регистрация / вход

Трояндова попелиця та заходи захисту від неї

Історія вивчення трояндової попелиці. Біологічна характеристика виду, особливості його екології. Огляд прийомів і методів щодо обмеження чисельності шкідника та їх ефективність. Вирощуванням чайно-гібридних троянд на продаж в компанії УЦЛМ "Флорахаус".

Кабінет міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування

Кафедра ентомології і біозахисту

Курсова робота по сільськогосподарській ентомології

"Трояндова попелиця та заходи врегулювання її чисельності"

студентки ФЗР I I-вищої освіти

Бігун О.І.

Київ-2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історія вивчення трояндової попелиці

1.1 Систематика шкідника

1.2 Біологічна характеристика виду

1.3 Особливості екології попелиць

Розділ 2. Огляд прийомів і методів щодо обмеження чисельності шкідника та їх ефективність

2.1 Методи обліку і прогнозування розмноження видів, які вивчаються

Розділ 3. Система заходів культури від основних видів шкідників

Розділ 4. Розрахункова частина

4.1 Загальні відомості про господарство

4.2 Агрокліматична і ґрунтова характеристика району

4.3 Опис культури

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Квітникарство закритого ґрунту для України є однією з молодих галузей. Розвитку його сприяє завіз із західних країн Європи значної кількості посадкового матеріалу декоративних культур. Із числа квітів, що вирощуються для реалізації у квітникарських господарствах особливе місце та поширення належить трояндам, які користуються великим попитом у населення. Це ставить перед господарствами першочергову задачу - збереження декоративності квіткової продукції. Проте, зовнішній вигляд квітів в значній мірі погіршується в результаті заселення шкідливими комахами та кліщами, ураження збудниками хвороб. Тому, в міру розвитку культури закритого ґрунту, вивчається і видовий склад шкідливих організмів, біологічні властивості їх розвитку, та проводиться пошук заходів захисту рослин від них. Вирощування троянди має свої особливості, тому розвиток кліщів і комах, що пристосувались до живлення на цих культурах, теж має свої особливості.

Знання фітосанітарного стану в теплицях і умов, які впливають на нього, дає можливість розробляти і удосконалювати раціональну систему захисту культур від шкідливих організмів. Екологія шкідників тепличних рослин, взаємовідносини між фітофагами і рослинами вивчені недостатньо.

Мікроклімат, який формується у насадженнях рослин, відзначається факторами, які відповідають біологічним вимогам рослин троянди, а також є сприятливими для розвитку комплексу шкідників цієї культури.

В сучасних умовах для удосконалення існуючої системи захисту троянди потрібно вивчення основних видів шкідників, факторів регулювання їх чисельності шляхом застосування різних методів захисту рослин.

Періодичні спалахи масового розмноження попелиці призвели до необґрунтованих суцільних обробок пестицидами, що, в свою чергу, сприяло знищенню корисної мікрофлори, ентомофауни, порушенню зв’язків, які склалися в ентомокомплексах, забрудненню навколишнього середовища.

Для раціональної боротьби зі шкідниками необхідні серйозні екологічні дослідження в області динаміка чисельності їх у агробіоценозах. Це дозволяє застосувати більш гнучку тактику в боротьбі за врожай - розробляти і впроваджувати в життя інтегровані методи боротьби зі шкідливими видами, одночасно забезпечуючи збереження природних регуляторів чисельності в агроекосистемах.

У вирішенні задач вирощення якісної продукції інтегрованому захисту рослин відводиться найважливіша роль.

Метою написання курсового проекту було удосконалення захисту троянди від основних шкідників в умовах закритого ґрунту у Центральному Лісостепу України.

В даній роботі буде розглянута оптимальна система інтегрованого захисту рослин троянди від попелиці, завдяки чому можна отримати максимальну віддачу при мінімальній обробці пестицидами.

Розділ 1. Історія вивчення трояндової попелиці

У підвищення продуктивності квітникарства важливе місце належить захисту рослин, який створюється на основі біоценотичного підходу. Перші кроки у створенні нього напрямку були створені зусиллями таких вчених як І.І. Мечников, А.О. Ковалевський, В.І. Вернадський та ін.

Великий вклад у вивчення систематики, еволюції та біології попелиць внесли вчені А.К. Модвилко, В.Р. Невський, І.І. Колодницький та інші.

Внаслідок повсюдного поширення, всеїдності та притаманній міграції - трояндова попелиця є одним із основних шкідників трояндових культур. Цикл поколінь попелиці та її біологія були вперше ретельно вивчені А.К. Мордвилко (1897 р.).

Перші відомості з життя попелиць містяться в працях голландського вченого Левенгука, який в 1965 році вперше звернув увагу на те, що попелиці розмножуються буз участі самців [13]. Природа розмноження попелиць була вивчена лише в 1739 році Реомюром. Його учень Багне в 1747 році встановив, о в попелиць займає важливе місце подвійне розмноження без запліднення, - живородінням. І тільки через декілька років у 1778 році Де-Геру зумів встановити існування морфологічно різних статевих та партеногенетичних самок.

На основі подальшого вивчення динаміки чисельності шкідників, внутрішньопопуляційних і між популяційних зв’язків у конкретних агробіоценозах розробляються нові методи боротьби зі шкідливими комахами. В теперішній час зростаюче застосування синтетичних пестицидів призвело до виникнення нових стійких форм популяцій шкідників до інсектицидів, значному появленню діяльності корисної ентомофауни. В результаті цього в екосистемах спостерігається зміна співвідношень шкідливих та корисних видів, що створює сприятливі умови для масових спалахів багатьох видів фітофагів [2].

Встановлено, що інтенсивне застосування пестицидів призводить до забруднення навколишнього середовища і поряд зі знищенням шкідників згубно діє на корисну фауну, не зберігаючи повністю врожай культури, яка захищається. По підрахункам, на частку шкідливих комах припадає не більше 1 % видів від усієї фауни комах. Отже, широке застосування пестицидів універсальної дії згубно діє на інші 99 % комах, які виконують свої важливі функції у екосистемах. Тому важливим заходом є введення інтегрованих систем захисту рослин у господарствах.

До числа видів, які відчутно пошкоджують троянду у відкритому ґрунті належать звичайний павутинний кліщ і трояндова попелиця. Менш шкідливими і відносно малочисельними видами є: трояндова цикадка, пінниця слинява, клоп польовий або лучний, бронзівка звичайна, трояндова златка, трояндова міль-малютка, трояндова листокрутка, брунькова листокрутка, зимовий п’ядун, трояндовий пильщик.

Попелиця, розвиваючись на кущах троянд перетворюється в "живу помпу", що безперестанку качає з рослини сік. Якщо попелиця не встигає його переробляти, рештки викидаються назовні у вигляді солодкої медвяної роси. Цим користуються мурашки, які стимулюють попелицю виділять солодке молочко. При заселенні рослин попелицями:

· рослини сповільнюють свій ріст;

· на молодих пагонах з пошкодженими листками сповільнюється утворення квіткових бруньок;

· пошкоджені пагони погано визрівають і підмерзають взимку;

· на виділеннях попелиць поселяються збудники хвороб;

· ослаблені рослини частіше заселяються іншими шкідниками.

1.1 Систематика шкідника

Рис.1. трояндова попелиця

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Тварини (Animalia)

Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)

Тип: Членистоногі (Arthropoda)

Клас: Комахи (Insecta)

Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)

Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)

Надряд: Паранеоптера (Paraneoptera)

Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera)

Підряд: Sternorrhyncha

Надродина: Попелиці (Aphidoidea)

Попелиці (лат. Aphidoidea) - комахи ряду напівтвердокрилі (Hemiptera). Відомо біля 4000 тисяч попелиць, серед яких майже тисяча водиться в Європі. Всі попелиці харчуються рослинним соком. Багато видів здатні розповсюджувати захворювання рослин у формі вірусів і визивати різноманітні аномалії рослин - такі як гали і галоподібні утвори.

Трояндова попелиця (Macrosiphum rosae).

Тіло засновниці продовгуватої форми, довжиною до 2,5 мм, світло-зелене з трьома повздовжніми темно-зеленими полосками, вкрито пушком, який утворюється із соскоподібних виділень; голова, черевце, вусики і хвостик зелені. Самець крилатий, голова і тулуб темно-бурі, черевце жовте, з зеленими плямами, які утворюють продольні полоси.

Зимують яйця на молодих пагонах біля бруньок або на їх поверхні. Личинки відроджуються на початку розпускання бруньок. Розвиток личинки до дорослої форми триває 20-25 днів. Харчуються спочатку на верхівках бруньок, потім на нижній стороні молодих листків і на пагонах. Пошкоджені листки не скручуються, приймають ложкоподібну форму і покриваються линочними шкірками. Личинки дуже дрібні, імаго подібні,0,5-1 мм довжиною (рис.2). Однак вони дуже швидко перетворюються на безкрилих крупних самок - засновниць, які через здатні давати нове покоління.

Крилаті самки постійно перелітають з рослини на рослину і утворюють нові колонії.

У вересні - жовтні на колоніях переселенців утворюються крилаті самки і самці. Вони відроджують на листках самок, які через 10-12 днів стають статево зрілими і після спарювання відкладають яйця. Протягом вегетаційного періоду розвивається до 10 поколінь попелиць. Зимують яйця на пагонах коло бруньок. Календарний графік розвитку попелиць подається у вигляді таблиці - фенограми.

Рис.2 Життєві форми трояндової попелиці

А - самка

В - самець

С - личинка

Е - яйця

D - живородна самка

1.2 Біологічна характеристика виду

Зустрічаються повсемісно на будь-яких насадженнях троянд.

Ембріональний розвиток спостерігається при температурі 5°С. Відродження личинок самок-засновниць починається при температурі 6,4-7°С (сума ефективних температур - 33°). Дорослі самки з’являються до початку цвітіння яблуні, коли сума ефективних температур досягає 105° С. На розвиток одного покоління досить 120° С. Оптимальні умови для розвитку попелиць: температура 23-25°С, вологість повітря 80-85%. Поселяються переважно на нижньому боці листової пластинки чи верхівках молодих пагонів.

Відомі наступні природні ентомофаги: Coccinella septempunctata L., Adalia bipunctata L., Chilocorus bipustulatus L., Calva punctata Muls., Syrphus corollae F., S. vitripennis Mg., S. balteatus Deg., Scaeva albomaculata Macq., S. pyrastri L., Sphaerophora scripta L., Chrysopa ventralis Kill., Ch. carnea Steph., Aphidoletes aphidimyza Rond., Leucopis glyphinivora Tanas, Ephedrus plagiator Nees., Aphelinus mali Hald., Praon volucre Hal.

Рис.3 Сонечко семиточечне (Coccinella septempunctata L.)

Жуки довжиною до 8 мм. Надкрилля яскраво червоні з чорними плямами - по три на кожному надкриллі і одне загальне, при щиткове. Одна самка здатна відкласти до 700 яєць за своє життя, зазвичай на рослині серед колонії попелиць. Личинки дуже проворні, чорні з жовтими плямами, розміром до 1 см, хижі. Для повного розвитку їм потрібно біля 1000 попелиць, причому денна потреба дорослої личинки складає до 100 дорослих попелиць або до 300 личинок. Розвиток від яйця до імаго продовжується біля місяця. Жук протягом літа дає 2 покоління.

Рис.4. Золотоочка звичайна (Chrysoperla carnea)

Комаха з родини сітчастокрилих довжиною 10 мм. Доросла особина зеленого кольору з золотистими очима. Самка відкладає яйця прямо в колонію попелиць. При сталій температурі 26 ºC личинки вилуплюються за 25-30 днів. Розвиток личинки триває 2-3 тижні.

Личинки золотоочки звичайної надзвичайно хижі. Харчуються попелицями, червецями, рослинними кліщами, яйцями різноманітних молей. За період свого розвитку личинка може з’їсти до 200-300 попелиць. Доросла особина харчується нектаром, медвяною росою, нектаром.

Біологія попелиці дуже складна та своєрідна. Характерними її особливостями є поліморфізм, наявність партеногенетичних та обоє статевих поколінь (гетерогонія). Ці явища є результатом високої спеціалізації попелиці, пристосуванням їх до зміни умов життя і вироблені в процесі еволюції.

Поліморфізм у попелиць наявний в циклі розвитку ряду морфологічно різних форм. Так, із заплідненого зимуючого яйця навесні розвивається безкрила партеногенетична самка - засновниця [14].

Самки-засновниці розмножуються живородінням. На основних рослинах проходить розвиток 3-4 поколінь попелиць до тих пір, доки не закінчиться весняний приріст кущів. В кінці травня - на початку червня з’являються крилаті самки, які розлітаються в пошуках інших, незаселених кущів троянд. Поява крилатих самок і їх міграція викликана різким погіршенням якості їжі у зв’язку з загрубінням чи підсиханням рослин.

Міграція буває повною і частковою, при якій частина попелиць лишається на рослині весь сезон, до появи статевого покоління. Як правило, на трояндах попелиця безперервно розмножується партеногенетично до осені, даючи за цей час біля 10 поколінь безкрилих і крилатих розселювачок.

Завдяки останнім популяція швидко розповсюджується по культурі.

Частіше за все попелиця літає в ранні і вечірні години в безвітряну погоду. При температурі 23-28°С і відносній вологості повітря не нижче 60-80% одне покоління розвивається за 10-13 днів. В серпні-вересні з’являються крилаті статеві яйцекладні самки, які розлітаються і відроджують личинок. Ці личинки перетворюються на безкрилих статевих самок. До них прилітають крилаті самці, і після спарювання самки відкладають на пагони при основі бруньок яйця, які залишаються на зимівлю. В умовах м’якої зими відмічаються випадки зимівлі партеногенетичних самок і личинок на рослинних рештках.

Різниця у розвитку яйцекладних ти живородячих самок в тому, що у живородячих самок ще в ембріональному періоді починають утворюватись і розвиватись яйця, тоді як у яйцекладних самок яйця починають утворюватись лише в личинковому стані, тобто пізніше, ніж у живородячих. В звязку з цим більш раннім утворенням яєць у живородячих самок менше диференційовані статеві органи. Живородяча самка відрізняється хорошою здатністю до відтворення, оскільки у неї майже всі клітини кінцевої камери можуть стати яйцевими клітинами та яйцями. Гомілки задніх ніг яйцекладних самок значно довші за гомілки середніх і передніх ніг. У партеногенетичних самок гомілки всіх ніг приблизно однакові по товщині. Яйцекладним самкам потрібно багато сил для відкладання яєць, ніж живородячим, причому ця сила повинна бути прикладена тільки до задніх ніг.

Статеві комахи спарюються, причому один самець запліднює декілька самок. Парні замазочні залози самок виділяють особливу клейку речовину, якою вкриваються яйця при виході їх назовні і яка служить ще й до приклеювання їх до місця відкладення [15].

Яйця попелиць стають найбільш пристосовані до перенесення різних несприятливих умов в період зимового часу і на початку весни. Ця їх особливість зумовлена наявністю товстої оболонки. Яйце овальне, довжиною 0,6 і товщиною 0,2 мм. Навесні з перезимувавшого яйця виходить личинка, яка перетворюються на безкрилу самку-засновницю. Перед тим як досягти імагінальної стадії, попелиці линяють чотири рази. Забарвлення личинок і німф таке саме, як і у дорослих комах.

Життєвий цикл - це цілий ряд безпреривно слідуючих один за одним періодів. В період такого одного часу покоління, з яких одне, в крайньому разі, відрізняється від інших, з’являється при появі знайомих умов життя і разом з тим служить заключним кільцем циклу; у всіх випадках повторюється перший цикл розвитку.

В життєвому циклі попелиць, як спеціальний критерій до виживання в несприятливих умовах є діапауза, яка являє собою стан тимчасового фізіологічного спокою. Діапауза знаходиться під контролем таких факторів середовища як довжина дня, температура і вологість повітря, біохімічний стан кормових рослин. У фазі яйця має місце ембріональна діапауза.

Діапауза у попелиці протікає у холодну пору року, тому називається зимовою [14].

Також попелиці мають необовязкову, або факультативну діапаузу. При ній головну роль відіграють зовнішні фактори. Ці фактори включають нерово-гуморальний механізм регуляції сезонного циклу розвитку комахи і тим самим складають програму її життя. Важливою стороною діапаузи є необхідність своєчасного виходу з неї чи ре активація. Для виходу з ембріональної діапаузи необхідний вплив понижених температур. Це досягається охолодженням яєць. В пізньоосінній та зимовий період при настанні теплих днів яйця вже спроможні закінчити свій розвиток [16].

Розвиток попелиць у графічному відображенні подано у фонограмі розвитку, табл.1.

1.3 Особливості екології попелиць

Серед абіотичних факторів найголовніше значення, в створенні умов життєвого середовища, мають кліматичні фактори - тепло, вологість, світло, повітря. З них особливо важливу роль для комах відіграє тепловий фактор. Температура їх тіла у великій мірі залежить від температури навколишнього середовища, а всі процеси обміну речовин між організмом і середовищем протікають з різною температурою, з різною швидкістю. Прискорення розвитку комах при збільшенні температури зовнішнього середовища пояснюється тим, що температура тіла комах непостійна і залежить від температури середовища і тим, що всі хімічні процеси протікають при високих температурах швидше.

Найкращий варіант для попелиці - температура, при якій розмноження протікає найбільш сприятливо, тобто коли час розвитку скорочується до мінімуму, а число народжених досягає максимуму [5].

Оптимальна температура розмноження у попелиці 20-25ºС, хоча вони активно продовжують розмножуватися і при температурі вище 35 ºС. За даними О. Морошкіної личинки яблуневої попелиці розвиваються при температурі 24-25 ºС 5 днів, при 16 ºС 14 днів, при 10 ºС 24 дні [10].

Крилаті і безкрилі самки живуть при постійній температурі 29 ºС 18-20 днів, при 20 ºС 30 днів, при 14 ºС 37-43 дні. З температурою пов’язана інтенсивність народження потомства. При 20 ºС народжуються в середньому три личинки в день, а при 14 ºС лише одна. Розмноженню попелиць сприяє тепла і волога погода. Цей фактор у врегулюванні чисельності попелиць є основним. Масове розмноження попелиці проходить також на зрошуваних землях. В жарку та суху погоду багато попелиць гине. Перешкоджає розмноженню попелиць також пониження температури (нижче 15 ºС). Зливові дощі змивають попелицю з рослин.

Підвищення температури понад оптимальні межі призводить до ряду патологічних явищ:

· Життєві функції попелиці слабшають;

· Мускулатура переходить в паралізований стан, що тягне за собою смерть.

Стан, до якого призводить попелицю підвищення температури можна назвати депресією. Для цього стану характерні такі ознаки:

· Збільшення часу розвитку майже до повного його припинення;

· Зниження продуктивності;

· Зміна зовнішнього вигляду попелиці;

· Збільшення смертності;

· Зникнення крилатих особин.

При певній низькій температурі попелиці впадають в оціпеніння. В цьому стані вони можуть перебувати тривалий час і навіть переносити при цьому деякий час досить низькі температури. Зниження температури викликає уповільнення всіх життєвих процесів та функцій:

· Час розвитку індивідуумів збільшується

· Число народжених особин за добу зменшується

· Зменшується загальна продуктивність самок

Загальний вигляд самок при цьому не змінюється, а відсоткове співвідношення крилатих та безкрилих комах залишається незмінним. В звичайних умовах температурний режим може впливати на попелицю безпосередньо через рослину, якою вона харчується і прямо змінювати ту чи іншу сторону умови харчування попелиці. Попелиці, які живуть на відкритих для світла надземних частинах рослин чутливі до зміни напрямку світла. Дощі впливають на попелицю наступним чином: наносять механічні пошкодження від удару дощових крапель і утруднюють дихання через намокання шкірочки кутикули.

Проти змочування водою попелиці мають захисні особливості свого організму. Шкірка має блискучий, інколи залізний колір, часто обпилена восковими виділеннями і тому не змочується водою. Волога в загальному потрібна попелиці і лише її надмірна кількість може спричините грибні захворювання.

Попелиці, як і інші дрібні комахи не здатні чинити опір вітру, тому мають пасивний літ. Вони можуть за короткий час переноситься вітром на далекі відстані, і потрапивши у сприятливі умови середовища, можуть там поселитися [18].

Отже, максимальна температура розмноження у попелиці 20-25 ºС, але можуть розмножуватися і при температурі вище 35 ºС. Нижній поріг розвитку для попелиці 7 ºС, сума ефективних температур (СЕТ) - 114 ºС [4].

Розділ 2. Огляд прийомів і методів щодо обмеження чисельності шкідника та їх ефективність

Як вже зазначалося, незалежно від збільшення витрат на хімічну боротьбу зі шкідниками, світові втрати врожаю сільськогосподарських культур від них складають 35%, а при збереженні приблизно 20%. Тому інтегрований захист рослин надзвичайно актуальний сьогодні. Поєднання декількох прийомів і методів захисту рослин в одну єдину діючу систему дозволяє раціонально використовувати ресурси природи, не завдаючи їй значної шкоди, а навпаки, сприяючи її збереженню та відтворенню.

Вирощення троянд - одна з перспективних галузей квітникарства. Технологія вирощування цієї культури передбачає постійне підтримання чистоти поля від бур’янів. Важливою фазою також є момент укорінення живців і фаза бутонізації. В цей час потрібно застосовувати заходи боротьби із сисними шкідниками, котрі затримують сисні процеси в рослині, тим самим не дозволяють формуватися повноцінним бутонам і квіткам.

Основними заходами, які доцільно застосовувати в боротьбі з трояндовою попелицею є агротехнічний, хімічний та біологічний.

Агротехнічний метод полягає, крім дотримання сівозміни, внесення збалансованої норми добрив, висадка живців в оптимальні строки, обробка живців стимуляторами росту. Але оскільки попелиці - мігруючий вид, то застосовують і хімічний метод боротьби.

У кінці минулого століття почала створюватись хімічна промисловість як самостійна галузь. Основний асортимент хімічних засобів, що випускались, складали інсектициди мінерального та рослинного походження, зокрема для боротьби з попелицями: керосин, мило, нікотиновмісні препарати, тютюновий відвар, анабазин-сульфат, також мінеральні масла та інші речовини.

Початок значного прогресу в області боротьби зі шкідниками культур є відкриття в роки другої світової війни нових органічно-синтетичних сполук: ДДТ, гексохлорана. Ефективність цих препаратів в боротьбі зі шкідниками складала 80-100%. Але хлорорганічні препарати викликали небажані зміни в природних популяціях: зниження кількості ентомофагів та спалахів збільшення чисельності шкідника.

Новим етапом розвитку хімічного методу боротьби стало застосування фосфорографічних препаратів внутрішньорослинної (системної) дії, вивчення інсектицидних властивостей яких було почато роботами Арбузова.

Фосфорорганічні інсектициди (ФОС), що застосовуються на трояндах в боротьбі з листковою попелицею забезпечують високу ефективність, але період захисної дії у них недовгий.

Препарати, які в наш час набули широкого застосування - це триплоїдні препарати, їх ефективність в захисті рослин від шкідників сягає в межах 95%. Ці препарати синтезуються з рослин (ромашка та ін.) і довго не розкладаються під дією сонячних променів.

Контроль чисельності шкідливих організмів у насадженнях троянд протягом останніх 15-20 років здійснювався, головним чином, шляхом обробки системними інсектицидами. Цей спосіб застосування пестицидів найраціональніший, оскільки вони локалізуються, головним чином, на посадковому матеріалі. Останнє дозволяє істотно зменшити забруднення довкілля хімічними препаратами. Але значне підвищення чисельності та шкодо чинності багатьох видів комах, яке зумовлене як суб’єктивними (якісна обробка матеріалу пестицидом) так і об’єктивними (зміни погодних умов, підвищення сонячної активності) факторам, не завжди забезпечує надійний контроль чисельності фітофагів цим прийомом і потребує додаткового застосування інсектицидів способом обприскування [8].

Тривалий час для обприскування насаджень троянд використовували інсектициди, які мали короткий термін токсичної дії навіть при високих нормах витрат, а деякі призводили до появи резистентних популяцій.

Зараз на ринку пестицидів існують пестициди з тривалим терміном токсичної дії і низькими нормами витрат, а також з мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище.

Серед заходів боротьби зі шкідливими комахами, в тому числі і з попелицями, в наш час важливе місце посідають біологічні заходи. Найпростіші підрахунки показують, що якщо за рік одна попелиця дасть 10 поколінь, а кожна особина - 10 нащадків, то 10 комах до кінця літа відтворять стільки собі подібних, що вкриють сантиметровим шаром площу в 1 га. Однак цього не трапляться хоча б тому, що у попелиць немало природних ворогів. Найбільш розповсюджені з н них сонечка, золотоочки, сирфіди, оси.

Біологічний метод базується на різних формах та способах використання природних ворогів, шкідливих тваринних паразитів, хижаків та патогенних мікроорганізмів. Найважливішим фактором біологічного методу є збереження та накопичення в природі ентомофагів. Відомо немало випадків майже повного знищення попелиць на трояндових насадженнях кокцинеллами.

Одним із двох основних напрямків біозахисту є збереження і сприяння діяльності природних популяцій корисних організмів. Це вирішується наступними шляхами:

· Раціональним використанням засобів хімічного захисту рослин

· Створення і застосування сортів культурних рослин стійких до шкідливих організмів

· Розробка і застосування спеціальних аротехнічних заходів, які сприяють розвитку корисних організмів. До таких належить необхідність створення кращих умов для збереження корисних комах в місцях їх зимівлі, а в літний період для підкормки ентомофагів рекомендують висівати медоносні трав’янисті рослини по краям лісосмуг та інших насаджень.

Багато вчених відмічає велику роль ентомофагів в обмеженні чисельності трояндової попелиці, але також вони вказують, що діяльність природних ворогів не завжди достатня для повного знищення шкідників.

Якщо чисельність шкідника досягає економічного порогу шкодо чинності (ЕПШ 10% зелених рослин), потрібно здійснювати захисні заходи, які не впливають негативно на корисні організми та зменшують чисельність шкідників. При таких умовах чисельність шкодочинних організмів зменшується настільки, що подальше їх розмноження може бути зупинено дією ентомофагів.

2.1 Методи обліку і прогнозування розмноження видів, які вивчаються

Для складання довгострокового прогнозу трояндової попелиці потрібно знади до якої із 5 груп типологізації шкідників за характером динаміки чисельності вона відноситься. Попелиці відносяться до п’ятої групи.

Прогнозування ступеня загрози шкідників V групи (полівольтинні види)

Полівольтинні види - це види, які за вегетаційний період можуть розвиватися у 2-12 генераціях. Ступінь загрози їх за показниками чисельності у місцях зимівлі визначити дуже важко, оскільки їх розмноження і шкодо чинність залежать від погодних умов вегетаційного періоду. Так, чисельність і шкодо чинність трояндової попелиці прямо залежить від суми ефективних температур, які, в свою чергу, залежать від сонячної активності:

· Спалахи розмноження цих шкідників відбуваються в 11-річному циклі з пониженою СА;

· Інтенсивніше розмноження цих шкідників ймовірне у роки спаду СА (коли число Wn< 50), які характеризуються теплим і недостатньо зволоженим вегетаційним періодом (сума ефективних температур з травень-серпень > 1200; ГТК < 1).

· Посушливий і теплий травень (кількість опадів за декаду не перевищує 15 мм, а середньодобові температури перевищують 20 ºС) є пересторогою про спалах масового розмноження шкідників.

Для прогнозу чисельності попелиць проводять облік та обстеження насаджень троянд протягом сезону для встановлення ЕПШ. Рішення про доцільність обробки проти шкідника приймають у випадку початку заселення рослин і утворення колоній чи ЕПШ = 10% (при заселеності рослин з чисельністю 150 особин на 10 рослин). Тому, якщо ЕПШ вище 10%, слід проводити захисні заходи щодо попелиць.

У період від фази розпукування листя до фази кущіння обстеження рядків проводять раз на тиждень. Виявляють та обліковують чисельність трояндової попелиці (оглядають рослини на відрізках рядка 1 м у 10 місцях на полі). При обліку попелиць на 2 листках кожної рослини, де виявлено колонії шкідника, підраховують кількість самок і личинок, а також ентомофагів (жуків і личинок кокцинелл, золотоочок, хижих мух). Якщо співвідношення кількості особин ентомофагів і попелиць перевищуватиме 1: 20, обробка інсектицидами недоцільна.

Розділ 3. Система заходів культури від основних видів шкідників

Без систематичних заходів, що обмежують чисельність шкідників, інтенсивність поширення хвороб та засміченість полів бур’янами, тобто без стабільної системи заходів захисту насаджень неможливо отримати продукцію високої товарної якості. Екологічний стан навколишнього середовища вимагає від спеціалістів зважувати застосування будь-якого заходу, особливо використання пестицидів та віддавати перевагу стійким сортам, агротехнічному та біологічному методам.

Сівозміна. Не допускати порушення встановленого чергування культур і технологічних вимог щодо їх вирощування, що зменшує засмічення всіх полів, обмежує розмноження попелиць та інших шкідників і хвороб. Розвиток більшості шкідників трофічно пов'язаний з іншими культурами чи бур’янами. Так, лободові, гречкові, айстрові та інші бур’яни, що ростуть на полях сівозміни вздовж доріг, лісосмуг, зумовлюють розвиток попелиць, блішок, щитоносок, тощо. А тому заходи захисту від бур’янів на всіх полях сівозміни обмежують розмноження цих шкідників.

Повернення троянд на попереднє поле через 4-5 років значно поліпшує фіто санітарний стан полів.

Кращим попередником є озима пшениця після чорного та зайнятих парів, гороху і багаторічних трав після першого укосу.

Однією з важливих ланок у комплексі системи захисту насаджень є основний обробіток ґрунту. Його проводять залежно від типу забур’яненості поля і погодних умов за різними схемами.

На кислих ґрунтах (з гідролітичною кислотністю понад 1,8 мг/100 г. ґрунту) перед лущенням вносять вапняні добрива, що обмежує ураження рослин деякими хворобами. Перед глибокою оранкою вносять органічні добрива в нормах і співвідношеннях елементів живлення, рекомендованих для даної зони.

Обробка живців перед висадкою системними інсектицидами достатньо забезпечує захист висаджених живців при слабкому та середньому ступені загрози. При сильному ступені загрози від ґрунтових та наземних шкідників цей засіб треба поєднувати із внесенням у рядки гранульованих інсектицидів у зменшених нормах. Це, в поєднанні з обробкою живців, забезпечить захист насаджень протягом 40-45 діб.

Для знищення сходів бур’янів, зменшення уражуваності рослин кореневими гнилями через 7-10 днів після висадки проводять розпушення плантацій.

У період вегетації - середині травня (після прищипування живців) насадження троянд інтенсивно заселяють попелиці, кліщі, мінуючи мухи та інші шкідники. В насадженнях, де було застосовано обробку живців чи внесено в рядки системні пестициди шкідники можуть з’явитися лише в кінці червня-липні. Для обмеження їх шкодо чинності та поширення вірусної інфекції проводять обробку крайових смуг завширшки 40-60 м, а в разі необхідності - всієї плантації. Перед обробкою враховують не тільки щільність шкідників, а їх ентомофагів. У разі якщо на одного спеціалізованого ентомофага припадає 20 особин попелиць, а її щільність перевищує ЕПШ не більше як у 1,5 рази, інсектициди застосовувати не слід. Економічний поріг шкодо чинності у травні складає 5% рослин, заселених шкідником, у червні - 10%, у липні - 15%.

Проти трояндової попелиці обприскують одним із наступних інсектицидів: Конфідор, в. р. к. (Імідаклоприд,20 г/л), Базудин 600 EW, к. е. (Діазинон, 60%), Актара, 25% в. г.

З метою обмеження розмноження шкідників, хвороб та бур’янів, після викопування рослин поле ретельно очищається від рослинних решток і проводиться глибока оранка плугом з передплужниками, що забезпечує загортання шкідливих організмів на дно борозни та їх загибель. Дотримування строків і технологічних вимог при застосування будь-якого засобу боротьби зі шкідливими організмами, а також система засобів захисту суттєво підвищує якість продукції, а отже і прибутки.


Основні дані про рекомендовані пестициди Табл.2

Пестицид Група по хімічній будові Спосіб проникнення Спосіб застосування і період захисної дії Гігієнічна характеристика Норма витрати Строк очікування Кратність внесення
Токсичність Інше

Арріво к. е. (250 г/л)

Синтетичні піретроїди (Циперметрин, 25%) Контактно-кишковий

Обприскування,

15

3 Високотоксичний для людини і теплокровних 2 кг/га 40 1
Актеллік к. е. (500 EC)

ФОС

(Піриміфос-метил)

Контактно-фумігаційний Обприскування, 2-6 3 Мала токсичність для теплокровних, швидко розкладаються 2 - 2,5 л/га 3-5 1
Базудин 600 EW, к. е. ФОС, Діазинон, 60% Контактний, системный Обприскування, 7-14 3 Не циркулює в навколишньому середовищі 2 л/га 20 1
Банкол, з. п.

Нейротоксини,

Бенсултап, 50%

контактный Обприскування, 5 3 Здатен проникати в тканини рослин 2 кг/га 20 2
Вір. ін ЗСП Біопрепарат контактный Обприскування, 5 4 4 л/га - 2
Конфідор, в. р. к.

Хлорникотиніли

(Імідаклоприд,20 г/л)

Системный, контактний обприскування 3 Ефективність не залежить від температури. Широкий спектр дії 0,5-1л/га 20 1
Фітоверм к. е.

Біопрепарат

(Аверсектин, 0,2%)

системный Обробка грунту за 3 дні до висадки живців, 20 4 Біологічно активний, нетоксичний 1.5-2л/га 2 3

Розділ 4. Розрахункова частина

4.1 Загальні відомості про господарство

Компанія УЦЛМ "Флорахаус" займається вирощуванням чайно-гібридних троянд на продаж. Площа насаджень - 100 га. Господарство знаходиться у місті Київ, Україна. Основі відомості про господарство подані у таблиці 3.

Основні відомості про господарство Табл.3

Район вирощування Київ
Ґрунти Чорнозем опідзолений
Вміст гумусу 2,1 %
Культура Троянди на зріз
Площа теплиць 1 га
Шкідники Трояндова попелиця

4.2 Агрокліматична і ґрунтова характеристика району

Місто Київ розташовано в північній частині України порівняно неподалік від її центру. Географічні координати міста є такими: 500 27I північної широти і 300 31I східної довготи. У цілому клімат Києва є помірно континентальним з м’якою зимою і теплим літом.

Температура повітря залежить передусім від надходження сонячної радіації, яка, у свою чергу, визначається кутом падіння сонячних променів.

Середньорічна температура повітря в Києві становить 7,7°С, найвища вона в липні (19,3°С), найнижча - у січні (мінус 5,6°С)

У цілому температура повітря в Києві на кілька десятих градуса вища, ніж у містах, що розташовані поряд. Більшою є відмінність взимку, меншою - влітку. Найхолоднішим за період спостережень був 1942 р., середньорічна температура якого становила 5,1°С. Найтеплішим виявився 2007 р. - 9,9°С.

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 15,0°С) зафіксована в 1942 р., найвища (2,1°С) - в 2007 р.

Найнижча середньомісячна температура в липні (16,9°С) спостерігалась у 1902, 1935 і 1979 рр., найвища (25,5°С) - в 1936 р.

Найхолодніше в Києві, як правило, 18-25 січня (так звані “хрещенські морози”). Найвища температура повітря характерна для періоду 15-20 липня.

Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 32,9°С) зафіксовано 11 січня 1950 р., абсолютний максимум (39,4°С) - 30 липня 1936 р.

В останні 100-120 років температура повітря у Києві, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря в Києві підвищилася приблизно на 1,5°С. Найбільше підвищення температури повітря спостерігається у грудні - березні.

У середньому за рік у Києві випадає 650 мм атмосферних опадів, найменше - у березні та жовтні, найбільше - в липні.

Тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 80 днів. Найбільший період (193 дні) спостерігався взимку 1906-1907 рр. Максимальна висота снігу (66 см) зафіксована на початку березня 1970 р.

Поширеними ґрунтами в Лісостепу є мало - і середньогумусні типові чорноземи, опідзолені чорноземи і темно-сірі ґрунти, сірі та ясно-сірі лісові ґрунти. На терасах Дніпра трапляються солонцюваті ґрунти, солонці та солончаки, в річкових долинах - лучні, дернові та болотні ґрунти.

Чорноземи сформувались на вододільних поверхнях центральної і південної частин Придніпровської височини, на лівобережній терасовій низовинній рівнині. В умовах оптимального співвідношення тепла і вологи в Лісостепу сформувались різні типи ландшафтів:

1) широколисто-лісові з сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами;

2) лісостепові з опідзоленими чорноземами;

3) лукостепові з типовими чорноземами, лучно-чорноземними ґрунтами, суцільно перетвореними в сільськогосподарські угіддя. Для річкових долин, улоговин характерні мішано-лісові та болотні ландшафти, площі яких порівняно невеликі. У Лісостепу ландшафти сформувались на лесових породах, що легко розмиваються дощовими та сніговими водами.

4.3 Опис культури

Чайно-гібридні - провідна група, найвідоміша сьогодні, отримана в результаті схрещування ремонтантних троянд (попередня група) з чайними. Від останніх квіти успадкували витончений і приємний запах, а від ремонтантних - здатність другого тривалого цвітіння.

Висота куща - 60-80 см. Листорозміщення почергове, листки складні, 5-лопатеві. Квіти махрові, 60-140 пелюсток. На квітконосі розміщений тільки один бутон.

Культивовані сорти:

темно-червоні: Роял Бакара, Барселона, Конкорд, Крімсон Глорі, Шехерезада;

жовті: Глорія Дей, Діорама, Квебек, Ельдорадо,

рожеві: Інтерфлора, Кардинал, “Кордес перфекта”, Критерон”, “Леди Икс”;

білі: “Ле руж э ле нуар”, “Майнцер Фастнахт”, “Мистер Линкольн”.

На зріз ідуть троянди у фазі пуп’янка довжиною стебла не менше 40 см.

Всі плани та заходи по агротехніці та вирощуванні культури подані в розрахункових таблицях 4 та 5.

Висновки

Трояндова попелиця наносить непоправної шкоди насадженням троянд. При висмоктуванні соку із листової поверхні шкідники змінюють в місцях уколу фізіологічний склад вмісту листка (впускають туди ферменти). Такі пошкодження листової пластини зменшують асиміляційну поверхню рослини, внаслідок чого рослина недотримує асимілянтів і гірше розвивається. Крім того страждає декоративність - основний критерій якості трояндових кущів.

Основні заходи, які слід застосовувати в боротьбі з трояндовою попелицею - є агротехнічний, хімічний та біологічний.

Агротехнічний метод полягає у дотриманні сівозміни, внесенні збалансованої кількості добрив, висадження живців у оптимальні строки.

Та оскільки попелиці - це мігруючий вид, то знищення навіть 100% осередків шкідника не гарантує повної чистоти насаджень від них. Тому застосовують і хімічні препарати. Основний спосіб внесення пестициду - "по сигналу". Перевага надається використанню пестицидів системної дії та низького класу токсичності (3).

Біологічний метод боротьби полягає у використанні природних афідофагів. Найефективнішими є кокцинелли, золотоочки та ряд інших ентомофагів.

Дотримання інтегрованого захисту рослин у насадженнях троянд дозволить звести пестицидне навантаження до мінімуму та отримати високоякісну продукцію.

трояндова попелиця шкідник захист

Перелік використаних джерел

1. Атлас комах України (Гусев В.І., Єрмоленко В.М. та ін.) К., 1962, С.252

2. Ахмед М.А., Значення спеціалізованих і багатоїдних афідофагів, К., 1987, С.80

3. Абышов Т.Б. Биологические особенности зеленой яблонной тли и меры борьбы с ней. / Материалы сессии Закавказского Совета по координации научно-исследовательских работ по защите растений, том 7. Кировобад, 1975. С.63.

4. Ахатова - М. - КМК Scientific Press Ltd. - 1999. Клименко З.К. Розы - М. - ЗАО "Фитон+" - 2001.

5. Ахмедова М.Х. Динамика численности зеленой яблоневой тли и регулирующие ее факторы. / Известия Академии наук Таджикской ССР, N 2. Душанбе, 1983.

6. Бей-Биенко Г.Я. Общая энтомология.3-е изд. перераб. - М., Высшая школа, 1998, 485с.

7. Ижевский С.А. Розы - М. - Гос. изд. сельхоз. литературы - 1958.

8. Былов В.Н., Михайлов Н.Л., Сурина Е.И. Розы. Итоги интродукции - М. - Наука, с.184. Защита тепличных и оранжерейных растений от вредителей // Справочник под ред. д. б. н.С. С. Ижевского и А. К.

9. Горленко С.В., Панько Н.А., Подобная Н.А. Вредители и болезни розы - Минск - "Наука и техника" - 1984.

10. Горленко М.В. Сельскохозяйственная фитопатология 3-е изд. перераб. и доп. - М, Колос, 1997, 441 с.

11. Довідник із захисту рослин (за ред. М.П. Лісового), К., 1999, С.744

12. Довідник по захисту польових культур (за ред.В.П. Васельєва), К: "Урожай", 1993, С.222

13. Добровольський Б.В. Фенологія комах, М., 1969, С.231

14. Дядечко М.П. Біологічний захист рослин, Біла Церква, 2001, С.270

15. Насекомые и клещи. Вредители сельскохозяйственных культур // Справочник - Ленинград - 1972, тт. I-IV.

16. Корчагин В.Н. Защита сада от вредителей и болезней. - 3-е изд., перераб. и доп. - М, Колос, 1998, 287 с.

17. Справочник агронома по защите растений (под. Ред. А.Ф. Ченкина).3-е изд. перераб и доп. - М, Россельхозиздат, 1999, 352 с.

18. Синадский Ю.В., Корнеева И.Т., Доброчинская Н.Б. - Вредители и болезни цветочно-декоративных растений - М.

19. Наука - 1987 - с.402.

20. Химические средства защиты сельскохозяйственных культур. - 3-е изд. перераб. и доп. - М, Россельхозиздат, 1998, 147 с.

21. Химические и биологические средства защиты растений (под ред. П.В. Сазонова) - М, Колос, 1998, 209 с.

22. Щеголев В.Н. Сельскохозяйственная энтомология. Москва-Ленинград: Сельхозгиз, 1960. С.307.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 1.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий