регистрация / вход

Програмування та організація дослідження

Соціологічне дослідження: поняття, функції, види. Програма соціологічного дослідження та її компоненти. Теоретична та емпірична інтерпретація понять. Вироблення і перевірка робочих гіпотез. Розробка стратегічного та методичного плану дослідження.

Міністерство аграрної політики України

Уманський державний аграрний університет

Кафедра економічної

теорії і маркетингу

Реферат

на тему:

Програмування та організація дослідження

Виконала студентка

31-ма групи

Н.В.

Умань 2006р


План

1. Соціологічне дослідження : поняття, функції, види.

2. Програма соціологічного дослідження та її компоненти.

3. Мета і завдання соціологічного дослідження.

4. Теоретична та емпірична інтерпретація понять.

5. Вироблення і перевірка робочих гіпотез.

6. Розробка стратегічного плану дослідження.

7. Розробка методичного плану дослідження.


Соціологічне дослідження є досить складною спра­вою, потребує серйозної і тривалої підготовки. Надій­ність і цінність отриманої інформації безпосередньо залежить від оволодіння правилами, технологією його підготовки і проведення.

Соціологічне дослідження — система логічно послідовних ме­тодологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.

Основні функції соціологічного дослідження:

пізнавальна — відкриває нові знання про функціонування і розвиток суспільства та його окре­мих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини в них, дає змогу побудувати цілісну картину реального життя соціуму, спрогнозувати йо­го розвиток;

методологічна — забезпечує реалізацію міждис­циплінарного зв'язку соціології з іншими науками про людину і суспільство, що зумовлює нові підходи у вивченні соціальної дійсності, важливі відкриття на межі різних наукових напрямів;

практична — полягає у виробленні практичних заходів із вдосконалення соціальної реальності, ефектив­ного соціального контролю за соціальними процесами;

інформаційна — сприяє отриманню соціальної інформації щодо стану і тенденції розвитку явищ і процесів суспільного життя, функціонування соціаль­них спільнот, груп, окремих індивідів, їх потреб, мо­тивів, реальної та вербальної поведінки, громадської думки, що формує інформаційну базу пізнання со­ціальної реальності;

управлінська — забезпечує соціальне управлін­ня на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв'язок між суб'єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) та об'єктами (населенням, окремими соціальними гру­пами, працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованих управлінських рішень.

У проведенні соціологічних досліджень виділяють чотири послідовних, логічно і змістовно взаємопов'я­заних етапи:

1. Підготовчий. Полягає у виробленні програми та інструментарію — анкети, бланка інтерв'ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу доку­ментів тощо.

2. Збір первинної соціологічної інформації. Відбу­вається за допомогою опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту.

3. Упорядкування та обробка зібраної інформації.

4. Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.

Специфіка кожного з етапів визначається конкрет­ним видом соціологічного дослідження. їх виділяють залежно від узятих за основу критеріїв. Найважливі­шими з них є мета дослідження, глибина потрібного аналізу, метод збирання первинної соціологічної ін­формації, об'єкт дослідження, терміни проведення, відносини між замовником і виконавцем, сфера со­ціальної дійсності, яку вивчають.

За метою виокремлюють:

фундаментальні дослідження — спрямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій, законо­мірностей розвитку і пов'язані з вирішенням най­складніших проблем суспільства;

прикладні дослідження — націлені на вивчення конкретних об'єктів, вирішення певних соціальних проблем;

За глибиною аналізу виділяють:

пошукові дослідження — за своїми параметрами є найпростішими, вирішують прості за змістом завдан­ня. Застосовують їх тоді, коли проблема, об'єкт або предмет дослідження належить до маловивчених або взагалі не вивчених. Охоплюють невеликі сукупності, мають спрощені програму та інструментарій. Найчас­тіше використовують як попередній етап більш глибо­кого масштабного дослідження, орієнтуючи їх на зби­рання інформації щодо об'єкта та предмета досліджен­ня, уточнення гіпотез тощо;

описові дослідження — покликані створити від­носно цілісну уяву про досліджувані явища, процеси. Проводять відповідно до повної програми, застосовую­чи чіткий, детально опрацьований інструментарій, здебільшого тоді, коли об'єктом аналізу є відносно ве­лика спільнота людей, з певними соціальними, про­фесійними і демографічними характеристиками. За структурою, набором процедур є значно складнішими від пошукових досліджень;

аналітичні дослідження — полягають не тільки в описуванні соціальних явищ та їх компонентів, а й у встановленні причин їх виникнення, механізмів функ­ціонування, виокремленні факторів, що забезпечують їх. Підготовка аналітичного соціологічного досліджен­ня потребує значних зусиль, професійної майстерності дослідника — аналітичних здібностей, вміння інтер­претувати та аналізувати складну соціологічну інфор­мацію, робити виважені висновки.

За методом, застосовуваним у соціологічному до­слідженні, виокремлюють опитування і аналіз доку­ментів, соціологічне спостереження, соціологічний експеримент.

За затратами часу виділяють довгострокові (термі­ни проведення — від 3 років і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3 років), короткострокові (від 2 до 6 місяців) та експрес-дослідження (від 1—2 тиж­нів до 1—2 місяців).

Зважаючи на тип відносин між замовником і вико­навцем, соціологічні дослідження бувають держбюджетними і госпрозрахунковими. Держбюджетні дослідження виконують на замовлення державних установ, оплачуються ними; госпрозрахункові — на за­мовлення окремих підприємств, організацій, фірм, які й оплачують їх виконання.

Залежно від способу дослідження об'єкта ( у стати­ці чи динаміці) виділяють разове і повторне соціоло­гічне дослідження. Разове дослідження інформує про стан об'єкта, його кількісні, якісні характеристики на момент дослідження, відображає «моментальний зріз» соціального явища. Дані, що відтворюють зміни об'єк­та, їх напрями і тенденції, можуть бути отримані лише за допомогою повторних досліджень, які прово­дять через певні проміжки часу. Тобто повторні до­слідження проводять кілька разів протягом певного часу на підставі єдиної програми та інструментарію. Серед повторних досліджень виділяють панельні (досліджують зміни одного й того самого об'єкта упро­довж певного часу, при цьому обов'язковим є збере­ження однакової вибірки), трендові (досліджують змі­ни протягом певного часу на тому самому об'єкті без дотримання вибірки), когортні (досліджують специфі­чні соціальні сукупності — когорти — впродовж пев­ного часу).

Щодо об'єкта пізнання дійсності виокремлюють соціологічні дослідження у сфері управління, промис­ловості, сільського господарства, науки, освіти, полі­тики, культури, охорони здоров'я тощо.

За системою вибору одиниць об'єкта соціологічні дослідження поділяються на монографічні, суцільні та вибіркові. Монографічні дослідження спрямовані на вивчення певного соціального явища або процесу на одному об'єкті, який виступає представником цілого класу подібних об'єктів. У суцільних дослідженнях об­стежують усі, без винятку, одиниці об'єкта. Оскільки вони потребують багато часу, значних людських і ма­теріальних ресурсів, їх проводять рідко. З метою при­скорення їх і скорочення витрат найчастіше викорис­товують вибіркові дослідження. Вони обстежують не всі одиниці, що є об'єктом дослідження, а лише їх ча­стину. Мета вибіркового дослідження — на підставі певної кількості обстежених одиниць об'єкта (кіль­кість і характеристику їх визначають за допомогою спеціальних правил, математичних прийомів) скласти висновки щодо досліджуваного явища як цілого.

Своєрідне місце у цій класифікації посідають піло­тажні (пробні) соціологічні дослідження, які дають змогу оцінити якість інструментарію (анкет, опитувальних листів, протоколів спостереження, процедур, аналізу документів тощо), а також внести необхідні корективи у нього. Наслідки цих досліджень, зафіксо­вані у робочих документах, впливають на поліпшен­ня методик, інструкцій щодо відбору та організації збирання вихідних даних.

Програма соціологічного дослідження та її компоненти

Підготовка соціологічного дослідження насичена різноманітними видами робіт, специфічними наукови­ми процедурами, найголовнішими з яких є:

— вибір методології дослідження й інтерпретації отриманих даних;

— обґрунтування теоретичних засад, логічної по­слідовності дослідження;

— вироблення інструментарію (анкети, бланка ін­терв'ю, кодувального бланка для проведення спостере­ження тощо);

— розробка методичних документів для збирання первинної інформації (поради інтерв'юеру, спостеріга­чу тощо);

— формування дослідницької групи відповідно до мети і завдань дослідження — розробників програми та інструментарію, виконавців польових досліджень, спеціалістів з обробки отриманої інформації, аналіти­ків для підготовки підсумкового звіту;

— навчання спеціалістів польових досліджень (ін­терв'юерів, спостерігачів та ін.);

— розробка програми обробки даних.

Кожне соціологічне дослідження починається зі з'ясування намірів і мети замовника, уточнення теми дослідження, визначення термінів і витрат, пов'яза­них з ними, з'ясування фінансових, матеріально-тех­нічних аспектів справи. Після цього настає безпосере­дня дослідницька робота, початок якої пов'язаний зі створенням програми.

Програма соціологічного дослідження є науковим документом, що містить схему логічно обґрунтованого переходу від загальних теоретичних уявлень про до­сліджуване соціальне явище, до використання інстру­ментарію і виконання дослідницьких процедур (збирання, обробки та аналізу інформації). Вона є страте­гічним документом, який дає змогу зробити висновки щодо концептуальних засад, методики проведення, спрогнозувати його результативність.

Програма виконує методологічну, методичну, орга­нізаційну функції. їх реалізація впливає на структу­ру програми, яка складається з методологічної та ме­тодичної частин.

Методологічна частина програми охоплює такі компоненти:

— формулювання та обґрунтування проблеми;

— розробку мети і завдань дослідження;

— визначення об'єкта і предмета дослідження;

— системний аналіз об'єкта дослідження;

— формулювання робочих гіпотез дослідження;

— інтерпретацію та операціоналізацію основних понять дослідження.

Методична частина програми передбачає:

— розробку стратегічного плану дослідження;

— визначення досліджуваної сукупності, розробку вибірки дослідження;

— вибір і опис методів збирання первинної соціо­логічної інформації (опитування, аналіз документів, спостереження, експеримент);

— обґрунтування логіки аналізу та інтерпретацію зібраної первинної соціологічної інформації за розроб­леним інструментарієм;

— опис схеми аналізу отриманих даних.

Створення програми починається з окреслення про­блеми дослідження, тобто з визначення предмета і ме­ти дослідження (наприклад, дослідження громадської думки щодо майбутніх виборів, вивчення попиту насе­лення на певні товари, тенденцій злочинності серед певного прошарку населення, з'ясування становища молоді на ринку тощо). Отже, предметом дослідження є реальні життєві протиріччя, які створюють проб­лемну соціальну ситуацію, для вирішення якої необ­хідна правдива, оперативна, науково обґрунтована ін­формація.

Соціальна проблема — суперечлива ситуація реального жит­тя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.

Соціологія використовує різноманітні підходи до визначення типу соціальної проблеми, беручи за осно­ву мету дослідження, носія проблеми, масштаби її поширення, час дії, глибину суперечності, що створює проблему.

Відповідно до мети виокремлюють гносеологічні (логіко-пізнавальні) і предметні проблеми. Гносеоло­гічні проблеми спричинені нестачею інформації про стан, тенденції функціонування соціального об'єкта. Тобто народження проблеми зумовлене недостатністю знання про певні процеси, явища соціального життя. Предметні проблеми — це суперечності, зумовлені зіткненням інтересів соціальних спільнот, інститутів, які дестабілізують їхню життєдіяльність і стимулю­ють до активних дій.

За носіями виділяють такі види соціальних проб­лем: проблеми окремих соціальних груп (соціально-де­мографічних, національних, професійних, політичних та інших); проблеми соціальних інститутів, конкрет­них виробничих підприємств, державних закладів та установ, закладів освіти, організацій тощо.

За масштабами поширеності соціальні проблеми можуть бути державними, регіональними, локальни­ми, відповідно до часу дії — нетривалими і довготри­валими.

Беручи за критерій глибину суперечностей, мож­на виокремити однопланові (стосуються одного аспек­ту соціального явища, процесу); системні (характерні для багатьох елементів соціального явища, процесу) і функціональні (спричинені порушенням глибинних зв'язків у механізмі функціонування соціального яви­ща або процесу) соціальні проблеми.

Для того щоб сформулювати соціальну проблему, необхідно:

— на підставі аналізу документів замовника скла­сти уявлення про реальну проблемну ситуацію;

— провести розмову з керівниками і працівниками організації-замовника з метою отримання додаткової інформації щодо проблемної ситуації;

— проаналізувати наукову літературу, статистичні матеріали, дані інших досліджень (соціологічних, еко­номічних, політологічних тощо) для остаточного за­вершення інформаційного пошуку.

З'ясування проблеми дослідження є надто важли­вою справою, оскільки помилки помножуються на всіх наступних стадіях. Потрібно розрізняти реальні й надумані, міфічні, соціальні проблеми; уникати до­слідження вельми масштабних соціальних проблем, що може призвести до ускладнення інструментарію, непередбачених матеріальних і часових витрат на про­ведення дослідження та зробить його громіздким і ма­лоефективним; прагнути до якомога точнішого, конк­ретнішого формулювання проблеми, що дасть змогу грамотно та оперативно провести соціологічне дослі­дження і розробити адекватні рекомендації.

При цьому необхідно розрізняти проблеми соціаль­ні й наукові. Як відомо, соціальна проблема — це життєве протиріччя, яке потребує вирішення. Немож­ливість вирішення соціальної проблеми існуючими засобами і методами змушує вдатися до наукового пі­знання. Наукова проблема повинна більш-менш точ­но відображати проблемну соціальну ситуацію. З'ясу­вання власне наукової проблеми дає змогу зафіксува­ти, з одного боку, наявність соціальної проблеми, а з іншого — відсутність або застарілість шляхів, способів її вирішення. Постановка наукової проблеми означає вихід за межі вже вивченого у сферу того, що тільки починають вивчати. Проблема дослідження завжди передбачає свого носія — певну спільноту чи групу, їх діяльність. Тому об'єктом дослідження найчастіше є те, що містить соціальне протиріччя і породжує проб­лемну ситуацію.

Об'єкт соціологічного дослідження — певна соціальна реаль­ність, яка потребує цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб'єкти, процеси у їх конкретних, відносно завер­шених станах та взаємодії).

Об'єкт дослідження існує в соціальній реальності незалежно від дослідника. Предмет дослідження має штучне походження, оскільки формулюється дослід­ником відповідно до мети і завдань дослідження.

Предмет соціологічного дослідження — найбільш значущі з теоретичної або практичної точки зору особливості, сторони об'єкта, які необхідно дослідити.

Один і той самий соціальний об'єкт може мати ба­гато особливостей, якостей, сторін, які відображають певну його характеристику. Тому вибір предмета до­слідження передбачає чітку постановку проблеми, формулювання мети і завдань дослідження, системний аналіз його об'єкта.

У реальному соціологічному дослідженні визначен­ня об'єкта і предмета іноді зумовлює певні труднощі. Тому програма дослідження обов'язково передбачає системний аналіз об'єкта, основною метою якого є побудова гіпотетичної (концептуальної) моделі об'єкта з урахуванням комплексу його елементів, зовнішніх і внутрішніх зв'язків. Такий аналіз об'єкта досліджен­ня дає змогу:

— зафіксувати його складові, зовнішні та внутріш­ні зв'язки;

— описати механізм його функціонування і розвитку;

— встановити головні й другорядні чинники, що визначають цей механізм;

— конкретизувати проблемну ситуацію;

— з'ясувати предмет дослідження;

— визначити й проінтерпретувати основні поняття дослідження;

— розробити робочі гіпотези;

— виокремити категорії та одиниці аналізу.

Важливим у системному аналізі є встановлення

сукупності чинників, які впливають на об'єкт і визна­чають напрями і тенденції його функціонування та розвитку. Тому дослідник повинен виокремити та опи­сати якнайбільше цих чинників, встановити їх значен­ня, зв'язок, силу і специфіку впливу. Загалом чинни­ки класифікують на загальні (характерні для всього класу подібних об'єктів), специфічні (характерні для конкретного об'єкта), зовнішні (знаходяться у навко­лишньому середовищі), внутрішні (містяться у самому об'єкті), функціональні (визначають функціональні зв'язки елементів об'єкта), структурні (забезпечують спосіб зв'язку елементів об'єкта), генетичні (зумовлю­ють походження і послідовність станів об'єкта), об'єк­тивні (їх дія не залежить від функціонування об'єкта), суб'єктивні (залежать від функціонування об'єкта), прямі (результати їх впливу виявляються безпосеред­ньо), опосередковані (результати їх впливу проявля­ються у взаємодії з іншими факторами), індивідуальні (пов'язані з діяльністю окремих учасників), колектив­ні (пов'язані з діяльністю соціальної спільноти, групи, колективу).

Мета і завдання соціологічного дослідження

Мета соціологічного дослідження містить в собі відповідь на питання, для чого воно проводиться, орі­єнтує дослідження на кінцевий результат, визначає логіку і спрямованість завдань, упорядковує різнома­нітні дослідницькі процедури. Відповідно до мети соціологічні дослідження поділяють на теоретико-пізнавальні (спрямовані на глибше пізнання явища чи процесу, отримання нового, різнобічного знання, вирі­шення соціальних проблем шляхом розробки нових підходів до їх вивчення) і прикладні (націлені на практичне розв'язання чітко окреслених соціальних проблем — організаційних, управлінських, соціально-психологічних, пов'язаних з вирішенням конфліктних ситуацій тощо). Оскільки мета дослідження має уза­гальнений вигляд, для її досягнення треба розробити завдання.

Завдання соціологічного дослідження логічно сформульо­вані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкре­тизує поставлену мету і забезпечує Ті реалізацію.

Завдання соціологічного дослідження поділяють на головні (передбачають пошук відповідей на головне запитання, безпосередньо пов'язане з розв'язанням поставленої проблеми), часткові (виникають у проце­сі вирішення головних завдань, випливають з них і та­кож спрямовані на розв'язання проблеми) і додаткові (можуть бути логічно не пов'язаними з метою до­слідження, виникають у разі необхідності вирішення якихось додаткових питань, наприклад, методичних).

Теоретична та емпірична інтерпретація понять

З'ясовуючи сутність предмета соціологічного аналі­зу, дослідник використовує поняття, які є ключовими у теоретичному опрацюванні соціальних явищ і проце­сів. При цьому важливе значення має не просто наяв­ність понять, з якими працюють дослідники, виробля­ючи програму, а їх чітке, одностайне розуміння і ви­користання впродовж усього дослідження. У жодному разі не можна допустити розпливчастого формулюван­ня, використання у різних контекстах, наявності кіль­кох визначень, оскільки це може унеможливити зіставлення теоретичних положень з емпіричними да­ними, перевірку (підтвердження або спростування) розроблених гіпотез, аналіз первинних даних. Найраціональніше послуговуватися загальноприйнятими ви­значеннями понять, наведеними у довідниках, енцик­лопедіях, тлумачних словниках, підручниках, іншій спеціальній літературі. За їх відсутності варто спиратися на логіку, наукову позицію і досвід дослідника.

Завдання науковця полягає в розкритті, поясненні, тлумаченні, фіксації змісту понять відповідно до кон­цепції дослідження. За необхідності використання авторського поняття слід з'ясувати, на підставі чого воно сформульоване, які правила при цьому були застосовані. Дана процедура має назву теоретична ін­терпретація.

Пошук емпіричних значень поняття у термінах, які пояснюють його зміст і важливі під час конкретного дослідження, називають емпіричною інтерпретацією, а визначення поняття через фіксацію емпіричних ознак — операційним визначенням (операціоналізацією). Головним завданням емпіричної інтерпретації є поступове зведення складних теоретичних понять, яки­ми оперує соціологія і які найчастіше не сприймають­ся респондентами через свою складність, до відносно простих емпіричних характеристик, які відображають його сутність і можуть бути задіяні для збирання пер­винної соціологічної інформації. Ця соціологічна про­цедура передбачає такі послідовні операції:

— аналіз наукової літератури, пошук теоретичних визначень поняття, яке належить інтерпретувати, з'я­сування сутності, створення його цілісного образу;

— визначення якостей, характеристик поняття і систематизація найважливіших ознак досліджуваного цілісного образу;

— вибір прямих показників для кожної з визначе­них характеристик, що дає змогу їх зафіксувати і по­будувати так звані індикатори (найпростіші показни­ки), які можна використати потім в інструментарії со­ціологічного дослідження.

Наприклад, вивчаючи соціально-психологічний клімат у трудовому колективі, немає сенсу просити у респондента дати йому оцінку, оскільки, по-перше, цей термін не дуже часто вживається у повсякденно­му житті колективу, а по-друге, робітники можуть не знати, як його оцінити. Доцільно в такому разі «розкласти» поняття «соціально-психологічний клі­мат» на складові, що визначають його сутність, але є менш складними. Цими складовими є стосунки між членами колективу, між керівником і членами колек­тиву, конфлікти, ставлення працівників до своїх обо­в'язків, трудового середовища, найближчого оточення тощо. Остаточним результатом буде поява в анкеті питань, доступних для розуміння респондентів, що сприймаються однозначно і передбачають їх щирі від­повіді: «Чи задоволені Ви стосунками з товаришами по роботі?», «Як часто у Вашому колективі бувають конфліктні ситуації?» тощо.

Аналізуючи отриману інформацію, дослідник про­водить зворотну соціологічну процедуру (послідовно аналізуючи значення індикаторів, він поступово по­вертається на рівень теоретичних понять і робить ви­сновки щодо досліджуваної проблеми). Тому рух від теорії до уточнення смислу, побудови емпіричних по­казників і повернення знову до теоретичного тлума­чення отриманих даних є складним пізнавальним про­цесом, який не можна повністю формалізувати. На цьому етапі важливу роль відіграють професіоналізм, досвід, загальна і професійна культура дослідника.

Вироблення і перевірка робочих гіпотез

Гіпотеза в соціологічному дослідженні обґрунтоване при­пущення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта.

Головна її функція полягає в отриманні нового знання, яке збагачує уявлення про досліджувану про­блему. У соціологічному дослідженні застосовують рі­зноманітні види гіпотез.

За змістом виокремлюють гіпотези описові (містять припущення про фактичний стан об'єкта, його функ­ціонування), пояснюючі (орієнтовані на встановлення причин, чинників, що пояснюють механізми функціо­нування об'єкта), прогнозні (передбачають тенденції та напрями функціонування і розвитку об'єкта).

За рівнем аналізу гіпотези бувають теоретичні (іс­нують у формі теоретичних припущень), статистичні (формулюються як система показників й індексів ста­тистики), емпіричні (постають як операційні поняття, індекси, показники).

З огляду на завдання дослідження виокремлюють основні та другорядні гіпотези. Крім того, гіпотези бувають первинні (робочі гіпотези, висунуті в ході роз­робки програми дослідження) та вторинні (висунуті замість первинних, якщо ті не підтверджуються під час дослідження).

Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки у процесі попереднього системного аналізу досліджуваного об'єкта. Під час соціологічного дослідження во­на може бути підтвердженою або спростованою. Щоб стати науковою, гіпотеза повинна відповідати вихід­ним принципам теорії наукового пізнання, що є дуже важливим для відокремлення реалістичних і хибних гіпотез. Вона не повинна суперечити усталеним теорі­ям, дослідженим, перевіреним і точно встановленим фактам. Трапляється, однак, що гіпотеза, суперечачи усталеним теоріям, виявляється цілком спроможною. Не менш важлива її доступність для перевірки у про­цесі соціологічного дослідження.

Перевірка робочих гіпотез можлива тільки за умо­ви, що всі поняття і терміни, за допомогою яких вона сформульована, будуть теоретично та емпірично інтер­претовані, визначені за допомогою індикаторів і знайдуть своє місце в соціологічному інструментарії.

Розробка стратегічного плану дослідження

Відповідно до мети і завдань дослідження, обізна­ності щодо досліджуваного об'єкта виробляють конк­ретну стратегію пошуку — план соціологічного дослі­дження (пошуковий, описовий, експериментальний), який визначає послідовність, спрямованість операцій на досягнення поставленої мети.

Пошуковий план. Використовують за відсутності чіткого уявлення щодо проблеми або об'єкта дослі­дження. Головна мета його полягає в націленні робо­ти дослідника на з'ясування проблемної ситуації, ви­значення контурів об'єкта дослідження, формулюван­ня мети, завдання, вироблення гіпотез. Пошуковий план передбачає такі головні етапи роботи: вивчення наукової літератури, документів (допомагає скласти загальне уявлення про досліджувану проблему); опи­тування експертів (сприяє доповненню й уточненню проблеми, формулюванню первинних гіпотез); прове­дення спостережень (визначає проблемну ситуацію і вироблення гіпотез).

Описовий план. До нього вдаються, коли наукові знання дають змогу дослідникові визначити об'єкт до­слідження, сформулювати описову гіпотезу. Мета та­кого плану — перевірити гіпотезу, отримати кількіс­но-якісні характеристики досліджуваного об'єкта. Описовий план передбачає, окрім процедур, які використовують при розробці пошукового плану (вивчення наукової літератури, опитування експертів, проведен­ня спостережень), застосування додаткових дослід­ницьких засобів (проведення соціологічного досліджен­ня, статистичний аналіз отриманих даних).

Експериментальний план. Він є ефективним тоді, коли знань про об'єкт дослідження достатньо для формулювання пояснюючої гіпотези. Мета його поля­гає у встановленні механізмів функціонування і роз­витку об'єкта.

Розробка методичного плану дослідження

Методична частина програми має на меті організа­цію і впорядкування методів збирання, аналізу пер­винної соціологічної інформації, описання методичних і технічних прийомів, які використовуватимуть для здобуття соціологічної інформації, необхідної для пе­ревірки загальної концепції дослідження. При цьому найчастіше застосовують такі терміни: первинна со­ціологічна інформація, метод, методика, техніка, про­цедура.

Первинна соціологічна інформація — дані, отримані під час

соціологічного дослідження, які підлягають подальшій обробці

й узагальненню.

До них належать відповіді респондентів, нотатки спостерігача у картках спостереження, матеріали, здо­буті шляхом аналізу документів, цифровий матеріал тощо.

Метод головний спосіб, який дослідник застосовує для зби­рання, обробки та аналізу даних.

Методика послідовна і взаємозалежна сукупність технічних прийомів, операцій, пов'язаних із конкретним методом.

Техніка сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання певного методу.

Передбачає прийоми, які сприяють підвищенню надійності первинної інформації, проведення за потре­би якісного і кількісного вирівнювання (ремонту) ви­бірки.

Процедура загальна система дій дослідника, засоби органі­зації та проведення дослідження, послідовність операцій тощо.

Оскільки соціологічне дослідження охоплює знач­ну кількість операцій, конкретних процедур, специ­фічних технологій, важливо, щоб усі вони були чітко визначені, детально описані, логічно взаємопов'язані. Цьому сприяє робочий план, який розробляють поряд з програмою та організаційно-методичним планом со­ціологічного дослідження. Завдання його полягає у впорядкуванні відповідно до програми основних ета­пів, термінів дослідження, використання матеріаль­них і людських ресурсів. Робочий план передбачає та­кі види робіт:

— обговорення і затвердження програми та інстру­ментарію дослідження;

— розробку проекту вибірки і схеми її коригування;

— складання інструкцій для групи, яка збиратиме первинну інформацію;

— тиражування методичного матеріалу та інстру­ментарію для проведення пілотного (пробного) до­слідження;

— проведення пілотного (пробного) дослідження, спрямованого на опанування методики збору первин­них даних, випробування розробленого інструмента­рію;

— аналіз результатів пілотного (пробного) до­слідження, внесення за його результатами коректив у програму, методичні документи та інструментарій;

— тиражування методичного матеріалу та інстру­ментарію для проведення масового збирання соціоло­гічної інформації;

— формування групи збирання первинної інформа­ції та проведення відповідного інструктажу;

— остаточне вирішення організаційних питань що­до проведення масового дослідження;

— проведення польового дослідження для отриман­ня первинних даних;

— складання інструкції щодо підготовки первинної інформації до обробки (перевірка зібраного матеріалу, редагування, кодування тощо);

— розробку аналітичних завдань для комп'ютера;

— введення первинної інформації до комп'ютера та її обробку;

— побудову таблиць, проведення математичних об­числень, перевірка гіпотез, проведення математичних розрахунків із застосуванням різних видів аналізу — регресійного, факторного, кластерного тощо;

— аналіз результатів дослідження і підготовку по­переднього звіту;

— обговорення попереднього звіту, його висновків

і рекомендацій;

— доопрацювання і затвердження остаточного зві­ту про дослідження, впровадження вироблених реко­мендацій.

Для забезпечення своєчасного виконання цих ро­біт робочий план також встановлює строки й осіб, від­повідальних за проведення дослідження.


Список використаної літератури

1. Соціологія. Підручник, видання 2 – ге, за ред. Доктора історичних наук, професора В.Г.Городяненка. К.: 2005р. 545с.

2. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій.- К.: Наук. думка, 1996р.

3. Шаповал М. Загальна соціологія : Вид. 3. – К.: 1996р.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий