Смекни!
smekni.com

Інформаційне забезпечення та маркування непродовольчих товарів (стр. 1 из 6)

Міністерство освіти і науки України

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Товарознавство непродовольчих товарів”

за темою ”Інформаційне забезпечення та маркування непродовольчих товарів – один із факторів впливу на конкурентоспроможність підприємства торгівлі”

Роботу виконано за матеріалами діяльності ПП Муніца А.М.

Виконала:

студентка ІІІ курсу групи К-337

денної форми навчання

спеціальності 5.050301 “Товарознавство

та комерційна діяльність”

Обушенкова Ірина Георгіївна

Керівник роботи:

Попова Тетяна Вікторівна

Миколаїв

2009


ЗМІСТ

Вступ

1. Основна частина

1.1 Інформація як економічний ресурс в Україні

1.2 Особливості товарної інформації непродовольчих товарів

1.3 Товарна інформація на швейних виробах торговельного підприємства

1.4 Комерційна інформація та особливості контролю якості швейних виробів на підприємстві торгівлі

Висновок

Додатки

Перелік літератури


ВСТУП

Серед галузей виробництва непродовольчих товарів однією з найважливіших є легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а промисловість — кордом, технічними тканинами та ін. Сучасний одяг класифікують за такими ознаками

а/ щодо матеріалу - з тканини, трикотажу, нетканих, дубльованих та плівкових матеріалів, натурального та штучного хутра, натуральної та штучної шкіри;

б/ за статево-віковими ознаками - жіночий, чоловічий, дитячий.

в/ за сезоном: літній, зимовий, демісезонний;

г/ за призначенням: побутовий, формений, спортивний, спеціальний. Сучасна сировинна база швейної промисловості включає тканини, штучні шкіри, плівкові матеріали, хутро, підкладочні тканини та матеріали, фурнітуру тощо. Серед усіх видів сировини найбільшу питому вагу як за об'ємом так за вартістю мають тканини. Швейна промисловість розширює свою сировинну базу за рахунок хімічних матеріалів, особливо хімічних волокон - лавсану, капрону, нейлону. Це дає змогу поліпшити споживчі та естетичні характеристики виробів. Саме на прикладі швейних виробів розглянемо інформаційне забезпечення та маркування непродовольчих товарів як один із факторів впливу на конкурентоспроможність підприємства торгівлі.

Метою цієї роботи є вивчення практичної діяльності підприємства, ролі інформації на сучасному ринку та її безпосереднього впливу на конкурентоспроможність підприємства.

Об`єктом даної курсової роботи є ПП Муніца А.М. Дане підприємство розташоване на вул. Спаська 10, основним видом діяльності підприємства являється масовий пошив швейного та трикотажного одягу, крім того, працівники цеху виконують індивідуальні замовлення фізичних осіб (див. додаток 1).

Інформація та знання вміщують в себе резерви підвищення виробництва, оптимізації використання інших ресурсів. Вони стають все більш значущими ресурсами в сучасній економіці, саме вони представляють собою важливий об`єкт прикладання інтелектуальних зусиль. Ця тема є надзвичайно актуальною, так як саме інформаційне забезпечення та маркування дають змогу споживачам вибирати найкраще та відсіювати неконкурентноспроможні фірми та організації.

Курсова робота складається зі вступу, основної частини, яка вміщує в себе інформацію як економічний ресурс в Україні, маркування непродовольчих товарів, товарознавчу характеристику та маркування швейних виробів, сертифікацію непродовольчих товарів та контроль якості швейних виробів, висновки, додатків, які підтверджують практичну діяльність даного підприємства, переліку джерел, які було використано в процесі виконання роботи.


1. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.1 Інформація як економічний ресурс в Україні

У науковій літературі зустрічаємо багато визначень поняття інформація. В різних професійних сферах це поняття наповнюється власним змістом і висвічує певну грань інформації. Цінність, або корисність, інформації для суб'єктів економічної діяльності в тому, що вона зменшує невизначеність ситуації, в якій вони можуть знаходитися. До найважливіших властивостей інформації спеціалісти відносять наступні: інформація не зникає в процесі споживання, і відповідно, може бути використана багато разів; інформація порівняно швидко "морально зношується"; цінність інформації суб'єктивна, а тому її ліквідність вкрай обмежена; у процесі споживання інформація неподільна, її неможливо ні недовикористати, ні застосувати понад міру, для прийняття рішення необхідний певний її обсяг; інформація завжди абстрактна - для того, щоб нею обмінюватися, необхідно постійно займатися її кодуванням та декодуванням, тобто здійснювати перехід від образів до певного коду і навпаки; споживання інформації вимагає певних навиків і зусиль, а засвоєння багатьох видів інформації - спеціальних знань, тому її важко привласнити. Інформація має також властивості, які характерні для суспільних благ: невиключеність та несуперництво в споживанні.

Поряд із властивостями інформація має наступні унікальні характеристики: існує незалежно від простору, тобто може знаходитися одночасно в його різних частинах, не перешкоджаючи можливості її використання; продаж інформації діє односторонньо: інформацію не можна забрати назад, викупити, зате можна продавати ту саму інформацію неодноразово, якщо це відбувається законно; поки інформація не застосована на практиці, цінність її найчастіше складно визначити, звідси випливає і складність її виміру.

Розглядаючи поняття "інформація", Дж. Ходж сон відзначає, що це сукупність даних, що вже інтерпретовані, яким додано деякий зміст. Французький економіст Ж. Сапір пропонує вважати інформацією будь-які дані, котрі можуть бути почерпнуті із сигналу і додані до вже існуючого знання. Оскільки інформація не дана агенту як така, важливість її придбання уступає важливості обробки.

Форми існування інформації в економіці різноманітні – вона матеріалізується в різних предметах, в тому числі й у засобах праці, існує в не у предметній формі, в тому числі й у вигляді інформаційних продуктів та послуг, знання людей.

Інформація, несумнівно, представляє собою різновидність економічних благ, вони задовольняють потреби індивідів, а також використовуються у якості економічних ресурсів, так як при всьому достатку інформації існують фактори, які обмежують як можливості її отримання і створення нових знань, так і можливості її використання. Більш складним пропонується питання про віднесення інформації до розряду суспільних чи приватних благ. В залежності від форм існування, змісту інформація може виступати в якості обох понять. При цьому межі розмежування конкретної інформації, знань на суспільне і приватне благо вельми розмиті, що суттєво утрудняє регулювання відносин в області специфікації й захисту власності на них.

В цьому аспекті розгляду одним з найбільш адекватних критеріїв являється можливість комерціалізації інформації, економічно вигідно її використання.

Інформація як економічне благо звертається в економіці як товар, а також як ресурс, використаний в процесі господарської діяльності. Інформаційні продукти й послуги обмінюються на інформаційному ринку та мають більшу кількість особливостей, як на стадіях розробки, так і на етапі оберту.

В процесі створення інформаційних товарів основним засобом виробництва виступає інтелект, котрий являє собою здатність людини створювати нові знання. Звідси витікає особлива суб`єктивність процесу інформаційного виробництва, характерним проявом якого є відсутність більш-менш жорсткої залежності між затратами й результатом виробництва нової інформації та знання. В цілому, в результаті інтелектуальної діяльності створюється унікальний продукт, який приносить дохід його створювачу в процесі тиражування чи повідомлення про товар, методи виробництва, технології.

У функціюванні інформації як економічного ресурсу особливе значення мають технічні та технологічні аспекти її використання й обороту в економіці. Саме розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та комп`ютерної техніки відкрили нові можливості ціленаправленого використання інформації та знання в економіці, виявили резерви прогресивного розвитку. Як і будь-який інший ресурс, інформація корисна лише у тому випадку, якщо ми можемо доставити її туди, куди необхідно.

Інформація як економічний ресурс використовується в різних напрямах, результатом чого є різноманітність форм перетворення та шляхів створення вартості. Серед основних напрямів слід виділити наступні:

· Комерціалізація інформації в товарах, послугах, технологіях;

· Вплив на суб`єктивне сприйняття й очікування економічних суб`єктів. В якості прикладу можна привести створення інформаційного образу продукту, компанії, формування потреб та вплив на них.

Інформація та знання вміщують в себе резерви підвищення виробництва, оптимізації використання інших ресурсів. Вони стають все більш значущими ресурсами в сучасній економіці, саме вони представляють собою важливий об`єкт прикладання інтелектуальних зусиль.

1.2 Особливості товарної інформації непродовольчих товарів

Товарна інформація - відомість про товар. Залежно від призначення товарну інформацію поділяють на три види: основоположну, комерційну та споживчу.

Основоположна товарна інформація – це основні відомості про товар, які мають вирішальне значення для ідентифікації і призначені для всіх суб`єктів ринкових відносин. До основоположної товарної інформації в першу чергу відносяться вид і назва товару, ґатунок, кількісні характеристики, назва підприємства-виробника, дата виготовлення, терміни зберігання чи придатності.

Комерційна товарна інформація – це відомості про товар, які доповнюють основоположну інформацію і призначенні для виробників, постачальників та продавців. Ця інформація є малодоступною для споживачів. Вона містить відомості про підприємства-посередники, нормативні документи на відповідні товари, асортиментні номери за класифікаторами продукції. Типовим прикладом комерційної інформації є штрихові коди.