регистрация / вход

Електронна комерція

Поняття та розповсюдження електронної комерції на сучасному етапі, її різновиди та характеристика, відмінні риси. Особливості використання smart-карток у платіжних системах на основі електронних грошей. Життєвий цикл та етапи віртуальних підприємств.

1. Типи електронної комерції

Електронна комерція – форма постачання продукції, при якій вибір і замовлення товару чи послуги здійснюється через комп'ютерні мережі, а розрахунки між покупцем і постачальником здійснюються з використанням електронних документів і/або засобів платежу. При цьому покупцями товарів (або послуг) можуть виступати як приватні особи, так і організації.

Можна виділити два загальних типи електронної комерції.

1. Повністю онлайнова модель ведення електронної комерції.

Приклад: Інтернет-магазин по торгівлі будівельними матеріалами «StroyShop.ru» – повністю онлайнова модель ведення бізнесу.

За допомогою технологій Інтернет-бізнесу в Інтернет-магазині ведуться такі бізнес-процеси: забезпечення користувачів інформацією про товари і послуги, продаж товарів і послуг, оплата товарів і послуг, регулювання відносин з постачальниками, покупцями, службою доставки, автоматизоване додавання і ліквідація товарної бази постачальників з асортименту інтернет-магазину, забезпечення клієнтів інформацією про хід виконання замовлення, ведення звітності, пошук партнерів. На відміну від традиційних магазинів, віртуальні не мають «реального» місця продажу, складів, працюють 24 години на добу, 7 днів на тиждень, забезпечена повна автоматизація діяльності компанії.

2. Інтернет-бізнес як додатковий інструмент ведення і розвитку бізнесу передбачає наявність традиційної моделі ведення бізнесу, доповнену новим середовищем, технологіями Інтернет-бізнесу.

Приклад: Інтернст-служба замовлення товарів і послуг «ZakazOnLine».

Служба замовлення товарів і послуг існувала як традиційна компанія з кінця 1998 року. Бізнес-процеси компанії: обробка дзвінків із замовленнями товарів і послуг операторами, пошук товару або послуги, оплата і доставка замовлення.

Проблеми: обмежена потенційна клієнтська база, високий рівень порогу виходу на ринок, складність пошуку, незручність обміну інформацією з замовником (клієнтам доводилося передзвонювати по 10 разів, щоб довідатися, на якій стадії виконання знаходиться замовлення), труднощі в розвитку супутнього сервісу, висока вартість рекламних заходів, відсутність портрета клієнтів.

При використанні на додачу до традиційного бізнесу онлайнового сервісу були отримані такі переваги: збільшення кількості замовлень і потенційної бази клієнтів; замовник, що має доступ в Інтернет, може, не турбуючи персонал, на сервері Інтернет-служби довідатися, на якій стадії виконання знаходиться замовлення; збільшилася швидкість пошуку за допомогою Інтернет-служби; інтернет-технологіі на базі Інтернет-служби дозволили без зайвих витрат розвинути супутній сервіс для клієнтів; за допомогою Інтернет-технологій Інтернет-служба одержала інформацію про портрет свого користувача (статистика, анкетування на сервері); низька вартість рекламних заходів.

Економічну діяльність, здійснювану через Інтернет, в основному можна класифікувати за чотирма типами: «Підприємство – Підприємство» (В2В), «Підприємство – Споживач» (В2С), «Споживач – Споживач» (С2С) і «Споживач – Підприємство» (С2В). Така систематизація дозволяє більш точно оцінити переваги і складності електронної торгівлі для адекватної реакції.

2. Використання smart -карток у платіжних системах на основі електронних грошей

Смарт-картки (smart-card – у дословному перекладі з англ. – «умні картки»), тобто такі картки, що мають змогу використовувати цифрову готівку, як у телекомунікаційному середовищи, так й ззовні його. Зовнішній вигляд такієї картки сходний зі звичайною пластиковою карткою, внутри якій знаходиться процесор, картка пам’яті та програмне забезпечення з системою вводу-виведення інформації.

До таких карток відносяться, наприклад, «MonDex» і «VISACash»

Процедура оплати товарів і послуг в Інтернет-магазині за допомогою смарт-карт досить проста. Покупець вводить реквізити карти: номер, ім'я власника, валідність і т.п., після чого відправляє заявку. Спочатку запит надходить до Інтернет-процесингового центру, потім – у реальний процесинговий центр, після чого пересилається в банк або міжнародну процесингову компанію, де підтверджується платоспроможність карти. Після того, як підтвердження отримане, здійснюється оплата. Весь процес займає від 5 до 15 хвилин, гроші на розрахунковий рахунок (до електронного гаманця) продавця надходять протягом 3–5 днів.

До переваг цього способу оплати можна віднести:

· адаптування до умов існуючих розрахункових схем;

· простоту використання.

У числі недоліків можна назвати:

· нерозвиненість ринку смарт-карт в Україні;

· передача інформації про смарт-карту покупця здійснюється через мережу, що потребує підвищеного ступеня захисту;

· відносно висока вартість транзакції: в середньому магазин сплачує процесинговій компанії 3–6% від суми операції;

· необхідність ведення страхових депозитів (20–70% обороту);

· складна і дорога процедура здійснення повернення грошей.

На Заході оплата товарів і послуг за допомогою смарт-карт є найбільш розвинутим способом оплати через Інтернет, що обумовлено значним поширенням пластикових карт і досить легкою адаптацією технології оплати до умов мережі. В Україні застосування цього способу оплати вкрай обмежене, що, в першу чергу, пов'язано з нерозвиненістю ринку смарт-карт.

Основні проблеми розвитку платіжного бізнесу: відсутність ділової репутації і довіри до партнерів, неадекватність законодавчої і нормативної бази, які не лише регулюють платежі в Інтернет, а й банківську справу. В Україні слабко розвинуті банківська справа і технологічна банківська система, перелік послуг набагато менший, ніж за кордоном. Ці проблеми є глобальними, але існують і інші. Більше 30% економічно активного населення, що маєкошти, не збираються регулярно використовувати Інтернет. Інфраструктура платежів за картками на даний момент вже сформована. Основна частка платежів за картками в Україні здійснюється з-за кордону.

Основна проблема пластикових карток – довіра до емісійного банку. У будь-якому суспільстві існує частина людей, яка не бажає, щоб інформація про їхні платежі була доступна державі. Так, за даними досліджень, частка українців, що оплачують свої покупки кредитними картами, складає всього 0,1%. Альтернатива пластиковим карткам – електронна готівка.

Електронний гаманець зберігається на твердому диску комп'ютера або на спеціальних смарт-картах. В системах, що використовують електронні гроші, при здійсненні покупки проводиться обов'язкова перевірка грошей на дійсність; якщо перевірка проходить успішно, операція дозволяється.

Перевагами даного способу здійснення Інтернет-платежів можна назвати:

• зручність при здійсненні мікроплатежів;

• мала вартість транзакції;

• інформація про клієнта не передається в мережу.

Недоліки:

• псування диска або смарт-карти обертаються втратою електронних грошей;

• відсутність єдиної системи конвертації різних видів електронних грошей, тому гасити їх може тільки сам емітент;

• слабкість законодавчої бази.


3. Технології підтримки електронної комерції

Сьогодні обробка комерційної інформації стала самостійним напрямком з великою різноманітністю ідей і методів. Окремі компоненти процесу обробки даних досягли високого ступеня організації і взаємозв'язків, що дозволяє об'єднати всі засоби обробки інформації на конкретному економічному об'єкті поняттям «економічна інформаційна система» (ЕІС). Завдання комерційної інформації мають свою специфіку, і інформаційний пошук являє собою інтегральну задачу, що розглядається незалежно від економіки або інших сфер використання знайденої інформації. Пошук комерційної інформації в Інтернеті мало чим відрізняється від пошуку будь-якої іншої інформації, єдине, що необхідно знати, – це кілька ключових слів, за якими може бути знайдена потрібна вам тема.

Вся інформація знаходиться на сайтах. Кожний сайт знаходиться у своїй доменній зоні. Належність сайта до тієї чи іншої доменної зони, як правило, говорить про його географічне місце розташування і галузеву належність.

У силу того, що числові ІР-адреси host-вузлів, що забезпечують міжмережну маршрутизацію, не дуже зручні для користувачів, ІР-адреси були доповнені ієрархічною системою символічних адрес комп'ютерів, робота з якою забезпечується в Інтернеті особливою мережною службою доменних імен DNS (DomainNameSystem).

Доменна система імен – це складна розподілена база даних, що містить інформацію про комп'ютери (в основному про комп'ютери-сервери), включені в Інтернет. До інформації даної бази належать символьні адреси (імена) комп'ютерів, їх числові ІР-адреси, дані для маршрутизації пошти і багато чого іншого. Основним завданням служби DNS при мережній взаємодії є пошук комп'ютерів-адресатів з перетворенням символьних адрес у числові ІР-адреси і навпаки.

Простір імен доменної системи являє собою дерево з кореневим каталогом «…». Під кореневим каталогом розташовуються домени верхнього рівня, нижче – другого і так далі. Таким чином, доменна система імен виконує ще одну функцію – забезпечує ієрархічну організацію адрес комп'ютерів, що входять до мережі, за принципом, відмінним від ієрархії їх фізичного підключення. Для доменного імені «sh.inform.ru» ru є ім'ям домену верхнього рівня, inform– ім'ям домену другого рівня, а sh -ім'ям домену третього рівня. При цьому доменом найнижчого рівня виступає символічне ім'я комп'ютера.

Імена домену DNS верхнього рівня строго визначені і можуть бути три – або двосимвольними. Перший тип домену верхнього рівня історично призначався для організацій, розташованих на території США, і інформував про їх організаційно-політичну належність. До трисимвольних доменів DNS верхнього рівня належать такі імена: СОМ – комерційні організації; EDU– навчальні заклади; NET– організації, що надають мережні послуги; MIL– військові установи; GOV– урядові заклади; ORG – некомерційні організації; INT– міжнародні організації.

Двосимвольні домени DNS верхнього рівня призначаються для інших країн і збігаються з кодами цих країн згідно ISO. Наводимо кілька таких кодів: AU– Австрія, СА – Канада, DK– Німеччина, FI– Фінляндія, FR– Франція, UA– Україна, RU– Росія.

Імена доменів другого рівня на території США виділяються адміністративним центром мережі Інтернет InterNIC. У Європі заявки на одержання доменних імен другого рівня приймає RIPE (Reseaiix IP Europeens). При такому централізованому виділенні імен другого рівня дається гарантія того, що виданий домен другого рівня унікальний у межах відповідного домену першого рівня. Організація має право самостійно поділяти отриманий домен другого рівня на піддомени, забезпечуючи при цьому унікальність нових імен на нижніх рівнях ієрархії. Користувачі, підключені до Інтернет, одержують доступ до всіх ресурсів мережі. Вони можуть за допомогою програмних засобів telnet, rlogin та т. ін. здійснити реєстрацію і виконати свою роботу на одному з віддалених комп'ютерів мережі, яким користуються багато користувачів; разом з іншими користувачами поєднувати свої файлові системи в рамках розподіленої в просторі мережної файлової системи NFS (NetworkFileSystem) або скористатися послугами доступної практично в будь-якій точці земної кулі електронної пошти e-mail, що майже за всіма параметрами перевершує звичайну пошту.

Для полегшення пошуку необхідної інформації в Інтернет, існує окрема мережна служба Archie. Дана служба забезпечує пошук за ключовими словами у спеціальній регулярно оновлюваній базі даних про файли, доступні за анонімним ftp.

Служба WAIS (WideAreaInformationServer) аналогічна Archie, однак дозволяє проводити більш глибокий пошук не тільки за іменами і загальними характеристиками файлів, але й за їх змістом.

Сервісна система Gopher об'єднує всі три вищезгадані служби воєдино. Засоби пошуку Gopher добре сполучаються з Archie і WAIS, а засоби його інтерфейсу дозволяють переглядати і копіювати документи, знайдені в результаті пошуку.

Для подання збереженої в Інтернет інформації в зручній для користувача формі існує спеціальна мережна служба WWW (WorldWideWeb), що являє собою свого роду розподілену по багатьох вузлах базу різного роду даних, побудовану на гіпертекстовій технології. Для пошуку в цій базі використовуються різні пошукові сервери, наприклад, Rambler, Lycos, Yahoo та ін.

Крім названих мережних служб в Інтернет існують й інші, зокрема, IRC і ICQ, що забезпечують можливість інтерактивного спілкування віддалених користувачів мережі за допомогою IRC (InternetRelayChat), безліч користувачів можуть заходити на так звані «канали» («кімнати», «віртуальні місця», що мають, як правило, тематичну спрямованість), щоб «поговорити» із групою людей або з конкретною людиною. Служба ICQ (ISeekYou) – дуже популярний останнім часом internet-пейджер, що дозволяє в будь-який час довідатися, чи знаходиться певний користувач у мережі, обмінятися файлами і т.ін.

Скористатися послугами всіх зазначених вище мережних служб можна при наявності в користувача спеціальної програми-клієнта. Відзначимо, що деякі з таких програм-клієнтів мають інтегральний характер, забезпечуючи взаємодію користувача з декількома мережними службами. Наприклад, Web-браузер фірми Netscape дозволяє працювати не тільки з www, але і з ftp, з gopher і навіть з деякими іншими службами. За деякими оцінками, у даний час Web містить сотні мільйонів сторінок і кожні чотири місяці цей обсяг подвоюється.

Одна з основних проблем користувача сучасного Інтернету – ефективний пошук Інформації. Очевидно, що актуальність цієї проблеми буде зростати, тому що обсяг документальної інформації в Інтернет зростає експоненціально. Як показує практика, існуючі інструменти пошуку документальної інформації в Інтернеті поки що мають незадовільну точність і видають занадто багато документів, з яких лише невелика частина дійсно відповідає запиту користувача.

4. Глобальна комп’ютеризація. Інтернет послуги

Можливості мережі у сфері надання інформації практично безмежні, інформацію можна одержати з будь-якої теми, у будь-який час, за будь-який період часу. Це дає практично безмежні можливості для її аналізу і сортування. Однак у сучасному світі дуже цінується особистий час ділової людини, якого постійно не вистачає. А робота з великими обсягами інформації, навіть з використанням усіх можливостей мережі, потребує і часу, і певних навичок. Однак в Інтернеті давно існують служби, які займаються моніторингом, збором і аналізом інформації. Природно, такі послуги не безплатні, але на них в Інтернеті великий попит. Розглянемо тільки деякі з них.

Lenty.ru– моніторинг новин. Завдяки унікальній технології, даний сайт дозволяє організувати моментальний моніторинг новин з будь-якої тематики, при цьому інформація буде надходити протягом 5–10 хвилин з моменту її появи в мережі, що дозволяє споживачу інформації реагувати на її появу моментально.

Подібні послуги надають інформаційні агенства Інтерфакс (www.interfax.ru) і Рейтерс (reuters.com) – це відомі в усьому світі інформаційні агентства, з ними працюють практично всі ЗМІ. тепер ці агентства поширюють свою інформацію і через Інтернет. Природно, що співробітництво з ними коштує дорожче, але оперативність, з якою надходить необхідна інформація, того варта.

Моніторингом друкованих і електронних ЗМІ займається агентство WPS (www.wps.ru). Співробітництво з цією службою дозволяє користувачеві одержати швидкий доступ до інформації в центральній і регіональній пресі, Інтернет-виданнях, а також в новинах і аналітичних передачах 18 каналів російського радіо і телебачення.

Інформаційна система «Парк» (is.park.ru) – надає повнотекстовий контекстний пошук – пошук за словами, що містяться безпосередньо в документі (документами Системі є статті з газет, журналів, повідомлення інформаційних агентств, що надійшли в Систему); пошук по виданнях – одержання інформації з конкретного джерела з можливістю навігації по номерах видань; пошук по датах – вибірка інформації за будь-який потрібний період.

Інформаційна система «Парк» призначена для широкого кола користувачів, що потребують у своїй повсякденній діяльності достовірної й оперативної інформації, як із популярних ділових газет і журналів, так і зі спеціалізованих інформаційних агентств. Система також буде корисна аналітикам, які займаються постійним дослідженням предметної області, що потребує великої кількості структурованої інформації за досить тривалий проміжок часу. В даний момент кількість документів у системі перевищує 2 мільйони 200 тисяч із двохсот сорока видань.

Каталог в Інтернеті – це список сайтів. Причому сайти, що знаходяться в ньому, можуть розташовуватися за алфавітом, датою поповнення, за популярністю. Тобто схема перегляду такого списку може бути найрізноманітнішою. Найбільш популярним тематичним каталогом є інформаційний портал Rambler.ru. У більш ніж 60 категоріях цього каталогу для пошуку сайтів з бізнес-інформацією можна скористатися категоріями Аналітика, Банки, Бізнес і фінанси. Закони, Компанії, Товари і послуги , Електронна комерція. У цих категоріях можна знайти сайти, що спеціалізуються на поданні конкретної комерційної інформації. Також можна скористатися службою finance.rambler.ru– вона надає можливість своїм користувачам дізнатися про останні фінансові новини, новини з ринку цінних паперів, ознайомитися з лідерами в категоріях: банки, біржі, оподаткування, навчання, операції з цінними паперами, персональні фінансові сторінки, платіжні системи, ПО для фінансової діяльності, ринки, страхування, керування капіталом, фінансові асоціації і центри, фінансові компанії, фінансові новини й інформація, фінансові форуми і клуби. Подібні служби є і в інших тематичних каталогах (наприклад, business.mail.ru та інші).

Як чинити людині, що постійно має бути в курсі всіх змін у сфері комерції? Відповідь проста – відвідувати спеціалізовані сайти. Ці сайти надають вузькопрофільну інформацію за темою, яка цікавить користувача. Наведемо кілька прикладів таких сайтів.

Що? Де? За скільки? Сайти, що спеціалізуються на зборі прайс-листів різних фірм. При цьому інформацію тут розміщують як роздрібні, так і оптові продавці товарів. Таким чином, скориставшись послугами подібного сайта, користувач може не тільки довідатися про найбільш вигідну ціну за даною товарною позицією, але Й розмістити свій прайс-лист. Такі «цінові» каталоги дуже популярні серед масового користувача, тому, розміщуючи свої прайс-листи, фірми можуть розраховувати на серйозне збільшення продажів, але за умови, що їхні пропозиції виявляться більш привабливими, ніж пропозиції конкурентів. Так, сайт Price.ru пропонує ціни на комп'ютерну і побутову техніку російських фірм. На сайті ukrinfo.net або price-list.kiev.ua можна ознайомитися з ціновими пропозиціями українських фірм і підприємств (більш ніж 600 фірм із усіх регіонів).

Бізнес-сайти . Сайти цієї категорії надають користувачеві максимальну кількість комерційної інформації: бізнес новини, підписка на різні комерційні пропозиції, участь в тендерах, можливість розмістити свою комерційну пропозицію на дошці оголошень, довідатися курси валют, скористатися конвертором валют, якщо необхідно вдосконалити свої знання – почитати теорію, довідатися про результати комерційної діяльності різних фірм. Прикладами таких сайтів можуть бути український бізнес-портал ukrbiz.net або finance.com.ua, чи cyber-service.net– унікальний російський сайт, який об'єднав у собі всі галузеві бізнес-проекти.

Галузеві бізнес-проекти. Сайти, що створені для спілкування і співробітництва фахівців, професіоналів у якій-небудь одній галузі, наприклад, деревообробній або нафтовій. Перевага таких проектів очевидна, адже на подібному сайті зібрана тільки спеціалізована інформація, новини, комерційні пропозиції, інформація про конкурентів у даній галузі; постачальники сировини також розміщують свої пропозиції саме на цих сайтах. Користувачі таких проектів, як правило, дуже ретельно перевіряються, це так званий vip-клуб, і зареєструватися на подібному сайті, стати повноцінним членом такого клубу можна, тільки надавши інформацію, що посвідчує дійсну належність до цієї галузі. Список таких сайтів (більше 7 тисяч!) подається на сайті www.cyber-service.net/cin/list.

Дошки оголошень і аукціони. Якщо необхідно знайти комерційну пропозицію приватної особи або фірми, розмістити свою комерційну пропозицію, то подібні сайти допоможуть покупцеві і продавцю знайти один одного. Зареєструвавшись на такому сайті, ви маєте можливість розміщувати свої ділові пропозиції й одержувати інформацію про стан вашої пропозиції (чи є на неї заявки та інше) по електронній пошті, sms або телефону. Так, на сайті board.com.ua можна знайти вигідні комерційні пропозиції за різними категоріями (автоматотехніка, аудіо, відео, фото, побутові товари, канцтовари, комп'ютери й оргтехніка, меблі, медицина, метали, нерухомість, нафтопродукти і багато чого іншого).

Аукціони працюють приблизно за такою ж схемою, єдина перевага аукціону полягає в тому, що коли попит на дану категорію товару досить високий, система автоматично виставляє ціну вище початкової, а покупцем товару стає особа, яка має змогу «перебити» цінові пропозиції інших покупців. Прикладами успішних Інтернет-аукціонів є сайти ebay.com і російський molotok.ru.

5. Життєвий цикл віртуальних підприємств

Віртуальні підприємства є однією з нових організаційних форм підприємств. На розвиток нових форм організації та управління підприємством в більшій мірі вплинули такі тенденції розвитку сучасних ринків, як глобалізація ринків, зростаюче значення якості товару, його ціни і ступеня задоволення споживачів, підвищення важливості стійких відносин зі споживачами (індивідуальними замовниками), а також зростаюче значення ступеня застосування нових інформаційних та комунікаційних технологій.

Для того, щоб краще зрозуміти й обґрунтувати вимоги й життєвий цикл систем віртуальної організації, спершу розглянемо приклад. Припустимо, є велика компанія (наприклад, проектант), яка наважилась оголосити пропозиції щодо побудови деякого об’єкту. Після цього, виходячи зі складності реалізації проекту, вона вирішила залучити деякі інші великі і малі підприємства та провести відповідний тендер. А саме: якщо можливо, проектант хотів би зробити віртуальне підприємство (ВП), залишаючись координатором (головним підрядчиком) для роботи загалом щодо її виконання за допомогою ВП. У результаті необхідними стають наступні кроки:

1. Проектант контактує з деякими великими компаніями, які, своєю чергою, можуть контактувати з іншими меншими компаніями;

2. Опис посадових обов’язків у майбутньому передається від проектанта до інших зацікавлених компаній;

3. Після попередніх домовленостей усі компанії ведуть переговори щодо створення ВП;

4. Одна із компаній ідентифікується як координатор для документування тендеру, і ця ж або інша компанія є координатором ВП для контролю за процесом роботи;

5. Як тільки тендер проведено, у випадку, якщо пропозицію не прийнято, ВП розчиняється; з іншого боку, якщо пропозиція прийнята, ВП починає діяти;

6. ВП діятиме належним чином тоді, коли підприємства – члени співробітничають один з одним і підтримують координацію ВП;

7. Співробітництво між членами ВП передбачає переважно обмін інформацією (наприклад, розподіл моделей продукції) і своєчасний зворотний зв’язок одного з одним (наприклад, запит статусу замовлення);

8. Кожне підприємство повинно також співпрацювати з координатором ВП щодо контролю статусу робіт та інших завдань співробітництва;

9. У випадку, якщо є проблема з однією з компаній, або невчасно виконані роботи, або є інформація про майбутню проблему, або навіть якщо конкретне підприємство наважується залишити ВП координатор ВП шукатиме іншу компанію для заміни;

10. Як тільки всі роботи закінчені, ВП припиняє своє існування.

Наведений приклад ілюструє випадок ВП з одинарним бізнесом.

Для довгострокового альянсу необхідно внести деякі корективи до наведеного вище порядку кроків. Але в обох випадках можна виділити такі головні фази ВП: утворення, співпрацю, модифікацію, розчинення (припинення діяльності).

Рис. 5.1. «Життєвий цикл» віртуального підприємства

Функціональні можливості, необхідні для кожного підприємства у ВП, залежать від ролі, яку підприємство відіграє. Деякі з цих ролей можуть бути ідентифіковані у термінах:

- координації: координатор ВП, член ВП;

- продукції/послуг: клієнт, постачальник;

- підтримки послуг: провайдер послуг мережного каталогу, провайдер послуг електронної комерції, провайдер послуг технічного консультування.

6. Критерії рейтингової оцінки платіжних систем

Частка Інтернет-платежів постійно збільшується. Це обумовлено безсумнівними зручностями on-line оплати для користувача. Серед найбільш значимих якісних критеріїв оплати товарів і послуг через Інтернет можна назвати:

• економію часу – оплата відбувається в режимі on-line, покупцюне потрібно відвідувати банк, стояти в черзі, заповнювати квитанцію, чекати перерахування грошей, особливо в тому випадку,якщо послуга може бути доставлена миттєво або сума, яку необхідно заплатити, невелика;

• економія грошей, що особливо актуально для регіонів, тому що
переказ грошей поштою збільшує витрати покупця на 20–30%.

• якість платіжної системи.

• якість веб-ресурсу платіжної системи.

• ліквідність платіжної системи.

Сукупний рейтинг платіжної системи визначається так:

– за кожним із зазначених вище пунктів нараховуються бали від1 (сильний) – до 5 (незадовільний);

– бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки;

– сукупний рейтинг характеризує загальний якісний стан платіжної системи: сильний,задовільний, посередній, граничний чи незадовільний.

Приклад (дані умовні):

якість капіталу економія часу = 2 бали,

якість активів економія грошей = 2 бали,

якість управління якість платіжної системи = 3 бали,

дохідність якість веб-ресурсу платіжної системи = 3 бали,

ліквідність платіжної системи = 1 бал.

Разом =11.

Рейтингова оцінка = – = 2,2.

Визначення рейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто:

1 – 1,4 до 1. Рейтингова оцінка сильноїплатіжної системи. 1,5 – 2,4 до 2. Рейтингова оцінка задовільноїплатіжної системи. 2,5 – 3,4 до 3. Рейтингова оцінка посередньої платіжної системи. 3,5 – 4,4 до 4. Рейтингова оцінка граничноїплатіжної системи. 4,5 – 5,0 до 5. Рейтингова оцінка незадовільноїплатіжної системи.

Платіжні системи, які за сукупним рейтингом визначені як «сильні» (1), мають такі характеристики:

– фінансовий стан їх є надійним за всіма аспектами;

– виявлені проблеми незначні і можуть бути розв'язані у повсякденній діяльності;

– фінансовий стан стійкий до змін, що відбуваються в економіціі в саме платіжної системі;

– фінансовий стан не викликає сумнівів у органів нагляду.

Список використаної літератури

1. Береза А.М. Електронна комерція. – К., 2002.

2. Дунаев С. Технологии Интернет-программирования. – СПб.: БХВ-Петербург, 2001. – 480 с.

3. Браун С. «Мозаика» и «Всемирная паутина» для доступа к Internet: Пер. c англ. – М.: Мир: Малип: СК Пресс, 1996. – 167c.

4. Игер Б. Работа в Internet / Под ред. А. Тихонова; Пер. c англ. – М.: БИНОМ, 1996. – 313 c.

5. Кент П. Internet / Пер. c англ. В.Л. Григорьева. – М.: Компьютер, ЮНИТИ, 1996. – 267 c.

6. Крол Эд. Все об Internet: Руководство и каталог / Пер. c англ. С.М. Тимачева. – Киев: BNV, 1995. 591 c.

7. Крупник А. Бизнес в Интернет. – М.: Микроарт, 2002.

8. Холмогоров В. Интернет – маркетинг. – СПб.: Питер, 2001.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий