Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у приватному сількогосподарсько

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ «ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ У ПРИВАТНОМУ СІЛЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «КУМАРИ» ПЕРВОМАЙСЬКОГО РАЙОНУ»

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

«ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ У ПРИВАТНОМУ СІЛЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «КУМАРИ» ПЕРВОМАЙСЬКОГО РАЙОНУ»


Вступ

Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.

Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зернопродуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості – сировиною, тваринництво – концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі – високоліквідним товаром, тобто зерном.

За об’єкт дослідження взято приватне сільськогосподарське підприємство «Кумари» Первомайського району.

Метою курсової роботи є аналіз сучасного стану зерновиробництва, визначення перспектив його розвитку та заходів щодо удосконалення виробництва з метою підвищення його ефективності.

Для досягнення цієї мети у курсовій роботі будуть вирішені слідуючи завдання:

1. Розглянути науково-практичні основи підвищення економічної ефективності зерновиробництва;

2. Проаналізувати сучасний стан виробництва та економічної ефективності зерновиробництва;

3. Визначити шляхи удосконалення і підвищення ефективності виробництва зерна.

Предметом дослідження є питання підвищення економічної ефективності виробництва зерна і організації обліку цієї галузі в ринкових умовах.

Теоретичною та методологічною основою є праці економістів-аграрників з питань економіки і обліку виробництва зерна та аналізу його економічної ефективності. При виконанні поставлених завдань у роботі використані такі наукові методи і прийоми дослідження, як економіко-статистичний, балансовий і монографічний методи, прийоми обчислення різниць, прямих та обернених зв’язків та ін.

В процесі виконання курсової роботи були використані дані статистичної звітності, річного звіту за 2007–2009 роки, виробничо-фінансових планів, технологічних карт та дані первинного обліку ПСП «Кумари» за останні роки.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. Загальний його обсяг – 53сторінки в тому числі 16 таблиць.


1. Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва основа стабілізації економіки аграрних підприємств

1.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва

Україна здавна відома як країна з добре розвинутим зерновим господарством. Природно – кліматичні умови сприятливі для вирощування практично всіх відомих зернових і зернобобових культур. В кінці ХІХ сторіччя Україна займала одне із провідних місць в Європі за виробництвом високоякісного зерна різного призначення.

Сьогодні над проблемою покращення зерновиробництва працюють чи мало економістів – аграрників, фінансистів та аграріїв. Основна увага приділяється питанню повернення втрачених позицій за урожайністю та валовим збором зерна, ефективності зерновиробництва.

Зокрема, професор О. Богуцький головним напрямом вирішення проблеми підвищення урожайності зернових вважає забезпечення інтенсифікації землеробства, провідне місце в якій надає хімізації [4]. За останні роки в наслідок зменшення кількості внесених мінеральних та органічних добрив, низької культури землеробства зменшилася родючість ґрунтів – вміст гумусу складає в середньому майже 3,2%. Кризове становище господарств, відсутність коштів, скорочення поголів’я великої рогатої худоби призвело до зменшення можливостей удобрювати ґрунти. Так, у 2008 році, за даними Держкомстату України, на 1 га посівів в Україні вносили в середньому лише 32 кг мінеральних та 0,8 тони органічних добрив, тоді, як у 1990 році – 109 кг та 8,6 тон відповідно[41]. І це при тому, як свідчать дані наукових досліджень, що половину приросту врожаю одержують за рахунок достатнього і обґрунтованого використання добрив.

П. Коренюк [16] за допомогою комп’ютерної сервісної програми провів регресійний аналіз залежності урожайності від рівня використання органічних та мінеральних добрив. Створена ним програма дає можливість кожному господарству встановити оптимальні співвідношення у внесених добривах та, як наслідок, отримати бажаний приріст урожайності.

Але, як зазначає П.Н. Рибалкін [34], якщо на початковому етапу підвищення і стабілізації врожаю головну роль відіграє кількісний фактор, тобто збільшення доз, то в подальшому все більшого значення набуває якісна сторона. Мається на увазі використання добрив з високим вмістом поживних речовин та складних добрив, насичених всіма поживними елементами для одноразового внесення у грунт. Все це дозволяє скоротити витрати на транспортування, зберігання і внесення добрив.

Важливими факторами впливу на урожайності зернових виступають хвороби шкідники та бур’яни, що спричинюють щорічні втрати до третини врожаю. Необхідність застосування інтегрованої системи захисту рослин відзначав у програмі стратегічних аспектів реформування зернового виробництва в Україні академік УААН П.Т Саблук [36]. Він відмічає доцільність застосування комплексу агротехнічних та біологічних методів боротьби поряд з хімічними, а також включення у сівозміни азотонакопичувальних попередників.

Основним напрямом покращення стану виробництва, як зазначає М.Ю. Куліш [17] повинне бути впровадження нових сортів, а також повніше використання потенційних можливостей районованих сортів.

Проблему забезпечення високоякісним насінням піднімає у своїх працях І.П. Пазій [28]. Кожна 8 – 9 тон на валового збору зерна – це насіння і воно є одним із головних і незамінних засобів сільськогосподарського виробництва. На його думку, за рахунок високоякісного насіння можна одержати додатково 20 – 25% валового збору, тому запорукою високих врожаїв якісного зерна є використання насіння першої та другої репродукції.

В підвищенні родючості ґрунтів та, як наслідок, зростанні урожайності зернових велику роль відіграють сівозміни. Співвідношення культур у сівозмінах залежить не лише від біологічних особливостей, а й від кон’юнктури ринку. Професор М.Ю. Куліш [15] відмічає можливість переходу у господарствах Миколаївської області до більш коротких сівозмін з метою розвитку високорентабельного зернового господарства. Чмирь С.М. відмічає, що врожайність більшості сільськогосподарських культур при вирощуванні їх у сівозмінах у півтора і навіть у два рази вища, ніж при тривалих беззмінних посівах [44]

Одним з важливих елементів інтенсивної технології вирощування зернових є ґрунтозахисна система. З 1960 року і до цього часу площа еродованої ріллі збільшилася втричі. В багатьох країнах світу увага зосереджена на застосуванні таких прийомів боротьби з вітровою та водною ерозією ґрунтів, як використання стерні колосових культур в якості захисного засобу від ерозії, безвідвальний обробіток ґрунту, запровадження науково – обґрунтованих сівозмін з включенням в них багаторічних трав. Цю проблему вивчав і Д. Бабліндра [3], який пропонує розроблену ним комплексну програму захисту ґрунтів від ерозії шляхом оптимізації структури земельних угідь.

Останнім часом за умов фінансової нестабільності і кризи все більшого значення набувають інтенсивні ресурсно – та енергозберігаючі технології виробництва зерна. Відомо, що урожайність озимих, вирощуваних за традиційною технологією, на 20 – 35% нижча, ніж за інтенсивною. Як відмічає А.П. Михайлов [19], основним елементом тут виступає система обробітку ґрунту. Насамперед – це щорічне відведення 30 – 35% ріллі під чорні пари, які сприяють накопичуванню вологи і підвищенню родючості ґрунтів, а це – підґрунтя сталих врожаїв.

В умовах переходу до ринкових відносин надзвичайно важливе значення має ефективність використання наявного виробничо-технічного потенціалу, окупності витрачених ресурсів, їх економії. Як зазначає П.Н. Рибалкін [29], аналіз технологій вирощування зернових у ряді країн (США, Канада та ін.) показує, що пріоритетними напрямками енерго- та ресурсозберігаючих технологій є нульовий та мінімальний обробіток ґрунту, його мульчування, використання комбінованих агрегатів. Останнє дає змогу скоротити у 1,5 рази витрати на енергетичні ресурси.

Важливим аспектом реформування зернового виробництва вважаємо оптимізацію структури зернових культур, що дозволяє без додаткових витрат підвищити його ефективність. Останнім часом чітко виражена тенденція до скорочення посівних площ жита, кукурудзи, ячменя, хоча, приймаючи до уваги їх високу урожайність і рентабельність, підстав для скорочення їх площ немає. Розглядаючи питання оптимізації структури зернового клину, М.І. Щур [46] відмічає необхідність збільшення у господарствах Миколаївської області виробництва проса та зернобобових, а також озимого ячменю, який дозріває на 15 – 20 днів раніше від озимої пшениці, а за кормовими якостями і стійкістю до хвороб перевищує її.

Ми поділяємо думку І. Нетіса, що значно підвищити рентабельність зерновиробництва можливо за рахунок вирощування високоякісного зерна пшениці. Одна тонна зерна третього класу майже в 1,6 разів більша ніж зерна п’ятого класу. Рентабельність виробництва при цьому зростає у 2,5 разів[23].

В умовах ринкових відносин в Україні актуальним є питання якісного зберігання і первинної обробки зернових безпосередньо у виробника. Розв’язання цього питання дозволить уникнути втрати майже 20% валового збору та дасть змогу виробнику бути незалежнішим і продавати зерно за найприйнятнішими цінами.

Останньому сприятиме також прийнятий у липні 2002 року Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», який спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави, нарощування його експортного потенціалу [10].

Досвід багатьох господарств Півдня України свідчать, що ті господарства, які налагодили переробку зерна, збільшили прибутки від його реалізації у 1,5 – 2 рази [23].

За підрахунками зарубіжних вчених, сьогодні приріст урожайності зернових на 50% досягається за рахунок впровадження нових сортів, а 50 – за рахунок удосконалення технології вирощування. Відповідно до висновків експертів ФАО, протягом найближчих 30 років весь світовий приріст виробництва продукції рослинництва буде досягнуто за рахунок селекції, тобто нових сортів. На Півдні України у порівнянні з районованим сортом озимої пшениці Альбатрос одеський, приріст урожайності – 5 – 7 ц /га забезпечують такі нові сорти, як Знахідка, Ніконія і Лада одеська (селекційно – генетичний інститут УААН), а також сорт Херсонська безоста (Інститут зрошуваного землеробства УААН) [25].

До когорти вищенаведених сортів слід віднести також сорти Вікторія одеська, Українка одеська, а також ще новішій сорт Лузанівка одеська. Останній сорт належить до групи сильних пшениць [11].

Досвід розвинутих країн свідчить, що зростання виробництва зерна можливе за рахунок подальшої інтенсифікації. За прогнозом наукового центру компанії ІСІ (Велика Британія) у перспективі приріст урожаю зернових культур здійснюватиметься в результаті впровадження нових сортів (8,6 ц/га), добрив (15 ц/га), зниження втрат при збиранні (0,5 ц/га), захисту від злакових бур’янів (17,5 ц/га), хвороб (16,5 ц/га) і шкідників (6 ц/га). Ці прогнози підтверджуються і даними кращих фермерських господарств. Кращі фермери в країні (більше 5%) одержують у середньому по 60 ц/га зерна [22].

Лихочвор В. відмічає, що вчасне і повне звільнення посіві озимої пшениці від конкуренції з бур’янами за життєвий простір, світло, вологу, елементи живлення є основою одержання високих урожаїв зерна. За великої забур’яненості посівів урожайність зерна зменшується на 25 – 30%, а то й у 1,5 – 2 рази[18].

Обелець О.С. відмічає загальну тенденцію в Україні зростання виробничих витрат на 1 га посівної площі зернових при неадекватному зростанні урожайності. Витрати на 1 га зібраної площі у 2002 році збільшилися проти 1996 року у 3,6 раза, а врожайність підвищилася лише на 39,2%. В результаті собівартість 1 ц зерна у порівнянні з 1996 роком зросла майже утричі. Ми підтримуємо його думку з приводу того, що збільшення витрат на 1 га зернових зумовлене насамперед істотним здорожченням виробничих матеріально-технічних ресурсів[26].

1.2 Показники економічної ефективності виробництва зерна та методика їх визначення

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва – складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва.

Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу сукупних вкладень. У зерновиробництві це одержання максимального обсягу продукції з 1 га посіву при найменших витратах праці. Слід мати на увазі, що ефективність – не лише співвідношення витрат на результати виробництва, але і якість, корисність продукції для споживача. Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці.

Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступень та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі. Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.

Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з 1 га, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га) відображають лише одну сторону досягнутої ефективності.

Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна – витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки – по співставним цінам.

Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд. – год., тим вище ефективність зерновиробництва, яку характеризують слідуючи показники:


Е = ВП/t, (1)

де ВП – валова продукція, грн.

t – час, витрачений на виробництво продукції, люд.-год.

Е = ЧП/t, (2)

де ЧП – чиста продукція, грн.

Е = П/t, (3)

де П – прибуток, грн.

Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво.

Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку.

Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість – це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, пов’язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації.

Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції – відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації.

Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових:

Е = ВП/ S, (4)

де S – площа посіву, га

Е = ЧП/S, (5)

Е = ЧД/S, (6)

Е = П/S, (7)

де П – прибуток, грн.

Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції:

Рр = П / Ср х 100%, (8)

де Рр – рівень рентабельності, %;

П – прибуток, грн.;

Ср – собівартість реалізованої продукції, грн.

або

Рр = (Ц – Ср)/ Ср х 100%, (9)


де Ц – ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори – собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.


2 . Рівень і ефективність виробництва зерна

2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства

Приватне сільськогосподарське підприємство «Кумари» Первомайського району Миколаївської області в селі Кумари Первомайського району на відстані у 340 кілометрів від міста Миколаєва і відноситься до зони південного степу України.

Територія господарства розташована в основному на рівнинному плато. Загальна земельна площа, за даними на 1.11.2009 року складає 1899 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя 1899 га у т.ч. 1899 га ріллі. Ґрунтовий покрив в основному складається з південних чорноземів звичайних середньо – і мало гумусних. Місцями зустрічаються засолені ґрунти.

Товщина профілю незмитих чорноземів складає 80 – 85 см. Вміст гумусу в орному шарі – від 4,1 до 5,3%. Змиті ґрунти потребують протиерозійного захисту. Родючість орних земель господарства характеризується в основному 56 балами. Згідно агрокліматичному районуванню території Миколаївської області Первомайський район відноситься до східних регіонів Миколаївської області, які характеризуються континентальним, теплим посушливим кліматом, середньорічна температура яких +10 0 С. Для цих районів характерне тривале, жарке, малодощове літо, пізня, коротка тепла осінь, коротка малосніжна зима, рання, тепла, коротка весна. Пересічна температура повітря січня -6,0 0 С морозу, липня – 19 0 С тепла. Абсолютний максимум +34 – 37 0 С, абсолютний мінімум – 29–330 С. Тривалість без морозного періоду – 160–185 днів.

Велику шкоду господарству наносять повітряні та ґрунтові посухи, так як підприємство розташовано в посушливій агро кліматичній зоні. Посухи спостерігаються весною, влітку і восени. Для комплексної оцінки тепла і вологозабезпеченості використовують гідротермічний коефіцієнт. В господарстві він знаходиться нарівні 0,9 – 1,0. Для одержання високих врожаїв повинен бути 1,2 – 1,4.

Природні умови досліджуваного господарства сприятливі для виробництва продукції зернових культур та соняшнику. Для більш детальної характеристики ПСП «Кумари» доцільно визначити розмір сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 2.1. Показники розміру виробництва ПСП «Кумари» Первомайського району

Показники Роки В середньому за 3 роки
2007 2008 2009
Валова продукція в порівняних цінах 2005 року, тис. грн. 1078,6 2561,2 1702,4 1780,7
Грошова виручка від реалізації, тис. грн. 1468,0 2841,0 3820,0 2709,7
Площа с.-г. угідь, га 1940 1904 1899 1914
Вартість основних фондів, тис. грн. 886,5 903,0 928,0 905,8
Середньорічна чисельність працівників, чол. 64 54 49 56
Середньорічна кількість худоби та птиці, ум. гол. 53 13 22 29

Аналізуючи показники розвитку виробництва, з’ясовуємо, що ПСП «Кумари» є малим господарством, про що свідчать дані про величину виробленої валової продукції, яка в середньому за 3 роки складає 1780,73 тис. грн.; грошової виручки від реалізації, яка в середньому складає 2709,7 тис грн. господарство має в розпорядженні потенціал земельних ресурсів (в середньому 1914 га.) та основних засобів (в середньому 905,8 тис. грн.). Наявність даних про середньорічну кількість худоби та птиці вказують на те, що на підприємстві присутня галузь тваринництва. На підприємстві зайнято в середньому 56 працівників.

У 2008 році спостерігається зростання валової продукції в порівняних цінах 2005 року на 1482,6 тис. грн. порівняно з попереднім роком, а у 2009 році відбувається спад. Грошова виручка від реалізації зростає з 1468,0 тис грн. у 2007 р. до 3820,0 тис грн. у 2009 р. Вартість основних фондів у 2009 році дещо зросла, а саме на 41,5 тис. грн. Середньорічна чисельність працівників у 2007 році була найбільшою і складала 64 чол. Також найбільшу середньорічну кількість худоби та птиці можна спостерігати у 2007 році., що складала 53 умовних голови, яка порівняно з іншими роками є майже втричі більшою.

Кожне господарство спеціалізується на виробництві певної сільськогосподарської продукції, що залежить насамперед природно – кліматичних умов, місцезнаходження господарства, наявності необхідних виробничих ресурсів. Ефективність виробництва на підприємстві залежить не від розміру провідних галузей, а й від того, як розвинені інші товарні галузі. Для того, щоб з’ясувати спеціалізацію господарства, необхідно розглянути структуру грошових надходжень від реалізованої товарної продукції.

Для подальшої характеристики якісного боку сільськогосподарського виробництва ПСП «Кумари» доцільно проаналізувати його виробничу спеціалізацію.

Виробничу спеціалізацію досліджуваного підприємства визначимо, проаналізувавши розмір та структуру грошових надходжень від реалізації товарної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, робіт, послуг за видами, що надаються, та в цілому по господарству за останні 3 роки (табл. 2.2).


Таблиця 2.2. Розмір та структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області

Галузі та види продукції 2007 2008 2009 В середньому за 3 роки
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. %
Зернові та зернобобові 325,0 22,1 1127,0 39,7 1452,0 38,0 968,0 33,3
з них:
пшениця озима 203,0 13,8 418,0 14,7 736,0 19,3 452,3 15,9
кукурудза на зерно 2,0 0,1 - - - - 2,0 0,1
ячмінь озимий 78,0 5,3 436,0 15,3 610,0 16,0 374,7 12,2
ячмінь ярий 42,0 2,9 106,0 3,7 34,0 0,9 60,7 2,5
сорго - - 167,0 5,9 73,0 1,9 120,0 3,9
соняшник 635,0 43,3 325,0 11,4 2030,0 53,1 996,7 35,9
соя 61,0 4,2 - - - - 61,0 4,2
ріпак озимий 204,0 13,9 1162,0 40,9 - - 683,0 27,4
цукрові буряки 79,0 5,4 - - - - 79,0 5,4
інша продукція рослинництва 5,0 0,3 41,0 1,4 79,0 2,1 41,7 1,3
Разом по рослинництву 1309,0 89,2 2655,0 93,5 3562,0 93,2 2508,7 92,0
Свині 71,0 4,8 60,0 2,1 111,0 2,9 80,7 3,3
інша продукція тваринництва 6,0 0,4 4,0 0,1 2,0 0,1 4,0 0,2
Разом по тваринництву 77,0 5,2 64,0 2,3 113,0 3,0 84,7 3,5
Всього по с.-г. виробництву 1386,0 94,4 2719,0 95,7 3675,0 96,2 2593,3 95,4
Послуги в сільському господарстві 82,0 5,6 122,0 4,3 145,0 3,8 116,3 4,6
Всього по господарству 1468,0 100,0 2841,0 100,0 3820,0 100,0 2709,7 100,0

Аналізуючи дані таблиці 2.2. за останні три роки, слід зазначити про те, що ПСП «Кумари» кожні 92 грн. грошових надходжень, підприємство одержує від реалізації продукції рослинництва, а саме 33,3 грн. від виробництва зернових та зернобобових та більше 35,9 грн. від виробництва соняшника. Також слід зазначити, що від тваринництва підприємство одержує 3,5 грн. від реалізації продукції.

В цілому ПСП «Кумари» спеціалізується на виробництві насіння соняшнику, ріпаку та зерна. Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер. Щоб врахувати ступінь розвитку усіх товарних галузей, необхідно визначити за даними таблиці 2.2 і проаналізувати коефіцієнт зосередження виробництва (КЗ), який визначається за формулою:

100

КЗ = –,

n

∑ ПВi х (2Ni – 1)

i = 1

де ПВ – питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;

Nі – порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряді, де перше

місце надається галузі з найбільшою питомою вагою, а останнє

- з найменшою.

КЗ КЗ =100/(35,9*1 + 33,3*3 + 27,4*5 + 15,9*7 + 12,2*9 + 5,4*11 + 4,2*13 + 3,9*15 + 3,3*17 + 2,5*19 + 1,3*21 + 0,2*23 + 0,1*25) = 0,12432

Цей коефіцієнт свідчить про слабкий рівень спеціалізації у господарстві.

Таблиця 2.3. Забезпеченість основним виробничими фондами і ефективність їх використання в ПСП «Кумари» Первомайського району

Показники 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р. в%
до 2007 р до 2008 р
Припадає на одного сереньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві:
◦ сільськогосподарських угідь, га 30,3 35,3 38,8 127,9 109,9

◦ основних виробничих фондів

сільгосппризначення,

тис. грн.

13,9 16,7 18,9 136,7 113,3
Припадає на 100 га сільгоспугідь:
◦ основних виробничих фондів 45,7 47,4 48,9 106,9 103,0
сільгосппризначення, тис. грн.
Одержано на 100 га сільгоспугідь, тис. грн.:
◦ валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2005 р.) 55,6 134,5 89,6 161,2 66,6
◦ товарної продукції 75,7 149,2 201,2 265,8 134,8
◦ прибутку -3,6 -6,7 40,1 - -
Фондовіддача, грн. /грн 1,2 2,8 1,8 150,8 64,7
Рівень рентабельності (збитковості), % -4,5 -4,3 24,9 - -
Норма прибутку (збитку), % -7,8 -14,3 82,1 - -

Аналіз даних таблиці 2.3 свідчить про те, що у 2009 році на 1 середньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві порівняно з 2007 припадає на 27,9% більше сільськогосподарських угідь, а порівняно з 2008 роком – на 9,9%. Можна зазначити, що на 100 га сільськогосподарських угідь одержаної валової продукції у порівняних цінах 2005 року, у 2009 році припадає на 61,2% більше ніж у 2007, та на 33,4% менше ніж у 2008 році.

Основними показниками, що характеризують ефективність сільськогосподарського виробництва є:

– валова продукція у поточних цінах – це основоположний (первісний) результат, матеріальна і вартісна основа існування інших видів кінцевого результату підприємства;

– товарна продукція, або грошова виручка від реалізації частини валової продукції, що набула товарної форми;

– чиста продукція і прибуток – кінцеві результати підприємства, що повною мірою відображають ефективність виробництва, можливості його розширеного відтворення, ступінь вигідності виробництва, валової, товарної та кінцевої продукції в даних природних умовах.

Найбільш важливим економічним показником господарської діяльності є прибуток – додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва. Чим краще працює підприємство, тим більший воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку сільськогосподарської продукції. Лише маючи достатню суму прибутку підприємство може своєчасно, з врахуванням кон’юнктури ринку, переорієнтувати виробництво, придбати нові, більш продуктивні засоби виробництва, впровадити передові технології і завдяки цьому забезпечити високу конкурентоспроможність виробленої продукції.

2.2 Місце зерновиробництва у економіці господарства, динаміка виробництва і продажу, показники врожайності і якості продукції, продуктивність праці

Виробництво зерна займає особливе місце серед інших галузей рослинництва в господарстві в цілому. З метою оцінки рівня розвитку, впливу результатів роботи цієї галузі на загальний стан економіки сільськогосподарського підприємства. На основі конкретного цифрового матеріалу господарства за 2007–2009 рр. визначимо тенденцію зміни питомої ваги галузі зерновиробництва (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Питома вага зернових у сільськогосподарському виробництві в

ПСП «Кумари» Первомайського району

Показники Разом у досліджуваному господарстві У тому числі зерна
2007 р. 2008 р. 2009 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р.
Факт Питома вага, % Факт Питома вага, % Факт Питома вага, %
Площа посіву, га 1940,0 1904,0 1899,0 929,0 47,9 953,0 50,1 988,0 52,0
Валова продукція у порівняних цінах 2005 р., тис. грн. 1078,6 2561,2 1702,4 213,9 19,8 983,7 38,4 1452,1 85,3

Грошова виручка від реалізації товарної продукції,

тис. грн.

1468,0 2841,0 3820,0 1380,0 94,0 325,0 11,4 960,0 25,1

Виробничі витрати,

тис. грн.

1119,0 2261,0 2488,0 203,0 18,1 1111,0 49,1 1157,0 46,5
Валовий дохід, тис. грн. 178,0 982,6 1729,4 327,0 183,7 71,0 7,2 986,0 57,0

Прибуток (+), збиток (–),

тис. грн.

-69,0 -127,0 762,0 50,0 - -499,0 - -42,0 -

Аналіз даних таблиці 2.4 свідчить про те, що у 2009 році зернові культури, займаючи 52,0% всієї посівної площі, потребували 46,5% загальних витрат у сільськогосподарському виробництві.

Варто зазначити, що у 2008 році частка зернових у доході підприємства складала лише 7,2%, проте вже у 2009 році цей показник зріс до 57,0%.

Таблиця 2.5. Динаміка і структура посівних площ зернових культур в ПСП «Кумари» Первомайського району

2007 рік 2008 рік 2009 рік в середньому за 3 роки
Культури га % га % га % га %
Озимі зернові 565 60,8 632 66,3 812 82,2 669,7 70,0
з них:
озима пшениця 410 44,1 374 39,2 403 40,8 395,7 41,4
озимий ячмінь 155 16,7 258 27,1 409 41,4 274,0 28,6
Ярі зернові
з них:
ярий ячмінь 259 27,9 62 6,5 176 17,8 165,7 17,3
Суміш колоскових 105 11,3 - - - - 105,0 11,0
Інші зернобобові - - 259 27,2 - - 259,0 27,1
Разом зернових та зернобобових культур 929 100,0 953 100,0 988 100 956,7 100,0

Зрозуміло, що інтенсивний шлях розвитку зерновиробництва – тобто збільшення валових зборів зерна за рахунок зростання врожайності є більш бажаним в умовах ринкової економіки. Це є актуальним і для досліджуваного сільськогосподарського підприємства – ПСП «Кумари» Первомайського району. Але для цього повинні застосовуватися більш продуктивні сорти зернових культур, інтенсивні енергозберігаючі технології, якісно і своєчасно виконуватися всі технологічні операції з вирощування зернових культур.

Також доцільно розглянути динаміку і структуру посівних площ зернових культур в ПСП «Кумари» Первомайського району.

На основі проведених розрахунків можна відмітити, що структура посівних площ постійно змінюється. Слід зазначити, що озимі зернові займають найбільшу питому вагу займають озимі зернові, а саме 70,0% в середньому за 3 роки. Частка озимої пшениці серед них складає 41,4% та озимого ячменю – 28,6%. У структурі посівних площ ярі зернові займають 17,3%, що на 52,7% менше ніж займає озимі зернові.

Ефективність зерновиробництва значною мірою залежить від фактично досягнутої врожайності зернових культур. Дані про динаміку врожайності зернових культур занесемо в таблицю 2.6.

Таблиця 2.6. Динаміка урожайності зернових культур в ПСП «Кумари» Первомайського району, ц/га

Культури 2007 р. 2008 р. 2009 р. В середньому по господарству за 3 роки
Озима пшениця 6,5 32,5 35,1 24,7
Озимий ячмінь 11,6 34,2 35,8 27,2
Ярий ячмінь 2,4 24,1 21,7 16,1

Як показують розрахунки динаміка урожайності у ПСП «Кумари», найнижча ефективність зерновиробництва спостерігалася у 2007 році, оскільки в цьому році урожайність озимої пшениці та ярого ячменя була найнижчою 6,5 та 2,4 ц/га відповідно.

Урожайність озимої пшениці у 2007 році склала 6,5 ц/га, що на 26 ц/га менше ніж у 2008 та на 28,6 ніж у 2009 році. Найвища урожайність озимого ячменю спостерігалася у 2009 році – 35,8 ц/га, що на 22,4 ц/га більше ніж у 2007 та на 1,6 ц/га більше ніж у 2008.

У 2009 році спостерігався підйом урожайності озимих зернових, серед яких найвища у озимої пшениці – 26,6 ц/га.

Розглянемо динаміку валових зборів і обсягів продажу зерна в цілому та по основних культурах, а також рівень товарності зерновиробництва.


Таблиця 2.7. Динаміка виробництва та продажу зернав ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області

Показники 2 007 р. 2 008 р. 2 009 р. В середньому за 3 роки 2009 р. у% до 2007 р.
Площа посіву зернових всього, га 929,0 953,0 988,0 956,7 106,4
Урожайність зернових, ц/га 20,5 30,3 30,9 27,2 150,7
Валовий збір зерна всього, тонн 489,2 2673,4 3231,6 2131,4 660,6
в тому числі: 2680,0 12164,0 14153,0 9665,7 528,1
– озима пшениця
– озимий ячмінь 1805,0 8812,0 14646,0 8421,0 811,4
– ярий ячмінь 407,0 1496,0 3817,0 1906,7 937,8
Продано зерна з урахуванням переробки, всього тонн 492,3 2129,0 2149,7 1590,3 436,7
В тому числі: 292,5 1001,9 988,2 760,9 337,8
– озима пшениця
– ячмінь 197,1 865,4 1025,7 696,1 520,4
Рівень товарності, % 100,6 79,6 66,5 82,3 66,1

Дані таблиці 2.7 свідчать про те, що валовий збір зерна в звітному році в порівнянні з 2007 роком зріс на 2742,4 ц або приблизно в 6,6 разів. Зростання обсягів виробництва зерна у досліджуваному господарстві сталося в основному за рахунок підвищення врожайності зернових культур. В цілому рівень товарності підприємства є не високим, і це означає, що не всю вироблену продукцію підприємство реалізує. В середньому цей показник складає 66,1%.

Зросла площа посіву зернових у 2009 році порівняно з 2007 на 59 га або на 6,4%, та порівняно з 2008 роком – на 35 га або на 3,7%.

Також спостерігається зростання кількості проданого зерна з урахуванням переробки. У 2009 році цей показник є найвищим і становить 2149,7 тонни, що на 1657,4 тонни більше ніж у 2007 році та на 20,7 т, ніж у 2008 році.

Економічна ефективність виробництва значною мірою залежить від рівня продуктивності праці.

Таблиця 2.8. Динаміка продуктивності праці у рослинництві у ПСП «Кумари»Первомайського району Миколаївської області

Показники 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р. у% до 2007 р.

В розрахунку на 1 робітника, зайнятого в рослинництві, отримано:

зерна, тонн;

7,9 51,4 70,3 890,4
валової продукції в порівняних цінах 2005 року, тис. грн.; 17,4 49,3 37,0 212,7
валового доходу, тис. грн. 2,9 18,9 37,6 1309,5
прибутку (+), збитку(–), тис. грн. -1,1 -2,4 16,6 -
Розрахунки показників продуктивності праці у рослинництві у ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області показують, що у 2009 році порівняно з попередніми зросла кількість зерна, отриманого на 1 працівника, зайнятого в сільському господарстві, а саме порівняно з 2007 роком на 62,4 тонн або майже в 9 разів та з 2008 – на 18,9 тонн (на 36,8%).
Можна зазначити, що зменшилась кількість валової продукції в розрахунку на 1 працівника, зайнятого в сільському господарстві. Порівнюючи 2009 рік з 2007 роком, можна помітити, що відбулося зростання на 112,7%, а з 2008 роком – скорочення на 25,0%.

Варто відмітити, що лише у 2007 році підприємство отримало збиток, а саме в розрахунку на 1 працівника цей показник складає 1,1 тис. грн., тобто на кожного працівника по 1100 грн. Наступний рік був збитковими, у якому збиток на 1 працівника складав 2400 грн. Що ж до 2009 року, то в ньому прибуток склав 16,6 тис. грн. на 1 працівника.

Отже, зерновиробництво посідає провідне місце в економіці ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області, але розмір обсягів зерновиробництва в досліджувані роки значно коливався. Це було пов’язано перш за все з істотними змінами в структурі та розмірах посівних площ зернових культур (в господарстві найбільшу питому вагу займають такі зернові культури, як озима пшениця та озимий ячмінь), змінами урожайності зернових. У 2007 році відбулося значне підвищення обсягів реалізації зернових, в цьому році рівень товарності був найвищим, і склав 100,6%, тобто майже вся продукція була реалізована. Позитивним явищем є збільшення кількості зерна в розрахунку на 1 працівника. Негативним моментом є отримання підприємством збитку у 2007 та 2008 роках, причиною якого було підвищення повної собівартості над виручкою від реалізації продукції.

2.3 Динаміка і структура собівартості зерна, причини її зміни

В процесі виробництва на виготовлення конкретного продукту витрачаються ресурси, кошти, робоча сила. Собівартість є одним із найважливіших показників господарської діяльності, оскільки визначає, у що саме обходиться виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретно економічних умовах господарювання. Показник собівартості дає можливість глибоко проаналізувати економічний стан і виявити резерви підвищення ефективності виробництва, оскільки із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції. Розглянемо структуру собівартості 1 ц зерна у ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області.


Таблиця 2.9. Розмір та структура витрат на виробництво 1 ц зерна у ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області.

Статті витрат 2007 р. 2008 р.
сума, грн. % сума, грн. %
Витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи 12,87 33,8 11,51 21,1
Насіння 1,50 3,9 5,85 10,7
Добрива 3,85 10,1 1,16 2,1
Роботи і послуги 2,21 5,8 11,20 20,6
Витрати на утримання основних засобів виробництва всього 6,50 17,1 5,26 9,7

в тому числі

– нафтопродукти

5,12 13,5 3,87 7,1
– амортизація 1,38 3,6 1,39 2,6
Інші витрати 4,60 12,1 14,23 26,1
Всього витрат на 1 ц зерна 38,03 100,0 54,48 100,0

Як показують розрахунки розміру та структури витрат на виробництво 1 ц зерна у ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області, у 2007 році було затрачено 38,03 грн., що на 16,45 грн. менше ніж у 2008 році. У структурі витрат найбільшу частку у 2007 році займають витрати на оплату праці, що склали 33,8% та 21,1% у 2009 році. Порівнюючи отримані показники можна зазначити, що в цілому витрати на 1 ц зерна у ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області зросли більш ніж у 1,4 рази.

Значну частину витрат займають інші витрати, що склали 12,1% та 26,1% відповідно. Майже п’ята частина витрат припадає на основні засоби – 17,1% та 9,7%.

Отже, збільшення витрат на виробництво 1 ц зерна в 2008 році порівняно з 2007 роком відбулося за рахунок збільшення витрат на соціальні заходи, добрива, амортизацію та за умови появи статті інших витрат. Оскільки собівартість 1 ц зерна в 2008 році зросла, то господарству необхідно шукати шляхи її зниження, оскільки собівартість безпосередньо пов’язана з ціною реалізації зерна та прибутком.


2.4 Економічна ефективність виробництва і реалізації зерна, причини її зміни

Як було зазначено, показники ефективності виробництва є індикаторами, за допомогою яких можна вивчати стан і динаміку економічних процесів в господарстві. За їх допомогою можна виявити резерви збільшення економічного ефекту при мінімальному залученні додаткових ресурсів. Розглянемо показники ефективності в досліджуваному господарстві – ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області.

Таблиця 2.10. Економічна ефективність виробництва зерна ПСП «Кумари» Первомайського району

Показники 2007 р. 2008 р. 2009 р. Показники 2009 р. у% до 2007 р.
Урожайність, ц/га 20,5 30,3 30,9 150,7

Собівартість 1 ц, грн.:

– виробнича

41,24 60,13 57,64 139,8
– реалізованої продукції 55,86 78,97 70,80 126,7
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн. 66,02 51,41 67,59 102,4

Прибуток (+), збиток (–), грн.:

– 1 ц зерна;

10,16 -27,55 -3,21 Ч
– 1 га посівів зернових культур; 68,03 -633,79 -69,84 Ч
– 1 грн. виробничих витрат 0,25 -0,46 -0,06 Ч
Рівень рентабельності, % 18,2 -34,9 -4,5 Ч

Як показують розрахунки економічної ефективності виробництва зерна в ПСП «Кумари» Первомайського району в 2008 році економічна ефективність виробництва зерна була найгіршою. Це відбулося за рахунок зниження ціни реалізації продукції. Урожайність у цьому році, порівняно з 2007 роком зросла на 9,8 ц/га.

Порівнюючи звітний рік з попереднім можна відмітити, що урожайність зернових зросла, і разом з цим знизилася їх виробнича собівартість – порівняно з 2008 роком – на 2,49 грн. або 4,1%.

Щодо рівня рентабельності, то тут можна зазначити, що він постійно знижується. Можна спостерігати, що у 2007 році він був найвищим, а саме 18,2% тобто на кожні 100 грн. витрат підприємство отримало 18,2 грн. прибутку. Аналізуючи наступні роки спостерігаємо, що мала місце не рентабельність, а збитковість підприємства, а саме – у 2008 році на 100 грн. виробничих витрат підприємство мало 34,9 грн. збитку, а у 2009 – рівень збитковості склав 4,5%.

Отже, ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області е середнім господарством, яке спеціалізується на виробництві насіння соняшнику, ріпаку та зерна та має олійно – зерновий напрям.

Слід зазначити, що озимі зернові займають найбільшу питому вагу займають озимі зернові, а саме 70,0% в середньому за 3 роки. Частка озимої пшениці серед них складає 41,4% та озимого ячменю – 28,6%. У структурі посівних площ ярі зернові займають 17,3%, що на 52,7% менше ніж займає озимі зернові.


3. Динаміка та фактори виробництва зерна та врожайності

3.1 Індексний аналіз валового збору зернових і зернобобових культур

Валовий збір зернових та зернобобових культур може змінюватися за рахунок багатьох факторів. За допомогою індексного аналізу з’ясуємо, як саме і за рахунок яких показників змінювався валовий збір зернових культур в ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області за 2008 та 2009 роки. Дані для індексного аналізу занесемо до таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Показники для індексного аналізу валового збору зернових культур в ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області в 2008 та 2009 роках.

Культури Площа посіву, га Урожайність, ц Валовий збір, ц
2008 2009 2008 2009 2008 2009 умовний
умовні позначення По П1 Уо У1 УоПо У1 П1 УоП1
озима пшениця 374 403 32,5 35,1 12162,5 14153,4 13105,6
озимий ячмінь 258 409 34,2 35,8 8813,3 14646,3 13971,4
ярий ячмінь 62 176 24,1 21,7 1496,1 3813,9 4246,9
всього 694 988 30,3 30,9 21007,4 30496,3 29906,8

Тепер встановимо зміну валового збору в 2009 році порівняно з 2008 роком за рахунок факторів урожайності, розміру та структури посівних площ. Для цього визначимо відповідні індекси:

Індекс валового збору зернових культур:

Іyns = У1П1/ УоПо = 30496,3/21007,4 = 1,452 або 145,2%.

2) Індекс урожайності зернових культур:

Іу = У1П1/ УоП1 = 30496,3/29906,8 = 1,02 або 102,0%.

3) Індекс посівних площ:

In = 988/694 = 1,424 або 142,4%.

4) Індекс структури посівних площ:

Is = 29906,8 / (30,3*988) = 1,0 або 100,0%.

Для визначення правильності розрахунків обчислимо:

Іyns = Іу* In* Is

145,2 = 102,0 * 142,4 * 1

145,2 = 145,2

Валовий збір у 2009 році порівняно з 2008 роком зріс на:

ΔІyns = 30496,3 – 21007,4 = 9488,9 ц.

Це збільшення відбулося за рахунок таких факторів:

1) Зміни врожайності зернових культур:

Δу = 30496,3 – 29906,8 = 589,5 ц.

2) Зміни посівних площ:

Δn = (988 – 694)*30,3 = 8899,4 ц.

3) Зміни структури посівних площ:

Δs = 16898,68 – 30,3*988 = 0 ц.

Для визначення правильності розрахунків обчислимо:

ΔІyns = Δу + Δn + Δs

9488,9 = 589,5+8899,4+0

9488,9 = 9488,9

Отже, розрахунки виконано правильно.

На основі отриманих даних з’ясовуємо, що валовий збір зернових культур в ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області в 2009 році порівняно з 2008 роком зріс на 45,2%, що в натуральному виразі склало 9488,9 ц. Таке зростання відбулося за рахунок зростання врожайності зернових культур та зміни посівних площ. Зростання урожайності зернових культур на 0,6 ц/га призвело до зростання валового збору на 589,5 ц. Такий фактор як зміна посівних площ призвів до зростання валового збору на 8899,4 ц.

Урожайність зернових культур змінюється за рахунок багатьох факторів. Динаміку зміни врожайності прослідкуємо, визначивши індивідуальні індекси урожайності окремих зернових та зернобобових культур:

1) індекс урожайності озимої пшениці

і = 35,1 / 32,5 = 1,08 або 108,0%.

2) індекс урожайності озимого ячменю

і = 35,8 / 34,2 = 1,047 або 104,7%.

Як показують розрахунки, урожайність озимої пшениці та озимого ячменя у 2009 році порівняно з 2008 роком зросла відповідно на 8,0% та 4,7%.

Тепер проаналізуємо, за рахунок яких факторів змінилася середня врожайність зернових культур. Перш за все розрахуємо умовний індекс середньої урожайності та середня врожайність за 2008 р. та 2009 р.

У ум. = Σ У0П1 / Σ П1 = 29906,8 / 988 = 30,27 ц/га

У0 = Σ У0П0 / Σ П0 = 21007,4 / 694 = 30,27 ц/га

У1 = Σ У1П1 / Σ П1 = 30496,3 / 988 = 30,87 ц/га

Тепер визначимо індекс середньої урожайності змінного складу та індекси структури посівних площ, які нададуть дані про ступінь впливу цих факторів на середню врожайність зернових.

І ур. зм. = У1 / У0 = 30,87 / 30,27 = 1,02 або 102,0%.

І ур. пост. = У1 / У ум. = 30,87 /30,27 = 1,02 або 102,0%.

І стр. = І ум. / У0 = 30,27 /30,27 = 1,00 або 100,0%.

Перевіримо правильність розрахунків:


І ур. зм. = І ур. пост.* І стр.

1,02 = 1,02 * 1,00

1,02 = 1,02

Тепер розрахуємо зміну середньої врожайності в натуральному виразі:

Δсер.урож. = У1 – У0 = 30,87 – 30,27 = 0,6 ц/га

в т.ч. Δур.пост. = 30,87 – 30,27 = 0,6 ц/га

Δстр. = 30,27 – 30,27 = 0 ц/га

Перевіримо правильність розрахунків:

Δсер.урож. = Δур.пост. + Δстр.

0,6 = 0,6 + 0

0,6 = 0,6

Як показують розрахунки, середня врожайність зернових культур в 2009 році порівняно з 2008 р. зросла на 2,0%, що в натуральному вираженні склало 0,6 ц/га. Це зростання відбулося перш за все за рахунок зростання врожайності культур на 2,0%, що в натуральному вираженні становить 0,6 ц/га.

3.2 Кореляційний аналіз факторів врожайності зернових

Врожайність зернових культур може змінюватися під впливом багатьох факторів. Розглянемо залежність урожайності зернових під впливом таких факторів, як внесення на 1 га посівної площі органічних добрив та внесення на 1 га посівів мінералах добрив.

Позначимо:

У – урожайність зернових культур, ц/га.

Х1 – кількість внесених органічних добрив на 1 га посівної площі, тонн.

Х2 – кількість внесених мінеральних добрив на 1 га посівної площі, ц.

Визначимо параметри рівняння множинної кореляції, розрахунки для визначення яких занесемо в таблицю 3.2.

Таблиця 3.2. Розрахунок величин для визначення параметрів рівняння множинної кореляції.

Роки Х1 Х2 У Х1У Х2У Х1Х2 Х12 Х22 У2
2000 1,4 0,3 19,4 27,16 5,82 0,42 1,96 0,09 376,36
2001 1,5 0,7 21,1 31,65 14,77 1,05 2,25 0,49 445,21
2002 1,3 0,3 14,3 18,59 4,29 0,39 1,69 0,09 204,49
2003 1,6 0,7 16,1 25,76 11,27 1,12 2,56 0,49 259,21
2004 1,5 0,1 22,7 34,05 2,27 0,15 2,25 0,01 515,29
2005 2 0,3 24,8 49,6 7,44 0,6 4 0,09 615,04
2006 1,4 0,1 15,6 21,84 1,56 0,14 1,96 0,01 243,36
2007 1,7 0,1 20,5 34,85 2,05 0,17 2,89 0,01 420,25
2008 1 0,1 30,3 30,3 3,03 0,1 1 0,01 918,09
2009 1,3 0,1 30,9 40,17 3,09 0,13 1,69 0,01 954,81
Разом 14,7 2,8 215,7 313,97 55,59 4,27 22,25 1,3 4952,1

Рівняння множинної кореляції має вигляд: У Х1Х2 = а0 + а1х1 + а2х2

Коефіцієнт чистої регресії при першому факторі свідчить про те, що підвищення частки посіву зернових в загальній площі посівів при виключені впливу органічних добрив, призводить до збільшення урожайності зернових в середньому на 3,08 ц. Коефіцієнт чистої регресії при другому факторі свідчить про те, що дози внесення органічних добрив на 1 га посіву при виключені впливу частки посіву зернових в загальній площі посівів, збільшився на 8,52 ц.


Таблиця 3.3. Показники для розрахунку коефіцієнтів кореляції

Роки Ланцюгові абсолютні прирости Квадрати приростів Добуток приростів
∆у ∆х1 ∆х2 ∆у2 ∆x12 ∆x22 ∆x1 ∆y ∆x2 ∆y ∆x1 ∆x2
1998 - - - - - - - - -
1999 1,7 0,1 0,4 2,89 0,01 0,16 0,17 0,68 0,04
2000 -6,8 -0,2 -0,4 46,24 0,04 0,16 1,36 2,72 0,08
2001 1,8 0,3 0,4 3,24 0,09 0,16 0,54 0,72 0,12
2002 6,6 -0,1 -0,6 43,56 0,01 0,36 -0,66 -3,96 0,06
2003 2,1 0,5 0,2 4,41 0,25 0,04 1,05 0,42 0,1
2004 -9,2 -0,6 -0,2 84,64 0,36 0,04 5,52 1,84 0,12
2007 4,9 0,3 0 24,01 0,09 0 1,47 0 0
2008 9,8 -0,7 0 96,04 0,49 0 -6,86 0 0
2009 0,6 0,3 0 0,36 0,09 0 0,18 0 0
Разом 11,5 -0,1 -0,2 305,39 1,43 0,92 2,77 2,42 0,52

Для визначення множинного коефіцієнта кореляції необхідно виконувати наступні розрахунки парних коефіцієнтів кореляції:

Множинний коефіцієнт кореляції свідчить про те, що між урожайністю і внесенням органічних добрив та часткою посіву соняшнику в загальній площі посівів тісний зв'язок.

rx1 y =

rx2 y =

rx1 x2 =

R =

R = 0,095

R2 = 0,009 або 0,9%

Множинний коефіцієнт кореляції свідчить про наявність тісного зв’язку між факторними ознаками і результативною, оскільки він знаходиться в межах 0,04 – 0,2. Розрахований коефіцієнт детермінації свідчить проте, що урожайність зернових і зернобобових культур на 0,9% залежить від внесення органічних і мінеральних добрив, а на 99,1% – від інших факторів (кліматичні умови та інші).

Отже, за допомогою індексного аналізу та кореляційного методу, ми з’ясували, що на урожайність зернових культур в ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області суттєво впливають такі фактори, як внесення на 1 га посівної площі мінеральних та органічних добрив. А на валовий збір культур 2008–2009 рр. вплинули такі фактори, як зміна врожайності зернових культур, зміна структури посівних площ та зміна розмірів посівної площі.


4. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна в ПСП «Кумари» Первомайського району Миколаївської області

4.1 Резерви збільшення обсягів виробництва і підвищення якості зерна

Для одержання стійких великих врожаїв доброякісного зерна важливо враховувати можливість конкретного ґрунтово-кліматичного району, поля і сорту, послідовно підтримувати родючість ґрунту. При вирощуванні це можливо забезпечити лише на основі інтенсифікації виробництва. До того ж важливим є послідовний, комплексний підхід до її здійснення.

Одним з резервів збільшення валових зборів є розміщення зернових культур по найбільш сприятливих попередниках. Це, насамперед, не потребує додаткових витрат. В господарстві необхідно розширити посіви пшениці по чорних парах, багаторічних травах, які накопичують азот і вологу в ґрунті. Цього достатньо для формування врожайності зерна у 40 – 45 ц/га навіть без внесення мінеральних добрив.

В останні 2 роки 285 га озимої пшениці в ПСП «Кумари» було посіяно по стерні. Так, розмістивши посіви озимини на 100 га площі, які були зайняті під посівами люцерни, а решту по пару, господарство зможе отримати без будь-яких додаткових вкладень додатково 1282,5 ц урожаю (285 х 4,5), який реалізувавши за середньореалізаційною ціною озимої пшениці в ПСП «Кумари» у 2009 році (27,75 грн.), забезпечить отримання 35,6 тис. грн. додаткової грошової виручки.

Досягти приросту валового збору зерна дає ліквідація втрат при збиранні врожаю, які виникають внаслідок порушення оптимальних строків збирання, що мали місце у минулому, 2009 році. (табл. 4.1)


Таблиця 4.1. Розрахунок резервів збільшення виробництва зерна в ПСП «Кумари» за рахунок ліквідації втрат при збиранні врожаю

Культури Площі, зібрані пізніше агротехнічного строку Урожайність, ц/га Резерв збільшення виходу продукції
з 1 га, ц всього
при збиранні в строк пізніше строку ц тис. грн.
Пшениця 280 32,5 24,6 7,9 2212 61,4
Ячмінь 50 27,6 23,1 4,5 225 5,9
Разом 330 х х х 2437 67,3

Отже, несвоєчасне збирання врожаю на площі 330 га призвело до втрат майже 244 т зерна на суму 67,3 тис. грн. Усунення цього негативного явища можливе за рахунок якісного планування і раціонального збирання врожаю шляхом інтенсивного використання наявних та залучених комбайнів.

Вище зазначалося, ПСП «Кумари» на період жнив потребує додаткового залучення техніки. Альтернативним напрямом суттєвого зменшення напруженості при збирання зернових культур, скорочення втрат і потреб у техніці є використання послуг машинно-технологічних станцій (МТС). При цьому МТС за свої послуги в Первомайському районі одержують 15% зібраного врожаю. Як показав досвід господарств Первомайському району, втрати комбайну «Джон – Дір» складають 0,5%. Таким чином, при біологіній врожайності зернових культур в ПСП «Кумари» на рівні 35 ц/га комбайнами господарства було зібрано в середньому по 21,7 ц/га, а комбайнами «Джон – Дір» – 32,5 ц/га. При цьому збережені від втрат 10,8 ц на кожному гектарі, а плата за послуги МТС – 4,9 ц. В господарстві додатковий валовий збір міг бути 1323 ц (270 х 4,9), а виручка від реалізації збільшилась би на 36,7 тис. грн. (1215 х 27,77).

Відомо, що для отримання добрих і сталих врожаїв у виробництво зерна слід вкладати більше коштів. Господарству необхідно збільшити інвестиції у зерновиробництво, насамперед, для придбання нових сортів зернових культур, добрив, засобів захисту рослин та інше.

Так, новий сорт озимої пшениці «Знахідка», виведений Одеським селекційно-генетичним інститутом, стійкий до групи шкодочинних хвороб, характеризується високими показниками посухостійкості і стійкості проти обсипання. Він має стабільний урожай на суходолі 45 – 55 ц/га. Вміст клейковини – 30 – 34%, білка – 13 – 14%. Визначимо ефект від впровадження цього сорту в ПСП «Кумари» (табл. 4.2.)

Таким чином, при впровадженні у виробництво сорту «Знахідка» рівень рентабельності зростає на 25,7 в. п., порівняно з районованим сортом. Запровадити новий сорт можна спочатку на площі в 150 га. Це потребуватиме 20 тис. грн. додаткових витрат, однак це дозволить отримати додатково 1500 ц зерна озимої пшениці, який реалізувавши по середньореалізаційній ціні 1 ц зерна в ПСП «Кумари» в 2008 році дасть прибавку грошової виручки в 45,7 тис. грн. Звідси, додатковий прибуток складе 25,7 тис. грн.

Таблиця 4.2. Економічна ефективність впровадження сорту озимої пшениці «Знахідка в ПСП «Кумари» Первомайського району

Показники Районований сорт «Скіфянка» Новий сорт «Знахідка»
Урожайність, ц/га 35,3 45,3
Прибавка урожайності в порівнянні з районованим сортом, ц/га - 10,0

Виробничі витрати на 1 га – всього, грн.

в тому числі додаткові витрати, пов`язані з

впровадженням нового сорту

905

-

955

50

Собівартість 1 ц проданого зерна, грн. 25,64 21,08
Ціна реалізації 1 ц, грн. 30,50 30,50
Грошова виручка від реалізації продукції у розрахунку на 1 га, грн. 1076,65 1381,65

Прибуток від реалізації, грн.

– на 1 ц реалізованої продукції;

– на 1 га посівної площі

4,86

171,55

9,42

426,72

Додатковий прибуток на 1 га, грн. - 255,17
Рівень рентабельності, % 18,9 44,6

За рахунок отриманого приросту прибутку в подальшому можна розширити площі під новими високоврожайними сортами зернових.

Проте за дослідженнями Інституту зрошуваного землеробства УААН, застосування добрив без захисту рослин – є малоефективним. Лише застосування їх разом забезпечує високу віддачу кожному з них.

Діален С – контактний та системний гербіцид з широким спектром дії, ефективний проти переважної більшості дводольних бур’янів, може бути застосований на полях зернових з підсівом багаторічних трав.

Розрахуємо економічну ефективність від внесення гербіциду Діален С в досліджуваному господарстві за даними таблиці 4.3.

Таблиця 4.3. Економічна ефективність використання гербіцидів у ПСП «Кумари» Первомайського району

Показники Фактично у 2004 р. Діален С, 40% в.р.
Урожайність, ц/га 21,7 26,7
Прибавка урожайності в порівнянні з контролем, ц/га - 5,0

Виробничі витрати на 1 га – всього, грн.

в тому числі додаткові витрати, пов`язані з

використанням гербіцидів

515,2

-

552,8

37,6

Собівартість 1 ц проданого зерна, грн. 22,56 20,76
Витрати праці на 1 га, люд. – год. 15,8 16,2
Витрати праці на 1 ц, люд. – год. 0,72 0,60
Ціна реалізації 1 ц, грн. 27,77 27,77
Грошова виручка від реалізації продукції у розрахунку на 1 га, грн. 602,6 741,4

Прибуток від реалізації, грн.

– на 1 ц реалізованої продукції;

– на 1 га посівної площі

5,21

113,05

7,01

187,16

Додатковий прибуток на 1 га, грн. - 74,11
Рівень рентабельності, % 23,0 33,7
Окупність додаткових витрат, грн. - 2,96

Дані таблиці 4.3 свідчать, що господарству доцільно вносити гербіциди під посіви зернових культур. Отже, окупність 1 грн. додаткових витрат складає 2,96 грн. ПСП «Кумари» доцільно провести заходи по захисту рослин також на площі 1150 га. Відповідно до цього товариство понесе додаткові витрати на суму 43,2 тис. грн., додаткова грошова виручка складе 159,6 тис. грн., звідси приріст прибутку становитиме 116,4 тис. грн.

Всі вище перелічені заходи потребують пошуку інвесторів, але це вкрай необхідно для підвищення економічної ефективності зерновиробництва в досліджуваному господарстві.

4.2 Удосконалення внутрішньогосподарських економічних взаємовідносин

Важливим напрямом ефективного використання потенціалу господарства є підвищення рівня агротехніки та якості виконуваних робіт. Цьому значно сприяє впровадження прогресивних форм організації і стимулювання праці з оплатою за кінцевими результатами.

В ПСП «Кумари» застосовується застаріла відрядно-преміальна форма оплати праці. Суть її полягає в оплаті праці за одиницю виконаної роботи чи відпрацьованого часу. Проте вона не відображає в реальній мірі заробіток працівника, у нього відсутні стимули до праці. Тому ця система потребує заміни.

Як відомо, процес вирощування зернових відбувається при обслуговуванні їх різними видами бригад – рільничими, тракторними. Такі колективи необхідно реорганізувати в єдині спеціалізовані механізовані підрозділи та суборендні підрядні колективи. Організація праці таких колективів має базуватися на цільовій оренді. Ця форма відносин, коли земля і інші засоби виробництва підприємством – орендарем передаються підрозділу в суборенду для виконання замовлення підприємства-орендаря на виробництво певних видів продукції чи послуг.

Підрозділ формується з працівників за вибором керівника, або на основі їх анкетування.

Розрахункові ціни встановлюються на рівні прямих витрат, врахованих безпосередньо по виробничому підрозділу. Вони можуть бути розраховані на базі фактичних прямих витрат за 3 – 5 попередні роки, на основі планових витрат по підрозділу або господарству в цілому, нормативних даних.

По розрахунковим цінам оцінюється вся вироблена підрядним колективом продукція. З одержаної суми вираховується фактична вартість проведених матеріальних витрат. Різниця складає госпрозрахунковий дохід, який направляється на оплату праці колективу.

Наприклад, в господарстві на основі технологічних карт обчислена розрахункова ціна на зерно, яка включає в себе витрати на паливо-мастильні матеріали, насіння, добрива, засоби захисту рослин та інші прями витрати на рівні 19,07 грн. підрядним колективом було зібрано 36200 ц зерна. Таким чином, вартість виробленого зерна складає 690,0 тис. грн. Фактичні витрати на виробництво – 596,2 тис. грн.

Отже, госпрозрахунковий дохід складає 93,8 тис. грн.

Сума відрахувань на оплату праці колективу буде становити 65,7 тис. грн. (при умові, що колективу на оплату праці направляється 70% госпрозрахункового доходу).

Таким чином, економія і перевитрата коштів, обсяг виробленої продукції безпосередньо відображається на заробітку працівника. Адже, в подальшому госпрозрахунковий дохід розподіляється між працівниками пропорційно виконаним нормо-змінам на польових та інших роботах.

Така форма виробничих відносин забезпечує встановлення ринкових взаємовідносин між орендарем і працівниками, що сприяє підвищенню матеріальної зацікавленості робітників як у збільшенні виробництва продукції, так і в економному використанню матеріальних ресурсів, що в свою чергу призводить до підвищення економічної ефективності виробництва.


4.3 Розвиток ринку зерна і зерно продуктів

Формування сучасного ринку є однією з головних умов зміцнення економіки господарств. Ринок зумовлюється розвитком товарно-грошових відносин і виконує такі функції: встановлення і розвиток взаємовигідних зв’язків між товаровиробниками і споживачами; створення механізму конкуренції; регулювання попиту і пропозиції; формування ринкових цін.

Також важливим для ПСП «Кумари» є організація зберігання зерна на території господарства. Переобладнавши склади, товариство отримає змогу реалізувати зерно не відразу, а «притримувати» його до певного часу. До того ж відпаде необхідність у зберіганні зерна на елеваторах, які зберігають частину зерна в оплату за свої послуги. Як показала практика, ціни на зерно в І та ІІ кварталі наступного за звітним року значно перевищують ціни в ІІІ та ІV кварталах. Розрахуємо приріст прибутку за рахунок збільшення ціни реалізації 1 т зерна, при умові, що на зберіганні знаходяться 1/5 частина запланованого до продажу товарного зерна – 576 тон. Середня ціна реалізації зернових в 2007 році склала 277,5 грн. В період з початку 2007 року і до1 червня середня ціна на ринку зернопродуктів Чорноморської товарної біржі склала 365 грн., тобто резерв для підвищення ціни реалізації 1 тони зерна складає 86,3 грн. В перерахунку на заплановану кількість зерна до реалізації в першій половині року додаткові грошові надходження від реалізації 576 тон становлять 49,7 тис. грн.

Досвід багатьох господарств Півдня України свідчить про те, що для значного збільшення прибутків і рентабельності вирощування пшениці та інших зернових культур необхідно реалізовувати не зерно, а продукти його переробки: борошно, крупи, хліб та інші вироби. За такої умови прибуток зростає в 1,5 – 2 рази.


Висновки

На основі проведеного дослідження сучасного стану ведення бухгалтерського обліку та ефективності виробництва зерна в ПСП «Кумари» виявлено наступне:

- ПСП «Кумари» середнє за розміром господарство, яке спеціалізується на виробництві зерна, соняшнику, та молока. Господарство в цілому в достатній мірі забезпечено робочою силою, в той же час вкрай низька забезпеченість сільськогосподарською технікою;

- потягом останніх трьох років грошові надходження від реалізації продукції в ПСП «Кумари» зросли на 20%, а маса прибутку – у 2,4 разів. Однак рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва зменшився на 60,5 відсоткових пункти;

- на зерновиробництво приходиться майже дві третини загальної посівної площі по господарству і 40% від загальної вартості реалізованої продукції. В цієї галузі одержано майже половину загальної маси прибутку по господарству;

Вивчення досвіду кращих господарствах (СЗАТ «Ольвія» Очаківського району та ін.), рекомендацій науково-дослідних установ та результати проведеного аналізу сучасного стану зерновиробництва у досліджуваному господарстві дозволяють визначити наступні напрями підвищення його економічної ефективності:

- розміщення 100 га озимої пшениці після оптимальних попередників дозволить господарству без будь-яких додаткових вкладень додатково отримати 128,2 т зерна, реалізація якого забезпечить отримання 35,6 тис. грн. додаткової грошової виручки;

- усунення збирання врожаю зернових в неоптимальні строки (після 10 днів від початку збирання) за рахунок своєчасного залучення комбайнів МТС Первомайського району дозволить зберегти від втрат майже 244 т зерна на суму 67,3 тис. грн.;

- доцільно в майбутньому на площі 210 га висівати озимий, а не ярий ячмінь (як це було у 2009 році), за рахунок цього додатковий валовий збір озимого ячменю складе 130,2 т, від реалізації якого господарство одержить 29,9 тис. грн. додаткових грошових надходжень;

- впровадження нового сорту озимої пшениці «Знахідка» Одеського селекційно-генетичного інституту на площі 150 га потребуватиме 20 тис. грн. додаткових витрат, але це дозволить отримати додатково 150 т зерна озимої пшениці загальною вартістю за середньореалізаційною ціною 2009 року в ПСП «Кумари» в 45,7 тис. грн. Звідси, додатковий прибуток складе 25,7 тис. грн.;

- пропонується здійснити заходи по захисту посівів зернових культур від шкідників і бур’янів з використанням гербіцидів на площі 1150 га. Додаткові витрати – 43,2 тис. грн., а додаткові грошові надходження – 159,6 тис. грн., звідси приріст маси прибутку становитиме 116,4 тис. грн.

Вище наведені заходи, поряд з фінансовими ресурсами господарства, потребують пошуку інвесторів, але це вкрай необхідно для підвищення економічної ефективності зерновиробництва і зміцнення економіки досліджуваного господарства.


Список використаних джерел

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – К.: ІЗМН,

1996. – 512 с.

2. Арешников Б., Санін В. Проблеми захисту від клопа – черепашки // Новини

захисту рослин. 1997. – №12. – С. 8 – 10.

3. Бабліндра Д. Програма захисту грунтів від водної та вітрової ерозії // Економіка України. – 1998. – №6. – С. 78 – 82.

4. Богуцький О. Потенційні можливості щодо зростання продуктивності праці та доходності в сільському господарстві // Економіка України. – 1998. – №5. – С. 60 – 67.

5. Бухгалтерський облік у сільськогосподарських підприємствах / П.Т. Саблук, Л.К. Сук та ін.; За ред. П.Т. Саблука, В.Б. Моссаковського. – К.: Урожай, 1998. – 416 с.

6. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник /За ред. проф. М.Ф. Огійчука. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 605 с.

7. ГончаренкоО.В. Закон про зерно: погляд у майбутне // Економіка АПК. – 2003.– №1.-С. 108–102.

8. Економічний довідник аграрника / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: «Преса України». – 2003. – 800 с.

9. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996 ХVІ // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. – №9. – С. 8.

10. Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 р. №37

-ІУ // Пропозиція. – 2002. – №10.-С. 4–14.

11. Зайцев О., Сергієнко О. Посіємо озимину високоврожайними сортами // Пропозиція. – 2001. – №7. – С. 46 – 47.

12. Зерно на світових ринках і в Україні // Пропозиція. – 2003. – №10. – С. –28 –29, 36 – 37.

13. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов» язань і господарських операцій підприємств і організацій від 21.12.1999 року №893/4186.

14. Кіріленко І.Г. Про хід реформування та заходи щодо полипшення ситуації на селі // Економіка АПК. – 2003. – №1.-С. 3–11.

15. Коренюк П.І. Підвищення ефективності використання землі за рахунок добрив // Економіка АПК. – 1997. – 9. – с. 60 – 63.

16. Коренюк П.І. Стимулювання раціонального використання сільськогосподарських угідь // Економіка АПК. – 1997. – №4 – 5. – с. 18 – 20.

17. Куліш М.Ю., Іванов Ф.А. Підвищувати економіки виробництва зерна на Півдні України // Вісник агаррної науки Причорномор» я. – 1997. – №1. – С. 21 – 28.

18. Лихочвор В. Знищення злакових бур» янів (у т.ч. перію) в посівах озимої пшениці – базовий елемент інтенсивної технології // Пропозиція. – 2003. – №11. – С. 70 – 72.

19. Лобас М.Г. Розвиток зернового господарства України. – К.: 1997. – 447 с.

20. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. – 415 с.

21. Методичні рекомендації планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств від 18.05.2001 року №132.

22. Михайлов А.П. Ефективність виробництва зерна кукурудзи // Економіка АПК. – 1997. – №7. – С. 63 – 65.

23. Нетіс І. Озима пшениця: Шляхи підвищення економічної ефективності вирощування // Пропозиція. – 1999. – №12. – С. 38 – 39.

24. Ніколаєва З.П. Зерновий ринок 2003–2004 м.р. // Економіка АПК. – 2003. – №10. – С. 159 –160.

25. Нові сорти пшениці – у виробництво! // Пропозиція. – 2001. – №10. – С. 38 – 39.

26. Обелець О.С. Економічна ефективність зернового виробництва в Україні // Економіка АПК. – 2003. №10. – С. 59 – 64.

27. Пазій І.П. формування і функціонування ринку насіння зернових культур в Україні // Економіка АПК. – 1996. – №С. 59 – 66.

28. План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов» язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р., №291.

29. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р., №318.

30. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2000 року №1141 «Про впровадження заставних закупок у сільськогосподарських товаровиробників»

31. Програма «Зерно України – 2001–2004».Схвалена постановою КМ України від 27.11.2000 р., №1739 // Агрокомпас. – 2001. – №3. – С. 21 – 25.

32. Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Затверджено Постановою КМ України від 28.10.1998 р., №1706

33. Рибалкін П.Н. Повышение еффективности производства зерна. – М.: Агропромиздат, 1990. – 224 с.

34. Саблук П.Т. Стратегічні аспекти реформування зернового виробництва в Україні // Економіка АПК. – 1996. – №1. – С. 3 – 15.

35. Саблук П.Т. Зерновой ринок України: проблеми і перспективи // Економіка АПК. – 1997. – №5. – С. 4 – 14.

36. Саблук П.Т., Карич Д.Я., Коноваленко Ю.С. Основи організації сільськогосподарського ринку. – К., 1997. – С. 114.

37. Саблук П.Т., Фесина А.А. На шляху до нової аграрної політики // Вісник аграрної науки. – 1999. №8. – С. 5 – 10.

38. Саблук П.Т. Турбота про хліб – головна позиція державної політики // Економіка АПК. – 2000. – №10. – С. 3 – 6.

39. Стабілізувати зернове виробництво. // Пропозиція. – 2001. – №5. – С. 12 – 13.

40. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Держкомстат України. – К.: 2003. – 823 с.

41. Телегунь М.І. Облік продукції сільськогосподарського виробництва // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2001. – №2. – С. 10.

42. Фесина А.А. Місце і перспективи України на зерновому ринку в країнах СНД. // Економіка АПК. – 2001. – №2. – С. 121 – 123.

43. Чмирь С.М Роль сівозмін у розвитку виробництва зерна // Економіка АПК. – 2003. – №10. – С. 18 – 20.

44. Шевченко А. Які культури вигідніше вирощувати? // Пропозиція. 2000. №6. – С. 33 – 34.

45. Щур М. І. Виробництво пшениці має бути раціональним // Економіка АПК. – 1996. – №3. – С. 74 –77.

46. Щур М.І. Розміщення виробництва зерна і шляхи його вдосконалення // Економіка АПК. – 1996. – №3. – С. 45 – 48.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ