регистрация / вход

Статистичний аналіз виробництва соняшника в Зміївському районі Харківської області

Соняшник як основна олійна культура в Україні. Аналіз посівних площ соняшника у Зміївському районі Харківської області, динаміка урожайності цієї культури, валових зборів та факторів, що зумовлюють їх зміну. Шляхи підвищення урожайності соняшника.

Курсова робота

на тему

«Статистичний аналіз виробництва соняшника в Зміївському районі Харківської області.»

Зміст

Огляд літератури

Вступ.

1.Аналіз посівних площ соняшника

2.Динаміка урожайності соняшника.

3.Аналіз валових зборів соняшника та факторів , що зумовлюють їх зміну.

4.Шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів соняшника.

Висновки

Список використаних джерел.

Огляд літератури

1. Соняшник – найрентабельніша стратегічна культура України. Проте виробництво соняшника для більшості господарств із високорентабельного стає збитковим. Доходи за урожайності соняшника 10 ц/га не покривають витрат на його вирощування, урожай 15 ц/га , забезпечує середній рівень рентабельності і лише за врожайності 20 ц/га і більше культура забезпечує високий рівень рентабельності[15.]

2 Соняшник – одна з прибуткових культур.За обсягом виробництва його насіння за даними FAO , Україна посідає друге місце після Росії (4.4 млн.т.), і якщо в 2001р. соняшником засівали 2.4 млн. га, то в 2005 році – 3.7 млн.га.[13.]

3.Соняшник найрентабельніша стратегічна культура України .Успіх вирощування соняшника залежить перш за все , від правильного посівного матеріалу .Але для отримання закладеного потенціалу , слід застосовувати систему захисту , яка складається з обробки насіння проти хвороб і шкідників , захисту від бур’янів та десикації. [6.]

4. У Києві відбулася пресконференція присвячена результатам порівняльних випробувань соняшникової олії , що представлена на її ринку.За даними конференції Україна посідає третє місце ( після Аргентини і Росії) за виробництвом соняшникової олії і 2-ге місце (після Аргентини за експортом).[3]

5.Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовлена високим вмістом поліненасиченої жирної лінолевої кислоти (55 — 60%), яка має значну біологічну активність і прискорює метаболізування ефірів холестерину в організмі, що позитивно впливає на стан здоров'я. До складу соняшникової олії входять і такі дуже цінні для організму людини компоненти, як фосфатиди, стерини, вітаміни (А, Б, Е, К). Соняшникову олію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Вона є основним компонентом при виробництві маргарину[5.]

6.В Україні є необхідні грунтово-кліматичні умови для вирощування високопродуктивних сортів соняшнику з потенціалом урожайності щонайменше 30-35ц/га.Розрахунки і передовий досвід свідчать , що вирощувати соняшник у господарствах доцільно на площі понад 150 га.Це дає змогу впроваджувати інтенсивну технологію , ефективно застосовувати сучасні комплекси машин ( коефіцієнт використання понад 0.7). а також одержати високі врожаї.[7]

7.Площа під соняшник в Україні упродовж трьох останніх років не була меншою ніж 3.5 млн. га і стабільно займала 2-ге місце в світі після Росії.Проте за врожайністю ми перебуваємо на останньому місці серед країн виробників цієї культури. Це пояснюється комплексом причин : низькою культурою землеробства, високим інфекційним фондом, проте перш за все низьким рівнем механізації виробництва соняшника.[12]

8.Посіви соняшнику в Україні займають понад 2 млн га, що становить 96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

Середня врожайність соняшнику в Україні в останні роки становила 16- 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, — по ЗО ц/га і більше, а в умовах зрошення — 38,7 - 40 ц/га. [8.]

9.Зниження врожайності соняшника за останні роки стало наслідком падіння загальної культури землеробства , недостатнього внесення мінеральних добрив , гербіцидів , десикантів , пестицидів , несвоєчасного проведення технологічних операцій при використанні недосконалої техніки , необґрунтованого зростання посівних площ соняшника та перенасичення сівозмін цією культурою.[2]

10.Відносно невисокий урожай соняшника в 2003 році порівняно з 2002 роком зумовлено несприятливими погодніми умовами , що склалися в зоні північного та східного Степу цього року.[4.]

11. Основні причини низької врожайності соняшника:

- Неналежне ставлення до агротехніки вирощування соняшника та використання високопродуктивного насіннєвого матеріалу , переважно гібридів.

- Відсутні заходи економічної стимуляції за одержання високих врожайності олійності.

- Відсутність відповідної стратегії розвитку виробництва олійних культур в Україні .Мається на увазі різке збільшення посівних площ соняшника , що не відповідає правилам раціональної сівозміни і негативно позначається на природній родючості грунтів.[10]

12.Ефективними заходами підвищення урожайності соняшника є застосування індустріальної технології, впровадження високоврожайних сортів і гібридів, вирощування культури в післяжнивних посівах в умовах зрошення і ін..За даними наукових установ і передового досвіду с/г підприємств застосування індустріальної технології вирощування соняшнику забезпечує одержання врожайності насіння 30ц/га .[14]

13 Індустріальна технологія виробництва соняшників нерозривно пов’язана з розвитком селекції і поліпшенням організації насінництва. Господарства необхідно забезпечити насінням високопродуктивних однонасінних сортів з високою схожістю, що забезпечують сталі і високі врожаї соняшника та збільшення виходу олії. [9.]

14.Завдяки впровадженню нових конкурентно спроможних гібридів соняшнику , товаровиробники України практично відмовилися від вирощування сортів популяції. Використання нових сортів соняшника забезпечує високу економічну ефективність.[11.]

15.. Сортооновлення соняшника є одним із шляхів втілення в практику його виробництва новітніх досягнень у галузі наукових досліджень .Як свідчить світовий досвід, строк використання у виробництві більшості сортів і гібридів не перевищує 8-10 років , після чого вони витісняються новими – продуктивнішими , більш стійкими до хвороб і стресів.[1]

Вступ

Соняшник—основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50 - 52 % олії, а селекційних — до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні.

Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовлена високим вмістом поліненасиченої жирної лінолевої кислоти (55 — 60%), яка має значну біологічну активність і прискорює метаболізування ефірів холестерину в організмі, що позитивно впливає на стан здоров'я. До складу соняшникової олії входять і такі дуже цінні для організму людини компоненти, як фосфатиди, стерини, вітаміни (А, Б, Е, К). Соняшникову олію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Вона є основним компонентом при виробництві маргарину. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.

Побічні продукти переробки насіння соняшнику — макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35 % від маси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби. Стандартна макуха містить 38 — 42 % перетравного протеїну, 20 — 22%без азотистих екстрактивних речовин, 6 — 7 % жиру, 14 % клітковини, 6,8 % золи, багато мінеральних солей. За поживністю 100 кг макухи відповідають 109 корм. од. Шрот містить близько 33 - 34 % перетравного протеїну, 3 % жиру, 100 кг його відповідають 102 корм. од.

Лузга (вихід 16 - 22 % від маси насіння) є сировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий спирт і кормові дріжджі, із пентозного — фурфурол, який використовують при виготовленні пластмас, штучного волокна та іншої продукції.

Кошики соняшнику (вихід 56 - 60 % від маси насіння) є цінним кормом для тварин. їх добре поїдають вівці і велика рогата худоба. В них міститься 6,2 - 9,9 % протеїну, 3,5 - 6,9 % жиру, 43,9 - 54,7 % безазотистих екстрактивних речовин та 13,0 - 17,7 % клітковини. За поживністю борошно з кошиків прирівнюється до пшеничних висівок, 1 ц його відповідає 80 - 90 кг вівса, 70 - 80 кг ячменю. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

Соняшник вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою і за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. В 1 кг його міститься 0,13 — 0,16 корм, од., 10 - 15 г протеїну, 0,4 г кальцію, 0,28 г фосфору і 25,8 мг каротину (провітаміну А).

Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл — як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

Соняшник — чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння.

Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур'янів.

Батьківщиною соняшнику вважають південно-західну частину Північної Америки, де й нині ростуть його дикі форми. В Росію його завезли на початку XVIII ст. і тривалий час (понад 125 років) вирощували як декоративну рослину і з метою одержання насіння, яке використовували як ласощі замість горіхів. Першу спробу використати насіння соняшнику для отримання олії зробив у 1829 р. житель слободи Олексіївка Воронезької губернії селянин Д. С. Бокарьов. Відтоді й починається історія окультурення дикого соняшнику, а безроздільний пріоритет у формуванні культурного високоолійного соняшнику належить ученим колишнього Союзу. Особливо велика заслуга в його окультуренні В. С. Пустовойта, Л. А. Жданова, зусиллями яких олійність насіння соняшнику вдалося підвищити з 30-33 до 50 - 53 % і при цьому створити високоврожайні, стійкі проти шкідників і хвороб сорти. До багатьох держав світу олійний соняшник був завезений з колишнього СРСР.

Тепер олійний соняшник поширений на всіх континентах земної кулі. За даними ФАО, світова площа його посівів становить понад 14,5 млн га. На великих площах його висівають в Україні, Аргентині, США, Китаї, Іспанії, Туреччині, Румунії, Франції та багатьох інших державах.

Посіви соняшнику в Україні займають понад 2 млн га, що становить 96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

Середня врожайність соняшнику в Україні в останні роки становила 16- 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, — по ЗО ц/га і більше, а в умовах зрошення — 38,7 - 40 ц/га.[18 ст. 49-61.]

Для написання курсової роботи була вибрана саме ця тема, тому що в Зміївському районі соняшник є дуже важливою технічною культурою.

Завдання курсової роботи є:

1. Проаналізувати посівні площі соняшника у Зміївському районі..

2. Проаналізувати динаміку урожайності соняшника в Зміївському районі за останні 10 років ( 1997-2006 )

3. Проаналізувати валові збори соняшника у Зміївському районі та фактори , що впливають на їх зміну.

4. Визначити шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів соняшника.


1.Аналіз посівних площ соняшника

Земля – головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа супільного виробництва, універсальний фактор будь-якої діяльності людини. На відміну від усіх інших засобів виробництва, які зазнають фізичного і морального зносу і стають непридатними для дальшого використання, земля є вічним засобом виробництва. Ця особливість землі зумовлена такою важливою її властивістю, як родючість, що є основою теорії раціонального введення землеробства.

Родючість землі – це здатність грунту створювати врожай, рівень якого характеризує її продуктивні сили. Зростання продуктивності землі досягається систематичним підвищенням родючості грунту на основі природних і економічних процесів відповідно до конкретних умов і систем ведення землеробства. Розрізняють природну, штучну і економічну родючість грунту.

Природна родючість грунту характеризується запасом поживних речовин, що створився в результаті природного процесу грунтоутворення.

Штучна родючість грунту створюється в процесі виробничої діяльності людини за допомогою праці і засобів виробництва шляхом підвищення культури землеробства.

Економічна родючість грунту – це сукупність його природної і штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил.

Земельний фонд України включає всі землі в межах іі території, тобто сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, а також землі під водою. Власність на землю в Україні має державну натуральну форму та приватну форми. Всі форми власності на землю є рівноцінними і рівноправними. Відповіно до цільового призначення всі земельні резерви поділяються на такі резерви:

· землі сільськогосподарського призначення;

· землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

· землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;

· землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

· землі лісового фонду;

· землі запасу.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним називається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим – до 3 років і довгостроковим від 3-25 років.

Земельні угіддя – це ділянки землі, які відрізняються природними властивостями і способом господарського використання, їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.

До сільськогосподарських належать угіддя, які використовуються для виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження. До несільськогосподарських угідь належать землі, вкриті лісом, деревночагарникові насадження (в тому числі полезахисні смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання у сільському господарстві. [2 ст.25-27]

Під структурою земельних угідь розуміють питому вагу окремих видів угідь у загальній земельній площі. Її виражають, як правило, у відсотках. Щоб визначити, який відсоток становить площа даного виду угідь, її слід поділити на загальну земельну площу і знайдені дані помножити на 100. земельних угідь

Посівною називають площу ріллі або інших розорених угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарсбких культур. Розміри посівних площ обчислюють по окремих культурах, а по кожній культурі – за господарським призначенням. Наприклад, посівну площу кукурудзи визначають окремо на зерно і силос та зелений корм. Посівні площі однорідних і багаторічних трав поділяють на посіви, призначені на насіння, сіно, зелений корм і випас.

Облік посівних площ здійснюють на основі класифікації сільськогосподарських культур, яка становить їх розподіл на групи за різними якісними ознаками. За біологічними особливостями польові культури поділяють на однорічні (вегетаційний період не перевищує одного року), дворічні і багаторічні.

За виробничим призначенням сільськогосподарські культури поділяють на такі групи: зернові і зернобобові (пшениця, жито, ячмінь, горох, тощо), технічні (цукрові буряки, льон-довгунець, тощо), картопля і овочебаштанні (капуста, огірки, цибуля, кавуни, дині, тощо), кормові культури (кормові коренеплоди, силосні культури, однорічні і багаторічні трави тощо), сидеральні культури (люпин та ін.), які висівають на зелене добриво.

Міжрядними називають посіви в міжряддях просапних культур або садів. Ці посіви не включають у загальний підсумок посівної площі, а обчислюють окремо в перерахунку на суцільні посіви за середніми нормами висіву. Посів у міжряддях садів включають у посівну площу відповідної культури і в загальну посівну площу у фактичному розмірі.

Повторними називають посіви ярих культур проведені після збирання основної культури для одержання у поточному році другого врожаю, їх обліковують окремо і в загальну посівну площу не включають.

Посіви попередніх культур, проведять на розораних сіножаттях і пасовищах з метою підготовки грунту для посіву багаторічних трав,включають у загальну посівну площу відповідної культури.

Проміжними є посіви озимих культур на зелений корм, по яких до закінчення заключного обліку посівних площ проведено посіви ярих культур. У загальну посівну площу проміжні посіви не включають.

Засіяною називають площу, на якій висіяно насіння сільськогосподарських культур. Якщо протягом року на тій самій площі культури висівалися двічі, то цю площу включають у засіяну двічі.

Аналізуючи структуру і структурні зрушення посівних площ, обчислюють питому вагу посівів окремих культур або їх груп у загальній площі всіх посівів.

Статистика аналізує структуру посівних площ по окремих господарствах, адміністративних районах, зонах, підзонах. Крім того показники структури аналізують як у цілому по всій площі посіву, так і по окремих групах культур (зернові, технічні, картопля і овочево-баштанні, кормові).[19 ст. 257-261.]

Динаміку структури посівних площ основних сільськогосподарських кульутур Зміївського району проведено в Таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Структура та динаміка посівних площ основних сільськогосподарських культур в Зміївському районі

п/п

Культура 2004 2005 2006 2006 у % до

Тис.

га

Структура,

%

Тис.

га

Структура,%

Тис.

га

Структура,% 2004р 2005р
1 Зернові та зернобобові 16.6 27 17.4 30 21.4 34.5 128.9 122,9
2 Соняшник 4.9 8 5.6 9.6 5.1 8.2 104,1 91,1
3 Цукровий буряк 0.3 0.5 0.2 0.4 0.8 1.3 266.7 400
4 Картопля та овочі 39.7 64.5 35.3 60 34.7 56 87.4 98,3
Разом 61.5 100 58.5 100 62 100 х х

Висновок: з наведеної таблиці видно ,що найбільшу питому вагу у посівній площі Зміївського району протягом останніх трьох років становить картопля та овочі відповідно з 2004 по 2006 роки складає 39.7 тис. га.(64.5%);35.3 тис.га (60%) та 34.7 тис.га (56 %).

Друге місце займає посівна площа зернових та зернобобових : у 2004р.-16.6 тис. га,тобто 27% від загальної посівної площі , у 2005 році -17.4 тис.га ,тобто 30 % ,і у 2006році – 21.4 тис. га ( 34.5 % ).

Досліджуваний нами соняшник займає третє місце в загальній посівній площі Зміївського району. Відповідно у 2004 році -4.9 тис. га (8.1 %); у 2005 році- 5.6 тис. га (9.6%) ; у 2006 році- 5.1 тис. га ( 8.2 % ).

А найменшу питому вагу у структурі посівних площ займає цукровий буряк відповідно за 2004-2006роки : 0.3 тис. га( 0.5 %);0.2 тис. га (0.4 % );0.8 тис. га (1.3 % ).

Порівнюючи площі 2006 року з 2004 та 2005 роком , ми спостерігаємо ,що господарства Зміївського району збільшували площі зернових, цукрового буряка та соняшника . але зменшували посівні площі овочів та картоплі Порівняно з 2004 роком площі зернових збільшилися на 28.9 % ,соняшника на 4.1 % ,а цукрового буряка на 66.7%;з 2005 роком площа зернових збільшилася на 22.9 % ; площа цукрового буряка на 300% , але зменшилася площа соняшника на 8.9% Щодо площі картоплі та овочів , то вона зменшилася порівняно із 2004 роком на 12..6% ,а порівняно із 2005 на 1.7 %.

Динаміку посівних площ аналізують порівнянням фактичного розміру посівів окремих культур і в цілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулі роки. (Таблиця 1.2)

Таблиця 1.2.

Динаміка посівних площ соняшника по Зміївському районі

Культура 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2006 у % до
1997 2001 2005
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Соняшник 2.9 3.3 5.6 5.1 4.6 4.8 6.7 4.9 8.6 5.1 176 111 59

Висновок: Як бачимо з даної таблиці найбільша посівна площа,засіяна під соняшник , у Зміївському районі була у 2006 році і становила 8.6 тис. га., а найменша у 1997 році – 2.9 тис. га.

Порівнюючи 2006 рік з 1997 , 2001 та 2005 роком ми бачимо , що посівна площа соняшника у 2006 році зросла порівняно із 1997 роком та з 2001 роком відповідно на 76 % та 11%., а порівняно із 2005 роком зменшилася на 41 %.На основі даної таблиці побудуємо гістограму динаміки посівних площ.

Малюнок 1.1

Таблиця 1.3.

Показники динаміки посівних площ.

Роки Посівна площа соняшника, тис. га Абсолютний приріст, га (±) Темпи росту,% Темп приросту,% Абсолютне значення 1% приросту
Базисний Ланцюговий Базисний Ланцюговий Базисний Ланцюговий
1 2 3 4 5 6 7 8 9
1997 2.9 - - - - - - -
1998 3.3 +0.4 +0.4 113.8 113.8 +13.8 +13.8 0.03
1999 5.6 +2.7 +2.3 193.1 169.7 +93.1 +69.7 0.03
2000 5.1 +2.2 -0.5 175.9 91.1 +75.9 -8.9 0.06
2001 4.6 +1.7 -0.5 158.6 90.2 +58.6 -9.8 0.05
2002 4.8 +1.9 +0.2 165.6 104.3 +65.6 -4.3 0.05
2003 6.7 +3.8 +1.9 231.0 139.6 +131 +39.6 0.05
2004 4.9 +2.0 -1.8 168.9 73.1 +68.9 -26.9 0.07
2005 8.6 +5.7 +3.7 296.6 175.5 +196.6 +75.5 0.05
2006 5.1 +2.2 -3.5 175.9 168.6 +75.9 -68.6 0.09

Висновки: дослідивши абсолютну зміну посівної площі соняшника ми встановили, що за досліджуваний період із 1997 по 2006 р. в цілому розміри посівної площі соняшника мають нестабільну динаміку розвитку ( вона то зростає , то знижується в різні періоди ) . Розрахувавши абсолютні прирости базисним способом , тобто поступово порівнюючи кожен ряд динаміки з початковим (1997) , ми побачили , що посівні площі соняшника у 1998 .1999,2000,2001,2002.2003,2004.2005 та 2006 роках зросла порівняно із 1997 роком на відповідно : 0.4 тис. га,2.7 тис. га, 2.2 тис.га,1.7 тис.га, 1.9 тис.га,3.8 тис. га,2.0тис.га,5.7тис.га,2.2тис.га. Тобто за цей період зросла на 13.8%; 93.1%; 75.9%; 58.6%; 65.6%; 131%; 68.9%; 196.6%; 75.9%.

Розраховані абсолютні прирости ,темпи зростання та приросту ланцюговим методом показують , що посівна площа соняшника в Зміївському районі за досліджуваний період не має чіткої тенденції .Так в 1998 році посівна площа соняшника зросла на 0.4 тис.га порівняно із 1997 роком ;тобто на 13.8%;в 1999році зросла на 2.3 тис.га порівняно із 1998 роком ,тобто на 69.7%.У2000р.порівняно із 1999роком посівна площа соняшника зменшилася на (-0.5тис.га),тобто на (-8.9%).У 2001р.порівняно із 2000р.зменшилася на (-0.5тис.га),тобто на (-9.8%).У 2002році порівняно із 2001роком збільшилася на 0.2 тис.га ,тобто на 4.3%.У 2003році площа під соняшником порівняно із 2002роком збільшилася на 1.9тис.га ,тобто на 39.6 %. Порівнявши посівну площу соняшника 2004 року із 2003 роком ми бачимо ,що вона зменшилася на (-1.8тис.га) відповідно на (-26.9%).У 2005 році порівняно з 2004 роком збільшилася на 3.7 тис.га.(75.5%),а у 2006 році порівняно з 2005 роком зменшилася на ( -3.5 тис. га), тобто на (-68.6%).

Для аналізу тенденції зміни розміру посівних площ доцільно використати метод аналітичного вирівнювання за рівняннями прямої лінії та парабули другого порядку.Дані наведено в таблиці 1.4.


Таблиця 1.4.

Фактичні та вирівняні дані посівних площ соняшника.

Роки Посівна площа соняшника ,тис. га Порядковий номер року Розрахункові величини Вирівняні рівні за рівнянням прямої лінії Вирівняні рівні за рівнянням 2-го порядку
t2 yt
1 2 3 4 5 6 7
1997 2.9 1 1 2.9 3.4 3,0
1998 3.3 2 4 6.6 3.8 3,7
1999 5.6 3 9 16.8 4.2 4,4
2000 5.1 4 16 20.4 4.6 4,8
2001 4.6 5 25 23.0 5.0 5,3
2002 4.8 6 36 28.8 5.4 5,7
2003 6.7 7 49 46.9 5.8 5,9
2004 4.9 8 64 39.2 6.2 6,1
2005 8.6 9 81 77.4 6.6 6,2
2006 5.1 10 100 51 7.0 10,6
Разом 51.6 55 385 313 51.6 51.6

Складаємо систему рівнянь:

5.16=10а0 +55а1 /:10

313=55а0 +385а1 /:55

5.16=а0 +5.5 а1

5.69= а0 +7.0 а1

Від другого рівняння віднімемо перше рівняння :

0.53=1.5a1

a1 =0.4 тис.га

5.16=a0 +5.5x 0.4

5.16=a0 + 2.2

A0 =2.96тис.га ~3.0 тис.га


Таким чином рівняння прямої лінії для посівної площі соняшника має мати такий вигляд.

Yt =3.0+ 0.4 t

Визначемо вирівняні рівні:

Yt =3.0+0.4 х1=3.4

Yt =3.0+0.4 х2 =3.8

Yt =3.0+0.4 х3=4.2

Yt =3.0+0.4 х4=4.6

Yt =3.0+0.4 х5=5.0

Yt =3.0+0.4 х6=5.4

Yt =3.0+0.4 х7=5.8

Yt =3.0+0.4 х8=6.2

Yt =3.0+0.4 х9=6.6

Yt =3.0+0.4х10=7.0

Побудуємо графіки фактичних та вирівняних рівнів посівних площ за рівнянням прямої лінії та за рівнянням парабули 2-го рівня


Малюнок 1.2


Малюнок 1.3

Висновок: Зробивши вирівнювання динамічного ряду за рівнянням прямої лінії , наше рівняння мало вигляд :

Yt =3.0+ 0.4 t

Це означає , що в 1996 році , тобто році , який передує досліджуваному періоді вирівняна посівна площа складала 3.0 тис. га . а її щорічні зростання в середньому підвищувалися на 0.4 тис. га.

Рівняння парабули другого порядку мало вигляд :

Yt =2.2383+0.8414х-0.443х2


Це означає ,що в 1996 році , який передує досліджуваному періоду , вирівняна посівна площа соняшника становила 2.2383 ц/га ,початкова швидкість зростання урожайності – 0.8414 ц/га . прискорення зміни щорічних приростів становить – 0.443 ц/га.

Під час аналізу динаміки і структури посівних площ особливу увагу приділяють виявленню резервів розширенню посівних площ, особливо найбільш продуктивних і цінних культур. Площу посіву можна збільшити за рахунок меліорації земель і освоєння несільськогосподарських угідь, підвищення ступеня використання ріллі для посівів, розширення повторних і міжрядних посівів.

Слід урахувати, що розширення посівних площ більш інтенсивних і продуктивних культур потребує відповідного забезпечення цих посівів трудовими і матеріальними ресурсами. Якщо розширити посівні площі цукрових буряків до розмірів, які не забезпечуються виконанням робіт в оптимальні строки, то це може призвести до зниження урожайності.

У статистичній практиці для оцінки структури посівних площ найчастіше використвують показник урожайності базисного періоду. Проте цей показник під впливом метереологічних умов помітно коливається у часі. Тому для оцінки структурних зрушень доцільніше використати показник середньої урожайності за останні 3 – 5роки.

2. Динаміка урожайності соняшника в Зміївському районі

Урожай і урожайність- найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва вцілому.рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов , а також якість організаційно – господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств.

Під урожаєм (валовим збором) У статистиці розуміють загальний обсяг продукції ,зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність –це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі .Для культур , що вирощуються у відкритому грунті , урожайність визначають з розрахунку на 1 га , а у закритому грунті – на 1 м2 .

Розрізняють такі показники урожаю с/г культур:

1. Видовий

2. Біологічний

3. Фактичний

Видовий - це очікувані розміри валового збору продукції певної культури до моменту збирання цієї культури.

Фактичний урожай - це кількість фактично зібраного і оприбуткованого валового збору , тієї чи іншої культури на основі бухгалтерських документів .

Біологічний – це кількість фактично зібраної продукції.фактичний урожай буд відрізнятися від біологічного на величину втрат під час збирання і транспортування продукції.

Відповідно до показників урожаю розрізняють такі показники урожайності :

1. Видова урожайність

2. Біологічна урожайність

3. Фактична урожайність


;

При цьому в практиці фактичну урожайність по зерновим і соняшнику визначають в первісно-оприбуткованій масі після доробки , тобто очищення та сушки зерна і соняшника .По тютюну і махорці урожай та урожайність показують в заліковій масі , тобто в масі прийнятій заготівельними організаціями за відповідним стандартом якості . По всім іншим культурам урожайність визначають по чистій масі.

Фактичну урожайність основних с/г культур розраховують з розрахунку на весняну продуктивну площу.

При аналізі даних про урожай і урожайність визначають :

Виконання планових завдань по урожаю і урожайності \ . Для цього визначають відносні величини планового завдання і виконання плану.

Досліджують динаміку урожайності за останні три роки. Для чого визначають показники ряду динаміки ,проводять укрупнення періодів , визначають ковзну середню ,роблять вирівнювання динамічного ряду за рівнянням будь-якої математичної лінії.

Встановлюють вплив окремих факторів на рівень урожайності с/г культур.

Таблиця2.1

Динаміка урожайності соняшника в Зміївському районі.

Культура 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2006 у % до
1997 2001 2005
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Соняшник 11.6 10.3 7.1 12.4 7.6 9.6 8.1 8.6 9.9 16.2 140 213 164

Висновок: . Проаналізувавши динаміку урожайності соняшника в Зміївському районі Харківської області за 1997-2006 роки, ми бачимо ,що вона немає чіткої тенденції. З 1997 р. по 2006 р. Вона коливається в межах від 7.6 ц/га до 16.2 ц/га. Найнижча урожайність була в 2001 році- 7.6 ц/га , а найвища в 2006 році- 16.2 ц/га. Порівнявши 2006 рік із 1997 , 2001 та 2005 роками, ми спостерігаємо зростання урожайності соняшника відповідно на 40% ;113% ; та на 64 %.На основі даної таблиці побудуємо відповідну гістограму.

Малюнок 2.1

На рівень урожайності впливають природні фактори, які характеризуються якістю грунтів і кліматичними показниками та метереологічних умов.

А також впливають економічні фактори, які є наслідком розвитку розвитку продуктивних сил і характеризуються показниками інтенсифікації землеробства. До них належать навність, структура, якість і ступінь використання виробничих ресурсів: робочої сили, меліоративних споруд, тракторів, палива, добрив, засобів захисту рослин від бур’янів.

На урожайність сільськогосподарських культур також впливає рівень агротехніки. Система показників агротехніки характеризує виконані роботи, які сприяють формуванню урожаю (підготовка грунту до сівби, підготовка насіння, сівба), а також матеріальні витрати для підвищення урожаіності сільськогосподарських культур (вартість насіння, добрив, гербицидів, води тощо).

Під час аналізу динаміки суспільно-економічних явищ визначають абсолютний приріст, темпи зростання і приросту, абсолютне значення 1 % приросту на основі порівняння рівнів динаміки. Рівень,який порівнюють, називають поточним , а рівень з яким порівнюють називають базисним. Крім того розрізняють початковий рівень , за який приймають величину першого члена ряду , кінцевий рівень , який є величиною останнього члена ряду, і середній рівень- середня величина з усіх рівнів ряду динаміки.

Абсолютний приріст- це різниця між поточним і попереднім або початковим рівнем ряду динаміки .Він може бути додатною або від’ємною величиною .При цьому ,якщо рівні ряду динаміки зменшуються , то буде абсолютне зниження і показник записують із знаком мінус. Абсолютний приріст виражають у одиницях вимірювань ,що і рівні ряду динаміки .Є абсолютні прирости базисні і ланцюгові. Базисні одержують тоді, коли кожний рівень ряду динаміки порівнюють з початковим рівнем. Ланцюгові одержують тоді ,коли кожний рівень динаміки порівнюють з попереднім рівнем.

Середній абсолютний приріст- у рядах динаміки визначаються за формулою:

, де

соняшник урожайність виробництво олійна

Yn - кінцевий рівень ряду динаміки.

Yo - початковий рівень ряду динаміки.

n-кількість рівнів

Темп зростання - відношення поточного рівня ряду динаміки до попереднього або початкового. Він може бути ланцюговим, коли порівнюють поточний з попереднім і базисним , коли порівнюють поточний з початковим. Темп зростання виражається в коефіцієнтах чи у відсотках.

Темп приросту показує на скільки відсотків або разів збільшився чи зменшився поточний рівень ряду динаміки порівняно з базисним рівнем .Його визначають віднімаючи від темпу зростання 100%,якщо в коефіцієнтах то 1.

Абсолютне значення 1%приросту- відношення абсолютного приросту за певний період до темпу приросту того самого періоду.

Середні темпи зростання визначаються за формулою середньої геометричної.

[1 ст. 70-74.]

Обчислення абсолютного приросту, темпів приросту і зростання, абсолютного значення 1% приросту розглянемо на такому прикладі (Таблиця 2.2.)

Таблиця 2.2

Показники динаміки урожайності соняшника

Роки Урожайність, ц Абсолютний приріст, ц (±) Темпи росту, % Темпи приросту ,% Абсолютне значення 1% приросту
Базисний Ланцюговий Базисний Ланцюговий Базисний Ланцюговий
1 2 3 4 5 6 7 8 9
1997 11.6 - - - - - - -
1998 10.3 -1.3 -1.3 88.8 88.8 -11.2 -11.2 0.11
1999 7.1 -4.5 -3.2 61.2 68.9 -38.8 -31.1 0.1
2000 12.4 +0.8 +5.3 106.9 174.6 +6.9 +74.6 0.07
2001 7.6 -4 -4.8 65.6 61.3 -34.5 -38.7 0.12
2002 9.6 -2 +2.0 82.8 126.3 -17.2 +26.3 0.08
2003 8.1 -3.5 -1.5 69.9 84.4 -30.1 -15.6 0.09
2004 8.6 -3 +0.5 74.1 106.2 -25.9 +6.2 0.08
2005 9.9 -1.7 +1.3 85.3 115.1 -14.7 +15.1 0.09
2006 16.2 +4.6 +6.3 139.7 163.6 +39.7 +63.6 0.09

Висновок: Дослідивши абсолютну зміну урожайності соняшника за досліджуваний період 1997-2006 роки ,ми бачимо ,що урожайність немає стабільної динаміки

Розраховані абсолютні прирости базисним способом , показали , що в 2000 та в 2006 році урожайність із 1997 роком зросла відповідно на 0.8 ц/га та 4.6ц/га ,або це на 6.9% та 39.7%.В 1998,1999,2000,2001,2002,2003,2004,2005роках урожайність в порівнянні з1997р.зменшилася відповідно на(-1.3 ц/га);(-4.5ц/га);(-4ц/га);(-2ц/га);(-3.5ц/га);(-3ц/га);(-1.7ц/га),тобто це відповідно на (-11.2%);(-38.8%);(-34.5%); (-17.2%);( -30.1%);(-25.9%);(-14.7%).

Розраховані темпи приросту та зростання, абсолютні прирости показують , що урожайність соняшника за останні 10 років в динаміці немає чіткої тенденції.

Так у 1998 році порівняно із 1997 роком урожайність соняшника зменшилася відповідно на (-1.3ц/га), тобто на (-11.2%).

У 1999році порівняно із 1998 роком зменшилася на (-3.2 ц/га), тобто на (-31.1%).

У 2000 році порівняно із 1999 роком урожайність збільшилася на 5.3 ц/га , тобто на 74.6%.

У 2001 році порівняно із 2000роком урожайність зменшилася на (-4.8 ц/га),тобто на (-38.7%).

Урожайність соняшника в 2002 році збільшилася на 26.3% ,тобто на 2ц/га порівняно із 2001 роком.

У 2003 році порівняно із 2002 роком урожайність знизилася на (-1.5ц/га) ,тобто на (-15.6%).

У 2004 році порівняно із 2003 роком збільшилася на 0.5ц/га , тобто на 6.2%.

Урожайність соняшника в 2005 році , порівняно із 2004 роком збільшилася на 1.3ц/га , тобто на 15.1%.

Як бачимо урожайність соняшника з 2000року постійно зростала.Це пояснюється тим ,що господарства Зміївського району впроваджують нові технології вирощування соняшника та здійснюють заходи, що сприяють підвищенню урожайності. , Різке зниження урожайності в 2003році, порівняно з двома попередніми, пояснюється несприятливими кліматичними умовами, для вирощування соняшника , що склалися в цій зоні цього року.

Важливим завданням статистичного аналізу рядів динаміки є виявлення і кількісна характеристика основних тенденцій розвитку суспільно-екномічних явищ.

Закономірності розвитку в рядах динаміки визначають абстрагуванням від випадкових змін досліджуваних ознак. Для цього статистика використовує такі способи:

1. Укрупнення періодів.

2. Спосіб ковзної середньої.

3. Аналітичне вирівнювання ряду динаміки

Суть способу укрупнення періодів полягає в тому ,що фактичні рівні об’єднуються за декілька періодів при цьому 1 інтервал ряду динаміки буде змінювати інший. За кожний укрупнений період визначають середнє значення за формулою середньої арифметичної простої.

Різновидом укрупнення періоду є згладжування ряду динаміки за допомогою ковзної середньої.

Суть ковзної середньої полягає в тому ,що при визначенні інтервалу наступну середню обчислюють зсуваючи період на 1-ну дату.Виявлення тенденції зміни урожайності соняшника в Зміївському районі.за методами укрупнення періодів та ковзної середньої показано в таблиці 2.3.


Таблиця 2.3

Виявлення тенденцій зміни урожайності соняшника

Роки Урожайність соняшника, ц∕га Укрупнення періодів. Ковзна середня
Період Сума урожайності за період Середня урожайність , ц∕га Період Сума урожайності за період Середня урожайність, , ц∕га
1 2 3 4 5 6 7 8.01
1997 11.6 1997-2001 49.00 9.83
1998 10.3 1997- 49.00 9.83 1998-2002 47.00 9.44
1999 7.1 2001 1999-2003 44.80 8.96
2000 12.4 2000-2004 46.30 9.26
2001 7.6 2001-2005 43.80 8.76
2002 9.6 2002- 52.4 10.48 2002-2006 52.40 10.48
2003 8.1 2006
2004 8.6
2005 9.9
2006

Висновки: За допомогою методів:укрупнення періодів по 5-ти річках та ковзної середньої ми виявили тенденції зміни урожайності соняшника в Зміївському районі.За методом укрупненя періодів ми отримали 2 5-ти річки:1997-2001 та 2002-2006 роки.За першу 5-ти річку середня урожайність склала-9.8 ц/га , а за другу-10.5 ц/га.

За методом ковзної середньої ми отримали 6 5-ти річок ( 1997р.-2001р.;1998р.-2002р.;1999р.-2003р.;2000р.-2004р.;2001р.-2005р.;2002р.-2006).Середня урожайність за ці періоди становить відповідно: 9.8 ц/га; 9.4 ц/га; 8.96 ц/га; 9.26 ц/га ;8.76 ц/га;10.48 ц/га.

Виявлення тенденцій розвитку в рядах динаміки є одним з головних методологічних питань і для цього використовують аналітичне вирівнювання рядів динаміки і способом найменших квадратів .Його можна здійснити по прямій або будь – якій кривій лінії ,яка виражає залежність рівнів ряду динаміки від часу .При цьому якщо рівні ряду динаміки мають чітку тенденцію(зростання чи зниження),то використовується порівняння прямої лінії .якщо рівні ряду коливаються,то вирівнювання доцільно проводити за рівнянням будь – якої кривої лінії .

В тому випадку ,коли рівні ряду динаміки мають чітку тенденцію до зростання , то рівняння прямої лінії має вигляд:

YT = ao + a1 t

Yt -вирівняні рівні ряду динаміки.

a0 -вирівняний рівень ряду динаміки ,який передує досліджуваному періоду.

a1 -середньорічний приріст або зниження показника.

t-порядковий номер року.

Для знаходження невідомих параметрів a0 і a1 розв’язують систему рівнянь:

Для перевірки точності розрахунків сума вирівнюваних рівнів завжди буде дорівнювати сумі фактичних рівнів. Для научного зображення тенденцій в змінних рядах динаміки використовують лінійні графіки .Як правило при побудові лінійного графіка на ньому зображуються фактичні і вирівняні рівні ,які дозволяють наочно розглянути зміну свого явища. [1ст. 76-86.] Вихідні та розрахункові дані для вирівнювання урожайності соняшника в Зміївському районі за рівнянням прямої лінії наведено в таблиці 2.4.


Таблиця 2.4

Вихідні та розрахункові дані для вирівнювання урожайності.

Роки Урожайність, ц∕га Порядковий номер року Розрахункові величини Вирівняні рівні за рівнянням прямої лінії
t2 yt
1 2 3 4 5 6
1997 11.6 1 1 11.6 9,2
1998 10.3 2 4 20.6 9,4
1999 7.1 3 9 21.3 9,6
2000 12.4 4 16 49.6 9,8
2001 7.6 5 25 38.00 10,0
2002 9.6 6 36 57.6 10,2
2003 8.1 7 49 56.7 10,5
2004 8.6 8 64 68.8 10,7
2005 9.9 9 81 89.1 10,9
2006 16.2 10 100 162 11,1
Разом 101.4 55 385 575.3 101,4

Малюнок 2.2

Висновок: зробивши вирівнювання рівнів урожайності соняшника за рівнянням прямої лінії на персональному комп’ютері ми отримали слідуюче рівняння :

Yt =0.2133х +8.9667.

Це означає Що вирівняна урожайність соняшника у 1996 році , що передував досліджуваному періоду , виріняна урожайність соняшника складала -8.9667 ц/га ,а її щорічні зостання всередньому складали 0.2133 ц/га.

3.Аналіз валових зборів соняшника в Зміївському районі.

Під валовим збором розуміють загальний обсяг продукції ,зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп.

На зміну обсягу валового збору у групі однорідних культур впливає 3 фактори :

1.Зміна середньої урожайності.

2.Зміна розміру посівних площ .

3.Зміна структури посівних площ.

Для виявлення цих факторів проводимо такі розрахунки :

1. Визначаємо середню урожайність однорідних культур у базисному і звітному періодах.

Середня урожайність базисного періоду визначається за формулою:

.

Звітного періоду:


2. Визначаємо індекс урожайності змінного складу за формулою :

3. Визначаємо індекс урожайності фіксованого складу.

4. Визначаємо індекс структури посівних площ.

5. Визначаємо індекс зміни розміру посівних площ.

Таким чином в нашому випадку індекс валового збору буде дорівнювати добутку індексу фіксованого складу на індекс структури посівних площ і на індекс зміни розміру посівних площ.


При цьому загальний індекс валового збору буде розраховуватися , як відношення фактичного валового збору до планового.

Виявимо абсолютну зміну валового збору і факторів , які на нього впливають.

Загальний приріст валового збору визначають , як різницю між фактичним і плановим валовим збором .

В тому числі за рахунок зміни розміру посівної площі

За рахунок зміни урожайності:

За рахунок зміни структури посівних площ:

Динаміку валових зборів соняшника в Зміївському районі за досліджуваний період можна прослідкувати в таблиці 3.1.


Таблиця3.1

Динаміка валового збору соняшника в Зміївському районі

Культура 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2006 у % до
1997 2001 2005
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Соняшник 33.6 33.9 39.8 63.2 34.9 46.0 54.3 42.1 85.1 83 247 238 97.5

Висновок: З даної таблиці видно , що валовий збір в досліджуваному періоді за 1997-2006 роки не має чіткої тенденції. Найбільший валовий збір було зібрано в 2005 році – 85.1 тис. ц, а найменший в 1997 році – 33.6 тис. ц.

Порівнюючи 2006 рік із 1997 та 2001 роком. Ми спостерігаємо зростання валового збору у 2006 на 147 % та 138% відповідно. А порівнявши 2006 рік із 2005 роком урожайність соняшника зменшилася на 2.5 %.

Для аналізу виконання плану та впливу окремих факторів на урожай і урожайність використовують 2 методи :

1. Метод різниць

2. Метод індексів.

Метод різниць - використовують в тому випадку , коли аналіз виконання плану урожаю , або урожайності по одній культурі . Суть даного методу полягає в наступному. На валовий збір впливає 2 фактори :

1. Посівна площа цієї культури.

2. Урожайність цієї культури.

Для того , щоб визначити вплив розміру посівної площі на валовий збір необхідно абсолютну різницю між фактичною та плановою (базисною)посівною площею помножити на планову(базисну) урожайність даної культури.

Для того ,щоб визначити вплив урожайності на валовий збір необхідно абсолютну різницю між фактичною і плановою ( базисною) урожайністю помножити на розмір фактичної посівної площі .

Для послідовного проведення аналізу робимо наступне :


1. Визначаємо ступінь виконання плану по валовому збору , який визначається шляхом ділення фактичного валового збору на плановий.

2. Визначаємо вплив розміру посівної площі та рівня урожайності на зміну валового збору таким чином ,

За рахунок зміни розміру посівної площі валовий збір буде складати

За рахунок зміни урожайності валовий збір складає:

Для перевірки точності розрахунків сума абсолютних відхилень по факторам повинна дорівнювати загальному приросту результативного показника.

Таблиця 3.2

Виявлення впливу факторів на валовий збір соняшника методом різниць.

Роки

Посівна площа, га Урожайність, ц∕га Валовий збір, ц Відхилення звітного валового збору від базисного валового збору «±», ц
Всього В тому числі за рахунок
Базисний Звітний Базисний Звітний Базисний Звітний урожайності Посівної площі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
2004 4.6 4.9 7.6 8.6 34.9 42.1 + 7.2 2.3 4.9
2005 4.6 8.6 7.6 9.9 34.9 85.1 +50.2 30.4 19.8
2006 4.6 5.1 7.6 16.2 34.9 83 +48.1 3.8 44.3

Висновок : Таким чином проведений статистико – економічний аналіз показав , що :

У 2004 році виробництво валового збору порівняно із базисним періодом -2001 роком зросло на 7.2 тис. ц , в тому числі за рахунок урожайності на 2.3 тис. ц , а за рахунок посівної площі на 4.9 тис. ц.

У 2005 році валовий збір порівняно із базисним 2001 роком зріс 50.2 тис. ц , в тому числі за рахунок урожайності на 30.4 тис. ц, а за рахунок посівної площі 19.8 тис.ц.

У 2006 році валовий збір зріс порівняно із 2001 роком на 48.1 тис.ц , в тому числі за рахунок урожайності на 3.8 тис. ц , а за рахунок посівних площ на 44.3 тис. ц.

Метод індексів використовується в тому випадку , коли аналізують виконання плану та вплив факторів на валовий збір по групі однорідних культур . При цьому необхідно відмітити , що на валовий збір по групі однорідних культур буде впливати 3 фактори :

1. Рівень урожайності .

2. Структура посівних площ.

3. Розмір посівної площі.

Спочатку визначаємо середню планову та фактичну урожайності культур, за формулами :

Для середньої планової

Для середньої фактичної


Після визначення середньої урожайності розраховують індекси урожайності, структури посівних площ , розмірів посівних площ.

В статистиці визначають 2 індекси урожайності .

1. Індекс урожайності змінного складу .

2. Індекс урожайності фіксованого ( постійного ) складу .

Індекс середньої урожайності визначається відношенням фактичної середньої урожайності до планової середньої урожайності .

Індекс урожайності постійного складу визначають діленням фактичного валового збору на умовний валовий збір ,який розраховуючи виходячи із фактичного розміру посівної площі і планової урожайності.

Таким чином необхідно відмітити , що на середню урожайність по групі однорідних культур впливають 2 фактори :

1. Урожайність ( чим вища урожайність окремих культур , тим вища і середня урожайність по групі цих культур ).

2. Структура посівних площ ( чим вища питома вага високоурожайних культур , тим вища середня урожайність по групі цих культур.

При цьому розраховані 2 індекси урожайності показали , що 1-й індекс урожайності змінює фактичну середню урожайність , порівнюючи з плановою середньою урожайністю за рахунок обох факторів , тобто за рахунок зміни урожайності окремих культур і за рахунок зміни структури посівних площ.

Другий індекс урожайності ( індекс постійного складу ) показує зміну фактичної середньої урожайності в порівнянні з плановою за рахунок лише 1 фактора – зміни урожайності окремої культури.

Індекс структури посівних площ визначаємо за формулою :


Таким чином , оскільки на середню урожайність по групі однорідних культур впливає , як урожайність окремих культур так і структура посівних площ , то індекс середньої урожайності буде дорівнювати добуткові індексу урожайності постійного складу на індекс структури посівних площ.

Індекс розміру посівних площ визначається шляхом ділення фактичної посівної площі на планову посівну площу.

Індекс валового збору визначаємо як відношення фактичного валового збору до планового.

Таким чином , як відмічалося раніше на валовий збір по групі однорідних культур впливають 3 фактори . Взв’язку з цим індекс валового збору буде дорівнювати добутку індексу урожайності постійного складу на індекс структури посівних площ на індекс розміру посівних площ.

[1ст. 210-221.]

Таблиця 3.3

Розрахункові дані для індексного аналізу.

Культура Посівна площа. га Урожайність, ц∕га Валовий збір , ц
2005 2006 2005 2006 2005 2006 Умовний
Соняшник 8.6 5.1 9.9 16.2 85.1 83 50.5

1.Визначаємо середню планову та фактичну урожайність соняшника:

Планова = ц/га

Фактична=ц/га.

2.Розраховуємо індекс середньої урожайності:

3.Розраховуємо індекс фіксованого (постійного) складу :

4.Визначаємо індекс структури посівних площ :

5.Визначаємо індекс середньої урожайності ,взалежності від індексу структури посівних площ та індексу урожайності постійного складу :

6.Розраховуємо індекс розміру посівних площ:


%

7.Визначаємо індекс валового збору :

=0.976=97.6%

8. Виявимо взаємозв’язок індексів:

Визначимо абсолютну зміну валового збору та факторів ,що на нього впливають.

9.Загальна зміна валового збору складає :

10.Зміна валового збору ,за рахунок урожайності складає:

тис. ц/га

11.Зміна валового збору за рахунок зміни структури посівних площ складає:

тис.ц/га


12.Зміна валового збору за рахунок розміру посівних площ складає :

тис. ц/га

13.Звіремо точність розрахунків :

Висновок: таким чином на основі проведеного індексного аналізу нами було встановлено , що фактично валовий збір соняшника в звітному році порівняно з базисним зменшився на 2.4%,що становить (-2.1) тис.ц.Зарахунок зміни середньої урожайності валовий збір зріс на 64.6%, що становить 32.5 тис. ц, за рахунок зміни структури посівних площ валовий збір не змінився, а за рахунок зміни розміру посівних площ зменшився на 40.7%, що становить (-34.6) тис. ц.

Кореляційний аналіз – це метод кількісної оцінки взаємозалежностей між статистичними ознаками, що характеризують окремі суспільно-економічні явища і процеси.

Усі явища, що існують у природі і суспільстві, перебувають у взаємозалежності і взаємообумовленості. Так, урожайність сільськогосподарських культур залежить від обсягу та інтенсивності агротехнічних заходів, продуктивність тварин – від рівня і якості годівлі, продуктивність праці – від впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу тощо.

За ступенем залежності одного явища від іншого розрізняють два види зв’язку: функціональний (повний) і кореляційний (неповний, або статистичний).

Функціональним називаються зв’язок, при якому кожному значенню факторної ознаки, що характеризує певне явище, відповідає одна або кілька значень результативної ознаки (функції). Прикладом такого зв’язку є залежність між довжиною і радіусом кола, площею і стороною кввадрата. Функціональна залежність виявляється у кожному окремому випадку абсолютно точно і виражається за допомогою аналітичних формул.

У суспільно-економічних процесах функціональні зв’язки трапляються дуже рідко, причому як поодинокі випадки, що відображають взаємозплежність тільки окремих сторін складних явищ. Так, заробітна плата робітника почасово формою оплати дорівнює добутку денної ставки на відпрацьований час.

Досліджуючи взаємозалежності масових соціально-економічних явищ, які формуються під впливом різноманітних факторів, використовують кореляційні зв’язки, які носять імовірнісний характер. При кореляційному зв’язку не має суворої відповідності між значеннями залежних ознак: кожному певному значенню факторної ознаки відповідає кілька значень результативної ознаки, наприклад зв’язок між дозами внесених добрив і урожайністю сільськогосподарських культур. При тих самих дозах добрив урожайність на різних ділянках буде не однакова, оскільки урожайність залежить не тільки від добрив, а й від сорту, своєчасності і якості агротехнічних заходів, кількості опадів, температури тощо.

На відміну від функціонального зв’язку корельційий зв’язок виявляється не в кожному окремому випадку, а при великій кількості спостережень під час порівняння середніх значень взаємозалежних ознак. Він грунтується на законі великих чисел, який виявляється у масовому процесі, як тенденція до зростання чи зменшення результативної ознаки залежно від відповідної зміни факторної ознаки.

Кореляція , за допомогою якої вивчається вплив на величину результативної ознаки двох і більше факторних ознак, називається множинною. При вивченні множинної кореляції можна застосувати як прямолінійні, так і криволінійні рівняння регресії.

Багатофакторні регресійні моделі дають змогу оцінювати вплив на досліджувану результативну ознакукожного із факторів рівняння при фіксованому значенні (на середньому рівні) інших факторів. При цьому важливою умовою множинної кореляції є відсутність між факторами функціонального зв’язку.

Найскладнішим питанням при кореляції є вибір форми зв’язку і відповідного математичного рівняння множинної регресії. Вибір типу функції повинен грунтуватися на теоретичному аналізі досліджуваного явища або на досвіді попередніх аналогічних досліджень. Враховуючи, що будь-яку функцію багатьох змінних логарифмуванням можна звести до лінійного виду, рівняння множинної регресії частіше будують у лінійній формі.

У загальному вигляді формула лінійного рівняння множинної регресії така:

yx = a0 +a1 x1 +a2 x2 +…an +xn

де yx – теоретичні значення результативної ознаки;

a0 , a1 ... an - параметри рівняння;

x1 , x2 ... xn – факторні ознаки.

Окремі коефіцієнти регресії цього рівняння характеризують ступінь впливу відповідного фактора на результативний показник при фіксованому значенні інших факторів. Вони показують, наскільки зміниться результативний показник при зміні віжповідного фактора на одиницю. Вільний член рівняння (а) не має економічного змісту і не інтерпетується.[2ст. 158-162.] Коефіцєнт кореляції обчислимо за допомогою комп’ютера і введених даних таблиці 3.4.


Таблиця 3.4

Вихідні дані для кореляційного аналізу впливу факторів на рівень урожайності соняшника.

Роки Урожайність, ц∕га Кількість внесених добрив, ц діючої речовини .
1 2 3
1997 11.6 1.3
1998 10.3 1.7
1999 7.1 1.4
2000 12.4 1.8
2001 7.6 1.52
2002 9.6 1.56
2003 8.1 0.9
2004 8.6 1.0
2005 9.9 1.6
2006 16.2 2.2.

Ми отримали слідуюче рівняння множинної рересії :

У(х) = 9.57 + 1.48 х

Це означає що при збільшенні кількості внесених добрив на 1 га на 1ц діючої речовини урожайність зростає на 1.48 ц/га.

Валову продукцію сільського господарства обчислюють за методом валового обороту, тобто до її складу включають вартість продукції власного виробництва поточного року (насіння, корми), яка була використана на виробничі потреби у тому самому році. Визначають її в поточних і порівнянних цінах. Показник валової продукції у порівнянних цінах використовують для вивчення динаміки обсягу продукції, рівня продуктивності праці та виробництва на одиницю земельної площі і душу населення. Порівнянні ціни обчислюють як середньозважені ціни товарної і нетоварної частини валової продукції сільського господарства відповідного року.

Важливими показниками, що характеризують обсяг сільськогосподарського виробництва, є вартість товарної(реалізованої). Товарна( реалізована) продукція є частиною валової продукції, яка реалізується підприємствами і господарствами на сторону. До її складу включають продукцію, реалізовану державним, кооперативним, заготівельним, торговельним та іншим організаціям, на колгоспному ринку, продану в порядку міжгосподарських виробничих зв'язків, а також продукцію, реалізовану у рахунок оплати праці, використану для громадського харчування і погашення натуральних позичок (на насіння, фураж).

Рівень товарності продукції є одним з основних показників ефективності сільського господарства. Він визначається відношенням реалізованої продукції до виробленої, виражене у відсотках.Рівень товарності соняшника в Зміївському районі за досліджуваний період наведено в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5.

Аналіз динаміки рівня товарності.

Показники. 2002 2003 2004 2005 2006 2006 у % до
2002 2005
1 2 3 4 5 6 7 8
Вироблено, ц 46.0 54.3 42.1’ 85.1 83.0 180 97.5
Реалізовано, ц 21.0 28.0 26.0 31.0 31.0 329 223
Рівень товарності, % 45.7 51.6 61.8 36.4 36.4 79.6 100

Висновок: Як видно з таблиці найвищий рівень товарності соняшника в Зміївському районі спостерігався в 2004 році -61.8%, а найнищий в 2005 та 2006 роках – 36.4%.Порівнюючи 2006 рік з 2002 та 2005 роками , ми спостерігаємо , що рівень товарності соняшника в 2006 році зменшився в порівнянні з 2002 роком на 20.4%, порівняно з 2005 роком взагалі не змінився.

4.Шляхи підвищення урожайності та збільшення валового збору соняшника

Основним напрямом збільшення виробництва соняшника і підвищення його ефективності є інтенсифікація галузі. Головне завдання – значне підвищення врожайності і олійності соняшника.

На урожайність будь-яких сільськогосподарських впливають дві групи факторів:

· економічні;

· природні.

До економічних факторів належить наявність, структура, якість і ступінь використання виробничих ресурсів, тобто робочої сили, меліоративних споруд, сільськогосподарських машин, палива, добрив, засобів захисту рослин від шкідників.

А до природних відносяться ті фактори, котрі не залежать від людини, до них відносять: якість грунтів і показники кліматичних (за тривалий період) та метереологічних (звичайно за рік або період вегетації сільськогосподарських культур) умов.

Соняшник відзначаються порівняно високою потенціальною врожайністю. Основною причиною низької врожайності цукрових буряків у господарствах України є переважання екстенсивних форм ведення виробництва соняшника.. За рахунок збільшення врожайності соняшника можна значно скоротити посівні площі під культурою, вдосконалити розміщення виробництва соняшника і оптимізувати сировинні зони олійних заводів, більш раціонально використовувати матеріальні засоби галузі, транспорт і трудові ресурси, щоб забезпечити великий народногосподарський ефект.[24 ст. 344-347.]

У господарствах Зміївського району необхідно здійснити такі основні заходи щодо збільшення виробництва соняшника.:

1. Впровадження системи машин для комплексної механізації

2. Повне забезпечення мінеральними добривами.

3. Дальший розвиток селекції і поліпшення насінництва соняшника

4. Удосконалення технології і організації їх виробництва.

5. Розвиток агропромислової інтеграції в олійному підкомплексі АПК.

Важливим напрямом збільшення виробництва соняшника і підвищення його економічної ефективності є впровадження інтенсивних та індустріальних технологій. Вони включають комплекс агротехнічних заходів інтенсивного вирощування соняшника на основі досягнень науково-технічного прогресу і передової практики.

Індустріальна технологія виробництва соняшника можлива в умовах високої культури землеробства і за наявності відповідної системи машин. При впровадженні індустрільної технології вирощування соняшників істотне значення мають проведення робіт з догляду за посівами в оптимальні строки, максимальне знищення бур’янів агротехнічними заходами і хімічними засобами, збирання врожаю потоковим і потоково-перевалочним способами.

Індустріальна технологія виробництва соняшників нерозривно пов’язана з розвитком селекції і поліпшенням організації насінництва. Господарства необхідно забезпечити насінням високопродуктивних однонасінних сортів з високою схожістю, що забезпечують сталі і високі врожаї соняшника та збільшує вихід олії з площі посіву.

Інтенсифікація господарства неможлива без комплексної механізації. Вона є основою впровадження інтенсивних та індустріальних технологій вирощування соняшника і забезпечує зростання продуктивності при виробництві олії Забезпеченість господарств надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні агротехніні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності соняшника

Комплекса механізація – основа підвищення продуктивності праці в господарстві.

Основою високої економічної ефективності індустріальної технології є те, що при виконанні найбільш трудомістких робіт з формування густоти насаджень, догляду за посівами і збиранню кошиків практично не застосувається ручна праця. Підвищення технічної оснащенності дає змогу виконати всі роботи у найкращі агротехнічні строки, а отже, збільшити врожайність соняшника.

На основі комплексного використання всіх факторів (вище вказаних) формується інтенсивна технологія виробництва соняшника. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих врожаїв. Економічна ефективність технологій визначається порівнянням додаткових виробничих витрат і додаково одержаної продукції і характеризується зростанням окупності додаткових витрат у виробництві.

Одним із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва соняшника є в умовах колективного і орендного підряду, що забезпечує матеріальну заінтересованість членів механізованої ланки в досягненні високих кінцевих результатів.[25ст. 17-20.]

Висновки

Соняшник – найрентабельніша стратегічна культура України. Проте виробництво соняшника для більшості господарств із високорентабельного стає збитковим. Доходи за урожайності соняшника 10 ц/га не покривають витрат на його вирощування, урожай 15 ц/га , забезпечує середній рівень рентабельності і лише за врожайності 20 ц/га і більше культура забезпечує високий рівень рентабельності, тому одним із завдань даної курсової роботи було проаналізувати динаміку урожайності соняшника , та його посівних площ та виявити їх вплив на валовий збір.

В даній курсовій роботі було розглянуто та проаналізовано основні показники виробництва соняшника в Зміївському районі.

1.Проаналізували динаміку посівних площ соняшника в Зміївському районі.

З таблиці 1.2. можна побачити, що динаміка посівних площ немає чіткої тенденції за досліджуваний період, а у поточному році(2006р.) посівна площа зросла порівняно із базисним(1997р.) на 76%, а порівняно із попереднім ( 2005р.) зросла на 11%.

2.Визначили показники динаміки посівних площ соняшника.

З таблиці 1.3. можна побачити тенденцію зміни посівної площі за період 1997 – 2006рр. Встановили, що в цілому по Зміївському районі спостерігається нестабільна тенденція розвитку посівної площі, розраховані абсолютні прирости показують чітку тенденцію росту. Розраховані абсолютні прирости ,темпи зростання та приросту ланцюговим методом показують , що посівна площа соняшника в Зміївському районі за досліджуваний період не має чіткої тенденції.Вона зменшилася порівняно з попереднім роком, але збільшилася порівняно з поточним.

3.Зробили вирівнювання посівних площ соняшника за рівняням прямої лінії та рівнянням парабули 2-го рівня.

Одержане рівняня прямої Yt =3.0+ 0.4 t означає , що в 1996 році , тобто році , який передує досліджуваному періоді вирівняна посівна площа складала 3.0 тис. га . а її щорічні зростання в середньому підвищувалися на 0.4 тис. га.

Рівняння парабули другого порядку мало вигляд : Yt =2.2383+0.8414х-0.443х2 означає ,що в 1996 році , який передує досліджуваному періоду , вирівняна посівна площа соняшника становила 2.2383 ц/га ,початкова швидкість зростання урожайності – 0.8414 ц/га . прискорення зміни щорічних приростів становить – 0.443 ц/га.

4.Проаналізували динаміку урожайності соняшника в Зміївському районі за 1997-2006рр.

Можна спостерігати ,що вона немає чіткої тенденції. З 1997 р. по 2006 р. Вона коливається в межах від 7.6 ц/га до 16.2 ц/га. Найнижча урожайність була в 2001 році- 7.6 ц/га , а найвища в 2006 році- 16.2 ц/га. Порівнявши 2006 рік із 1997 , 2001 та 2005 роками, ми спостерігаємо зростання урожайності соняшника відповідно на 40% ;113% ; та на 64 %.

5.Виявили тенденції зміни урожайності сняшника за методом укрупнення періоду по 5-ти річках та ковзну середню.

За методом укрупненя періодів ми отримали 2 5-ти річки:1997-2001 та 2002-2006 роки.За першу 5-ти річку середня урожайність склала-9.8 ц/га , а за другу-10.5 ц/га.

За методом ковзної середньої ми отримали 6 5-ти річок ( 1997р.-2001р.;1998р.-2002р.;1999р.-2003р.;2000р.-2004р.;2001р.-2005р.;2002р.-2006).Середня урожайність за ці періоди становить відповідно: 9.8 ц/га; 9.4 ц/га; 8.96 ц/га; 9.26 ц/га ;8.76 ц/га;10.48 ц/га.

6.Здійснили вирівнювання урожайності соняшника за рівнянням прямої лінії.на персональному комп’ютері.

Отримали рівняння:

Yt =0.2133х +8.9667.


Це означає Що вирівняна урожайність соняшника у 1996 році , що передував досліджуваному періоду , виріняна урожайність соняшника складала -8.9667 ц/га ,а її щорічні зостання всередньому складали 0.2133 ц/га.

7.Проаналізували динаміку валового збору соняшника в Зміївському районі за 1997-2006роки.

Динаміка валового збору немає чіткої тенденції. Порівнюючи 2006 рік із 1997 та 2001 роком. Ми спостерігаємо зростання валового збору у 2006 на 147 % та 138% відповідно. А порівнявши 2006 рік із 2005 роком урожайність соняшника зменшилася на 2.5 %.

8.Виявили вплив факторів на валовий збір соняшника методом різниць.

Проведений статистико – економічний аналіз показав , що :

У 2004 році виробництво валового збору порівняно із базисним періодом -2001 роком зросло на 7.2 тис. ц , в тому числі за рахунок урожайності на 2.3 тис. ц , а за рахунок посівної площі на 4.9 тис. ц.

У 2005 році валовий збір порівняно із базисним 2001 роком зріс 50.2 тис. ц , в тому числі за рахунок урожайності на 30.4 тис. ц, а за рахунок посівної площі 19.8 тис.ц.

У 2006 році валовий збір зріс порівняно із 2001 роком на 48.1 тис.ц , в тому числі за рахунок урожайності на 3.8 тис. ц , а за рахунок посівних площ на 44.3 тис. ц.

9.Провели індексний аналіз динаміки валового збору.

Валовий збір соняшника у Зміївському районі зменшився в звітному році порівняно з базисним на 2.4 %, що становить (-2.1) тис.ц. По району збільшилася урожайність цієї культури збільшилася на 64.6%, що становить 32.5 тис. ц, але в районі зменшилися розміри посівних площ на на 40.7%, що становить (-34.6) тис. ц. Це і привело до загального зменшення валового збору.

10. Провели кореляційний аналіз впливу факторів на валовий збір соняшника.

Отримали слідуюче рівняння множинної рересії :


У(х) = 9.57 + 1.48 х

Це означає що при збільшенні кількості внесених добрив на 1 га на 1ц діючої речовини урожайність зростає на 1.48 ц/га.

11.Проаналізували динаміку рівня товарності.

Найвищий рівень товарності соняшника в Зміївському районі спостерігався в 2004 році -61.8%, а найнищий в 2005 та 2006 роках – 36.4%.Порівнюючи 2006 рік з 2002 та 2005 роками , ми спостерігаємо , що рівень товарності соняшника в 2006 році зменшився в порівнянні з 2002 роком на 20.4%, порівняно з 2005 роком взагалі не змінився.

Таким чином у господарствах Зміївського району необхідно здійснити такі основні заходи щодо збільшення виробництва соняшника.

1. Впровадження системи машин для комплексної механізації

2. Повне забезпечення мінеральними добривами.

3. Дальший розвиток селекції і поліпшення насінництва соняшника..

4. Удосконалення технології і організації їх виробництва.


Огляд використаних джерел

1. «Природні ресурси та урожайність соняшника» О.Зайцев «Пропозиція» за 2 місяць 2003 року// ст.. 39-40.

2. «Як підвищити урожайність соняшника» Б.Оверченко «Пропозиція» за 4 місяць 2003 року.//.Ст.42-45

3. «Соняшникова олія на українському ринку" О.Рижков «Пропозиція» за 8-9 місяці 2003 року.//ст..34-35..

4. «Широка виробнича характеристика гібридів соняшника шлях до визначення його їх урожайності в умовах господарювання.» О.Зайцев «Пропозиція» за 1 місяць 2004 року// .Ст.52-53

5. «Урожайність соняшника взалежності від кліматичних умов.» .В.Бердяєв «Пропозиція» за 3місяць 2004 року//ст. 36-38.

6. «Нові можливості захисту соняшника» Є Санін «Пропозиція» за 6 місяць 2004 року//Ст 70-71

7. «Вирощування соняшника в умовах ринкової економіки» І.Мельник, В.Гречкосій, В.Марченко. «Пропозиція» за 11 місяць 2004 року//ст. 40-42.

8. «Соняшник в передових господарствах» К.М.Зінченко «Пропозиція» за 10 місяць 2006 року.// ст..24-26

9. «Олійні культури на Україні» С.В.Лозовий «Пропозиція» за 12 місяць 2006 року//ст..12-15.

10. «Сучасний стан та механізм розвитку функціонування ринку насіння соняшника» В,Ф. Невлад. Економіка АПК За 4 місяць 2005 року//ст.. 98-101

11. «Соняшник із французьким акцентом» Г.Жарков. «Пропозиція» за 10 місяць 2005 року//ст..61-64

12. «Впровадження високопродуктивних гібридів соняшнику – шлях збільшення рентабельності його виробництва» С. Різанов. «Пропозиція» за 2місяць 2006 року // ст..34-35.

13. « В якому напрямі розвиватиметься селекція соняшника» В.Федоренко , С.Ретьман . «Пропозиція» за 5 місяць 2006 року.//ст.46-47.

14. «Індустріальна технологія – ефективний захід підвищення урожайності» Г.Іванченко .Економіка АПК за 12 місяць 2006 року// ст..42-43.

15. «Природні ресурси та урожай соняшнику в Україні» Б. Оверченко «Пропозиція» за 4 місяць 2001 року//ст..36-37.

16. “Статистика” В.К. Горкавий - Київ 1995р

17. “Статистика” В.К. Горкавий - Київ 1994р

18. “Рослинництво” О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А.Білоножко «АГРАРНА ОСВІТА»- Київ 2001р

19. “Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії” В.П. Гудзь, А.П. Лісовал, В.О. Андрієнко - Київ 1995р

20. “Економіка сільського господарства” Мацибора В.І -Київ 1994р

21. Шиян Д.В. Тенденції економічної динаміки в сільському господарстві України// Вісник ХНАУ.-2004.-№7.-С.114-116.

22. Сявавко М.С., Сахнич А.Я. Економіко-матетатичне моделювання в прийнятті рішень// Економіка АПК.-2005.-№3.-С.13-17.

23. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (вип. 6)/ За ред. П.Т. Саблука та ін.-К.: ІАЕ УААН, 2003.-764с.

24. Саблук П. Аграрна економіка і політика України: підсумки, минуле та погляди в майбутньому.- К.: Інститут аграрної економіки, 2001.-484с.

25. Вітков М.С. Основні фактори інтенсифікації аграрного виробництва в перехідний період до ринку// Економіка АПК.-2005.-№2.-С.17-20.

26. Кулініч О.І. Економічна статистика. – Хмельницький: Поділля, 2000.-268с.

27. Головач А.В. Статистика. – К.: Вища школа, 1993.-38с.

28. Опря А.Т. Розвивати статистичну методологію в аграрно-економічних дослідженнях // Економіка АПК – 2000. №3. – с.38-60.

29. Чекотовский Е.В. Основи статистики сільськогосподарського господарства: Навч. посібник. – К.: КНЕУ. 2001.

30. Статистичний щорічник Харківська обл.. у 2005 році // Головне управління статистики у Харківській області .- Харків -2006.-с. 606.

31. Статистичний щорічник Харківська обл.. у 2006році // Головне управління статистики у Харківській області .- Харків -2007.

32. Статистичний щорічник Харківська обл.. у 1997році // Головне управління статистики у Харківській області .- Харків -1998р..

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Ботаника и сельское хозяйство"