Смекни!
smekni.com

Заходи по профілактиці та лікуванні хвороб риб. Хвороби коропа (стр. 1 из 3)

ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ ХВОРОБ РИБ

Хвороби риб можуть завдавати великої шкоди рибництву, тому для успішного розведення риби, отримання високої продуктивності водойм важливо знати і вміти діагностувати найбільш поширені захворювання риб, ефективно здійснювати профілактичні заходи. В одних випадках хвороба викликається збудником (паразитом), що потрапляє в організм риби, в інших риба захворює при нестачі або, навпаки, надлишку деяких розчинених у воді речовин, різких коливаннях температури води, механічних пошкоджень, а також недостатньому або неповноцінному харчуванні.

Хвороби риб поділяють на інфекційні, збудниками яких є бактерії, віруси, гриби або водорості, та інвазійні, викликані тваринами паразитами: найпростішими, гельмінтами, ракоподібними та ін.

Виникнення захворювань тісно пов'язане з багатьма факторами, що впливають на життя риб у водоймі. Так, наприклад, надлишок сірководню або недолік кисню в ставкової воді, вплив стічних вод, які потрапляють у ставки, та інші негативні чинники знижують стійкість риб до захворювань, сприяють поширенню хвороб. Тому при постановці діагнозу необхідно не тільки визначити збудника, а й враховувати фактори, які могли б спровокувати спалах хвороби або стати безпосередньою причиною її.

Для запобігання захворювань риб обов'язковим є проведення лікувально-профілактичних заходів. Велику роль у профілактиці захворювань грають виконання рибоводно-біотехнічних заходів, дотримання технології вирощування риби, використання доброякісних кормів, особливо при вирощуванні риби в садках та басейнах. Надмірна щільність посадки, різкі коливання температури води, недолік кисню та інші стрес-фактори викликають зниження загальної резистентності організму риб. У ослаблених риб захворювання можуть бути викликані вірулентними або умовно-патогенними мікроорганізмами, в тому числі типовими представниками водної мікрофлори. До таких захворювань належать міксобактеріози, бактеріальна геморагічна септицемія (краснуха, або аеромоноз), деякі інвазії.

Для профілактики захворювань виключно ефективно використання полікультури, наприклад вирощування коропа з білим і чорним амурами, білим і строкатим товстолобика. Ці риби не тільки більш стійкі до небезпечних для коропа захворювань, але й при їх спільному вирощуванні значно покращують екологічний стан водойм. Одночасно знижується рівень паразитарних захворювань, оскільки ці риби поїдають зоопланктон і бентос, окремі представники якого є проміжними господарями багатьох ендопаразитів.

Успішна боротьба з хворобами риб неможлива без своєчасного виконання комплексу спільних лікувально-профілактичних заходів, обов'язкових у технологічному процесі. Це антипаразитарні обробки риби навесні і восени безпосередньо в ставках органічними барвниками, регулярне внесення вапна по воді у ставки при накопиченні в них органічних речовин і хвороботворних мікроорганізмів.

Зупинимося на найбільш поширених захворюваннях риб, а також методи діагностики та боротьби з цими хворобами.

Бактеріальна геморагічна септицемія (краснуха, або аеромоноз). Це найбільш небезпечне, масове захворювання коропа і деяких інших коропових риб. До нього сприйнятливі і рослиноїдні риби при екстремальних умовах їх змісту.

При захворюванні риб відбувається почервоніння поверхні тіла, виникають червоні плями (підшкірні крововиливи). Нерідко спостерігаються виразки, черевна водянка, витрішкуватість і шершавість луски. Захворювання може протікати в гострій або хронічній формі. Гостра форма хвороби характеризується черевної водянкою, хронічна - виразками на поверхні тіла.

На виникнення і перебіг хвороби істотно впливає температура води. Спалахи захворювання зазвичай відзначаються навесні або на початку літа. Хвороба тягнеться все літо і загасає восени.

У північних районах захворювання зустрічається рідше і менш небезпечно, ніж у південних районах. На перебіг хвороби впливає і вік риби. На півдні короп хворіє з однорічного віку, на півночі - занедужують старші вікові групи, в тому числі виробники.

У перехворілих коропів виробляється імунітет до цього захворювання. Якщо при повторному зараженні риба і захворює, то в більш слабкій формі. Поширенню хвороби сприяють щільні посадки риб. Фактором, що провокує захворювання, також вважається травматизм риб.

Першою ознакою цього захворювання є порушення функції видільної системи, в результаті чого відбувається накопичення рідини в різних частинах тіла: у черевній порожнині (водянка), в лускаті кишеньках (шершавість луски та шкірні пухирі), в заочноямкові просторі (витрішкуватість). Гострий перебіг хвороби спостерігається протягом 2-3 тижнів і супроводжується високою смертністю риб. До літа хвороба переходить у хронічну форму, відзначається почервоніння поверхні тіла риб. Зазвичай червоніє нижня частина тіла, але в ряді випадків червонуватий відтінок набуває вся поверхня тіла риби. На місці крововиливів руйнується тканина і утворюються виразки спочатку неглибокі, а згодом досягають такої глибини, що видно м'язи. До кінця літа виразки можуть зажити, а на їх місці утворюється рубець. У хворих риб спостерігаються значні зміни внутрішніх органів. Збільшуються печінка і жовчний міхур. Хворі риби перестають харчуватися, уповільнюється їхній ріст.

Для лікування і профілактики аеромонозу використовують заходи профілактики та медикаментозні засоби. Заходи профілактики захворювання спрямовані на те, щоб попередити проникнення заразного початку у водойму. Посадковий матеріал слід завозити тільки з благополучних по даному захворюванню рибоводних господарств. Під час транспортування і пересадки риб необхідно оберігати їх від ударів і поранень. Для дезінфекції слід просушувати дно ставків після спуску води. Важливо також дезінфікувати тару, знаряддя лову. Одним із заходів з оздоровлення ставків, що попереджають захворювання аеромонозу, є літування ставків. Просихання дна ставка, прямий вплив променів сонця знищують заразний початок в ложі водойми.

Медикаментозні засоби аеромонозу використовують як в профілактичних, так і в терапевтичних цілях. Найбільш ефективні фуразолідон і антибіотики. З них широко використовується левоміцетин, який згодовують рибам, купають їх у розчині або вводять внутрішньочеревно (1-2 мг на 100 г маси тіла).

Хвороби зябрового апарату і токсикози риб. Одна з масових хвороб коропа, поширена переважно в південних і центральних районах, - бранхіомікоз (зяброва гниль). Збудник цього захворювання - гриб бранхіоміцес сангвініс. Він має вигляд розгалужених, досить товстих ниток, всередині яких розвиваються спори. Він живе в кровоносних судинах зябер риб.

Бранхіомікоз - літнє захворювання, що дає спалах у жарку пору року, коли температура води перевищує 20°С. Важливим фактором, що сприяє появі та розвитку бранхіомікоза, є високий вміст у воді органічних речовин.

Перебуваючи всередині кровоносних судин зябер, нитки гриба закупорюють просвіт судин, викликаючи нерівномірне постачання кров'ю різних ділянок зябер. У результаті одні ділянки переповнюються кров'ю, інші знекровлюються. Через деякий час настає омертвіння зблідлих ділянок зябер. Потім вони загнивають і розпадаються. На місці загнили ділянок розвиваються гриби сапролегнія, що прискорюють руйнування зябер.

Перші ознаки захворювання відзначаються лише за кілька днів до загибелі риб. Хворі риби перестають брати корм, збираються біля припливу води. Сильно уражені особини не реагують на роздратування.

При бранхіомікозі здійснюють в основному профілактичні заходи. Ставки, в яких спостерігалася хвороба, з осені необхідно осушувати. Ефективно літування ставків. У жаркий час необхідно забезпечити максимум проточності води. При підвищенні окислюваності води припиняють годування та внесення добрив. Для лікування хвороби застосовують мідний купорос (з розрахунку 0,25 мг / л) у поєднанні з марганцевокислим (перманганатом) калієм (0,1 мг / л) при експозиції 24 год. Хороший ефект надає внесення розчину негашеного вапна по воді з розрахунку 15 - 20 кг на 1000 м2. Вапно необхідно вносити влітку через кожні 2 тижні.

Токсикози риб виникають внаслідок підвищеного вмісту у воді фосфорорганічних сполук (пестицидів), аміаку, сірководню та інших токсичних сполук. При отруєнні риб аміаком для його детоксикації вносять хлорне вапно (1-3 г/м3) протягом трьох днів. При отруєнні пестицидами рекомендується згодовувати премікс, додаючи його в корм у кількості 30%. До складу преміксу входять бенто-нітовая глина і активоване вугілля. З цією метою застосовують і цеоліт.

Іхтіофтіріоз. Це захворювання багатьох прісноводних риб, що викликається ресничной інфузорією іхтіофтіріус. Тіло паразита округле діаметром до 1 мм. На його поверхні розташовуються ряди вій. Паразит живе під епітелієм шкіри і ясабр риби-хазяїна. Розмноження іхтіофтіріус проходить поза тіла господаря. Дочірні клітини, звані бродяжками, мають округлу форму. Потрапивши на рибу, бродяжки впроваджуються під епітелій, ростуть і дозрівають. Тривалість життя бродяжок у воді до 2 діб. Найбільш сприятлива температура для розвитку іхтіофтіріус 25-26 ° С.

При сильному зараженні з хворої риби сходить епітелій, вона задихається, прагне до припливу води і гине.

Для боротьби з іхтіофтіріозом необхідна профілактика. Не рекомендується містити в одному ставку рибу старших вікових груп і молодь. Необхідно ретельно осушувати ставок і просушувати його ложі. Лікувати хворих риб складно, тому що, перебуваючи під епітелієм, паразит надійно захищений від дії препаратів. У зв'язку з цим основним заходом є знищення вільноплаваючих стадій паразита - бродяжок. Для цієї мети використовують кухонну сіль або органічні барвники. Концентрація кухонної солі становить 6 кг/м3 води. Витримують рибу в такому сольовому розчині 6-11 добу в залежності від температури води. Чим вище температура води, тим коротше термін утримання риби в солоній воді. Ці ванни нешкідливі для риб і при правильному дотриманні експозиції гарантують повне одужання.