регистрация / вход

Розробка та дослідження економічної кон'юнктури

Етапи дослідження економічної кон'юнктури. Особливості дослідження кон’юнктури окремих видів ринків, інформаційне забезпечення дослідження кон'юнктури. Класифікація методів аналізу економічної кон’юнктури. Організація розробки кон'юнктурних прогнозів.

Зміст

1. Етапи дослідження економічної кон'юнктури

2. Особливості дослідження кон’юнктури окремих видів ринків

3. Інформаційне забезпечення дослідження кон'юнктури

4. Класифікація методів аналізу економічної кон’юнктури

5. Організація розробки кон'юнктурних прогнозів

1. Етапи дослідження економічної кон'юнктури

Методика дослідження кон'юнктури — це послідовність дій і сукупність конкретних прийомів дослідження, що забезпечують аналіз сформованої ситуації на ринку і виявлення найближчих перспектив його розвитку. На практиці таке дослідження має дати відповідь на запитання: де, коли і за якими цінами можна продати або купити товари.

Перед тим як розпочати вивчення кон'юнктури, необхідно з'ясувати якісні характеристики економічного процесу, дотримуючись таких вимог.

1. Тенденції одного економічного процесу не варто механічно переносити на інші, а тенденції загальногосподарської кон'юнктури — на галузеві або регіональні ринки.

2. Нестійкість кон'юнктури потребує постійного і безупинного спостереження за ринком.

3. Виявлення динаміки економічної кон'юнктури (тренду) неможливе без створення інформаційної бази, що описує досліджуваний економічний процес.

Методика вивчення економічної кон'юнктури передбачає такі види робіт:

— визначення об'єкта (вид ринку або його частини) дослідження; дослідження основних рис і особливостей ринку;

— визначення переліку показників кон'юнктури;

— формування інформаційної бази аналізу кон'юнктури;

— визначення методів дослідження;

— аналіз результатів дослідження;

— визначення методів прогнозування кон'юнктури;

— упорядкування кон'юнктурного прогнозу.

Наведені види робіт щодо вивчення економічної кон'юнктури розташовано у порядку етапів їхньої розробки. Кон'юнктурні дослідження належить здійснювати у визначеній послідовності. Прийнято виділяти такі стадії вивчення економічної кон'юнктури.

І. Дослідження основних рис і особливостей ринку.

II. Розроблення методики вивчення кон'юнктури.

III. Збір і накопичення кон'юнктурної інформації.

IV. Аналіз кон'юнктури.

V. Прогноз кон'юнктури.

На першій стадії визначаються особливості досліджуваного ринку, його якісні характеристики, встановлюється коло економічних показників, що характеризують ринок. Особливості ринку характеризують якісні відмінності в динаміці однотипних економічних процесів.

Джерелами інформації на першій стадії є:

— монографії, спеціальні статті у періодичній пресі;

— довідники і навчальні посібники з економічної кон'юнктури, економіки галузей і окремих видів ринків.

Друга стадія зосереджується на методиці вивчення кон'юнктури ринку:

-- визначення видів і типів економічної кон'юнктури, методів дослідження динаміки економічного процесу;

— виявлення основних тенденцій розвитку ринку;

— оцінювання потенціалу й основних пропорцій ринку;

- економічна інтерпретація динаміки економічного процесу - якісна оцінка економічної кон'юнктури.

Визначення типу і виду економічної кон'юнктури необхідне у зв'язку з розходженням кон'юнктуротвірних показників та різноманітних підходів до інтерпретації тенденції динамічних коливань економічного процесу. Наприклад, для оцінювання динаміки загальногосподарської кон'юнктури застосовуються одні об'ємні агрегатні показники (національне багатство, ВНП, ВВП), а для оцінки динаміки простої спеціальної кон'юнктури — агрегатні показники темпів випуску продукції і прибутків підприємств.

Залежно від виду економічної кон'юнктури і завдань кон'юнктурного дослідження застосовуються різноманітні методи кон'юнктурних спостережень. Причому їх використання залежить від визначеного завдання аналізу кон'юнктури конкретного виду ринку. Кожне з них може вирішуватися самостійно.

Як уже зазначалося раніше, основними завданнями дослідження ринкової кон'юнктури є:

— встановлення основних тенденцій розвитку ринку, його коливання, сезонності й циклічності;

— виявлення поведінки суб'єктів, що діють на ринку;

— оцінювання й аналіз потенціалу та основних пропорцій ринку.

Саме за цими позиціями провадиться аналіз ринкової кон'юнктури і побудова його методики.

Особливе місце у кон'юнктурних дослідженнях займає перша стадія аналізу — інтерпретація кількісних характеристик динамічних процесів, тобто побудова теорії кон'юнктури динамічного процесу. Це найважливіший і найскладніший момент дослідження. Як правило, інтерпретація проводиться з використанням накопиченого досвіду і формально-логічних висновків експертів.

Джерелами інформації другої стадії досліджень кон'юнктури є спеціальні монографії, посібники і періодична література, присвячені методам економічного аналізу динамічних процесів, що містять також розділи математичної статистики, математико-статистичних методів прогнозування, загальної й економічної статистики, загальноекономічних методів аналізу тощо.

Третя стадія вивчення кон'юнктури закладає якісні характеристики аналізу. Від повноти і достовірності інформації залежить правомірність інтерпретації спрямованості економічної кон'юнктури. Ця стадія передбачає:

— формування структури інформаційної бази даних і методику збору інформації;

— періодичність збору інформації;

— методику опрацювання інформації.

Джерелами інформації на цій стадії кон'юнктурної роботи слугують:

— статистичні видання;

— публікації вітчизняної і зарубіжної періодики з питань кон'юнктурних спостережень;

— спеціальні довідкові видання з окремих видів ринків і видання організованих ринків;

— комп'ютерні кон'юнктурні огляди спеціалізованих фірм;

— інформація з комп'ютерних мереж про кон'юнктуру організованих ринків (товарних і фондових бірж).

На четвертій стадії дослідження кон'юнктури за обраною методикою обчислюються статистичні характеристики і на основі того або іншого методу аналізу інтерпретується спрямованість кон'юнктури.

На останній — п'ятій стадії вивчення кон'юнктури складається її прогноз на певну перспективу.

2. Особливості дослідження кон’юнктури окремих видів ринків

За кон'юнктурними спостереженнями ринки класифікуються у такий спосіб:

— за ступенем організації ринкової інфраструктури;

— за функціональним призначенням товару;

— за територіальною ознакою;

— за обсягом продажу товарів, масштабом і рівнем конкуренції.

З огляду на ступінь організації ринкової інфраструктури ринки поділяються на організовані й неорганізовані. До організованих ринків варто віднести біржову і банківську системи, товарні ярмарки, систему науково-технічних послуг тощо. Неорганізовані ринки функціонують в основному за принципом прямих зв'язків контрагентів ринку.

Головною особливістю організованих ринків з точки зору вивчення кон'юнктури є наявність визначеної інформації про характер попиту і пропозиції. Наприклад, на товарно-сировинних і фондових біржах інформація про кон'юнктуру, що складається, є повнішою, ніж про позабіржовий ринок, завдяки сформованій системі урахування біржових угод. Біржі публікують інформацію про торги і забезпечують певний аналіз кон'юнктури на основі індексів.

Повна інформація про напрямок ринкової кон'юнктури дає можливість швидше реагувати на її зміни, що у свою чергу робить кон'юнктуру порівняно нестійкою відносно середніх показників. Водночас біржові коливання мають меншу дисперсію.

Неорганізовані ринки меншою мірою схильні до різких коливань кон'юнктури, проте розкид показників кон'юнктури у них більший, ніж на організованих ринках.

Класифікацію ринків залежно від функціонального призначення товарів наведено на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація ринків за функціональним призначенням товару


Прикладом характеристики ринків за обсягом продажів товарів, масштабами і ступенем конкуренції може бути матриця (табл. 1). Матриця заповнюється відповідно до фактичних даних про стан ринку.

Таблиця 1. Характеристика ринків за обсягом продажів товарів і ступенем конкуренції

Тип ринку Кількість споживачів Кількість виробників Вид товару Контроль за цінами Нецінова конкуренція
Чиста .конкуренція Дуже багато Дуже багато Стандартний Немає Немає
Конкурентний ринок Багато Дуже багато Стандартний Немає Реклама і т. ін.
Монополістична конкуренція Багато (трохи) Декілька (багато) Диференційований Обмежений Реклама і т. ін.
Олігополія Багато Декілька Стандартний або диференційований Обмежений Різноманітні форми
Чиста монополія Небагато (багато) Один Унікальний Повний Консюмеризм

Кожний із функціональних і територіальних ринків має власну організаційну структуру, що й обумовлює істотні розходження за методами і показниками оцінки їхньої кон'юнктури.

3. Інформаційне забезпечення дослідження кон'юнктури

Якість аналізу і прогнозу ринкової кон'юнктури залежить від повноти і достовірності інформації. Незалежно від мети і завдань аналізу кон'юнктури інформаційна база має відповідати певним вимогам:

— мати організовану структуру бази даних; обновлятися з необхідною періодичністю;

— мати репрезентативний ступінь охоплення ринку.

Сьогодні організація кон'юнктурних спостережень неможлива без використання ЕОМ і спеціалізованих АРМ. Є достатньо ефективні програмні розробки, що дають змогу оперативно використовувати накопичену інформацію для цілей кон'юнктурного аналізу.

Структура інформаційної бази залежить від ступеня організованості ринку. Організовані ринки самі забезпечують визначений набір показників, тому необхідність організації власної інформаційної бази виникає лише для з'ясування детального характеру динаміки процесу.

З метою дослідження неорганізованого ринку кожний із контрагентів організовує власну інформаційну базу даних. Структура інформаційної бази у цьому випадку залежатиме від конкретного досліджуваного ринку і доступності інформації про його функціонування.

Періодичність реєстрації інформації тісно пов'язана з коефіцієнтом ліквідності й обіговості запасів досліджуваного товару, оскільки перший указує на кількісні сторони кон'юнктури, а другий — на тимчасові умови її динаміки.

Для вивчення кон'юнктури неорганізованих ринків дуже важливим є ступінь охоплення ринку. Як правило, досліджуються 20% загальновизнаних потужних, середніх і слабких контрагентів ринку, сумарна частка охоплення котрих відповідно до ефекту Парето становить 80% (80/20).

4. Класифікація методів аналізу економічної кон’юнктури

Методи кон'юнктурних спостережень поділяються на такі основні групи:

1) методи економічного загальносистемного аналізу;

2) економіко-математичні методи;

3) економіко-статистичні і методи математичної статистики.

Основними методами загальносистемного аналізу економічної кон'юнктури є: порівняння; візуально-графічні методи; балансовий; формально-логічний метод.

Метод порівняння заснований на зіставленні моментів стану економічної кон'юнктури як за допомогою кількісних, так і якісних характеристик процесу. Кількісні порівняння здійснюються за допомогою абсолютних і відносних показників (темпи зростання, приросту, середні розміри, дисперсія і середньоквадратичне відхилення). Особливу роль в аналізі тренду кон'юнктури відіграють перша і друга похідна кривої кон'юнктури.

У кон'юнктурному аналізі самостійне значення приділяється візуально-графічним методам. У цілому ці методи зводяться до побудови таблиць і графіків, які завдяки своїй наочності дуже ефективні в аналізі кон'юнктури. Приклад побудови балансу попиту і пропозиції наведено у табл. 2.

Таблиця 2. Стан ринку пшениці США у 1989 р., млн т

Пропозиція Попит

Збір 49,6

Перехідні запаси на початок року 57,3

Імпорт 0,4

Внутрішнє споживання (продовольство, корми, промисловість, насіння) 32,8

Перехідні запаси на кінець року і початок наступного 35,9

Загальна пропозиція 107,3 Перевищення пропозиції над попитом 38,6
Можливий експорт 38,6
Загальний баланс 107,3 Загальний баланс 10,3

До формально-логічних методів варто віднести методи експертних оцінок та інші методи теорії масового попиту. До експертних методів відносяться і різноманітні рейтингові розрахунки. Сутність рейтингів полягає в укладанні упорядкованих списків (за зменшенням або зростанням функціонального чинника) суб'єктів аналізованої сукупності (наприклад, висок найрозвиненіших країн за темпами приросту ВНП).

Прийнято виділяти якісні і кількісні рейтинги. Як правило, якісні рейтинги складаються на основі важко вимірюваних або дуже складних показників. Наприклад, список облігацій фондового ринку США, що складається компанією “Стандарт енд Пурс". Всі облігації списку позначаються буквеними індексами (ААА, АА, А, ВВВ, ВВ, В, ССС, СС, С) у порядку зниження якості облігацій.

Найчастіше у системі рейтингів використовується бально-ваговий метод розрахунку рангів:

(1)

де R місце (ранг) певної одиниці сукупності у загальному списку;

Wi — вага і-го показника у загальній оцінці сукупності об'єктів;

Х i — ранг (кількість балів, місце) одиниці сукупності у загальному списку сукупності і-го показника, і = 1, ..., n .

Приклад. Одним із піонерів упорядкування і публікації рейтингів найбільших компаній став американський часопис “Fortune”, що опублікував список 500 найбільших американських промислових компаній у 1955 р.

Основою критерію часопису “Fortune” у 80-ті роки були: для промисловості — обсяг продажів; для торгівлі — оборот; для фінансових компаній — активи. Сьогодні єдиним критерієм розміру компанії є обсяг продажів.

Критерієм оцінки діяльності 500 американських компаній часопису “Forbes” є сума рангів за низкою кількісних показників. За основу кількісних показників беруться усередненіза останні п'ять років темпи приросту прибутковості компаній, темпи зростання обсягів продажів, прибутковість акцій,а також абсолютні значення обсягів продажів, чистого прибутку і частки прибутку в ціні за останній рік. Крім списків за кількісними показниками, часопис “Forbes” відзначає окремі компанії за низкою кількісних критеріїв, укладаючи на їхній основі список "вихідних зірок" бізнесу.

Газета “FinansialTimes” складає список 500 найбільших європейських компаній, 100 американських і 100 японських компаній за критерієм показника їхньої капіталізації або ринкової вартості. Цей самий показник використовує щотижневик “BusinessWeek” для упорядкування рейтингу 1000 найбільших компаній світу.

Російський часопис "Експерт" за основні критерії вибрав дві ознаки: обсяг продажів за результатами року (список № 1) і ринкову вартість підприємства на початок жовтня 1995 р, (список № 2). Для повнішої картини використовується ранжирування за обсягами прибутку, темпами зростання відсотків за акціями, чисельністю зайнятих.

До економіко-математичних методів вивчення кон'юнктури відносяться загальноматематичні методи розрахунків економічних показників і методи математичного моделювавання. При цьому слід підкреслити особливе значення методів оцінювання ризиків, фінансових і комерційних розрахунків для кон'юнктурного аналізу.

На рис. 2 наведено класифікацію економіко-статистичних методів, що застосовуються при аналізі економічної кон'юнктури.

Аналіз динаміки кон'юнктури: Регресійно-кореляційні показники: Експертні методи

Метод відносних величин

Метод середніх величин

Індексний метод

Аналіз рядів динаміки

Аналіз часових коливань

Зведення і групування

Вибіркове спостереження

Прості показники зв'язку

Регресія

Кореляція

Рис. 2. Класифікація економіко-статистичних методів аналізу економічної кон'юнктури

Метою аналізу економічної кон'юнктури є виявлення тенденції економічних показників і з'ясування причин змін на ринку.

Вивчення кон'юнктури провадиться у такій послідовності:

—визначення поведінки суб'єктів, що діють на ринку;

— оцінювання й аналіз потенціалу та основних пропорцій ринку;

— визначення основних тенденцій розвитку ринку, його коливання, сезонності й циклічності.

Вивчення поведінки суб'єктів, що діють на ринку, передбачає аналіз:

— попиту і пропозиції;

— виробництва;

— стану торгівлі;

— цін.

Аналіз попиту і пропозиції товару ґрунтується на урахуванні обсягів та динаміки попиту і пропозиції товару в цілому та в регіонах. Завдання такого аналізу — розкрити основні причини зміни місткості ринку.

Аналіз виробництва передбачає використання показників, що характеризують обсяги виробництва товару в цілому і основними виробниками.

Аналіз стану торгівлі зосереджує в собі вивчення динаміки світового експорту й імпорту в цілому, в окремих країнах, сегментацію внутрішнього ринку і динаміку торгівлі на ньому.

Аналіз цін забезпечує виявлення тенденцій їх динаміки та основних чинників, що спричинили їх зміну — зростання або зниження витрат виробництва, співвідношення попиту і пропозиції, вплив монополій тощо.

Після встановлення основних тенденцій виробництва аналізується вплив на ринок основних кон'юнктуротворних чинників. Оцінюються циклічні чинники з урахуванням даних про загальногосподарську кон'юнктуру.

5. Організація розробки кон'юнктурних прогнозів

Мета прогнозу як найважливішого етапу дослідження кон'юнктури полягає у визначенні найімовірніших оцінок стану кон'юнктури у майбутньому. Основним завданням прогнозу є визначення тенденцій розвитку чинників, що впливатимуть на ринок протягом визначеного відрізку часу у майбутньому.

Прогноз кон'юнктури є ймовірним результатом і здійснюється у такій послідовності.

1. Вибір горизонту прогнозування.

2. Визначення параметрів прогнозування.

3. Вибір методів прогнозування.

4. Проведення розрахунків прогнозних параметрів.

5. Інтерпретація прогнозу.

Горизонт прогнозування передбачає різні часові відрізки. Вибір терміну прогнозу є одним з найважливіших етапів прогнозування. Специфіка розробки кон'юнктурних прогнозів полягає в тому, що їх термін не може перевищувати 1,5 року.

Горизонт прогнозування — це термін, на який складається прогноз. Триваліші кон'юнктурні прогнози вважаються малоймовірними через швидку змінюваність ринку. Тому періодизація кон'юнктурних прогнозів докорінно відрізняється від узвичаєної для прогнозування інших видів. У кон'юнктурних дослідженнях головним є упорядкування прогнозу. Як правило, короткострокові прогнози кон'юнктури необхідні для вибору поведінки на ринку з урахуванням її зміни. Середньостроковий прогноз (місяць, квартал, до року) необхідний для укладання форвардних угод та оцінки перспектив розвитку кон'юнктури. Довгостроковий прогноз кон'юнктури залежить насамперед від вибору стратегії суб'єкта господарювання й експертної оцінки зміни ситуації на ринку в цілому. Тому довгостроковий прогноз не пов'язаний з оцінкою тенденцій, а в основному націлений на експертизу якісних змін ринкової ситуації.

Після того, як період прогнозування вибрано, настає етап визначення параметрів прогнозування. На цьому етапі встановлюються оцінюваний сегмент ринку і показники кон'юнктури. Для короткострокових і середньострокових прогнозів як основні показники оцінки кон'юнктури використовуються рівні і дані динаміки кон'юнктури ринку. Саме тому основними методами короткострокового і середньострокового прогнозування є економіко-статистичні методи прогнозування.

Економічне прогнозування ґрунтується на таких основних припущеннях:

— якщо система перебуває у стані рівноваги, то її поведінка підпорядковується внутрішнім законам розвитку;

— якщо система вийшла зі стану рівноваги, то прогнозування її поведінки залежить від стану зовнішніх чинників.

Для економіки — це плин соціально-економічних процесів; економічні закони інертні за своєю сутністю.

Виходячи з наведеного, усі методи прогнозування кон'юнктури можна поділити на три основні групи:

— методи екстраполяції;

— методи експертних оцінок;

— методи економічного моделювання.

Методи екстраполяції базуються на гіпотезі збережені сформованих взаємозв'язків і їхньому поширенні на прогнозований період.

Методи експертних оцінок припускають різноманітний вірогідний розвиток системи і ґрунтуються на використанні знань та інтуїції спеціалістів (експертів), що займаються вивченням і прогнозуванням того або іншого економічного явища. Основна відмітна риса цього методу полягає в тому, щооцінка ймовірного значення кон'юнктурних показників подається у вигляді суджень і думок експертів.

Методи економічного моделювання передбачають створення моделей взаємодії різноманітних чинників, що визначають ринкову кон'юнктуру.

Наведений розподіл методів прогнозування досить умовний, оскільки вони можуть взаємодоповнюватись і переплітатися. Так, моделювання може використовувати гіпотезу екстраполяції, а значення деяких чинників встановлюютьсяекспертним шляхом.

У прогнозуванні кон'юнктури дуже поширені математико-статистичні методи. Так, основною проблемою експертних методів є оцінка компетенції й узгодженості експертів.

З позицій математичної логіки оцінка компетентності експертів встановлюється за формулою

(2)

де X ij .— оцінка і-м експертом .відносної важливості j-го елемента, балів;

К i коефіцієнт компетентності i-го експерта, що враховує ступінь обізнаності з обговорюваним питанням з ) і аргументованість відповіді (Ка ):

(3)

де і == 1, ..., т — номери експертів, т — число експертів;

j = 1, ..., n ; п — номери досліджуваних елементів.

Середнє значення відповіді варіює між 1 і 100 балами:

1 <Xj <100.

Чим більше Xj , тим більша важливість j-го елемента. Узгодженість думок експертів можна оцінити за допомогоюдисперсії експертних оцінок або коефіцієнта конкордаціїКендела:

(4)


де W — коефіцієнт конкордації;

m — кількість експертів;

п — число оцінюваних чинників;

(5)

де X ij формально-числова оцінка і-го чинника j -м експертом.

Одним із різновидів експертних оцінок є метод "мозкового штурму". На відміну від анкетних опитувань за методом"Дельфі" при "мозковому штурмі" експерти роблять своївисновки в ході засідання, що значно спрощує процедуру експертизи. При цьому всі присутні на засіданні діляться надві групи: перша — генератори ідей і оцінок; друга — аналітики. За оперативним варіантом експертні оцінки можнапроводити у формі кон'юнктурних нарад.

Статистичні методи екстраполяції в основному зводятьсядо використання розрахункових функціональних залежностей динамічного ряду показника кон'юнктури або кореляційних залежностей ряду кон'юнктурних показників (кореляційно-регресійні залежності). Основним розрахунковимметодом виявлення функцій тренду є так званий метод найменших квадратів (МНК). Сутність цього методу полягає у гіпотезі про те, що розрахункова функція найбільш достовірно описує фактичний тренд кон'юнктури, якщо відхилення фактичних її моментів максимально наближені до розрахункових значень, обчислених за гіпотетичною функцією тренду. Тобто має виконуватися така умова:

(6)

Де Уфакт — фактичні значення кон'юнктурного показника;

Урозр — розрахункові значення того самого показника;

n — кількість рівнів тренду.

Вважається, що "реальне" значення прогнозованого рівня показника повинно перебувати у межах:

К'- <К'<К'+ (7)

де К'— прогнозований рівень показника;

t значення розподілу Стьюдента для певного динамічного ряду з імовірною можливістю прогнозу;

σ середньоквадратичне відхилення фактичних рівнів ряду від розрахункових.

На заключному етапі прогнозування здійснюється інтерпретація й оцінка достовірності прогнозу, складеного на основі того або іншого методу. Чим більший термін прогнозування, тим менша достовірність прогнозу. Інтерпретація прогнозу полягає в оцінці тенденцій зміни кон'юнктури ринку на основі розрахункових показників.


Література

1. Авдулов П.В., Гойзман Э.И., Кутузов В.А. и др. Экономико- математические методы и модели для руководителя. М.: Экономика, 2008

2. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. – М.: Прогресс, 2007

3. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 2008.

4. Багриновский К.А., Рубцов В.А. Модели и методы прогнозирования и долгосрочного планирования: Учеб. пособие. - М.,2009.

5. Л.П. Владимирова. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 2009. – 308 с.

6. Гальчинський., Наєць В., Семиноженко В. Україна: реалії та інновацційний розвиток. – К., 2008.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий