регистрация / вход

Товарознавча експертиза якості жіночого шкіряного взуття вітчизняного виробництва на матеріалах магазину "Каблучок" м. Полтави

Класифікація жіночого шкіряного взуття. Номенклатура показників якості жіночого шкіряного взуття. Вивчення споживних властивостей та дефектів жіночого шкіряного взуття. Організація, порядок проведення та оформлення експертизи жіночого шкіряного взуття.

УКООПСПІЛКА

Полтавський університет споживчої кооперації України

кафедра товарознавства і експертизи непродовольчих товарів

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Товарознавча експертиза якості жіночого шкіряного взуття вітчизняного виробництва на матеріалах магазину «Каблучок» м. Полтави».

Студента IV курсу

спеціальності 6.050301

„Товарознавство і

комерційна діяльність”

групи

Полтава 2007

ЗМІСТ

Стор.

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Класифікація жіночого шкіряного взуття……………………………………5

2. Номенклатура показників якості жіночого шкіряного взуття………………8

3. Вивчення споживних властивостей взуття………………………………….11

4. Вивчення дефектів жіночого шкіряного взуття…………………………….16

5. Організація та порядок проведення експертизи жіночого шкіряного взуття..23

6. Оформлення результатів експертизи………………………………………..27

Висновки та пропозиції………………………………………………………….29

Список використаної літератури………………………………………………31

Додатки…………………………………………………………………………...33


ВСТУП

У гардеробі сучасної жінки взуття займає провідне положення і є предметом першої необхідності. Воно призначене для захисту ніг людини від несприятливих дій зовнішнього середовища – холоду, надмірного нагріву, вологості, пилу, грязі, механічних пошкоджень, а також служить предметом прикраси людини.

Поки існує взуття, доти буде актуальною проблемою контролю його якості. На сучасному етапі розвитку економіки України особливого значення набуває необхідність створення цивілізованого ринку взуття, який поки що характеризується як неблагополучний з точки зору наявності високоякісних, максимально адаптованих до потреб споживачів взуття.

Якість продукції (включаючи новизну, відсутність дефектів при виконанні, надійність в експлуатації) є одним з найважливіших компонентів завоювання й утримання позицій на ринку. Тому підприємства приділяють особливу увагу, забезпеченню високої якості продукції, установлюючи контроль на всіх стадіях виробничого процесу, починаючи з контролю якості використовуваної сировини і матеріалів і закінчуючи визначенням відповідності випущеного продукту технічним характеристикам і параметрам не тільки в ході його іспитів, але й в експлуатації.

Створення конкурентного середовища на ринку товарів, підвищення їх якості, конкурентоспроможності та надійності являється необхідним кроком для підвищення життєвого рівня населення і забезпечення товарами народного вжитку, що відповідає його запитам, являється одним із найважливіших завдань, які сьогодні стоять перед промисловістю і торговими організаціями. Значну роль у вирішенні цього завдання призвані зіграти контроль якості і експертиза товарів, які повинні стати складовою частиною державної політики формування вітчизняного ринку і його управління.

Якість взуття має вирішальне значення на конкретному ринку взуття. Визначення факторів, що впливають на конкурентоспроможність даного товару, зокрема його споживчі властивості, безпечність, відповідність нормативним документам, умовам договорів, за якими воно закуповувалося, є необхідною складовою функціонування сучасних спеціалістів.

Тому, на розгляд даних актуальних питань і направлена ця курсова робота. Метою курсової роботи намічена товарознавча експертиза якості жіночого шкіряного взуття вітчизняного виробництва на матеріалах магазину «Каблучок» м. Полтави.

Для розкриття теми роботи, необхідно теоретично і практично дослідити такі основні завдання:

· Провести класифікацію жіночого шкіряного взуття;

· Визначити номенклатуру показників якості жіночого шкіряного взуття;

· Проаналізувати і вивчити споживні властивості взуття;

· Вивчити дефекти жіночого шкіряного взуття;

· Організувати порядок проведення експертизи жіночого шкіряного взуття;

· Оформити результати експертизи;

· Зробити та обґрунтувати висновки та практичні пропозиції щодо удосконалення якості жіночого шкіряного взуття;

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ

Незважаючи на те, що в даний час існує багато класифікацій взуття, таких наприклад як, стандартна класифікація, класифікація взуття за ДКПП (Державний Класифікатор Продукції та Послуг), навчальна класифікація та інші, в даній курсовій роботі буде розглянута остання. Таким чином шкіряне взуття за навчальною класифікацією поділяють [3-8]:

1. По призначенню :

- побутове (масове і модельне);

- спортивне;

- спеціальне;

- медичне;

2. По конструкції верху:

- чоботи прикрійні (голінище і перед, з'єднані швом);

- витяжні;

- черевики з відрізною союзкою, круговою;

- " конвертом" з застібкою;

- напівчеревики звичайна;

- типу мокасин;

- з перфорованим верхом (сандалети);

- туфлі різноманітного покрою з різними прикрашеннями;

- чобітки які мають прикрашення, часто застібку;

- напівчобітки (з більш коротким голенещем).

3. По матеріалу низу взуття буває на підошві:

- шкіряній ;

- з пласт-шкіри;

- гуми (монолітної, пористої, шкіроподібної і транспорентної);

- із пластмас;

- із каучуку;

4. По методу кріплення низу взуття ділять на:

- клейове;

- рантове;

- сандальне;

- інші;

5. По висоті каблука буває:

- взуття на низькому (до 25 мм.);

- на середньому (26-45 мм.);

- високому (46-70мм.);

- і особливо високому (більше 70 мм) каблуці.

6. По кольору верху взуття випускають:

- чорне;

- кольорове;

- коричневе;

- яскраве (сине, червоне, зелене, жовте);

- світле;

- біле;

- комбіноване;

7. По способу кріплення на нозі :

- на шнурках;

- кнопках;

- застібці-блискавка

- інше.

8. Розміри шкіряного взуття:

- в метричній системі (21,5-27,5);

- в штихмасовій (33-42,5);

9. Повноти шкіряного взуття:

- з 1 по 9 повноти;

Фасон взуття визначається його силуетом, формою і розміром носка – вузький і широкий, тупий і гострий, овальний і граневий, а також формою, шириною і висотою каблука.

Модель взуття визначається формою і розміщенням деталей верху, характером оздоблень.

По складності моделі взуття підрозділяють на масове і модельне.

Масове взуття виготовляється по типових нескладних моделях. Воно буває звичайного стандартного покрою з перфорацією на окремих деталях; фігурного покрою.

Основні типи масового (повсякденного) взуття: туфлі-лодочки, напівчеревики на шнурках і ремінцях з пряжками.

Повсякденне взуття випускається в наступному асортименті: чобітки, напівчобітки, черевики, напівчеревики.

Модельне взуття – це нарядне, легке, еластичне взуття яке носять в особливо святковій обстановці. По асортименту ця група включає перш за все жіночі туфлі-лодочки на високому каблуці з різними оздобленнями. Виготовляють їх з високоякісних матеріалів по більш складних і різноманітних моделях і щільною обробкою. Модельне взуття випускається 1, 2, 3 груп складності.

Чобітки – це різновидність чобіт з щільним обляганням ноги в області голінища або з пристосуванням для закріплення на нозі.

Напівчобітки – відрізняються від чобітків меншою висотою голінища: не більше 20 см.

Черевички – закривають тильну поверхню стопи з берцями, і пристосуванням для втримання їх на нозі .Можуть бути з союзкою,пряжками, застібкою-блискавка.

Напівчеревики – взуття з берцями не вище кісточок, що закривають тильну частину стопи. За видом крою заготовки і застібки вони мають багато спільного з черевиками.

Туфлі – взуття з верхом не повністю закриваючим тильну поверхню стопи.Для туфель характерний складний покрій і декоративна обробка.

Сандалі – взуття сандального методу кріплення, без підкладки,з перфорацією і просічками, з одним чи двома ременями і набійкою.

2. НОМЕНКЛАТУРА ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ

Результативність оцінювання конкурентоспроможності значною мірою залежить від обґрунтованості класифікацій взуття – об’єднання в одне угрупування видів, конструкцій і моделей взуття ідентичного призначення і умов використання, що є альтернативними об’єктами вибору окремими типами споживачів.

Кожна з підібраних груп взуття буде характеризуватися відповідними домінуючими властивостями (теплозахисними, водозахисними, естетичними), показники яких повинні відповідати певному рівню для віднесення взуття саме до цієї групи. За рештою показників проводиться порівняльна оцінка зразків.

У відповідність з ГОСТ 4-12 «Взуття. Номенклатура показників» нормуються наступні показники (табл.. 2.1) [14-16].

Таблиця 1

Номенклатура показників якості взуття

Найменування показника якості Позначення показника якості Найменування властивості, що характеризується
1 2 3
1. Функціональні показники
1.1 Довговічність
1.1.1 Гарантійний термін шкарпетки (експлуатації) взуття, дні ----- Міцність
1.1.1.1 Міцність ниткових кріплень деталей заготовок взуття, Н/см (кгс/см), по ГОСТ 9290 Р Міцність
1.1.1.2 Міцність кріплення деталей низу, Н (кгс) Н (см) кгс(см), ГОСТ 9292, ГОСТ 9134, ГОСТ 9290 ----- Міцність
1.1.1.3 Міцність кріплення каблука, Н (кгс) ----- Міцність
1.1.1.4 Загальна і залишкова деформація піднесення і задника, мм ----- Формостійкість п'яточної частини, шкарпетки
1.2 Забезпечення функції руху
1.2.1 Втомна міцність каблуково-тім'яної ділянки взуття, цикли ----- -----
1.2.2 Зчеплення підошви з опорною поверхнею при ходьбі Фрикційні властивості підошви (опір)
2. Ергономічні показники
2.1 Фізіологічні показники
2.1.1 Маса, кг (г) ----- -----
2.1.2 Гнучкість, Н/см (кгс/см) ----- -----
2.2 Антропометричні показники
2.2.1 Формостійкість системи матеріалів, що імітують верх взуття, % ----- -----
2.3 Гігієнічні показники
2.3.1 Водопроникність взуття в динамічних умовах, мін ----- Гігієнічність
2.3.2 Паропроникність системи матеріалів, що імітують верх взуття, мг/см2 ч ----- Гігієнічність
2.3.3 Вологопоглинання системи матеріалів, що імітують верх взуття, % Х Гігієнічність
2.3.4 Питомий поверхневий електричний опір системи матеріалів, що імітують верх і низ взуття, Ом Рs Гігієнічність
2.3.5 Об'ємний питомий електричний опір системи матеріалів, що імітують верх і низ взуття, Ом см Рv Гігієнічність
2.3.6 Поверхнева щільність електричних зарядів системи матеріалів, що імітують верх і низ взуття, К/м2 σ Гігієнічність
2.3.7 Сумарний тепловий опір взуття, м2 К/Вт(м2 ч С/ккал) Рсум Теплозахисні властивості
3. Естетичні показники
3.1 Силует, бали ----- Зовнішній вигляд
3.2 Зовнішній вигляд ----- Зовнішній вигляд
3.3 Внутрішня обробка ----- Зовнішній вигляд

Показники властивостей оцінюються органолептичним методом з у рахуванням особливостей конструкції взуття – застосованих матеріалів, фурнітури, методів кріплення, фасонів копилів і каблуків тощо. Доцільно застосовувати 10-балову систему:

1-2 бали – найнижча оцінка;

3-4 бали – нижче середня і середня оцінка;

5-6 балів – вище середня і добра оцінка;

7-8 балів – добра оцінка;

9-10 відмінна оцінка.

Відносні показники, що оцінюються відповідно до норм, можуть бути виражені у відсотках або частках одиниці. Незалежно від застосованої шкали (1, 10 чи 100) показники оцінюються згідно з наведеною 10-ти баловою шкалою, а оцінка записується в частках одиниці.

Для кожної групи властивостей розробляються окрема таблиця. Усі показники в групі і всі групи властивостей приймаються як різнозначущі, хоча в окремих випадках для показників і їх груп можуть застосовуватися обґрунтовані коефіцієнти вагомості. Тоді комплексний показник якості Кпя буде розраховуватися як середня зважена величина.

3. ВИВЧЕННЯ СПОЖИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВЗУТТЯ

У комплексі «Одяг, взуття та предмети особистого вжитку» значне місце належить взуттю, найважливішою функцією якого є захист стопи людини від дії різних чинників зовнішнього середовища – ударів, нерівностей ґрунту, низьких і високих температур, вологи, пилу, бруду тощо. Важко переоцінити й естетичну функцію, особливо нарядного модельного взуття [6-10].

Потреби споживачів на взуття постійно зростають і змінюється їх характер. На даний час у зв’язку зі зміною умов праці, побуту та відпочинку, а також культурно-освітнього рівня споживачів вимоги до взуття стають дедалі різноманітними. Споживач потребує взуття не лише для повсякденного або домашнього вжитку, а й для виконання різних видів робіт, активного відпочинку, для заняття спортом, вихідне, нарядне, а залежно від сезонного призначення та кліматичних умов експлуатації – взуття різних конструктивних особливостей.

Задоволення попиту населення у якісному взутті залежить не тільки від збільшення обсягу його виготовлення, від правильного формування асортименту та рівня його якості, який оцінюється самим покупцем, що безпосередньо відбивається на попиті на конкретні види виробів, але і вчасним проведенням експертизи якості в разу необхідності.

У сучасних умовах ринок наповнюється широким асортиментом взуття, особливо шкіряного. Для чоловічого і жіночого модельного взуття та особливо модного найвагомішими стають естетичні властивості. Взуття цих двох груп повинне відрізнятися від повсякденного новизною й оригінальністю фасону та моделі, високоякісними матеріалами, високим рівнем виконання технологічних операцій у процесі виготовлення, модного фурнітурою тощо.

Процес оцінювання конкретних показників споживчих властивостей виробів має проводитися з урахуванням специфічних вимог до них, що визначаються умовами реальної експлуатації того чи іншого виду взуття. Експертиза якості взуття неможлива без вивчення його властивостей та проведення необхідних досліджень.

До споживних властивостей взуття належать естетичні, ергономічні властивості та надійність.

Естетичні властивості взуття визначаються такими чинниками:

а) фасоном, тобто формою носково-пучковою частини та каблука, відповідністю цих показників сучасному стилю;

б) моделлю, тобто характером крою заготовки, наявністю різноманітних декоративних елементів, їх видами, оригінальністю, новизною;

в) видом матеріалів, що використовуються на зовнішні і внутрішні деталі заготовки, характером обробки лицьової поверхні. Колір матеріалу верху взуття повинен бути сучасним і відповідати естетичним смакам;

г) видом і кольором матеріалу підошви, який повинен гармоніювати зі всією конструкцією заготовки;

д) виразністю, яскравістю й охайністю нанесення маркування.

Ергономічні властивості – це насамперед зручність у користуванні взуттям.

Зручність – складний комплекс показників, на який впливають внутрішня форма та розміри виробу, а також маса, жорсткість переду задника, пружність підноска, гігієнічні властивості – волого- і теплозахисні, здатність до вологовіддачі, мала забруднюваність і легке чищення. Крім того взуття не повинне шкідливо впливати на ноги, що може виникнути у зв’язку з широким використанням полімерних матеріалів.

Внутрішня форма і розміри взуття залежать від форми і розмірів затяжних копилів. У процесі розробки копилів враховують результати масового обміру основних параметрів стопи споживачів у різних регіонах, ступінь допустимого стискування стопи взуттям. При навантаженні стопи збільшується в довжину на 1 – 3 мм, ширину – на 1 – 7 мм, в обхваті в пучках – на 4 – 12 мм. Тиск на тильну поверхню стопи повинен бути мінімальним.

На внутрішню форму та розміри взуття значно впливає товщина і жорсткість матеріалів верху. Під час проектування взуття з тонких гнучких матеріалів (наприклад шкір хромового дублення) внутрішні поперечні розміри (об’ємні) дещо зменшують порівняно з обхватом стопи. Навпаки, для взуття з верхом із юхти поперечні розміри проектуються з припуском, порівняно з розміром стопи оскільки її заготовка гірше облягає ногу, а саме взуття, як правило, одягають на товсті шкарпетки і панчохи.

Із внутрішньою формою і розміром пов’язані й зовнішні розміри параметрів взуття, їх форма і зовнішній вигляд. Хоча внутрішня форма і розміри обґрунтовані, однак бувають випадки, коли втручається мода. Залежно від її напрямків і коливань відбувається відхилення форми та розмірів носкової частини від норми – сильно звужена і витягнута або сильно розширена. П’ятково-геленочна частина уніфікована, тобто має досить визначену форму і розміри для взуття одного виду, розміру, повноти.

Форма п’яткової частини взуття залежить від висоти каблука. За даними Ю.П. Зибіна, висота підйому п’ятки стопи у взутті повинна бути в межах 20 – 40 мм. Відсутність каблука (набійки) допускається лише в спортивному взутті, для повсякденного взуття це недопустимо, оскільки можливий розвиток плоскостопості. Крім того, при великому підйомі п’яткової частини (більше 40 мм) значне навантаження припадає на передню частину стопи, тобто на її схил, що може призвести до його опускання.

Маса і жорсткість взуття визначають загальні енерговитрати під час ходіння, а отже, втому людини. При підвищеній жорсткості зменшується контакт взуття з опорною поверхнею, знижуються амортизаційні властивості. Під час експлуатації жорсткого взуття з’являються больові відчуття від тертя та інші неприємні ефекти.

Одночасно з максимальною гнучкістю конструкції шкіряне взуття повинне мати жорсткі задники та пружні підноски. М’які задники для взуття недопустимі, оскільки вони осідають і зношуються. Без жорстких задників виготовляють окремі види спортивного взуття та дорожні туфлі.

На зручність взуття впливає характер застібки, а також фрикційні властивості його низу. Взуття не повинне ковзатися. Ковзання спостерігається у взутті з підошвами з полімерних матеріалів непористої структури з гладкою, не рифленою поверхнею[8].

Серед комплексу гігієнічних властивостей, що визначають температуру і вологість внутрівзуттєвого простору, тобто мікроклімат взуття, необхідно відзначити волого обмін. Взуття, з одного боку, повинне сприяти виходу поту назовні, а з іншого – мати вологозахисні властивості.

Для взуття весняно-осіннього і зимового призначення, зокрема юхтових чобіт, напівчобіт і черевиків, надзвичайно важливими є волого- і теплозахисні властивості.

Під теплозахисними властивостями розуміють здатність взуття чинити опір надмірній тепловіддачі від стопи у зовнішнє середовище. Ці властивості залежать від наявності повітряних прошарків, які утворюються в результаті застосування матеріалів високо пористої структури або за рахунок конструкції. Високі теплозахисні властивості характерні для взуття, в якому для вкладних устілок використовують фетр або повсть, для між підкладок під деталі для верху – сітчасті матеріали, а для підошов – гуми пористої структури.

Матеріали для утеплення взуття, особливо весінньо-осіннього призначення, повинні мати вологозахисні властивості. Пористі гумові підошви, що не поглинають вологу, мають переваги над підошвами зі шкіри.

Здатність матеріалів для взуття до газо- і повітрообміну не має великого значення, оскільки вона забезпечується за рахунок конструкції, тобто нещільного прилягання до ноги, наявності перфорацій, просічок.

Надійність взуття полягає в збереженості, довговічності, ремонтопридатності.

Збереженість – незмінність властивостей взуття в процесі транспортування і зберігання.

Довговічність характеризується терміном експлуатації до повного фізичного або морального зношування. Під фізичним зношуванням розуміють неможливість товару задовольняти потреби споживача внаслідок пониження рівня споживних властивостей матеріалів або кріплень, що входять у конструкцію виробу. Моральне зношування – непридатність взуття до реалізації через застарілі фасони або модель, сировинний матеріал або їх поєднання.

Довговічність взуття залежить від конструкції в цілому і окремих деталей верху, низу, зносостійкості матеріалів, з яких викроєні деталі, комбінацій матеріалів, що застосовуються, міцності клейових, ниткових, гвинто-цвяхових та інших швів. На довговічність впливають деякі приховані дефекти.

Ремонтопридатність взуття переважно залежить від методу кріплення низу. Ремонт є малоефективним, якщо підошва у взутті сандального методу кріплення відірвалася, зруйнувалися обтяжки платформи при строчечно-клейовому методі кріплення та розірвалися кріплення при бортовому методі кріплення тощо.

Для визначення надійності і довговічності окремих елементів взуття розроблено систему показників.

Споживні властивості взуття формуються в процесі розробки конструкції і моделі, залежать від точності виконання технологічних операцій, ретельності обробки взуття, у тому числі й маркування. Проте зручність і довговічність взуття залежить насамперед від тих матеріалів, з яких вони виготовлені. Саме вони визначають і зовнішній вигляд взуття. Таким чином, експертизу якості шкіряного взуття проводять за комплексом одиничних показників.

4. ВИВЧЕННЯ ДЕФЕКТІВ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ

Класифікація дефектів. Залежно від характеру і мети діяльності дефекти розподіляються і групуються за різними ознаками.

За характером впливу на якість взуття розрізняють дефекти функціональні і зовнішнього вигляду. Функціональні дефекти позначаються на функціях і надійності взуття, а дефекти зовнішнього вигляду впливають на естетичні властивості [6-8].

За ступенем впливу на якість дефекти оцінюють як критичні, значні й незначні. Критичними вважаються дефекти, наявність яких не дозволяє використовувати взуття за призначенням. Такими є дефекти, неприпустимі для певної групи взуття. Наприклад значна деформація деталей, особливо носків і задників, сильно виражені горбики і виступи скріплювачів на устілці, відставання і розшарування деталей, складки на підкладці, механічні пошкодження.

До значних відносять дефекти, які істотно впливають на рівень функціональності і довговічності взуття, помітно погіршують зовнішній вигляд. Розміри і ступінь вираженості таких дефектів обмежуються стандартами.

Незначні дефекти впливають лише на зовнішній вигляд. Вони виявляються при огляді взуття, але малопомітні при носінні. Якщо в стандартах такі дефекти не названі серед допустимих, то вони повинні бути усунені.

Знання дефектів серед визначених груп полегшує сортування взуття.

За характером розташування дефекти розподіляють на поодинокі (відособлені), місцеві й розповсюджені.

За можливістю виявлення дефекти бувають явні і приховані. Для виявлення явного дефекту в нормативних документах передбачені відповідні правила, методи та засоби. Приховані дефекти виявляються в процесі експлуатації взуття. Для їх виявлення передбачено гарантійні терміни носіння.

За можливістю кількісного вираження дефекти бувають вимірювані й не вимірювані. Вимірювані дефекти виражаються одиницями довжини або площі.

Для прийняття рішення за результатами контролю якості розрізняють дефекти усувні і неусувні. До усувних відносяться дефекти, усунення яких технічно можливе й економічно доцільне.

За стадіями виникнення дефекти розподіляються на перед виробничі, що виникають при моделюванні і проектуванні (неправильний вибір копилів за розмірами, повнотами і фасонами, нераціональна конструкція взуття), виробничі і після виробничі, що виникають на стадіях транспортування, зберігання і реалізації взуття. Визначення стадій і причин виникнення дефектів дозволяє керувати якістю, обґрунтувати пропозиції щодо її підвищення.

Основні причини виникнення дефектів такі: не технологічність конструкції, недоброякісність матеріалів, незадовільна робота устаткування, порушення технологічного й організаційного режиму, правил пакування, транспортування й зберігання.

Не технологічність конструкції виявляється в розриві заготовок під час формування або знімання взуття з копилів, утворення складок надлишків підкладки, руйнування швів, що з’єднують настрочені берці з союзкою, під час носіння взуття.

Наявність дефектів матеріалів і деталей пояснюється недостатнім контролем, наявністю прихованих дефектів. Порушення технології може виявлятися у невиконанні передбачених операцій, порушенні нормативів і режимів виконання. Незадовільна робота устаткування також є причиною численних дефектів складання заготовок, кріплення деталей низу, опорядження. Різноманітні дефекти можуть виникати через порушення організаційного режиму: неузгодженості швидкості руху конвеєра і пропускної спроможності устаткування, несвоєчасного забезпечення матеріалами, вузлами і фурнітурою згідно зі зразками-еталонами, порушення режиму роботи тощо.

Для вивчення дефектів найдоцільніше розглянути їх у логічній послідовності за стадіями виникнення.

Дефекти розкроювання матеріалів, обробки деталей і складання заготовок. Неправильно викроєна деталь – викроювання деталі без врахування напряму мінімальної тягучості і наявність неприпустимих дефектів матеріалів.

Невідповідність контуру деталей шаблону – відхилення ліній контуру деталей від контору шаблону, нерівні краї деталей, задирки.

Непарність однойменних деталей – розбіжності між деталями за товщиною, щільністю, мереєю, відтінком кольору, іншими ознаками.

Деформація країв деталей – зміни параметрів країв деталей заготовки в наслідок їх неправильної обробки.

Неправильно розташовані (з’єднані) деталі – зміщення деталей заготовки і оздоблень при їх взаємному розташуванні перед кріпленням: перекіс, різна довжина, ширина і висота в парі носків, союзок, берців, язичків, задників тощо.

Неправильна перфорація – зміщення, не наскрізна або неточно виконана перфорація на деталях верху порівняно з шаблоном.

Неправильно нанесений візерунок – зміщення або нечітке нанесення візерунка на деталі.

Недостатнє тиснення матеріалу – відмінність кольору, глибини і яскравості тиснення заготовки.

Пропуск стібка – відсутність стібка, тобто переплетення котушкової і шпульної ниток у місці проколу деталей голкою.

Повторний шов – повторення частини шва, що погіршує зовнішній вигляд і знижує міцність деталей.

Зміщення стрічки – проходження строчки в неустановленому місці.

Звалювання стрічки – зміщення строчки на край настрочуваної деталі.

Співпадання суміжних строчок – перетинання паралельних строчок, що знижує міцність деталей і погіршує зовнішній вигляд.

Невтягнута стрічка – недостатня щільність з’єднання деталей внаслідок слабкого натягу ниток.

При з’єднанні деталей на швейних машинах можуть виникнути петлі, вузли, зморшкуватість деталей по лінії стрічки, відтяжка строчок, перекіс і неправильність строчок, просічка матеріалу деталей строчкою, відтяжка строчок, перекіс і несиметричність блочків, звалювання окантовки з обстрочених деталей, виступання підкладки по верхньому канту.

При безниткових методах складання заготовки можуть виникнути такі дефекти: розплавлення зварювання деталей, наскрізний пробій деталей по лінії з’єднання, просічка матеріалу по лінії тиснення, нерівні (рвані) краї деталей, розшарування клейового шва, відшарування лицьового покриття, нечітке тиснення строчки і нерівномірне розташування імітуючої строчки від краю деталей.

Дефекти формування заготовок. Неправильно вклеєний підносок – перекіс і різна довжина підносків у парі, м’який підносок, що втрачає форму, нерівності на поверхні носка, загнуті всередину краї підноска.

Вилягання країв підноска – наявність видимого краю підноска на союзці.

Неправильно вклеєний задник – невідповідність висоти задника нормативам, різна висота задників у парі, різна довжина крил у задника, місцеве відставання деталей верху від задника, не приклеєна підкладка, м’які задники, нерівності на поверхні деталі, що закриває задник, розведені крила задника, вилягання країв задника.

Погане формування п’яткової чи носкової частини – наявність горбиків, зморшок, складок по грані сліду.

Неправильне надягання заготовки на копил є причиною таких дефектів: перекіс заднього зовнішнього ременя (шва), перекіс переднього ременя або шва, що з’єднує напівсоюзки, перекіс і різна ширина відкритої носкової частини літніх туфель, зміщення шийки переда відносно осьової лінії сліду взуття, різна висота берців, халяв, задників і задинок у парі, несиметричність декоративних прикрас.

До дефектів формування заготовок також відносять: розриви і тріщини на деталях верху і підкладки, зморшки на деталях верху, зморшки і складки на підкладці, забруднення підкладки, нерівності на обтягнутих платформах і каблуках, неправильна і різна у парі форма носків і п’яткової частини.

Дефекти кріплення деталей низу. Недостатня стійкість геленкової частини може бути викликана застосуванням недоброякісних, вкорочених геленків або таких, що не відповідають профілю геленкової частини копила.

Вилягання грані устілки – наявність видимої грані устілки на боковій поверхні верху взуття.

Деформація сліду підошви – зміна форми сліду підошви відносно форми сліду копила.

Невідповідність простилки – невідповідність форми або розмірів простилки заповнюваному нею заглиблення.

Горбики і западини – на поверхні устілки, опуклість або ввігнутість підошви, нерівномірне простилання сліду внаслідок неправильності.

Вилягання складок затяжного пруга – деформація підошви на ділянках складок.

Строчіння повз порізки – розташування строчки поза заглибленням по контуру підошви. Підошва, устілка або рант перебиті строчкою – пошкодження деталей внаслідок надмірної частоти стібків.

Щілини між деталями низу – помітні з боку урізу ділянки нещільного з’єднання деталей.

Відхилення ходової поверхні каблука від горизонтальної площини – зазор між гранню каблука і горизонтальною площиною.

Неправильно скуйовджений затяжний пруг – скуйовдження вище грані сліду у вигляді зі знятим лицьовим шаром на деталях верху вище грані підошви.

Зміщення підошви – неправильне накладання підошви на слід взуття перед кріпленням.

Не приклеєна підошва (каблук, набійка) – місцеве розшарування деталей низу.

Звужений крокуль – неповне закривання фронтальної поверхні каблука язичком (кроку лем) підошви.

Спалювання верху – порушення цілісності або зниження міцності заготовки внаслідок термічного руйнування по лінії дотику з напів-матрицями прес-форми при кріпленні підошви методом пресової вулканізації. Западини раковини – заглиблення на поверхні деталей.

Пузир (булька) – закрита порожнина всередині або на поверхні деталей низу.

Недолив – ділянка на різних частинах деталей низу взуття литтєвого методу кріплення , на яких відсутній використаний для лиття матеріал.

Задирка – надлишковий об’єм матеріалу, витисненого з прес-форми.

Недопресовка – нечіткість контурів і візерунка деталей низу внаслідок недостатньої товщини або пластичності заготовки з полімерного матеріалу або гумової суміші під час пресування пуансоном.

Різна довжина, товщина, ширина підошов – різниця в лінійних розмірах підошов на ідентичних ділянках пари взуття.

Деформація ранта – зміна форми ранта за висотою, шириною, контуром. Вкорочення ранта – недостатня протяжність швів, що прикріплюють рант до губи і підошву до ранта, не досягаючих рівня граней каблука. Неправильно з’єднані кінці ранта – наявність щілин, напусків і деформації кінців ранта.

Неправильне пристрочування підошов – викривлення строчки, нерівномірна частота стібків, вузли, петлі й обрив ниток, повторна строчка, не втягнута строчка тощо.

Скупченість скріплювачів – часте розташування скріплювачів (цвяхів, гвинтів), що знижує міцність деталей низу. Недостатнє втоплення голівок цвяхів – виступання цвяхів над площиною поверхні підошви.

Нерівномірне розташування скріплювачів – різна відстань між центрами скріплювачів по лінії кріплення.

Виступаючі скріплювачі – наявність виступаючих кінців скріплювачів над поверхнею устілки.

До дефектів цвяхового методу кріплення також відносяться: не проходження цвяхів через устілку, проходження повз устілки або потрапляння в край устілки, сліди повторного кріплення, додаткове кріплення.

Неправильне кріплення каблука – непарність каблуків за розмірами (висотою, шириною, довжиною), кольором і відтінком, зміщення відносно грані сліду.

Дефекти опорядження. Вихопини під час фрезерування і шліфування урізу підошов і каблуків. Хвилястість урізу – заглиблення на окремих ділянках урізу, що порушують плавність ліній контуру.

Виступання грані устілки за грань підошви – звуження на окремих ділянках або вкорочена підошва щодо грані устілки внаслідок неправильного фрезерування урізу або накладання підошви.

Різна ширина ранта (полички підошви) – різниця в ширині ділянки ранта (підошви), вступаючих за грань сліду, на ідентичних ділянках півпари, невідповідність контура підошви контуру сліду.

Неправильне опорядження урізу (сліду) підошви – нерівномірне нанесення воску (фарби), недостатнє полірування, наявність воску (фарби) на деталях верху.

Інші дефекти опорядження – розтріскування, крихкість, липкість, матовість, відлущування опоряджувального шару, не видалені забруднення, плями від воску, фарби, клею на деталях верху і підкладки, не розпрасовані складки і зморшки, опіки деталей, порушення рисунку мерії, невідповідність розмірів вкладних устілок розмірам взуття, складки і горбики на вкладних деталях, несиметричність розташування цих деталей.

Дефекти пакування, транспортування і зберігання взуття. Неправильне комплектування пари взуття – відмінність півпар за розміром, повнотою та іншими ознаками.

Після виробничими дефектами можуть також бути: деформація взуття, підноска і задника, механічні пошкодження деталей, плями корозії на металевих деталях і фурнітурі, плями від плісняви, крихкість, плями та інші.


5. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ

До магазину «Каблучок», який знаходиться по вулиці Грушевського 10, надійшла партія жіночого шкіряного взуття з Дніпропетровської взуттєвої фабрики, в такому асортименті: 15 пар туфлів жіночих модельних, 15 пар туфлів літніх, 20 пар чобітків на ремінцях. Дана партія товару виявилася підмоченою, і керівництво магазину подало заяву до Полтавської ТПП (торгово-промислова палата), що знаходиться по вулиці Коцюбинського 6, на проведення експертизи (додаток А).

Для отримання достовірних і об’єктивних результатів, товарну експертизу проводять у три етапи:

- підготовчий;

- основний;

- заключний.

Кожному етапові характерні специфічні особливості, засоби, методи та способи, раціональний вибір яких передбачає успіх експертизи, її кінцевий результат. Через це доцільно розглянути кожний етап окремо [2-5].

Підготовчий етап

Перед початком проведення експертизи розглядають підстави для її проведення, які і визначають мету та завдання експертизи.

На підготовчому етапі експертизи одержують документи про призначення експертизи:

- заяву на проведення експертизи, яка оформлюється замовником (в даному випадку керівництво магазину «Каблучок»);

- наряд на проведення експертизи (додаток Б).

У заявці на проведення експертизи мають бути необхідні дані, на підставі яких правильно ідентифікується товар, а також його виробник, одержувач, дата відправки та одержання, номери супроводжувальних документів. Крім того замовник визначає мету та завдання, які ставляться перед експертом. У заявці зазначаються дата та номер виклику експерта, а також дані про виклик постачальника, об’єм товарної партії та метод дослідження.

Заявка повинна бути підписана керівником і головним бухгалтером. Підписи звіряються дійсною печаткою. Заявка може бути передана у письмовій чи усній формі. В даному випадку вона була передана в письмовій формі за допомогою факсу.

Другим документом про призначення експертизи є наряд на проведення експертизи. Наряд видається експертові і є документом, який підтверджує право на проведення експертизи. Наряд видається керівником експертної організації, чи уповноваженою особою.

У наряді зазначається номер, дата надходження заявки, дата початку експертизи, організація-замовник, її адреса, телефон, прізвище та посада представників, які беруть участь у проведенні експертизи, його постачальник, а також завдання експертові, яке визначається метою та завданням експертизи. Наряду присвоюється номер, відповідний номер в «Журналі реєстрації заявок».

Видачею наряду експертна організація підтверджує правоздатність призначення експерта. Для проведення товарної експертизи призначення експерта повинно здійснюватися в строки, погоджені із замовником. Факт видачі наряду реєструється в журналі або інформація вводиться в комп’ютерну систему.

Після закінчення експертизи на зворотному боці наряду проставляються години роботи експерта відповідно до умов оплати за експертні послуги. Зворотний бік завіряється представником замовника. Оформлений таким чином наряд експерт дає в експертну організацію.

Основний етап

Початком його вважають прибуття експерта до замовника експертизи чи збір робочої групи для проведення експертної оцінки.

- письмову заяву про виклик експерта;

- товаросупровідні документи: товарно-транспортні накладні, сертифікати, свідоцтво про якість, рахунок фактури та інші документи, що мають інформацію про товар, який підлягає товарній експертизі;

- завірену копію виклику постачальника, якщо він викликався;

- прийомні акти, акти незгод між постачальником та одержувачем;

- акти первинної експертизи (якщо такі є);

- комерційні акти; акти відбору проб;

- договір купівлі-продажу чи постачання; інші необхідні технічні чи нормативні документи.

На всіх документах, що подані для проведення експертизи, експерт робить запис «пред’явлено експерту», ставить підпис і номер наряду.

Експерт повинен уважно вивчити усі подані документи, проаналізувавши й оцінивши вірогідність інформації, що в них є. одним із способів установлення достовірності інформації є зіставлення інформації, яка є в різних документах, а також на маркуванні. Така перевірка та зіставлення різних документів називається перехресною перевіркою.

Експертна оцінка – найважливіша складова частина основного етапу. При проведенні експертизи експерт керується інструкцією про проведення експертизи та іншими нормативними документами.

Експертиза проводиться особисто експертом чи групою експертів. При проведенні експертизи всі результати експертної оцінки та інша інформація, необхідна для складання акта експертизи, записується експертом у робочий зошит.

При оцінці якості товарів експерт повинен погодити номенклатуру показників із замовником. Зазвичай, при експертній оцінці застосовується номенклатура показників, регламентованих стандартами чи ТУ. Тому після визначення дійсних значень показників якості експерт установлює їхню відповідність регламентованим значенням чи зразкам, еталонам. При виявленні невідповідності дефектів експерт повинен показати це в робочому зошиті, а потім в акті, навіть коли це не передбачено метою експертизи.

Експертне дослідження проводиться суцільним чи вибірковим методом. При суцільному методі експерт має право обмежуватися оглядом частини товару, навіть якщо ця частина більша. При вибірковому методі експерт повинен зробити вибірку чи об’єднану пробу відповідно до вимог нормативних документів (стандартів, ТУ, методик тощо). Вибірка товарів чи проба повинна бути не меншою встановленої кількості, але може бути більшою.

Після проведення експертної оцінки починається третій заключний етап експертизи.

Заключний етап

Заключний етап – це один із найбільш відповідальних етапів, у якому роблять підсумки всієї раніше проведеної роботи. Метою цього етапу є аналіз і оцінка одержаних результатів, а також їхнє документальне оформлення. Результати експертизи можуть бути оформлені як акт експертизи чи в іншій формі відповідно до записів, зроблених експертом у робочому зошиті під час проведення експертизи.

Більш детальніше про складання акту експертизи можна розглянути в шостому питанні даної курсової роботи, а саме «оформлення результатів експертизи».


6. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРТИЗИ

Після проведення експертом роботи, результатом експертизи став акт експертизи, який складається на бланках єдиної форми (додаток В) з додатком (додаток Г).

Примірник акта-оригіналу експертизи має бути складений експертом власноруч або надрукований чітко, без виправлень та скорочень (за винятком загальноприйнятих) [1-6].

За згодою із замовником акт експертизи може бути складено українською, російською мовами, або будь-якою іншою мовою.

Акт експертизи або висновок повинні складатися з трьох основних частин:

- загальної (протокольної);

- констатуючої;

- заключної.

У пунктах загальної (протокольної) частини акта експерт зазначає відомості, згідно з найменуванням пункту. За відсутності необхідних даних по конкретному пункту він не заповнюється, про що в констатуючій частині акта робиться відповідний запис.

У констатуючій частині акта експертизи слід зазначити: описаний хід вивчення пред’явлених документів; аргументовано викладені методи та фактично встановлені результати експертизи тощо; поставлені дати, а за необхідності і години початку та закінчення експертної оцінки.

Констатуюча частина підписується експертами та представниками організацій, які беруть участь у проведенні експертизи. При незгоді останніх із змістом цієї частини вони повинні підписати його, посилаючись на особливу думку, яку викладено письмово і додано акта експертизи. У випадку відмови представників підписувати та зазначити особливу думку експерт має право оформити акт експертизи без їхніх підписів, зробивши при цьому відповідний запис в акті.

Загальну та констатуючу частину експертизи перевіряють представники зацікавлених сторін, які присутні при експертизі. Якщо при перевірці вони знайдуть помилки чи неточності, то мають право вимагати від експерта їхнього виправлення.

Надалі експерт не має права вносити зміни без згоди цих осіб у загальну та констатуючу частини.

Висновок за результатами експертизи експерт оформляє самостійно. При цьому зацікавлені сторони не повинні бути присутні, щоб не впливати на об’єктивність експерта. До висновку висуваються такі вимоги: об’єктивність, достовірність та обґрунтованість. Експерт повинен проаналізувати та об’єктивно оцінити результати експертизи, аргументувати дану оцінку, що і обумовлює достовірність висновків. У висновку експерт повинен відповісти на поставлені питання, сформулювати висновки.

При оформленні висновку експерт повинен вказати найменування документів, дату та номер їхнього затвердження, якщо під час експертизи ці документи були використані.

Висновок має бути складений експертом коротко, конкретно та обумовлено, виходячи з безперечних та об’єктивних даних. Чіткість викладення попереджує надалі необхідність додаткових пояснень експерта. Висновок повинен кореспондуватися з констатуючою частиною акта експертизи.

Отже, товари (15 пар туфлів жіночих модельних, 15 пар туфлів літніх, 20 пар чобітків на ремінцях), які були відправлені керівництвом магазину «Каблучок» на експертизу, за висновком експерта відповідають вимогам стандарту та ТУ, і можуть бути допущені в роздрібну торговельну мережу для подальшої їх реалізації потенційним споживачам.


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Дана курсова робота була написана матеріалах магазину «Каблучок» та на матеріалах, які були отримані за допомогою літературних джерел та власних досліджень. В роботі були поставлена мета – вивчення товарознавчої експертизи якості жіночого шкіряного взуття вітчизняного виробництва, і завдання – провести класифікацію жіночого шкіряного взуття, визначити номенклатуру показників якості жіночого шкіряного взуття, проаналізувати і вивчити споживні властивості взуття, вивчити дефекти жіночого шкіряного взуття, організувати порядок проведення експертизи жіночого шкіряного взуття та оформити результати експертизи.

При проведенні класифікації жіночого шкіряного взуття, було встановлено, що єдиної класифікації немає. Тому, в даній роботі, серед багато численних класифікацій взуття, для детальної характеристики була обрана навчальна. В порівнянні з іншими класифікаціями, вона менша за кількістю класифікаційних ознак, і більш вживана в процесі вивчення курсу «Товарознавства і експертизи непродовольчих товарів».

Щодо номенклатури показників якості жіночого шкіряного взуття, можна сказати, що кожна з підібраних груп взуття характеризується відповідними домінуючими властивостями (теплозахисними, водозахисними, естетичними), показники яких повинні відповідати певному рівню для віднесення взуття саме до цієї групи. За рештою показників проводиться порівняльна оцінка зразків.

Вивчивши дефекти, можна зазначити, що в залежності від того на якій стадії вони виникли, їх поділяють на такі групи: дефекти матеріалів, виробничі, транспортування і зберігання. Тому підприємства повинні приділяти особливу увагу, забезпеченню високої якості продукції, установлюючи контроль на всьому процесі товаропросування, починаючи з контролю якості використовуваної сировини і матеріалів і закінчуючи реалізацією продукції.

В результаті експертизи якості жіночого шкіряного взуття, яка проводилася експертом, за заявкою керівництва магазину «Каблучок», було встановлено, що партія взуття, яка надійшла з Дніпропетровської взуттєвої фабрики, була без дефектів, незважаючи на те , що вона була підмочена.

Таким чином, для того, щоб це не повторювалося, керівництву магазина можна запропонувати те, щоб вони уважніше ставилися до процесу постачання товарів, а також до самого виду транспорту – він повинен бути найоптимальнішим. Також не завадило б даному підприємству запросити на роботу досвідченого товарознавця, який би міг визначати якість продукції не звертаючись інший раз до експертів, і не витрачаючи при цьому зайвих коштів на проведення експертизи.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев Н.С. и др. Теоретические основы товароведения непродовольственных товаров: Учебное пособие для студентов ВУЗов. - М.: Экономика, 2001, 295с.

2. Байдакова Л.И. Товароведение обувных и пушно-меховых товаров. - М.: Экономика, 1990, 351с.

3. Безбородов С.С. Актуальные проблемы повышения качества товаров. Требования к качеству товаров: Лекция. - Орел, ОКИ, 1993, 14с.

4. Безбородов С.С., Дорофеева В.И. Методические пособия по подготовке и оформлению дипломных, курсовых, контрольных работ (проектов), отчетов по практике и рефератов. - Орел, ОКИ, 1988, 61с.

5. Васильев В.А. и др. Коммерческое товароведение и экспертиза: Учебное пособие для ВУЗов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997, 135с.

6. Л.Г. Войнаш, Л.І. Байдакова, Д.І. Козьмич та ін. Товарознавство непродовольчих товарів. Частина 2 К.: НМЦ «Укоопосвіта» 2004. – 532 с.

7. Иванов М.Н. и др. Товароведение обувных товаров. - М.: Экономика, 1990, 363 с.

8. М.К. Кушнір, Н.П. Тихонова Товарознавство непродовольчих товарів. Частина ІІІ. Товарознавство взуттєвих товарів. К.: .: НМЦ «Укоопосвіта» 2001. – 266 с.

9. Павлин А.В., Мирошников Е.А. Товароведение обувных товаров.: Учебное пособие для товароведных факультетов ВУЗов. - М.: Экономика, 1983, 248с.

10. Справочник обувщика. Проектирование обуви, материалы. Под ред. А.Н. Калиты. М.: Легпромбытиздат, 1988

11. ГОСТ 23251 Взуття. Терміни і визначення.

12. ГОСТ 23554.0 Експертні методи оцінки якості промислової продукції. Основні положення.

13. ГОСТ 23554.1 Експертні методи оцінки якості промислової продукції. Організація і проведення експертної оцінки якості промислової продукції.

14. ГОСТ 23554.2 Експертні методи оцінки якості промислової продукції. Обробка експертних оцінок якості.

15. ГОСТ 28371 Взуття. Визначення сортності.

16. ГОСТ 4.12 Взуття. Номенклатура показників.

17. ГОСТ 7296 Взуття. Упаковка. Маркування. Транспортування і зберігання.

ГОСТ 9289 Взуття. Правила приймання


Додаток А
До торгово-промислової палати

м. Полтава

З А Я В К А

Магазин «Каблучок» просить здійснити товарознавчу експертизу на предмет визначення якості жіночого шкіряного взуття

Оплату гарантуємо.

Керівник магазину Моргун А.Л.

гол. бухгалтер Конрад М.М.

ПЕЧАТКА


Додаток Б

ПОЛТАВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

адреса: вул. Коцюбинського 6. телефон:8(0532)52-32-02 факс: 8(0532)55-12-31 Дата надходження заявки "10" квітня 2007 р.

НАРЯД № 356

Дата видачі "10" квітня 2007 р.

Експерт Чепура Григорій Іванович

Замовник: магазин «Каблучок»

Адреса вулиця Грушевського 10 телефон 8(0532) 53-66-55

Товар (країна, найменування, кількість): Україна, 15 пар туфлів жіночих модельних, 15 пар туфлів літніх, 20 пар чобітків на ремінцях

Місце знаходження товару: магазин «Каблучок»

Завдання експертизи: визначення якості жіночого шкіряного взуття

Печатка Керівник підрозділу Палати : Якушев Д.М.

Експерт Чепура Григорій Іванович


Додаток В

ПОЛТАВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

адреса: вул. Коцюбинського 6. телефон 8(0532)52-32-02факс 8(0532)55-12-31

Дата надходження заявки "10" квітня 2007 р.

серія 12 № 235621 АКТ ЕКСПЕРТИЗИ № 356

1. Дата складання 11.04.2007р. Місце складання м. Полтава, магазин «Каблучок»

3. Акт складений експертом Чепура Григорій Іванович

4. Наряд № 356 від 10 квітня 2007р.

Експертиза проведена за участю представників:

Організація Посада Прізвище та ініціали
магазин «Каблучок» керівник магазину Моргун А.Л.
гол. бухгалтер Конрад М.М.

5. Для експертизи пред'явлено: найменування товару 15 пар туфлів жіночих модельних, 15 пар туфлів літніх, 20 пар чобітків на ремінцях

Кількість (в одиницях виміру 1.): 50 пар. Кількість згідно документів: 50 пар

6.Завдання експертизи: Провести експертизу якості жіночого шкіряного взуття

7.Вантажоодержувач: магазин «Каблучок»

8.Постачальник (країна, інофірма): Дніпропетровська взуттєва фабрика

9.Вантажовідправник: Дніпропетровська взуттєва фабрика

10. Виробник товару: Дніпропетровська взуттєва фабрика

11.Надані документи: рахунок фактури 3647/07

12. Контракт /договір № 5643/2 дата 12. 03. 2006р.

13. "Експертизою встановлено" (констатуюча частина акта):

При експертизі якості жіночого шкіряного взуття (15 пар туфлів жіночих модельних, 15 пар туфлів літніх, 20 пар чобітків на ремінцях) фактично дефектів не виявлено. Перевірка якості встановлювалася органолептичним методом.

Продовження п. 13 див. у "Додатку до експертизи" на ___ аркушах,

який є невід'ємною частиною акта.


Продовження додатку В

З викладенням розділів 1-13 акта згодні:

Представники:керівник магазинуМоргун А.Л. Підпис ПІБ

гол. бухгалтерКонрад М.М. Підпис ПІБ

14. Висновок експерта: експертизою встановлено, що в товарах, які були представлені магазином «Каблучок», дефекти відсутні.

Дата початку експертизи товару 11.04.2007 р.

Дата закінчення експертизи товару 11.04.2007 р.

Експерт Чепура Григорій Іванович

Акт зареєстрований (назва ТПП): Полтавською торгово-промисловою палатою

Дата 11.04.2007 р.

Акт без автентичної

печатки недійсний

М.П.


Додаток Г

серія 00 № 000000

Додаток до акта експертизи №____ від_________

(є невід'ємною частиною акта)

13. "Експертизою встановлено":______________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дата початку експертизи товару _________________

Дата закінчення експертизи товару _________________

Експерт _______________

Акт зареєстрований (назва ТПП): _____________________________

Дата _______________________

З викладенням пункту 13 згодні:

Представники _______________________

_______________________

Акт без автентичної

печатки недійсний

М.П.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Маркетинг"