регистрация / вход

Використання рекламних заходів підприємства ДП "Харківський дослідний цементний завод"

Необхідність рекламної діяльності для об'єктів промислової власності,види стратегії та ідеї, їх порівняльний аналіз. Аналіз фінансового стану та рекламної стратегії підприємства "Харківський дослідний цементний завод". Методи складання кошторисів витрат.

Зміст

Вступ

1. Сутність та зміст рекламної діяльності підприємства

1.1 Необхідність рекламної діяльності для промислових підприємств

1.2 Сутність та види реклами

1.3 Сутність рекламної стратегії та ідеї. Види стратегії та їх порівняльний аналіз

2. Аналіз діяльності підприємства ДП "Харківський досліднийцементний завод"

2.1 Стисла характеристика підприємства ДП "ХДЦЗ"

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

2.3 Аналіз рекламної діяльності на підприємстві ДП "ХДЦЗ"

3. Розробка рекламної стратегії для об’єктів промислової власності на прикладі ДП "ХДЦЗ"

3.1 Основні етапи розробки рекламної стратегії

3.2 Методи складання кошторисів витрат на рекламу

3.3 Розробка рекламної стратегії для ДП "ХДЦЗ"

4. Охорона праці та навколишнього середовища

5. Цивільна оборона

Висновки

Список джерел інформації

Додаток Організаційна структура ДП "ХДЦЗ


Вступ

Сучасний етап розвитку нашої країни (останні 5 років) відрізняється динамізмом і якісними змінами у всіх сферах громадського життя. Процес радикалізації, відновлення торкнувся усі без винятку політичні, економічні і соціальні інститути. У період переходу народного господарства країни до ринкової економіки, коли багато виробничих підприємств, об'єднання, концерни й інші організації стали незалежними, нормальне їхнє функціонування в подібних економічних умовах практично неможливо без добре організованої комплексної маркетингової діяльності. Реклама продукції і діяльності підприємства - це найважливіша складова частина комплексу маркетингових заходів, своєрідний інформаційний вихід на споживача.

При правильній організації реклама дуже ефективна і сприяє швидкій та безперебійній реалізації виробленої продукції. При цьому прискорюється повернення оборотних коштів підприємств, установлюються ділові контакти виробників з покупцями і споживачами продукції, попит зростає і перевищує пропозицію, що, у свою чергу, є об'єктивною основою розширення виробництва і підвищення ефективності господарської діяльності. Реклама товарів - це не примха. Це природний інструмент економіки і важливий регулятор ринкової системи. Прийнятий курс на інтенсифікацію економіки, зміцнення ринкових принципів, гостра необхідність у вирішенні соціальних проблем, підвищення якості і розширення асортименту продукції, що випускається, поставили в області рекламної діяльності конкретні задачі, рішенню яких сприяє організація комплексу рекламних заходів.[1]

Організація комплексу ефективних рекламних заходів - це дуже складна задача, для реалізації якої потрібно чітка і злагоджена робота кваліфікованих фахівців торговельно-збутових, маркетингових чи спеціальних рекламних підрозділів підприємств. Ґрунтуючись на багатому досвіді закордонних країн в області реклами, можна стверджувати, що рекламна діяльність - це особлива наука, де є свої правила і закони. Ця наука використовує пізнання психології, соціології і дослідження ринку для вирішення економічних проблем підприємства. Розкриття всіх аспектів, пов’язаних з розробкою рекламної стратегії підприємства є основною метою даної дипломної роботи. Предметом даної дипломної роботи є детальне вивчення комплексу маркетингових, рекламних заходів, що використовує підприємство для організації продажу своєї продукції.

Об’єктом є саме підприємство та його маркетингова, рекламна політика. Основні завдання, що стояли в процесі написання цієї роботи:· ознайомитись з рекламною політикою підприємства; дослідити які маркетингові заходи проводить підприємство для просування своєї продукції; дослідити саме поняття "реклама" та розробити рекламну стратегію для ДП "ХДЦЗ". Дипломна робота складається з трьох розділів, вступу та висновків. В першому розділі розкривається саме поняття реклами, види реклами, та розкривається необхідність рекламної діяльності на промисловому підприємстві. Другий розділ детально знайомить з характеристикою підприємства і його існуючою рекламною діяльністю. В третьому розділі розглядається хід розробки рекламної кампанії підприємства, дається оцінка рекламній кампанії та наводяться правові аспекти рекламної діяльності.


1.Сутність та зміст рекламної діяльності підприємства

1.1 Необхідність рекламної діяльності для промислових підприємств

З метою донесення до споживача спеціальної інформації про предмет реклами, суб`єктами підприємницької діяльності здійснюється рекламна діяльність. Основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди. Взагалі, рекламна діяльність - це діяльність щодо замовлення, виготовлення та розповсюдження реклами. Відповідно, суб’єктами рекламної діяльності є рекламодавець, виробник реклами, та її поширювач.[1]

План рекламної діяльності є складовою marketing mix, тобто плану маркетингу, до якого, крім планування реклами, належить планування підтримки (стимулювання) збуту, роботи з громадськістю (паблік рілейшнз) і персонального продажу. Усі ці інструменти маркетингу необхідні для рекламної діяльності, а останній має підпорядковуватися цілям і завданням фірми. Дуже часто бюджет маркетингу складається з витрат на рекламування, з урахуванням того, що елементи реклами наявні в більшості таких інструментів маркетингу, як робота з громадськістю та персональний продаж. Щодо підтримки збуту, то тут беруть за мету не просте стимулювання покупців, продавців та власного збутого персоналу, а насамперед інформування про товар, послугу чи ідею рекламодавця. Тому очевидно, що маркетингові комунікації мають в основному рекламні завдання — інформацію та залучення покупця (споживача, користувача) до процесу продажу. [3]

Для ефективної розробки плану рекламної діяльності необхідно мати значний обсяг інформації, зокрема:

RХарактеристику ринку продавців даного продукту або послуг;

RХарактеристику ринку покупців;

RХарактеристику обсягу продажу даного продукту;

RХарактеристику прибутку;

RХарактеристику товару і його ціни.

Ця інформація уможливлює аналіз становища підприємства на ринках збуту та етапу життєвого циклу продукції чи послуги цього підприємства.

Дати чітке визначення рекламної політики (діяльності) неможливо. Це досить багатогранне поняття. Швидше за все це визначення дії по створенню і розміщенню реклами і рекламних заходів, з метою створення іміджу і залучення клієнтів для збуту продукції. Рекламна діяльність тісно зв'язана з торговою і діловою політикою фірм. Поняття рекламної діяльності також тісно зв'язано з поняттям рекламної стратегії і тактики. Можна сказати, що рекламна діяльність - дії фірми, спрямовані на досягнення визначених цілей; стратегія - загальна провідна лінія й установка на досягнення кінцевих цілей; тактика - сукупність засобів і прийомів, спрямованих на досягнення мети, образ дій, лінія поводження. По суті справи сутність рекламної діяльності полягає у виборі рекламної стратегії і тактики.[1-3]

Припустимо, створюється фірма. Для того, щоб про неї довідалися, їй необхідно заявити про себе. Цього можна домогтися за допомогою реклами. Але для того, щоб при мінімальних витратах засобів одержати максимально високий результат, необхідно продумати яким чином рекламувати себе і свою продукцію.

Кожному підприємству необхідна визначена рекламна політика, будь то промислове підприємство, банк, виробник товарів народного споживання, радіостанція, канал телебачення, туристичне агентство, магазин, ресторан чи кафе. Різниця лише в масштабах і засобах реклами.

Рекламна діяльність може мінятися чи не мінятися протягом якогось часу. Це залежить від ситуації на ринку в цілому і від ситуації усередині самої фірми.

Реклама фірми має створювати, підтримувати й збільшувати популярність фірми та її товару. Відтак будь-яке вдосконалення товару, марки, самої фірми потребує оновлення рекламних логотипів, яке провадиться за результатами рекламного дослідження ринку, стилю життя цільової аудиторії, її вимог до оновлення асортименту товарів і послуг, що пропонує рекламодавець.

Рекламу фірми часто називають престижною рекламою, оскільки вона сприяє не стільки збільшенню продажу її продукції, скільки популяризації самої фірми (організації, установи, навіть країни) та її діяльності, що має позитивним наслідком зростання національної економіки, загального добробуту, збереження довкілля, забезпечення зайнятості населення, розвиток фундаментальних чи прикладних досліджень тощо.[4-5]

Кожне підприємство, а особливо промислове для успішного існування на ринку має перед собою такі цілі: збільшення обсягів збуту продукції, максимізація прибутку, виведення товару на нові ринки. Саме для забезпечення цих основних цілей, підприємству необхідно використовувати рекламу у своїй діяльності. Тому що вона дозволяє: інформувати споживачів про наявність підприємства чи його продукції, про події, які відбуваються на даному ринку, про придатність продукції для ефективного стимулювання пробних закупівель та розв’язання певних проблем споживачів; позиціонувати товар, продукцію, формувати первинний попит на неї; створювати системи уявлень споживача про формування належного іміджу підприємства; зберігати та запам’ятовувати інформацію про товар, його якісні властивості та про дане підприємство; посилювати інтерес та стабілізувати обсяги збуту продукції кінцевим споживачам; розширити сфери торгівлі для даного товару та збільшити обсяги закупівель для підприємства.[6]

Таким чином, законодавством України на сьогоднішній день досить детально визначаються права та обов`язки суб`єктів рекламної діяльності та правила її здійснення. Але з розвитком суспільства та технологій постійно виникають нові форми реклами і з`являється необхідність їх правового регулювання з метою захисту інтересів як споживачів, так і суб`єктів підприємницької діяльності.[2]

1.2 Сутність та види реклами

На сьогоднішній день, реклама є однією з найпоширеніших технологій торгівлі. Її правовий статус в першу чергу регламентується Законом України "Про рекламу" від 3 липня 1996 року з наступними змінами та доповненнями.[1]

Закон визначає рекламу як спеціальну інформацію про осіб чи продукцію, розповсюджену в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначену сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.

Предметом реклами виступає конкретна особа, марка (модель, артикул) продукції, послуги чи метод, на який цілеспрямовано звертається увага споживача на замовлення рекламодавця для формування інтересу і сприяння реалізації продукції. Проте слід мати на увазі, що законодавством України встановлюються певні обмеження щодо предмету реклами. Наприклад, окремі речі, які перебувають в обмеженому цивільному обігу, можуть рекламуватися тільки за умови дотримання низки вимог, за порушення яких встановлено жорсткі санкції. Це - лікарські засоби, вироби медичного призначення, реклама тютюнових та алкогольних виробів. Крім того, Закон України "Про рекламу" також регламентує вимоги щодо реклами зброї, реклами послуг, пов'язаних із залученням цінних паперів, та інших видів підприємницької діяльності, які потребують спеціального дозволу.[1-2]

Сучасна реклама має чітку наукову базу. Вона озброєна науковими засобами, виробленими психологією та соціологією.

Засоби рекламного бізнесу вкладаються в систему точної наукової класифікації. Нею охоплено всі складові рекламного процесу: рекламодавців, споживачів, об'єкти реклами, рекламні засоби та носії, соціальні та виробничо-економічні умови комерційної діяльності, а також саму рекламу.

У класифікації реклами розрізняють два поняття: реклама як процес (тоді краще її визначати терміном "рекламування") та реклама як продукт (тобто рекламне звернення).

Численні зарубіжні спеціалісти в галузі рекламного бізнесу створили цілісну систему класифікації реклами і як процесу, і як продукту. Основою цієї системи є поділ реклами на групи за такими ознаками:

· вид реклами;

· мета отримання прибутку;

· способи передавання інформації;

· метод передавання інформації;

· характер емоційного впливу та спосіб його передавання;

· характер взаємодії;

· предмет рекламування;

· суб'єкт рекламування;

· цілі рекламування;

· інтенсивність реклами;

· тип рекламодавця;

· форма використання носіїв реклами.

1) Вид реклами. За цією ознакою реклама поділяється на бізнесову, соціальну, політичну та релігійну:

а) Бізнесова реклама має на меті довести комерційну інформацію рекламодавця до споживача, сприяючи продажу товару, послуги або ідеї;

б) Соціальна рекламна інформація — це некомерційна інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров'я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення. У такій рекламі не згадуються ні конкретна продукція, ні її виробник. Особи, які здійснюють на безоплатній основі діяльність з поширення соціальної рекламної інформації або передають для цього власні кошти, користуються пільгами, передбаченими законодавством України;

в) Політична реклама має дуже специфічні ознаки: її метою є створення популярності окремим політичним лідерам чи партіям. Залучають для цього так званих іміджмейкерів, тобто професіоналів, що знають, якими засобами можна створити привабливий образ (імідж) котрогось політичного діяча чи партії.

г) Релігійна реклама має на меті поширення інформації про релігійне життя, окремі події та свята церковних громад. Ця реклама також має специфічні ознаки, що визначаються самою суттю релігійних відносин.

2) Комерційна й некомерційна реклама. Звичайно метою рекламування є збільшення обсягу продажу та отримання додаткового прибутку чи стабілізація свого становища на ринку. Однак реклама може бути й некомерційною, коли, наприклад, рекламодавцями є некомерційні організації (державні, громадські, політичні та інші), метою яких є не отримання прибутку, а так звана суспільна корисність — об'яви про наймання на роботу, офіційні повідомлення, релігійна інформація та ін.[7-9]

Некомерційною рекламою можна також уважати заходи для встановлення добрих людських відносин у самій фірмі, а також між фірмою та державою, фірмою й громадськістю. Це некомерційні статті, теле- та радіопередачі, прес-конференції з приводу некомерційних подій у житті фірми, різні культурні та соціальні заходи, які не мають комерційних цілей. Реклама державних символів, способу життя в країні, хоч і є некомерційною, однак важить більше, ніж комерційна, оскільки виховує почуття національної гордості та любові до своєї країни.[10]

3) Способи передачі інформації. За цією ознакою реклама поділяється за такими напрямами:

а) реклама в засобах масової інформації;

б) пряма реклама;

в) реклама на місці продажу;

г) особистісна реклама;

д) персональний продаж.

Реклама в засобах масової інформації — це класична реклама, тобто платне, однонапрямлене та неособистісне звернення, що вміщується в засобах масової інформації (газети, радіо, телебачення) з метою повідомлення певній групі людей якихось фактів про товари, послуги чи ідеї. Тобто повідомлення є платним, зворотний зв'язок забезпечується з певним запізненням — тільки через кінцеву поведінку потенційного покупця; реклама адресується не конкретній особі, а цільовій аудиторії. Особливості класичної бізнес-реклами буде докладніше розглянуто далі.[12]

Прямою рекламою називають усі зв'язані з пошуками нових клієнтів та торгових угод операції, що здійснюються поштою, телефоном, безпосереднім вкладанням проспектів у поштові скриньки, а також через пресу у вигляді відрізних купонів-замовлень для читачів. Сюди також належить продаж товарів за каталогами, спеціальна інформація для промисловців та спеціалістів різних галузей. Завжди діють дві форми прямої реклами: одна — інформує, інша — продає.

Асоціація прямої поштової реклами називає дев'ять переваг прямої реклами:

- її можна адресувати безпосередньо конкретним особам або конкретним ринкам зі встановленням значно більшого контролю за її дієвістю, ніж це можливо для інших засобів реклами;

- їй можна надати особистісного характеру аж до абсолютної конфіденційності;

- вона є індивідуальним зверненням конкретного рекламодавця до конкретного споживача, тобто не конкурує ні з іншою рекламою, ні з будь-якими редакційними матеріалами в засобах масової інформації;

- її не лімітовано місцем, форматом і тиражем видання;

- вона дає значно більші можливості вибору матеріалів і виробничих процесів для її виготовлення;

- вона дає змогу вносити елементи як новизни, так і раціонального підходу в інтерпретацію ідеї рекламодавця;

- її виготовлення можна організувати в суворій відповідності до потреб персонального оперативного графіка рекламодавця;

- її дієвість найлегше контролювати, організувавши відповідне вибіркове дослідження й тестування невеликих груп одержувачів;

- завдяки недоступним для інших засобів реклами ґрунтовності й широті інформації вона дає змогу покупцям раціональніше поставитися до купівлі чи укладання угоди.[15]

Уважають, що пряма поштова реклама — це найбільш особистісна, найбільш "інтимна" з усіх форм реклами.

Спеціалісти прямої поштової реклами переконані, що коли вони безпосередньо звертаються до покупця чи потенційного клієнта, то вони використовують найважливіше з усіх відомих покупцю чи клієнту слів — його власне ім'я. Вони намагаються розмовляти з покупцем чи клієнтом так само, як розмовляли б з ними за особистої зустрічі. Проте вартість прямої поштової реклами в розрахунку на один контакт є порівняно високою. Вона може бути виправданою тільки за умови, коли рекламодавець точно знатиме, що його звернення потрапило до рук тих, кому воно потрібне.

Відтак раніше ніж організовувати цю роботу треба скласти перелік потрібних адрес. В економічно розвинутих країнах діють навіть спеціальні брокери з продажу таких списків. Вони мають банк адрес за різними сегментами ринку. Це фірми, підприємці, банки, агентства, приватні особи, що розподілені на спеціальні групи за майновими, сімейними, релігійними, освітніми цензами та інтересами.

Так, найбільший у Німеччині брокер списків має 280 млн адрес. Особливо виділено майже 800 тис. приватних осіб з високою купівельною спроможністю, а також до 6 млн споживачів у різних країнах за інтересами. У комп'ютери брокерів заносяться дані про покупців елегантного одягу, фірмового взуття, про розміри гаражів, щомісячні прибутки та значні покупки в останні місяці. Щоранку поштові служби Німеччини кладуть у поштові скриньки рекламні послання вартістю понад 12 млн марок.[10,14]

Інший вид реклами — реклама на місці продажу — це комплекс заходів для доведення комерційної інформації до покупця безпосередньо на місці продажу товару, інформації, яка спонукувала б його до негайної дії, тобто купівлі. Ясна річ, вона має справляти значний психологічний вплив, яскраво і винахідливо презентуючи товар, впливаючи тим самим на поведінкові рефлекси покупця (споживача). Класична реклама має на меті досить тривалий процес зміни поведінки споживача для купівлі якогось товару в майбутньому. Реклама на місці продажу має діяти "блискавично", інакше вона втрачає будь-який сенс. Це є її основним недоліком, який, проте, урівноважується такими перевагами:

— її звернено до можливих потенційних покупців, яких справді цікавить товар (інакше вони не прийшли б до місця його продажу), а це забезпечує їй високу ефективність;

— вона полегшує споживачеві вибір, допомагаючи придбати товар швидко, без зайвих вагань;

— вона пропонує хоч і не відомий досі покупцеві товар, але так,

щоб це діяло на його уяву;

— вона, як правило, дає можливість покупцеві порівняти кілька видів близьких за призначенням товарів і вибрати або те, що йому найбільше подобається, або те, що відповідає його матеріальним можливостям.

До особистісної (індивідуальної) реклами зарубіжні спеціалісти відносять безпосередню рекламу якимись особами, авторитетними у своєму колі. Сюди ж зараховують і багаторівневий маркетинг, що уможливлює створення мережі розповсюджувачів-дистриб'юторів, які, в свою чергу, "агітують" за продукт родичів, друзів, знайомих. Цей напрям маркетингових комунікацій уважається найбільш ефективним, оскільки є досить переконливим.

Процес створення мережі дистриб'юторів звичайно відбувається поступово:

—перший крок — ви вибираєте компанію, що працює за принципом багаторівневого маркетингу, причому таку, котра випускає якісну продукцію і керівництву якої ви довіряєте;

—другий крок — ви починаєте самі користуватися продукцією компанії, тобто її купуєте, споживаєте та практично оцінюєте її якість;

—третій крок — ви складаєте з компанією контракт як незалежний дистриб'ютор; у контракті визначається коло ваших обов'язків та обов'язків компанії, форми стимулювання вашої роботи;

—четвертий крок — ви починаєте розповсюджувати продукцію компанії серед рідних та знайомих; щоразу, коли товар продається за вашої рекомендацією, ви отримуєте комісійну винагороду;

—п'ятий крок — розповсюджуючи серед інших людей продукцію компанії, ви знаходите тих, хто заінтересований розпочати такий самий бізнес, як ваш;

—шостий крок — ви спонсоруєте заінтересованих у можливостях багаторівневого маркетингу енергійних та підприємливих людей, навчаючи їх та допомагаючи побудувати їхній особистий бізнес;

За це ви отримуєте комісійну винагороду від кожного продажу товару цією людиною особисто або дистриб'юторами створеної ним мережі.

Персональний продаж об'єднує переваги особистісної реклами та реклами на місці продажу товару, тому що передбачає продаж товару "з рук до рук" методом бесід та переконання, а також показом (демонстрацією) самого товару та принципу його дії.[16-18]

4) Метод розповсюдження реклами. Реклама розповсюджується через пресу, поштою, по телебаченню, на місці продажу, у транспортних засобах, а також встановлюється на вулицях, на спеціальних конструкціях та з допомогою нових технічних засобів (факс, телекс, модемний зв'язок).

Пресовою рекламою називають усі рекламні звернення, які створюються поліграфічним способом. Менеджер пресової реклами мусить бути обізнаним з усіма тонкощами друкарської та рекламно-видавничої справи, обов'язковим є художній смак, журналістський "нюх", знання рейтингу періодичних видань, оцінки їх різними споживачами та в різних регіонах.

Поштова реклама, як уже було сказано, — це один з найефективніших видів реклами, суть якої полягає в тім, що на адресу фірми або приватної особи надсилаються рекламні матеріали у визначений час і у визначеній кількості.

Аудіовізуальна та кінореклама — це реклама на відео- або кіноплівці. Менеджер з аудіо- та кінореклами наймає на роботу авторів сценарію (авторів ідей, діалогів, трюків, споганів), режисерів, операторів, звукооператорів, художників, монтажерів, відеоінженерів; директора знімальної групи або організатора виробництва, а також потрібний акторський колектив. Зрозуміло, що такий менеджер повинен мати спеціальну освіту в галузі кіно- або телевиробництва.

Аудіореклама — це реклама через радіостанції та місцеві канали зв'язку, що діють у великих торгових центрах, кінотеатрах, на транспорті тощо. Відповідно до психологічних основ сприймання інформації "на слух" закони радіореклами мають свою специфіку. Текст реклами викладається в такій послідовності: що, як і аж потім — де. Якщо рекламу подано у вигляді скетчу, сценки, пісні тощо, головним "героєм" має бути товар, а не ситуація чи музика.[19]

Технологічний процес створення рекламного звернення на радіо складається з таких етапів: перший — проведення дослідження ринку та визначення "свого" сегмента ринку; другий — визначення часу передачі та її тривалості; третій — вивчення графіка передач різних редакцій, каналів та програм, вартості хвилини звучання; четвертий — визначення ідеї рекламного звернення; п'ятий — вибір потрібної редакції, каналу, програми та чітке зрозуміння їхніх вимог; шостий — написання тексту рекламного звернення; сьомий — затвердження рекламодавцем тексту рекламного звернення; восьмий — затвердження виконавців; дев'ятий — попередній запис підготовленої радіореклами та його прослуховування; десятий — тиражування рекламного радіозвернення. Готуючи аудіорекламу, менеджер обов'язково мусить ураховувати, що кожна група радіослухачів має "свої" передачі та свій час прослуховування. Рекламісту треба ефективно його використати.

Про переваги реклами на місці продажу ми вже достатньо говорили раніше. Додамо ще кілька слів про технічні засоби такої реклами: телевітрини, електронні табло, демонстраційні стенди, гігантські етикетки, світлові табло, транспаранти, оформлення фронтонів магазинів, різноманітні схеми тощо. Обладнання має спростити фізичний контакт між товаром і клієнтом та примусити останнього взяти товар у руки.

До зовнішньої реклами належить будь-яка реклама, що вміщується на окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розміщених просто на вулицях, на фасадах будинків та споруд. Порядок розміщення зовнішньої реклами встановлюється відповідними місцевими органами влади в межах їхньої компетенції (без втручання у форму та зміст рекламного звернення). Згоду на розміщення зовнішньої реклами на будинках та спорудах додатково дають їхні власники або вповноважені ними особи. Але інформація (вивіска) про особу (фірму), розміщена на фасаді біля входу (в'їзду) до споруди, в якій ця особа (фірма) займає приміщення, так само, як і рекламна інформація у вітрині магазину, не потребують дозволу місцевого органу влади.

Розміщуючи зовнішню рекламу на опорах вуличного освітлення та над проїжджою частиною вулиць і доріг, слід обов'язково дотримуватись вимог техніки безпеки, забезпечити нормальну видимість дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування. Забороняється будь-яка імітація дорожніх і вказівних знаків.

Розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон пам'яток історії та культури, об'єктів природно-заповідного фонду можливе тільки з дозволу відповідних міністерств (відомств) або місцевих органів влади. На транспортних засобах, автомобільних шляхах сполучення загального користування і залізницях (включаючи смугу відведення), у метрополітені рекламу можна розміщувати лише за згодою відповідних відомств (власників) та з дотриманням усіх вимог безпеки і правил руху.

5) Характер емоційного впливу. За цією ознакою рекламу поділяють на раціональну та емоційну.

Раціональна, або предметна, реклама інформує, звертається до розуму потенційного покупця, наводить аргументи, щоб переконати його. На підтвердження своїх доказів рекламодавець може використати малюнки, креслення, схеми, фотознімки тощо.

Емоційна, або асоціативна, реклама звертається до почуттів, емоцій, підсвідомості. Основними засобами переконання тут є художні — малюнки, відеозображення, звуки. Логіка тексту, як правило, відіграє допоміжну роль.[18]

Рекламні звернення рідко бувають суто раціональними чи суто емоційними. Звичайно в них комбінуються обидва види впливу.

6) За способом передачі реклама поділяється на "жорстку" та "м'яку".

"Жорстка" реклама дуже близька до засобів стимулювання збуту та дуже часто їх супроводжує. Така реклама має обмежену мету — збільшити обсяг продажу. Тому вона, як правило, кричуща, прямолінійна, без полутонів, розрахована на миттєвий зовнішній ефект.

"М'яка" реклама має на меті не тільки проінформувати про товар та його марку, а й створити навколо цього товару доброзичливу атмосферу, оточити його певним ореолом. Найчастіше це емоційна реклама, яка грає на символіці, глибинних душевних мотивах, людських почуттях. Її дієвість виявляється не миттєво, а через певний час, оскільки вона поступово змінює ставлення потенційного покупця до якогось товару чи торгової марки, створюючи в нього внутрішню готовність до покупки.

7) Характер взаємодії. Ця ознака допомагає визначити своєрідний "modus vivendi", тобто позицію рекламодавця в рекламній кампанії. За характером взаємодії рекламу поділяють на позиційну, масованої дії, стимулюючу, порівняльну та імітуючу.

Позиційна реклама презентує свій товар як безальтернативну відповідь на запит потенційного споживача. Ця реклама допомагає просунути товар на ринок із сильною конкуренцією. Якщо об'єктивні характеристики багатьох товарів є однаковими, позиціювання ґрунтуватиметься не на утилітарній, а на символічній або суто психологічній його вартості, коли продавець наголошуватиме на соціальній значущості або "престижності" свого товару на відміну від інших, подібних до нього. Однак тут треба бути дуже уважним і обережним, оскільки конкуренти постійно намагатимуться спростувати ваші докази.[13]

Реклама масованої дії має на меті позбутися конкурентів. Така реклама не дбає про психологічні тонкощі, бо її головний засіб — нав'язлива повсюдність. Ефективність такої реклами вимірюється такими показниками, як ступінь охоплення покупців, частота повторення, а відтак — кількість повторних покупок. Реклама такого типу не намагається бути оригінальною або винахідливою. Її завдання найчастіше полягає в утриманні частки ринку, яку вже зайняв рекламодавець, а цього можна домогтися, лише вклавши великі кошти та галасуючи без упину. Втім, про це ми вже говорили.

Стимулююча реклама використовується, коли рекламодавець має справу з дуже сильною конкуренцією. Реклама в такому разі має інформувати про розпродаж, який незабаром відбудеться, або який уже відбувається, а також про всі заходи для стимулювання збуту, маючи на меті зацікавити потенційних покупців, породити в них бажання дослідити товар, а паралельно — примусити торгову мережу вжити додаткових зусиль до просування та продажу товарів, сприяти комерційній діяльності в період спадання попиту. Така реклама одночасно стимулює та інформує про стимули.

Порівняльна реклама звичайно проходить під девізом: "Ми кращі за інших або за такого-то". Нею широко користуються у США, Канаді, Франції, Австралії. Така реклама часто балансує на межі дозволеного законом, але її прихильники висувають на захист порівняльної реклами такі докази:

1. Порівняльна реклама забезпечує більш повне і об'єктивне інформування споживачів.

2. Порівняльна реклама сприяє розвитку конкуренції, бо дає змогу малим фірмам порівнювати свої товари з виробами провідних фірм галузі.

3. Порівняльна реклама дає великий простір вигадці, винахідливості, гумору, що може стати вирішальним для забезпечення успіху рекламної кампанії.

Імітуюча реклама використовується тоді, коли деякі товари не відрізняються від подібних до них, є дуже ординарними. Тому рекламодавцеві треба постійно тиснути на споживача, щоб примусити його хоча б один раз купити товар, що рекламується. Цій рекламі властиві простота та одноманітність: ті самі засоби інформації, ті самі носії, та сама рекламна мова.

8) Предмет реклами. За цією ознакою рекламу поділяють на рекламу продукту, рекламу фірми та спільну.

Предметом рекламування є майже завжди продукт (виріб, послуга, ідея).

Зарубіжна література розрізняє вироби за довговічністю: вироби тривалого користування (матеріальні цінності, що витримують багаторазове використання) та вироби короткострокового використання (матеріальні цінності, що повністю споживаються за один або кілька циклів використання).

Послугами називають об'єкти продажу у вигляді нематеріальних цінностей: дій та вигод, які задовольняють певні потреби. Послуги класифікують за такими ознаками:

1. Характер послуги (промислова, споживча, громадська).

2. Присутність клієнта (обов'язкова чи ні).

3. Мотиви придбання послуги клієнтом (особисті чи ділові).

4. Способи використання послуг (комерційні чи некомерційні).

5. Форма обслуговування (обслуговування окремих осіб чи організацій, фірм, підприємств).

За призначенням розрізняють товари широкого вжитку та товари промислового призначення. У свою чергу, товари широкого вжитку поділяються на підставі поведінки покупців на:

1. Товари повсякденного попиту (товари, які споживач купує часто, без вагань і з мінімальними зусиллями для їх порівняння між собою; вони бувають постійного попиту, імпульсивної покупки, для екстремальних випадків).

2. Товари попереднього вибору (товари, які споживач у процесі вибору та купівлі, як правило, порівнює між собою за показниками якості, ціни, зовнішнього оформлення тощо, причому вони можуть бути подібні один до одного або різні).

3. Товари особливого попиту (товари з унікальними характеристиками чи окремі марочні товари, заради придбання яких значна кількість покупців готова витратити додаткові зусилля як фізичні, так і матеріальні).

4. Товари пасивного попиту (товари, про які покупець не знає або коли й знає, то заздалегідь не планує їх купівлі).

Класифікація товарів промислового призначення передбачає їх умовний розподіл на:

1. Матеріали та деталі, тобто товари, що повністю споживаються для виготовлення виробів рекламодавця.

2. Капітальне майно (товари, вартість яких частково переноситься на готовий виріб рекламодавця і які існують у вигляді стаціонарних споруд та допоміжного устаткування).

3. Допоміжні матеріали (об'єкти, вартість яких не переноситься навіть частково на готовий виріб і які існують у вигляді матеріалів для технічного обслуговування та ремонту, а також ділові, технічні та консультативні послуги).

Крім того, товари та послуги класифікуються за галузевими ознаками (будівельні, сільськогосподарські, електронні, юридичні, медичні тощо).

Реклама фірми має створювати, підтримувати й збільшувати популярність фірми та її товару. Відтак будь-яке вдосконалення товару, марки, самої фірми потребує оновлення рекламних логотипів, яке провадиться за результатами рекламного дослідження ринку, стилю життя цільової аудиторії, її вимог до оновлення асортименту товарів і послуг, що пропонує рекламодавець. Рекламу фірми часто називають престижною рекламою, оскільки вона сприяє не стільки збільшенню продажу її продукції, скільки популяризації самої фірми (організації, установи, навіть країни) та її діяльності, що має позитивним наслідком зростання національної економіки, загального добробуту, збереження довкілля, забезпечення зайнятості населення, розвиток фундаментальних чи прикладних досліджень тощо.

Отже, цілями престижної реклами можуть бути як комерційні (наприклад, реклама консультативних, дослідних, проектних організацій, банків, страхових компаній тощо), так і некомерційні:

1) захист іміджу фірми (організації, установи) в очах суспільства; такою рекламою, як правило, користуються фірми, діяльність яких є з погляду громадськості неморальною (наприклад, торгівля зброєю), або підприємства, які швидко збагатіли, або підприємства, діяльність яких загрожує довкіллю, тощо;

2) створення та підтримка іміджу фірми в очах партнерів і власного персоналу. Спільна реклама подається від імені групи спеціалістів якоїсь галузі виробництва з ініціативи групи виробників або посередників, чи виробників та посередників. Така реклама дає змогу знизити витрати на рекламування, а тим самим і ціну на товари. Вона ґрунтовніша, уможливлює покупцеві всебічне вивчення переваг одного продукту та недоліків іншого. Дуже часто така реклама нагадує інструкцію з користування тим чи іншим товаром.

9) Суб'єкт рекламування. Ця ознака дає змогу поділити рекламну аудиторію на значну кількість цільових груп, щоб краще вивчити та максимально задовольнити їхні потреби.

10) Цілі рекламування. За цією ознакою реклама поділяють на інформативну, умовляючу, нагадуючу та інформаційну (рубричну).

Інформативна реклама — це розповідь про новинку або нове використання відомого товару, інформування про зміни в цінах, пояснення принципів дії товару, опис послуг, що надаються, спростування неправильних уявлень про товар чи імідж фірми. Умовляюча реклама має на меті стимулювати покупця перейти на купівлю товару фірми-рекламодавця, причому негайно. Як правило, в її основу покладено точний аналіз попиту і ринкових цін на аналогічні товари. Мета нагадуючої реклами цілком відповідає її назві. Вона має підтримувати в пам'яті споживачів інформацію про те, що такий товар існує, про його характеристики й особливості, нагадувати, де його можна придбати, а також сповіщати про післяпродажний сервіс. Інформаційна (рубрична) реклама — це звичайна інформація про розпродаж товарів за зниженими цінами.

11) Інтенсивність реклами. За цією ознакою розрізняють рекламу низької, середньої та високої інтенсивності. За низькоінтенсивної реклами користуються від часу до часу якимось одним каналом інформації, за середньоінтенсивної — теж від часу до часу, але вже кількома каналами, за високоінтенсивної — постійно використовується багато каналів передачі інформації.

12) Тип рекламодавців. Класифікація за цією ознакою виокремлює рекламу безпосередніх виробників товарів (виробів, послуг та ідей), рекламних агенцій, торгових посередників, органів місцевого самоврядування, державних органів, приватних осіб. Особливості класифікації рекламодавців та рекламних агенцій розглядатимуться у відповідних розділах. Що ж до реклами посередників, то останні в процесі маркетингових комунікацій відіграють подвійну роль. Вони можуть бути або своєрідними споживачами (дистриб'ютори, які спочатку купують, а вже потім реалізують товари), або тільки посередниками (інші учасники каналів розподілу, крім дистриб'юторів). У зв'язку з цим серед них є і рекламодавці і "споживачі" реклами. Крім того, щоб скоротити витрати на такий коштовний напрям підприємницької діяльності, яким є рекламування, дуже часто виробник і посередник проводять спільну рекламну кампанію. Основну частину реклами посередників становить реклама на місці продажу, яка є надзвичайно ефективним засобом комерційного інформування споживача. За цілями рекламування реклама на місці продажу буває інформативною, власне рекламуючою та стимулюючою. Про останні два види її ми вже говорили. Інформативна реклама на місці продажу — це реклама, яка організує простір торговельного залу, інформує відвідувачів про розміщення різних відділів у магазині, правила торгівлі тощо. Вона є постійно наявною в кожному торговельному закладі.

13) Форма використання носіїв реклами товару. За цією ознакою реклама поділяється на:

1. Звичайні рекламні об'яви, що мають сухий, інформативний, діловий характер і розповідають про атрибути товару взагалі та його деякі характеристики зокрема. Це дає іноді можливість приховати комерційні наміри та надати рекламі деякої офіційності та більшої переконливості.

2. Рекламу з використанням відгуків "знаменитостей", що ніби переносить імідж "знаменитості" на імідж фірми.

3. Рекламу, яка використовує свідчення пересічних споживачів на користь товару, що робить його привабливішим в очах таких самих пересічних громадян.

4. Рекламу, яка використовує оточення, що породжує мимовільну симпатію, наприклад дітей, рослини, тварин. Ця реклама належить до так званої емоційної реклами.

Стосовно носіїв рекламні звернення поділяються на:

-рекламні об'яви в газетах;

-рекламні оголошення на радіо;

-рекламні об'яви на телебаченні;

-рекламні проспекти;

-презентаційні книги;

-каталоги;

-бланки замовлень;

-купони для замовлень;

-рекламні листки;

-анкети;

-магнітофонні записи;

-відеозаписи тощо.

У цілому всю рекламу як таку поділяють на групи за такими ознаками:

• форма рекламного звернення (друкована, аудіо, видавнича, відер);

• територіальне охоплення (місцева, регіональна, державна, міждержавна);

• частота пред'явлення (щодоби, один раз на тиждень тощо);

• вплив (сильний, нормальний, слабкий);

• колір (кольорова, чорно-біла);

• макет (слоган, текст, слоган + текст, слоган + текст + ілюстрації, текст + ілюстрації, слоган + ілюстрації).[17]


1.3 Сутність рекламної ідеї та стратегії. Види стратегій і їх порівняльний аналіз

Для того щоб забезпечити ефективне досягнення цілей рекламної кампанії необхідно провести маркетингові дослідження в рекламі і розробити рекламну ідею. Кваліфіковано проведені такі дослідження дають можливість відповісти на наступні питання:

Що являє собою об'єкт реклами?

Кого варто піддати впливу реклами?

Де повинні поширюватися рекламні повідомлення?

Коли повинна здійснюватися реклама?

Відповіді на ці питання дозволяють прийняти рішення про те, як проводити рекламні заходи, подумати над змістом і формою вираження рекламного повідомлення, про його зовнішній вигляд, про засоби поширення рекламної інформації.[20] Робота над результатами досліджень знаходить свою конкретизацію в рекламних ідеї і стратегії. Рекламна ідея – вдягнені у визначену художню форму, аргументи і факти, що є основою рекламного повідомлення і базою формування переконання споживача про те, що саме даний товар здатний найбільшою мірою задовольнити його потреби. Ідея – це концепція характеру рекламного впливу, його змісту і спрямованості. Оформлення ідеї матеріалізується в розробці чи сценарію плану на основі якого створюється рекламне повідомлення (текст, фотографії, музичний супровід і т.д.) і формується програма рекламної кампанії. Ідея може втілюватися в літературній (текстової, вербальної) і художньої (образотворчої, візуальної) формах.

"Рекламна стратегія" і "рекламна ідея" – два близьких терміни. Розробка рекламної стратегії полягає в тому, щоб визначити, який утилітарний чи психологічно значимий зміст повинний додати даному товару реклама, щоб потенційний покупець віддав йому перевагу перед іншими конкуруючими марками на ринку. Рекламна ідея задає художній спосіб утілення стратегії; це може бути образ, який добре запам'ятовується і притягальний образ, персонаж, сюжетний хід, слоган, що допомагають більш ефектно представити споживачу інформацію, що була б визнана головною на етапі розробки рекламної стратегії. Іншими словами, рекламна стратегія задає інформаційну суть рекламного звертання, а рекламна ідея наділяє її в цікаву форму. Принципово важливо, щоб рекламна ідея була узгоджена з рекламною стратегією. Існує два основних типи рекламних стратегій. Вони розрізняються тим, на що спирається реклама: на реальні утилітарні властивості товару, чи на його психологічні значимі, часто уявлювані властивості. Перший тип одержав назву раціоналістичної реклами, другий тип емоційної чи проекційної реклами. Ці два типи стратегій звичайно використовують у якості основного різні канали повідомлення. У першому випадку домінує вербальна інформація (рекламний текст), у другому невербальна (рекламні образи, музика, загальне стильове рішення і т.д.). Це поділ, однак, умовно, тому що нерідко сильний емоційний ефект може створюватися за допомогою тексту, і навпаки, зображення може доносити гранично ясну фактичну інформацію. Два різних типи впливу: вплив на розум і вплив на емоційну сферу – насправді тісно взаємодіють один з одним. Так зустрічається і змішаний тип рекламування, що сполучає риси раціоналістичного й емоційного підходів. Раціоналістична стратегія найкраще підходить у тих випадках, коли товар по своїх фізичних властивостях виділяється з товарної категорії, і ці властивості становлять інтерес для споживачів.

Основна перевага раціоналістичної реклами перед проекційною полягає в тому, що вона щось повідомляє про властивості товару і тим самим розширює знання споживача про товар і формує в нього схильність до сприйняття рекламованих властивостей. Основний критерій для оцінки ефективності раціоналістичної реклами – запам’ятовуваність марки й основного рекламного твердження. Разом з тим раціоналістична реклама має ряд обмежень і недоліків. Нерідко використовувати цей тип рекламування виявляється недоцільно, наприклад через те, що перевага марок у цій товарній категорії має не стільки утилітарну, скільки погано усвідомлене емоційне мотивування. У подібних випадках краще використовувати проекційну стратегію. У художнім відношенні раціоналістична реклама звичайно менш виразна, чим проекційна, вона створює більш слабке емоційне тло. Гірше залучає до себе увагу, вона менш розважальна, швидше набридає, і люди не прагнуть повторно переглядати такої реклами. Проекційна реклама більше всього підходить для тих ситуацій, коли реальні розходження між конкуруючими марками не істотні не помітні споживачу, і в даній товарній категорії він здійснює свій вибір з опорою не стільки на реальні, скільки на уявлювані властивості товарів. Так часто буває при покупці визначеної марки сигарет, парфумів, пива й інших товарів. Вплив проекційної реклами може виявитися найбільш сильним також у тих випадках, коли споживач не виявляє свій власний інтерес до товару, рутина повсякденного життя не залишає часу ґрунтовно зважити доводи на користь вибору тієї чи іншої марки товару. Проекційна реклама створює психологічно відмінні риси товару і сприяє диференціації марок, особливо в тих випадках, коли реальні відмінності між ними слабко відчутні. Така реклама встановлює контакт зі споживачем на рівні підсвідомості, вона здатна сколихнути навіть глибоко сховані почуття.[22-23]

Реклама, яка використовує емоційні стратегії рекламування, оперує психологічно значимими символами, створює емоційну, естетичну цінність товару. Це настільки ж могутній засіб спонукання до покупки як практична вигода, що пропонує раціоналістична реклама. Щоб бути ефективною, проекційна реклама повинна подобатися потенційному покупцю, а створений образ повинний сприйматися покупцем як бажаний. Така реклама не переконує (як раціоналістична), а спокушає споживача. Однак створити ефективну проекційну рекламу часто виявляється складніше, ніж раціоналістичну: почуття і настрої людей хитливі, рекламістам важко довго зберегти лідерство в погоні за художніми образами, при частих повторах емоційний ефект проекційної реклами знижується. Як правило, проекційна реклама використовує художній образ, що залучає й утримує увагу людей (і в цьому її перевага перед раціоналістичною рекламою). Однак нерідкі випадки, коли у свідомості людей образи, що сподобалися їм, і сюжети залишилися поза всяким зв'язком з товаром. Тому при використанні проекційної стратегії рекламування дуже важливо створити бажаний образ і міцно зв'язати його з рекламованою маркою. Ця стратегія таїть у собі ще один недолік. Важко пророчити ефективність такої реклами, оскільки основний критерій оцінки тут дуже невизначений – сила художнього образа й емоційна залученість споживача. Якщо запам’ятовуваність реклами можна перевірити в серії досить простих експериментів, то емоційна залученість споживачів експериментальній перевірці піддається погано. З усього цього можна сказати: сила стратегій раціоналістичного типу – у їхній інформативності і міцному зв'язку реклами з товаром; основна задача рекламіста в даному випадку – знайти головну якість товару, що виділить його в товарній категорії і залучить до нього споживачів; основний критерій ефективності – запам’ятовуваність марки і головного твердження про товар.

Сила стратегій проекційного типу – у їхньому емоційному впливі на споживача; основна задача рекламіста – створити бажаний для споживача і міцно зв'язаний з товаром образ, основний критерій ефективності – емоційна залученість споживача. У кожнім типі рекламування прийнято виділяти кілька видів стратегій, що розрізняються в залежності від характеру основного твердження про товар. Стратегії раціоналістичного типу: родова стратегія, стратегія переваги, стратегія "унікальна торгова пропозиція", стратегія позиціонування (атака на лідера і пошук незайнятої позиції). Стратегії проекційного типу: типу імідж марки, резонанс, афективна стратегія. Щоб вибрати якусь зі стратегій потрібно чітко уявляти собі мету рекламної кампанії, а також провести необхідні маркетингові дослідження.[25]


2. Аналіз діяльності підприємства ДП "Харківський дослідний цементний завод"

2.1 Стисла характеристика підприємства ДП "ХДЦЗ"

рекламний стратегія ідея кошторис

ДП "ХДЦЗ" засновано в 1960 році в складі інституту "Южгіпроцемент", а в 1962 году вже був відданий в експлуатацію. Діяльність заводу здійснювалася відповідно до плану, затвердженого Главнііпроектом МПСМ СРСР.

Структурно завод складався з п'яти підрозділів :

- технологічного;

- механічного;

- енергетичного;

- автотранспортного;

- ділянки по обслуговуванню інституту "Южгіпроцемент".

За перші двадцять років роботи досвідченим заводом був проведень ряд важливих робіт з інтенсифікації виробничих процесів мокрого способу виробництва. Проведено випробування цементної сировини (у той час) родовищ, вивчені можливості розширення сировинних баз існуючих заводів, вивчені можливості застосування різних добавок при виробництві спеціальних цементів. Досліджувалися можливості транспортування шламів сировини різних заводів.

На досвідченому заводі виготовлялися ефективні газові пальники для обертових печей Білгородського, Коркінського й Нижньо-Тагільського цементних заводів.

Ряд робіт, проведених на заводі, були спрямовані на інтенсифікацію процесів випалу й охолодження клінкера.

Значне місце в роботах, проведених на заводі, займали дослідження з комплексного використання відходів інших галузей промисловості.

В 1981 році на заводі була випущена експериментальна партія спеціальної добавки "Крент", що була використана на Амвросієвському цементному комбінаті для випуску дефіцитного портландцементу марки "600".

По розробці інституту завод освоїв випуск спеціального швидкосхоплюючогося цементу, що розширюється, "ГИР-1", що знайшов широке застосування при будівництві Харківського метрополітену.

З 1993 році завод є самостійним підприємством, що входить до складу Українського концерну "Укрцемент".[34]

Продовжуючи розвиватися в напрямку випуску спеціальних в'язких, високоміцних цементів зі спеціальними властивостями, ДП "ХДЦЗ" у цей час є одним із провідних виробників глиноземистого й високо глиноземистого цементів в Україні. Завойовуючи ринок стабільною якістю, збільшує обсяг випуску спеціальних цементів рік у рік на 30-50 %.

ДП "ХДЦЗ" здійснює впровадження науково-дослідних розробок за технологією цементу й виконує фізико-механічні випробування цементів, клінкерів, які випускає завод, а також проводить хімічні аналізи сировини, добавок, напівфабрикатів з метою визначення їхньої якості.

Чисельність працюючих у середньому становить 70 чоловік, з них інженерно-технічний персонал 23 чол. Та робітників 47 чоловік, у тому числі апарату - 11 чол..

Підприємство працює стабільно середня заробітна плата за 8 місяців 2008 долі становить - 1930 гр., заборгованості по заробітній платі й до бюджету не має. Дані наведені у таблиці 2.1

Таблиця 2.1 - Данні про заробітну плату за останні роки

2005 рік 2006 рік 2007 рік 2008 рік
Середня заробітна платня 660 грн. 796,1 грн 1163,1 грн 1930 грн

Підприємство займається виробництвом стандартного піску для випробування цементу, а також надає послуги по проведенню випалювань сировинних сумішей різного складу, готування добавок для будівельних розчинів і бетону, проведення дослідницьких робіт, випуск дослідницьких партій спеціальних цементів.

Юридична адреса: м. Харків, вул. Плиткова, 1, 61047
Телефон керівника: (0572) 991097
Факс: (0572) 998697
Керівник: Щебликін Сергій Вікторович - Директор
Бухгалтер: Чайка Ганна Миколаївна

Розрахунковий рахунок № 26007301731010 в Орджоникидзевском відділенні АК ПИБ м.Харкова, МФО 351351, код ОКПО 00282240, індивідуальний податковий номер 002822420368, Св. № 29582258. Організаційна структура підприємства представлена у додатку А.

Номенклатура виробів:

Заводом розроблені й впроваджені у виробництво наступні види спеціальних цементів:

1. Цементи глиноземисті високоглиноземисті.

В залежності від області застосування, а також змісту оксиду алюмінію (А12 0з) виготовляє продукцію, що, ділиться на глиноземисті (ГЦ-40) і високоглиноземисті (ВГЦ) цементи. При виробництві цементів використовують:

-високоглиноземисті клінкер ТУ В 322-7-00190503-107-97;

-шлаки доменний гранульований за ДСТУ 3476-74.

Глиноземистий цемент ГЦ - 40 є продуктом спільного млива високоглиноземистого клінкера відповідного хімічного складу й доменного гранульованих шлаків при співвідношенні зазначених компонентів у шихті як 60:40 відповідно.

Високоглиноземистий цемент є продуктом млива високоглиноземистого клінкера, отриманого шляхом спікання сировинної суміші заданого хімічного складу, що складається з глиноземистого й карбонатного компонентів.

По міцності при стискуванні у віці 7 діб цементи підрозділяються на марки :

ГЦ-40 - не менше 40 Мпа;

ВГЦ - не менше 50 Мпа.

Допускається використання в цементах наступних добавок (в % від маси цементу): пластифіцируючих й що інтенсифікують мливо цементу - не більше 2 % від маси глиноземистих цементів і не більше 0,3 % для високоглиноземистих цементів.

Упакування цементів виробляється у відповідності з ДЕРЖСТАНДАРТ 22237-85 і технічних умов у п’ятислойні паперові мішки, які відповідають ДЕРЖСТАНДАРТ 2226-85. Мішки масою 50 кг +/- 1 кг.

Методи контролю:

Хімічний склад цементів визначають за ДСТ 5382-91 або ДЕРЖСТАНДАРТ 9552-76. Фізико-механічні випробування цементів роблять відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 310.1-310.3-76, 310.4-81 з наступними доповненнями :

- при виготовленні зразків із цементів ГЦ-40 і ВГЦ для випробувань на міцність В/Ц підбирають таким чином, щоб розплив стандартного конуса був 105-110 мм;

- марочна міцність визначається через 7 діб;

- вогнетривкість високоглиноземистих цементів визначається за ДСТ 4069. Пірометричні конуси, необхідні для проведення випробувань, виготовляють із цементного тесту нормальної густоти. Тісто ручним ущільненням набивають у розбірні металеві конусоподібні форми й зберігають їх у камері повітряно-вологого зберігання протягом 24 часів при температурі 20 +/- 2 °С й відносній вологості не менш 90 %. Після цього конуси звільняють від форм і проводять їхнє випробування.

Застосування:

Цементи глиноземисті (марок ГЦ-50 і ГЦ-40) і високо глиноземисті (марки М-500) призначені для виготовлення швидкотвердіючих будівельних і жаростійких розчинів і бетонів до 1600 °С.[34]

2. Гідроізоляційні швидкосхоплювальні що розширюються цементи

ГИР-1 - цементи, година схоплювання яких залежить від кількості обпеченої алунітової породи, кальцинованої соди, а рання міцність при стиску визначається через 3 години.

ГИР-1 Мр.Червоний - цементи, година схоплювання яких залежить від кількості комплексної добавки : обоженной алунітовой породи й клінкерного мінералу СзА, а рання міцність при стиску визначається, починаючи з 1 години.

ГИР-1 Мр.Ак - цементи, година схоплювання яких залежить від кількості комплексної добавки ; активізатора й клінкерного мінералу СзА, а рання міцність при стиску визначається, починаючи з 1 години, 3 годин, 1 доби.

Залежно від складу й області застосування цементи діляться на види :

·ГИР-1 - гідроізоляційний цемент, застосування якого рекомендований при температурі навколишнього середовища не нижче +5 °С ;

·ГИР- 1 Мр - гідроізоляційний цемент, застосування якого рекомендований як при температурах +5 °С, так і при температурах до - 5 °С Гранична міцність на стиск цементу ГИР-1 у віці : 3 години - не менш 2,5 Мпа; 1 доба - не менш 25 Мпа.

Лінійне розширення через одні діб повинне бути не менш 0,05 і не більше 0,5 %.

Початок схоплювання цементу ГИР-1 повинне наступати не пізніше 5 хвилин, а кінець - не пізніше 15 хвилин від початку утворення. Для збільшення рядок схоплювання дозволяється при мливі цементу вводити пластифікатор типу ПФС, "Рексол", "Дофен", ССБ й інші добавки. Тонина млива (залишок на ситі № 008) для цементу ГИР-1 становить 2 %. Водонепроникність через одні діб після заутвору становить 5 атм.

Методи контролю.

Визначення межі міцності цементу проводять за ДСТ 310.4-81 з наступними змінами:

·готування зразків 40x40x160 мм роблять із тесту при В/Ц = 0,28 - 0,3 . Для цього відважують 1500 +/- 5 м цементу, висипають його в чашу мішалки й додають воду. Готове тісто укладають у форми на віброділянці протягом 1 хвилини, а потім вібрують ще протягом 1 хвилини;

·у випадку коротких строків схоплювання (до 2-х хвилин і коротше) дозволяється готування зразків проводити при В/Ц = 0,35 - 0,4 ;

·година укладання цементного тесту у форми не повинне перевищувати 4-х хвилин з моменту заутвору;

·через один час повітряного твердіння зразки разпалубливають і зберігають на повітрі до випробувань : через 3 години й одні доба. Визначення лінійного розширення: готовлять цементне тісто;

·у торцеві частини кожної форми для готування зразків закладають пластинки;

·виготовляють зразки.

Для контролю показань приладів використають еталон, виготовлений з металу з малим ТКЛР (довжина еталона 160+/-0,5 мм).

Форми розкривають через 5 хвилин після кінця схоплювання й роблять перший вимір, після чого зразки переносять у воду для подальшого твердіння. Наступні виміри роблю й через 1; 3 години й одні доба.

Визначення строків схоплювання цементного тесту за ДСТ 310.3-76 з наступними змінами :

· перемішування цементу з водою не більше 1 хвилини з моменту заутвору.

Визначення водонепроникності цементу. Зразок витримує 6 часів у повітряно-вологих умовах і ставлять по тиск 1 атм. на одні діб. Через одні діб підвищують тиск до 5 атм. і витримують 6 часів. Хімічний аналіз цементів роблять у відповідність із ДЕРЖСТАНДАРТ 5382-91.

Застосування.

Гідроізоляційні швидкосхоплювальні що розширюються цементи використають для ремонту водонепроникних бетонних поверхонь, екстреної ліквідації свищів, для гідроізоляції стиків бетонних і залізобетонних конструкцій, при будівництві метрополітену. Цементи також застосовують для швидкої ліквідації поглинання промивної рідини методом сухого тампонування при буравленні шпар у середніх зонах і зонах вічної мерзлоти.

3. Цементи гідроізоляційні швидкотвердіючі високоміцні (ГИР-2)

На Харківському досвідченому цементному заводі у відповідності з вимогами технічних умов і повністю з сировинних матеріалів України освоєний випуск гідроізоляційних швидкотвердіючих високоміцних цементів під умовною назвою ГИР-2. Цементи випускають чотирьох типів : ГИР-2 (700) і ГИР-2 (І), ГИР-2 (ІЇ), ГИР-2 (III), які відповідають маркам 600, 550, 500.

Цементи ГИР-2 є екологічно чистим продуктом спільне мливо портландцементного клінкера ненормованого складу, гіпсового каменю й добавок, які прискорюють твердіння цементу й надають йому спеціальні властивості. Вимоги до сировини й матеріалів:

·портландцементний клінкер по ТУУ В Б.2.7.00030937-12;

· шлаки доменний й електротермофосфорний гранульовані для виробництва цементів за ДСТ 3476;

· активізатор гранульований для цементної промисловості за ТУ В 6-14005076-036;

· пластифікатор для бетонів "Рексол" по ТУУУВ.2.7.19266746-001;

· пришвидшувач-пластифікатор СП-7М по ТУУ В 26.5.30751392-001;

· камінь і щебені гіпсові й гіпсоангідритові для виробництва в'язких матеріалів ДСТУ Б В.2.7.-107.


Склад цементів наведено у таблиці 2.2

Найменування сировинних матеріалів ГИР-2 М-550 ГИР-2 М-600 ГИР-2 М-700
Клинкер портландцементний «Балцем», % 75 94 98
Гіпсовий камінь, % 2 2 3-5
Активізатор твердіння, % 3 4 -
Шлак доменний гранульований, % до 15 - -
Алюминатний пил, % 5 - -
Супер-Рексол, % - - 1,3-1,5

Цементні зразки протягом 28 діб повинні показувати зміни лінійних розмірів у межах 0,05-0,1 %.

Початок схоплювання для всіх типів цементів ГИР-2 повинен наступати не раніше 30 хв., а кінець - не пізніше 8 годин від початку затвердіння.

Тонкість млива цементу повинна бути такою, щоб при просіванні через сито № 008 за ДСТ 6613 залишок для всіх видів цементу становив 1-2 % від маси проби, що просівається.

Цементи повинні показувати рівномірність зміни обсягу при випробуванні зразків кип'ятінням у воді.

Цементи не повинні мати ознак помилкового схоплювання.

Водонепроникність через 2 доби після заутвору зразків для всіх типів цементу повинна бути не менш 0,5 МПа.

Вогнетривкість цементів зі спецдобавками повинна бути 1200-1400 °С і визначається за ДСТ 4069.

Застосування.

Цементи призначені для спеціальних робіт, таких як спорудження водонепроникних дорожніх й аеродромних покриттів, морських причалів або інших споруджень, які мають контакт із морською водою постійного або змінного рівня. Цементи призначені також для готування високоякісних бетонів, як спеціального, так і загальнобудівельного призначення.

Цементи придатні також для виготовлення жароміцних бетонів і розчинів, фундаментів доменних печей, стінок регенераторів, кесонів і т.д., які перебувають при постійному або змінному нагріванні від 500 до 1200 °С.

Цементи добре зарекомендували собе в різних галузях народного господарства, як при проведенні спеціальних, так і загальнобудівельних робіт.

4. Шлакопортландцементи, що розширюються (РШПЦ)

При виробництві цементів використовують :

·портландцементний клінкер ТУ В 21-13-2-88;

·доменні гранульовані шлаки ДЕРЖСТАНДАРТ 3476-74;

·клінкер і цемент алюмокальциевый вогнетривкий высокоглиноземистый ТУ В 322-7-00190503-107-97 або комплексна добавка, що містить СаОсв > 80 % (НРБ);

·камінь гіпсовий ДЕРЖСТАНДАРТ 4013-82.

Початок схоплювання цементу нормальної густоти цементного тесту повинен наступати не раніше 45 хвилин, а кінець - не пізніше 4 годин від початку заутвору.

Цемент при випробуванні зразків кип'ятінням у воді повинний показувати рівномірність зміни обсягу.

Лінійне розширення зразків розміром 40x40x160 мм, виготовлених із цементного тіста нормальної густоти, при твердінні в повітряно-вологих умовах повинне бути не менш 1,5 % і не більше 4 %, а також повинне стабілізуватися не пізніше 72 часів.

Тонина млива цементу, що розширюється, повинна бути такою, щоб при просіванні цементу через сито № 008 проходило не менш 95 % від маси цементу.Шлакопортландцемент, що розширюється, використається для проведення робіт, пов'язаних з ущільненням отворів і проламів у бетонних масивах, для ущільнення проходів кабелю в металевих трубах через стіни й перекриття приміщень у негерметичній частині реакторних відділень АЕС, а також для омонолітнення великопанельних будинків шляхом герметизації стиків панелей зовнішніх стін. Технологічна схема виробництва портландцементу приведена на рисунку 2.1


Рисунок 2.1 – Технологічна схема виробництва портландцементу

Технологічний процес виробництва цементів

Технологічний процес виробництва спеціальних видів цементу на ДП "ХДЦЗ" можна розділити на дві групи технологічних операцій. У першу групу входять : надходження сировини, його здрібнювання й готування сировинної суміші, випал шихти з одержанням напівфабрикату - цементного клінкера; у другові - сушіння добавок і розмел клінкера з гіпсом і добавками.

До заводу підходить залізнична вітка, по якій надходять сировинні матеріали. Залізнична лінія заходить в закритий сировинний склад, у якому грейферним мостовим краном розвантажують піввагон по відсіках.

Портландцементний клінкер грейфером завантажують у бункери перед цементними млинами, дроблять на шоковій дробарці до фракції 10-15 мм і стрічковим живильником подають у млин. Туди ж надходити дроблень гіпс і спецдомішки. Цементний млин розміром 0 1x7 м або 0 1,4x5,6 м має кульове й цильпебсне завантаження по камерах, підібране в асортименті й по вазі.

Готовий цемент із млина надходить по елеватору в бункер готової продукції. Під кожним бункером установлена затарочна машина, що впаковує цемент у п'ятьох-, шестислойні паперові мішки вагою по 50 +\- 1 кг кожний.

Для проведення науково-дослідної роботи з питання вивчення можливостей застосування сировинних матеріалів різних родовищ для виробництва цементу на заводському експериментальному устаткуванні можна приготувати шлам у бовтанці; якщо вивчаються м'які карбонатні породи, домолоти в сировинному млині до Rоо8 = 8-10 %, перекачати шламнасосом у басейн, де відкоригувати до потрібного хімічного складу й при постійному перемішуванні повітрям по трубопроводу за допомогою насоса безпосередньо через поплавковий шлампитатель подається на обертову піч розміром 0 1,27х 16 м і продуктивністю 200 кг у час. Обпалений у печі клінкер прохолоджується в трубному холодильнику й по стрічковому транспортері надходити у відсік сировинного складу на магазинирування.

Обертова піч працює під природною тягою, на газоподібному паливі, що надходить в піч під тиском до 0,5 атм. за допомогою газового пальника інжекційного типу. Пульт керування піччю перебуває на голівці печі біля гарячого кінця. На печі можна контролювати температуру в чотирьох крапках: зона випалу, карбонізації, що відходять газів, хімічних реакцій, т.е безпосередньо зону утворення клінкерних мінералів. Швидкість обертання печі також регулюється, що дозволяє змінювати час знаходження матеріалу в печі. Змінюючи кількість газу, можна піднімати й знижувати температуру в печі. У такий спосіб за допомогою контрольно-вимірювальної апаратури є можливість одержати високоякісний клінкер.

Якщо необхідно провести дослідження сировини твердої (вапняк, мармур і т.д.), то сировинна суміш готується по сухому способу на млині періодичної дії, продуктивність якої 100-150 кг у час; коректується до заданого хімічного складу, гранулюється на грануляторі в гранули розміром 5-7 мм й обпікається в лабораторній обертовій печі розміром 0 0,55x7 м і продуктивністю 7-10 кг у час. Далі отриманий клінкер розмелюють із добавками в стокилограмовому лабораторному млину до потрібної тоніни й аналізується у фізико-механічній й аналітичній лабораторіях.

Лабораторна обертова піч також постачена контрольно-вимірювальними приладами керування, що зосереджена на голівці печі за пультом керування. Машиніст обертової печі веде процес випалу, керуючись показаннями приладів.

Для випуску спеціальних видів цементу завод одержує клінкер певного хімічного складу з українських цементних заводів.

Контроль якості .

На заводі існує триступінчастий контроль якості:

· вхідний контроль вступник сировини;

· поточний контроль напівфабрикатів і випуску спеціальних цементів власного виробництва;

·контроль готової продукції.

Для виробництва цементу й іншої продукції завод одержує наступну сировину:

·клінкер товарний портландцементний активністю 400-450 кгс/дів2 з українських заводів;

·шлаки доменний гранульований із Запорізького металургійного комбінату; гіпсовий камінь із Артемівського родовища Донецької області;

· технічний глинозем фірми "Весту" м. Запоріжжя;

· Каракубский вапняк, Комсомольське рудоуправління, Донецька область;

· активізатор твердіння, Сумський хімпромкомбінат;

· пісок Гусаровський, Гусаровський ГОК.

Сировина, яка надходить обов'язково контролюється лабораторією, тому що від її якості залежить хід технологічного процесу виробництва й, отже, якість виготовляємої продукції.

Клінкер контролюють по наступних параметрах:

· визначають вологість, ваги літра;

· роблять дроблення (-10 мм) і відбирають пробу на хімічний аналіз вагою 0,5 кг, що дроблять до -2 мм на щековій дробарці й відбирають пробу вагою 10 м, що розтирають до повного проходження через сито № 008;

·визначають СаОсв ;

·розмелюють клінкер на активність до Наді6-8 %. Склад: 95 % - клінкер, 5 % - гіпсовий камінь.

Інші сировинні матеріали контролюються фізико-механічними випробуваннями. Для контролю шлаків доменного гранульованого необхідно:

· визначити вологість;

· підготувати на хімічний аналіз висушену пробу до \В=0;

· визначити ваги літра;

· підготувати шлаки на активність по галузевий методик. Гіпсовий камінь:

· визначення гранскладу на ситі 50 мм, 5 мм й -5 мм;

·підготувати на хімічний аналіз також, як і клінкер, але пробу не сушити;

·визначити SOз у гіпсі.

Пісок Гусарівський:

· визначення вологості;

· визначення глинистих і глинистих включень;

· визначення гран складу на ситі № 05, № 09 сухого піску;

· підготувати пробу на хімічний аналіз.

Технічний глинозем:

· визначення вологості;

· визначення залишку на ситі № 008;

· підготовка проби на хімічний аналіз.

Каракубський вапняк:

· дроблення;

· визначення вологості;

· підготовка проби на хімічний аналіз.

Всі цементи й в'язкі матеріали, що випускають заводом, по марках і видам закінчуються партією, створеної з годинних проб у середню об'єднану, у якій після закриття необхідно визначати всі ті параметри, що й при потоковому контролі, записати їх на середній пробі, дату початку й закінчення партії, підготувати на хімічний аналіз і направити на випробування у фізико-механічну й аналітичну лабораторії.[34]

Один з головних напрямків розвитку сучасного бетону являється розробка й застосування конструкцій з нових видів матеріалів з поліпшеними експлуатаційними й технологічними якостями, що забезпечують надійність і високу якість, а також зменшення їхнього обсягу й ваги, зниження вартості, трудових витрат і питомих капіталовкладень. Рішенню цих питань сприяє застосування швидкотвердіючих високоміцних цементів марок: 550, 600, 700, які успішно випускаються нашим підприємством.

Державне підприємство "Харківський дослідний цементний завод", у цей час, є одним з ведучих виробників глиноземистого й високоглиноземистого цементів в Україні.

Бетони, отримані на основі високоміцних цементів, мають більш інтенсивне зростанням міцності в ранньому віці, є швидкотвердіючими. Крім того, високоміцні бетони в порівнянні зі звичайними мають більше високу міцність у початковий період твердіння, що дозволяє значно скоротити час термообробки або зовсім відмовитися від неї. У тому й іншому випадках забезпечується значний економічний ефект, відсутні втрати міцності бетону, неминучі при пропарюванні; забезпечуються умови для подальшого росту міцності бетону й не відбувається втрат від попереднього натягу арматур.

Високоміцні бетони відрізняються високою щільністю й, отже, є більше довговічними й стійкими до агресивних й атмосферних впливів, що збільшує термін служби конструкцій з таких бетонів і дозволяє застосовувати їх у більше тяжких умовах експлуатації.

Підприємство на базі товарного портландцементного клінкера активністю 40-45 Мпа підвищує його активність на 10-15 Мпа, за допомогою введення добавок при мливі, при цьому поліпшується помол матеріалу, знижуються енерговитрати, підвищується продуктивність цементних млинів, а з введенням добавки супер - релаксол фірми ТОВ "Будіндустрія" ЛТД, випускає швидкотвердіючий високоміцний портландцемент марки 700.

Продукція ГП "Харківський дослідний цементний завод" упевнено проникає в усі сфери господарської й промислової діяльності України й країн СНД

Технологічний процес виробництва спеціальних видів цементу на ДП "ХДЦЗ" можна розділити на дві групи технологічних операцій. У першу групу входять: надходження сировини, його здрібнювання й готування сировинної суміші, випал шихти з одержанням напівфабрикату - цементного клінкера; у другові - сушіння добавок і розмел клінкера з гіпсом і добавками.

До заводу підходить залізнична вітка, по якій надходять сировинні матеріали. Залізнична лінія заходити в закритий сировинний склад, у якому грейферним мостовим краном розвантажують піввагон по відсіках.

Портландцементний клінкер грейфером завантажують у бункери перед цементними млинами, дроблять на щековій дробарці до фракції 10-15 мм і стрічковим живильником подають у млин. Туди ж надходити дроблень гіпс і спецдобавки. Цементний млин розміром діаметра 1x7 м або 1,4x5,6 м має кульове й цильпебсне завантаження по камерах, підібране в асортименті й по вазі.

Готовий цемент із млина надходити по елеваторів у бункер готової продукції. Під кожним бункером установлена затарочна машина, що впаковує цемент у п'яти-шестислойні паперові мішки вагою по 50+/- 1 кг кожний.

Для проведення науково-дослідної роботи з питання вивчення можливостей застосування сировинних матеріалів різних родовищ для виробництва цементу на заводському експериментальному встаткуванні можна приготувати шлам у бовтанці; якщо вивчаються м'які карбонатні породи, домолоти в сировинному млині до Коо8= 8-10%, перекачати шлам насосом у басейн, де відкоригувати до потрібного хімічного складу й при постійному перемішуванні повітрям по трубопроводу за допомогою насоса безпосередньо через поплавковий шлам живильник подається на обертову піч розміром діаметра 1,27x16 м і продуктивністю 200 кг у час. Обпалений у печі клінкер прохолоджується в трубному холодильнику й по стрічковому транспортері надходити у відсік сировинного складу для усереднення.

Обертова піч працює під природною тягою, на газоподібному паливі, що надходити в піч під тиском до 0,5 атм. за допомогою газового пальника інжекційного типу. Пульт керування піччю перебуває на голівці печі в гарячого кінця. На печі можна контролювати температуру в чотирьох крапках: зона випалу, карбонізації, що відходять газів, хімічних реакцій, тобто безпосередньо зону утворення клінкерних мінералів. Швидкість обертання печі також регулюється, що дозволяє змінювати година знаходження матеріалу в печі. У такий спосіб за допомогою контрольно-вимірювальної апаратури є можливість одержати високоякісний клінкер.

Якщо необхідно провести дослідження сировини твердого (вапняк, мармур і т.д.), те сировинна суміш готується по сухому способі на млині періодичної дії, продуктивність якої 100-150 кг у час; коректується до заданого хімічного складу, гранулюється в гранули розміром 5-7 мм й обпікається в лабораторній обертовій печі розміром діаметра 0,55 х 7 м й продуктивністю 7-10 кг у час. Далі отриманий клінкер розмелюють із добавками в стокилограмовому лабораторному млину до потрібної фракції й аналізується у фізико-механічній й аналітичній лабораторіях.[34]

Лабораторна обертова піч також постачена контрольно-вимірювальними апаратами керування, що зосереджена на голівці печі за пультом керування. Машиніст обертової печі веде процес випалу, керуючись показаннями приладів.

Для випуску спеціальних видів цементу завод одержує клінкер певного хімічного складу з українських цементних заводів.

Основні види діяльності:

- випуск досвідчених партій спеціальних цементів;

- виготовлення спеціальних добавок;

- виготовлення по заявкам замовника добавок заданого складу;

- проведення дослідницьких робіт;

- проведення лабораторних випалів;

- виготовлення піску стандартного для випробування цементів.

Випускає такі види цементу

Цементи жароміцні

Цементи глиноземисті (марок Гц-50, Гц-40) і високоглиноземисті (марки м-500) призначені для виготовлення швидкотвердіючих будівельних і жаростійких розчинів і бетонів до 1600 °С.

Цемент швидкотвердіючий

Гідроізоляційний цемент, який швидко схоплюється, що розширюється (ГИР-1 МР) призначений для екстреної ліквідації теч (свищів), гідроізоляції стиків бетонних і залізобетонних конструкцій, тампонування при буравленні шпар у середніх зонах і зонах вічної мерзлоти.[34]

Цементи для басейнів

Швидкотвердіючий, водонепроникний, високоміцний портландцемент із підвищеної сульфатостійкістю водонепроникністю марок: М-700, 600, 550 призначений для спеціальних робіт при виготовленні гідроізоляції бетонних і залізобетонних конструкцій високих марок, дорожніх й аеродромних покриттів, жаростійких бетонів під фундаменти доменних печей.

Цемент, що ущільнює конструкції

Шлакопортландцемент, що розширюється (РШПЦ) призначений для робіт, пов'язаних з ущільненням отворів, проламів у бетонних масивах, установки анкерних болтів, омонолітнення великопанельних будинків шляхом герметизації стиків панелей зовнішніх стін.

Цемент для кислотного середовища

Цемент кислототривкий кварцовий застосовується для готування кислототривких бетонів, виробів і конструкцій з них.

Матеріал для руйнування

Невибуховий руйнуючий матеріал (НРВ-80) призначений для безвибухового руйнування тендітних гірських порід, бетону, залізобетону, цегельної кладки від -5°С до +35°С.

Прискорювач твердіння бетону

Універсальна комплексна добавка - прискорювач твердіння цементів і бетонів (УКД-1) на ранній стадії - до 3-х доби, як загальнобудівельного призначення, так і спеціальних розчинів для заповнення каналів переднапружених конструкцій й ін'єкції в затюбінговий простір при будівництві метрополітену й міських колекторів.

Пісок для випробувань

Пісок стандартний для випробування цементу з нормованим зерновим і хімічним складом.[34]

Вартість усіх цементів, що виробляються на підприємстві наведено у прас-аркуші в таблиці 2.3

Таблиця 2.3 - Прайс-Аркуш на 01.08.2007

Найменування Ціна,включаючи ПДВ, грн 1 тн
Высокоглиноземистый цемент (ВГЦГМ-500) 5978,00
Глиноземистий цемент (ГЦ-40) М-400 3658,00
Глиноземист-Цемент (ГЦ-50) М-500 ' 3982,00
Гідроізоляційний цемент (ГИР-1) 2464,00
Високоміцний, сульфатостойкий, водонепроникний цемент (ГИР-2) М-550 1566,00
Високоміцний, сульфатостойкий, водонепроникний цемент (ГИР-2) М-600 2200,00
Високоміцний, сульфатостойкий, водонепроникний цемент (ГИР-2) М-700 2320,00
Розширювальний шлакопортландцемент (РШПЦ) 2386,00
Пісок стандартний для випробування цементу 4240,00
Добавка для бетону 3596,00

Для збільшення обсягів продажів "ХДЦЗ" уживає наступні дії.

Рекламна діяльність - рекламного відділу немає, однак у даній області підприємство веде досить активну діяльність, розміщає інформацію про свою продукцію в рекламно-інформаційних довідниках Харкова й України в цілому, також реклама в прайс додатках " бізнесу-комплекту". Так саме "ХДЦЗ" постійно бере участь у виставках у місті Харкові. Так наприклад підприємство є постійним учасником виставки "Будматеріали" традиційно, що проходять у Палаці спорту (м. Маршала Жукова.) Також підприємство розміщає свою рекламу на Харківських телеканалах, таких як АТВК (бігучий рядок), 7-й канал (рекламно-інформаційна програма "Пріор").При покупки великої партії цементу "ХДЦЗ" надає знижки, що є стандартним ходом по залученню клієнтів. Однією з умов поставки є 100% передоплата.

Політика ціноутворення.

Підприємство не просто призначає ту або іншу ціну. Воно створює цілу систему ціноутворення, що охоплює різні товари й вироби в рамках товарних асортиментів і враховуючого розходження у витратах по організації збуту в різних географічних регіонах, розходження в рівнях попиту, розподіл покупок за годиною та інші фактори. Крім того, підприємство діє в умовах постійно мінливого конкурентного оточення й іноді саме виступає ініціатором зміни цін. Політика ціноутворення спрямована на зниження собівартості продукції.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Розглянемо докладніше фінансовий стан підприємства. Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

Поряд з якісною ознакою "стійкий фінансовий стан" та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обґрунтовану кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства. В Україні розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, що затверджена наказом Агентства з питань запобігання фінансового стану. Весь подальший аналіз фінансового стану буде базуватися саме на рекомендаціях даної Методики. У таблиці 2.4 наведено основні показники, які характеризують майновий стан підприємства.[30]

Таблиця 2.4 - Основні показники діяльності підприємства

Назва показника Факт 2007 ріку тис/грн Факт 2008 ріку тис/грн Плановий 2009 рік тис/грн
Дохід від реалізації продукції 5518,0 6079,4 6457,0
Собівартість реалізованої продукції 4675,0 5035,3 5675,0
Адміністративні витрати 5418,0 5973,4 6152,0
Валовий прибуток (збиток) 825,0 909,3 115,7
Чистий прибуток 100,0 115,0 121,0
Залишок нерозподіленого прибутку минулих періоді 145,0 57,9 85,9
Сплата поточних податків та обов'язкових платежів до бюджету 585,0 607,5 725,4
податкової заборгованості
Внески до державних цільових фондів 550,0 558,0 595,4
Витрати на оплату праці 1470,0 1560,6 1690,0
Відрахування на соціальні заходи 550,0 578,5 595,5
Амортизація 130,0 120,6 120,0
Витрати на сировину і матеріали 2230,0 2660,0 2700,0
Інші операційні витрати 98,0 190,4 150,0
Капітальні інвестиції 30,0 40,0 45,0
Капітальний ремонт 30,0 30,0 35,0
Витрати на збут, рекламу 62,0 55,3 80,5
Об’єм реалізованої продукції 5000,0 5700,0 6500,0
Середня заробітна плата 1163,0 1550,1 1970
Середня чисельність працюючих 71 70 -

Майже всі економічні показники підприємства у 2008 році зросли порівняно з 2007 роком. Це свідчить про стабільну ситуацію на підприємстві, яка з кожним роком покращується.

Основні показники діяльності підприємства у коефіцієнтах наведені у таблиці 2.5

Таблиця 2.5 - Показники діяльності підприємства в коефіцієнтах

Нормативне значення Факт минулого року Σ на 01.01.07-01.04.07 Факт минулого рокуΣ на 01.01.08-01.04.08
Рентабельність продажу (чистий прибуток/чистий дохід), % 0 0,01 0,4
Коефіцієнт загальної ліквідності (оборотні активи/поточні зобов'язання), % 1 5,65 6,62
Коефіцієнт структури капіталу (цільове фінансування+дострокові забов'язання/власний капітал) - 0,22 0,28
Фінансова стійкість (I та II розділи пасивів Ф №1*100/валюту балансу) - 180,11 176,79
Коефіцієнт незалежності (автономіі) (I розділ пасивів Ф №1*100/валюту балансу) 0,5, або 50% 177,56 171,11
Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів (II та III пасивів 0,3-0,5 0,05 0,03
Ф №1*1/розділ пасивів Ф № 1)

Зробимо аналіз показників діяльності підприємства:

-рентабельність – це коефіцієнт ефективності діяльності підприємства;

-коефіцієнт загальної ліквідації – це можливість підприємства реалізувати свої оборотні активи для погашення короткострокової заборгованості;

-фінансова стійкість – це конкурентоспроможність підприємства;

-коефіцієнт автономії, свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства і зниження фінансових ризиків майбутньому;

-коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів – свідчить про те, що на підприємстві велика кількість позикових коштів, по нашому підприємству цей показник має тенденцію до зниження.[13]

Дані про обсяг виробництва представлені в таблиці 2.6

Таблиця 2.6 - Обсяг виробництва продукції ДП "ХДЦЗ"

Види діяльності Питома вага в загальному обсязі реалізації (у %)
за 2008 рік за 2007 рік
Виробництво цементу 52,02 53,83
Виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей 27,02 30,17

Розглянемо детальніше середовище, в якому діє аналізоване підприємство. Середовище будь-якої організації прийнято розглядати, як складову з трьох сфер: загальної (чи макрооточення), робочої (чи безпосереднього оточення) і внутрішнє середовище . Макрооточення створює загальні умови існування організації в зовнішнім середовищі. У цій частині аналізу розглядаються політико-правові, техніко-економічні, соціокультурні, екологічні і подібні фактори. Вивчення робочого середовища припускає аналіз тих складових зовнішнього оточення, з якими організація знаходиться в безпосередній взаємодії, це: покупці, постачальники, конкуренти, кредитори, акціонери. Аналіз внутрішнього середовища спрямований на визначення потенціалу організації і, як правило, проводиться по наступним основних напрямках: маркетинг, виробництво, НІОКР, фінанси, персонал, структура управління.

Існує кілька методів оцінки умов діяльності підприємства. Одними з найбільш розповсюджених і визнаних методів є Свот-аналіз (від SWOT - по початкових буквах англійських слів: сила (strength ), слабість (weakness ), можливості (opportunіtіes ), погрози (threats )), і Степ-аналізи (від STEP - по початкових буквах англійських слів: соціальні (socіal ), технічні (technіcal ), економічні (economіc ), політичні (polіtіcal ) фактори). Розглянемо методику проведення аналізу зовнішнього середовища на основі Свот-аналізу, як більш відомого.

Свот-аналіз, як інструмент оцінки середовища функціонування підприємства, складається з двох частин. Його перша частина спрямована на вивчення зовнішніх можливостей (позитивні моменти) і погроз (негативні моменти), що можуть виникнути для підприємства в сьогоденні і майбутньому. Тут виявляються стратегічні альтернативи. Друга частина пов'язана з дослідженням сильних і слабких сторін підприємства. Тут оцінюється потенціал підприємства. Іншими словами, Свот-аналіз дозволяє провести комплексне вивчення зовнішнього і внутрішнього стану господарюючого суб'єкта. Складемо матрицю СВОТ - аналізу для ДП "ХДЦЗ" (див. табл. 2.7).[31-33]

Таблиця 2.7 - СВОТ - аналіз ДП "ХДЦЗ"

Сильні сторони Слабкі сторони
Наявність кваліфікованого персоналу, що має досвід роботи в даній області Наявність старого, зношеного устаткування на підприємстві
Накопичений багаторічний досвід роботи на ринку будівельних матеріалів Можливі неузгодженість по термінах при одночасній реалізації проекту і покупці нового цеху
Гарні ділові зв'язки зі споживачами продукції і постачальниками матеріалів і комплектуючих Відсутність джерел фінансування
Унікальна технологія виробництва та видів цементу Труднощі в організації збуту великого обсягу продукції
Завойована частка регіонального ринку будівельних матеріалів, цементу та будівельних сумішей (3%) Існуюча низька ефективність процесу відвантаження споживачам продукції
Зручне місце розташування підприємства Нечітко оформлені умови договору
Близькість до транспортних магістралей Затягування термінів партнерами при постачаннях устаткування та матеріалів
Забезпеченість виробництва всіма необхідними комунікаціями Не активна маркетингова політика
Наявність виробничих потужностей, що дозволяють підтримати нове виробництво за рахунок існуючого Підприємство працює не в максимальну потужність
Висока якість продукції, що відповідає європейському рівню Погані та застарілі канали збуту продукції
Зовнішні сприятливі можливості Зовнішні погрози підприємству
Попит на цемент і будівельні суміші в Україні, країнах СНД і у світі досить високий і має стійку тенденцію до збільшення Зниження грошової складової в розрахунках зі споживачами продукції
Позитивна тенденція зростання виробництва у будівельній галузі в Україні Зниження загальної платоспроможності підприємств
Сформований імідж підприємства у споживачів продукції Затримка росту інвестиційної активності
Підтримка з боку міських органів влади дій підприємства по збільшенню обсягів виробництва продукції Нестабільна політична ситуація
Становлення ринкових відносин в Україні Нестабільність господарського, податкового, банківського й іншого законодавств в Україні
Бажання закордонних постачальників устаткування сприяти залученню інвестицій для модернізації заводу Зміна податкового законодавства і знецінення гривні
Зниження кредитної процентної ставки Конкуренція, бажання закордонних фірм-виробників поставляти цемент на український ринок

2.3 Аналіз рекламної діяльності на підприємстві ДП "ХДЦЗ"

Проаналізуємо рекламну діяльність підприємства з позитивної та негативної сторони. Побувавши на підприємстві я зробила такі висновки, що до позитивної сторони відноситься те, що підприємство веде достатньо активну діяльність, розміщує відомості про свою продукцію в рекламно-інформаційних довідниках Харкова і України в цілому, також реклама в прайс додатках "бизнес-комплекту". Так само "ХДЦЗ" постійно бере участь у виставках в місті Харкові. Так наприклад підприємство є постійним учасником виставки "Будматеріали" традиційно, що проходить в Палаці спорту (м. Маршала Жукова.). Участь підприємства у ярмарках дозволяє підвищити обсяги реалізації, продемонструвати товари у дії, визначити можливий попит на продукцію, укласти угоди.

Аналіз використання рекламних заходів підприємства показав, що у своїй комунікаційній політиці підприємство використовує усі основні засоби впливу на аудиторію, а саме, рекламу, стимулювання збуту, пропаганду, особистий продаж та комплексні засоби, такі як виставки та ярмарки. У структурі витрат на маркетингові комунікації найбільшу питому вагу має реклама – 53,43%, друге місце займають витрати на участь у виставках та ярмарках – 21,17%, незначні витрати на пропаганду – 6,53%, найменшу питому вагу мають витрати на особистий продаж – 3,06%.

Також підприємство розміщує свою рекламу на Харківських телеканалах, таких як АТВК (рядок, що біжить), 7-й канал (рекламно-інформаційна програма "Пріор") .При покупці крупної партії цементу "ХДЦЗ" надає знижки, що є стандартним ходом по залученню клієнтів. Однією з умов постачання є 100% передоплата.

Підприємство не просто призначає ту або іншу ціну. Воно створює цілу систему ціноутворення, що охоплює різні товари і вироби в рамках товарного асортименту і враховує відмінності у витратах по організації збуту в різних географічних регіонах, відмінності в рівнях попиту, розподіл покупок за часом і інші чинники. Крім того, підприємство діє в умовах постійного змінного конкурентного оточення і іноді само виступає ініціатором зміни цін.

Але ж є і негативні сторони рекламної діяльності і на мою думку вони дуже важливі:

-по-перше, це те, що на підприємстві відсутній Інтернет, а також власний сайт, який би міг розміщувати багато корисної рекламної інформації для споживачів, а також допомагати залученню нових клієнтів, а як наслідок збільшенню обсягів збуту продукції. Тому що саме Інтернет в наш час є самою найрозвиненішою, найбільшою і найновітнішою інформаційною технологією;

-по-друге на підприємстві відсутній маркетинговий відділ, який повинен безпосередньо займатися рекламною діяльністю підприємства. Система засобів маркетингу - це сукупність прийомів та методів, конкретний маркетинговий інструментарій, який використовується фірмами для досягнення поставленої мети, вирішення поставлених задач. Проаналізуємо, які маркетингові інструменти використовує наше підприємство під час своєї діяльності. Перш за все необхідно зауважити, що всі дії ДП "ХДЦЗ" пов'язані з маркетингом виконуються непрофесіонально, а основні маркетингові функції не сформовані взагалі і все це через відсутність кваліфікованих спеціалістів-маркетологів, а отже, і самого відділу маркетингу. Звісно керівництво заводу усвідомлює важливість створення служби маркетингу у подальшому розвиткові підприємства і першим його кроком було залучення до себе студентів-практикантів, майбутніх маркетологів.

-по-третє, на мою думку, для такого великого підприємства, як ДП "ХДЦЗ" наявний рівень реклами зовсім недостатній, підприємство обов’язково повинно використовувати всі існуючі прийоми та методи рекламування, а воно використовує лише деякі із них і самі найпростіші.


3. Розробка рекламної стратегії для обєктів промислової власності на прикладі ДП "ХДЦЗ"

3.1 Основні етапи розробки рекламної стратегії

1 етап – визначення мети рекламної кампанії.

Для початку фірма повинна чітко представляти мету реклами, тобто для чого буде проведена рекламна кампанія. Ціль може полягати у формуванні імені, престижу фірми, для того, щоб згодом зайняти міцне положення на ринку. Метою може бути просто збут товару. Іншими словами цілі можуть бути економічними і неекономічними, реклама може носити чисто економічний чи неекономічний характер. Розраховувати на високу ефективність реклами з економічними цілями не завжди можливо, тому що практично завжди подібна реклама припускає придбання товару споживачем майже "миттєво". В принципі реклама неекономічного характеру домагається теж економічних цілей. Інша справа, що вона це робить не прямо, а замасковано.[30]

Те, який характер буде носити реклама фірми чи підприємства, залежить від багато чого: від розміру самої фірми чи підприємства, отже від бюджету (бюджет фірми може не дозволити витрачати засоби на рекламу, що створює фірмі ім'я і престиж, у цьому випадку фірма буде робити рекламу економічного характеру); від цілей на ринку взагалі; від конкретної сформованої рекламної ситуації; від поводження конкурентів; від займаного на ринку положення.

По суті справи задачі реклами полягають у спонуканні уваги, інтересу, бажання, довіри, дії.

2 етап – вивчення об’єкта реклами.

Фірма повинна чітко уявляти собі свій об'єкт реклами. Розходження між рекламою продукту і рекламою фірми полягає в тім, що є об'єктом рекламного звертання. Підприємство займається, як правило, як рекламою окремих продуктів, так і рекламою фірми в цілому. У першому випадку виділяються особливі якості продукту, у другому - через указівки, наприклад, на величину підприємства і його світові зв'язки робиться спроба домогтися довіри покупців для усієї виробничої програми підприємства. Необхідно знати і зуміти виділити унікальність свого товару чи послуги. При цьому для систематичної, зв'язаної з загальною політикою і стратегією підприємства рекламної діяльності необхідна об'ємна ринкова і внутрішня інформація, зокрема :

про ступінь насичення ринку;

про етап життєвого циклу продукту;

про діяльність конкурентів;

про характеристику цільової групи;

про приступність і вартість носіїв реклами;

Дуже важливий аспект конкуренції. З одного боку, конкуренти ставлять деякі перешкоди і створюють деякі проблеми. З іншого боку, в умовах ринкової економіки конкуренти сприяють боротьбі за якість товару чи послуги і є деяким стимулом для роботи.

Отже, свою рекламну політику фірма повинна будувати на здатності чимось виділитися серед конкурентів на загальному ринку (якщо такі маються), забезпечивши споживачам унікальний вид товару чи послуги всіляко підкреслюючи високу кваліфікацію своїх працівників, специфічні властивості товару, перевага його перед іншими фірмами. Важливо знайти те, до чого споживач найбільш чуттєвий.

3 етап – планування кінцевого результату.

Необхідно чітко представляти, яка мета повинна бути досягнута, на який результат розраховує фірма по закінченні рекламної кампанії. Маючи теоретичні представлення про це і практичні результатах рекламної кампанії, істотно полегшується аналіз проведеної роботи, вивчення помилок і усунення їх у наступних рекламних кампаніях.

4 етап – виділення цільової групи.

Перед тим, як приступити до подальшої розробки рекламної політики і стратегії, потрібно мати чітке представлення про свою цільову аудиторію. Цільова аудиторія - це група споживачів, на яку спрямоване просування (реклама, особистий продаж, стимулювання збуту, пропаганда). Від правильного визначення цільової аудиторії залежить як стратегія, так і ефективність просування. Наприклад для рекламування пральних порошків цільова група в основному буде складатися з жінок-господарок, продукція фірми "PARKER" - солідних ділових людей, а м'які плюшеві іграшки зацікавить швидше за все дітей, які зможуть вплинути на своїх батьків. При виділенні цільової групи, що піддається рекламному впливу, необхідно:

1) визначити ринок, що нас цікавить;

2) розглянути товар під кутом зору:

а) щодо переваг перед конкуруючими аналогами;

б) відповідності найбільш важливим запитам потенційних покупців (у тому числі їхнім звичкам);

в) необхідної комплектності;

г) доступності для покупців;

д) впізнаваємості зовнішнього вигляду (відмінності від конкуруючих товарів)

3) визначити споживчий сегмент ринку;

4) встановити, чи існують на різних ринках сегменти покупців, які можна вважати ідентичними;

5) вирішити, чи потрібні додаткові маркетингові дослідження;

Цільова аудиторія впливає на рішення про те, що сказати, як сказати, коли сказати, де сказати і від чийого імені сказати. Вона може знаходитися в кожнім із шести станів купівельної готовності:

1) поінформованість - аудиторія може бути цілком необізнаною і знати одну назву. Якщо велика частина цільової групи виявляється необізнаної, то задача реклами створити необхідну поінформованість, хоча б впізнаваємість назви.

2) знання - аудиторія може бути інформована про фірму чи її товарі, але не володіти ніякими іншими знаннями. У цьому випадку завдання реклами полягає в тім, щоб донести до аудиторії ті характеристики фірми чи товару, що можуть сприяти досягненню цілей рекламної кампанії.

3) прихильність - цільова аудиторія, знаючи товар, може виказати стосовно нього негативні чи позитивні почуття. У випадку негативного результату, у фірми буде визначена рекламна політика, спрямована на зміну відносин споживача до фірми її чи послуг.

4) перевага - цільова група може виказати прихильність до товару, але не віддавати йому переваги перед іншими. У цьому випадку комунікатор (реклама) повинний спробувати сформувати споживчу перевагу. Він буде розхвалювати якість товару, його ціннісну значимість, робочі характеристики та інші властивості.

5) переконаність - цільова аудиторія може виказати перевагу до конкретного товару, але не бути переконаною у необхідності його придбання. Задача реклами - сформувати переконаність у тім, що придбання даного товару - самий правильний вибір.

6) здійснення покупки - деякі члени цільової аудиторії можуть мати деякі переконання, але так і не зібратися зробити покупку. Комунікатор повинний підвести цих споживачів до здійснення необхідного заключного кроку. Серед прийомів, що штовхають на здійснення покупки, пропозиція випробувати товар протягом обмеженого відрізка часу чи натяк на те, що товар цей незабаром стане недоступним.

5 етап – рішення про розробку бюджету рекламної кампанії.

Однієї з найбільш важких проблем, що стоять перед фірмою, є ухвалення рішення про розмір асигнувань на стимулювання (у нашому випадку на рекламу). Немає нічого дивного в тім, що різні галузі промисловості і різні фірми витрачають на рекламу суми, значною мірою відмінні один від одного своїми розмірами. Існує чотири найбільш розповсюджені метода, якими користаються при розробці генеральних кошторисів витрат на рекламу. До них відносяться: метод числення "від наявних засобів", метод обчислення "у відсотках до суми продажів", метод конкурентного паритету, метод обчислення "виходячи з цілей і задач". Докладніше ми розглянемо їх у пункті 3.2.

6 етап – вибір звертання.

Визначивши бажану відповідну реакцію аудиторії, розробляється ефективне звертання. Створення звертання припускає рішення трьох проблем: що сказати (зміст звертання), як це сказати логічно (структура звертання) і як виразити зміст у виді символів (форма звертання).

Перший етап розробки звертання - вибір теми чи мотиву, що викликають бажану відповідну реакцію. Існує три типи мотивів:

1) Раціональні мотиви співвідносяться з особистою вигодою аудиторії. За допомогою подібних мотивів показують, що товар забезпечить обіцяні вигоди. Як приклад можуть служити звертання, що демонструють якість товару, його економічність, чи цінність. експлуатаційні параметри.

Яскравим прикладом раціонального мотиву є система знижок. Практично у всіх великих фірм чи фірм, що займають стабільне міцне на ринку, існує своя система знижок. Звичайно знижки надаються постійним клієнтам.

2) Емоційні мотиви прагнуть розбудити якесь негативне чи позитивне почуття, що послужить обґрунтуванням для здійснення покупки. До емоційних мотивів можна віднести мотиви страху, провини, сорому, любові, гумору, гордості і радості, за допомогою яких реклама спонукає людей на якісь дії (наприклад, чистити зуби, не курити, не переїдати, добре виглядати).

3) Моральні мотиви взивають до почуття справедливості і порядності аудиторії. Моральними мотивами часто користаються, щоб спонукати людей підтримати суспільні рухи, такі, як оздоровлення навколишнього середовища, допомога у відновленні пам'ятників, надання допомоги знедоленим і т.д. При рекламуванні повсякденних товарів моральною аргументацією користаються рідше.

У силу звичності для виробника свого товару чи послуги можна випустити з уваги їхні властивості, що здатні залучити споживачів і стати основою рекламної кампанії. Виходячи з цього, необхідно скласти перелік усіх тих вигод чи мотивів, що виробник товару може запропонувати і які зможуть спонукати в споживача бажання зробити покупку. Потім варто провести мотиваційний аналіз, тобто вивчити дані. Результати цього аналізу варто періодично перевіряти шляхом опитування споживачів для того, щоб чітко знати, чи збігається думка рекламовиробників з думкою споживачів щодо вигод товару. Також необхідно провести аналіз ринку, тобто оцінити переваги фірми і купівельні мотиви з погляду вимог ринку (переваги перед конкурентами).

Другий етап - структура звертання. Ефективність звертання залежить і від його структури. Необхідно вирішити, чи потрібно в звертанні зробити чіткий висновок, чи надати можливість зробити це аудиторії; чи потрібно надати аргументи не тільки "за", але і " проти"; коли приводити самі дієві аргументи - на початку чи кінці звертання. Необхідно зробити так, щоб споживач запам'ятав хоча б назва товару і зв'язав його з найбільш важливою якістю товару і з основним мотивом для покупки.

Заключний етап у розробці звертання - це визначити форму звертання. Головне - привернути увагу і зацікавити споживача. Для цього рекламодавці прибігають до деяких нижчеподаних прийомів: використання ілюстрацій, що захоплюють, і заголовків, слоганів, ефектів контрасту, незвичних конфігурацій, розмірів і місць розташування звертань, використання кольору, форми і рухи, підбор темпу мови, тону, ритму, пауз і інших звукових сигналів, аромату і дотикальних властивостей. Усі ці речі тонко впливають на нашу свідомість. Зацікавити споживача можна також за допомогою використання в рекламі авторитетної думки. Приклад: на минулій у Києвіі виставці реклами безліч поліграфічних фірм і рекламних агентств, представляючи свою продукції, вказували імена своїх клієнтів - фірм, що мають ім'я (приміром , компанія "Эвра Интернешнл", що спеціалізується по зовнішній рекламі, вказує імена своїх клієнтів: CNN іnternatіonal; Kremlyovskaya; ВОГНИК; Гала Радіо і радіо "Люкс ФМ"; Пальмира; MTV і ін.). Цей прийом викликає в потенційних клієнтів почуття солідності і надійності. У залежності від уміння використовувати прийоми форм звертання в рекламі можна або досягти висот, або провалити рекламну кампанію.

У проспекті зазначені винятково раціональні мотиви чи вигоди. Тобто тема рекламного звертання - зручність і надійність. Наприклад: більшість рекламних агентств, декларуючи повний комплекс послуг, що надаються, насправді є посередниками. Тому дуже наочна вигода прямого співробітництва рекламодавців з великим рекламовиробником, яким є LBL, здатним і розробляти, і робити найширший спектр рекламної продукції і рекламних послуг. У проспекті зазначений повний перелік послуг, що надаються корпорацією: виробництво високоякісної кольорової поліграфії (перелічується асортимент продукції, що випускається друкарнею LBL, терміни виконання замовлення, стаж працівників друкарні, зазначене устаткування, кількість екземплярів у тиражах); розробка стратегії рекламної кампанії клієнта (створення слоганів, рекламних текстів, концепції для наступних дизайнерських розробок, послуги відділу маркетингових досліджень, візуальні концепції і втілення їх у рекламні смуги і рекламні щити, розробка фірмового стилю клієнта, створення комплексної ідеології рекламної кампанії в частині її візуального наповнення); виготовлення і розміщення різних видів зовнішньої реклами (зазначений найширший спектр видів зовнішньої реклами); виготовлення сувенірної продукції; якісне розміщення реклами, за рахунок наявності відділів телебачення, радіо і преси рекламного агентства LBL, ексклюзивних умов по виробництву і розміщенню реклами в метрополітені.

Добре налагоджена системи обслуговування - корпоративна служба роботи з клієнтами, де за кожним клієнтом закріплюється персональний менеджер. Ще кілька плюсів, зв'язаних зі структурою корпорації, а також корпоративною системою знижок (приводиться таблиця базових знижок) і безкоштовною доставкою тиражів замовнику в межах Києва.

Що стосується структури звертання, то форма звертання дозволяє зробити очевидні висновки самим клієнтам - використання визначених фраз як би підштовхує клієнтів до цього, прямих же висновків, зроблених самою корпорацією, немає.

Цікава також форма звертання. У проспекті приведені фотографії, що ілюструють продукцію й устаткування корпорації, зміст побудований за принципом "Питання-відповідь", використовуються три кольори (сірий і червоний - тло, білий - колір букв).

7 етап – рішення про засоби поширення.

Основною задачею фахівців рекламної служби на цьому етапі є формування комплексу рекламних заходів, що забезпечать максимальне охоплення представників групи цільового впливу при найменших (точніше оптимальних) матеріальних витратах.

У процесі вибору засобів поширення рекламного звертання необхідно відповісти на три питання:

1) де розмістити рекламне звертання;

2) коли і з якою частотою розміщати рекламу;

3) які конкретні носії реклами потрібно використовувати.

8 етап – місце розміщення реклами.

Звичайно, рішення цього стратегічного питання залежить від того, що рекламує фірма і від бюджету рекламної кампанії. У практиці при організації реклами, наприклад, товарів народного споживання пріоритетними засобами є заходи в засобах масової інформації, виставки і ярмарки цих товарів; із друкованої реклами використовуються, в основному, недорогі рекламні листівки чи буклети і рекламні плакати, що розвішуються в торгових залах і інших місцях скупчення людей разом з різними різновидами зовнішньої реклами.

Розглянемо переваги, недоліки і пріоритетні напрямки використання окремих основних засобів реклами.

Реклама в пресі використовується практично для усіх видів товарів, промислової продукції і послуг. Її основними перевагами є гнучкість, широке охоплення, високий ступінь довіри до багатьох видань, високі виборчі можливості спеціалізованих видань. До недоліків можна віднести недостатню оперативність, короткочасність існування, відносно високу вартість.В останні кілька років з розвитком економіки нашої країни стали дуже популярні такі видання як "Всё о бухгалтерском учёте", "Налоги и бухгалтерский учёт", "Факти", "Капитал".

Розглянемо ці видання з погляду рекламодавця. Необхідно почати аналіз з того, чи підходять ці видання для розміщення рекламної продукції даної фірми чи підприємства.

Треба:

1) мати чітке уявлення про те, якого роду інформація друкується у вищенаведених журналах і газеті;

2) хто читає видання (цільова аудиторія);

3) частота виходу у світ.

Уже виходячи з цього можна сформувати уявлення про те, реклама яких товарів чи послуг є найбільш ефективною.

"Всё о бухгалтерском учёте", "Налоги и бухгалтерский учёт" - надійна фінансова інформація, моніторинг змін у законодавстві.

"Факти" - політична і світська хроніка. Щотижневик

"Капитал" - інформація про всі сфери ділового життя. Відмітні риси аудиторії: 60 % аудиторії складають чоловіка; приблизно кожному другому постійному читачу журналу від 35 до 44 років; 77 % читачів мають вищу освіту; доход кожного третього постійного читача перевищує середній рівень; більше половини працюючих читачів зайняті в недержавній сфері економіки. Щомісячний журнал.[22,26]


3.2 Методи складання кошторисів витрат на рекламу

При розробці стратегії рекламної кампанії необхідно не забувати також не тільки про її цілях і рекламній ідеї, але і також про можливості фірми в області фінансування рекламної кампанії, тобто розробки рекламного бюджету. Фірма повинна раціонально використовувати свої фінанси для рекламної кампанії і для цього фірма приймає рішення про величину рекламного бюджету. Теоретична основа механізму прийняття рішень про величину рекламного бюджету – аналіз по граничних економічних показниках, суть якого можна сформулювати досить просто: фірмі варто продовжувати витрачати додаткові кошти на рекламу якої-небудь торгової марки (чи на рекламу в межах обмеженого географічного ринку, чи на рекламу за допомогою визначеного рекламного носія) доти, поки сума цих витрат не почне перевищувати суму додаткових доходів, одержання яких обумовлене цими витратами.

Виходячи з цих же розумінь, компанії, що рекламують "зрілі" промислові товари, можуть зробити висновок, що в зв'язку зі збільшенням збуту цих товарів (і реальних надходжень від їхнього продажу) сума засобів, що витрачаються на рекламу, і інтенсивність особистих візитів комівояжерів також повинні бути вище. З іншого боку, якщо дуже високі рівні витрат з боку конкурентів якої-небудь компанії приводять до зниження віддачі від витрат цієї компанії на просування і рекламу своїх товарів, то варто зробити висновок про скорочення рекламного бюджету цієї кампанії. На жаль, при практичному застосуванні аналізу по граничних економічних показниках виникають деякі труднощі. Ми можемо розглядати обсяг збуту продукції, як функцію витрат на рекламу, причому сума цих витрат у даному випадку є єдиним вхідним показником, а єдиним вихідним показником є обсяг збуту продукції в плині цього ж періоду часу. Таке припущення дійсне може виконуватися в деяких випадках, коли слідом за рекламним впливом випливає негайна реакція потенційних покупців. В всіх інших випадках, однак, це припущення не відповідає дійсності.[31]

Узагалі, обсяг продажів – результат усієї діяльності компанії в сфері маркетингу і стимулювання збуту, і крім тог, він залежить від цілого ряду умов "навколишнього середовища", таких, як дії конкурентів і багатьох інших економічних, кліматичних, соціальних і культурних факторів. Рекламу має сенс розглядати як єдиний фактор, що визначає обсяг продаж, тільки за умови, якщо всі інші фактори, у тому числі і масштаби діяльності конкурентів, залишаються незмінними. Дійсність, однак, така, що такі умови не виконуються в жодній із ситуацій, що зустрічаються в реальному житті. У принципі існує два шляхи подолання тих труднощів, з якими приходитися зіштовхуватися при аналіз граничних економічних показників, що рекомендуються до застосування економічною теорією.. власне кажучи, керівники фірми можуть вирішити, що дана задача настільки важка, що для них не має ніякого змісту намагатися діяти відповідно до цього методу, і що їм простіше покладатися на інші способи прийняття рішень – чи взагалі не покладатися ні на які способи. Існує багато компаній, що установлюють свої рекламні бюджети за допомогою дуже простого методу: вони просто виходять з того, скільки засобів витрачено на рекламу в попередньому періоді (іноді при цьому сума коректується убік збільшення). У такий спосіб приймається в увагу вплив інфляції на вартість розміщення реклами в різних ЗМІ. Такий метод неефективний при сильній конкуренції, коли украй важливо вести наполегливу роботу по усуненню неефективних витрат (один зі способів створення відмітної переваги) з постійно скорочуються бюджетів на маркетингові витрати.

Існує кілька різних механізмів прийняття рішень, якими керуються фірми при складанні рекламних бюджетів. Нижче описано чотири таких методи. Основним виправданням для практичного використання саме цих механізмів є те, що дуже малоймовірно, що бюджети, прийняті таким чином, занадто далекі від оптимального бюджету (за умови, звичайно, що при цьому можна провести аналіз граничних показників). У багатьох випадках застосовується деяка комбінація цих механізмів, унаслідок чого підсумковий бюджет – це визначений компроміс між декількома різними варіантами. 1) Метод числення "від наявних засобів".

Багато фірм виділяють на рекламний бюджет суму, яку вони, як їм здається, можуть собі дозволити витратити. Подібний метод визначення розмірів бюджету цілком і цілком ігнорує вплив реклами на обсяг збуту. У результаті величина бюджету щорічно залишається невизначеної, що затрудняє перспективне планування ринкової діяльності.

2) Метод обчислення "у відсотках до суми продажів".

Багато фірм обчислюють свої бюджети стимулювання у визначеному процентному відношенні або до суми продажів (поточних чи очікуваних), або до продажної ціни товару.

Вважається, що цей метод володіє багатьма перевагами. По-перше, розрахунок у відсотках до обсягу продажів означає, що сума асигнувань на стимулювання буде швидше за все мінятися в залежності від того, що фірма "може собі дозволити". По-друге, цей метод змушує керівництво враховувати взаємозв'язок між витратами на рекламу, продажною ціною товару і сумою прибутку в розрахунку на товарну одиницю. По-третє, він сприяє підтримці конкурентної стабільності в такій мері, що фірми-конкуренти витрачають на рекламу приблизно той самий відсоток суми своїх надходжень від продажів.

Однак, не дивлячись на ці переваги, метод числення у відсотках до суми продажів майже нічим не виправдує свого застосування. Він базується на міркуванні про те, що збут є причиною реклами, а не наслідком. Він веде до того, що розмір бюджет визначається наявними засобами, а не наявними можливостями. Цей метод не дає логічних основ для вибору конкретного процентного показника, за винятком хіба що випадків дій на основі минулого чи досвіду нинішніх дій конкурентів.

3) Метод конкурентного паритету.

Деякі фірми встановлюють розмір свого рекламного бюджету на рівні відповідних витрат конкурентів. У цього методу є два доводи. Один з них полягає в тім, що рівень витрат конкурентів уособлює собою колективну мудрість галузі. Другий говорить, що підтримка конкурентного паритету допомагає уникати гострої боротьби в сфері стимулювання.

Насправді жоден з цих доводів не має справжньої сили, тому що не існує будь яких основ вважати, що в конкурентів більш здорові погляди на те, скільки саме варто витрачати на рекламу (фірми так різко відрізняються один від одного своїми репутаціями, ресурсами, можливостями і цілями, що розміри їхніх бюджетів стимулювання навряд чи можна вважати надійними орієнтирами). Плюс до цього немає ніякого доказів на користь другого доводу про згортання гострої конкурентної боротьби.

4) Метод обчислення "виходячи з цілей і задач".

Цей метод вимагає, щоб діячі ринку формували свої бюджети реклами на основі:

1) вироблення конкретних цілей;

2) визначення задач, що треба буде розв'язати для досягнення цих цілей;

3) оцінки витрат на рішення цих задач.

Сума всіх цих витрат і дасть орієнтовану цифру бюджетних асигнувань на рекламу.

Перевага цього методу полягає в тім, що він жадає від керівництва чіткого викладу своїх представлень про взаємозв'язок між сумою витрат, рівнем рекламних контактів, інтенсивністю випробування і регулярного використання товару.

У процесі розробки бюджету варто враховувати ряд моментів: витрати різних альтернатив (ціна телереклами в порівнянні з радіо-оголошеннями й оголошеннями в журналах, наприклад); скільки разів потрібно повторити рекламу для того, щоб вона була ефективною; на скільки виросли ціни на рекламу в засобах масової інформації останнім часом. Варто враховувати те, на якому етапі життєвого циклу знаходяться товари фірми, чи є вони стандартними товарами широкого вжитку чи різко відрізняються від інших виробів, чи відчувається постійний нестаток у цих товарах чи їх приходиться продавати "під тиском" та інше.[31]

3.3 Розробка рекламної стратегії для ДП "ХДЦЗ"

Одне з найважливіших питань, яке раз у раз виникає перед теоретиками та практиками рекламного бізнесу, — як зробити рекламне звернення таким, щоб воно привертало увагу, викликало зацікавлення, запам’ятовувалося, спонукало людину до дії, та як побудувати рекламну кампанію так, щоб вона була ефективною і дала змогу рекламодавцям досягти поставленої мети, а рекламовиробникам — самовизначитися і заробити гроші? Розв’язати цю проблему має рекламний креатив. Основні завдання рекламного креативу:

1. Мотивувати повторні купівлі у рекламному зверненні.

2. Змусити споживача з допомогою рекламних звернень полюбити бренд, тоді він сам не буде дивитися на конкурентів.

3. Підкріплювати раціональні аргументи на користь товару емоційними, іноді, навіть опускаючи перші взагалі (особливо для товарів споживчого призначення).

4. Створювати рекламні звернення так, щоб бренд, який рекламується, не був просто носієм певних характеристик, а був джерелом додаткових винагород із сфери емоцій.

5. У рекламних зверненнях наголошувати на тому, що бренд (товар) є для споживача добрим другом.

6. У рекламних зверненнях сформувати чітке уявлення про те, яким повинна побачити і запам’ятати бренд аудиторія.

7. Оживлювати бренд у прив’язці до реальної ситуації та корпоративного характеру.

8. Створювати звернення у вигляді рекламного діалогу.

9. Не розпочинати рекламну творчість з визначення жанру та підгонки його під зміст. Збільшити конкретність. Не робити рекламу "на всіх", а тільки на свою групу з чітким зазначенням споживчої реальності.

10. Сухі цифри, які, безумовно, повинні підкреслювати унікальну торговельну пропозицію, іноді краще замінити емоційними виразами, щоб споживачеві легше було проковтнути суху інформацію.

11. Не обіцяти влаштувати переворот світогляду, виконати мрії, змінити соціальний статус споживача тощо.

Для виконання цих завдань потрібно:

-створити психологічний портрет бренду, його логічний і стрункий образ та живу проекцію;

-відірватися від цифр та таблиць і подивитися на споживача його очима;

-створити психологічний портрет споживача, дослідити його думки, чуття, інтереси, цінності, поведінку в різних ситуаціях; звернути увагу на побутові дрібниці, які часто-густо здатні стати джерелом для доброї креативної ідеї.

Отже, має йтися про "правильний" креатив. Правильний — створений відповідно до бізнес-завдань з урахуванням таланту і майстерності креатора, які роблять креатив дієвим та ефективним. Розробка стратегії рекламної кампанії являє собою комбінацію двох типів стратегій: організаційної і творчої. Основою розробки і реалізації програми рекламування є маркетингова стратегія підприємства. Це пояснюється тим, що, з одного боку, реклама є важливою складовою цієї стратегії як елемент маркетингового комплексу, а з другого — вона є фактором його успішної реалізації, досягнення підприємством своїх цілей.

Вихідним моментом процесу прийняття рішень з реклами є ідентифікація цільового ринку, тобто групи людей, до яких буде звернено рекламу. Ідеться насамперед про вивчення мотивів купівлі, критеріїв вибору товарів, цінностей, частоти здійснення купівель, місця проживання покупців, їхніх інтересів, способу життя.[34]

Розуміння цільового ринку є досить важливим, оскільки саме від цього залежатиме спрямованість тексту звернення, слушність вибору носіїв реклами, доцільність витрачання коштів. Виходячи із особливостей цільового ринку, його основних характеристик, на наступному етапі визначають цілі рекламування. Такими цілями можуть бути:

-інформування споживачів про наявність підприємства чи його продукції, про події, які відбуваються на даному ринку, придатність продукції для ефективного стимулювання пробних закупівель;

-розв’язання певних проблем споживачів;

-позиціювання товару, продукції, формування первинного попиту на неї;

-створення системи уявлень споживача про формування належного його іміджу;

-збереження інформації про товар, його якісні властивості;

-збільшення позитивної характеристики підприємства, особливості та вигоди у пам’яті споживачів;

-посилення інтересу, стабілізація обсягів збуту продукції кінцевим споживачам;

- сфери торгівлі до даного товару, збільшення нею обсягів його закупівель.

Є по-перше, кілька вимог, яких слід дотримуватись, визначаючи цілі рекламування: цілі реклами мають визначатися стосовно конкретного ринку, тобто конкретної сфери; по-друге, такі цілі мають бути досяжними і придатними до групи споживачів; вимірювання (скажімо, плануючи інформаційне рекламування, беруть за мету поширення відомостей про товар, наприклад, поміж сімдесятьма процентами споживачів цільового ринку); по-третє, цілі рекламування треба визначати тільки на конкретний період (місяць, квартал, рік). Дотримання цих вимог дає змогу не тільки виміряти фактично досягнутий результат, проконтролювати виконання програми рекламування, а й досягти високого рівня його ефективності.

Достатньо інтенсивна рекламна кампанія ДП "Харківський дослідний цементний завод" велась у 2007-2008 рр., реклама проводилася за допомогою виставок та рекламних буклетів, основною метою її була розкрутка нових видів цементів та будівельних сумішей, які були розроблені заводом і популяризація торгової марки в цілому. Ця реклама в основному була направлена на експорт продукції, тобто на оптових покупців. Дуже багато рекламних програм проводяться у місті Харкові, деякі із них міжнародні, та всеукраїнські, але не у всіх заходах бере участь завод, тому з кожним роком підприємство втрачає місцевих та можливих споживачів та свою репутація на ринку будівельних матеріалів. Саме тому необхідно було розробити рекламну стратегію, яка буде реалізовуватися в місті Харкові та області, вона орієнтована на місцевих споживачів. Для розробки рекламної стратегії була досліджена територіальна специфіка, розвиток медіа-каналів у місті, а також особливості продукції, тобто якими засобами рекламування доцільніше скористатися.

По даним обсягу реалізації продукції за 2007 та 2008 рр. був побудований графік сезонності (Додаток Б), на якому простежується певна тенденція: найбільше реалізується продукції навесні та влітку, тобто перед розпочатком будівельного сезону, наприклад, у травні 11,8% від річної реалізації. Найменше продукції "ХДЦЗ" реалізується взимку, а саме в січні (5,5%) та лютому (5,7%). З цього можна зробити висновок, що для збільшення обсягів реалізації у зимовий період, треба проводити рекламну кампанію саме в зимові місяці, оскільки це критичний сезон для реалізації. Для продукції ДП "ХДЦЗ" найбільш доцільною буде реклама таких видів:

- реклама на місцях продажу – промо-акція (у вигляді схеми заохочення споживачів);

- зовнішня реклама у місті та на дорожніх трасах;

Ці два види реклами будуть розроблятися на зимовий сезон.

- телевізійна реклама на місцевих каналах;

- реклама засобами Інтернет (створення сайту підприємства).

А ці види реклами будуть розроблятися на перспективу, для них потрібно більше часу, витрат і їх ефективність буде більшою. Промо-акція (схема заохочення споживачів) буде проходити з 1 по 28 лютого у всіх фірмових точках продажу продукції ДП "ХДЦЗ". Рекламний бюджет промоушн-акції складе – 1121,40 грн., витрати за 1-й тиждень (початкові) – 641,40 грн. Ефективність цього виду рекламування (початкова) за перший тиждень складе 3,27. Зовнішню рекламу для підприємства розмістимо у вигляді трьох бігбордів "Light box" (тобто з підсвічуванням), а також необхідно встановити один "City light" (невеликого розміру, з підсвічуванням). Термін цього виду реклами з 1 грудня по 1 травня. Бюджет зовнішньої реклами складе – 5601 грн. Ця реклама є ефективною, оскільки загалом рентабельність стандартного носія складає в середньому 60%.

Для телевізійної реклами було обрано види цементів – Високоміцний (ГИР-2) М700, високо глиноземистий ВГЦГМ-500, глиноземистий цемен ГЦ-50 М500. Був складений покадровий сценарій майбутнього рекламного ролика, а ще розроблений салоган для цієї продукції. Також були обрані 3 телевізійні канали, на яких транслюватиметься реклама (регіональні відділення "Нового каналу" та "Інтеру" і місцевий канал "АТВК") і визначені дні показу ролика. Бюджет телевізійної реклами цементу складе – 4503 грн. Ефективність даного виду реклами в першу чергу залежить від рейтингу телеканалу на якому буде транслюватися реклама. Оскільки вибрані найрейтинговіші телеканали харківської аудиторії, а також підібрані дні виходу ролика в залежності з рейтингом програм обраних телеканалів, то ефективність повинна бути високою.

Для створення Інтернет реклами ДП "ХДЦЗ" найбільше підійде 2 види банерів, які будуть розміщенні на Харківських сайтах протягом року. Бюджет банерної реклами на рік складе – 1004 грн./р. Для підприємств також буде використовуватися така послуга, як розміщення інформації про підприємство в Інтернеті. Інформація про ДП "ХДЦЗ" на сайті "Золоті сторінки" (база даних підприємств Харкова) буде коштувати 415 грн./р. Заключним етапом перспективної рекламної стратегії є створення Інтернет сайту ДП "ХДЦЗ". Для даного підприємства найбільш прийнятним буде такий вид сайту як –представництво. Вартість створення – 1900 грн. Сайту підприємства ДП "ХДЦЗ" потрібна буде індексація та реєстрація у 4 найвідоміших пошукових системах (Яндекс, Мета, Google, Rambler). Це буде коштувати 50 грн. за кожну систему. Тобто, вартість розробки та впровадження сайту підприємства складе: 2100 грн. Цей вид реклами є максимально ефективним, оскільки розповсюджується інформація про фірму та її продукції по всьому світу. Саме за рекламою засобами Інтернет – майбутнє рекламного бізнесу.

Отже, всі представлені види реклами для підприємства ДП "ХДЦЗ" є достатньо ефективними. Завдяки впровадженню цієї рекламної стратегії підприємство збільшить обсяги реалізації своєї продукції та створить позитивний імідж торгової марки і підприємства в цілому, як закордоном, так і в першу чергу у місті Харкові та області. Рекламна діяльність на ДП "ХДЦЗ" є достатньо ефективною для підприємства. І тому чим більше буде проводитись рекламних кампаній, тим більші прибутки очікують підприємство.[33]


4.Охорона праці та навколишнього середовища

Загальні питання

Згідно з законом України "Про охорону праці", охорона праці – це система охорони праці, що поєднує правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи і засоби, що спрямовані на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці [34].

Правові та нормативно-технічні документи з охорони праці: Конституція України, закони про працю, у тому числі, Закон України "Про охорону праці" визначають основні положення про реалізацію конституційного права громадян на охорону їх життя, та здоров’я у процесі трудової діяльності, та регулюють взаємовідносини між робітником і роботодавцем з питань охорони праці.

Задачі охорони праці: звести до мінімуму імовірність поразок і захворювань працюючого із одночасним забезпеченням безпеки й нешкідливості умов праці при максимізації продуктивності; науковий аналіз умов праці, процесів і обладнання з погляду виникнення можливих аварійних ситуацій, появи небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

На підприємстві кожен роботодавець повинен забезпечувати функціонування системи управління охорони праці (СУОП). Згідно із Законом України "Про охорону праці" від 21.11.02 [34].

СУОП на підприємстві виконує наступні завдання:

· навчання робітників безпечним методам праці, пропаганда питань охорони праці;

· забезпечення безпеки споруд, процесів праці та обладнання;

· оптимізація санітарно-гігієнічних умов праці;

· забезпечення працівників засобами індивідуального захисту (ЗІЗ);

· оптимізація режимів праці та відпочинку.

Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає занепокоєння. Створення безпечних умов праці – це невід’ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.

В даній дипломній роботі на тему: "Розробка рекламної стратегії для об’єктів промислової власності", на прикладі ДП "Харківський дослідний цементний завод" питання охорони праці розглядаються стосовно користувача ПЕОМ при роботі з документами, що стосуються питань захисту інтелектуальної власності.

У приміщенні розташовано 4 комп’ютера, воно знаходиться на першому поверсі п’ятиповерхової будівлі і має наступні розміри: висота 3 м, довжина – 6 м, ширина – 5 м.

Основні засоби ПЕОМ: дисплей, клавіатура, процесор з блоком живлення. Дані технічні засоби являються однофазними користувачами трьохфазної сіті змінного струму з глухозаземленою нейтралі частотою 50Гц, напругою 380/220В.

Управління охороною праці ДП "ХДЦЗ"

Управління охороною праці ґрунтується на законі України "Про охорону праці" [34] і включає застосування ряду засобів і норм юридичної дії на органи і об’єкти управління охороною праці – зокрема, підприємства регіону, вдосконалення технологічних процесів і виробничого устаткування.

На ДП "ХДЦЗ" питаннями охорони праці займається служба охорони праці. Відділ охорони праці вирішує наступні задачі:

· забезпечення безпеки виробничого процесу;

· забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

· підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

· вибір оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

· пропаганда безпечних методів роботи.

Промислова санітарія

В процесі трудової діяльності людина піддається дії цілого ряду чинників: мікроклімату, умов середовища, інтенсивності праці, тощо. З метою досягнення безпечних умов праці необхідно обґрунтувати, підтримувати і контролювати дотримання параметрів цих чинників.

Розділ складено стосовно робочого місця помічника юриста в юридичному відділку, чия робота пов’язана із використанням ПЕОМ. Тому для неї характерний вплив наступних небезпечних і шкідливих виробничих чинників: дія нервово-емоційної напруги, напруга зорового аналізатора, монотонність, дія неякісного виробничого освітлення і незадовільних параметрів мікроклімату, згідно ГОСТ 12.0.003-74*[35]. Перелік небезпечних і шкідливих факторів в кабінеті юридичного відділку ДП "ХДЦЗ" вказано в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 – Перелік небезпечних шкідливих виробничих факторів в юридичному відділку ДП "ХДЦЗ"

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори на підприємстві Джерело їх виникнення Нормовані параметри Характер дії Заходи щодо забезпечення нормованих параметрів не вище допустимих
1.Пожежна небезпека приміщення Присутність джерел запалення НКМП≤65г/м3 Опік Заходи попередження пожежі (ЗПП), заходи пожежного захисту (ЗПЗ)
2.Висока електрична напруга, струм Живляча мережа

І=0,5…1,6мА

U, В

Ураження струмом Захисне заземлення, занулення
3.Незадовільні параметри мікроклімату Стан системі опалення і вентиляції t=22-250 C Дискомфорт Кондиціонування, палення
4.Незадовільне освітлення Недостатнє штучне і природне освітлення

Emin =300лк

eн III =1,5%

Вплив на органи зору Збільшення числа світильників
5.Шум, вібрація Блоки живлення

Lp =дБА

Lv , дБ

La , дБ

Вплив на ЦНС Звукоізоляція, звукопоглинання
6.Електромагнітне поле Електронно-променева трубка монітора

Е=5В/м

Н=0,3 А/м

при f=50 Гц

Гальмування центральної нервової системи Захисний екран на дисплей монітора
7.Рентгенівське випромінювання Монітор ЕОМ Декс=100мкР/год Променева хвороба, захворювання органів зору Захисний екран на дисплей монітора

Мікроклімат

Мікроклімат робочої зони – це умови теплового і газового обміну людини з навколишнім середовищем на робочому місці при трудовій діяльності. Мікроклімат характеризується температурою, показником відносної вологості, швидкості руху повітря, інтенсивності теплового випромінювання згідно ГОСТ 12.1.005-88 [36], та ДСН 3.3.6.042-99 [37]. Значення параметрів мікроклімату, як правило, вибираються оптимальні.

Витрати енергії оператора складають не більше 150 ккал/год; що у відповідності з ГОСТ 12.1.005-88 [36] відноситься до легкої Іа категорії важкості робіт і характеризується оптимальними параметрами мікроклімату, які представлені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 – Оптимальні норм температури, відносної вологості й швидкості руху повітря в кабінеті юридичного відділку ДП "ХДЦЗ"

Період року Категорія робіт Температура, ◦С Відносна вологість, % Швидкість руху повітря, м/с
Холодний Легка-Іа 22-24 40-60 <0,1
Теплий Легка-Іа 23-25 40-60 <0,1

Вентиляція і опалення

Для забезпечення оптимальних умов мікроклімату у приміщенні юридичного відділку передбачає водяне опалення в холодний період і природна вентиляції (кондиціювання) у теплий період згідно СНиП 2.04.05-91 [38].

Виробниче освітлення

Для забезпечення параметрів освітлення, необхідних для плідної роботи, у кабінеті застосовується природне і штучне освітлення, та нормується ДБН В.2.5-28-2006 [39].

У кабінеті застосовується природне однобічне освітлення й штучне комбіноване освітлення. Природне освітлення нормується коефіцієнтом природної освітленості КПО (eн ІІІ ). Штучне освітлення нормується мінімальною освітленістю Emin , лк.

Нормований КПО , та характеристика освітленості представлена в таблиці 4.3

Таблиця 4.3 – Нормоване значення КПО при природному освітленні і мінімально допустима освітленість при штучному освітленні в приміщенні з ПЕОМ на ДП "ХДЦЗ"

Приміщення, обладнання Розряд і під розряд зорових робіт Контраст об’єкта розрізнення з фоном Характеристика фону Нормована освітленість, лк КПО eн Ш , % при природному боковому однобічному освітленні
Від загального освітлення Від комбінованого освітлення
Кабінет Ш в Середній Середній 300 750 2,0

Нормоване значення КПО (eн ІІІ ) для будівель, розташованих в IV поясі світлового клімату, визначається по формулі:

, (4.1)

де еІІІ н - значення КПО для будинків, розташованих у III поясу світлового клімату;т – коефіцієнт світлового клімату (т =0,9);

с – коефіцієнт сонячності клімату (с=0,8, тому що вікна виходять на захід);


Значення КЕО для природного освітлення:

еН IV =2*0,9*0,8=1,44%.

Проведемо розрахунок природного освітлення робочого місця для юридичного відділку у ВП Запорізькій АЕС. Для цього розрахуємо необхідну площу світлопрорізів, виходячи із значення площі підлоги приміщення. Для цього розрахуємо нормоване значення КПО за допомогою формули:

, (4.2)

де – світлова характеристика вікна;

Кз – коефіцієнт запасу, що враховує зменшення освітленості в процесі експлуатації застіклення;

Sn =AxB – площа підлоги приміщення, м2 ;

Кзд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон конфронтуючими будинками;

де – світлова характеристика вікна;

Кз – коефіцієнт запасу, що враховує зменшення освітленості в процесі експлуатації застіклення;

Sn =AxB – площа підлоги приміщення, м2 ;

Кзд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон конфронтуючими будинками;

τok – загальний коефіцієнт світло пропускання:

, (4.3)

де τ1 – коефіцієнт світло пропускання матеріалу. Приймаємо 0,8, тому що використовується скло віконне листове подвійне;

τ2 – коефіцієнт, що враховую втрати світла в плетіннях вікна. Приймаємо 0,6, тому що використовується плетіння дерев’яні розділені;

τ3 – коефіцієнт, що враховує втрати світла в несучих конструкціях. Приймаємо 0,8, тому що є залізобетонні й дерев’яні ферми й арки;

τ4 – коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях. Приймемо 0,75, тому що використовуються стаціонарні жалюзі (вертикальні).

.

r1 – коефіцієнт, що враховує відбите світло;

Розрахуємо Sn з розрахунку, що висота стін в юридичному відділку ДП "ХДЦЗ" становить – 3 м, довжина – 6 м, ширина – 5 м.

м2 .

Для того, щоб визначити , потрібно визначити співвідношення між довжиною приміщення (А) та глибиною (В), а також співвідношення глибини приміщення (В) до висоти умовної робочої поверхні до верху вікна (h1)

,

Отже, .

Щоб знайти значення r1 , необхідно ще знайти співвідношення відстані розрахункової точки від зовнішньої стіни (l) до глибини приміщення (В):


Значення коефіцієнту r1 становить 1,1.

Значення коефіцієнту Кзд = 1, тому що немає протилежних будівель.

Коефіцієнт Кз=1,2, тому що розрахунок проводився у робочому приміщенні суспільної будівлі.

Підставляємо усі отриманні коефіцієнти до формули:

Таким чином, для реалізації КПО достатньо 7,5 м2 .

Штучне освітлення виконано за системою загального освітлення, коли освітлюється рівномірно все приміщення, і за системою комбінованого освітлення, коли, окрім загального освітлення, на робочих місцях встановлюються світильники місцевого освітлення, що створюють підвищену освітленість робочих місць.

Для штучного освітлення застосовують світильники типу ЛСП 06 2х80, 1538х270 з лампами ЛБ. Лампи економічні і мають склад спектру близький до сонячного.

Реалізація Emin , лк здійснена розрахунком кількості світильників в приміщенні.

Шум

Шум є одним з найбільш поширених у виробництві шкідливих факторів.

Допустимий рівень шуму в приміщенні, де працюють з ПЕОМ встановлює ГОСТ 12.1.003-89* [40] в приміщеннях на робочому місці оператора при вирішенні задач, які потребують концентрації уваги, рівні звуку не перевищують 50 дБ (А).

Заходи по зниженню рівня звукового тиску згідно з ГОСТ 12.1.029-80 [41] наступні:

· звукоізоляція виробничих приміщень;

· заміна матричних принтерів лазерними;

Електромагнітні випромінювання

Електромагнітні випромінювання, впливаючи на організм людини в дозах, що перевищують допустимі, можуть стати причиною професійних захворювань. Джерелами випромінювання в ПЕОМ є електронна променева трубка дисплею. Враховуючи, щ на підприємстві робочі місця оснащені ПЕОМ нового покоління, напруженість електромагнітного поля не перевищує 5 В/м, згідно з ГОСТ 12.1.006-84* [42], а напруженість електростатичного поля – не більше 20 кВ/м, згідно ГОСТ 12.1.045-84 [43].

Заходи безпеки

Особливе значення на підприємстві ДП "ХДЦЗ" надають електробезпеці.

Електробезпека – це система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від небезпечних та шкідливих дій електричного струму і електромагнітного поля згідно з ПУЭ-87 [44].

Передбачено дві групи заходів захисту від поразки електричним струмом:

1) Технічні засоби захисту:

а) конструктивні заходи – для захисту від дотику до напругопровідних елементів згідно з ГОСТ 12.1.019-79* [45];

б) схемно-конструктивні – для запобігання небезпеки поразки електричним струмом при замиканні на корпус або пробою ізоляції, згідно ГОСТ 12.1.030-81* [46], які у свою чергу досягаються шляхом:

· застосування малих напруг (42 В, 12 В);

· забезпечення неприступності напругопровідних частин;

· застосування захисного заземлення, занулення електроустановок;

· застосування захисного відключення.

в) застосування електротехнічних засобів і запобіжних пристосувань (ізолюючі, захищаючі, запобіжні)

Ергономічні вимоги до комплектації робочого місця

При комплектації робочого місця важливо дотримуватися ергономічних вимог. Забезпечення організації робочого місця оператора за дисплеєм передбачає організацію робочого місця відповідно до антропогенних характеристик, виконання ергономічних вимог до розміщення технічних засобів на робочому місці, до кольоро- і світлотехнічних характеристик дисплея, клавіатури [42].

Фізіологічно раціональна робоча поза досягається виконанням наступних умов:

· відстань від очей оператора до дисплею – 500-700 мм;

· природний нахил корпусу вперед на 5-10 ;

· кут згинання між стегном і голінню – 95-135 ;

· ступні на підлозі;

· стегно горизонтально;

· відстань від сидіння стільця до нижнього краю робочої поверхні не менше 150 мм.

На робочому місці, що вивчається, використовуються наступні технічні засоби: монітор, клавіатура, системний блок ПЕОМ, принтер, маніпулятор "миша", телефон.

Пожежна безпека

Основними причинами пожеж на виробництві є: порушення технологічного режиму роботи обладнання; несправність електроустаткування; не підготовка обладнання до ремонту; самозаймання деяких матеріалів і речовин тощо.

Категорія приміщення юридичного відділу згідно НАПБ.Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) [47] пожежонебезпечна – В. Ступінь вогнестійкості будинку, в якому знаходиться кабінет – ІІ, згідно ДБН В.1.1-7-2002 [48].

Згідно ГОСТ 12.1.004-91* [49] пожежна безпека забезпечується наступними мірами та заходами:

Система запобігання пожежі:

1) контроль та профілактика ізоляції;

2) наявність плавких вставок та запобіжників в електричному обладнанні;

3) блискавко-захист будівель, згідно РД 34.21.122-87 [50];

Система пожежного захисту:

1) аварійне відключення та переключення апаратури;

2) наявність первинних засобів пожежогасіння, вогнегасників "ВВК-5" (так як вуглекислота має погану електропровідність), чи порошковий вогнегасник;

3) система оповіщення світлова та звукова сигналізація.

Для успішної евакуації персоналу при пожежі розміри дверей робочого приміщення наступні:

- ширина дверей не менше 1,5 м;

- висота дверей не менше 2,0 м;

- ширина коридору 1,8 м;

- робоче приміщення має два виходи.

Організаційні засоби пожежної профілактики:

1) навчання персоналу правилам пожежної безпеки;

2) видання необхідних інструкцій та плакатів, плану евакуації персоналу у випадку пожежі.

Таким чином слід сказати, що такі шкідливі фактори як пожежна небезпека приміщення, висока електрична напруга, незадовільні параметри мікроклімату, незадовільне освітлення шум та вібрація, електромагнітне поле та рентгенівське випромінювання в юридичному відділку ДП "Харківський дослідний цементний завод" максимально знижені та відповідають нормам законодавства з охорони праці.


5.Цивільна оборона

Останнім часом дуже різко зріс ряд проблем, пов'язаних із небезпечною радіацією, постійно з'являються повідомлення про місцезнаходження шкідливих радіаційних відходів, що вони неналежним чином зберігаються, не утилізуються, а викидаються простонеба та аварія на ЧАЕС, яка ще надовго залишить слід на території нашої країни. Все це породжує велику небезпеку, ім'я якої – радіація. Саме тому, населення країни і кожна людина у світі повинні знати як захистити себе від шкідливого впливу радіації та її наслідків, а особливо при аваріях, вибухах та надзвичайних ситуаціях. Тому що, внаслідок цього гинуть люди, завдаються матеріальні збитки населенню і державі.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.[53]

Держава як гарант права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного екологічного, природного та воєнного характеру.

Завданнями Цивільної оборони України є: попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків; оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку; захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження; організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час; створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів; підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.[53]

В даному розділі дипломної роботи розглянуто тему: "Проведення йодопрофілактики населення і захист при можливому радіаційному забрудненні місцевості".

Радіоактивне зараження місцевості - підступний і небезпечний вражаючий фактор. Воно розповсюджується навіть на ті райони, котрі не піддавалися дії надзвичайної ситуації, тому що утворена при аварії на АЕС радіоактивна хмара може переміщуватись на великі відстані.

Радіоактивні речовини не мають ніяких видимих ознак, а радіоактивне опромінення не викликає у момент опромінення ніяких подразнюючих чи больових відчуттів, їх можна виявити лише за допомогою спеціальних дозиметричних приладів (індикаторів радіоактивності, рентгенометрів і т.д.), які є у органах управління з питань цивільної оборони, захисту населення і територій, штабах ЦО об’єктів, військових підрозділах і формуваннях цивільної оборони.

Люди можуть і не підозрювати, що вони і їх житло потрапили у зону зараження.

По мірі віддалення від місця вибуху рівні радіації постійно зменшуються. Але оскільки невідомо, у якому районі можуть опинитися люди і їх житла, необхідно скрізь вживати всі заходи для захисту людей, житлових і виробничих будівель, різних споруд від радіоактивного зараження.

Радіоактивне зараження відбувається у момент випадання радіоактивних опадів, а також тоді, коли піднятий вітром, машинами, людьми радіоактивний пил проникає всередину будівель і споруд.

Населення на цей випадок повинно вжити ряд заходів. Для того, щоб захистити свій дім, квартиру (інше приміщення) від проникнення радіоактивного пилу, треба зарівняти усі щілини у вікнах і дверях, закрити витяжки і димоходи, поставити на дверях ущільнювачі із гуми, товстих губчатих або гумовотехнічних матеріалів.[54]

У кам'яних будівлях щілини зарівнюють шпаклівкою або штукатурним розчином, у дерев'яних проконопачуються. Конструкції із дерев'яних збірних щитів склеюють двома шарами паперу. Віконні шибки рекомендується проконопачувати і, якщо треба, промазати замазкою. Розбиті шибки замінюються новими.

Крім проведення робіт по захисту від проникнення радіоактивного пилу необхідно посилити захисні властивості кожного будинку від радіоактивного випромінювання (проникаючої радіації). Віконні прорізи, особливо дерев'яних будинків, закладаються цеглою, мішками з піском або землею. Стіни першого поверху будівель обсипаються ґрунтом на висоту 1,8 від підлоги. Для кріплення ґрунтової відсипки можна застосовувати тини, дошки і т.д. На перекриття насипається допоміжний шар ґрунту.

При будівництві або ремонті підвалів і льохів ще у мирний час треба робити їх перекриття з таким розрахунком, щоб у випадку необхідності на них можна було насипати шар ґрунту товщиною 60-90 см.

Таким чином, проведені заходи посилять захисні властивості будинку, квартири, скоротять ймовірні втрати серед людей.

При радіаційній небезпеці, почувши звуки сирен і гудків, необхідно ввімкнути радіоточку, радіо- і телевізійні приймачі. Прослухавши повідомлення відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення району (міста), необхідно приступити до виконання наданих вам рекомендацій. Укритися у захисній споруді, підвалі, льоху або у споруді, де застав сигнал. У будівлі зачинити вікна, двері, вентиляційні отвори, загерметизувати кімнату (квартиру), створити триденний запас води. Прийняти препарат йодистого калію: дорослі і діти від 2-3 років і старші - 1 таблетку, діти до 2 років - 1/3 таблетки; запивати чаєм, водою, молоком. При відсутності таблеток приймати 5%-ну настойку йоду: для дітей, старших за 2 роки і дорослих - 3-5 крапель на склянку молока (води), для дітей до 2 років - по 1-2 краплі на 100 г молока (поживної суміші) 3 рази на день. Надягти ватно-марлеву пов'язку, по можливості знаходитись далі від вікон і зовнішніх стін.

Більшість протирадіаційних препаратів, що маються, вводиться в організм з таким розрахунком, щоб вони встигли потрапити в усі клітини і тканини до можливого опромінення людини. Час прийому препаратів встановлюється в залежності від способу їх введення в організм: таблеткові препарати, наприклад, приймаються за 30-40 хв., препарати, що вводяться шляхом ін'єкцій внутрішньо м’язово - за 5 хв. до початку можливого опромінення. Застосовувати препарати рекомендується і у випадках, якщо людина опроміненню вже піддавалася.[54]

Протирадіаційні препарати маються у спеціальних наборах, що розраховані на індивідуальне користування. Наприклад, в аптечку індивідуальну АІ-2 входять наступні препарати:

радіозахисний засіб №1 (гніздо №4, два пенали рожевого кольору), який приймають при загрозі радіоактивного опромінення по 6 таблеток відразу, запиваючи їх водою, а при опроміненні., що продовжується - через 4-5 годин ще 5 таблеток;

радіозахисний засіб №2 (гніздо №6, пенал білого кольору) приймається по одній таблетці щоденно протягом 10 днів після випадіння радіоактивних опадів за умови вживання неконсервованого молока;

протиблювальний засіб (гніздо №7, пенал голубого кольору) застосовується по 1 таблетці на прийом при появі первинної реакції на опромінення, а також при появі нудоти після удару голови;

протибактеріальний засіб №2 (гніздо №3, великий пенал без пофарбування) застосовується після опромінення при виникненні шлунково-кишкових розладів по 7 таблеток за один прийом у першу добу і по чотири таблетки у наступні дві доби.

Засіб, що використовується при отруєнні або загрозі отруєння ФОР, розміщується у гнізді №2 аптечки; протибольовий засіб, що використовується у цілях профілактики шоку у ураженого або при шоку, розміщується у гнізді №1 аптечки;

протибактеріальний засіб №1, що використовується при бактеріологічному нападі противника і в цілях попередження інфекції, розміщується у гнізді №5 аптечки.

З метою зменшення можливості ураження радіоактивними речовинами на території осередку ураження (в зонах зараження) забороняється приймати їжу, пити, палити.При виході із осередку ураження необхідно враховувати, що в результаті ядерних вибухів виникли руйнування будівель, мереж комунального господарства. При цьому окремі елементи будівель можуть зруйнуватися через деякий час після вибуху, зокрема від струсів при русі важкого транспорту, тому підходити до будівель треба з найменш небезпечної сторони (де немає елементів конструкцій, що загрожують падінням). Просуватися вперед треба посередині вулиці з урахуванням можливого швидкого відходу у безпечне місце. З метою виключення нещасних випадків не можна торкатися електропроводів, оскільки вони можуть виявитися під напругою; треба бути обережним у місцях можливого загазування.Одержавши повідомлення про евакуацію, необхідно зібрати необхідний запас продуктів, що не псуються, на 3-5 діб, медикаменти, найбільш цінні речі і гроші (загальна вага на одну людину не повинна перевищувати 50 кг). Упакувати все у поліетиленові мішки та чекати підходу автотранспорту. Таким чином розглянувши це важливе питання, як захист при радіаційному забрудненні місцевості, можемо зробити такі висновки, що завжди потрібно знати, як захистити себе в тій, чи іншій ситуації, особливо, коли це стосується людського життя і такої небезпеки, як радіація. Лише спільні, організовані та правильні дії населення і працівників цивільної оборони, зможуть зменшити кількість постраждалих та врятувати життя людям, які потрапили в надзвичайну ситуацію.


Висновок

Отже, в процесі рекламної діяльності підприємство може застосовувати рекламу для досягнення багатьох цілей як економічного, так і неекономічного характеру. Для цього розробляється програма рекламування, яка складається з 6 етапів. Стратегія рекламної кампанії фірми є складовою комплексу планування і включає в себе розробку текстової частини реклами та вибір носіїв реклами. Після того як реклама готова, складається графік рекламування. Саме від вибору правильної рекламної стратегії залежить успіх рекламної кампанії.

Аналіз використання рекламних заходів підприємства ДП "ХДЦЗ" показав, що у своїй комунікаційній політиці підприємство використовує усі основні засоби впливу на аудиторію, а саме, рекламу, стимулювання збуту, пропаганду, особистий продаж та комплексні засоби, такі як виставки та ярмарки. Участь підприємства у ярмарках дозволяє підвищити обсяги реалізації, продемонструвати товари у дії, визначити можливий попит на продукцію, укласти угоди. У структурі витрат на маркетингові комунікації найбільшу питому вагу має реклама – 53,43%, друге місце займають витрати на участь у виставках та ярмарках – 21,17%, значні витрати на пропаганду – 16,53%, найменшу питому вагу мають витрати на особистий продаж – 7,06%. Розробка заходів по формуванню попиту та стимулюванню збуту повинна бути пов`язана з етапом життєвого циклу товару на ринку та ступенем готовності споживача. Менеджер з маркетингу повинен проводити систематичну оцінку результатів проведення програми стимулювання. Для приваблення покупців потрібно запровадити ряд рекламних заходів, що були розглянуті вище, це впровадження реклами на радіо та телебаченні, проводження промо-акцій, що дозволить випередити основних конкурентів. Також підприємству необхідно вдосконалити фірмовий стиль та зовнішнє оформлення продукції, оскільки це дозволить підвищити імідж підприємства в очах споживачів та інвесторів. Основними напрямами вдосконалення рекламної діяльності ДП "ХДЦЗ" є: - вдосконалення організаційної структури управління підприємством, шляхом введення у торговий відділ посади менеджера з маркетингу, у обов’язки якого входитиме:

- управління рекламною діяльністю підприємства на сонові проведення досліджень ринку та ситуаційного аналізу положення підприємства;

- при плануванні рекламної кампанії підприємства враховувати фактор сезонності на окремі групи товарів та особливості основних сегментів споживачів. Тобто кінцевих споживачів та корпоративних клієнтів;

- введення нами запропонованої розробки рекламної кампанії для підприємства на 2009 рік, що включає комплекс засобів впливу на споживача, а саме, рекламу, стимулювання збуту, пропаганду та особистий продаж.

Отже саме ці заходи дозволять підприємству ДП "ХДЦЗ" не втрачати свої позиції на ринку будівельних матеріалів, а навпаки зміцнити їх.


Список джерел інформації

1. Закон України Про рекламу: Прийнятий 3 липня 1996р. №270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №39. - Ст. 181.

2. Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі та її припиненню: Указ від 5 грудня 1994р. // Голос України. - 1994. - 13 грудня. - С. 5.

3. Аникеев С. Н. Методика разработки плана маркетинга. Серия "Практика маркетинга". - М., 1995. – 248 с.

4. Артеменко О. Реклама: рушій торгівлі чи корупції?: (Київ) // Хрещатик. - 2000. - 25 грудня.

5. Ассэль Генри. Маркетинг: принципы и стратегия. - М., 1999. – 340 с.

6. Благоев В. Маркетинг в определениях и примерах. - С-Пб, 1993. – 544 с.

7. Болт Г. Дж. Практическое руководство по управлению сбытом. - М.: Экономика, 1997. – 432 с.

8. Бревнов А.А. Маркетинг малого предприятия. - К., 1998. – 286 с.

9. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент. - К., КНЕУ, 1998. – 234 с.

10. Волков О.М. Методическое пособие по изучению иностранных фирм. - М, 1998. – 186 с.

11. Все о маркетинге. Сборник для руководителей предприятий, экономических и коммерческих служб. - М., 1999. – 128 с.

12. Гаркавенко С.С. Маркетинг. - К., 1998. – 388 с.

13. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика. - К., 1994. – 356 с.

14. Гермогенова Л.Ю. Эффективная реклама в России. Практика и рекомендации. - М.: Рус-Партнер ЛТД, 1994. - 252 с. - Практика бизнеса Вып. 1. - А567200.

15. Гула Т.П., Маршук М.П. Економічні проблеми рекламознавства // Львівська політехніка. Вісник. - Львів, 2001. - №284: Проблеми економіки та управління. - С. 97-99

16. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика. - К.:КНЕУ, 1997. – 292 с. 17. Карлоф Б. Деловая стратегия. - М., 1995. – 314 с.

17. Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент. - СПб, 1998. – 816 с.

18. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М., 1999. – 642 с.

19. Кошелевський А. Економетричне моделювання в рекламі: так чи ні? // Розбудова держави: Духовність, екологія, бізнес: Зб. матеріалів другої Загальноукраїнської студентської наукової конференції. - К., 1996. - С. 248-249.

20. Кошелевський А. Реклама за умов формування ринкових відносин // Розбудова держави: Духовність, екологія, бізнес: Зб. матеріалів другої Загальноукраїнської студентської наукової конференції Фонду Т. Шевченка. - К., 1994. - С. 152-154

21. Кретов И.И. Маркетинг предприятия. - М., 1998. – 148 с.

22. Кузьмін О.Є., Барвінська Є.С., Гула Т.П. Рекламна діяльність на підприємстві як функція маркетингу // Вісник держ. ун-ту Львівська політехніка. - Львів, 1993. - №274. - С. 50-52.

23. Нечаева Е. Рекламная стратегия малого предприятия // Бизнес для всех. - 1995. - №1. - С. 12.

24. Ортинська В.В., Мельникович О.М. Торгова реклама у пресі: реальність та проблеми // Маркетинг: теорія і практика: Зб. наук. пр. - К., 1996. - С. 53-56.

25. Павленко А.Ф. Потреби та цінності в системі маркетингу. - К.:КНЕУ, 1996. – 186 с.

26. Павлова Н.Н. Стратегия и тактика маркетинга //Стандарты и качество. - 1997. - №3. – с. 35-36.

27. Перерва П.Г. Управление маркетингом на предприятии. - Харьков, 1993. – 88 с.

28. Прауде В.Р. Маркетинг. - К., 1994. – 340 с.

29. Рабинович И.А. Маркетинг в коммерческой деятельности. - Одесса., 1993. – 314 с.

30. Решетнікова І.Л. Створення ефективної організації маркетингу на підприємстві //Маркетинг в Україні. - 2000. - №1. – с. 46-48.

31. Ромат Е., Чегодаев А. Формирование рекламного бюджета // Бизнес Информ. - 1995. - №31-32.

32. Савельєв Є.В. Маркетинг нового продукту. - К., 1997. – 230 с.

33. Селиванов А. Расчёт эффективности рекламы // РИСК: Рынок, информация, снабжение, конкуренция. - 2001. - №5. - С. 25-29

34. Інформаційний бюлетень ДП "ХДЦЗ".

35. Закон України "Про охорону праці" від 21.11.2002.

36. ГОСТ 12.0.003-74*. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. – Введ. 01.01.76. Измен. 1978.

37. ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. – Введ. 01.01.89.

38. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. – Київ, 2000.

39. СНиП 2.04.05-91. Строительные нормы и правила. Отопление. Вентиляция и кондиционирование воздуха. – М.: Стройиздат. – 1992.-110 с.

40. ДБН В.2.5.-28-2006. Державні будівельні норми. Природне і штучне освітлення. – К.: Мін буд України, 2006-80с.

41. ГОСТ 12.1.003-89*. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. – Введ. 01.01.90.

42. ГОСТ 12.1.029-80. ССБТ. Средства и методы защиты от шума. Классификация. – Введ. 01.07.81.

43. ГОСТ 12.1.006-87*. ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые кровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. – Введ. 01.01.85. – Измен. 1988 г.

44. ГОСТ 12.1.045-84. ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. – Введ. 01.01.85.

45. ПУЭ – 87. Правила устройства электроустановок. – М.: Энергоатомиздат. – 1988.-648с.

46. ГОСТ 12.1.019-79*. ССБТ. Электробезопасность. Общин требования и номенклатура видов защиты. – Введ. 01.07.80. – Измен. 1986.

47. ГОСТ 12.1.030-81*. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземлениею Зануление. – Введ. 01.07.82. Измен. 1987.

48. НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86). Нормативний акт пожежної безпеки. Визначення категорії будівель та споруд за вибухопожежною та пожежною небезпекою. – К.: Будіздат. – 1987.

49. ДБН В.1.1-7-2002. Державні будівельні норми. Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва. – К.: Будіздат. – 2003. – 41с.

50. ГОСТ 12.1.004-91*. ССБТ. Пожарная безопасность. Общин тредования. – Введ. 01.01.92,

51. РД 34.21.122-87. Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений. – М.: Энергоатомиздат. – 1988. – 56с.

52. Журнал "надзвичайна ситуація № 12 – 1999 р.

53. Закон України № 2974-ХІІ від 3 лютого 1993р. "Про цивільну оборону України" із змінами і доповненнями.

54. Стеблюк М. І. Цивільна оборона.Підручник. – К.: Знання,2006. – 430 с.


Додаток

Організаційна структура ДП "ХДЦЗ"

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Маркетинг"