Міністерство аграрної політики України
Сумський національний аграрний університет
Кафедра спеціальної зоотехнії
Курсова робота
з дисципліни:
Технологія виробництва продукції птахівництва
на тему :
Біологічні особливості індиків та качок
Суми – 2009
План
Вступ
1.Біологічні особливості качок
1.1 Породні групи
1.2 Особливості утримання качок
2.Біологічні особливості індиків
2.1 Породні групи
2.2 Особливості утримання індиків
3.Розрахункова частина
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
В основу сучасної промислової технології виробництва яєць і м’яса покладено біологію птиці. У процесі одомашнення з метою досягнення високих господарсько-корисних показників людина змінила природу птиці. До особливостей птиці належать: висока нормальна температура тіла, відсутність зубів, скороспілість і плодючість, розвиток ембріона поза тілом матері, інстинкт насиджування, щорічна зміна оперення, здатність до акліматизації, всеїдність, здатність давати продукцію в штучних умовах і нестись без самців.
За Н.Я. Гридіним, нормальна температура тіла в курей становить 40,5 – 42º, гусей 40 – 41º, цесарок 41 – 42 º і голубів – 40,6 – 42ºС. Висока температура зумовлена енергійним обміном речовин (інтенсивними процесами окислення). Так, птиця на 1 кг живої маси за хвилину вдихає 0,5 – 0,7 л повітря, що в чотири рази більше, ніж у великої рогатої худоби.
Відсутністю зубів пояснюється необхідність систематичного забезпечення птиці гравієм, що сприяє кращому перетиранню кормів у м’язовому шлунку, а звідси і повнішому використанню їх.
Скороспілість і висока плодючість птиці дає змогу в короткий строк мати багато продуктів харчування високої якості. Яйцеві породи курей вже в 5-місячному віці і раніше починають нестися, а м’ясні курчата і каченята у віці 49 – 55 днів досягають забійної маси. Завдяки високій здатності до відтворення, птиця дає багато продукції на одиницю своєї живої маси. При середньорічній несучості 220 – 260 шт. яєць від однієї курки можна мати понад 120 курчат, при вирощуванні яких загальна жива маса становить 180 кг, або 90 кг її живої маси. Тільки маса яєць, знесених за рік, перевищує живу масу курки у 5 – 7 разів.
Розвиток ембріона поза тілом матері дає змогу організувати штучне виведення молодняка сільськогосподарської птиці протягом року за допомогою інкубаторів.
Періодичне виявлення інстинкту насиджування (квоктання) позитивне при природному насиджуванні яєць і негативне при штучному виведенні молодняка. У період квоктання птиця не несе яєць. У зв’язку з цим ведеться постійна робота, спрямована на ліквідацію інстинкту насиджування. Як відомо, в курей породи леггорн і російської білої інстинкт насиджування мінімальний.
Щорічна заміна оперення (линяння) є причиною припинення яйцекладки на тривалий період. Тому ведеться робота по скороченню непродуктивного періоду у птиці, для чого застосовують примусове линяння. Добре розвинена акліматизаційна здатність птиці забезпечує можливість розведення її у всіх кліматичних зонах.
Всеїдність сільськогосподарської птиці є дуже цінною біологічною ознакою, оскільки для годівлі можна використовувати корми рослинного і тваринного походження.
Здатність птиці жити і мати високу продуктивність в умовах необмежених польових вигулів і кліткового утримання дала змогу перевести виробництво продукції птахівництва на промислову основу з високим рівнем механізації та автоматизації технологічних процесів.
Завдяки здатності несучок нестися без самців у промислових підприємствах можна утримувати несучок окремо і тим самим збільшувати поголів’я самок при наявності тих самих виробничих потужностей і збільшувати вихід продукції з одиниці площі приміщень.
Здатність свійської птиці виробляти високоцінні продукти харчування є однією з основних біологічних особливостей. Відомо, що одне яйце задовольняє потребу людини у вітаміні А на 15 – 17%, В2 – 10 – 13%, Д – 13 – 40%. Білок яйця засвоюється людиною майже повністю.
Основна біологічна особливість птиці – розмноження шляхом відкладання яєць. Ця особливість дає можливість штучно виводити молодняк у будь-яких кількостях і будь-яку пору року, уникати сезонності, планувати технологічні групи за строками і кількістю, а племінний матеріал (яйця) зберігати і перевозити на значні відстані. Особливістю процесів злиття чоловічих та жіночих клітин та наступного розвитку ембріонів у птиці є те, що сам процес запліднення проходить у статевій системі самиць (лійці яйцепроводу), а ембріональний розвиток – поза організмом матері. Унікальним є те, що природа створила середовище (яйце), у якому ембріон може розвиватися окремо від материнського організму, використовуючи його поживні речовини.
На процес запліднення природою відведено всього близько 20 хвилин.
Порівняно із ссавцями, птиця відрізняється будовою тіла, внутрішніх органів, поведінкою, має генетичні та фізіологічні особливості. Кістки у птиці тонші, твердіші та міцніші. Трубчасті кістки тонкостінні, без кісткового мозку, містять повітря. Скелет птиці має особливу будову, яка пов’язана з пристосуванням організму до літання.
Шкіра птиці, на відміну від ссавців, більш тонка. З добре розвинутим підшкірним шаром, який утворює складки. Це надає птахам більшої рухомості. У шкірі немає потових і сальних залоз. Лише у ділянці хвостових хребців є невелике скупчення видозмінених сальних залоз, що носить назву куприкової залози.
Особливості дихання у птиці обумовлені наявністю, крім легень, повітряних мішків, які пронизують майже все тіло, з’єднуючись одним кінцем з легенями, а іншим – з трубчастими кістками. Можна сказати, що птиця має подвійне дихання. В середньому свійська птиця за 1 год вдихає близько 1000 см³ кисню з розрахунку на 1кг живої маси.
Сечовий міхур відсутній, нирки виділяють продукт обміну азоту (сечову кислоту) густу білу, малорозчинну у воді речовину – в клоаку. Органи слуху у птиці не мають вушних раковин, але розвинені добре. Птахи чують незначний звук на відстані до 50м. Птиця може розрізняти солодке, гірке, солоне, кисле завдяки органам смаку, які локалізовані в основі язика. Органи нюху розвинені слабо.
Таким чином, враховуючи біологічні особливості птиці можна досягти бажаних результатів при її вирощуванні.
качка індик вирощування продуктивність раціон
1. Біологічні особливості качок
Домашня качка походить від крижня, який у наш час у великій кількості гніздиться і живе у різних географічних зонах земної кулі.
Качка свійська - птах ряду гусеподібних родини качиних. Диких качок було одомашнено приблизно за тисячу років до нашої ери в Європі, Азії, Північній Америці та Південній Америці. Качківництво є одним з найважливіших резервів виробництва м’яса.
За Ч. Дарвіном, у домашніх качок властивості і ознаки, притаманні їх дикому предку, змінилися в порівнянні з іншими видами домашньої птиці значно менше. Від дикого предка домашні качки успадкували всеїдність і здатність порівняно легко адаптуватися до найрізноманітніших умов зовнішнього середовища. В той же час в процесі одомашнення і направленої селекційної роботи качки придбали виключно високі продуктивні якості, що дозволило їм зайняти значне місце в м’ясному виробництві багатьох країн.
Необхідно відзначити, що до останнього часу у селянських господарствах розводили переважно місцевих безпородних качокв умовах близьких до природних - на ставках, озерах, річках з використанням природних кормів водоймищ. У зв'язку з цим населення не прагнуло змінювати методи утримання, оскільки качки економічно себе виправдовують. Вони легко пристосовуються як на обмежених ґрунтових і водних вигулах, так і в приміщеннях на підлозі без вигулів, можуть поїдати сухі розсипчасті і гранульовані корми.
Висока несучість свійських качок у порівнянні з дикими є результатом штучного відбору і підбору, а також створення відповідних умов годівлі, утримання і догляду.
У качки оперення густе з розвиненим пуховим покривом, добре прожирюється секретом куприкових залоз, що забезпечує його водостійкість. Тіло видовжене, шия довга, гнучка, дзьоб плескатий, пальці з’єднані плавальною перетинкою, хвіст короткий. Забарвлення оперення самців і самок різне, а іноді зустрічається і майже однакове. Від качок одержують м’ясо, яйця, пух і пір’я. М’ясо соковите, висококалорійне. Залежно від породи жива маса дорослих самців 3 – 4 кг, самок – 2,5-3,5 кг.
Статева зрілість наступає у 6-7 місяців. М'ясні породи качок несуть до 140-150 яєць за один цикл, а яйценосні - до 200-250 і більше, у той час як дика - всього 6-10 яєць на рік. Наведені дані свідчать про можливість швидкого й ефективного впливу на організм качок. Багаторазове комплектування батьківського стада качками, що були виведені у різні місяці року, відповідні умови утримання і годівлі - фактори, завдяки яким качки можуть нести яйця цілий рік.
Яйцекладка у качок починається у віці 5-6 міс і триває повні півроку в залежності від терміну виведення каченят. При цьому більш продуктивні качки ранньовесняного виведення. По закінченню яйцекладки у них відбувається процес линяння, через 3-4 місяці вони знову починають нести яйця. Яйцекладка у переярих (однорічних) качок більш тривала і менш інтенсивна, ніж у молодих, але молодняк, що був виведений з яєць переярих (однорічних) качок, має вищу життєздатність.
На заплідненість яєць особливо помітний вплив справляє статевеспіввідношення качок і селезнів у стаді. Нормальним навантаженням на одного селезня вважається у важких м'ясних ліній 1:3 - 4, у більш легких - 1:5.
На відміну від суходільної птиці, у качок процес яйцекладки відбувається з 2-3 год. ночі до 10 год. ранку (до 6 год. кількість яєць уже становить 70%, до 8 год. - 95%).