регистрация / вход

Шляхи покращення використання лісових ресурсів України

Загальна характеристика сучасного стану лісового фонду України Особливості правового регулювання охорони та використання лісових ресурсів в Україні. Рекомендації щодо поліпшення використання лісових ресурсів та аналіз наслідків впровадження їх у життя.

Шляхи покращення використання лісових ресурсів України


Зміст

Вступ…………………………………...……………………….........….…………3

1 Сучасний стан лісового господарства.………………………….................…..4

2 Шляхи покращення використання лісових ресурсів України..................……5

Висновки………………………….........…………………………………..…….11

Список використаної літератури………………….............…………..………...12


Вступ

В цій роботі, на підставі вивчення навчальних посібників, документів та статей, наукової літератури та Лісового кодексу України розглянуто основні шляхи покращення використання лісових ресурсів України.

Актуальність теми полягає в тому, що лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України.

Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів, в тому числі. покрита лісом - 8,6 млн. га. Лісистість республіки досягла лише 14,3%,що значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу (Угорщина - 18%, Франція - 27,8%, Румунія - 28,1%, Польща - 28,7%, Німетчина - 29%, США - 32,7%, Болгарія - 34,4%). Запаси деревини в Україні складають 1,3 млрд. м3 (2008 р.)

Охорона та використання лісових ресурсів в Україні регулюється лісовим законодавством.

Важливим напрямком збереженням лісів є пошук резервів деревинної сировини на засаді його більш раціональної хіміко-механічної переробки, використання замінювачів, комплексне використання листя, гілок, кори, стружки, тирси, коріння та інше.

Об’єктом дослідження цієї роботи є лісові ресурси України та їх шляхи поліпшення.

Метою даної роботи є визначення та узагальнення шляхів покращення використання лісових ресурсів України.

Основними задачами поставленої мети є дослідження сучасного стану лісового господарства та визначення шляхів покращення використання лісових ресурсів України.


1. Сучасний стан лісового господарства

Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України. [4]

Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн га, це становить 15,7 відсотка від території України. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 раза. Запас деревини в лісах зріс в 2,5 раза і досяг 1,8 млрд . Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4,0 на 1 гектар і коливається від 5,0 в Карпатах до 2,5 у Степовій зоні. [2]

Ліси на території України розташовані дуже нерівномірно і сконцентровані переважно в Поліссі та Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності і не досягає оптимального рівня, коли ліси найпозитивніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, протидіють ерозійним процесам.

Ліси України утворюються понад 30 видами дерев, серед яких домінують сосна, дуб, бук, ялина, береза, вільха, ясен, граб, ялиця. Хвойні насадження займають 42% загальної площі, зокрема сосна — 33%. Твердолистяні насадження становлять 43%, зокрема дуб і бук — 32%. Середній вік насаджень перевищив 55 років, іде поступове старіння лісів, що сприяє погіршенню їх санітарного стану. [7]

Особливості, які відрізняють Україну від інших європейських країн щодо лісів і лісового господарства:

відносно низький середній рівень лісистості території країни; зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим), що мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;

переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з обмеженим режимом використання;

високий відсоток заповідних лісів (13,7%), який має стійку тенденцію до зростання;

історично сформована ситуація з закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування більш ніж п'ятдесяти міністерствам, відомствам і організаціям);

значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення; половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду;

близько 0,5 млн гектарів лісів не надані в користування, перебувають на землях запасу у незадовільному стані (самовільно вирубуються, гинуть від пожеж, хвороб, шкідників тощо);

невизначене правове підпорядкування понад 400 тис. гектарів полезахисних лісових смуг, під захистом яких перебуває близько 13 млн гектарів ріллі;

матеріальна база лісової науки і освіти не відповідає світовому рівню. [6]

2. Шляхи покращення використання лісових ресурсів України

Шляхи та засоби розв'язання проблем щодо використання лісових ресурсів полягають у проведенні реформування лісового господарства з використанням позитивного вітчизняного та міжнародного досвіду, поєднанні заходів державної підтримки та впровадження ринкових механізмів у лісовому господарстві, збереженні переважно державної власності на ліси. [4]

1. Підвищення ефективності управління лісовим господарством передбачає: передачу лісів, що перебувають у державній власності, до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі лісового господарства — Держкомлісгоспу та посилення його функцій; підтримку комунальної власності на ліси в межах населених пунктів; підтримку приватної власності на ліси, які створюються на землях, що перебувають у приватній власності; посилення повноважень Державної інспекції з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів Мінприроди України з метою підвищення ефективності здійснення державного контролю.

2. Реформування економічної та фінансової системи ведення лісового господарства передбачає: створення конкурентних засад формування послуг лісовому господарству приватними підприємствами і підприємцями; вдосконалення плати за лісові ресурси через заміну попенної плати на податок з доходу, отриманого від реалізації лісових ресурсів; направлення місцевим громадам частини лісового податку; розробку методики розрахунку рівня плати за використання земель лісового фонду для потреб рекреації, мисливства, промислової заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини тощо; оптимізацію структури та кількості лісогосподарських підприємств з ведення лісового господарства залежно від лісорослинної зони та експлуатаційного чи екологічного значення лісів; звільнення від сплати дивідендів з прибутку у випадку направлення коштів на оновлення основних фондів необхідних для ведення лісового господарства; стимулювання розвитку в лісах рекреаційної та туристичної інфраструктури, еколого-просвітницької діяльності.

3. Вдосконалення ведення лісового господарства передбачає: забезпечення екологічно орієнтованого ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів, з врахуванням ландшафтно-водозбірних принципів ведення лісового господарства, перегляд принципів розподілу лісів за екологічним і господарським значенням та залежно від переваг виконуваних ними функцій, розробка кадастрової оцінки лісів, зменшення обсягів суцільних рубок, заміна їх на поступові і вибіркові, особливо в лісах зелених зон навколо населених пунктів; забезпечення збереження біологічного різноманіття лісів; інвентаризацію та оптимізацію мережі лісових природно-заповідних територій та об'єктів; розв'язання проблеми захисного лісорозведення на державному рівні шляхом інвентаризації полезахисних лісових смуг, закріплення полезахисних лісових смуг за землекористувачами, відновлення агролісомеліоративних служб, законодавчого урегулювання вирішення питання цільового виділення земель під захисне лісорозведення; забезпечення державної підтримки створення захисних насаджень та полезахисних лісових смуг на еродованих землях, що перебувають у приватній і комунальній власності; вдосконалення системи лісокористування (вік, види, способи рубок та їх планування) у розрізі природних зон; проведення лісогосподарських заходів з урахуванням регіональних еколого-економічних та соціальних особливостей, що зокрема передбачають: запровадження технології гірських лісозаготівель на базі природозбережувальних систем машин та механізмів, заміну похідних ялинників на корінні деревостани, проведення робіт на радіоактивно забруднених лісових територіях, спрямованих на реабілітацію лісів, здійснення постійного радіологічного моніторингу, створення та вирощування стійких до екстремальних природних умов Степу лісових біогеоценозів з врахуванням необхідності переведення господарювання на ландшафтно-екологічні принципи; покращення наукового та кадрового забезпечення розвитку лісового господарства; вдосконалення системи лісовпорядкування, інвентаризації і моніторингу лісів на основі геоінформаційних технологій; вдосконалення системи інформаційного забезпечення галузі та впровадження інформаційних технологій у лісове господарство; посилення функцій і ролі Державної лісової охорони (служби), прийняття Положення про Державну лісову охорону (службу); розвиток лісової інфраструктури (дороги, мости, підпірні стінки, гідротехнічні споруди тощо).

4. Ефективне використання лісових ресурсів передбачає: запровадження реалізації заготовленої деревини на конкурсних засадах через аукціони і торги для формування прозорого ринку деревини; створення конкурентних засад формування послуг лісовому господарству приватними підприємствами і підприємцями; визначення заготівлі деревини як кінцевої фази ведення лісового господарства; поступову реструктуризацію лісогосподарських підприємств шляхом відокремлення і створення деревообробних державних підприємств (філій) та реалізація їм деревини на ринкових умовах, враховуючи особливості природних зон; впровадження системи контролю (сертифікатів) походження лісопродукції для забезпечення захисту ринку від незаконно отриманої деревини; гармонізацію національних стандартів у сфері лісового господарства з відповідними міжнародними стандартами.

5. Міжнародна співпраця. Участь України у міжнародних процесах щодо збереження і захисту лісів передбачає: забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України щодо лісів; участь у роботі міжнародних лісівничих організацій; вивчення нових технологій і методів організації та ведення лісового господарства; розширення співпраці між науковими і освітніми організаціями, проведення спільних наукових досліджень; обмін експертами, вченими, спеціалістами, стажерами, а також делегаціями в наукових і навчальних цілях та з метою ознайомлення; обмін інформаційними матеріалами; регіональна прикордонна співпраця з метою координації дій щодо обмеження чисельності шкідників лісу, наслідків стихійних лих і лісових пожеж; участь у міжнародних конгресах, конференціях, виставках. [5]

Треба зазначити типові елементи промислової політики, які доцільно започаткувати і розширити в Україні. Основні з них:

- законодавче прийняття стратегічних, рішень щодо розвитку структурної переорієнтації промисловості, забезпечення контролю за ключовими галузями, внутрішнім ринком та інвестиціями;

- використання фінансової підтримки вітчизняного виробництва;

- формування зовнішньоекономічної політики у відповідності з національними інтересами, розробка і реалізація інноваційно-інвестиційних проектів;

- формування сітки фінансових інститутів господарського спрямування ринкового типу;

- державна підтримка вітчизняного бізнесу виробництва та ринку. [6]

Дослідження і розробка пропозицій щодо структурної перебудови лісового комплексу мають велике значення бо проблему задоволення попиту держави і окремих громадян на деревину та продукцію на деревяній основі за умов нестачі власної сировини можна поставити на друге місце після вирішення проблем забезпечення енергоносіями та газом.

На особливу увагу в цьому аналізі заслуговують обсяги лісового господарства і лісозаготівель які мають тенденцію до зниження. Це пояснюється стабілізацією обсягів садіння лісу лісозаготівель та інших робіт що дає підстави в цілому трактувати цей стан як грубу стратегічну помилку. Іншим незадовільним показником є незначні обсяги виробництва засобів виробництва для лісових галузей, що призвело до недостатнього технологічного рівня виконання робіт і до зниження якості продукції та ефективності. [4]

До основних пріоритетів розвитку галузей належать :

- підвищення рівня використання продуктивності лісових земель;

- досягнення оптимальної структури виробництва деревних ресурсів;

- розвиток вітчизняного машинобудування для лісових галузей;

- підвищення продуктивності функціонуючих деревостанів;

- реконструкція діючих і будівництво нових підприємств, заводів за рахунок усіх можливих джерел фінансування;

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняних видів продукції;

Реалізація завдань структурної перебудови економіки лісових галузей можлива за умови формування моделі господарювання, яка б відображала такі нові сучасні напрями:

- орієнтацію галузевої структури виробництва на розвиток прогресивних видів продукції;

- відтворення лісових ресурсів на багатоцільовій, розширеній основі;

- переорієнтацію капітальних вкладень і структури джерел інвестування на впровадження госпрозрахунку і формування джерел власних ресурсів для лісогосподарського виробництва;

- розширення лісосировинної бази, в основному, шляхом інтенсифікації лісогосподарського виробництва;

- докорінну зміну структури споживання сировини шляхом залучення до виробництва макулатури соломи, вторинних волокнистих матеріалів, деревних відходів а також докорінну зміну структури випуску продукції на деревній основі. [5]


Висновки

Стан справ в якому сьогодні знаходиться лісовий комплекс можна назвати дійсно критичним. Комплекс у сьогоденні стовкнувся з рядом таких проблем – екологічна криза, дефіцитність лісових ресурсів, конкуренція з закордонними виробниками, недостача інвестиційних ресурсів, застрарілість техніки тощо.

Основними напрямками розв’язання проблем розвитку лісового комплексу є: вдосконалення форм управління цим комплексом; комплексне використання наявних деревних ресурсів (власних і завізних); інтенсифікація відтворення лісів і користування лісом.

Реалізація запропонованих шляхів покращення використання лісових ресурсів України можлива за умови розробки концепції господарювання в галузі та пакета нормативних матеріалів, відповідного доопрацювання Лісового Кодексу, а також становлення основних інститутів ринку, які в цілому повинні забезпечити ведення робіт по відтворенню лісів, користуванню лісосировинними ресурсами та їх промисловій переробці на науковій основі. Трансформування існуючої системи може бути і частковим – у порядку експерименту у певних природно-економічних зонах.

А також шляхи покращення лісових ресурсів сприятимуть забезпеченню сталого розвитку і управління лісовим господарством, збільшенню площі лісів держави, збереженню біорізноманіття та невиснажливого лісокористування, задоволенню потреб суспільства в лісових ресурсах, створенню більш сприятливих умов для розвитку підприємництва, створенню нових робочих місць, зменшенню загрози деградації земель, зростанню частки продукції лісового господарства у ВВП, забезпеченню зайнятості та соціальної захищеності працівників лісового сектору; зростанню інвестицій в лісову галузь, а також гармонізації норм ведення лісового господарства України до відповідних критеріїв Європейського Союзу.


Список використаної літератури

1. Лісовий кодекс України.

2. Статистичний щорічник України. 2008 рік. Міністерство статистики України.

3. Сенякевич І. Економіка галузей лісового комплексу // Кіїв. Знання – 2006.

4. Рущак М. Ліси України: управління, експлуатація, відтворення. // Економіка України. 2004р. №6.

5. Медведев Ю. Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопрмислового комплексу : приорітети, структура, ефективність. // Економіка України 2000. №1.

6. Голуб О. Реструктуризувати лісовий фонд україни. // Економіка України 1998. №11.

7. Дяченко Я. “Організація управління лісовим комплексом” // Економіка України 1996 № 7.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий