя Агенора була красуня-дочка на ім'я Європа. В неї з першого погляду закохався всемогутній Зевс. Верховний бог перетворився на білого бика, викрав дівчину і переніс її на острів Кріт. Саме там Європа вперше стала ногою на землю іншого континенту, який і отримав ім'я на її честь.
Деякі дослідники вважають, що ім'я Європа означає "широкоока" — в стародавні часи цей прикметник був епітетом місяця, а як відомо, місяць широко шанувався в Стародавній Фінікії. Інша версія фінікійської назви континенту — "Захід сонця" - так як ми і розуміємо сьогодні згідно географічного розташування полюсів. До речі, дуже багато назв країн не тільки на європейському континенті, а й в Африці, мають фінікійське походження.
Цікаво, що Геродот ( 5 ст. до н.е.) під Європою розумів тільки континентальну Грецію. В тому ж столітті, але трохи пізніше Есхіл розрізняв вже Європу та Азію, але, фактично це розмежування на два континенти прийшло в Грецію від ассірійців.
Назва "Азія" вперше зустрічається в ассірійських літописах. Писалося це слово "асцу" або "асу" і означало "схід сонця". Деякі вчені бачать зв'язок назви "Азія" з ще більш давнім словом -санскритським "ушас" ("уазас"), що має такий же зміст, як і попередній — "світанок", "зоря". В усякому разі, Схід явно вплинув на топонімічні назви Заходу.
В давній грецькій міфології Азія була однією з численних дочок бога-титана Океана. Саме вона, за деякими варіантами, народила Прометея. Азію звичайно зображали жінкою, що сиділа на верблюді, В одній руці вона тримала скриньку зі східними прянощами, а в іншій -щит.
Деякі дослідники (зокрема, В.А.Цимбульський) вважають, що тісні контакти культур Заходу і Сходу розпочинаються з часів легендарної Троянської війни і для цього є певні підстави - писемні аргументи та археологічні дослідження. Писемні аргументи - відомі твори Гомера "Іліада" та "Одісея". Археологічні ж розкопки та історична логіка підтверджують, що наслідки подій (XIII ст. до н.е.) породили колосальну хвилю міграції народів, коли на узбережжі Південної Фракії були змушені оселитися (переселитися) учасники війни. І, хоча війна велася на вузькій території, тобто, мала досить-таки локальний характер (тактично, це була тривала облога і ряд хитрих маневрів з метою приспати пильність ворога), в неї були втягнуті чималі сили представників різних племен.
Стародавня Еллада успадкувала в кількості духовних цінностей багато різноманітних знань тих народів, з якими хотіла або була змушена спілкуватися. При цьому не слід забувати, що найбільший вплив на Стародавню Грецію мала Месопотамія, яка через фінікійців і хеттів передавала на Балкани безліч своїх знань до того часу, поки країна не "стала на власні ноги", розпочавши свій самостійний шлях розвитку і не залишила в Європі відчутний відголос понині. Ще до Геродота, на фінікійських галерах приходять з Азії в Європу не тільки міцні палестинські вина і сідонські пурпурові хітони, але й літери, можливо, першого в світі алфавіту. В європейських мовах і до сьогодні в дещо зміненому вигляді присутні фінікійські слова -галера, хітон, алфавіт.
На Захід зі Сходу прийшли міри ваги, довжини, дні тижня, назви зоряних світил, "прив'язаних" до днів тижня, слова і вірування.
Фунт - це вавілонська золота міра, метр тільки на кілька міліметрів менше вавілонського подвійного ліктя. Гроші теж прийшли зі Сходу. Перші монети стали карбувати в Малій Азії лідійці. Слово "чек" — перського походження.
Більше того, ряд вчених вважає, що Стародавній Вавілон був колискою всього останнього розвитку науки та культури, який продовжився в Греції. Можуть знайтися аргументи і проти такого твердження. Вавілон теж не жив за рахунок себе самого. Вавілон мусив знаходитися в тісних контактах з усім Сходом, а частково і з Заходом, бодай навіть, через свою зовнішню політику (війни і пошук нових ринків сировини та торгівлі). Для розквіту вавілонської культури було недостатньо тільки власного грунту, який міг би підживлювати не одне тисячоліття країну та її народ.
Без сумніву, навіть географічне розташування вказаних сусідніх регіонів — на стику континентів Азії, Європи і Африки — сприяло розвитку багатьох культурних зв'язків, в тому числі і духовних.
Певною мірою, цей доантичний період контактів давніх культур Заходу і Сходу можна назвати архаїчним і віднести до часів, пов'язаних не тільки з подіями та наслідками Троянської війни, але до найдавніших, не зафіксованих (доісторичних) джералами. Часів, відлуння яких ми вочевидь зустрічаємо в духовній творчості "сивої" давнини.
Якщо з Передньою Азією широкі культурні зв'язки були досить міцними і призвели до часткового взаємопроникнення, то окраїни Сходу залишалися непізнаними. Але деякі моменти в філософській скарбниці доантичної Греції наштовхують на певні міркування, хоча б на прикладі поглядів таких філософів як Піфагор (VI-V ст. до н.е.) з його ідеями Краси, моральної досконалості, справедливості і магією чисел, Геракліт "Темний" (сучасник Піфагора) і його закон всесвітнього Логосу, Демокріт з мрією про вічну гармонію. Вони багато подорожували, особливо Піфагор та Демокріт, вчилися в Єгипті, Персії. Саме від перських вчених вони могли почути про основи давньої індійської філософії, яка, трансформувалася і призвичаїлася в окремих ідеях на грецькому грунті. Адже їхні погляди і вчення лежать в основі давнього ведійського світобачення, яке і сьогодні становить суть деяких релігійно-філософських сучасних течій на Індостані. Зрештою, інформація про далекий півострів мусила просочуватися в напрямку європейського континенту. І вона таки доходила, принаймні, з часів Геродота. Великий історик та дослідник Геродот (Vст. до н.е.) зібрав чимало правдивих і сумнівної вартості відомостей про відомі на той час стародавні народи, в тому числі і про давній індійський. Можливо, що саме з геродотівських "Історій" Індія вже постає перед очима античного світу країною чудес - містичним, таємничим Сходом. Саме Сходом, а не колонізованим греками побережжям азіатського континенту.
І, хоча в розповідях Геродота багато небилиць, та він записує все, що чує, але не всьому вірить. Сам їде в Аравію, Африку, відвідує Північне Причорномор'я і описує вже те, що бачить сам: побут кочових племен (скіфів, сарматів, аланів), спосіб життя осілих народів. До речі, описуючи Індію та інші далеко розташовані країни, "батько історії" використовував не тільки випадкові дані, а користувався більш давнішим твором Скілака (VI ст. до н.е.), який вперше, згідно з писемним джерелом, здійснив подорож вниз до океану по ріці Інд.
Античне індоведення продовжив у IVст. до н.е. Ктесій Кнідський. Його праця "Індіка", на жаль, дійшла до наших часів тільки у фрагментах. Найголовніше його враження від країни стосується саме філософії, релігії. Будучи тривалий час особистим лікарем при дворі персидського царя Артаксеркса, він сумлінно збирав по крихтах інформацію про далеку Індію від купців, ремісників, дипломатичних послів, окремих мандрівників, які на свій страх і ризик відважувалися перетнути важкодоступні землі, населені різноманітними племенами.