Смекни!
smekni.com

Проект планування території Шевченківської сільської ради Звенигородського району Черкаської (стр. 1 из 8)

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З дисципліни: «Управлінняземельними ресурсами»

На тему:

«Проект планування території Шевченківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області »

Виконав:

Ст. ЗЕМ 4к \ 1б

Гай В.Г.

Перевірив:

Лядова Н.І.

ОДЕСА 2010

ЗМІСТ

Вступ

1. Коротка характеристика об’єкту

1.1 Загальні відомості про господарство, клімат

1.2 Загальна характеристика рельєфа

1.3 Гідрографія

1.4 Рослинність

1.5 Характеристика грунтового покриву.

2. Аналіз земельного фонду в господарстві

2.1 Земельний фонд України у складі світових земельних ресурсів

2.2 Земельний фонд як об’єкт ДЗК і його основні категорії

2.3 Віднесення земель до певних їх категорій

2.4 Розподіл земель сільськогосподарського призначення по основним видам угідь

3. Розподіл земельного фонду за земельною власністю

4. Використання земель переданих у власність громадянам

5. Розподіл земель с\г призначення за формуванням господарювання

6. Визначення основних напрямків підвищення ефективності використання земельних ресурсів території на перспективу

6.1 Ліквідація недоліків в межах утворених землекористувань. Формування нових землекористувань

6.2 Розробка заходів з поліпшення використання земель у межах населених пунктів

6.3 Розробка заходів з підвищення ефективності використання земель, зайнятих виробничими центрами с\г підприємств

6.4 Визначення потреби в земельних ресурсах для промисловості і транспорту. Розвиток дорожньої мережі

7. Розробка заходів з раціонального використання земель, їх поліпшення і охорони

8. Визначення економічної ефективності заходів з поліпшення використання земель

9. Техніко-економічні показники (ТЕП)

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Розвиток продуктивних сил країни, який забезпечує зростання доброботу суспільства, передусім визначається рівнем використання земельного фонду як одного з найважливіших видів ресурсів соціально – економічного розвитку України. У цьому звязку виняткова роль належить розвитку системи управління земельними ресурсами, зорієнтованої на поєднання загальнодержавних (центру) і регіональних інтересів.

Серед усіх інших компонентів природного середовища, які використовуються для виробництва матеріальних благ, виключн важливу роль відіграють земельні ресурси. Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У найбільш загальних рисах поняття “управління” використовується для характеристики будь – яких систем – біологічних, соціальних, технологічних.

Управління земельними ресурсами – це діяльність, спрямована на досягнення поставленої мети, а земельний менеджмент – процес (інструмент), за допомогою якого досягається ця мета.

Ефективність управлінського рішення з використання земельних ресурсів виражається мірою раціоналізації землекористування.

Під раціональним землекористуванням потрібно розуміти використання земель згідно з їх цільовим призначенням, отримувати максимум продукції при мінімальних затратах на їх виробництво, не порушуючи навколишнього середовища на відповідному рівні розвитку продуктивних сил і земельних відносин.

Впродовж багатьох років надзвичайно важко було управляти охороною природного середовища в цілому і землекористуванням, зокрема. 17 вересня 1996 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову “Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів”.

Розкриємо перелік цих видів діяльності:

1) охорона і раціональне використання водних ресурсів;

2) охорона атмосферного повітря;

3) охорона і раціональне використання земель;

4) охорона і раціональне використання мінеральних ресурсів;

5) охорона і раціональне використання природних рослинних ресурсів;

6) охорона і раціональне використання ресурсів тваринного світу;

7) раціональне використання та зберігання відходів виробництва і побутових відходів;

8) наука, інформація та освіта, підготовка кадрів, екологічна експертиза, організація праці.


1. Коротка характеристика об’єкту

1.1 Загальні відомості про господарство, клімат

Господарство розташоване в північно-західній частині Звенигородського району на відстані 45 км від районного центру міста Звенигородського і 56 від обласного центру міста Черкаси.

Адміністративним, культурним і виробничим центром господарства є село Шевченкове розташоване в східній частині землекористування.

За даними коректування планових матеріалів за господарством закріплена площа 3193,6 га, зокрема рілля – 2745,0 га, пасовищ – 69,0 га лісових площ – 62,0 га, боліт 85,0 га, сінокосів – 11,0 га, дорогі – 33,2 га, лісосмуги – 101,4 га, під населеним пунктом – 49 га.

Територія господарства знаходиться в дуже теплому центральному агрокліматичному районі Черкаської області.

Сума середньодобових температур повітря вища +100 складає тут 3320° позитивні середньомісячні температури утримуються більше 10 місяців. Середньомісячна температура повітря найтеплішого місяця - липня +27°. Річний максимум температури повітря +38°. Середній з абсолютних річних мінімумів температури мінус 19°. Тривалість безморозного періоду 195 днів.

Зима дуже тепла, м'яка, коротка. Висота сніжного покриву в даній місцевості в середньому складає 2-4 см, сніжний покрив нестійкий зважаючи на часту відлигу. Початок заморозків в першій декаді листопаду, останні заморожування спостерігаються в останній декаді квітня.

Весна звичайно наступає в березні.

Промерзання грунту за зимовий період незначне. Температура грунту на глибині 30 см не опускається нижче за нуль. Це „говорить про те, що забезпечується нормальна зимівля сільськогосподарських культур, у тому числі і ряду цінних теплолюбивих культур.

Діяльний період в житті грунту так само дуже тривалий. Тривала відлига взимку приводить до пожвавлення мікробіологічних процесів.

Середньорічна кількість атмосферних опадів складає 410 мм (за даними Староказацкой метеостанції), а за період з температурою вищий 10° - 260 мм.

Розподіл опадів по часах роки нерівномірне. Більш всього опадів випадає в червні-серпні місяці. Рослини систематично випробовують недолік вологи - гидротермічеській коефіцієнт рівний 0,9.

Пануючими напрямами вітру для всіх сезонів є південне, південно-східне і північне. Негативне дійство вітрів на території господарства позначається на збільшенні швидкості випаровування вологи з грунту і в збільшенні транспірування у рослин. Найпосушливішими вітрами є вітри східного і південно-східного напряму, які якнайменше насищені водяними парами, тому віднімають велику кількість вологи у грунту і у рослин, завдаючи тим самим великої шкоди сільськогосподарським культурам.

Приведені агрокліматичні дані зробили вплив на грунтовий покрив господарства.

Клімат обстежуваної території в основному, сприятливий для обробітку всіх районуючих культур і отримання хороших урожаїв. Основним лімітуючим чинником отримання стабільних урожаїв є посушливість.

1.2 Загальна характеристика рельєфу

Рельєф, як і клімат є одним з чинників грунтоутворення, багато в чому визначаючим характер грунтового покриву.

У геоморфологіному відношенні територія господарства відноситься до Придунайської рівнини, що є частиною Причорноморської низовини, і представлена широко хвилястим водноерозійним типом рельєфу.

По фізико-географічному районуванню територія землекористування входить в Придунайський терасно-дельтовий район Степової зони, південної степової підзони. |

Основний земельний масив господарства розташований на вододільному плато, яке з півночі на південь перетинається балками і лощинами.

Велику частину площі складають платні і пологі схили крутизною - 0 -3º, незначну площу представляють схили крутизною 3-5° і 5-7°.

Характер грунтового покриву знаходиться залежно від рельєфу місцевості . Так грунти з повновираженими гумусированими горизонтами залягають на вододільних плато, еродовані на схилах, в днищах балок залягають намиті грунти.

Рельєф робить великий вплив на розподіл атмосферних опадів, рівень грунтових вод, що позначається на водному режимі грунтів, на характері рослинності, на ступені еродованності\.

Ґрунти рівнинних ділянок знаходяться в сприятливіших умовах зволоження, ніж грунти схилів, причому чим крутіше схил тим менш він зволожується в результаті поверхневого стоку.

Якщо рельєф зумовлює перерозподіл кліматичних чинників тепла до вологі, обуславлює величини поверхневого стоку і ступінь ерозійних процесів, то грунтоутворуючі породи визначають спрямованість процесів грунтоутворення.

Грунтоутворуючі породи на території господарства представлені лессами, лессовідними суглинками, делювіальними відкладеннями .

Лес - це однорідна по механічному складу, карбонатна порода палевого кольору, відносно добре відсортована водопроникна, із сприятливими, капілярними властивостями. Пористість лесу складає до 50%.

Характерною особливістю лессів є переважання в гранулометричному складі фракції крупного пилу (34,72%) і збагачування мулом (32,10%).

Наявність карбонатів кальцію в лессах обумовлюють закріплення органічної маси, що розкладається, коагулює гумусне з'єднання. Від чого грунти, що сформувалися на лессах володіють хорошою структурою високою поглинювальною здатністю. Лесси не засолені легкорозчинними солями і не оглеєні.

Грунти, що сформувалися на лессах характеризуються однорідним за профілем механічним складом. У даному господарстві лесси на плато тяжкосуглинистого механічного складу.