Смекни!
smekni.com

Фітосанітарний стан посівів та урожайність кукурудзи після різних попередників в п’ятипільних сівозмінах (стр. 1 из 6)

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет агрономії

Кафедра загального землеробства

ДО ЗАХИСТУ ДОПУСКАЄТЬСЯ

Завідувач кафедри, доктор с.-г. наук

_____________В.О. Єщенко

„___”____________2007 р.

На здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня „Спеціаліст”

спеціальність 7.130.102 – „Агрономія”

кваліфікація – „Агроном”

Науковий керівник:

Кандидат с.-г. наук, доцент

_______________В.П. Опришко

Консультанти з питань:

охорони праці _____________доцент Березовський А.П.

економіки ________________доцент Кепко В.М.

Умань – 2007

Зміст

Вступ 3
Розділ 1. Продуктивність рослин та фітосанітарний стан посівів кукурудзи за різного розміщення її в сівозміні 4
Розділ 2. Об’єкт досліджень 8
2.1. Ботанічна і біологічна характеристика кукурудзи 8
2.2. Особливості гібриду кукурудзи Колективний 244 МВ 9
Розділ 3. Умови та методика проведення досліджень 10
3.1. Ґрунтові умови 10
3.2. Кліматичні особливості місця досліджень та погодні умови 10
3.3. Схема досліду 13
3.4. Агротехніка вирощування кукурудзи в досліді 13
3.5. Методика проведення досліджень 13
Розділ 4. Результати досліджень 15
4.1. Запаси доступної вологи в грунті після різних попередників 15
4.2. Забур’яненість посівів кукурудзи залежно від попередників 17
4.3. Ушкодженість рослин кукурудзи кукурудзяним метеликом 20
4.4. Вплив попередників на ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою 21
4.5. Урожайність кукурудзи після різних попередників 22
Розділ 5. Економічна ефективність вирощування кукурудзи в п’ятипільних сівозміна
Розділ 6. Організація роботи з охорони праці при виконанні робіт на посіві і збиранні кукурудзи
Розділ 7. Охорона навколишнього природного середовища при вирощуванні кукурудзи після різних попередників в короткоротаційних сівозмінах
Висновки і пропозиції виробництву
Список використаних джерел літератури

Вступ

Кукурудза, як зернова культура, в світовому зерновому балансі після рису і пшениці займає третє місце. Важко собі уявити виробництво тваринницької продукції на високому рівні без використання кукурудзяного силосу при годівлі великої рогатої худоби, а в свинарстві і птахівництві – без кукурудзяного зерна [1, 2].

Кукурудза – культура різнобічного використання. Із загальносвітового виробництва її зерна на годівлю худобі використовують 60%, більше 25% – для харчового призначення, а остання частка використовується для промислової переробки [3].

Ось чому необхідність вирощування і стабільного виробництва зерна є однією з основних проблем агропромислового комплексу. У розв’язанні цього завдання виключна роль належить кукурудзі, одній з найурожайніших культур [4]. Але кукурудза може розкрити свої потенційні можливості лише при застосуванні належного рівня агротехніки [5].

В зв’язку із змінами форм власності господарювання в сільськогосподарську практику вводяться короткоротаційні сівозміни з вузькою спеціалізацією [6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13].

Для підвищення ефективності використання землі в структурі посівних площ таких сівозмін вводяться високопродуктивні зернові культури, серед яких значну частку займає кукурудза.

Вивчення реакцій кукурудзи на її місце в сівозмінах короткої ротації та вплив насичення сівозміни кукурудзою на фітосанітарний стан посівів і стали метою наших досліджень.


Розділ 1

Продуктивність рослин та фітосанітарний стан посівів кукурудзи за різного розміщення її в сівозміні

(Огляд літератури)

Зважаючи на те, що серед зернових культур кукурудза є чи не найеластичнішою до агрофону культурою, то за належної агротехніки її можна вирощувати і в монокультурі, і в беззмінному посіві, і в сівозміні після широкого набору попередників [14]. При цьому кукурудза забезпечує відносно високі і стійкі за роками врожаї.

За біологічними властивостями кукурудза відноситься до культур, які найекономніше витрачають воду. Якщо на утворення одиниці сухої речовини озима пшениця, ячмінь і овес за даними В.С. Цикова [15] використовували 600-800 одиниць води, то кукурудза використовує лише 250-400 одиниць. Але не зважаючи на це, за відносно високого врожаю зерна і стебел на його утворення витрачається, порівняно з іншими зерновими, значно більша кількість вологи – від трьох до шести тисяч тон на гектар посіву. Ось чому в умовах нестійкого і недостатнього зволоження зони Лісостепу попередники для кукурудзи насамперед оцінюють за залишковими запасами ґрунтової вологи, хоч цей критерій є необов’язковим для попередників переважної більшості ярих культур і зернових в тому числі [16].

Серед найпоширеніших попередників кукурудзи найбільше висушують кореневмісний шар грунту рослини цукрових буряків, тому й запаси ґрунтової вологи у більшості випадків залишається після цього попередника на час сівби кукурудзи найменшим. Так, в стаціонарному досліді Драбівської дослідної станції [15], якщо запаси доступної вологи в півтораметровому шарі грунту на час сівби кукурудзи після озимої пшениці, гороху, кукурудзи на силос і кукурудзи складали відповідно 215, 215, 222 і 219 мм, то після цукрових буряків – лише 205 мм. Крім цього з приведених даних видно, що кращі умови вологозабезпечення посівів складається в повторних посівах кукурудзи. Останнє підтверджується і дослідженнями кафедри загального землеробства Уманського державного аграрного університету [17], згідно яких на час сівби кукурудзи запаси доступної вологи в шарі грунту 0-100 см при повторному вирощуванні її в середньому за 10 років були на 14 мм більшими порівняно з ланкою, де кукурудза розміщувалась після одного з найкращих попередників – озимої пшениці.

В районах достатнього зволоження Лісостепу цукрові буряки відносяться до кращих попередників для кукурудзи на зерно, а сама кукурудза як і ярі зернові колосові відноситься до групи допустимих попередників [18] в усіх підзонах.

Так, якщо урожайність кукурудзи в дослідах Ерастівської станції після озимої пшениці складала 37,8-38,4 ц/га, то при розміщенні кукурудзи після ярого ячменю урожайність її знижувалась до 32,7-33,7 ц/га [19].

Негативно реагувала кукурудза на розміщення її після цукрових буряків і соняшнику в дослідах Красноградської станції, де її урожайність складала відповідно 30,9 і 30,0 ц/га, тоді як після озимої пшениці урожайність кукурудзи була на 2,4-3,3 ц/га вищою. Якщо кукурудзу розміщували повторно, або вирощували беззмінно, то її урожайність складала відповідно 31,9 і 30,2 ц/га [20]. Таким чином, урожайність беззмінної кукурудзи практично не відрізнялась від її урожайності при розміщенні після цукрових буряків і соняшників.

Про значне зниження урожайності кукурудзи в повторних посівах свідчать дані кафедри загального землеробства Уманського ДАУ [21]. Якщо різниця між урожайністю кукурудзи, розміщеної після гороху, ячменю та цукрових буряків за три роки досліджень не перевищувала 0,8-3,9 ц/га, то в повторних посівах урожайність кукурудзи проти перелічених попередників знижувалась від 5,3 до 9,2 ц/га.

При оцінці попередників кукурудзи важливе значення має фітосанітарний стан посівів культури.

Якщо в посівах кукурудзи після озимої пшениці і цукрових буряків у дослідах Інституту зернового господарства УААН [25] в середньому за 10 років налічувалось на 1 м2 відповідно 10,4 і 14,7 шт. бур’янів, то після кукурудзи їх чисельність зросла до 42,5 шт. або була більшою відповідно на 309 і 189 %.

В дослідженнях кафедри загального землеробства Уманського ДАУ [22] у посівах кукурудзи в ланці горох–озима пшениця–кукурудза було 29,8 шт./м2 бур’янів, а в посівах третьої кукурудзи в ланці кукурудза–кукурудза–кукурудза в середньому за чотири роки забур’яненість була вищою більше ніж у два рази і досягала 94,2 шт./м2. Таке значне підвищення забур’яненості повторних посівів відбувалося за рахунок просо видних бур’янів – плоскухи звичайної, мишіїв сизого та зеленого – специфічних засмічувачів кукурудзи. Так, якщо частка цих бур’янів при вирощуванні кукурудзи після озимої пшениці складала біля 77%, то в повторних посівах вона зростала до 90%. Цьому сприяла не лише пристосованість просо видних бур’янів до технології вирощування кукурудзи, а й позитивна реакція насіння цих бур’янів на присутність у грунті кореневих решток кукурудзи, виділення з яких стимулювали це насіння до проростання. В публікації також відзначається, що цьому помітно сприяли і сприятливі виділення в грунт фізіологічно активних речовин рослинами кукурудзи.

Про перевагу злакових бур’янів над дводольними в посівах кукурудзи підкреслюють в своїй публікації А.П. Царьов та Е.П. Денисов [23].

На тип засміченості впливають і способи сівби культури-попередника для кукурудзи. Так, за даними А.М. Марущак [24] посіви кукурудзи мали нижчу забур’яненість після стерньових попередників (12,4-12,5 шт./м2) і вищу – після проспаних (26,6-32,4 шт./м2).

Різне місце кукурудзи в сівозміні позначалося і на інших елементах фітосанітарного стану її посівів – ураженість рослин кукурудзяним метеликом і пухирчастою сажкою.

Найбільше уражувались кукурудзяним метеликом та пухирчастою сажкою повторні посіви.

Так, якщо ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою при розміщенні її після цукрових буряків складала 2,15% [22], то в повторному посіві вона вже піднімалась до 4,78%, а на третій рік повторного вирощування – до 6,12%. Це ж стосується ушкодження рослин кукурудзи кукурудзяним метеликом, частка яких у названих варіантах складала відповідно 6,8, 10,2 і 12,8% в середньому за 6 років досліджень.