Реферат з дисципліни
Основи аграрного розвитку і політики
На тему
„Оподаткування сільського господарства в Україні”
Студент 4-го курсу
Факультет Економіка АПК
Заочної форми навчання
спец.6107/1
Новік Є.І.
Київ 2007
План
1. Вступ
2. Цілі оподаткування
3. Система оподаткування в сільському господарстві України
а) ФСП
б) ПДВ
в) інші податки
4. Висновок
5. Список використаної літератури.
1.ВСТУП
У будь-якій економіці необхідно мати фіскальні ресурси для виконання державних функцій. Для того, щоб уряд надав кошти іншим, вони спочатку повинні бути зібрані. Уряд може отримувати доходи з різних джерел і оподаткування є одним із методів переводу ресурсів із приватного у державний сектор .
У багатьох випадках ринковий механізм сам спроможний ефективно пропонувати товари та послуги. Але за певних умов ринок сам не в змозі виробляти оптимальну або найефективнішу кількість продукції і у цьому контексті можна говорити про роль уряду у корегуванні чи поліпшенні функціонування ринкових механізмів. Держава може покращити функціонування ринкових механізмів відносно сільського господарства такими кроками:
а) запровадженням антимонопольного законодавства;
б) оподаткуванням виробників із негативними побічними ефектами та підтримкою виробників із позитивними побічними ефектами;
в) забезпеченням суспільними благами.
Задля виконання цих кроків уряд потребуватиме доходів бюджету.
У ринковій економіці податки мають вплив на багато змінних, враховуючи розподіл доходів (і багатства) та розміщення ресурсів. Тому податкова система відіграє важливу роль у стабілізації економіки. У сільському господарстві система оподаткування може визначати кількість та розміри сільськогосподарських підприємств, їхню організаційну структуру, а також обсяги виробництва та використання землі, робочої сили та капіталу. Крім того, система оподаткування сільського господарства впливає на інші сектори економіки та на макроекономічний баланс країни в цілому.
Процес трансформації в аграрному секторі і економіці загалом є унікальним через те, що на його початковому етапі економічне зростання можна досягти не лише за рахунок залучення відомих чинників, що є визначальними для зростання у довгостроковому періоді, наприклад інвестицій, але і за рахунок виправлення "старих" проблем галузі та створення нових ринкових інституцій. Хоча ці джерела зростання продуктивності через певний час будуть вичерпаними , вони можуть створити солідний потенціал для економічного зростання у коротко і середньостроковій перспективах. Тому побудова ефективної системи оподаткування сільського господарства, яка б усунула велику кількість "старих" неефективних чинників та зупинила появу "нових", повинно розглядатися як важливий крок на шляху створення конкурентноздатного аграрного сектору, що робитиме значні внески у загальний економічний розвиток країни.
Не є секретом, що Україна успадкувала занадто викривлену економіку від Радянського Союзу зі штучно встановленими цінами, неефективними підприємствами, непрактичною законодавчою базою і великою кількістю економічних та адміністративних бар'єрів для обміну ідеями, технологіями та стандартами. В такій економіці податкова система не була розрахована на стимулювання економічного зростання та розподіл доходів і багатства, мінімізуючи при цьому втрати економічної ефективності. Податкова система була більше інструментом розподілу ресурсів та продукції між підприємствами. Тому з початку переходу економіки України від плану до ринку, реформа системи оподаткування була надзвичайно важливим завданням для стимулювання розвитку приватного сектора та надання можливості уряду виконувати свої функції у новому ринковому середовищі.
Історично так склалося, що колективні господарства забезпечували більшість суспільних благ у сільській місцевості. Ці підприємства отримували значну підтримку з бюджету та інших джерел, а також вони були відповідальними за розвиток та підтримку соціальної інфраструктури і несільськогосподарську діяльність — таку, як будівництво, роздрібна торгівля, спорудження доріг, електрифікація та водо постачання, та інші види послуг. Під час перехідного періоду реформованим сільськогосподарським підприємствам більше не потрібно було турбуватися про розвиток сільських територій. Декілька законодавчих актів наказали передати соціальні активи на баланс сільських рад, і на даний час більшість сільськогосподарських підприємств не має у своєму розпорядженні ні будівельних, ні інших бригад. Але оскільки сільські ради не мають відповідного фінансування, від сільськогосподарських підприємств продовжують очікувати забезпечення села всіма послугами, які вони зазвичай надавали в минулому, і, отже, вони залишаються відповідальними за розвиток сільських територій.
Аграрний сектор в Україні має значні податкові пільги та привілеї, включаючи вигоду від фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), пільг зі сплати ПДВ з продажу сільськогосподарської продукції та повернення ПДВ переробними підприємствами виробникам молока та м'яса. Найголовнішою причиною такої системи оподаткування сільського господарства є низький рівень прямої бюджетної підтримки. Крім ФСП та пільг з ПДВ у 2005 році сільськогосподарські виробники почали сплачувати внески до фонду соціального страхування та пенсійного фонду за нижчими від загальних ставками.
На сьогодні сільське господарство України працює у надпривілейованому режимі оподаткування. Податкові канікули повинні були завершитися у 2004 р., але були продовжені до 2010 р. Справедливе податкове навантаження на сільськогосподарські підприємства тісно пов'язане з питанням субсидування сільськогосподарських підприємств.
2.Цілі оподаткування
Ефективна система оподаткування за умов ринкової економіки базується на таких принципах:
• економічна ефективність: податки мають бути такими, щоб мінімізувати втручання у прийняття економічних рішень на ефективних ринках. Такі втручання призводять до економічних втрат, тому й повинні бути обмеженими. Пільговий режим для певного товару/послуги чи сектора призводить до економічних утрат через викривлення рішень щодо виробництва та споживання;
• економічне зростання: податки мають стимулювати економічне зростання через вплив на заощадження та інвестиції. Податкова система повинна мати таку структуру, щоб використовувати фіскальну систему для стабілізації та зростання економіки. Крім того, вона повинна забезпечувати стабільні та оптимальні обсяги доходів держави для фінансування своїх витрат на постачання суспільних благ;
• справедливість: Розподіл податкового навантаження має бути однаковий для всіх. Кожна людина має платити справедливу частку. Громадяни з однаковими можливостями повинні платити однаковий податок (це називають «горизонтальною рівністю»), а громадяни з більшими можливостями повинні платити більше податків (це називають «вертикальною рівністю»). Несправедлива система оподаткування, за якої надаються податкові пільги, зменшує повагу до себе та бажання платити податки;
• простота і стабільність: якщо податкові доходи нестабільні, це негативно впливає на Державний бюджет і виконання його програм. Часті зміни ставок, правил і пільг ускладнюють прийняття довгострокових інвестиційних рішень приватним сектором. У цьому разі податки стають значним джерелом ризику.
Базуючись на вищеописаних принципах оподаткування, важливим завданням уряду України, є створення такої системи оподаткування, яка прискорила б рух від планової до ринкової економіки та була стійкою в довгостроковій перспективі. Податкова система повинна стимулювати функціонування ринків через заохочення приватних підприємців нарощувати виробництво товарів і послуг, забезпечуючи при цьому нейтральність оподаткування між різними секторами економіки та між приватним і державним сектором. У новому ринковому середовищі держава повинна перебрати на себе чимало функцій, які раніше виконували великі підприємства. Тому податкова система повинна забезпечити стабільні та оптимальні доходи бюджету.
Для того, щоб розв'язати окремі проблеми економіки перехідного періоду, нова податкова система повинна націлюватися на зменшення викривлень, як, наприклад, заборгованість зі сплати податків, бартер і корупція. Економічні агенти в Радянському Союзі могли не сплачувати податки. Тож щоб спонукати підприємства та індивідуальних осіб сплачувати податки в ринковому середовищі, потрібно застосувати всеохоплюючий підхід задля зміни такої поведінки без будь-яких винятків.
3. Система оподаткування в сільському господарстві України
З 1991 по 1999 рр. сільськогосподарські підприємства оподатковувалися за правилами загальної податкової системи України лише з деякими виключеннями (наприклад, звільнення від сплати податку на прибуток). З часом через різке скорочення обсягів аграрного виробництва підприємства опинилися в скрутному становищі. Політики почували себе відповідальними за підтримку сектору, а низькі бюджетні надходження не дозволяли надання прямих субсидій, тому введення податкових пільг розглядалося можливим вирішенням багатьох питань. Так в 1999 р. з'явилася нова податкова система сільського господарства України. Створення цієї системи почалося з впровадження фіксованого сільськогосподарського податку. Спочатку ФСП було введено до кінця 2003 р., а в кінці 2003 р. продовжено до 2010 р. Пізніше сільськогосподарських виробників було звільнено від сплати ПДВ. Існуюча податкова система у сільському господарстві України є наступною.