регистрация / вход

Наука як мистецтво проникнення в таїну природи наукові винаходи Китаю

Міністерство освіти і науки України Київський університет ринкових відносин РЕФЕРАТ з дисципліни «Культурологія» на тему: «Наука як мистецтво проникнення в таїну природи

Міністерство освіти і науки України

Київський університет ринкових відносин

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Культурологія»

на тему:

«Наука як мистецтво проникнення в таїну природи

(наукові винаходи Китаю)»

Виконала:

Студентка факультету економіки і менеджменту

1 курсу, групи МЗ/1.4

Спеціальності «Маркетинг»

заочної форми навчання

Повх Владислава Сергіївна

Перевірила:

Київ-2011

План:

Вступ …………………………………………………………………………..3

1 Наукові знання та великі винаходи китайського народу…………...4

2 Китайська писемність……………………………………………………6

3 Конфуцій та його вчення………………………...………………………7

4 Даосизм…………………………………………………..…………………9

5 Китайські майстри………………………………………………………10

Висновок……………………………………………………………………..12

Список використаної літератури…………………………………………13

Вступ

У наше століття бурхливого розвитку науки і техніки, засобів масової інформації нас, здавалося б, важко здивувати чимось новим. Нове невблаганно і шумно вторгалося до нашого життя. І все ж світ неймовірно багатший і різноманітніший, ніж усі відкриття науки, техніки, культури і мистецтва.

Пізнання - найголовніша людська діяльність. Людина, всіма доступними їй, що історично склалися засобами, опановувала навколишній світ. Саме вона створила дві справді могутні сили пізнання природи і самої себе - мистецтво і науку.

Мистецтво виникло раніше науки, ввібравши в себе всі форми людського пізнання. Але згодом ці рушійні сили розділилися. Чому це сталося? Відповідь на це питання ми знайдемо у дослідженні найбільшої історії людського пізнання. Сама ж історія є не що інше, як діяльність. Переслідуючи свої цілі людина, не історія, а саме людина освоює земний світ, черпає свої знання та відчуття з життєвого досвіду.

Наука і техніка не можуть не впливати на світосприйняття людей, а отже, і на їх психології. Але чи існує взаємовплив між мистецтвом і наукою? На мою думку , наука і мистецтво не тільки безспірно впливають одне на одного, а й змагаються в відкритті: перша – допомагає відкрити таємниці природи, друга – людської душі. Світ науки може бути одним з багатьох об’єктів до яких звертається мистецтво, але чи може сама наука бути мистецтвом? Саме це питання я наважуся розглянути в цій роботі на прикладі історичних винаходів та культурних традицій стародавнього Китаю.

1 Наукові знання та великі винаходи китайського народу

Стародавні китайські астрономи уявляли світ у вигляді величезного яйця. Земля була подібною до жовтка, а небо до шкаралупи. До неба були прикріплені світила, які разом з небом оберталися навколо Землі. Придворні астрологи складали гороскопи та інші астрологічні прогнози. Саме зацікавленість у влаштуванні світу дозволила їм досягли великих успіхів в астрономії. Вони вміли передбачати місячні і сонячні затемнення, навіть появу комет. Вперше виявили плями на Сонці.

У добу розквіту культури в імперії Хань була заснована академія, організовувались бібліотеки, держава підтримувала письменників, вчених. Сприятливий для розвитку культури період правління другої династії Хань ознаменувався багатьма науковими відкриттями, білышість з яких пов’язана з іменами математиків Чжан Жуна ( I століття нашої ери) та Чжан Хена (78-139 роки). Чжан Жун розрахував взаємозв’зок між швидкістю течії води і опадами, що дозволило більш правильно будувати ірігаційні споруди. Китайські математики знали десяткові дроби, вперше в історії винайшли від'ємні числа.


Величезні простори країни спонукали військових та купців до винайдення компасу. Він складався з квадратної залізної пластинки та магнітної "ложки", яка вільно оберталася на відшліфованій поверхні пластинки.


Ручка "ложки" завжди показувала на південь. У II столітті нашої ери в Китаї був винайдений глобус.

Розширення кордонів Китайської держави і чіткий адміністративний поділ країни викликали ранню появу і значний розвиток географії. Вже в добу Чжоу чиновники складали звіти про стан окремих провінцій головним чином з точки зору прибутковості земель. Один з таких перероблених звітів ввійшов в якості розділу в книгу "Щу цзин". В цьому розділі, складеному біля VIII столітті до нашої ери поданий географічний опис Китаю, поділеного на дев’ять провінцій. Докладно описуються гори, ріки, землі, податки кожної провінції. Географічні описи Китаю збереглися і в інших письмових пам’ятках.

Найважливішим винаходом китайців був папір. Його виготовляли з ганчірок, кори дерев та бамбука. Спочатку бамбук (ганчірку чи кору дерева) вимочували у воді, щоб розм'якшити. Потім його подрібнювали і кип'ятили в казані, отримуючи таким чином паперову масу. В цю масу робітник занурював тонку сітку, на якій збирались у плівку волокна паперової маси. Сітку віджимали під пресом і сушили. Висушений аркуш паперу відокремлювали від сітки. У Китаї вперше навчилися виготовляти тонкі шовкові тканини. У давнину китайські лікарі рекомендували своїм хворим цілющий підбадьорюючий засіб – чай. Пізніше його почали вживати як напій.

Китайці винайшли порох. Вони використовували його для влаштування феєрверків на святах.


У 134 році нашої ери вчений Чжан Хен винайшов перший у світі сейсмограф – прилад для визначення коливань ґрунту (землетрусів). Він був зроблений з латуні у вигляді бочонка з 8 драконами на його поверхні. Дракони вказували на всі сторони світу, а довкола сиділи жаби з розкритими ротами. У пащі драконів було по кульці. Під час коливання


ґрунту з пащі одного з драконів викочувалась кулька і падала в рот у жабі. Так визначався напрям центру землетрусу.

Найвидатнішим китайським істориком був Сама Цянь, який жив наприкінці II - на початку І століття до нашої ери. Його праця називається "Ші Цзі" ("Історичні записки"). Будучи державним чиновником, Сима Цянь об'їхав майже всю країну і зібрав багато писемних джерел. Він записував розповіді учасників і свідків недавніх історичних подій, а також усні оповіді про далеке минуле. У своїх "Історичних записках" Сима Цянь виклав історію Китаю від найдавніших часів до кінця II століття до нашої ери.

2 Китайська писемність


Писемність в Китаї виникла ще в сиву давнину в третьому тисячолітті до нашої ери. Археологи знайшли багато старовинних предметів з написами: це посуд, кістки для ворожіння, панцири черепах. В період правління


династії Цінь було запроваджено єдине для всієї країни письмо. Воно дійшло до наших днів майже без змін. Знаками в китайському письмі є ієрогліфи. Кожен ієрогліф означав окреме слово. У давньокитайському письмі використовувалось близько 10 тисяч ієрогліфів. Розділових знаків не існувало. Тому навчання грамоти вимагало багато часу й зусиль. Спочатку китайці писали на панцирах черепах, кістках тварин та на бронзовому посуді.


У І тисячолітті до нашої ери китайці писали пензликом на дощечках з бамбука. Пензлик вмочали в лак, виготовлений із соку дерева. За допомогою шкіряного чи шовкового шнурка бамбукові дощечки з'єднували в особливу книгу. Подібна книга могла займати цілий віз, а то й більше.


Згодом китайці почали використовувати для письма шовкові стрічки. На них було зручно писати, але шовк на той час був дуже дорогим матеріалом.

Наприкінці І тисячоліття до нашої ери почали писати на папері. Папір був значно дешевшим за шовк та зручнішим, аніж бамбукові дощечки. Ієрогліфи писали стовпчиками згори донизу.

3 Конфуцій та його вчення


Народився Конфуцій в 551 році до нашої ери. Родина, до якого він належав, колись була знатною та багатою, але потім збідніла і вже не займало колишнього становища. Не дивлячись на скромний достаток, маленький Кун (Конфуцій) старанно вчився. Коли юнак підріс, його призначили наглядачем комор і державних земель. Свої обов'язки він виконував сумлінно. Крім того, він збирав перекази про давнину. Уже в 30 років Конфуцій створив першу в Китаї приватну школу. Слава про його розум та добре виховання поширилася по країні. Він


став поважним вчителем. З усіх країн приходили юнаки, щоб слухати його настанови і стати його учнями.


Конфуцій вчив, що кожен громадянин повинен неухильно виконувати "ритуал і церемоніал", дотримуватися давніх народних традицій, встановлених норм поведінки. Лише за цієї умови можна досягти в країні процвітання та злагоди. Передусім, як вчив мудрець, потрібно шанобливо ставитися до батьків та старших за віком. Адже міцна сім`я – це запорука сильної держави.

Конфуцій вчив, що володар повинен бути володарем, чиновник – чиновником, батько – батьком, син – сином.

"Платіть добром за добро, а за зло віддячуйте по справедливості", – повчав Конфуцій.

Конфуцій подорожував країною, намагався переконати правителів справедливо керувати народом. Володарі зустрічали його з почестями, проте не завжди виконували його поради.

Учні Конфуція викладали його вчення у вигляді їхніх бесід з учителем. Пізніше вони були зібрані в 13 книг.

Помер Конфуцій в 73-річному віці. Його вчення поширювалось в усьому Китаї.

4 Даосизм

Великого поширення у Стародавньому Китаї набуло вчення даосизму. Саме слово "даосизм" походить від слова "дао", що значить "шлях", або "основа світу". Виникнення цього вчення пов'язане з ім'ям давнього мудреця – Лао Цзи, який жив у VI-V столітті до нашої ери. В перекладі його ім’я означає старий філософ. Легенда розповідає, що він народився з сивим волоссям і тому був названий "Лао" – "старий". За значенням і популярністю Лао Цзи вважають другим після Конфуція мудрецем Китаю. Його вчення викладено у відомій книзі "Дао-де-цзін", що означає "Книга про шлях і добрі справи”. Послідовники даосизму були проти нерівності в суспільстві та засуджували війни. "Хороше військо – засіб, який породжує нещастя, його ненавидять всі... Прославляти себе перемогою – це значить радіти з убивства людей. Ті, хто радіє з убивства людей, не можуть завоювати співчуття в країні... Коли убивають багатьох людей, то від цього слід гірко плакати. Перемогу Треба відзначати похоронною процесією", – зазначав Лао Цзи. Він виступав проти багатства та розкоші знаті, поборів влади, які доводили народ до злиднів. Великий мудрець засуджував жорстоких правителів і свавілля чиновників.

Лао Цзи висунув принцип "недіяння". З одного боку, воно виражало вимогу до правителів не гнобити народ і дати йому вільно розвиватися. З другого – "недіяння" містило заклик до народу повернутися до природи, до "золотого віку", коли не було кровопролитних воєн і суперечок, які роздирали суспільство.

Послідовники даосизму відкидали жертвоприношення небу, землі, річкам, горам тощо. Даоські ченці були вмілими ворожбитами, магами, шаманами і дбайливо ставились до народних традицій та обрядів.

5 Китайські майстри


Стародавні китайці досягли високої майстерності в обробці міді й бронзи. Про це свідчать матеріали археологічних розкопок. Бронзовий посуд прикрашався золотом, сріблом, коштовним камінням. На посудинах зображували сцени полювання і військових походів.


Китайці раніше, ніж досі вважалося, винайшли фарфор. Вже в період другої династії Хань китайці вміли виготовляти порцеляновий посуд.


У Стародавньому Китаї будинки будували з дерева, і тому вони не збереглися до нашого часу. Проте до нас дійшли їх глиняні макети. Китайські архітектори створили своєрідний стиль багатоярусного будинку.


До нашого часу збереглися чудові рельєфи на надгробних кам'яних плитах. В основному на них зображувались картини жнив, полювання. Стіни склепів прикрашали похоронними фресками. На них зображувались побутові картини, наприклад виїзд на колісницях.

До нас дійшло багато пісень Стародавнього Китаю, які були записані в "Книгу пісень" (Шіцзін). Важливе значення в Стародавньому Китаї надавалося танцям і музиці.

Висновок

Китайська цивілізація зазнала великого розквіту з стародавніх часів. Вона створила академії при них бібліотеки, почесним було ставлення до письменників. Майстри стародавнього Китаю вправно обробляли мідь та бронзу. Архітектори створили власний своєрідний стиль в будівництві.

Писемність виникла дуже давно, цьому є багато підтверджень. Великим відкриттям для Китайців було винайдення паперу, пороху та компаса.

В часи конфуціанства значного розвитку досягла соціальна та політична свідомість.

Таким чином простежується величезний вплив науки на культурне життя стародавнього Китаю, який є формотворчим джерелом для розвиту та процвітання Китайського народу.

Список використанної літератури

1 Пєнкін М. "МИСТЕЦТВО І НАУКА", М. 1982.

2 ГЕТЕ І. "ПРО МИСТЕЦТВО", М., 1975;

3 Всесвітня історія книги. Вип. 1. Історія писемної та рукописної книги: Навч. посібник /КДІК; Уклад. Г.І. Ковальчук. – К., 2005 - 63с.

4 Интернет ресурс: http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=1124&lang=uk

5 Бичко А.К. та ін. “Теорія та історія світової та вітчизняної культури”. – К.: Либідь, 1992. – 392 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий