Наука як мистецтво проникнення в таїну природи наукові винаходи Китаю (стр. 1 из 2)

Міністерство освіти і науки України

Київський університет ринкових відносин

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Культурологія»

на тему:

«Наука як мистецтво проникнення в таїну природи

(наукові винаходи Китаю)»

Виконала:

Студентка факультету економіки і менеджменту

1 курсу, групи МЗ/1.4

Спеціальності «Маркетинг»

заочної форми навчання

Повх Владислава Сергіївна

Перевірила:

Київ-2011

План:

Вступ …………………………………………………………………………..3

1 Наукові знання та великі винаходи китайського народу…………...4

2 Китайська писемність……………………………………………………6

3 Конфуцій та його вчення………………………...………………………7

4 Даосизм…………………………………………………..…………………9

5 Китайські майстри………………………………………………………10

Висновок……………………………………………………………………..12

Список використаної літератури…………………………………………13

Вступ

У наше століття бурхливого розвитку науки і техніки, засобів масової інформації нас, здавалося б, важко здивувати чимось новим. Нове невблаганно і шумно вторгалося до нашого життя. І все ж світ неймовірно багатший і різноманітніший, ніж усі відкриття науки, техніки, культури і мистецтва.

Пізнання - найголовніша людська діяльність. Людина, всіма доступними їй, що історично склалися засобами, опановувала навколишній світ. Саме вона створила дві справді могутні сили пізнання природи і самої себе - мистецтво і науку.

Мистецтво виникло раніше науки, ввібравши в себе всі форми людського пізнання. Але згодом ці рушійні сили розділилися. Чому це сталося? Відповідь на це питання ми знайдемо у дослідженні найбільшої історії людського пізнання. Сама ж історія є не що інше, як діяльність. Переслідуючи свої цілі людина, не історія, а саме людина освоює земний світ, черпає свої знання та відчуття з життєвого досвіду.

Наука і техніка не можуть не впливати на світосприйняття людей, а отже, і на їх психології. Але чи існує взаємовплив між мистецтвом і наукою? На мою думку , наука і мистецтво не тільки безспірно впливають одне на одного, а й змагаються в відкритті: перша – допомагає відкрити таємниці природи, друга – людської душі. Світ науки може бути одним з багатьох об’єктів до яких звертається мистецтво, але чи може сама наука бути мистецтвом? Саме це питання я наважуся розглянути в цій роботі на прикладі історичних винаходів та культурних традицій стародавнього Китаю.

1 Наукові знання та великі винаходи китайського народу

Стародавні китайські астрономи уявляли світ у вигляді величезного яйця. Земля була подібною до жовтка, а небо до шкаралупи. До неба були прикріплені світила, які разом з небом оберталися навколо Землі. Придворні астрологи складали гороскопи та інші астрологічні прогнози. Саме зацікавленість у влаштуванні світу дозволила їм досягли великих успіхів в астрономії. Вони вміли передбачати місячні і сонячні затемнення, навіть появу комет. Вперше виявили плями на Сонці.

У добу розквіту культури в імперії Хань була заснована академія, організовувались бібліотеки, держава підтримувала письменників, вчених. Сприятливий для розвитку культури період правління другої династії Хань ознаменувався багатьма науковими відкриттями, білышість з яких пов’язана з іменами математиків Чжан Жуна ( I століття нашої ери) та Чжан Хена (78-139 роки). Чжан Жун розрахував взаємозв’зок між швидкістю течії води і опадами, що дозволило більш правильно будувати ірігаційні споруди. Китайські математики знали десяткові дроби, вперше в історії винайшли від'ємні числа.

Величезні простори країни спонукали військових та купців до винайдення компасу. Він складався з квадратної залізної пластинки та магнітної "ложки", яка вільно оберталася на відшліфованій поверхні пластинки.

Ручка "ложки" завжди показувала на південь. У II столітті нашої ери в Китаї був винайдений глобус.

Розширення кордонів Китайської держави і чіткий адміністративний поділ країни викликали ранню появу і значний розвиток географії. Вже в добу Чжоу чиновники складали звіти про стан окремих провінцій головним чином з точки зору прибутковості земель. Один з таких перероблених звітів ввійшов в якості розділу в книгу "Щу цзин". В цьому розділі, складеному біля VIII столітті до нашої ери поданий географічний опис Китаю, поділеного на дев’ять провінцій. Докладно описуються гори, ріки, землі, податки кожної провінції. Географічні описи Китаю збереглися і в інших письмових пам’ятках.

Найважливішим винаходом китайців був папір. Його виготовляли з ганчірок, кори дерев та бамбука. Спочатку бамбук (ганчірку чи кору дерева) вимочували у воді, щоб розм'якшити. Потім його подрібнювали і кип'ятили в казані, отримуючи таким чином паперову масу. В цю масу робітник занурював тонку сітку, на якій збирались у плівку волокна паперової маси. Сітку віджимали під пресом і сушили. Висушений аркуш паперу відокремлювали від сітки. У Китаї вперше навчилися виготовляти тонкі шовкові тканини. У давнину китайські лікарі рекомендували своїм хворим цілющий підбадьорюючий засіб – чай. Пізніше його почали вживати як напій.

Китайці винайшли порох. Вони використовували його для влаштування феєрверків на святах.

У 134 році нашої ери вчений Чжан Хен винайшов перший у світі сейсмограф – прилад для визначення коливань ґрунту (землетрусів). Він був зроблений з латуні у вигляді бочонка з 8 драконами на його поверхні. Дракони вказували на всі сторони світу, а довкола сиділи жаби з розкритими ротами. У пащі драконів було по кульці. Під час коливання

ґрунту з пащі одного з драконів викочувалась кулька і падала в рот у жабі. Так визначався напрям центру землетрусу.

Найвидатнішим китайським істориком був Сама Цянь, який жив наприкінці II - на початку І століття до нашої ери. Його праця називається "Ші Цзі" ("Історичні записки"). Будучи державним чиновником, Сима Цянь об'їхав майже всю країну і зібрав багато писемних джерел. Він записував розповіді учасників і свідків недавніх історичних подій, а також усні оповіді про далеке минуле. У своїх "Історичних записках" Сима Цянь виклав історію Китаю від найдавніших часів до кінця II століття до нашої ери.

2 Китайська писемність

Писемність в Китаї виникла ще в сиву давнину в третьому тисячолітті до нашої ери. Археологи знайшли багато старовинних предметів з написами: це посуд, кістки для ворожіння, панцири черепах. В період правління

династії Цінь було запроваджено єдине для всієї країни письмо. Воно дійшло до наших днів майже без змін. Знаками в китайському письмі є ієрогліфи. Кожен ієрогліф означав окреме слово. У давньокитайському письмі використовувалось близько 10 тисяч ієрогліфів. Розділових знаків не існувало. Тому навчання грамоти вимагало багато часу й зусиль. Спочатку китайці писали на панцирах черепах, кістках тварин та на бронзовому посуді.

У І тисячолітті до нашої ери китайці писали пензликом на дощечках з бамбука. Пензлик вмочали в лак, виготовлений із соку дерева. За допомогою шкіряного чи шовкового шнурка бамбукові дощечки з'єднували в особливу книгу. Подібна книга могла займати цілий віз, а то й більше.

Згодом китайці почали використовувати для письма шовкові стрічки. На них було зручно писати, але шовк на той час був дуже дорогим матеріалом.

Наприкінці І тисячоліття до нашої ери почали писати на папері. Папір був значно дешевшим за шовк та зручнішим, аніж бамбукові дощечки. Ієрогліфи писали стовпчиками згори донизу.

3 Конфуцій та його вчення

Народився Конфуцій в 551 році до нашої ери. Родина, до якого він належав, колись була знатною та багатою, але потім збідніла і вже не займало колишнього становища. Не дивлячись на скромний достаток, маленький Кун (Конфуцій) старанно вчився. Коли юнак підріс, його призначили наглядачем комор і державних земель. Свої обов'язки він виконував сумлінно. Крім того, він збирав перекази про давнину. Уже в 30 років Конфуцій створив першу в Китаї приватну школу. Слава про його розум та добре виховання поширилася по країні. Він

став поважним вчителем. З усіх країн приходили юнаки, щоб слухати його настанови і стати його учнями.

Конфуцій вчив, що кожен громадянин повинен неухильно виконувати "ритуал і церемоніал", дотримуватися давніх народних традицій, встановлених норм поведінки. Лише за цієї умови можна досягти в країні процвітання та злагоди. Передусім, як вчив мудрець, потрібно шанобливо ставитися до батьків та старших за віком. Адже міцна сім`я – це запорука сильної держави.

Конфуцій вчив, що володар повинен бути володарем, чиновник – чиновником, батько – батьком, син – сином.

"Платіть добром за добро, а за зло віддячуйте по справедливості", – повчав Конфуцій.

Конфуцій подорожував країною, намагався переконати правителів справедливо керувати народом. Володарі зустрічали його з почестями, проте не завжди виконували його поради.

Учні Конфуція викладали його вчення у вигляді їхніх бесід з учителем. Пізніше вони були зібрані в 13 книг.

Помер Конфуцій в 73-річному віці. Його вчення поширювалось в усьому Китаї.

4 Даосизм

Великого поширення у Стародавньому Китаї набуло вчення даосизму. Саме слово "даосизм" походить від слова "дао", що значить "шлях", або "основа світу". Виникнення цього вчення пов'язане з ім'ям давнього мудреця – Лао Цзи, який жив у VI-V столітті до нашої ери. В перекладі його ім’я означає старий філософ. Легенда розповідає, що він народився з сивим волоссям і тому був названий "Лао" – "старий". За значенням і популярністю Лао Цзи вважають другим після Конфуція мудрецем Китаю. Його вчення викладено у відомій книзі "Дао-де-цзін", що означає "Книга про шлях і добрі справи”. Послідовники даосизму були проти нерівності в суспільстві та засуджували війни. "Хороше військо – засіб, який породжує нещастя, його ненавидять всі... Прославляти себе перемогою – це значить радіти з убивства людей. Ті, хто радіє з убивства людей, не можуть завоювати співчуття в країні... Коли убивають багатьох людей, то від цього слід гірко плакати. Перемогу Треба відзначати похоронною процесією", – зазначав Лао Цзи. Він виступав проти багатства та розкоші знаті, поборів влади, які доводили народ до злиднів. Великий мудрець засуджував жорстоких правителів і свавілля чиновників.