Дуалізм давніх релігій та демонічні персонажі в романі М.А. Булгакова "Майстер і Маргарита" (стр. 1 из 6)

Дуалізм давніх релігій та демонічні персонажі в романі М.А.Булгакова «Майстер і Маргарита»

Зміст роботи

Вступ 3

I. Дуалізм давніх релігій в романі М.А.Булгакова «Майстер і Маргарита» 5

1.1 Історія написання роману 5

1.2 Демонологія як наука про демонів і їх відносини з людьми 7

II. Демонічні персонажі роману «Майстер і Маргарита»: прототипи

та коротка характеристика образів 12

2.1. Воланд - «дух зла і володар тіней» 12

2.2. Чорт і лицар Коров’єв-Фагот 17

2.3. Демон безводної пустелі (Азазелло) 19

2.4. Гелла – найнижчий різновид нечистої сили 20

2.5. Улюблений блазень, демон бажань шлунку (Бегемот) 21

Висновок 24

Список використаної літератури 26

Вступ

Михаїл Афанасійович Булгаков увійшов в світову літературу насамперед як автор роману "Майстер і Маргарита", який багато вдумливих читачів вважають кращим романом двадцятого століття.

Жанрова унікальність «Майстра і Маргарити» не дозволяє якось однозначно визначити булгаковський роман. Дуже добре це відмітив американський літературознавець М. Крепс в своїй роботі «Булгаков і Пастернак як романісти: Аналіз романів «Майстер і Маргарита» та «Доктор Живаго» (1984): "Роман Булгакова для русской литературы, действительно, в высшей степени новаторский, а потому и нелегко дающийся в руки. Только критик приближается к нему со старой стандартной системой мер, как оказывается, что кое-что так, а кое-что совсем не так. Фантастика наталкивается на сугубый реализм, миф на скрупулезную историческую достоверность, теософия на демонизм, романтика на клоунаду".[3, c.81]

Якщо додати ще, що дія єршалаїмських сцен «Майстра і Маргарити» - романа Майстра про Понтія Пілата відбувається протягом одного дня, що відповідає вимогам класицизму, то можна з впевненістю сказати, що в булгаковському романі поєдналися дуже органічно мало не всі існуючі в світі жанри і літературні течії. Тим більше, що достатньо поширені визначення «Майстра і Маргарити» як роману символістського, постсимволістського чи неоромантичного. Крім того, його вповні можна назвати і постреалістичним романом. З модерністською і постмодерністською, авангардистською літературою «Майстра і Маргариту» споріднює те, що романову дійсність, не виключаючи й сучасних московських глав, Булгаков будує майже виключно на основі літературних джерел, а інфернальна фантастика глибоко просочується в радянський побут. [4, c.481]

Актуальність теми дослідження. Михаїл Булгаков став по-справжньому відомий у світі своїм головним романом «Майстер і Маргарита». Давня євангельська легенда, побачена у незвичному ракурсі, притягує до себе, бере читача в полон, не відпускає потім все життя. За задумом автора його головний твір не повинен був втратити своєї актуальності та новизни читацького сприйняття і через 50, і через 100, й через 200 років.

Любов та творчість опиняються під захистом не тільки Бога, але й диявола. Всезнаючий та суворий Воланд разом зі своїм почетом нещадно викриває людські вади, але не поспішає їх виправляти. Цей тягар покладається на саму людину, в душі якої вічно боряться добро та зло, срах та співчуття, жорстокість та милосердя. Інакше світ був би пласким і в ньому було б нецікаво жити.

Об’єктом вивчення є безпосередньо роман М.Булгакова «Майстер і Маргарита», критична література, а також література, присвячена життю та творчості М.Булгакова.

Мета роботи розкрити в усій складності і суперечливості образи нечистої сили в романі М.Булгакова «Майстер і Маргарита».

I. Дуалізм давніх релігій в романі М.А. Булгакова «Майстер і Маргарита»

1.1 Історія написання роману

"Майстер і Маргарита" – роман, який за життя Булгакова не був завершений і не публікувався. Вперше роман опублікований у Москві в 1966р.
Час початку роботи над "Майстром і Маргаритою" Булгаков в різних рукописах датував то 1928, то 1929 р. До 1928 р. відноситься поява замислу романа, а робота над текстом почалась в 1929 р. Згідно з розпискою, що збереглася, Булгаков 8 травня 1929 р. здав до видавництва "Недра" рукопис "Фурібунда" під псевдонімом "К. Тугай" (псевдонім походив від прізвища князів в оповіданні «Ханський вогонь»). Це - найбільш рання із точно відомих дат роботи над "Майстром і Маргаритою". Одначе роман був розпочатий кількома місяцями раніше. Зберігся донос невідомого агента ОГПУ від 28 лютого 1929 р., де мова йде про майбутній роман «Майстер і Маргарита».

Зимою 1929 р. були написані лише деякі глави роману, що відрізнялися ще більшою політичною гостротою, ніж фрагменти попередньої редакції, що збереглася. Віддана у «Недра» «Манія фурібунда» являла собою вже пом’якшений варіант раніше написаного тексту.

У першій редакції роман мав варіанти назв: «Черный маг», «Копыто инженера» ", "Жонглер с копытом", "Сын В(елиара?)", "Гастроль (Воланда?)". Перша редакція «Майстра і Маргарити» була знищена автором 18 березня 1930 р. після отримання повідомлення про заборону п’єси "Кабала святош". Про це Булгаков писав в листі до уряду 28 березня 1930 р.: "И лично я, своими руками, бросил в печку черновик романа о дьяволе..."

Робота над "Майстром і Маргаритою" поновилася 1931 р. До роману були зроблені перші чернетки, причому вже тут фігурували Маргарита та її супутник – майбутній Майстер. Наприкінці 1932 або на початку 1933р. письменник почав знову, як у 1929-1930 рр., створювати фабульно завершений текст. 2 серпня 1933 р. він повідомив своєму другу письменнику Вікентію Вересаєву (Смидовичу) (1867-1945): "В меня... вселился бес. Уже в Ленинграде и теперь здесь, задыхаясь в моих комнатенках, я стал марать страницу за страницей наново тот свой уничтоженный три года назад роман. Зачем? Не знаю. Я тешу себя сам! Пусть упадет в Лету! Впрочем, я, наверное, скоро брошу это".[5]

Одначе Булгаков більше не кидав «Майстра і Маргариту» і з перервами, що були зумовлені необхідністю писати замовні п’єси, інсценіровки та сценарії, продовжував роботу над романом практично до кінця життя. Друга редакція «Майстра і Маргарити», створювана до 1936 р., мала підзаголовок «Фантастичний роман» і варіанти назв: "Великий канцлер", "Сатана", "Вот и я", "Шляпа с пером", "Черный богослов", "Он появился", "Подкова иностранца", "Он явился", "Пришествие", "Черный маг" и "Копыто консультанта".

Третя редакція «Майстра і Маргарити», розпочата в другій половині 1936 р. або у 1937 р., спершу називалася «Князь темряви», але у другій половині 1937 р. з’явилася добре відома тепер назва «Майстер і Маргарита». В травні-липні 1938 р. фабульно завершений текст «Майстра і Маргарити» вперше був надрукований. Авторська правка машинопису почалася 19 вересня 1938 р. і продовжувалася з перервами майже до самої смерті письменника. Булгаков перервав її 13 лютого 1940 р., менш ніж за чотири тижні до смерті, на фразі Маргарити: "Так это, стало быть, литераторы за гробом идут?".[5]

Фабульно «Майстер і Маргарита» - твір завершений. Залишилися лише деякі незначні невідповідності, на кшталт такої, як у главі 13, де стверджується, що Майстер гладенько поголений, а у главі 24 він постає перед нами з бородою, причому достатньо довгою, якщо її не голять, а лише підстригають. Окрім цього, через незавершеність правки, частина якої збереглася тільки у пам’яті третьої дружини письменника Є.С.Булгакової, а також внаслідок втрати одного з зошитів, куди вона вносила останні булгаковські виправлення та доповнення, залишається принципова невизначеність тексту, від якої кожен з публікаторів змушений позбавлятися на свій розсуд. Наприклад, біографія Алоїзія Могарича була закреслена Булгаковим, а новий її варіант був тільки намічений. Тому в одних виданнях «Майстра і Маргарити» вона випускається, а в інших, з метою більшої фабульної завершеності, відновлюється закреслений текст.

1.2 Демонологія як наука про демонів і їх відносини з людьми

Демоно

логія - розділ середньовічної християнської теології (західних гілок християнства), що розглядає питання про демонів та їх відносини з людьми. Демонологія походить від давньогрецьких слів daimon, демон, злий дух (в античній Греції це слово ще не мало негативного забарвлення) і logos, слово, поняття. В буквальному перекладі "демонологія" означає "наука про демонів". Знання, взяті з демонології, Булгаков широко використовував в романі «Майстер і Маргарита». Джерелами відомостей про демонологію для Булгакова слугували присвячені цій темі статті Енциклопедичного словника Брокгауза и Ефрона, книга М. А. Орлова "История сношений человека с дьяволом" (1904) і книга письменника Олександра Валентиновича Амфітеатрова (1862-1938) "Дьявол в быте, легенде и в литературе средних веков". З перших двох збереглися в булгаковському архіві багаточисельні виписки з посиланнями. З праці О.Амфітеатрова в архіві автора "Майстера и Маргарити" виписок з прямими посиланнями немає, одначе ряд з них, безперечно, походить з "Диявола", зокрема, про демона Астарота (так Булгаков думав назвати майбутнього Воланда в попередній редакції роману). Крім того, чисельні посилання до книг Амфітеатрова в булгаковських творах (наприклад, до роману "Мария Лусьева за границей" в оповіданні «Необыкновенные приключения доктора»), відчутні паралелі з амфітеатровським романом "Жар-цвет" (1895 - 1910) та дослідженнями про диявола в "Майстрі і Маргариті" змушують думати, що з демонологічною працею Амфітеатрова Булгаков був добре знайомий.

Із статтей Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона автор "Майстра і Маргарити" почерпнув ім’я Гелли та багато деталей й персонажів Великого балу у Сатани і шабашу (особливо нагодилася тут стаття "Шабаш відьом"). Із статті "Астрологія" Брокгауза і Ефрона Булгаков взяв важливі деталі передбачення долі Михаїла Олександровича Берліоза, поданого Воландом на Патріарших : "Он смерил Берлиоза взглядом, как будто собирался сшить ему костюм, сквозь зубы пробормотал что-то вроде: "Раз, два... Меркурий во втором доме... луна ушла... шесть - несчастье... вечер - семь..." - и громко и радостно объявил: - "Вам отрежут голову!"[1, c.13] Згідно з принципами астрології, дванадцять домів - це дванадцять частин еклиптики. Розташування тих чи інших світил в кажному з домів відображає ті чи інші події в долі людини. Меркурій в другому домі означає щастя в торгівлі. Берліоз дійсно покараний за те, що привів до храму літератури торгуючих - членів очолюваного ним МАССОЛИТа, що турбуються лише про отримання матеріальних благ у вигляді дач, творчих відряджень, путівок до санаторіїв (про таку путівку як раз і думає Михаїл Олександрович в останні години свого життя). Нещастя в шостому домі означає невдачу в подружньому житті. З подальшої оповіді ми дізнаємося, що дружина Берліоза втекла до Харкова з заїзджим балетмейстером. В редакції 1929 р. Воланд більш ясно говорив, що "луна ушла из пятого дома". Це свідчило про відсутність у Берліоза дітей. Не дивно, що єдиним нащадком голови МАССОЛИТа виявляється київський дядько, якому Воланд відразу пропонує дати телеграму про смерть небожа. Сьомий дім - це дім смерті, і переміщення туди світила, з яким пов’язана доля літературного функціонера, означає загибель Берліоза, яка і настає ввечері того ж дня.