регистрация / вход

Особливості експертизи легкових автомобілів

ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Характеристика ринку легкових автомобілів 1.1. Класифікація легкових автомобілів 1.2. Стан ринку легкових автомобілів в Україні

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1.

Характеристика ринку легкових автомобілів

1.1.

Класифікація легкових автомобілів

1.2.

Стан ринку легкових автомобілів в Україні

1.3.

Тенденції розвитку світового автомобільного ринку

1.4.

Огляд нормативної бази, яка регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні

Розділ 2.

Експериментальна частина

2.1.

Об`єкти експертизи

2.2.

Характеристика методів експертизи легкових автомобілів

2.3.

Характеристика методів визначення митної вартості легкових автомобілів

2.4.

Експертиза автомобілів

Розділ 3.

Митне оформлення легкових автомобілів індивідуального користування

3.1.

Порядок визначення класифікаційної належності легкових автомобілів за УКТ ЗЕД

3.2.

Порядок митного оформлення легкових автомобілів в режимі імпорту

3.3.

Методологія визначення митної вартості легкових автомобілів

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку України одним із стратегічних завдань є використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу такої пріоритетної галузі як автомобілебудування. Адже, у сучасній системі світових товарних ринків автомобільний займає особливе місце - один з найглобалізованіших, таких, що швидко розвиваються і є прибутковими, характеризується жорсткою конкуренцією, яка зумовлена різними факторами, серед яких: зростаючі надлишки виробничих потужностей автомобільної промисловості; зростання кількості країн, що організовують власне виробництво автомобільної продукції; формування міжнародних автомобільних альянсів. Тому перед урядом першочерговими питаннями у цій сфері є створення сприятливих умов (законодавчих, політичних, інвестиційних тощо) для зростання обсягів виробництва і реалізації вітчизняних легкових автомобілів, недопущення ухилення від оподаткування при ввезенні та реалізації авто, забезпечення економічних інтересів українських підприємств і держави в цілому.

Зазначимо, що нині на ринку України з'являється все більше автомобілів різних марок і моделей (як правило, це нові чи бувші у використанні імпортні машини). Саме тому Уряд намагається захистити українські автозаводи, вводячи високі ставки мита на іномарки, але, незважаючи на це, вітчизняним виробникам автотехніки приходиться існувати в умовах досить жорсткої конкуренції з іноземними виробниками. Попит на вітчизняні легкові автомобілі поступається попиту на автомобілі іноземного виробництва, оскільки останні представлені на автомобільному ринку у широкому асортименті, володіють високими споживчими та технічними характеристиками, якістю що відповідає ціні. Це і пояснює той факт,що автомобілі імпортного виробництва купуються і ввозяться до України не завжди на законних підставах. Відкриття меж привело по суті, до утворення могутнього ринку викрадених автомобілів. Цей ринок інтенсивно насичується за рахунок автомобілів, якими незаконно заволоділи у країнах Західної Європи.

Актуальність зазначених проблем, їх практичне значення і недостатня законодавча розробка і обумовили вибір теми, методики, мети, завдання і структури магістерської роботи.

Зокрема, метою роботи є – проведення аналізу вітчизняного та світового авторинків, дослідження особливостей експертизи, державного регулювання та методів визначення митної вартості імпортованих легкових автомобілів.

Реалізація мети роботи зумовила необхідність постановки та розв’язання таких завдань:

розглянуто питання класифікації легкових автомобілів за різними ознаками і параметрами;

проведено дослідження стану ринку легкових автомобілів в Україні, здійснено аналіз їх виробництва та реалізації за останні три роки;

визначено основні тенденції розвитку світового автомобільного ринку, зазначено перспективи майбутнього розвитку;

здійснено огляд нормативної бази, яка регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні;

розглянуто об’єкти та методи проведення експертизи транспортних засобів;

наведено методологію визначення митної вартості та порядку проведення митного оформлення легкових автомобілів.

Об’єктом дослідження є легкові автомобілі, особливості класифікації, експертизи, митного оформлення.

Інформаційну базу магістерської роботи склали законодавчі акти України, періодичні видання, підручники та відповідні матеріали з Інтернету.

Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків.


РОЗДІЛ 1. Характеристика ринку легкових автомобілів

1.1. Класифікація легкових автомобілів

На теперішній час в Україні існують наступні класифіційні ознаки транспортних засобів:

1) клас;

2) тип автотранспортного засобу;

3) модифікація;

4) порядковий номер моделі;

5) вид виконання;

6) категорія;

7) тип кузова, ступінь його відкритості;

8) тип приводу;

9) тип двигуна;

10) тип системи живлення;

11) розташування двигуна;

12) розташування кабіни;

13) компонування бази тощо.

Класифікація поділяє автомобілі на групи чи категорії залежно від їх конструкції, технічних характеристик та призначення.

У 1966 р. на підприємствах автомобільної промисловості колишнього СРСР була введена Галузева нормаль ОН 025 270-66, яка регламентує класифікацію і систему позначення автомобільного рухомого складу. Транспортним засобам привласнювалися позначення відповідно до заводських реєстрів - позначень, що включають, як правило, літерні позначення заводу-виробника і порядковий номер моделі рухомого складу (ГАЗ-3110, ВАЗ-2106, Москвич-2141 і т.д.). Заводські позначення транспортних засобів практикуються на ряді моделей дотепер, головним чином на автомобілях спеціального призначення, а також спеціалізованих під визначені категорії вантажів.

Відповідно до нормалі ОН 025 270-66 прийнята наступна система позначення автотранспортних засобів:

Перша цифра позначення класу автотранспортного засобу (додаток 1.).

Друга цифра позначення типу автотранспортного засобу:

1 - легковий автомобіль;

2 - автобус;

3 - вантажний бортовий автомобіль чи пікап;

4 - сідельний тягач;

5 - самоскид;

6 - цистерна;

7 - фургон;

8 - резервна цифра;

9 - спеціальний автотранспортний засіб.

Третя і четверта цифри індексу вказують на порядковий номер моделі.

П'ята цифра - модифікація автомобіля.

Шоста цифра - вид виконання:

1 - для холодного клімату,

6 - експортне виконання для помірного клімату,

7 - експортне виконання для тропічного клімату.

Деякі автотранспортні засоби мають у своєму позначенні через дефіс приставку 01, 02, 03 і т.д. Вона вказує на те, що модель чи модифікація є перехідною або має додаткові комплектації.

Відповідно до цієї класифікації перед цифровим індексом у більшості випадків вказується літерне позначення заводу-виробника.

Наприклад, легковий автомобіль Волзького автозаводу, що має робочий об`єм двигуна 1,6 дм3 , позначається:

- ВАЗ-2106 - легковий автомобіль із закритим, чотирьохдверним кузовом типу "седан".

- ВАЗ-21061 відрізняється від автомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з робочим об`ємом 1,5 л.

- ВАЗ-21063 відрізняється від автомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з робочим об`ємом 1,3 л.

- ВАЗ-21065 відрізняється від автомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з карбюратором 21053-1107010 і безконтактною системою запалювання; крім того, на ньому ставиться пятиступінчата коробка передач, змінене оформлення кузова.

Класифікація іноземних автомобілів є дещо складнішою за попередню.

Єдиної класифікації автотранспортних засобів, обов'язкової для всіх країн і автомобільних фірм, немає. Проте існують рекомендації Європейської економічної комісії, що передбачають визначену класифікацію автотранспортних засобів.

Відповідно до європейської класифікації автотранспортних засобів усі вони поділяються на чотири категорії, кожна з який позначається відповідною буквою - L, М, N чи О.

До категорії L відносяться всі ті з них, що мають менше чотирьох коліс (мотоцикли, моторолери, триколісні транспортери і т.д.).

Поділяються вони на дві основні підкатегорії:

- перша (LI - L2) - це транспортні засоби, робочий об’єм двигунів яких не перевищує 50 дм3 , а максимальна конструктивна швидкість - не більше 40 км/год;

- до другого підкатегорії (L3 - L5) відносяться двох- і триколісні транспортні засоби з технічними параметрами більшими тих, що описані вище, але при цьому їхня повна маса не повинна перевищувати 1000 кг;

Категорія М включає транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, що мають не менш чотирьох коліс чи три колеса і повна маса яких більше 1 т. Це легкові автомобілі, мікроавтобуси й автобуси. Категорія М поділяється на три підкатегорії:

- до першої (Ml) відносяться автомобілі, що мають, крім водія, не більш 8 місць для сидіння. Тобто це практично всі легкові і деяка частина мікроавтобусів;

- друга (М2) включає автомобілі, у яких більше 8 місць для сидіння, крім водія, але їхня повна маса не перевищує при цьому 5 т. До цієї підкатегорії відносяться РАФ-2203 (10 пасажирів плюс водій, повна маса 2,71 т) і УАЗ-452 В (9 пасажирів плюс водій, повна маса 2,69 т);

- транспортні засоби для перевезення пасажирів повною масою більше 5 т відносяться до підкатегорії (МЗ). Це такі автобуси, як ЛиАЗ-5256, Ікарус-280, ЛАЗ-699 і ін.;

Категорія N включає вантажні автомобілі, починаючи від пікапів і закінчуючи кар'єрними самоскидами. Вона, як і попередня, поділяється на три підкатегорії:

- до першої (N1) включені автотранспортні засоби повною масою менше 3,5 т;

- до другої (N2) - повною масою від 3,5 до 12 т;

- до третьої (N3) - повною масою понад 12 т.

Слід зазначити, що підкатегорії N1, N2 і N3 не завжди трактуються як легкий, середній і важкий клас вантажівок. Найчастіше до легкого класу прийнято відносити вантажні автомобілі повною масою до 6 т, до середнього - від 6 до 15т, а до важкого - понад 15т;

Категорія О включає причепи і напівпричепи. Вона поділяється на чотири підкатегорії: О1, О2, ОЗ і О4.

Наглядно дану класифікацію зображено у вигляді таблиці (додаток 2).

На практиці позначення з європейської класифікації автотранспортних засобів ніколи не фігурують у марці чи індексі, що йде слідом за назвою автомобіля ("Volvo-340", "Mersedes-Benz-1838", "Scania-143 М"), що ми можемо побачити на його кабіні, у проспектах, чи рекламних каталогах.

Загальноєвропейська класифікація, насамперед, необхідна для розробки і застосування стандартів і вимог до автотранспортних засобів: экологічних, технічних і юридичних. Вона застосовується в документах, пов'язаних із сертифікацією ТЗ, їх виробництвом, застосуванням дорожнього законодавства при складанні митних угод тощо.

Автомобільні фірми - виробники автомобілів, дають своїм авто власне маркування, у якому намагаються зашифрувати найважливіші характеристики моделей автомобілів, що випускаються, але вже у відповідності до своєї власної класифікації, яка не зв'язана з загальноєвропейською.

При видачі водійських посвідчень класифікація транспортних засобів проводиться відповідно до Європейської Конвенції про дорожній рух, прийнятої в 1968 р, що передбачає присвоєння категорій А, В, С, D, "причіп" в залежності від параметрів транспортних засобів:

категорія А - мотоцикли, моторолери, мотонарти, мотоколяски і інші мототранспортні засоби;

категорія В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг і число сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми;

категорія С - автомобілі, призначені для перевезення вантажів, дозволена максимальна маса яких перевищує 3500 кг;

категорія D - автомобілі, призначені для перевезення пасажирів і мають більше 8 сидячих місць, крім сидіння водія;

причіп - транспортний засіб, призначений для руху в складі з механічним транспортним засобом.

Переведення категорій транспортних засобів, зазначених у "Схваленні типу транспортного засобу" [1], у категорії транспортних засобів по-класифікації Конвенції про дорожній рух виробляється у відповідності із порівняльною таблицею. Наприклад, для "Москвича-2141" категорія, що вказується в "Схваленні типу транспортного засобу" - Ml, а категорія, що вказується в паспорті транспортного засобу, - В.

На практиці різні фірми - виробники автомобілів і засоби масової інформації, що працюють у сфері автомобільного бізнесу, розробляють і застосовують свої власні системи класифікації автомобілів. Наприклад, фірма "Mersedes-Benz" позначається буквами латинського алфавіту класи легкових автомобілів, що випускаються нею, А, С, G, M, S, V, CLK, SL, E, SLK; до кожного класу відносяться конкретні визначені марки автомобілів, причому до А-класу відносять самі маленькі автомобілі. Але суворих класифікаційних ознак виділити не вдається.

Часто в автомобільних газетах і журналах можна зустріти найменування "автомобіль бізнес-класу", "автомобіль гольф-класу", "сімейний автомобіль" і т.д. Така класифікація поєднує автомобілі по визначеній ознаці, у даному випадку по функціональному призначенню; вона, звичайно, оправдана, але не має досить чіткого критерію.

Досить широко використовується так звана Загальноприйнята європейська класифікація , відповідно до якої виділяються класи А, В, С, D, E, F, купе, позашляховики, міні-вени, мікроавтобуси, розвізні автомобілі.

До класів А і В відносять такі автомобілі, як "Renault Twingo", "Ford Ка" (клас A), "Opel Corsa", "Volkswagen Polo" (клас В) і ін. Сюди ж, до класу В, з деякою натяжкою можна віднести чеські машини "Skoda Felicia". Ця модель знаходиться на "роздоріжжя" класів В и С, але оскільки під маркою "Skoda" випускається і більш велика модель "Octavia" (а це вже C-клас), то "Felicia" розмістилась на сходинку нижче.

Клас С . Цей сегмент ринку часто називають гольф-класом. Машини цього "типорозміру" найбільш популярні в Європі, а останнім часом знаходиться все більше і більше власників в Україні. Лідер продаж -"Daewoo Nexia". Слідом йдуть "Nissan Almera", "Ford Escort", "Toyota Corolla".

Клас D. Сюди відносяться такі машини, як Toyota Avensis, Nissan Primera, Volvo S/V40, BMW третьої серії. Цей "розмір" - як і раніше самий улюблений серед покупців нових іномарок.

Клас Е. До цього класу відносяться “BMW – 5” , "Mercedes-Benz" Е-класу, "Audi A6", "SAAB 9-5" і т.д. Роздрібні ціни в цьому класі досить високі.

Клас F. "Mercedes-Benz" S-класу, "Audi A8", "BMW - 7" , "Jaguar", "Lexus LS400". Самі престижні автомобілі на європейському ринку.

Купе. Невелике збільшення імпорту в останні роки не внесло змін у положення цього класу: купе як і раніше займають близько 0,3% від загального обсягу реалізації нових автомобілів.

Позашляховики. Приблизно четверта частина завезених в Україну за останні роки автомобілів, склали невеликі машини ("Honda CR-V", "Toyota RAV4", "Kia Spoilage"), а три четвертих - позашляховики класом вище. Найбільшою популярністю користуються 5-дверні автомобілі "Chevrolet Blazer"та інші.

Міні-вени. Обсяг імпорту міні-венів у за останні роки виріс більше ніж вдвічі, хоча як і раніше дуже малий. Лідерство захопили "Volkswagen Sharan" і "Seat Alhambra".

Мікроавтобуси , ситуація з мікроавтобусами не зазнала серйозних змін, вони як і раніше користуються стабільним попитом.

Розвізні автомобілі. Невеликі комерційні автомобілі закордонного виробництва. Великою популярністю користуються "Volkswagen Caddy", "Peugeot Partner" і "Citroen Berlingo". Більшість цих машин оснащується дизельними двигунами.

Особливої уваги заслуговує класифікація легкових автомобілів за типом кузова. Зазначимо, що у колишньому СРСР класифікація легкових автомобілів за цією ознакою визначалася Галузевим стандартом автомобільної промисловості ОСТ.37.001.267-83 , що був прийнятий на основі міжнародного стандарту ISO 3833-76 "Дорожні транспортні засоби. Типи. Терміни і визначення".

Міжнародна організація по стандартизації (ІСО) являє собою об'єднання національних організацій по стандартизації (комітети - члени ІСО).

Розробка міжнародних стандартів здійснюється технічними комітетами ІСО. Урядові та неурядові міжнародні організації, що співпрацюють з ІСО, також беруть участь у роботі.

Проекти міжнародних стандартів, прийняті технічними комітетами, перед затвердженням їх Радою ІСО як міжнародних стандартів направляються на розгляд усім комітетам-членам. Так міжнародний стандарт ІСО "Дорожні транспортні засоби Типи. Терміни і визначення" розроблено Технічним комітетом ІСО/ТК 22 "Дорожній транспорт" і направлений комітетам-членам у квітні 1975 р. до виконання [1]. Цей міжнародний стандарт встановлює терміни, що відносяться до деяких типів дорожніх транспортних засобів, конструкції яких відповідають визначеним конструктивним і технічним вимогам. Він поширюється на всі транспортні засоби, сконструйовані для руху по дорогах (автомобілі, причепи, що буксируються, мопеди, мотоцикли та ін.).

Відповідно до цього стандарту автомобілем є будь-який дорожній транспортний засіб, що приводиться в дію джерелом енергії, що має не менш чотирьох коліс (проте, деякі триколісні транспортні засоби, маса яких у спорядженому стані перевищує 400 кг, також розглядаються як автомобілі), що не спирається на рейки і звичайно використовується:

- для перевезення людей і (чи) вантажів;

- буксирування транспортних засобів, призначених для перевезення людей і (чи) вантажів;

- спеціальних робіт.

Галузевий стандарт ОСТ 37.001.267-83 встановлює терміни за типами кузовів легкових автомобілів і модифікацій, виконаних на їхній базі. Терміни, встановлені стандартом, обов'язкові для застосування в документації усіх видів.

Він продовжує діяти в в країнах СНД. А, оскільки, останній був розроблений на основі Міжнародного стандарту, схваленого практично всіма розвинутими країнами, то типи кузовів, а також відповідна термінологія, що при цьому застосовується, у повній мірі відповідають міжнародній практиці.

Відповідно до зазначеного стандарту всі кузови легкових автомобілів прийнято поділяти на три категорії: однооб'ємний, двохоб’ємний і трьохоб’ємний (додаток 3).

За ступенем відкритості кузова легкових автомобілів поділяють на закриті, відкриті і комбіновані.

Закриті кузова - кузова із суцільнометалевим незнімним дахом (додаток4).

Відкриті кузова - кузова з м'яким дахом, що складається, над усім внутрішнім обсягом кузова автомобіля (додаток 5).

Комбіновані кузова - кузова з частково знімним дахом: над передніми та задніми сидіннями, вантажнопасажирський кузов (пікап) (додаток 6).

Більшість із цих термінів - "седан", "купе", "універсал", "кабріолет" - ввійшло в повсякденну мову автомобілістів і постійно використовується як у літературі, так і в звичайному житті. Інші терміни використовуються рідше., Крім того, розвиток автомобілебудування веде до того, що виникають нові форми легкових автомобілів, що часом не вкладаються у вже існуючі канони. Наприклад, важко дати визначення кузову "Запорожця" чи ЗАЗ-966. Чи японський автомобіль "Mazda Demino" – “суміш” хетчбека, універсалу і міні-вена. Японці іменують його "Multi-purpos compact" - багатоцільовий компакт. І таких прикладів можна привести досить багато.

Тому прийнятий стандарт і приведені в ньому типи кузовів не потрібно розглядати як догму, адже, технологічний розвиток продовжується і, як завжди, породжує нові форми, у тому числі й автомобільних кузовів.

Також автомобілі класифікуються у розрізі наступних ознак:

¤ залежно від компонування бази автомобілі можуть мати коротку базу, середню (стандартну) чи довгу (рис.1.);

¤ залежно від розташування двигуна автомобілі можуть мати переднє подовжнє розташування двигуна, переднє поперечне, центральне, заднє подовжнє чи поперечне;

¤ залежно від типу приводу - передній привід, задній і повний (на всі колеса) – (рис.2.);

¤ залежно від розташування кабіни існують наступні компонування:

- напівкапотна;

- капотна;

- з кабіною над двигуном;

¤ залежно від типу двигуна автомобілі можуть бути "бензинові", дизельні; електричні та ін;

¤ залежно від типу системи живлення - карбюраторні, із вприском палива, що зазвичай позначається буквою “і”, (розділяють центральне вприскування, багатоточечне вприскування і безпосереднє, чи пряме вприскування); дизельні; з турбонадувом; з механічним надувом і т.д.

Розмаїття різних модифікацій автомобілів в залежності від різних конструктивних чи функціональних рішень представлено у додатку 7. Також у додатку 8 наведено класифікацію за різними конструктивними характеристиками легкових автомобілів.

В Українському класифікаторі зовнішньоекономічної діяльності для віднесення транспортного засобу до певної групи використовуються найбільш загальні ознаки класифікації, зокрема, такі як: кількість місць, робочий об`єм циліндра двигуна , новий чи бувший у використанні.

Український класифікатор товарів Зовнішньо-Економічної Діяльності (УКТ ЗЕД) [38] класифікує автомобілі в слідуючому порядку:

- в товарну позицію №8702 включаються автомобілі призначені для перевезення не менше ніж 10 чоловік (водій включно). У даній позиції класифікуються автомобілі із робочим об`ємом циліндра не більше 2500см³; із робочим об`ємом циліндра більше 2500см³; із робочим об`ємом циліндра більше 2800см³; із робочим об`ємом циліндра не більше 2800см³; та з двигунами інших типів. Кожна класифікаційна позиція поділяється на нову та таку яка була у вжитку;

- товарна позиція №8703 включає такі види транспортних засобів – автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби призначені для перевезення людей (крім тих, що класифікуються в попередній товарній позиції). У даній товарній позиції (як і в попередній), подальша класифікація проводиться в залежності від робочого об`єму циліндрів двигуна. Сюди входять автомобілі робочий об`єм циліндрів яких становить від менше 1000см³ , і до більше ніж 3000см³. Кожна класифікаційна позиція також поділяється на нову та бувшу у вжитку;

Як, бачимо, критеріїв для класифікації автомобілів можна знайти безліч: наприклад, за кольором кузова, по фарбуванню кузова, обробці салона і т.д.

Отже, можна зробити наступний висновок: сучасні легкові автомобілі настільки різноманітні по конструкції кузова, розміру, розташуванню і потужності двигуна, по типу приводу коліс, по типу ходової частини, типу гальм, по обробці і комплектації, по функціональному призначенню та іншим елементам, що практично кожен фактор чи конструктивна особливість може слугувати класифікаційною ознакою. Проте в практичній діяльності митних органів, в експертно-криміналістичній практиці, та в органах ДАІ найчастіше застосовуються такі класифікаційні ознаки, як тип кузова,тип та об`єм двигуна.

1.2. Стан ринку легкових автомобілів в Україні

Нині Україна має всі потенційні можливості стати автомобільною державою, адже на фоні загального спаду реалізації автомобілів в Європі і Америці, факт п’ятидесяти відсоткового росту річних обсягів реалізації на вітчизняному ринку – явище неординарне.

На думку експертів, ріст обсягів реалізації нових легкових автомобілів обумовлений як державними заходами щодо регулювання цього ринку, так і ініціативами самих автовиробників (в основному, західних). Збільшення реалізаціїї нових автомобілів пов`язано з переносом їхнього збирання в Україну, що дозволяє знизити ціни на автомашини на 4—7% у порівнянні з імпортованими аналогами.

Для більш детального дослідження проведемо аналіз ринку легкових автомобілів за останні роки.

Зокрема, за даними інформаційно-аналітичної групи (далі ІАГ) AUTO-Consulting об’єми виробництва легкових автомобілів в Україні постійно зростають: у 1999 році вироблено 10113 шт., у 2000 році відбулося зростання і виробництво становило 17298 шт., 1 2001 році – 23066 шт., і у 2002 році вироблено вже 50393 шт (додаток 9) .

Зазначимо, що у 2001 р. загальний обсяг реалізації легкових автомобілів в Україні знизився на 17,77%, Однак за той же період на 15,38% виріс обсяг реалізації нових автомашин, а фінансова місткість ринку нових автомобілів досягла 647,2 млн доларів США [46]. В результаті вищезазначеного вперше з початку 1990-х рр. обсяг реалізованих нових легкових машин перевищив аналогічний показник ринку старих авто.Об’єм операцій за 2001 рік по нових автомобілях (імпорт та виробництво) становив 71, 21 тис. шт., що на 15,38% більше, ніж у 2000 році (61, 72 тис. шт.), об’єм оперцій з автомобілями, які були у вжитку становив у 2001 році 57, 12 тис. шт, що 64,61% менше, ніж у 2000 році (161,36 тис.шт.), також у 2001 році внутрішні перепродажі зросли на 6,78% і становили 239, 69 тис. шт. Відмітимо також і той факт, що найбільшу частку у структурі ринку займають внутрішні перепродажі – 65,13%, частка продажу нових автомобілів у 2001 р. також зросла і склала 19,35%, проте, частка автомобілів, що були у використанні, значно скоротилася – із 36,05% до 15,52% (табл. 1.).

Таблиця 1.

Структура ринку легкових автомобілів

за 2000 –2001 роки

Сегмент ринку

Обсяг операцій за 2001 р., тис. шт.

Струк-тура ринку за 2001р., %

Обсяг опер-списів за 2000 р., тис. шт.

Струк-тура ринку за 2000 р., %

Динамика обсягів ринку в порівнянні з 2000 р.

Динаміка структури ринку в порівнянні з 2000 р.

Зміна обсягу пропаж (у шт.) стосовно 2000 р.

Зміна частки ринку (%) стосовно 2000 р.

Нові автомобі-лі (імпорт +вироб-ництво)

71,22

19,35%

61,72

13,79%

15,38%

40,32%

9,49

5,56%

Б/у (нові реєстра-ції)

57,11

15,52%

161,36

36,05%

-64,61%

-56,96%

-104,25

-20,53%

Внутріш-ні пере-продажі

239,69

65,13%

224,48

50,16%

6,78%

29,86%

15,209

14,98%

Усього

368,00

100%

447,55

100%

-17,77%

-79,55

Поряд зі збільшенням попиту на нові легкові автомобілі, у 2001 р. спостерігалася також зміна ринкових часток продавців російських і західних марок автомобілів — причому на користь останніх. Так, у 2001 році ріст реалізації західних моделей легкових автомобілів склав 41,85% стосовно 2000р. Реалізація нових російських автомобілів за цей же період зросли на 6,56%, відзначають фахівці ІАГ AUTO-Consulting.

Відставання в темпах росту реалізації призвело до того, що частка продавців нових російських автомашин знизилася на 4%, і зараз складає 61% ринку. Цим скористалися постачальники нових французьких (Peugeot, Renault, Citroen), німецьких (усі підрозділи Volkswagen Group (VW, Audi, Skoda) і BMW), а також японських (Suzuki, Daihatsu) марок легкових автомобілів.Зазначимо, що в даній ситуації ОАО «АвтоЗАЗ» теж втратило свої позиції - у 2001 р. частка цього виробника на вітчизняному ринку легкових автомобілів склала 8,39%, що на 1,81% менше, ніж у 2000 р [35]. .

Аналізуючи реалізацію легкових автомобілів за класами, відмітимо, що в структурі продаж у 2001 році найбільшу питому вагу становив клас “С”(62,15 %), друге місце займав клас”D” (14,58%), потім – клас “В” (10,85%) (табл. 2).

Таблиця 2.

Структура реалізованих легкових автомобілів в Україні

у 2001-2002 роках (за класами)

Клас

Роки

2001

2001/2002

A

0,18%

-44%

B

10,85%

-3%

C

62.15%

9%

D

14,58%

-23%

E

3,48%

5%

Люкс

0,68%

-2%

Позашляховики

6,93%

-11%

Мінівени

1,03%

50%

Спортивні автомобілі

0,13%

-12%

За даними дослідно-аналітичної групи AUTОConsulting, у 2002 р. в Україні було продано 107 тисяч легкових автомобілів, що на 50% більше, ніж у попередньому році [35]. Лідерами як і раніше є компанії, що пропонують найбільш доступні і популярні автомобілі. Традиційним фаворитом є ВАЗ (обсяг реалізації становить 50 тис. авто). Але, незважаючи на високу популярність , їхня ринкова частка зменшилася з 56 до 47%. І цей процес буде прогресувати пропорційно росту добробуту населення. Визначена частина покупців буде віддавати перевагу максимально доступним «Таврії» і «Славуті», яких торік було продано більш 12 тисяч [35]. А споживачі, що раніше здобували російські автомобілі, переключаться на відносно доступні моделі малого класу корейських або європейських виробників. Приблизно по такому сценарію зараз розвивається й автомобільний ринок прибалтійських держав, де продукція російського автопрому з кожним роком зустрічається все рідше.

Аналізуючи динаміку виробництва автомобілів у розрізі регіонів зазначимо, що у 1998,2000 та 2001 році лідером була Запорізька область із обсягами виробництва відповідно 12760, 11683 та 14810 шт., а у 1999 році, виготовивши 6045 авто, вона поступилась місцем АРК обсяг виробництва якої становив8626 шт.(додаток 10).

Відмінні результати минулого року не є показником, який дозволив би автотрейдерам зупинитися на досягнутому. Міцно затвердившись в столиці, практично всі оператори ринку направили свої зусилля на завоювання розумів і гаманців регіонального споживача. Цей рух цілком виправданий. Як затверджує директор департаменту розвитку дилерської мережі «Автогрупи Віпос» Олександр Масонцев, «показники нашої діяльності говорять про те, що сьогодні більше половини з переданих клієнтам автомобілів реалізовано через регіональні дилерські підприємства»[1] . Розширюють дистриб’юторські мережі не тільки торговці популярними марками, але і продавці «ексклюзиву».

Перелічуючи фактори, що заважали домогтися ще більш високих результатів, можна назвати активізацію конкурентів, нестабільність курсу євро/долару і все ще високу активність «сірого» ринку, що як і раніше не дозволяє офіційним імпортерам і дилерам нормально функціонувати». Хоча «сірий» ринок сильно здав свої позиції. Одним з найважливіших факторів росту легального ринку послужили раніше прийняті законодавчі акти, що зруйнували «сірі» схеми митного очищення. Покупці чи ледве не вперше опинились перед простим вибором: приблизно за однаковою ціною можна придбати легальний автомобіль з гарантією виробника або «сірий», найчастіше сумнівного походження.

Фактично поборовши «сірий» ринок, автодилери переключилися на боротьбу між собою. Спочатку головною зброєю був розвиток реалізації у кредит. Поступово збільшуючи термін кредитування, більшість трейдерів у співробітництві з банками дійшло до відмітки «5 років». Вичерпавши можливості по збільшенню терміну, дилери взялися за особливості кредитування. У деяких трейдерів початковий внесок може складати всього 15—20%, компанія «Ілта» пропонує купувати Peugeot у кредит терміном на 3 роки без першого зовсім внеску . Слідом за «Автохаус Київ» у салонах інших компаній з'явилися представники банків, що допомагають оформити кредит «не відходячи від каси». В результаті таких дій в річному обсязі реалізації деяких дилерів частка «автомобілів у кредит» перевищила 50%. У той же час у трейдерів, що продають індивідуальні й ексклюзивні автомобілі, ця частка істотно нижче. Так, «АВТ Баварія» продала в кредит лише 5% автомобілів.

Деякі складності створювали внутрішні проблеми в самих дилерів. Ефективно працювати трейдерам заважали виробники, що виділяли для українського ринку занадто маленькі квоти.

Компаніями-лідерами українського автомобільного ринку є наступні:

- СП “АвтоЗАЗ-Daewoo”/УкрАвто - 21%;

- “Укрпромінвест-Авто” – 18%;

- “Автоінвестстрой”- 11%;

- “Автотрейдинг” – 8%;

- “Еталон-авто” – 3%;

- “Інтеркар-Україна” – 3%;

- “Renault Group” –2%;

- Інші – 34% [46] .

Оцінюючи перспективи вітчизняного автомобільного ринку на цей рік, всі експерти переконані, що існуючі тенденції збережуться. Для більшості компаній цілком реально домогтися приросту в 30—50%. За словами директора компанії «Укрпромінвест-Авто» Володимира Чернікова, обсяги реалізації нових автомобілів через кілька років цілком можуть досягти поділки в 200 тис. в рік. Однак цей процес буде поступовим. За деякими оцінками, в 2003 році український ринок збільшиться ще на 15 тис. автомобілів і складе близько 125 тис. [35]. Однозначно можна стверджувати, що будуть зростати обсяги реалізації практично всіх марок.

Отже, для західних автовиробників Україна, як і країни СНД та Східної Європи стають пріоритетними ринками: великий ринок збуту, який ще не насичений і має великий потенціал росту. Тому першочерговим завданням вітчизняних виробників є інтеграція у світовий ринок, що вимагає збільшення обсягів виробництва, відповідності ціни та якості автомобілів, розширення ринків збуту (зростання обсягів реалізації) та ін. У свою чергу, держава повинна забезпечити необхідне регулювання автомобільного ринку, вдосконалити законодавчу базу з метою створення оптимальних умов як для автовиробників, так і для потенційних покупців.

1.3. Тенденції розвитку світового автомобільного ринку

В умовах посилення тенденції до інтернаціоналізації та глобалізації ринкової економіки та господарських зв'язків, зростає науковий і практичний інтерес до аналізу світових ринків. У сучасній системі світових товарних ринків особливе місце займає автомобільний ринок - один з найглобалізованіших, таких, що швидко розвиваються і є прибутковими, всередині якого ведеться жорстка конкурентна боротьба. В останні роки вона помітно загострилася, що було зумовлено різними факторами, серед яких необхідно виділити три головних: наростаючі надлишки виробничих потужностей автомобільної промисловості; зростання кількості країн, що організують власне виробництво автомобільної продукції; формування міжнародних автомобільних альянсів.

Головним фактором, який визначає кон'юнктуру, механізм конкуренції та її наслідки, а також тенденції та перспективи розвитку світової автомобільної промисловості, світового ринку автомобільної продукції, є їх фірмова структура. Кон’юнктура виробників розвивається за наступною схемою. Перший період розвитку (до середини 80-х років) характеризується в цілому збільшенням кількості автомобільних компаній та підприємств. Другий - виділяється тим, що, з'являються нові незалежні компанії в нових країнах - виробниках автомобільної продукції, проте їх загальна кількість помітно скорочується. Скорочення відбувається двома способами: а) шляхом поглинання дрібних і середніх компаній великими; б) шляхом злиття великих і найбільших корпорацій.

Минулого року загальносвітове виробництво вантажних і легкових автомобілів склало 54,06 млн.шт порівняно із 53,18 млн. шт у 2001-му році. Північна Америка продовжує бути найбільшим виробником автомобілів у світі. Адже, торік там було зроблено 16,2 млн шт. автомобілів, що на 2,17% менше, ніж у 2000-му році [33].

На другому місці за обсягами виробництва впевнено тримається Європа, де торік було зроблено 13,0 млн шт. автомобілів. Це на 0,87% більше, ніж було зроблено у 2000-му року [33].

Третє місце посідає автомобільний ринок Азії, що характеризується найшвидшим розвитком у світі. Торік там було вироблено 11,6 млн шт. автомобілів, що на 1,5% більше, ніж було зроблено в 2000-му році [33].

Наступними, із значним відставанням виступають: Східна Європа, в країнах якої торік було виготовлено 2,6 млн шт. автомобілів (+8,12% порівняно із 2000-м роком), Південна Америка – 1,6 млн шт. автомобілів (+14,34% порівняно з минулим роком) та Близький Схід із Африкою – 0,6 млн шт. автомобілів (+16,88% у порівнянні з 2000-м роком) (додаток 11).

Серед автомобілебудівних компаній на першому місці за обсягами виробництва знаходиться General Motors, що минулого року виготовила 7,4млн шт. автомобілів, структура виробництва компанії по регіонах зображена у додатку 12. Далі з відставанням у майже більш, ніж 1 млн.шт виступає Ford, що торік зробив 6,4 млн шт. автомобілів, структура виробництва компанії по регіонах – у додатку 12. На третьому місці - Renault-Nissan з обсягом виробництва в 2000-му році – 4,3 млн шт. Сумарна ж таблиця динаміки та прогнозу виробництва автомобілів провідними компаніями світу зображена у додатку 13.

Фахівці компанії Pricewaterhouse Coopers AUTOFACTS стверджують, що слід очікувати постійного невеликого зростання виробництва практично у всіх провідних автомобілебудівних компаніях світу. [3].

За оцінками аналітичної служби Economical Intelligence Unit (Великобританія), сьогодні в руках 14 провідних виробників сконцентровано 94% світового виробництва легкових автомобілів; з 20 лідерів по обсягах виробництва 14 вступили в альянси або були поглинуті більш сильними суперниками [32]. Насамперед, слід зазначити поглинання німецькою компанією Daimler-Benz американської компанії Chrysler. Це злиття дозволило німецькій компанії ще більше зміцнити свої позиції на ринку Північної Америки. У той же час злиття не принесло відчутної користі американській компанії: обсяги продажу компанії останнім часом різко падають, і багато хто зв'язує це з приходом до керівництва компанією представників Daimler-Benz. Ґрунтовно зміцнивши свої позиції в Північній Америці, Daimler Chrysler звернув свої погляди в Азію, де він практично не був представлений. Результатом цього стала покупка акцій Mitsubishi і Hyndai, відповідно 34% і 10%. Це дозволило американо-німецькому концернові знайти міцні позиції на самому “швидкозростаючому” ринку світу.

На друге місце по значимості можна поставити створення альянсу між General Motors і Fiat. В результаті створення цього альянсу GM одержала 20% акцій італійської компанії, а Fiat 5,1% американської. Американська компанія також отримала право першою викупити 80% акцій Fiat, що залишилися. Аналітики прогнозують, що це відбудеться до 2004-го року. Слід зазначити, що Fiat віддав перевагу пропозиції GM, відмовивши DaimlerChrysler, хоча остання була більш вигідною у фінансовому плані. Угода передбачає взаємовигідне партнерство у створенні спільних підприємств для розробки і виробництва деталей, вузлів і агрегатів майбутніх автомобілів. Наступним етапом буде ґрунтовна ревізія існуючих і розробка нових загальних платформ Fiat-Lancia-Alfa Romeo- Opel/Vauxhall- Saab.

Не можна також залишити без уваги створення альянсу Renault-Nissan. Французька компанія останнім часом виявляє високу активність на ринку. Результатом цієї активності стали купівля 70,1% акцій південнокорейської компанії Samsung і 73% акцій румунської компанії Dacia. У Nissan французька компанія придбала 36,8% акцій. Створення цього альянсу було викликано фінансовими труднощами, що спіткали японську компанію, а також бажання французів вийти на азіатський ринок. Слід також зазначити, що до 2005-го року Renault планує випускати 150-200 тис. автомобілів під маркою Samsung.

Останнім часом трохи “заспокоївся” Volkswagen (VW), хоча німці як і раніше виношують плани покупки Scania. Ймовірність цієї угоди ще більше зросла, після того, як Єврокомісія заборонила Volvo покупку більш 40% акцій Scania. Якщо VW купить Scania, то модельна лінія німецької компанії буде від маленького Lupo до магістральних тягачів.

Інша німецька компанія BMW позбулася від Rover (чашу терпіння баварців переповнили величезні збитки британської компанії). Так у 2000-му році вони склали 1,2 млрд.доларів. За собою баварці залишають лише виробництво нового Mini, з якого хочуть витягти максимальний прибуток. Слід також зазначити, що єдине прибуткове відділення англійської компанії- Land Rover, за 1,85 млрд.фунтів придбало Ford. Баварці не захотіли залишати це відділення у себе, тому що в модельному ряді німецької компанії вже є власний позашляховик - Х5 [13].

Навіть незважаючи на удаване благополуччя, майбутнє декількох фірм і концернів залишається під сумнівом. Як вважають британські аналітики, зараз тільки шість концернів(General Motors, Ford, DaimlerChrysler, Renault-Nissan, Volkswagen і Toyota) досягли тієї “критичної маси”, коли над ними вже не висить загроза бути поглиненими [32]. З незалежних компаній найближчим часом з ведучими концернами можуть об'єднатися BMW, Hyndai, Honda. Що ж стосується ведучих концернів, то останні, розуміючи, що для успішного існування необхідно 10-20% присутність хоча б на одному з трьох найбільших ринків (Північна Америка, Європа і Південно-Східна Азія) і міцне положення в крупносерійній продукції класів «люкс», продовжують свою експансію на ці ринки. Виходячи з цих критеріїв можна спрогнозувати дії автогігантів: General Motors, Ford, DaimlerChrysler і Volkswagen продовжать експансію на азіатський ринок, Toyota спробує ще більше зміцнитися в Європі; GM намічає уніфікацію європейських платформ. Fоrd буде намагатися уникнути збитків європейських філій і закінчити відновлення модельного ряду. У DaimlerChrysler відчувається недостача масової марки в Європі, а VW зобов'язаний буде представити відповідні моделі (компактний мінівен, позашляховик і доступний спорткар) .

Нова розстановка сил супроводжується певними змінами у механізмі конкурентної боротьби між автомобільними компаніями. Аналіз цього механізму дозволяє виділити основні тенденції у зміцненні позицій компаній на світовому автомобільному ринку:

- перший напрям пов'язаний з якісно новим етапом у процесі злиття і поглинання на міжнародному рівні. Новина полягає в тому, що злиття здійснюються між провідними, найбільшими корпораціями, в результаті чого формуються гігантські альянси, які включають величезну кількість компаній та підприємств у сфері виробництва, маркетингу, НДКР тощо;

- другим стратегічним напрямом у посиленні позицій компаній на світовому автомобільному ринку є підвищення ступеня глобалізації всіх сторін їх діяльності. Продовжує інтенсивно розвиватися експортно-імпортна торгівля автомобільною продукцією; поряд з тим зростає рівень географічної концентрації експорту (на частку трьох країн - Німеччини, Японії, США - припадає понад 46%, наступних семи найбільших країн-продуцентів - близько 40%, решти - лише 14%). Збільшується експортна квота виробництва автомобільної продукції: зокрема, експортна квота загальної реалізації легкових автомобілів компаніями Японії становить 55% (проти 4,2 у 1960 p.), вантажних - 50% (4,7), німецьких компаній - відповідно, більш як 50% і майже 60%, французьких - 52 і 40%, італійських - 35 і 50% тощо [3] .

Нині головним способом глобалізації автомобільної промисловості є транснаціоналізація виробничої діяльності та формування на цій основі потужного зарубіжного сектора найбільших автомобільних компаній, причому, зростають не тільки абсолютні параметри цього сектора (активи, обсяги продажів, чисельність зайнятих), а й відносні, тобто індекс транснаціоналізації.

Транснаціоналізація автомобільного бізнесу супроводжується формуванням і розширенням іноземного сектора у різних країнах. Нині майже немає жодної країни (з автомобільною промисловістю), де б не було іноземного сектора. З врахуванням цього факту, умовно їх можна поділити на дві категорії. До першої належать країни, в яких автомобільну галузь подано переважно іноземним сектором. Серед них виділяються такі розвинуті країни, як Канада, Австралія, Бельгія, в яких автомобільна промисловість відразу формувалася іноземними компаніями, головним чином, американськими. До цієї групи країн тепер належать: Великобританія, в якій вже немає великих англійських автомобілебудівних компаній, а питома вага іноземного сектора в автомобільній промисловості збільшилася з 59% у 1980 р. до більш як 90% у даний час; Іспанія - відповідно, з 71 до 90%; поступово "наближається" Швеція; серед країн, що розвиваються, - це Аргентина, Бразилія, Мексика. Серед колишніх соціалістичних країн іноземний сектор переважає у Польщі, Чехії, Словаччині, В'єтнамі.

До другої категорії належать країни, в яких вітчизняне виробництво автомобільної продукції переважає над іноземним сектором. Це, насамперед, США, Німеччина, Японія, Франція, Італія. Але й там роль іноземного сектора помітно зростає. Так, у США його питома вага у загальному випуску автомобілів збільшилася з 2,8% у 1980 р. до 24% у 1992 р. і нині становить майже 30% [34]. Переважна частина цього сектора припадає на японські та німецькі компанії.

Також зазначимо, що до початку 80-х років іноземного сектора в автоіндустрії таких великих проду­центів, як Франція, Італія, Швеція, практично не було. Але надалі і в цих країнах формується, а в інших державах Західної Європи інтенсивно розширюється іноземний сектор. У цілому частка останнього у загальному випуску автомобілів у цьому регіоні збільшилася з 27% у 1992 р. до 36% у 1997 р. і досягла нині більш як 40% [3]. Всього у Західній Європі налічується 27 автомобілебудівних компаній, у тому числі 19 - європейських, 5 -філій японських фірм, 3 - американських.

Японія, будучи другою після США країною з виробництва і споживання автомо­білів, до кінця 90-х років практично не мала автомобільних підприємств, які б контролювалися іноземними компаніями. Нині іноземний сектор в Японії формується за рахунок придбання місцевих автомобільних фірм, створення СП і міжнародних альянсів за участю іноземних і японських компаній. Сьогодні японські автомобільні компанії вважаються світовими лідерами за кількістю укладених партнерських угод (виробничих, технологічних, комерційних та ін.) з іноземними фірмами. Японська автоіндустрія стає дедалі інтернаціональнішою. У цілому, як пише журнал "Business Week", половина японського автомобільного ринку контролюється іноземцями, а 40% усіх японських марок автомобілів "змінили свій родовід, тобто стали змішаними" (had mixed pedigrees) " [32]. Іноземний сектор приносить певні зміни у фірмову структуру японського і світового автомобільних ринків. Так, завдяки придбанню компанією "Daimler-Chrysler" контрольного пакета акцій "Mitsubishi Motors", новий альянс контролюватиме 10,8% японського ринку легкових автомобілів і 9,4% авторинку Азіатсько-тихоокеанського регіону.

У цьому регіоні найбільшим авторинком після Японії є ринок Південної Кореї. У 2001 р. тут було вироблено 2,36 млн. пасажирських автомобілів, з яких 39% реалізовано на внутрішньому ринку, 61% - експортовано. Проте під впливом фінансово-економічної кризи 1997-1998 pp. різко погіршилося становище національних компаній, скорочуються обсяги реалізації автомобілів. У країні розпочалася карди­нальна реструктуризація автомобільної промисловості, що виражається, зокрема, у міжфірмовому злитті національних компаній, внаслідок чого залишаться лише три незалежних продуценти ("Samsung Motors", "Daewoo Motor Co.,Ltd.", "Hyundai Motor Company"). Але й і їх, обтяжених величезними боргами, поступово купують іноземні фірми.

Що стосується інших країн цього регіону, то тут автомобільна галузь формується за активної участі іноземного сектора. Так, у В'єтнамі налічується 11 СП, більшість яких контролюють іноземні компанії, у тому числі "Ford", "Suzuki Motor Co,. Ltd.", "Mersedes-Bens". У КНР проводиться радикальна економічна реформа, спрямована, зокрема, на зниження залежності від імпорту автомобілів, створення національної конкуренто­спроможної автоіндустрії. Для цього підвищуються тарифи на автомобільний імпорт, проводиться фірмова реструктуризація, здійснюються величезні капіталовкла­дення, створюються певні пільгові умови для іноземних інвесторів [13]. Переважна частина авторинку країни контролюється іноземними компаніями та їх китайськими філіями. Так, на частку групи "Volkswagen " припадає майже 54% цього ринку, шанхайської філії японської фірми "Suzuki Motor Co,. Ltd." - близько 8% тощо.

Одним з перспективних автомобільних ринків є регіон Східної Європи. Автомо­більний ринок тут успішно розвивається завдяки ефективній політиці уряду, щодо іноземних інвесторів. У всіх країнах цього регіону (за винятком СНД) іноземні автомобільні компанії проводять активну довгострокову інвестиційну, виробничу і комерційну діяльність, формується усталений автомобільний іноземний сектор. Що стосується СНД, то тут автомобілебудування здійснюється, головним чином, вітчизняними виробниками, а іноземні компанії конкурують лише на ринку імпортної продукції. В цілому автомобільний ринок Східної Європи поділяють між собою більш як З0 компаній, але переважна його частина (85%), за даними на 2001 p., контролюється такими фірмами: "Volkswagen ", "Daewoo Motor Co.,Ltd", "Fiat", "Renault", "Opel" , "Ford" [32].

Аналіз сучасного автомобільного ринку (як досить складної виробничо-комерційної системи) дозволяє виділити в ній три сегменти: ринок продукції національних незалежних компаній; ринок імпортної продукції; ринок продукції підприємств іноземного сектора. Таким чином, конкурентна боротьба на світовому автомобільному ринку ведеться в трьох напрямках:

1) поділу внутрішнього ринку вітчизняної продукції;

2) поділу зовнішніх (експортно-імпортних) ринків;

3) за більшу чи меншу частину виробничо-технічного потенціалу автомобільної промисловості в зарубіжних країнах. Пропорції між різними ринковими сегментами і результати конкурентної боротьби багато в чому залежать від рівня економічного розвитку країни і економічної політики (в тому числі зовнішньоторговельної, інвестиційної) держави (у даному випадку щодо розвитку і структури автомобільної промисловості та ринку), але головне — від фірмової структури і співвідношення сил. Співвідношення сил на фірмовому рівні наочно подано певними фінансово-економічними і науково-технічними показниками.

Отже, за наведеними даними можна зробити висновок, що:

- штаб-квартири цих 25 компаній знаходяться лише у семи країнах, з них 20-у трьох країнах, 5-у чотирьох;

- провідні фірми-виробники мають величезну фінансово-економічну силу: реалізують продукцію на суму понад 1100 млрд. дол.; контролюють активи на суму понад 1300 млрд. дол.; використовують працю більш як 3,6 млн. чол.; одержують понад 45 млрд. дол. чистого прибутку; щороку витрачають на НДКР понад 40 млрд. дол [32]. Але навіть серед цих найбільших компаній виділяються гіганти, які за своїми економічними показниками перевершують макроекономічні показники багатьох країн світу. Це, насамперед, "велика трійка" ("General Motors", "Ford", "Daimler-Chrysler"), на частку якої припадає більш як 41% загальної суми реалізації 25 провідних автокомпаній, майже 50% їх активів, 68% чистого прибутку, 38% усіх зайнятих, 48% витрат на НДКР;

- майже половина з найбільших компаній або вже контролюються потужнішими корпораціями, або перебувають на шляху перетворення на підконтрольні. Досить перспективним є те, що між найбільшими фірмами укладаються різноманітні угоди щодо виробничого, науково-технічного, інформаційного співробітництва. Наприклад, на початку 2000 р. компанії "великої трійки" (пізніше до них приєдналися "Renault" і "Nissan") уклали угоду про створення найбільшого у світі віртуального ринку, тобто спільної комп'ютерної мережі реалізації своєї продукції та закупівлі комплектуючих, різних послуг через Internet;

Внаслідок зазначеного, можна зробити висновок, що дані компанії контролюють більшу частину автомобільного ринку, майже повністю експортно-імпортний сегмент, а також займають один з найбільших за обсягом виробництва зарубіжний сектор інших країн.

1.4. Огляд нормативної бази, яка регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні

Автомобільний транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення, розвитку цивілізації і виробництва вцілому. Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до національної програми з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою. Тому, в наш час питання законодавчого регулювання вільного обігу легкових автомобілів є досить актуальним.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються відповідними Законами, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.

Так, зокрема, Закон України “Про транспорт” № 232/94- ВР від 10 листопада 1994р. зі змінами та доповненнями визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту.

Статтею 2 Закону передбачено обов’язковість виконання нормативних актів, які регламентують порядок використання засобів транспорту, умови перевезень, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

У свою чергу, транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат.

Порядок та вимоги до проведення обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів (далі ТЗ), їх складових та приладдя в Українській державній системі сертифікації продукції - Системі сертифікації УкрСЕПРО (далі - Система) законодавчо регулюються Правилами обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя затвердженими Наказом Держстандарту України від 17 січня 1997 р. № 23.

Ці Правила є обов'язковими для органів із сертифікації ДТЗ, акредитованих випробувальних лабораторій (центрів), а також суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та фізичних осіб, у тому числі іноземних.

Згідно з п. 3.2. Правил, об'єктами сертифікації в Системі УкрСЕПРО є: автомобілі, автобуси, тролейбуси, мотоцикли, мопеди, причіпи, напівпричіпи, що:

а) виготовлені в Україні або ввозяться в Україну (нові, у тому числі складові та приладдя до них);

б) ввозяться в Україну (такі, що були в користуванні, а також кузови та шасі згідно з кодами 87.06 та 87.07 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності - далі УКТ ЗЕД [38].

Не підлягають сертифікації згідно з цими Правилами:

- тихохідні ТЗ, конструктивна швидкість яких не перевищує 25 км/г;

- ТЗ, які призначені виключно для військових потреб або для використання яких на дорогах загального користування існують спеціальні правила.

Слід також зазначити, що обов'язкова сертифікація ТЗ у Системі здійснюється на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні, щодо безпеки життя, здоров'я людей, захисту їх майна, охорони навколишнього природного середовища, а добровільна сертифікація продукції ТЗ у Системі здійснюється на відповідність вимогам, що не віднесені актами законодавства та нормативними документами до обов'язкових.

Отже, відповідно до чинного законодавства порядок проведення сертифікації ТЗ (нових) передбачає:

- подання заявки на сертифікацію;

- розгляд та прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми;

- обстеження виробництва або атестацію виробництва ТЗ, що сертифікується, або аналіз функціонування сертифікованої системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

- відбір зразків ТЗ для випробувань;

- ідентифікацію автомобіля;

- прийняття зразків ТЗ випробувальною лабораторією (центром);

- перевірка і випробування зразків ТЗ;

- аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість надання сертифіката відповідності;

- надання сертифіката відповідності та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи;

- визнання сертифікатів відповідності, які підтверджують відповідність імпортної продукції вимогам чинних в Україні нормативних документів і які видані на цю продукцію за кордоном;

- технічний огляд;

- інформацію про результати робіт із сертифікації ТЗ.

Сертифікат відповідності, виданий за схемою, що передбачає сертифікацію системи якості, видається на термін дії до п'яти років.

Даними Правилами також визначено порядок сертифікації ДТЗ іноземних виробництв.

Основні вимоги щодо організації роздрібної торгівлі автомобілями та іншими транспортними засобами, вітчизняного та іноземного виробництва і номерними агрегатами до них (двигуни, шасі, кузови, рами) як новими, що не були в експлуатації та не були зареєстровані в органах ДАІ, так і такими, які були в експлуатації (комісійна торгівля), а також скупленими транспортними засобами і номерними агрегатами, регламентуються Правилами роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затвердженими Наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України 31 липня.2002 р. № 228.

Відповідно ло цих Правил, роздрібна торгівля транспортними засобами і номерними агрегатами здійснюється суб'єктами господарювання, зареєстрованими в установленому порядку через мережу роздрібної торгівлі з відповідними умовами для зберігання, передпродажної підготовки та сервісного обслуговування, продажу, які відповідають торгово-технологічним та протипожежним вимогам.

Транспортні засоби, що ввозяться на територію України для продажу, підлягають митному оформленню в порядку, установленому законодавством [20,21,23,24,28] і, допускаються до реалізації лише за наявності сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності. Чинність придбання транспортних засобів і номерних агрегатів, ввезених із-за кордону, стверджується вантажною митною декларацією або посвідченням митниці із зазначенням назви, марки, номера агрегата, номера і дати вантажної митної декларації, згідно з якою він був завезений на територію України. Забороняється реалізація нових транспортних засобів і номерних агрегатів з дефектами, котрі загрожують безпеці дорожнього руху, або за технічним станом не відповідають нормативам і стандартам, чинним в Україні, а також які не пройшли передпродажної підготовки, без сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності.

При реалізації транспортних засобів і номерних агрегатів працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати покупцю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товар. Продаж автотранспортних засобів і номерних агрегатів дозволяється особам, які досягли 18 років, мототранспортних засобів і номерних агрегатів - 16 років, за наявності паспорта або документа, що його замінює.

Юридичні особи можуть придбати транспортні засоби та номерні агрегати за наявності доручення уповноваженої особи підприємства (організації, установи) та паспорта або документа, що його замінює.

Згідно з чинним законодавством, комісійна торгівля транспортними засобами і номерними агрегатами здійснюється на підставі договору комісії між суб'єктом господарювання, який приймає товар на комісію (далі - комісіонер), і громадянином, підприємством (організацією, установою), які здають товар на комісію (далі - комітент). За договором комісії комітент доручає реалізацію товару комісіонеру за визначену винагороду.

На комісію приймаються транспортні засоби і номерні агрегати, що зняті з обліку в органах ДАІ, для продажу на території України:

- від громадян України - за наявності паспорта чи документа, що його замінює, та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) з відміткою в ньому органу ДАІ про зняття з обліку у зв'язку з продажем або довідки на агрегат, вузол, виданої органами ДАІ;

- від підприємств (організацій, установ) - за наявності накладної із зазначенням моделі, марки транспортного засобу, номера шасі, двигуна, його ціни, а також свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) з відміткою в ньому органу ДАІ про зняття з обліку у зв'язку з продажем, дорученням уповноваженої особи підприємства (організації, установи) та паспорта або документа, що його замінює.

Також зазначимо, що згідно чинного законодавства, торгівля транспортними засобами і номерними агрегатами, що були в експлуатації , здійснюється шляхом скуповування їх у громадян, підприємств (організацій, установ) та подальшого їх продажу іншим громадянам, підприємствам (організаціям, установам). Між скуповуванням та продажем суб'єкт господарювання може зробити технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу.

Власне скуповування транспортних засобів і номерних агрегатів здійснюється на підставі договору між суб'єктом господарювання та громадянином, підприємством (організацією, установою) – власником транспортного засобу чи номерного агрегата.

Відповідно до чинного законодавства, cкуповуванню підлягають транспортні засоби і номерні агрегати, що зняті з обліку в органах ДАІ:

- від громадян України - за наявності паспорта чи документа, що його замінює, та свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) транспортного засобу з відміткою в ньому органу ДАІ про зняття з обліку у зв'язку з продажем або довідки на номерний агрегат, виданої органами ДАІ;

- від підприємств (організацій, установ) - за наявності накладної із зазначенням моделі, марки транспортного засобу, номера шасі, двигуна, його ціни, а також свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) з відміткою в ньому органу ДАІ про зняття з обліку у зв'язку з продажем, а також доручення уповноваженої особи підприємства (організації, установи) та паспорта або документа, що його замінює.

Скуповування забороняється при відсутності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

При реалізації транспортних засобів, які мають дефекти, що загрожують безпеці дорожнього руху та життю громадян, суб'єкт господарювання повідомляє покупця в письмовій формі про існуючі дефекти та неможливість експлуатації транспортного засобу до їх усунення.

Після продажу транспортні засоби реєструються в органах ДАІ на підставі довідки-рахунка і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта), що належав попередньому власнику, які надаються покупцю суб'єктом господарювання. У розділі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) "Особливі відмітки" робиться запис: "Автомобіль (інший технічний засіб), проданий за довідкою-рахунком, серія, номер, дата", який засвідчується підписом керівника суб'єкта господарювання та скріплюється печаткою.

Слід підкреслити, що, згідно чинного законодавства, суб'єкти господарювання (філії, уповноважені дилери) зобов'язані не порушувати прав споживачів, визначених законодавством України, знати і виконувати ці Правила, Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1995 № 108 ( 108-95-п ), та інші нормативно-правові акти, що регламентують торговельну діяльність.

З метою ефективного використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу вітчизняного автомобілебудування, яке визначається як пріоритетна галузь економіки України, регулювання вільного обігу легкових автомобілів на території держави, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, у тому числі іноземних, а також забезпечення економічних інтересів держави в збільшенні обсягів виробництва українських підприємств Верховною Радою України прийнято ряд Законів України [17,18,29], які регулюють питання:

- залучення іноземних інвестицій з метою нарощування обсягів виробництва автомобілів (в т.ч. легкових) в Україні ;

- ввезення легкових автомобілів на митну територію України резидентами та нерезидентами (фізичними та юридичними особами);

- оподаткування автомобілів при реалізації та ввезенні (надання пільг, звільнення від оподаткування, особливості оподаткування прибутку ) та ін.

Зокрема, відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості України” № 2779-ІІІ від 15 листопада 2001 року, тимчасово до 1 січня 2008 року звільняються від оподаткування операції з ввезення (пересилання) на митну територію України товари (у тому числі машинокомплекти), які використовуються для будівництва та виробничої діяльності підприємств по виробництву автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них. Перелік таких товарів з визначенням кодів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також порядок і обсяги ввезення цих товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України, якщо такі товари не виробляються підприємствами на території України".

Також відповідно до чинного законодавства [17] до 1 січня 2008 року оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою операції з продажу автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них власного виробництва резидентів, які здійснюють діяльність відповідно до Закону України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" [29].Ці виробники-резиденти зобов'язані мати затверджену Кабінетом Міністрів України інвестиційну програму.

Слід зазначити, що пільги, передбачені для підприємств по виробництву автомобілів набирають чинності після затвердження їх інвестиційних програм Кабінетом Міністрів України та внесення до статутного фонду такого підприємства інвестиції (у тому числі іноземної) виключно в грошовій формі, що зареєстрована у встановленому законодавством порядку та становить за офіційним валютним курсом Національного банку України на день її внесення суму, еквівалентну не менше 150 мільйонам доларів США, - при виробництві легкових автомобілів [17].

Також слід зазначити, що вітчизняні виробники для збільшення обсягів виробництва і реалізації своїх авто пролобіювали в парламенті прийняття змін до законодавства по сплаті акцизу і ввізного мита на автомобілі, зокрема Верховною Радою України прийнятий Закон “Про внесення змін у деякі закони України з питань оподаткування підакцизних і деяких інших товарів” від 24 грудня 2002 року. Зміни до закону, насамперед, уточнюють критерій “достатньої переробки” транспортних засобів, яким доповнена ст. 18 Закону “Про Єдиний митний тариф”. На нашу думку, це поставить заслін фальсифікаціям у визначення країни-походження автомобіля й одержанню необгрунтованих податкових пільг. Адже, багато виробників, використовуючи адміністративний ресурс і протиріччя в законодавстві, через суд домагалися присвоєння випущеним ними автомобілям статусу “досить перероблених” і практично не платили податків при їхньому імпорті. Уточнений же критерій “достатньої переробки” передбачає виготовлення кузова (кабіни) транспортного засобу з окремих елементів чи деталей вузлів методами нероз`ємного з`єднання, його фарбування, спорядження і збирання транспортного засобу.

Аналізуючи документ, можна відзначити, що підприємствам, які займаються крупновузловим збиранням легкових авто, прийдеться збільшувати кількість виробничих операцій, щоб уникнути сплати високого ввізного мита на автомобілі і комплектуючі до них - в іншому випадку вартість автомобілів, що збираються значно зросте.

Отже, законодавчі нововведення ускладнять роботу підприємствам, що займаються крупновузловим збиранням автомобілів, і знизять рентабельність їх діяльності. Проте, вступ Закону в силу буде вигідний вітчизняним виробникам, що здійснюють дрібновузлове збирання авто, зокрема, ці підприємства зможуть збільшити реалізацію своєї продукції.

Отже розробка досконалих і ефективних законодавчих актів, а також вдосконалення чинної законодавчої бази, шо регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні (їх виробництво, митне оформлення, реалізацію та ін.) є підгрунттям та основною передумовою оптимального розвитку автомобільного ринку в Україні.


РОЗДІЛ 2. Експериментальна частина

2.1. Об`єкти експертизи

Оскільки на територію України щороку ввозиться велика кількість автомобілів, об'єктом нашого дослідження обрано легкові автомобілі іноземного виробництва. Метою автотоварознавчої криміналістичної експертизи є встановлення відповідності номерів кузова та двигуна вимогам стандарту. Для досягнення мети необхідно дослідити слідуючі об'єкти розглянутого виду досліджень :

- ТЗ в цілому;

- сліди знарядь і інструментів на елементах кріплення і поверхнях агрегатів;

- сліди експлуатаційного характеру, а також сліди, що утворилися в результаті дії факторів навколишнього середовища (корозія й ін.) на деталях авто;

- ідентифікаційні номери (насамперед, кузова, шасі і двигуна);

- номерні таблички й інші носії даних ТЗ;

- позначення часу виготовлення на деталях ТЗ (у т.ч. рельєфні);

- лакофарбове покриття кузова;

- комплектація ТЗ;

- інформаційні моделі ТЗ ("датен"-карти, технічні паспорти й ін.).

Предметом даних досліджень є встановлення фактичних даних по комплектації ТЗ і її змінах, у т.ч. даних про демонтаж і заміну агрегатів (вузлів).

Фальсифікація ідентифікаційних номерів автомобіля є досить розповсюдженим на сьогоднішній день злочином. Це пов`язано із постійним зростанням цін на імпортовані легкові автомобілі, які були у вжитку, тому методологічні проблеми експертного дослідження, є досить актуальними, і в цьому напрямку постійно працюють провідні експерти країни, розробляючи нові методи дослідженнь та вдосконалюючи існуючі.

2.2. Характеристика методів експертизи легкових автомобілів

Нині в Україні існують наступні методи експертизи легкових автомобілів:

1. Метод криміналістичного дослідження ідентифікаційних номерів. Метою проведення даного виду експертизи є встановлення відповідності стандарту номерів кузова та двигуна досліджуваного автомобіля. Експертизу проводять за наступною схемою:

- огляд транспортного засобу;

- ідентифікація кольору лакофарбового покриття;

- встановлення року випуску автомобіля;

- виявлення ознак, за якими можна оцінити зміни номера кузова;

- виявлення ознак, за якими можна оцінити зміни номера двигуна.

2. Метод визначення залишкової вартості ТЗ вузлів та агрегатів .

Метою застосування даного методу є визначення вартості ТЗ з врахуванням стану споживчого ринку, строку експлуатації, пробігу, технічного стану, природного та морального зносу, комплектності й додаткового обладнання автомобіля.

Технологія проведення експертизи здійснюється наступним чином:

- визначається середньостатистична (розрахунково-довідкова) вартість ТЗ, та дійсна залишкова (реально-реалізаційна) вартість ТЗ, середня залишкова вартість;

- визначається ринкова ціна на ТЗ з даних довідкової літератури (пропозиційна, що залежить від кон'юнктури моделей ТЗ на місцевих ринках України, з врахуванням їх комплектування та додаткового обладнання).

- проводиться вартісне збільшення ціни ТЗ при оновленні (заміні) його деталей на нові з експлуатаційних, аварійних чи інших причин;

- проводиться вартісне збільшення ціни при додатковому обладнанні досліджуваного ТЗ;

- визначається відсотковий показник залишкової вартості окремих деталей, вузлів, агрегатів.

3. Метод розрахунку величини витрат . Метою даного методу є визначення величини витрат потрібних на відновлювальний ремонт ТЗ пошкодженого в результаті дорожно-транспортної пригоди чи стихійного лиха або іншого аварійного пошкодження, або додаткової втрати товарної вартості

За допомогою даного методу визначають:

- розмір матеріального збитку, за умов доцільності відновлення пошкодженого ТЗ;

- калькуляцію ремонтно-відновлювальних робіт, які складаються на основі результатів технічного огляду ТЗ;

- розрахунковий відсоток експлуатаційного зношення для деталей легкових автомобілів;

- кількість та вартість ремонтних матеріалів.

4. Метод визначення втрати товарної вартості ТЗ. Метою застосування даного методу є визначення рівня втрати товарної вартості, пов`язаної із пошкодженням ТЗ, погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду, зниженням міцності (довговічності) його окремих деталей, вузлів і агрегатів. Метод визначає:

- причини втрати товарної вартості (далі ВТВ) ТЗ;

- у яких випадках не вираховується ВТВ;

- порядок розрахунку ВТВ.

Криміналістичне дослідження ідентифікаційних номерів на деталях і вузлах транспортних засобів проводиться по загальній схемі діагностичних криміналістичних досліджень об'єктів і складається з таких етапів: загальний огляд автомобіля; детальне дослідження ідентифікаційних номерів і фіксація його результатів; оформлення акту експертизи (спеціального дослідження).[9]

Огляд транспортного засобу проводиться після перевірки реєстраційних документів на транспортний засіб.

Потім визначається колір лакофарбового покриття (далі ЛФП) і порівнюється з кольором, вказаним в технічному паспорті, звертається увага на можливе перефарбування транспортного засобу. Якщо є ознаки перефарбування, встановлюється первинний колір автомобіля. Далі встановлюється рік випуску автомобіля.

У процесі огляду номерних площадок визначається, залежно від року випуску транспортного засобу, місце, де повинен розташовуватися номер і де він фактично знаходиться. При наявності на транспортному засобі дублюючого номера аналогічно перевіряється і цей номер. При цьому потрібно зазначити, що наявність даних перевірок конкретного автомобіля "по комп'ютеру" не може слугувати основою для відмови від проведення повного його криміналістичного дослідження, оскільки у відповідних базах даних значаться тільки справжні номери. Підроблені номери в комп`ютер не заносяться.

Починаючи дослідження ідентифікаційного номера автомобіля, передусім необхідно порівняти номер на номерній площадці кузова з номером кузова на номерній табличці і інших носіях даних. При огляді номерних і кодових табличок, а також інших, не прихованих, носіїв даних потрібно звертати увагу на їх розташування, зовнішній вигляд і ознаки заміни (переустановлення) [8]. Якщо зовнішній вигляд, локалізація, способи виготовлення і кріплення до кузова вказаних носіїв даних відповідає заводському, далі оглядаються з"єднання номерної панелі з прилеглими до неї деталями кузова, в тому числі звертається увага на: вигляд з'єднання, локалізацію, кількість, форму і розміри його елементів (наприклад, слідів крапкового зварювання), щільність прилягання країв з`єднаних деталей кузова, характер розподілу фарби і герметика у з`єднаннях, стан вільних країв номерної панелі, та інше. У процесі вказаних досліджень можуть бути виявлені наступні ознаки, що свідчать про зміну номера кузова:

· ознаки невідповідності інформації, що міститься в різних носіях даних ;

· ознаки підробки носіїв даних (відмінність вигляду матеріалу, форми, розмірів і способу виготовлення табличок, в тому числі форми і розташування знаків на них, від таких заводського виготовлення, граматичні помилки в текстах на табличках; виготовлення прапорців за допомогою ксерокса, а не матричного принтера).

Огляд номера кузова автомобіля починають з дослідження поверхні номерної площадки, яка повинна бути плоскою, без виступів і поглиблень, покрита такою ж за кольором і відтінком фарбою, що і прилеглі до неї дільниці, на якій вона розташовується.

До проведення подальших досліджень необхідно зафіксувати зовнішній вигляд номерної площадки фотозйомкою або за допомогою липкої стрічки та друкарської фарби.

Ознаками, що свідчать про зміну номера, які можуть бути виявлені при огляді тильної сторони номерної площадки кузова, є:

-відлущення фарби в межах окремих знаків і на прилеглих до них дільницях;

-відмінність у виступанні знаків відносно поверхні тильної сторони номерної площадки;

-відмінність в характері рельєфу виступаючих дзеркальних зображень знаків;

-наявність зварного шву або його елементів по периметру номерної площадки;

-дільниці фарби, що обгоріла.

Виявлення на поверхні номерної площадки ознак абразивної обробки у вигляді дрібних трас невстановленої форми однозначно свідчить про зміну номера кузова лише тоді, коли лакофарбове покриття номерної площадки на момент дослідження об'єкта не порушено.

Після огляду поверхні номерної площадки переходять до дослідження знаків номера.[10] Потрібно зазначити, що в переважній більшості випадків змінюють знаки серійної частини номера, однак можуть змінювати деякі із знаків, що описують автомобіль (з метою приведення у відповідність описування автомобіля приведеного в номері кузова, описуванню автомобіля, що є в реєстраційних і інших документах, аж до проставлення більш раннього року випуску). Тому необхідно оглядати всі знаки номера.

При дослідженні втиснених знаків можуть бути виявлені наступні ознаки їх зміни:

· локальні (знищення елементів первинних знаків) сліди абразивної обробки або зачеканювання;

· наявність потовщень ЛФП в місцях маскування елементів первинних знаків;

· форма знаків або окремих елементів не відповідає вимогам встановлених норм, чи однозначні елементи відрізняються за конфігурацією;

· нерівномірна ширина і глибина знаків або їх елементів;

· наявність наплавок легкоплавких металів в поглибленнях знаків (наприклад, при зміні "8 " на "3");

· наявність виступів (перемичок) або "сходинок" між первинним і добавленими по типу штампування елементами одного і того ж знаку;

· наявність елементів, що не входять в конфігурацію знаку;

· "нестикування" елементів знаку;

· наявність в дні поглиблень знаків слідів ковзання (коли елементи додаються гравіруванням);

· виступання країв елементів знаків за габарити рядка;

· нерівномірне нанесення знаків номеру ТЗ.

При зміні номерів, нанесених електроіскровим, лазерним методами, а також голчатими пуансонами, звичайно використовуються інструменти типу керна. При цьому спостерігаються такі ознаки зміни знаків номера:

-нерівномірність проміжків між значками;

-наявність поглиблень, що не входять в конфігурацію знаків, що читаються;

-нехарактерна форма знаків;

-значне віддалення окремих елементів від контура знаку;

-нерівномірність в розташуванні елементів знаку;

-суттєва "припіднятість" країв елементів;

-відмінність в глибині і діаметрі елементів;

-відмінність в формі дна елементів.

Під час проведення дослідження ідентифікаційного номера двигуна, передусім необхідно порівнювати структуру і спосіб нанесення номера конкретного двигуна з такими, що застосовуються виробником, в тому числі розміщення номера на номерній площадці, наявність символів обмежувачів, розташування елементів номера. Якщо автомобіль має носії даних, що містять інформацію про тип двигуна, потрібно порівняти тип, вказаний в цьому носієві, і позначення типу в номері двигуна. Якщо збіг по типу є, то це ще не означає, що даний номер двигуна не змінювався. Відмінність в типові двигуна свідчить про те, що:

- заміна носія даних і в свою чергу зміна номера кузова;

- перебивка номера двигуна;

- заміна двигуна під час ремонту.

Номерні площадки двигунів автомобілів більшості марок обробляються фрезеруванням або виходять в процесі відливання блоку циліндрів і додатковій механічній обробці не підлягають .

Під час огляду площадки двигуна можуть бути виявлені такі ознаки зміни номера:

-нечіткість або повна відсутність слідів заводської обробки на поверхні номерної площадки або у серійній частині номера;

-відхилення знаків від лінії рядка (рядків - якщо номер наноситься в два ряди), нерівномірність проміжків між значками;

-використання різних шрифтів для нанесення знаків в межах однієї частини номера (потрібно враховувати, що деякі виробники можуть наносити різними шрифтами інформацію що відноситься до типу і серії);

-наявність поглиблень в межах окремих знаків;

-наявність елементів, які не входять в конфігурацію знаків, що читаються;

-імітація слідів заводської обробки.

У тих випадках, коли первинні знаки номера кузова або двигуна повністю або частково знищені, необхідно використати спеціальні методи їх виявлення.

Найбільш доступним є електрохімічне травлення. Практика показала, що даним методом успішно виявляються первинні знаки, нанесені як знаковими пуансонами, так і електроіскровим методом, на автомобілях більшості марок. Всі ці методи засновані на тому, що при набиванні знаків на металевих виробах внаслідок деформації утворюється порушення кристалічної решітки металу, що супроводиться зміною фізико-механічних властивостей матеріалу в місцях деформації: розчинності, залишкового намагнічення (для феромагнітних сплавів), щільності, електропровідності та інших властивостей не тільки в глибині штампованих знаків, але і в прилеглих до них шарах. Тому після знищення зображень знаків, що візуально сприймаються в товщі металу зберігаються їх "приховані" зображення - сліди, які можливо виявити спеціально розробленими методами [10]. У процесі знищення знаків на виробах звичайно знімається невеликий шар металу, частіше за все на глибину набитих букв і цифр. У таких випадках відновлення не являє собою особливих труднощів. Складніше виявити знаки при знятті шару металу на значну глибину, коли виявлені контури знаків нечіткі або слабовиражені.

Для виявлення зображень знищених знаків на предметах, виготовлених з різних металів, використовують наступні методи: хімічний, електрохімічний, метод магнітної суспензії (емульсії), фотоакустичний, термовізуальний, ультразвуковий і інші. Найбільш поширеними, простими і досить ефективними є перші три методи.

Методика визначення залишкової вартості транспортного засобу виділяє такі поняття як середньостатистична (розрахунково-довідкова) вартість ТЗ (далі - середня), дійсна залишкова (реально-реалізаційна) вартість ТЗ (далі - дійсна).

Середня вартість ТЗ (Сост.) - це вартість нових та тих, які були у використанні, ТЗ, вузлів та агрегатів на споживчому ринку, що експлуатуються в Україні або тих, що ввозяться (не зареєстровані), яка складається з ціни нового ТЗ заводу-виробника (або дилера), з корегуванням її за строком експлуатації і фактичним пробігом, та, в окремих випадках - з урахуванням митного збору.

Дійсна вартість ТЗ (Сост.) - це вартість, яка додатково враховує його дійсний технічний стан, інтенсивність та умови експлуатації і зберігання.

Існує така загальна формула для визначення дійсної залишкової вартості ( Сост.) транспортного засобу:

Сост = Сост.рас х К х (1+- Дс/100) +- Сдоп., [ ] (1)

де Сост.рас - середня (розрахунково-довідкова) залишкова вартість ТЗ;

Дс - відсоток додаткового збільшення (зменшення) вартості, який залежить від умов догляду, зберігання та експлуатації; (додаток 14);

Сдоп - додаткове збільшення (зменшення) дійсної вартості ТЗ внаслідок обчислення його комплектності, наявності аварійних пошкоджень або оновлення деталей;

К - коефіцієнт корегування залишкової вартості, згідно з специфікою ринкових умов.

Середня залишкова вартість визначається за формулами Сост.рас для ТЗ виробництва як країн СНД, так і іноземних

Сост.рас = Цсп х (1 +- Гк/100 ) + Мзб.у., або (2)

Сост.рас = Цн х Кпр х Г/100 х (1 + Гк/100) + Мзб.у, (3)

де Цн - ціна нового ТЗ на Україні або згідно з довідковою літературою;

Цсп - ціна ТЗ, який був в експлуатації ТЗ, згідно з довідковою літературою, що дозволяє визначити ціну ТЗ, який був в експлуатації, у відповідності зі строком його виробництва, при урахуванні заводської комплектності та пробігу;

Г – відсотковий показник залишкової вартості є змінною розрахунковою відсотковою складовою залишкової вартості бувшого у вжитку ТЗ, оскільки відображає рівень споживчого ринку і коригується методичною радою при МЮ України (показник Г не враховує дійсного технічного стану ТЗ ( додаток 15));

Гк - відсоток коригування залишкової вартості ТЗ за пробігом (додаток16);

Мзб.у - вартісний еквівалент розміру митного збору та встановлених податків (умовний митний збір), який приймається на підставі затверджених митних правил. (Мзб.у не нараховується при використанні вітчизняної (довідкової літератури).[ ]

Якщо у досліджуваного ТЗ розрахунковий пробіг, значно відрізняється від даних технічно справного спідометра, то при встановленні дійсного пробігу треба, на підставі середньорічного нормативного пробігу, визначити розрахунковий і коригувати його згідно з показниками спідометра з доданням належної кількості сотень кілометрів.

Наведемо наступний приклад: автомобіль ВАЗ-2108, строк експлуатації - 15 років, показання спідометра - 99 500 км, середньорічний нормативний пробіг - 14 000 км . Розрахунковий пробіг 14 000 х 15 = 210 000 км. Дійсний пробіг становить 199 500 км.

При технічно несправному спідометрі, а також при встановленні факту його заміни або втручання, що призвели до зміни показань кілометражу, слід у подальших розрахунках виходити з розрахункового (нормативного) пробігу згідно зі строком експлуатації досліджуваного ТЗ.

Підставою для збільшення (зменшення) вартості ТЗ внаслідок зміни його технічного стану є відповідне документальне підтвердження факту його відновлювального ремонту, заміни деталей (агрегатів, вузлів), або інструментальне дослідження за встановленням факту відновлювальних втручань (ремонту), що є в розпорядженні експерта-автотоварознавця.

Порядок визначення матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу.

Для того, щоб не виникало непорозумінь між зацікавленими сторонами необхідно визначити, що таке матеріальний збиток - це вартісне значення реальних витрат, що їх зазнає власник ТЗ при його пошкодженні або розукомплектованості.[50]

Вартість ремонтно-відновлювальних робіт визначається за формулою:

Свр = Ср + См + Сд, (4)

де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;

См - вартість використаних для ремонту матеріалів;

Сд - вартість замінених при ремонті деталей, вузлів, агрегатів.

Розмір матеріального збитку, за умов доцільності відновлення пошкодженого ТЗ, визначається як сума вартості відновлювальних робіт (Свр), з урахуванням значення експлуатаційного зношення замінних деталей, втрати товарної вартості (ВТВ) , який вираховується за формулою:

У = Ср+См+Сд х (1-Ітс/100) + ВТВ, (5)

де Ср+См+Сд - вартість відновлювального ремонту ( формула4);

Ітс - розрахунковий процент експлуатаційного зношення деталей ТЗ,%.

Калькуляції ремонтно-відновлювальних робіт складаються у випадку, якщо ТЗ на момент технічного огляду відновлений або видозмінений внаслідок його ремонту, то калькуляція ремонтно відновлювальних робіт не складається і дається повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Розрахунковий відсоток експлуатаційного зношення для деталей легкових автомобілів, мотоциклів, вантажних автомобілів та автобусів визначається за формулою:

Ітс = Іп х П + Іт х Т, (6)

де Іп - показник експлуатаційного зношення внаслідок пробігу ТЗ, %;

П - пробіг ТЗ, тис.км;

Іт - показник експлуатаційного зношення за фактором часу, % , що визначається за формулою (7);

Т - строк експлуатації ТЗ, років;

Іт = Пф / Пн, (7)

де Пф - фактичний пробіг;

Пн - нормативний пробіг ТЗ.

При визначенні переліку робіт з фарбування, слід виходити з потреби повного (а не часткового) пофарбування усіх замінених деталей, а також тих, які підлягають зварюванню, рихтуванню, шпаклюванню або правленню, а також деталей, які є стичними з ними, якщо внаслідок згаданих операцій поверхня останніх пошкоджується. Якщо пофарбуванню підлягає не менше як 50% поверхні ТЗ, то залежно від особливостей конкретного випадку, до розрахунку вартості цієї роботи включається повне перефарбування як зовнішньої, так і внутрішньої сторони кузова, або пофарбування однієї з цих сторін.

Рішення про заміну агрегатів, вузлів (деталей) приймається тільки при неможливості або у випадку недоцільності їх відновлення (ремонту).

Якщо вартість відновлювального ремонту на момент оцінки перевищує залишкову вартість ТЗ, визначену з врахуванням відсоткового показника залишкової вартості на момент пошкодження ТЗ, то матеріальний збиток приймається в розмірі, що дорівнює дійсній залишковій вартості ТЗ на цей момент, оскільки такий ТЗ відновлювати економічно недоцільно.

Якщо ТЗ із значним терміном експлуатації та пробігом надано для огляду в несправному стані (не на ходу), але може бути відновлено, то відсоток експлуатаційного зношення його деталей приймається не більшим, ніж 70 %.

Визначення втрати товарної вартості ТЗ проводиться слідуючим чином.

Втрата товарної вартості ( далі ВТВ) є умовною величиною зниження дійсної вартості відновленого після пошкодження ТЗ (при виконанні вимог щодо якості ремонту), у порівнянні з аналогічним непошкодженим транспортним засобом. ВТВ може відбутися в результаті пошкодження ТЗ і наступного ремонту внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, зниження міцності (довговічності) його окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань та захисних покриттів, а також використання тих запасних частин, які були в ужитку чи ремонті ВТВ вираховується при потребі проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених деталей (вузлів, агрегатів) усіх типів ТЗ, незалежно від характеру та переліку пошкоджень.

ВТВ транспортного засобу не вираховується у випадках:

а) коли термін експлуатації легкових транспортних засобів перевищує: 5 років - для ТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для іноземних ТЗ;

б) якщо легкові ТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний), термін перевищує 4 роки;

в) якщо ТЗ раніше був перефарбований зовні;

ґ) якщо ТЗ має сліди минулих аварій або корозійні руйнування;

д) у випадку заміни кузова;

е) при заміні окремих деталей, що не потребують фарбування та не впливають на погіршення зовнішнього вигляду ТЗ (скло, фари, пластмасові бампери, декоративні накладки, шини, зовнішня та внутрішня фурнітура тощо);

є) якщо ТЗ був виданий громадянинові безкоштовно, через органи соціального захисту населення (крім випадків, коли нарахування ВТВ здійснюється за завданням особи або органу, які призначили експертизу).

Розрахунок ВТВ виконується за формулою:

ВТВ = Х/100 (Со + Свр), (8)

де Х - коефіцієнт ВТВ, який визначається згідно додатку 17 за співвідношеннями "А" і "В";

А - відсоткове відношення вартості ремонту до залишкової вартості ТЗ, яке визначається за формулою (9):

А = (Свр/Со) 100; (9)

В - відсоткове відношення вартості ремонтних робіт (Ср) до сумарної вартості замінних деталей, з урахуванням їх експлуатаційного зношення (С'д) і матеріалів, визначається за формулою:


..................(10)

де С'д= Сд х (1- Итс/100). (11)

Отже, вищерозглянуті методи проведення експертиз легкових автомобілів використовуються для судового висновку, їх товарознавчої оцінки в науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України, науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах Міністерства внутрішніх справ України, на підставі наданої ліцензії суб'єктами підприємницької діяльності та іншими підприємствами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень з метою встановлення відповідності стандарту ідентифікаційних номерів ТЗ, визначення ВТВ авто, визначення вартості ТЗ з урахуванням стану споживчого ринку, строку експлуатації, пробігу, технічного стану, природного та морального зносу, комплектності й додаткового обладнання автомобіля, визначення величини витрат потрібних на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.

2.3. Характеристика методів визначення митної вартості

Найскладнішим у застосуванні митного тарифу є визна­чення митної вартості товару — основи для обчислення су­ми мита на імпортовані товари.

Визначення митної вартості потрібно, коли йдеться про товари, до яких застосовуються адвалерні або комбіновані види мита.

З метою уніфікації законодавства різних країн, у 1950 році у Брюсселі було розроблено Конвенцію про утворення уніфікованої методології визначення митної вартості това­рів.[5] Цей документ визначив Брюссельську митну вартість як нормальну вартість товару, за якою він може бути проданий у країні призначення на момент подання вантажної митної декларації. Конвенція визначає митну вартість товару, як ціну СІF в місці, де перетинання мит­ного кордону країни призначення. Крім того, визначено ще Одну важливу умову стосовно цінових показників — ціна товару має бути нормальною ціною, утвореною ринковими відносинами між незалежними один від одного продавцем та покупцем.

Подальшим кроком у світовій уніфікації методів ви­значення митної вартості товару як основи нарахування мита на імпортовані товари, був пакет угод, ухвалених у 1979 році на багатосторонніх переговорах у Токіо.

Одним з документів, яким сьогодні керуються усі розви­нуті країни та більшість країн, що розвиваються, є так зва­ний Кодекс про митну вартість ГАТТ. Одне з його поло­жень зобов'язує усі країни-учасниці ГАТТ привести національну законодавчу базу з питань визначення митної вартості у відповідність до всіх положень Кодексу.

Згідно з Кодексом митна вартість товару — ціна, що реально сплачена, або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни імпортера за виконання певних умов.

Перша з них — необмежений перехід права власності на товар до імпортера, за винятком обмежень щодо конкрет­ного товару з боку країни-імпортера або обмежень регіону, куди може бути перепродано товар. Зміст другої умови по­лягає в тому, що ціна угоди або реалізація самої угоди за­лежить тільки від якісних та кількісних характеристик са­мого товару. Третя та четверта умови обумовлюють, що чаcтина прибутку, у будь-якому вигляді не повертається імпортером експортерові. Експортер та імпортер не взаємозалежні.

Таким чином, починаючи з 1950 року, світові торговель­ні відносини, враховуючи напрацьований досвід, регулюю­ться визначенням такої категорії як «митна вартість това­ру». Сьогодні усі методи оцінки митної вартості імпортова­ного товару базуються на, так званій, ціні угоди, яка реально сплачується за товар, і враховує додаткові витрати покупця, комісійні та брокерські витрати, витрати на паку­вання, перевезення і таке інше. Кодекс про митну вартість ГАТТ передбачає визначення митної вартості імпортованого товару з використанням ці­ни ідентичного або подібного товару. У разі відсутності по­трібної інформації про ідентичні або подібні товари, митна вартість визначається шляхом розрахунків, які проводять­ся на підставі витрат виробництва, вартості сировини та ма­теріалів, прибутку та витрат, пов'язаних з реалізацією то­вару. Кодекс забороняє використання ціни внутрішнього національного ринку як базової розрахункової ціни.

На даний час існують такі методи визначення митної вартості :

1) за ціною угоди;

2) за ціною угоди з ідентичними товарами;

3) за ціною угоди щодо подібних товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості;

6) резервний.

Останні стосуються імпортованих товарів, проте у разі необхідності вико­ристовуються за порядком їхньої нумерації:

1. Митна вартість імпортованого товару може визначатися за ціною угоди , що підлягає сплаті за товар на момент пе­ретину митного кордону з додаванням до неї витрат на транспортування до кордону, витрат, що їх зазнав поку­пець, платежів за використання об'єктів інтелектуальної власності, вартості товарів та послуг, які надавалися покуп­цем безкоштовно, та частки прибутку від будь-якого пере­продажу. Застосування цього методу можливо тільки за відсутності певних обмежень щодо даного товару та за умо­ви, що експортер і імпортер не є взаємозалежними особа­ми.

2. За ціною угоди щодо ідентичних товарів митна вартість визначається у разі неможливості використання першого методу. Ідентичність товарів перевіряється за фізичними характеристиками, їхньою якістю та репутацією на ринку, країною походження та виробником. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути причиною відмови вважати то­вар ідентичним. Разом з тим, обмеження застосування цьо­го методу полягає в тому, що ідентичні товари вже продані до країни імпорту та ввезені одночасно з оцінюваними або не раніше ніж за 90 днів. Окрім того, комерційні умови та кількість ввезених товарів приблизно однакові.

3. Метод визначення митної вартості, де за основу розра­хунку береться ціна угоди щодо подібних товарів , вважає подібними товари, які мають схожі характеристики та створені зі схожих компонентів, внаслідок чого вони вико­нують однакові функції. Крім того, ці товари мають вважа­тися комерційне взаємозамінними. Ідентифікуючи їх, слід враховувати якість, наявність товарного знаку, репутацію на ринку, країну походження та товаровиробника.

4. Визначення митної вартості товарів за оцінкою на основі віднімання вартості застосовується, якщо оцінювані ідентичні чи подібні товари продаватимуться у країні в незмін­ному стані. Основою розрахунку вважається ціна одиниці товару, за якою зазначені ідентичні, чи подібні товари про­даються найбільшою партією на території країни імпорту в термін, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів. Разом з тим, продавець та покупець не можуть бути взаємозалеж­ними. Від ціни одиниці товару віднімаються виплати на комісійні винагороди, звичайні надбавки на прибуток, за­гальні витрати з продажу товару того ж класу та виду в країні імпорту, а також суми імпортного мита, податків, зборів, інших платежів, сплачені у разі ввезення чи прода­жу товару в країні імпорту. Крім того, віднімаються витра­ти на транспортування, страхування, навантаження та роз­вантаження в країні імпорту. За відсутності даних на то­вар, ціну якого можна взяти за основу розрахунку, за певних умов може використовуватись ціна одиниці товару, що пройшов переробку, з коригуванням на додану вар­тість.

5. Метод визначення митної вартості, що базується на дода­ванні вартості передбачає, що за основу береться ціна, роз­рахована шляхом додавання вартості матеріалів та витрат підприємства-виробника на виробництво цього товару, за­гальних затрат на транспортування, розвантаження, заван­таження, страхування з країни-експортера до перетину мит­ного кордону країни-імпортера, а також прибутку, який звичайно отримує експортер у разі імпорту таких товарів.

6. Якщо визначити митну вартість товару переліченими методами не можна, застосовується резервний метод , за яким вона встановлюється з огляду на світову практику. В такому разі не використовуються ціни внутрішнього ринку країни-експортера, ціни країни-експортера на товари, що вивозяться до третіх країн, а також довільно встановлені чи достовірно не підтверджені ціни.

Отже, в загальному випадку, митну вартість товарів при їх пе­реміщенні через митний кордон країни заявляє декла­рант. Проте, якщо митний орган, має підстави вважати відомості, заявлені декларантом, недостовірними, він може самостійно визначати митну вартість зазначеними методами.

2.4. Експертиза автомобілів

Враховуючи величезне різноманіття марок та моделей автомобілів що випускаються, кількість яких вираховується багатьма тисячами, та величезноу багатомільйонну серійність, постає питання розробки такої системи позначення, що дозволила б однозначно визначити кожен автомобіль, що випускається, визначити фірму виробника цього автомобіля, та його власника .

Така система була розроблена у виді Міжнародного стандарту ІСО 3779-73, схваленого більшістю розвинутих країн, у тому числі і бувшим СРСР.У Росії в 1996 р. на основі зазначеного Міжнародного стандарту був прийнятий стандарт ОСТ. 37.001.269-96 "Транспортні засоби. Маркування", у якому закріплені основні положення міжнародного стандарту.

Згідно з цими стандартами кожен випущений автомобіль в обов'язковому порядку повинний мати індивідуальний ідентифікаційний номер "VIN" - Vehicle Identification Number (далі VIN) - ідентифікаційний номер транспортного засобу.

Згідно з цими стандартами VIN складається з 17 літерних і цифрових символів і містить повну інформацію про виробника, модель автомобіля, про рік постановки на виробництво, номер кузова та ін (рис3).

Рис. 3. Загальна схема VIN номера легкового автомобіля

Структурна комбінація цифрових і літерних позначень, з яких складається ідентифікаційний номер, поділяється на три частини [1].

Перша частина - Міжнародний ідентифікаційний код виробника - World Manufacturer Identifier (далі WMI). Це частина VIN, що визначає виробника. У сполученні з іншими частинами VIN, код забезпечує унікальність VIN для всіх автомобілів, що випускаються у світі, на 30-річний період.

Міжнародний ідентифікаційний код виробника (WMI) містить у собі три знаки:

- перший позначає географічну область, де вироблений автомобіль;

- другий - країну-виробника;

- третій - код самого виробника, що найчастіше привласнюється;

- регіональній філії фірми.

Якщо транспортний засіб виготовлений на заводі в Північній Америці, то перший знак в його Міжнародному ідентифікаційному коді виготовлювача буде від 1 до 5, якщо в Європі - від S до Z, якщо в Африці - від А до Н, а в Азії -від J до R і т.д.

Букви і цифри, використовувані на перших двох знаках WMI, відповідно до ІСО 3780 закріплює за країною і контролює міжнародне агентство "Спілка автомобільних інженерів (SAE)", що працює під керівництвом Міжнародної організації по стандартизації (ІСО).

Найбільші російські та українські виробники мають наступні позначення WMI (додаток 18).

Описова частина (VDS) складається із шести цифрових або буквених знаків. Виробники автомобілів заповнюють її на власний розсуд.

Зазвичай в описову частину заносять інформацію про встановлений двигун, повну масу або тип кузова. Кожний з цих показників зашифрований визначеною буквою або цифрою у відповідності зі стандартами конкретної фірми. Загального стандарту для всіх автовиробників не існує.

Для розшифровки цього запису необхідно звертатися на фірму, що випустила автомобіль, або технічний центр по ремонту й обслуговуванню автомобілів даної марки. Тільки там можуть зробити кваліфіковану консультацію з цих питань.

Якщо індекс транспортного засобу включає менше шести знаків, на незаповнені місця останніх знаків VDS (праворуч) проставляють нулі.

При необхідності відображення в ідентифікаційному номері варіантності або комплектності транспортного засобу може бути застосований їхній умовний код, що привласнює підприємство - власник оригіналів конструкторської документації.

Таблиця 3

Приклади застосування умовних кодів у якості

описової частиниVIN (VDS)

Позначення транспортного засобу за конструкторською документацією

Умовний код виробу, прийнятий в якості описової частини (VDS)

повна

скорочена

214127-00000010-01

214127-01

2141 TS

2141-0000117

2141-117

2141 SL

21413-0000117-01

21413-117-01

21413 N

Ця частина так як і WMI, в сполученні з частиною VIN, що містить інформацію про якісні характеристики, забезпечує унікальність всіх автомобілів, вироблених за 30 років [1].

Вказівна частина ідентифікаційного номера (VIS) складається з восьми знаків, причому останні чотири обов'язково повинні являти собою цифри.

Зазвичай виробник за допомогою першого знака вказує рік випуску автомобіля, а за допомогою другого знака - завод, що випустив транспортний засіб. Останні шість знаків - це порядковий номер виробленого автомобіля.

Не завжди всі шість знаків є значущими цифрами. Іноді кілька знаків (від одного до трьох) залишаються порожніми. Більшість виробників заповнює їх нулями, а деякі фірми - визначеними буквами. Наприклад, концерн "Volkswagen" вибрав для цієї мети букву Z. Тому наявність у номері однієї букви Z, двох ZZ, трьох ZZZ або навіть більше букв Z нічого не говорить, це фактично нулі .

Стандарт рекомендує і символи для позначення року випуску автомобіля на весь період, на який передбачене його дія (додаток 19).

У стандарті зазначено слідуючі вимоги щодо VIN номера:

- для написання VIN можуть використовуватися тільки наступні арабські цифри і латинські букви:

арабські цифри -1234567890:

латинські букви -ABCDEFGHJKLMNPRSTVWXYZ (букви I, О и Q не повинні використовуватися).

- VIN, внесений у документ, повинний бути надрукований в один рядок без проміжків між частинами.

- VIN, нанесений на автомобіль або спеціальну пластину виготовлювача, повинний бути зображений в один або два рядки без проміжків і поділів посередині частин.

Таким чином, VIN є основною ознакою ідентифікації транспортного засобу а також є носієм практично всієї необхідної інформації про автомобіль.

Міжнародний ідентифікаційний код виробника (WMI) визначає - 3 знаки:

- географічний район;

- країну - виробника;

- фірму - виробника;

Описова частина (VDS) - 6 знаків:

¤ повна маса автомобіля;

¤ тип кузова;

¤ інформація про встановлений двигун;

¤ інша інформація, що характеризує автомобіль, на розсуд фірми-виробника.

Вказівна частина (VIS) - 8 знаків:

►рік випуску автомобіля;

►код заводу, що випустив автомобіль;

►номер автомобіля (кузова).

►інша інформація.

Двигуни внутрішнього згоряння, а також шасі і кабіни вантажних автомобілів, блоки двигунів повинні мати маркування - ідентифікаційний номер складової частини.

Двигуни маркуються на блоці в одному місці. Блоки двигунів маркують в одному місці, при цьому першу частину ідентифікаційного номера складової частини автомобіля, аналогічну VDS, допускається не вказувати.

Безпосередньо на двигун наноситься наступне маркування:

■товарний знак підприємства-виробника;

■індекс виробу (для двигунів автотранспортних засобів);

■порядковий виробничий номер виробу.

Перераховані дані вказуються в таблиці, яка встановлюється на двигун.

У додатку 20 наведено приклад структури і змісту маркування двигунів німецького автомобіля “Opel Vectra”.

Враховуючи величезну кількість автомобілів які експлуатуються на території україни, методологічні проблеми дослідженнь з питань виявлеення фактів заміни вузлів і агрегатів ТЗ, є досить актуальними.
Необхідно відзначити, що дослідження даного виду мають комплексний характер і вимагають використання спеціальних знань у різних областях судової експертизи:

- для дослідження слідів знарядь і інструментів, ідентифікаційних номерів ТЗ необхідні знання в області трасології;

- для дослідження лакофарбових покриттів з метою встановлення фактів заміни пофарбованих деталей автомобілів вимагає застосування спеціальних знань в області криміналістичної експертизи матеріалів, речовин і виробів;

- для встановлення фактів внесення змін у записі в правовстановлюючих документах на ТЗ необхідно залучати фахівців в області судово-технічної експертизи документів;

для вирішення питань по комплектації ТЗ залучають експертів-автотоварознавців.

Для вирішення питання про факти заміни агрегатів (вузлів) ТЗ спочатку проводиться загальний огляд автомобіля з метою збору даних, необхідних для його ідентифікації і встановлення фактичної комплектації, що підлягають порівнянню з даними, отриманими з інших джерел (технічні паспорти, "датен"-карти й ін.) [9].

При огляді номерної панелі виробляється пошук ознак її заміни, заміни номерної площадки, визначаються характеристики зовнішнього шару лакофарбового покриття, встановлюється зміст видимого номера, оцінюються його структура і відповідність моделі автомобіля, що оглядається, вид, загальні розміри і розташування, розміри і розташування знаків щодо лінії рядка, візуально помітні ознаки зміни знаків.При виявленні ознак зміни номера проводяться дослідження по встановленню первинного ідентифікаційного номера ТЗ. Огляд номерної і кодової табличок спрямований на одержання даних про модель ТЗ, код ЛФП та інших даних, що відносяться до його комплектації, встановлення способу виготовлення і слідів заміни (переустановки), ознак зміни позначень.

При огляді деталей моторного відсіку виробляється пошук позначень часу їхнього виготовлення, ознак заміни (ремонту), слідів перефарби (на трубопроводах, ущільнювачах і ін.). У процесі огляду номера двигуна встановлюється зміст видимого номера, оцінюється його структура і відповідність коду двигуна моделі автомобіля, що оглядається, оцінюються форма, розміри, взаємне розташування знаків, а також візуально помітні ознаки зміни номера.

При огляді скляних елементів автомобіля встановлюються наявні на них позначення, виробляється порівняння маркувальних позначень усіх стекол, визначається час їхнього виготовлення. Ретельно оглядаються ущільнювачі з метою виявлення слідів перефарбування.

При огляді дверцят і дверних прорізів встановлюється наявність і зміст додаткових носіїв даних (сервісних наклейок, сертифікатів, наклейок, що містять дані про комплектацію і технічні характеристики деталей). При огляді панелі приладів встановлюється пробіг автомобіля, наявність і модель радіоприймача, наявність і вид інших приладів, характер обробки панелі приладів. Відзначається також вид трансмісії і кількість передач, наявність і спосіб керування підйомниками стекол і люком.У процесі огляду деталей салону автомобіля необхідно звернути увагу на оббивку даху, дверцят і сидінь, колір ущільнювача днища, наявність ярликів на ременях безпеки, характер кріплення сидінь і накладок, а також оглянути кріпильні елементи з метою пошуку слідів їхньої переустановки (заміни)[8]. Крім того, при огляді автомобіля варто звернути увагу на моделі розсіювачів світлосигнальних приладів і покришок, наявність різного роду накладок з типовими позначеннями і декоративними наклейками, оцінити загальний стан лакофарбового покриття. У процесі загального огляду необхідно постійно звертати увага на відповідність деталей автомобіля його моделі (типові) і часу випуску. Надалі проводиться порівняння даних по комплектації конкретного автомобіля, отриманих з різних джерел.

Впродовж наведеного зазначимо, що за нашою участю було проведено криміналістичне дослідження імпортованих легкових автомобілів, метою якого було встановлення відповідності стандарту ідентифікаційних номерів кузова та двигуна. Експертиза проводилася на базі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Київській області. Для проведення криміналістичного дослідження було представлено два легкових автомобіля: “Мерседес-Бенц” з реєстраційним номером: 411 91 ТВ, зеленого кольору та “Фольксваген Пасат”, сірого кольору, без державних номерних знаків. В обох випадках перед експертом було поставлено одинакові завдання:

1. Відповідність стандарту номера кузова та двигуна автомобілів, представлених на дослід­ження;

2. Встановлення первинного номера кузова та двигуна (у випадку їх зміни).

На задній панелі моторного відсіку автомобіля “Мерседес-Бенц” посередині є номерний майданчик, на якому вибито номер кузова "12312010065729". Експертом було встановлено, що на момент проведення дослідження, лакофарбове покриття на номерному майданчику номера кузова нанесено кустарним способом, адгезія з шаром підложки слаба, наявний шар шпатлівки. При візуальному огляді номера кузова та номерного майданчика за допомогою лупи 4 крат при денному та штучному освітленні визначено, що номерний майданчик має однорідну поверхню.

Встановлення факту можливих змін номеру кузова та дослідження його можливого первинного номерного позначення проводилось методом електрохімічного травлення: для цього номерний майданчик знежирювався ацетоном. У ході процесу спостерігалось інтенсивне травлення верхніх шарів металу. Травлення проводилось протягом 20 хв. за допомогою петлі мідного дроту, де закріплено ватний тампон, змочений електролітом (5% розчин лимонної кислоти в 7,5% розчині хлориду калію)(катод). В результаті дослідження встановлено, що номерний майданчик з номером кузова "12312010065729" має межу розділу з поверхнею задньої панелі моторного відсіку. Ознаки межі розділу (колір, розподіл та спосіб розташування шарів та наслоювань металу) свідчать про те, що межа розділу має термомеханічне походження. Таким чином, номерний майданчик з номером кузова "12312010065729" вварено в кузов кустарним способом по периметру.

У ході дослідження місць конфіденційного маркування носіїв з первинним номером кузова не виявлено. При направленні запиту на завод-виробник чи до спеціалізованого дилера встановити первинний номер кузова через маркування комплектуючих не можливо, оскільки термін випуску досліджуваного автомобіля перевищує 10 років (автомобіль 1985 року випуску).

На блоці циліндрів двигуна зліва по ходу руху автомобіля є номерний майданчик, на якому вибито номер двигуна: "615 912 10 220 156". Даний номер двигуна відповідає стандарту, на номерному майданчику "мінусу" металу та слідів механічного втручання немає, наявний номер двигуна є первинним, змінам не піддавався.

Отже, номер кузова "12312010065729" представленого на дослідження автомобіля вварено в кузов кустарним способом; номер двигуна "615 912 10 220 156" представленого на дослідження автомобіля змінам не піддавався, є первинними.

Дослідження автомобіля “Фольксваген Пасат” проводилось за аналогічною схемою. На горизонтальній панелі короба повітря притоку є номерний майданчик, на якому вибито номер кузова "WVWZZZ31ZJE027769". На момент проведення дослідження за допомогою оптичних приладів при денному та штучному освітленні встановлено, що номерний майданчик має неоднорідну поверхню; лакофарбове покриття на номерному майданчику номера кузова відсутнє; сторонніх штрихів в межах розміщення знаків не має, присутній "мінус" металу, спричинений дією травлячих речовин.

Отже, встановлення первинного номеру кузова, як і в попередньому випадку, проводилось методом електрохімічного травлення.

У ході процесу спостерігалось інтенсивне травлення верхніх шарів металу, яке проводилось протягом 20 хв. У результаті дослідження встановлено, що на номерному майданчику з вибитим номером кузова виявлено: на місці шістнадцятого та сімнадцятого знаків "69" встановлено фрагменти первинних знаків, які по своїй конфігурації відповідають первинним знакам "90". Таким чином, номер кузова представленого на дослідження автомобіля змінювався шляхом перебиття окремих знаків, його первинний номер - " WVWZZZ31ZJE027790". Інших змін номеру кузова виявлено не було.

На блоці циліндрів двигуна спереду є номерний майданчик, на якому вибито номер двигуна: "RF 196 637". Встановлення факту можливих змін номеру двигуна та можливого первинного номерного позначення проводилось згідно описаної вище методики (електрохімічного травлення). У результаті дослідження встановлено, що на номерному майданчику з вибитим номером двигуна виявлено: на місці п"ятого та шостого знаків "66" - фрагменти первинних знаків, які, по своїй конфігурації, відповідають первинним знакам "88". Таким чином, номер двигуна, представленого на дослідження автомобіля, змінювався шляхом перебиття окремих знаків, його первинний номер - "RF 198837".

Отже, номери кузова та двигуна автомобіля “Фольксваген Пасат” змінювались шляхом перебиття окремих знаків. А номер кузова "12312010065729" автомобіля “Мерседес-Бенц” відповідає стандарту, проте, його вварено в кузов кустарним способом по периметру. Що ж стосується номера двигуна даного автомобіля (615 912 10 220156), зазначимо, що він є первинним і змінам не піддавався.

Щодо автомобіля “Фольксваген Пасат”, який був представлений на дослідження, можна зробити наступні висновки: номер кузова "WVWZZZ31ZJE027769” змінювався шляхом перебиття окремих знаків, його первинний номер - " WVWZZZ31ZJE027790".

Дослідження номерного майданчика блоку циліндрів, на якому вибито номер двигуна: "RF 196 637" виявили факт зміни номеру шляхом перебиття окремих знаків, тобто, первинний номер двигуна представленого автомобіля - "RF 198 837". Результати досліджень оформлені у вигляді висновків експертизи (додатоки 21,22.).


РОЗДІЛ 3. Митне оформлення легкових автомобілів індивідуального користування

3.1. Порядок визначення класифікаційної належності легкових автомобілів за УКТ ЗЕД

В Українському класифікаторі зовнішньоекономічної діяльності для віднесення транспортного засобу до певної групи використовуються найбільш загальні ознаки класифікації, зокрема, такі як: кількість місць, робочий об`єм циліндра двигуна , новий чи бувший у використанні.

Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) [38] класифікує автомобілі в слідуючому порядку:

- у товарну позицію №8702 включаються автомобілі призначені для перевезення не менше ніж 10 чоловік (водій включно). У даній позиції класифікуються автомобілі із робочим об`ємом циліндра не більше 2500см³; із робочим об`ємом циліндра більше 2500см³; із робочим об`ємом циліндра більше 2800см³; із робочим об`ємом циліндра не більше 2800см³; та з двигунами інших типів. Кожна класифікаційна позиція поділяється на нову та таку яка була у вжитку;

- товарна позиція №8703 включає такі види транспортних засобів – автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби призначені для перевезення людей (крім тих, що класифікуються в попередній товарній позиції). У даній товарній позиції (як і в попередній), подальша класифікація проводиться в залежності від робочого об`єму циліндрів двигуна. Сюди входять автомобілі робочий об`єм циліндрів яких становить від менше 1000см³ , і до більше ніж 3000см³. Кожна класифікаційна позиція також поділяється на нову та бувшу у вжитку; В залежності від товарної позиції нараховується сума мита, яку власник ТЗ зобов`заний внести в касу. Приклади ставок мита на ТЗ які відносяться до групи 87, позиції 8703 наведено у таблиці 4.

КОД

НАЗВА

СТАВКИ МИТА

Дод.

ОВО

пільгова

повна

8703

Автомобілі легкові та інші транспортні засоби, призначені для перевезення людей (крім автомобілів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі, фургони та гоночні автомобілі:

- інші транспортні засоби з поршневим двигуном з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом:

870321

- з робочим об'ємом циліндрів не більш як 1000см3 :

870321 1000

нові

0,05 євро за 1 см3

0,05 євро за 1 см3

шт

8703 21 90

що використовувались:

8703219010

до 5 років

0,1 євро за 1 см3

0,1 євро за 1 см3

шт

870321 9030

понад 5 років

0,15 євро за 1 см3

0,15 євро за 1 см3

шт

8703 22

- з робочим об'ємом циліндрів понад 1000 см3 , але не більш як 1500 см3 :

8703 22 1 1 00

нові:

0,1 євро за 1 см3

0,1 євро за 1 см3

шт

8703 22 90

- що використовувались:

8703229010

- до 5 років

0,2 євро за 1 см3

0,2 євро за 1 см3

шт

8703 22 90 3О

понад 5 років

0,3 євро за 1 см3

0,3 євро за 1 см3

шт

8703 23

- з робочим об'ємом циліндрів понад 1 500 см3 , але не більш як 3000 см3 :

8703 24 10 00

нові

0,8 євро за 1 см3

0,8 євро за 1 см3

шт

- що використовувались:

8703 23 90 31

- до 5 років

0,8 євро за 1 см3

0,8 євро за 1 см3

шт

8703 23 90 33

понад 5 років

1,2 євро за 1 см3

1,2 євро за 1 см3

шт

8703 24

- з робочим об`ємом циліндрів понад 3000 см3 :

8703 24 10 00

нові

0,8 євро за 1 см3

0,8 євро за 1 см3

шт

8703 24 90

- що використовувались:

8703 24 90 10

- до 5 років

1,6 євро за 1 см3

1,6 євро за 1 см3

шт

8703 24 90 30

понад 5 років

2,4 євро за 1 см3

2,4 євро за 1 см3

шт

Таблиця 4

Ставки мита на транспортні засоби товарної позиції 8703

- наступна товарна позиція №8704, включає вантажні автомобілі. Класифікація проводиться за такими ознаками як робочий об`єм циліндра та маса автомобіля. За першою ознакою вони поділяються на такі, в яких:

· робочий об`єм до2500см³;

· робочий об`єм більше 2800см³.

За вагою вантажні автомобілі поділяються наступним чином:

· загальна вага становить не більше 5-ти тонн,

· загальна вага становить більше 20 тонн.

Кожна класифікаційна позиція поділяється на нову та на таку яка була у вжитку.

- у товарну позицію №8705 входять автомобілі спеціального призначення, крім тих, які використовуються для перевезення пасажирів чи вантажів (автомобілі технічної допомоги, автокрани, пожежні автомобілі, автобетонозмішувачі, автомашини для прибирання доріг, автомобілі з розпилювальними пристроями, автомайстерні, автомобілі із рентгенівськими пристроями).

Схематичне зображення основних елементів автомобіля, за якими їх класифікують в УКТ ЗЕД виглядає наступним чином (додаток 23):

Кузов транспортного засобу складається з таких основних частин:

- планки настилу підлоги, боковини, передні або задні панелі, багажні відділення; двері та їх деталі, капоти;

- обрамлене скло вікон; вікна, укомплектовані обігрівальними опорами та електричними вимикачами; віконні рами; підніжки, крила, бризговики, приладові щитки;

- радіаторні облицювання;

- кронштейни для номерних знаків; бампери та ікла бамперів; кронштейни кермової колонки; зовнішні багажні полиці; козирки;

- не електричні обігрівальні та протиобмерзлювальні пристосування, які працюють від теплової енергії, виробленої двигуном автомобіля; паски безпеки, призначені для постійного кріплення до автомобіля для забезпечення безпеки людей; підлогові килими.

Двигун внутрішнього згоряння з іскровим запаленням складається з таких основних частин:

- корпуса (камера згоряння): циліндра, поршня, шатуна, колінчатого валу, маховику, впускних та випускних клапанів, свічки запалення, встановлені в голівці циліндрів та електричні прилади (магнето, котушки та контактні переривники) та ін.

Двигуни внутрішнього згоряння з іскровим запаленням можуть мати один чи декілька циліндрів. У випадку, коли двигун має декілька циліндрів, шатуни кріпляться до одного колінчатого валу, а роздільно живильні циліндри можуть мати різне розташування шатунів: вертикальне (пряме або зворотне), у два похилих симетричних ряди (V-образне), горизонтальне на протилежних боках колінчатого валу.

Роторні поршневі двигуни (двигун Ванкеля) складаються з таких самих основних частин та мають такий же принцип роботи як і вищезазначений двигун внутрішнього згоряння з іскровим запаленням. Головна відмінність від звичайних двигунів, (де зворотно - поступальний рух поршня за допомогою шатуна перетворюється в обертальний рух колінчатого валу), полягає у тому, що роторний поршневий двигун містить тригранний ротор, корпус якого виконаний у формі епітрохоїди, котрий безпосередньо обертає ведучий вал.

Конструкція поршневих двигунів внутрішнього згоряння з запаленням від стиснення подібна до вищезгаданих двигунів. Відмінна ж риса полягає у тому, що повітря (або суміш повітря та газу) попередньо всмоктується у циліндр та піддається швидкому стисненню; потім розпилене рідке паливо вприскується у камеру згоряння, де самозаймається від високої температури, супроводжений процес стиснення.

Двигуни внутрішнього згоряння з іскровим запаленням, роторні поршневі двигуни, двигуни поршневі внутрішнього згоряння з запаленням від стиснення можуть бути укомплектовані форсунками, приладами запалювання, паливними або масляними резервуарами, водяними чи масляними радіаторами, водяними, масляними або паливними насосами, вентиляторами, повітряними або масляними фільтрами, муфтами зчеплення або механічними приводами, стартерами (електричними та іншими), а також коробками передач з гнучкими валами [1].

Автомобільні шасі-рами складаються з таких основних вузлів та деталей:

- лонжерони, зв’язків та кронштейни для кузовних деталей, двигуна, підніжок, паливних баків;

- задні мости та ведучі мости з диференціалами; картери для диференціалів; сонячні та планетарні шестірні; не ведучі мости (передні та задні),маточини, цапфи, кронштейни цапф;

- деталі кермового механізму (трубка кермової колонки, кермові тяги та важелі, поперечні важелі поворотних цапф; картери; ведучі зубчаті колеса пари та кремальєри; сервомеханізми управління);

- гальма (колодкові, секторні, дискові та ін.) та частини до них (диски, барабани, циліндри, масляні резервуари для гідравлічних гальм та ін.); гальмівні системи з сервопідсилювачем та їх вузли і деталі; амортизатори ресор (фрикційні, гідравлічні та ін.), торсіони; ходові колеса (з стальної штамповки, з дротовими спицями та ін.), обода, ковпаки маточин та спиці;

- механізмами управління (кермові колеса, кермові колонки, та кермові втулки, важелі переключення передач та важелі ручних гальм; (карданні вали, півосі, шестерні, зубчаті передачі, підшипники ковзання для валів, редуктори зібрані, універсальні шарніри) .

Питання класифікації транспортних засобів у некомплектному стані мають розглядатися відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, які є їх невід’ємною частиною і застосовуються з метою правильної класифікації (кодування) товарів.

Згідно з Законом України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” [29], готовим автомобілем вважається кузов, на якому встановлено три або більше із таких складових компонентів автомобіля: силовий агрегат, передня підвіска, задня підвіска, бензобак, система запалювання, трансмісія, система глушіння. Тому, комплект складових частин, до якого входять: кузов (товарна позиція 8707) і три або більше із таких складових компонентів автомобіля як силовий агрегат; передня підвіска; задня підвіска; бензобак; система запалювання; трансмісія; система глушіння - повинен класифікуватися згідно з УКТ ЗЕД за кодом готового автомобіля. У такому комплекті дані складові компоненти автомобіля можуть бути і у некомплектному стані за умови, що вони мають основні характеристики готового (комплектного) компоненту.

Якщо у вказаному комплекті складових компонентів автомобіля відсутній двигун, митні платежі повинні нараховуватися виходячи із максимального об’єму двигуна, який може бути встановлений на транспортний засіб такої моделі.

Класифікація транспортних засобів подвійного призначення проводиться наступним чином. Враховуючи чинні норми та вимоги до транспортних засобів, згідно з якими останні, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, віднесення транспортних засобів подвійного призначення здійснюється за критерієм дозволеної максимальної маси: транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг, класифікуються згідно з УКТ ЗЕД в товарній позиції 8703, а при дозволеній максимальній масі автомобіля більш як 3500 кг - у товарній позиції 8704.

Відповідно до Положення “Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.93 № 340, дозволена максимальна маса - це максимально допустима маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, установлена підприємством - виготівником.

До транспортних засобів подвійного призначення також належать вантажно- пасажирські автофургони. Згідно УКТ ЗЕД поняттям “вантажно-пасажирський автофургон” розуміють як транспортні засоби з максимальною кількістю сидячих місць ( дев’ять, включаючи водія), внутрішній простір яких може без конструктивних змін використовуватись для перевезення як людей, так і вантажів.

Вантажно-пасажирські автофургони класифікуються у товарній позиції 8703 за УКТ ЗЕД. Вони відрізняються від транспортних засобів, призначених для перевезення вантажів (товарна позиція 8704 за УКТ ЗЕД), такого ж зовнішнього вигляду за такими ознаками:

1) у салоні автомобіля, за сидінням водія присутні сидіння, які складаються чи прибираються або спеціально призначенні для сидіння місця та бокові вікна;

2) можуть бути присутні бокові або задні двері та обробка салону, що відповідає вимогам до транспортних засобів, призначених для перевезення пасажирів.

У той же час слід зазначити, що наявність в автофургонах вікон у бокових стінках кузова, бокових або задніх дверей, без наявності таких ознак як сидіння для перевезення пасажирів за місцем водія та пристроїв для їх кріплення, не може розглядатись як підстава для віднесення таких транспортних засобів до вантажно-пасажирських автофургонів.

Щодо класифікації автомобілів із змінами в конструкції, вирішальним фактором при віднесенні автомобіля до відповідної позиції УКТ ЗЕД є технічні умови та призначення визначені заводом-виробником при виготовлені даної моделі.

Отже, законодавчо регламентований порядок визначення класифікаційної належності за УКТ ЗЕД є досконало розроблений, і дає змогу без зайвих труднощів правильно класифікувати транспортні засоби, які перетинають митний кордон України .

3.2. Порядок митного оформлення легкових автомобілів в режимі імпорту

Митний орган здійснює заходи для прискорення та оптимізації процесу проведення митного контролю й митного оформлення транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації, ( ВМД) шляхом раціонального розподілу навантаження між посадовими особами митного органу на кожному етапі здійснення митного контролю й митного оформлення.

Функціональні обов’язки та межі відповідальності уповноважених посадових осіб на кожній ланці здійснення митного контролю й митного оформлення встановлюються митним органом і визначаються посадовими інструкціями. При цьому, посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил мають право брати участь у здійсненні митного контролю і митного оформлення транспортних засобів на будь-якому етапі [23].

Також уповноважені посадові особи у межах своєї компетенції, проводять перевірку наявності, орієнтувань митних та інших державних органів, а також відповідності транспортних засобів критеріям ризику на кожному етапі здійснення митного контролю та митного оформлення транспортних засобів.

Розглянемо документи, що застосовуються при здійсненні митного оформлення транспортних засобів.

Для здійснення митного оформлення декларант подає митниці наступні документи та потрібну кількість їх копій:

а) особистий паспорт або інший документ, що посвідчує особу, виданий уповноваженим на це державним органом;

б) документи, що підтверджують повноваження декларанта на здійснення декларування транспортних засобів;

в) довідка про відсутність за межами України валютних коштів (додаток 24);

г) облікову картку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності або в установлених випадках її завірену копію (додаток 25);

ґ) ВМД, заповнену згідно з вибраним митним режимом (додаток 26);

д) товаротранспортні та товаросупровідні документи, зокрема:

­ технічний паспорт країни-експортера ( додаток 27);

­ завірений переклад технічного паспорту з англійської мови (додаток 28),

­ купча (додаток 29);

е) дозволи й сертифікати уповноважених державних органів (у встановлених законодавством випадках):

­ сертифікат відповідності ( додаток30),

­ експертний висновок ( додаток31),

­ акт про проведення митного огляду ( додаток 32);

є) документи, зазначені в графі 40 ВМД–попереднє повідомлення (додаток 33)

ж) реєстр документів (у всіх випадках, окрім транзиту, митне оформлення якого здійснюється в пункті пропуску), завірений у встановленому порядку суб’єктом ЗЕД або підприємством, що здійснює декларування на підставі договору (у разі здійснення декларування посадовою особою такого підприємства);

з) аркуш контролю проведення митного оформлення за ВМД (додаток 34);

і) інші необхідні документи (пакувальні листи, сторінки каталогів, технічні описи тощо).

Разом з ВМД декларант подає її електронну копію, що використовується для проведення процедур митного контролю й митного оформлення, для формування митної статистики зовнішньоекономічної діяльності.

Якщо ВМД не приймається до оформлення, то митним органом оформлюється картка відмови в митному оформленні згідно з порядком, установленим Держмитслужбою України.

Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації здійснюється поетапно, відповідно до Наказу Державної митної служби України від 14 жовтня 2002 року № 561 ) [23].

І Етап: Прийняття ВМД до оформлення та контроль відповідності даних електронної копії ВМД даним, зазначених у ВМД на паперовому носії. За підсумками контролю та за відсутності зауважень уповноважена посадова особа, що здійснила контроль, проставляє у відповідних графах Аркуша контролю час початку й закінчення виконання контрольних функцій, свої прізвище, ініціали та відбиток штампа "Перевірено" і заповнює його, що свідчить про завершення контролю на цьому етапі.

ІІ Етап: Контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України при класифікації товарів для цілей митного оформлення.

ІІІ Етап: Контроль за правильністю визначення митної вартості.

ІV Етап: Контроль за надходженням і нарахуванням мита, податку на додану вартість, акцизного та митних зборів; верифікація сертифікатів.

Уповноважена посадова особа заповнює графу “C” ВМД, засвідчує записи в ній відбитком номерного штампа "Сплачено" на всіх аркушах ВМД, проставляє дату й підпис; у відповідних графах Аркуша контролю проставляє час початку й закінчення виконання контрольних функцій, свої прізвище, ініціали та відбиток номерного штампа "Сплачено" й заповнює його, що свідчить про завершення контролю на цьому етапі.

V Етап: Логічний контроль та контроль правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

VI Етап: Проведення митного огляду.

У разі здійснення декларантом ідентифікаційного огляду товарів митний огляд під час проведення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що ці товари переміщуються з порушенням чинного законодавства України. За результатами митного огляду, складається Акт про проведення митного огляду, а також з'ясовується наявність фактів контрабанди або порушень митних правил.

VII Етап: Завершення митного оформлення. На цьому етапі проводять такі дії:

► нарахування та стягнення збору за митне оформлення товарів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають товари, чи поза робочим часом, установленим для митниці. ►оформлення ВМД, яке свідчить про надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у заявленому митному режимі й підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

► Видача оформлених документів декларанту.

► Статистичний контроль. На цій стадії інспектором відділу статистики здійснюється статистичний контроль шляхом доповнення (виправлення) граф електронної копії ВМД та внесення відомостей про номер особистої номерної печатки й номер особистого митного забезпечення (у разі накладання). У встановлений термін інспектор відділу статистики забезпечує передання електронної копії ВМД до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Архівування ВМД, товаросупровідних документів, передача відповідних екземплярів ВМД в інші підрозділи митниці здійснюються згідно порядку, визначеного спільно начальником загального відділу і начальниками відповідних оперативних підрозділів відповідно до умов і особливостей роботи оперативних підрозділів митниці.

Що ж стосується митного оформлення транспортних засобів для фізичних осіб, зазначимо, що воно проводиться слідуючим чином. При ввезенні ТЗ на митну територію України його власник або вповноважена ним особа здійснює в установленому порядку декларування і подає митному органу необхідні документи. Декларування ТЗ здійснюється шляхом подання двох примірників митної декларації, заповненої в установленому порядку. Крім інших відомостей, до неї вноситься інформація про цей ТЗ. У цьому пункті обов'язково додатково зазначаються такі дані про автомобіль:

- марка та модель;

- рік виготовлення;

- номери кузова, двигуна та шасі;

- робочий об'єм двигуна;

- номери та дати видачі документів, на підставі яких здійснюється декларування.

Посадова особа митниці здійснює митний огляд автомобіля перевіряє відповідність фактичних даних заявленим у митній декларації та зазначеним у документах на ТЗ, визначає рік виготовлення, здійснює документальну перевірку факту зняття його з обліку в реєстраційних органах за кордоном і приймає рішення про можливість здійснення його митного оформлення.

Визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері кузова. У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером кузова за рік виготовлення приймається рік, що значиться в реєстраційних та технічних документах на авто. При цьому в обох випадках календарною датою виготовлення ТЗ вважається останній день останнього місяця року, що значиться в ідентифікаційному номері кузова автомобіля або в реєстраційних та технічних документах на нього.

Дата початку користування ТЗ, що був у користуванні та ввозиться на митну територію України, визначається відповідно до свідоцтва про його першу реєстрацію в країні першої реєстрації (технічного паспорта) або на підставі дати видачі свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта).

У разі відсутності свідоцтва про реєстрацію, виданого уповноваженим органом країни першої реєстрації, визначення дати початку користування проводиться відповідно до ідентифікаційного номера кузова. При цьому датою початку користування вважається 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері кузова.

За наявності обґрунтованих сумнівів щодо відповідності записів у зазначених документах наявним номерам на кузові, шасі, двигуні, а також року виготовлення ТЗ, дати початку користування ним достовірність цих даних установлюється на підставі відповідного висновку, виданого експертами (спеціалістами), що мають відповідну ліцензію.

Якщо в пункті пропуску ТЗ, що переміщується через державний кордон України, підлягає іншим, крім митного, видам контролю з боку державних органів, то митне оформлення може бути завершене після проведення контролю цими органами.

Митне оформлення здійснюється з обов'язковим складанням Акта про проведення митного огляду який підписується посадовою особою митного органу, що здійснювала митний огляд, і власником ТЗ та засвідчується відбитком особистої номерної печатки цієї посадової особи. Акт про проведення митного огляду ТЗ після завершення митного оформлення залишається в справах митниці оформлення разом з документами, на підставі яких було проведено митне оформлення.

Уповноваженими посадовими особами митниці, здійснюється визначення коду ТЗ згідно з УКТЗЕД, а також митної вартості для нарахування сум митних та інших обов'язкових платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні ТЗ. З метою визначення митної вартості, наявність додаткової комплектації порівнюється з наявністю цього додаткового обладнання в базі моделі ТЗ (серійна комплектація) відповідно до “SchwakeLISTE”. Визначається перелік додаткового обладнання (чи його відсутність) та здійснюється коригування митної вартості. Наведемо приклад, Автомобіль Opel Vektra, об`єм двигуна 1598, 1997 року виготовлення; базова комплектація – центральний замок, Анти Блокувальна Система гальм, два склопідйомника, дві подушки безпеки, електроповорот дзеркал. Крім базової комплектації в автомобілі існують додаткові опції, такі як, шкіряний салон, литі диски, кондиціонер, магнітофон. Вартість автомобіля з базовою комплектацією згідно із каталогом становить: 14700 Євро вартість додаткових опцій 800, 50, 600 та 250 євро. Після врахування усіх опцій вартість автомобіля становить:

14700 + 800 + 50 + 600 + 250 = 16400 (Євро)

Після сплати митних та інших обов'язкових платежів посадовою особою митного органу оформлюється квитанція МД-1 на автомобіль. При заповненні квитанції МД-1 у графі "Найменування предметів, валюти, цінностей" обов'язково додатково зазначаються такі дані про ТЗ:

- марка та модель;

- рік випуску;

- номери кузова, двигуна та шасі;

- робочий об'єм двигуна;

- код товару за УКТЗЕД (10 знаків);

- тип кузова.

Після завершення митного оформлення копії реєстраційних, тих, що підтверджують право власності, та інших документів (закордонного паспорта, доручення на перегін або перевезення ТЗ тощо), на підставі яких було здійснене митне оформлення авто, залишаються в митниці оформлення та архівуються.

Власнику разом з оригіналами технічних та інших документів, що були підставою для митного оформлення, передаються другий примірник квитанції МД-1 (додаток 35) завірена посадовою особою митниці, оформлена копія Акта про проведення митного огляду ТЗ (додаток 36) і примірник митної декларації для подання внутрішній митниці для оформлення й видачі посвідчення (додаток 37). На примірнику митної декларації посадовою особою митниці в графі "Для службових позначок" робиться запис про суми платежів, сплачених при митному оформленні ТЗ та інших товарів, і зазначаються номери оформлених квитанцій МД-1.

Виїзд ТЗ за межі зони митного контролю здійснюється на підставі оформлених у повному обсязі другого примірника квитанції МД-1 і примірника митної декларації.

Електронна копія квитанції МД-1 не пізніше ніж протягом чотирьох годин з моменту оформлення ТЗ передається вповноваженою посадовою особою митниці до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України в установленому Держмитслужбою України порядку.

Крім даних, що містить у собі квитанція МД-1, до ЄАІС Держмитслужби України в оперативному режимі передається така інформація:

-·паспортні дані власника ТЗ (уповноваженої ним особи);

-номери та дати видачі документів, що були підставою для здійснення митного оформлення (технічного паспорта, рахунку-фактури, інвойса, документи, що підтверджують купівлю-продаж тощо).

Видача Посвідчення на реєстрацію ТЗ в органах ДАІ МВС України проводиться відповідним підрозділом внутрішньої митниці, у зоні діяльності якої постійно або тимчасово проживає власник авто (або має намір проживати власник ТЗ, який є громадянином-нерезидентом).

Для отримання Посвідчення власник пред'являє автомобіль та подає такі документи:

- заяву власника ТЗ (додаток 38);

- примірник митної декларації, оформленої при ввезенні ТЗ;

- другий примірник квитанції МД-1, що підтверджує сплату митних та інших обов'язкових платежів при митному оформленні ТЗ (додаток 39);

- реєстраційні та технічні документи ( додаток 40);

- сертифікат відповідності (додаток 41);

- завірену посадовою особою митниці оформлення копію Акта про проведення митного огляду ТЗ;

- інші документи (закордонний паспорт, паспорт громадянина, доручення на перегін або перевезення ТЗ тощо).

Після перевірки документів на ТЗ уповноважена посадова особа внутрішньої митниці в оперативному режимі здійснює за номером квитанції МД-1 запит до ЄАІС Держмитслужби, перевіряє наявність у ній електронної копії цієї квитанції та звіряє дані, зазначені у квитанції МД-1, з даними, що містяться в її електронній копії.

Посадова особа внутрішньої митниці здійснює перевірку відповідності фактичних даних авто (у тому числі номерів вузлів та агрегатів) даним, зазначеним у копії Акта про проведення митного огляду ТЗ та в поданих документах.

У разі збігу цих даних посадова особа внутрішньої митниці робить запис у копії Акта про проведення митного огляду ТЗ "Звірення проведено, зауваження відсутні", який завіряється підписом цієї посадової особи та відбитком її особистої номерної печатки. В іншому разі внутрішня митниця направляє митниці оформлення інформаційне повідомлення для проведення перевірки та вжиття митницею оформлення відповідних заходів до посадових осіб цієї митниці, що проводили митне оформлення.

Посвідчення виписується у двох примірниках: перший примірник разом з документами, що підтверджують право власності (користування), та реєстраційними й технічними документами, погашеними шляхом проставлення в них позначки "ПОГАШЕНО, видано Посвідчення № ____ від "___" _______ 200_ р.", яка завіряється відбитком особистої номерної печатки посадової особи внутрішньої митниці, що здійснила митне оформлення, видається власнику для подання реєстраційним органам.

Другий примірник Посвідчення разом із заявою власника ТЗ (уповноваженої ним особи), завіреною посадовою особою митниці оформлення, копією Акта про проведення митного огляду ТЗ, другим примірником квитанції МД-1 і ксерокопіями інших документів, архівується та зберігається в справах внутрішньої митниці протягом встановленого терміну. Оформлене внутрішньою митницею посвідчення є підставою для реєстрації ТЗ в органах ДАІ МВС України. Електронна копія посвідчення не пізніше ніж протягом чотирьох годин з моменту його оформлення передається вповноваженою посадовою особою внутрішньої митниці до ЄАІС Держмитслужби в установленому Держмитслужбою порядку.

Уповноважена посадова особа внутрішньої митниці оперативними каналами зв'язку робить відмітку в електронній копії квитанції МД-1 в ЄАІС Держмитслужби про номер та дату оформленого Посвідчення. За відсутності в ЄАІС Держмитслужби електронної копії квитанції МД-1 або невідповідності даних, зазначених у квитанції МД-1, даним, що містяться в її електронній копії, внутрішня митниця здійснює заходи для з'ясування обставин митного оформлення ТЗ. У такому разі власнику ТЗ видається завірена відтиском особистої номерної печатки посадової особи внутрішньої митниці довідка довільної форми про те, що зазначені в довідці документи перебувають у справах митниці.

Також слід зазначити, що через митний кордон України не підлягає пропуску ТЗ:

- номер кузова, шасі чи двигуна якого знищено, підроблено або не відповідає запису в реєстраційних документах;

- що ввозиться в Україну громадянами з метою вільного використання, не знятий з обліку у відповідних органах країни придбання або іншої країни;

- увезення якого в Україну згідно із законодавством заборонено за віком або на який відсутні документи, що підтверджують право власності;

- що ввозиться в Україну з метою вільного використання або тимчасово ввозиться громадянином-резидентом та за який не сплачено митні та інші обов'язкові платежі [22].

Транспортні засоби, не пропущені через митний кордон України внаслідок установлених заборон чи обмежень на їх увезення в Україну, а також несплати встановлених митних та інших обов'язкових платежів (якщо не надано відстрочення або розстрочення їх сплати), підлягають вивезенню з території України або переданню на склад митниці оформлення для зберігання відповідно до Митного кодексу України.

Дана технологія митного оформлення легкових автомобілів забезпечує швидку та оптимальну систему процесу проведення митного контролю й оформлення.

3.3. Методологія визначення митної вартості легкових автомобілів

Митна вартість транспортного засобу (далі ТЗ), кузовів та агрегатів заявляється декларантом відповідно до встановленого порядку. Правильність визначення митної вартості та її розрахунку перевіряється уповноваженою особою митного органу з метою нарахування та справляння обов’язкових податків та зборів під час митного оформлення.

Визначення митної вартості проводиться послідовно на підставі вартості, яка зазначена у комерційних документах (рахунку-фактурі, інвойсі, купчій, довідці-рахунку).

- Якщо митний орган має сумніви в правильності чи достовірності відомостей або документів, наданих в підтвердження заявленої вартості, він може додатково вимагати у декларанта подальші пояснення, включаючи документи чи інші докази про те, що заявлена вартість являє собою повну суму, фактично сплачену, чи, яка підлягає сплаті за ввезений ТЗ, кузов або агрегат. Якщо після отримання зазначеної інформації, чи за відсутністю відповіді, митний орган все ще має обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої вартості або повного включення до заявленої вартості всіх її складових, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні чи подібні товари, що діють у провідних країнах - експортерах цих товарів [21].

У цьому випадку при визначенні цін на ідентичні чи подібні товари можливе застосування інформації про вартість ТЗ, кузовів та агрегатів, що міститься в каталогах торговельних фірм та інших довідниках, а також, у разі необхідності, інформацію організацій, які проводили експертизу. При цьому слід зазначити, що інформація про ціни на транспортні засоби, кузова та агрегати, яка міститься у відповідних каталогах та довідниках, застосовується для попереднього порівняння та визначення порядку цифр з врахуванням технічного стану ТЗ, кузова та агрегату. У випадку, якщо заявлена вартість, явно не відповідає тій, яка міститься у зазначених каталогах та довідниках, митна вартість визначається на рівні цін на ідентичні чи подібні товари у відповідності до вимог законодавства. Отже, визначення митної вартості ТЗ, кузовів та агрегатів здійснюється у наступній послідовності:

1) проводиться огляд тз, кузова та агрегату та здійснюється його ідентифікація із складанням акту огляду встановленого зразку (додаток 42);

2) проводиться перевірка заявленої вартості, здійснюється її порівняння із вартістю ідентичних або подібних ТЗ, кузовів та агрегатів, яка міститься у базі даних Держмитслужби, або каталогах і довідниках;

3) у разі необхідності здійснюється коригування вартості ТЗ, кузова та агрегату з урахуванням його технічного стану;

4) результати розрахунків оформляються за встановленим порядком.

Відмітимо, що визначення митної вартості ТЗ, вузлів та агрегатів починається з його огляду уповноваженою особою митного органу, а також проведення звірки номерів агрегатів та наданих документів до митного оформлення з метою подальшої ідентифікації об`єкту.

Декларант подає уповноваженій особі митного органу, який знаходиться в зоні митного огляду, необхідні для митного оформлення документи та обов’язково пред’являє автомобіль, номерний вузол чи агрегат для огляду.

На підставі поданих декларантом документів та проведеного огляду ТЗ уповноваженою особою митного органу складається акт огляду ТЗ. Даний акт підписується декларантом ТЗ та завіряється особистою номерною печаткою та особистим підписом уповноваженої особи митного органу, що проводила огляд. Акт огляду автомобіля, заповнений і завірений особистою номерною печаткою, зберігається у справах митного органу у відділі, який проводив перевірку та визначення митної вартості.

- Слід також підкреслити, що при внесенні відомостей про двигун, обов’язково вказується його об’єм. У випадку неможливості визначення об’єму двигуна, обов’язково вказується його повний номер, що дає змогу за допомогою відповідних каталогів з’ясувати об’єм двигуна для подальшого визначення митної вартості.

Визначення дати початку користування ТЗ (дати першої реєстрації у відповідних реєстраційних органах) проводиться за записами у реєстраційних документах на нього. У разі неможливості встановлення дати початку користування ТЗ, визначення проводиться по ідентифікаційному номеру кузова авто; при цьому початком користування вважається дата - 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері кузова.

У випадку неможливості встановлення як дати початку користування так і року його випуску за ідентифікаційним номером кузова, визначення проводиться на підставі експертного висновку уповноваженої на це особи чи організації про рік виготовлення ТЗ. При цьому, слід вважати початком користування, дату - 1 січня року, зазначеного в експертному висновку про рік випуску ТЗ. У цьому випадку експертний висновок може носити рекомендаційний характер і не є підставою для остаточного прийняття рішення уповноваженою особою митного органу про рік випуску автомобіля.

У разі незгоди декларанта ТЗ з рішенням митного органу про дату початку користування, останній може надавати до митного оформлення документи з країни придбання авто, виданих компетентними на це реєстраційними органами з відомостями про початок користування.

У випадку ввезення на митну територію України нового ТЗ, на який пред'явлено тільки транзитний паспорт, таке авто вважається таким, що було у користуванні. Якщо ж на митну територію України ввезено новий ТЗ, на який не видано технічний паспорт, митне оформлення зі сплатою обов’язкових податків та зборів проводиться лише після надання митному органу сертифікату відповідності або свідоцтва про визнання, виданого уповноваженим на це органом, який має акредитацію в системі УкрСЕПРО.

У разі ввезення на митну територію України нового ТЗ громадянином-нерезидентом з метою відчуження, сплата належних податків проводиться на прикордонній митниці, а видача митним органом посвідчення на право реєстрації ТЗ в органах ДАІ МВС України за місцем проживання нового власника - лише після подання новим власником до митного органу сертифікату відповідності або свідоцтва про визнання.

Відмітимо, що при перевірці митної вартості транспортного засобу використовуються каталоги "SchwakeLISTE", що містять три ціни для кожного автомобіля:

- Ek – ціна, за якою даний ТЗ продається до магазину з урахуванням податку на додану вартість (дплі ПДВ); усі вартості по каталогу є брутто - прайси, тобто містять в собі ПДВ який справляється у Німеччині.

- Vk – ціна, за якою даний ТЗ продається в автомагазині з урахуванням ПДВ.

- NP - ціна нового ТЗ у рік випуску.

Враховуючи те, що придбання авто особами – резидентами проводиться в основному у осіб - нерезидентів з подальшим оформленням факту купівлі-продажу через мережу відповідних магазинів (AUTO-HAUS, тощо) без передпродажної підготовки та будь-яких гарантій стосовно їх технічного стану (технічний огляд, заміни технічно зношених деталей, тощо), для основи розрахунку слід брати ціну, яка зазначена у графі “Ek”.

Якщо у каталогах існує декілька цін на даний автомобіль - вартість ТЗ, оцінка якого проводиться на основі методу по вартості ідентичних товарів, визначається на основі меншої ціни.

- Якщо в каталозі відсутні дані про автомобіль з тим же роком випуску, що й оцінюваний по каталогу “SchwakeLISTE”, то за основу береться вартість ідентичного або подібного автомобіля з максимально близьким роком випуску. Перевірка заявленої митної вартості проводиться також на підставі інших довідників [21].

У разі відсутності цінової інформації на ТЗ, що були у користуванні, в каталогах “SchwakeLISTE”, наприклад автомобілів, вироблених в Російській Федерації, і т.п., митна вартість визначається на основі даних каталогу цін на нові ТЗ, що видаються НАМІ (м. Москва), прайс - листів та інших каталогів.

Розглянемо процес перевірки заявленої митної вартості ТЗ з врахуванням додаткової комплектації (або відсутності комплектації). Зокрема, уповноваженою особою митного органу, який здійснював огляд авто та його ідентифікацію, в акті огляду ТЗ зазначається наявність додаткової комплектації (або її відсутність).

З метою визначення митної вартості, наявність додаткової комплектації порівнюється з наявністю цього додаткового обладнання в базі моделі ТЗ (серійна комплектація) відповідно до “SchwakeLISTE”. Визначається перелік додаткового обладнання (чи його відсутність) та здійснюється коригування митної вартості.

При визначенні митної вартості проводиться коригування за пробігом та технічним станом. Дані фактичного пробігу ТЗ на момент перетину митного кордону зазначаються в акті огляду.

Відхилення від зазначеного в технічному паспорті нормативного пробігу вираховується шляхом введення знижок або націнок, розміри яких визначаються відповідно до таблиць, які наведені в каталогах “SchwakeLISTE”.

Порівнюються дані фактичного пробігу ТЗ із даними середнього пробігу, що наведені в каталозі (обов’язково приймається до уваги категорія пробігу та підтверджуючі документи стосовно пробігу: сервісна книжка та інші). Якщо фактичний пробіг вищий, ніж середній у каталозі, то вартість автомобіля зменшується на відсоток, наведений у відповідних таблицях на підставі різниці.

У випадку, якщо ТЗ має експлуатаційні дефекти або аварійні пошкодження, необхідно додаткове коригування його митної вартості.

Показники можливого зменшення митної вартості ТЗ в залежності від технічного стану кузова наведено у додатку 43 (максимальні значення відсотків зменшення митної вартості). Максимальне значення приймається у випадку, коли ступінь пошкодження деталі потребує її заміни або вона взагалі відсутня.

При пошкодженні лакофарбового покриття кузова ТЗ (його окремих частин) сумарний розмір зменшення митної вартості не повинен перевищувати 10% митної вартості. Максимальне значення зменшення митної вартості внаслідок пошкодження лакофарбового покриття кузова, може бути прийняте при наявності пошкодження на площі більше 50% пофарбованої площі кузова. Сумарний розмір зменшення митної вартості внаслідок пошкодження кузова авто не повинен перевищувати 30%.

Технічний стан двигуна з коробкою передач ТЗ оцінюється за наявності наступних ознак:

· сліди підтікання мастила та палива - до 5%;

· підвищений шум, стукіт механізму - до 5%;

· ускладнення при переключанні коробки передач - до 5%.

Сумарний розмір зменшення митної вартості по пошкодженню двигуна з коробкою передач ТЗ не повинен перевищувати 15%.

За наявності пошкоджень після ДТП вартість автомобіля коригується у відсотках в залежності від величини пошкодження ТЗ відповідно до додатку 43 без врахування вартості робіт на відновлювальний ремонт. Проте відмітимо, що таке коригування проводиться лише у випадках, коли дане ДТП відбулось до перетину митного кордону України.

Коригування вартості ТЗ від пробігу та терміну експлуатації для легкових автомобілів наведено в додатку 44.

Розрахунок з урахуванням коригування року випуску здійснюється за формулою:

Смв = Цн х Р/100, (12)

де: Смв - митна вартість тз;

Цн - вартість тз відповідно до каталогів, прайс- листів, тощо;

Р - відсоток приведення митної вартості нового тз в залежності від терміну експлуатації.

Перевірка та визначення митної вартості кузова, здійснюється на основі договору купівлі-продажу, оформленого згідно з чинним законодавством, рахунку-фактури тощо, та у відповідності до бази даних цінової інформації митниці на номерні агрегати ТЗ, що міститься в каталогах цінової інформації “SchwakeLISTE”, прайс - листах фірм виробників, тощо.

Також, відповідно до чинного законодавства, уповноважена особа митного органу вправі вимагати додаткову інформацію стосовно двигуна, яким комплектується даний кузов.

Перевірка та визначення митної вартості кузова ТЗ, який був у користуванні проводиться наступним чином.

Вік кузова автомобіля визначається по ідентифікаційному номеру кузова у відповідності із ідентифікацією моделей згідно із довідником “Auto-Ident”, при цьому необхідно вважати дату випуску кузову - 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері останнього.

Визначення митної вартості залежить від комплектності кузова. Зокрема, перша комплектність - кузов в зборі, фарбований і оббитий, в комплектність якого входить: власне сам металевий кузов в зборі (зварний каркас з дверками, кришкою капота, кришкою багажника чи дверкою задка, дверима, лючком заливної горловини паливного бака) пофарбований, на який встановлюються всі внутрішні оббивки, коврики, шумоізоляція, всі шиби, дзеркала, замки, фіксатори замків, склопід’ємні ручки, панель приладів, із всіма приладами, опалювач салону, склоочисник вітрового вікна, всі елементи освітлення і світлосигналізації, все електрообладнання що кріпиться на кузові та електропроводка, системи управління автомобіля - рульовий механізм з рульовою колонкою, рульовим колесом, всі педалі, головний гальмівний циліндр, вакуумний підсилювач гальмівного управління, головний циліндр зчеплення, бачки для робочих рідин гальмівної системи, системи приводу зчеплення та склоомивача, всі гідравлічні трубки, що кріпляться на кузові, важіль ручного стоякового гальма, паливний бак та паливопроводи що кріпляться безпосередньо до кузова.

При цьому слід зазначити, що на практиці іноді кузова в зборі фарбовані і оббиті постачають в декількох варіантах виконання з деякими відмінностями (без деяких елементів чи з додатково встановленими елементами) бувають без паливного бака без рульового механізму, без бамперів, тощо. Буває, що додатково встановлені сидіння, радіо чи магнітола, інше додаткове обладнання чи без нього. Такі незначні зміни не дають права віднести його до іншої категорії комплектації.

Друга комплектність - кузов в зборі фарбований (без оббивки), що практично представляє собою, сам металевий кузов в зборі (зварний каркас з дверцятами, кришкою капота, кришкою багажника чи дверкою задка, лючком заливної горловини паливного бака) з заводською антикорозійною та протишумовою обробкою, пофарбований, без жодної деталі, які кріпляться на кузові (без оббивок, сидінь, килимів, електрообладнання, електропроводки, арматури, скла та ін.)

Третя комплектність - кузов в зборі ґрунтований або чорний, що представляє собою сам металевий кузов в зборі, бондеризований (первинне захисне антикорозійне покриття металу) заґрунтований, або ні, без жодної деталі, які кріпляться на кузові.

Слід зазначити що поняття перша, друга, третя комплектність застосовуються лише для полегшення визначення відсоткового показника вартості кузова (табл. 5), що зазначається в акті огляду ТЗ і не може застосовуватись з метою класифікації ТЗ згідно з УКТ ЗЕД.

Таблиця 5

Значення показника вартості кузова залежно від

вартості ТЗ %

Перша

комплектація

Друга

комплектація

Третя

комплектація

Від 60 – 50

Від 51 - 40

Від 41 - 30

Перевірка та визначення митної вартості двигунів та блоків циліндрів здійснюється на основі договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до чинного законодавства, рахунку-фактури тощо, та відповідно до бази даних цінової інформації митниці на номерні агрегати транспортних засобів, а також до цінової інформації каталогів “SchwakeLISTE”, прайс-листів фірм виробників тощо.

Перевірка та визначення митної вартості двигунів та блоків циліндрів, які були у користуванні, відповідно до цінової інформації, що міститься в каталогах “SchwakeLISTE”а підставі акту огляду проводиться ідентифікація ТЗ, яким комплектується зазначений двигун відповідно до каталогів “SchwakeLISTE”, та вибирається ТЗ із найменшою вартістю згідно року випуску, та встановлюється митна вартість на підставі цих каталогів з відповідним коригуванням.

Наведемо наступний приклад: двигун бензиновий № ААМ002658 з об’ємом 1781 см3 , 1991 року випуску, встановлюється на транспортні засоби фірми VOLKSVAGEN на автомобілі VW-PASSAT. Згідно інформації каталогу “SchwakeLISTE” 7/2000 стор. 859 вартість автомобіля VW-PASSAT 1991 року виготовлення. з об’ємом двигуна 1781 см3 становить: 3200 євро.

Відповідно, вартість двигуна буде розраховуватисьза формулою:

Смвд = Цсп * Кд /100, ( 13)

де: Смвд - митна вартість двигуна (без врахування умов поставки);

Цсп - вартість ТЗ, який був в експлуатації, згідно з каталогами “SchwakeLISTE” з урахуванням строку його виготовлення, заводської комплектації та нормативного пробігу;

Кд - відсоток приведення вартості ТЗ до вартості двигуна.

Отже, митна вартість двигуна становитиме:

Смвд = 3200 * 20/100=640 (євро).

Відповідно, вартість блоку циліндрів двигуна буде розраховуватись по формулі:

Смвбд = Цсп* Кбд /100 , ( 14 )

де: Смвбд - митна вартість блоку циліндрів двигуна (без врахування умов поставки);

Цсп - вартість транспортного засобу, який був в експлуатації, згідно каталогів “SchwakeLISTE” з урахуванням строку його виготовлення, заводської комплектації та нормативного пробігу;

Кбд - відсоток приведення вартості ТЗ до вартості блоку циліндрів двигуна.(таблиця 6).

Таблиця 6

Значення відсоткового показника вартості двигуна та блоку циліндрів в залежності від вартості ТЗ %

Двигун

Блок циліндрів

Від 20 до 12

Визначається у розмірі від 10 до 6

Можливе зменшення митної вартості транспортного, що в залежить від технічного стану останнього, наприклад, до 10% зменшується митна вартість ТЗ при: наявності корозії; некомплектності; наявності пошкоджень від перевезень вантажів (наведено максимальне значення відсотку зменшення митної вартості, яке приймається у випадку, коли ступінь пошкодження деталі потребує її заміни або вона відсутня).

Зазначимо, що сумарний розмір зменшення митної вартості по пошкодженню автомобіля не повинен перевищувати 30%.

Порядок визначення митної вартості нових ТЗ, здійснюється за формулою:

Смв = Цн* Д/100, (15 )

де:Смв - митна вартість транспортного засобу (без врахування умов поставки);

Цн - вартість транспортного засобу згідно каталогів, прайс-листів тощо.

Д - дилерські знижки.

Порядок перевірки та визначення митної вартості автомобілів, що були в експлуатації, здійснюється за наступною формулою:

Смв= (Цсп ± Св1) * (1 ± Гк/100) * К *(1- Дс/100), (16)

де: Смв - митна вартість тз (без урахування умов поставки);

Цсп - вартість тз, який був в експлуатації, згідно з каталогами "SchwakeLISTE" з урахуванням строку його виготовлення, заводської комплектації та нормативного пробігу;

Св1 - вартість додаткового обладнання відповідно до базової моделі (серійної комплектації)

Гк - відсоток коригування вартості ТЗ за перепробігом (-), недопробігом (+);

К - коефіцієнт коригування вартості згідно із специфікою ринкових умов (для розрахунків слід застосовувати коефіцієнт = 1,0 до часу, коли буде розроблений коефіцієнт коригування країни придбання тз);

Дс - відсоток коригування вартості тз від наявних пошкоджень.

Порядок перевірки та визначення митної вартості кузовів відповідної комплектності, що були в експлуатації, визначається по формулі (16) та коригується на відсоток згідно табл. 20. (додаток 43).

Наведена методологія визначення митної вартості є досконалою, оскільки дає змогу правильно визначити митну вартість та розрахунок платежів, що повинен сплатити декларант в бюджет країни.


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Одержання і систематизація інформації, необхідної для проведення глибокого аналізу тенденцій розвитку автомобілебудування у даний час дещо ускладнені. Проте, представлене у магістерській роботі дослідження світового та вітчизняного авторинків дозволяє зробити головний висновок, що варто активізувати роботу з подолання тенденції зниження ділової активності і падіння обсягів виробництва. Тим більше що традиційні зв'язки підприємств автомобілебудівного комплексу і їх суміжників з інших галузей стають усе тіснішими. Нині для більшості підприємств-виробників першочерговим завданням є: аналіз потенційних можливостей та пошук ресурсів для зростання обсягів випуску продукції та створення передумов освоєння ринку необхідних виробів.

Для західних автовиробників наша держава стає пріоритетним ринком: великий ринок збуту, який ще не насичений і має великий потенціал росту. Тому першочерговим завданням вітчизняних виробників є інтеграція у світовий ринок, що вимагає збільшення обсягів виробництва, відповідності ціни та якості автомобілів, розширення ринків реалізації (зростання обсягів реалізації). У свою чергу, держава повинна забезпечити необхідне регулювання автомобільного ринку, вдосконалити законодавчу базу з метою створення оптимальних умов як для автовиробників, так і для потенційних покупців. Адже, розробка досконалих і ефективних законодавчих актів та вдосконалення чинної законодавчої бази, шо регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні (їх виробництво, митне оформлення, продаж та ін.) є підгрунттям та основною передумовою оптимального розвитку автомобільного ринку в Україні.

Що ж стосується світового ринку автомобілів, то можна зробити висновок про те, що провідними фірмами-виробниками, насамперед, "General Motors", "Ford", "Daimler-Chrysler", які контролюють більшу частину автомобільного ринку, майже повністю експортно-імпортний сегмент, а також займають один з найбільших за обсягом виробництва зарубіжний сектор інших країн. Майже половина з найбільших компаній або вже контролюються потужними корпораціями, або перебувають на шляху перетворення на підконтрольні. Досить перспективним є те, що між найбільшими фірмами укладаються різноманітні угоди щодо виробничого, науково-технічного, інформаційного співробітництва.

Із постійним зростанням цін на бувші у вжитку імпортовані легкові автомобілі частішають факти фальсифікації ідентифікаційних номерів автомобіля, що є досить розповсюдженим на сьогоднішній день злочином. Тому методологічні проблеми експертного дослідження, вдосконалення проведення митного контролю ТЗ є досить актуальними, і потребують кваліфікованого і ефективного практичного використання.

За результатами проведених досліджень ми пропонуємо:

- Виробникам легкових автомобілів здійснити часткову модернізацію виробів, яка вимагає порівняно невеликих змін і витрат, однак характер змін повинний бути достатнім, щоб забезпечити стійкий збут виробу і в цілому економічну доцільність. Модернізація вимагає високої кваліфікації в першу чергу дизайнерів, адже, якщо обмежитись тільки поліпшенням технічних характеристик при незначних змінах дизайну, то в підсумку можна одержати при старих зовнішніх формах нову високу ціну. Сигналом до переходу на модернізований виріб можуть служити дефекти, що виявилися, а також статистика ринку.

- Також необхідно запровадити докорінну модернізацію виробів і проектування нових моделей на базі вже існуючих з метою найменших витрат на науково - дослідницьку роботу (власне кажучи, їх відновлення). При цьому виготовлення нових вузлів (найчастіше в меншій серійності) доцільно організовувати за допомогою вже наявного агрегатного чи спеціального устаткування .Але, звичайно з використанням нового оснащення.

- Для підтримки попиту виробникам легкових автомобілів необхідно розширити список стандартного устаткування, що встановлюється на легковий автомобіль.

- Серйозним резервом відновлення і збільшення обсягів продукції, що випускається, на ряді заводів, можуть бути також так звані спецвиробництва - досить могутні по оснащенню, площах і чисельності працівників. Але при використанні такого унікального інтелектуально-виробничого потенціалу потрібно, щоб новий виріб мав визначену ідеологічну і технологічну спадковість із попереднім випуском, необхідні і заходи для вдосконалення останнього відповідно до нових технічних вимог, а також спеціально організована система "проштовхування" нового об'єкта виробництва на зовнішні ринки. Створення такого роду "спецвиробів", що при визначеному обсязі переробки можуть стати машинами цивільного призначенням як для зовнішнього, так і внутрішнього ринків - для окремих підприємств буде самим правильним виходом з положення.

- Серйозною можливістю пожвавлення виробничо-комерційної діяльності для виробників автомомобілів можуть бути коопераційні зв'язки з родинними закордонними фірмами, що здійснюватимуться на комерційних засадах. При цьому мова повинна йти в першу чергу про підвищення свого експортного потенціалу, причому тут не тільки не виключається, а навпаки, навіть потрібна взаємодія у формі спільних підприємств.

- Активно використовувати лізинг, однак не можна забувати, що це досить дорогий шлях, особливо, якщо мова йде не про дооснащення окремих операцій, а про створення комплексних потужностей, що вимагає, особливо високої організаційної чіткості.

- Запровадити на вітчизняних підприємствах зарубіжну практику складання програм розвитку на рік, три, п'ять що використовується закордонними фірмами, у тому числі великими. Такі програми повинні бути забезпечені всім необхідним, розглядатись як активна форма виховання почуття причетності до справи підприємства ( щоб у складанні приймав участь весь персонал)

- Створити консультаційні фірми, які надавтимуть заводам-виробникам конкретні розробки-рекомендації. Необхідність вищезазначеного очевидна: висококваліфіковану інформацію можуть надати лише професіонали з досвідом і знаннями.

- Створити жорсткий контроль якості виробництва легкових автомобілів на підприємствах виробниках.

- Розширити спектр гарантійних послуг покупцеві автомобіля.

Щодо митного оформлення транспортних засобів, слід запровадити такі зміни:

- Спростити процедуру митного оформлення легкових автомобілів.

- Знизити ставки мита на імпортовані легкові автомобілі (ввезення яких дозволено діючим законодавством ( до восьми років) ).

- Для того, щоб покращити роботу митних органів та органів ДАІ, необхідно провести роботу, яка була б спрямована на швидкий обмін інформації між цими службами, а також впровадити новітні технічні засоби при проведенні митного огляду автомобілів, які перетинають кордон.

- Посилити контроль за працівниками митних органів при митному оформленні автомобілів.

- Необхідно поліпшити умови праці службовців митниці, шляхом оновлення технічних засобів митного контролю, створення оснащених лабораторій, безпосередньо в пунктах пропуску, для проведення комплексної експертизи ТЗ (при необхідності).

- Ввести в штат працівників митних органів експерта – криміналіста.

- Однією з найосновніших пропозицій, втілення якої значно підвищить ефективність роботи митних органів, є підвищення заробітної плати працівникам.

На сьогоднішній день, через жорстку митну політику держави покупець змушений купувати вітчизняні автомобілі, які не достатньо відповідають його вимогам. Саме це є причиною відсутності потреби вдосконалювати свою продукцію українським автовиробникам. Я вважаю що підтримка вітчизняного товаровиробника не повинна проводитися за допомогою “диктаторських” засобів.

Втілення представлених пропозицій щодо митного оформлення створить на автомобільному ринку України конкурентне середовище, яке стимулюватиме українських виробників виробляти якісні та не дорогі автомобілі, для чого вони будуть змушені втілювати вищезгадані пропозиції (щодо поліпшення якості вітчизняних авто) для створення якісних авто, які були б доступні вітчизняному покупцю. Доказом незадовільної якості вітчизняних легкових автомобілів є неспроможність ними вийти на будь який зарубіжний ринок.

Умови, які виникли сьогодні на вітчизняному авторинку спричинили збільшення випадків порушення законодавства у сфері фальсифікації ідентифікаційних даних авто, для того щоб не допустити проникнення та користування викраденими автомобілями на території України, необхідно створити такі умови, за яких фальсифікація ТЗ була б не доцільною, на нашу думку реалізація вищезазначених пропозицій створить такі умови.

Розглянуті вище пропозиції, зрозуміло, не вичерпують усіх можливих. Зазначимо, що на нинішньому етапі розвитку потрібні інноваційні, масштабні заходи: розробка, впровадження та освоєння новітньої техніки у капіталомісткому масовому і серійному виробництві, характерному для автомобілебудування, які неможливі без активної державної підтримки.

Нажаль, у найближчі роки відновлення, а потім і ріст обсягів виробництва відбуватиметься не за рахунок інноваційних зусиль та інших радикальних, але капіталомістких заходів, необхідність яких безперечна, а головним чином за рахунок можливостей самої галузі.

Отже, запорукою стабілізації виробництва легкових автомобілів, зростання обсягів їх реалізації, експорту, спрощення законодавства з питань митного оформлення, створення всіх умов для якісної автотоварознавчої експертизи у всіх регіонах України тощо є проведенням ефективної державної політики, насамперед, у таких сферах: виробничій, податковій, митній, зовнішньоекономічній та соціальній.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бирюков Б.М. Справочник. Классификация, идентификация и маркировка легковых автомобилей. – М.: “Издательство ПРИОР”, 2000.-320 с.

2. “Бум” на европейском рынке легковых автомобилей с дизельными двигателями.// БИКИ, №59 (8255).- 31 мая 2001, с.11-13.

3. Боярунец А. Ветер западный.// Компаньон, №11 (267).- 22-28 марта 2002, с.42-45.

4. Захаренков Н. Способы легализации автомобилей // Бизнес № 19 2000 - с.49.

5. Зельніченко О.І., Михайлов В.І., Тихонова Н.П. Митна справа: Підручник - К.: КДТЕУ, 2000 - 190 с.

6. Криворучко О. Стратегия российских компаний на ринке легковых автомобилей.// Рынок ценных бумаг, №21 (180).- 2000, с.35-40.

7. Матусяк С. Авторинок України на межі серйозних змін.// Галицькі контракти, №22.- 2000, с.4.

8. Места маркировки агрегатов автотранспортных средств отечественного и иностранного производства. Методический альбом-справочник.- Пермь, 1998.

9. Методика криминалистического исследования легковых автомобилей в целях установления подлинности их идентификационных номеров, моделей и времени выпуска.- К.: КНИИСЭ, 1998.

10. Методическое пособие по идентификации кузовов и агрегатов легковых автомобилей. Под ред. начальника Управления Госавтоинспекции МВД Украины Б.П.Масловского.-К, 1998.

11. Митний кодекс України введено в дію Постановою Верховної Ради України від 12.12.1992року за № 1970-ХІІ.

12. Муравйов М.С. Українська митниця -2. Довідник. - К.: "Лібра", 1997 - 600с.

13. На мировом рынке легковых автомобилей.// БИКИ, № 53 (8249).- 17 мая 2001, с.10.

14. Омельницкий О. Реформа спроса. Законодательные инициативы заставляют потребителей переориентироваться на рынок новых автомобилей.// Компаньон, №13 (217).- 2-6 апреля 2001, с.43-47.

15. Почепцова П. Переломный год.// Компаньон, №11 (267).- 22-28 марта 2002, с.46-47.

16. Про внесення доповнень до правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України. Наказ ДМСУ №670 від 23 листопада 2000року.

17. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості України. Закон України №2779-ІІІ від 15 листопада 2001 року.

18. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні. Закон України №2134-ІІІ від 7 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями. //Відомості Верховної Ради України, 2001, №4, ст.16.

19. Про внесення змін і доповнень до Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1537.

20. Про затвердження положення про порядок здійснення конролю за доставкою в митниці призначення транспортних засобів індивідуального користування, знятих з обліку в реєстраційних органах іноземних держав. Наказ ДМСУ №490 від 6 вересня 2000 року .

21. Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України. Постанова Кабінету Міністрів України від 05.10.98 № 1598.

22. Про затвердження правил митного оформлення транспортних засобів. Наказ ДМСУ №393 від 25 червня 1999 року.

23. Порядок здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажно-митної декларації. Наказ Державної митної служби України від 14 жовтня 2002 року № 561.

24. Про митний тариф України. Закон України від 05 квітня 2001 року №2371-ІІІ.

25. Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами. Положення, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.93 № 340.

26. Про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів. Положення, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 01.10.1999. № 60/5.

27. Про порядок нарахування митних зборів, мита, податок на додану вартість та акцизного збору при митному оформленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належать громадянам. Наказ ДМСУ від 27 березня 2000 року № 164 .

28. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби. Закон України №216/96-ВР від 24 травня 1996 року зі змінами та доповненнями.

29. Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні. Закон України № 535/97-ВР від 19 вересня 1997 року зі змінами та доповненнями. //Відомості Верховної Ради України, 1997,№47, ст.294.

30. Самоль Г.И. Американские легковые автомобили 1990 годы (обзор).- М.: 1993 г.

31. Самоль Г.И. Американские легковые автомобили 1960-69 годы (обзор).–М.:- 1969 г.

32. Семенов А. Фірмова структура світового автомобільного ринку.//Економіка України, №9.- 2001, с.71-76.

33. Спад на французком и европейском рынках автомобилей.// БИКИ, №53 (8249).- 17 мая 2001, с.10.

34. Сулима О. Автобизнес: ввоз, продажи, кражи. Нововведения и их последствия.// Финансовая консультация, №18.- 2002, с.4-8.

35. Тарасюк С. Рост, которого не ждали.// Компаньон, №8(317).-21-27 февраля 2003, с.36-38.

36. Терещенко С. Основи митного законодавства України: питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності: навчальний посібник для студентів вищих та серед. спец. закл. - К.: АТ "Август", 2001 - 422 с.

37. Товарная номенклатура ВЭД-М.:ГОС.таможенный комитет Рос.Фед.,1993г., 718-734с.

38. Український класифікатор зовнішньо-екогомічної діяльності К.: ДМСУ,2000р.-638с.

39. “Утопленники” из Центральной Европы “всплывут” на авторынках Украины. (По информации AUTO-Consulting). // Финансовая консультация, №17.-2002, с.38-39.

40. Шевченковская коллегия адвокатов. Переоборудование транспортных средств. // Автофото- продажа № 17.- 2000-с.57.

41. Mersedes-Benz? Довіряю марці, якій служу.// Галицькі контракти, №37.- 10-16 вересня 2001, с.18-19.

42. www. autoconsulting.com.ua. (22.03.2002.). Виробництво легкових автомобілів в Україні в січні-лютому 2002 року зросло в три рази.

43. www.77RUS.ru. (23.10.2002.). Новый внедорожник с минимальными затратами на разработку.

44. www.autoconsulting.com.ua. (01.11.2001). Огляд українського автомобіль-ного ринку за І півріччя 2001 року.

45. www.autoconsulting.com.ua. (09.09.2002.). У першій декаді січня в Україні почнеться зборка автомобілів Opel.

46. www.autoconsulting.com.ua. (31.01.2003). Лідери українського ринку.

47. www.fmcc.com. История развития автомобилей концерна FORD.

48. www.for-ua.com. (02.10.2001.). “ГАЗ” вважає оптимальним розвивати в Україні три своїх складальних цехи.

49. www.Telegrat.de. (02.03.2002.). Skoda налаживает выпуск автомобилей в Украине.

50. www.utro.ru. (04.10.2002.). В Киеве создано предприятие по контролю состояния транспортных средств.

51. www.Газета.Ru. (20.03.2002.). Супер-“Шкода”.


[1] Тарасюк С. Рост, которого не ждали.// Компаньон, №8 (317).-21-27 февраля 2003, с.36-38.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий