регистрация / вход

Товарознавча характеристика їстівних каштанів

Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра товарознавства та експертизи продовольчих товарів

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра товарознавства та експертизи продовольчих товарів

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Товарознавство продовольчих товарів»

на тему:

«Товарознавча характеристика їстівних каштанів»

м. Київ 2008


Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика та походження каштану

2. Хімічний склад плодів та загальна цінність каштану для природи та промисловості

3. Хвороби каштану та його плодів

4. Якість, безпечність, умови транспортування і зберігання каштанів

Висновок

Список використаної літератури


Вступ

Каштани належать до горіхоподібних плодів, які, як відомо, значно відрізняються від інших плодів своєю будовою, хімічним складом та харчовою цінністю.

Дерево каштану росте в умовах вологого субтропічного клімату (переважно у Франції та Іспанії), проте насадження його поширені і на півдні та заході України.

Їстівні каштани є надзвичайно корисною культурою – основну цінність складають плоди горіхоплідної рослини в силу своєї харчової корисності: високої поживності та багатого вітамінного складу. Горіхи каштану є дуже смачними, їх вживають в їжу в сирому, вареному або ж смаженому вигляді, використовують для виготовлення тортів, тістечок, рулетів, морозива, цукерок, печива та інших кондитерських виробів, розмелені плоди додаються в пшеничну муку та використовуються як замінник кави. Зокрема, на острові Корсика (Франція) їстівні каштани є основним продуктом харчування.

Плодами каштану в лісах харчуються дикі тварини, наприклад, вепри, каштанами також підкормлюють свиней та птицю.

Каштан є цінною рослиною для народної медицини. Листя каштану, що багаті на вітамін К і таніни, використовують у народній медицині при внутрішніх кровотечах.

Квітки каштану активно відвідують бджоли. Каштановий мед злегка темного кольору, не дуже густий, майже не кристалізується, має специфічний запах та трошки гірчить на смак. Мед з їстівного каштану придатний для годування бджіл зимою та має великий попит у кондитерській промисловості, після підігрівання на вогні придатний для споживання людьми.

Завдяки особливостям свого хімічного складу (багатого вмісту поживних речовин, вітамінів, мікроелементів та, крім того, низького вмісту жирів) каштани радять активно вживати в їжу людини.

1. Загальна характеристика та походження каштану

Каштан (від лат. Castanea) – рід дерев родини букових. Каштан являє собою дерево або чагарник із простими зубчастими листами. Квіти одностатеві: чоловічі зібрані стоячими сережками, жіночі – сидять по 3 при основі чоловічих сережок або окремо й одягнені загальним блюдцем або покривалом, що під кінець усаджено колючками або твердими бородавками й, розкриваючись неправильно або правильно, на 4 створи, випускає плоди. Каштан належить до горіхоплідних рослин.

Горіхоплідні поділяються на справжні та несправжні (кістянкові) горіхи. Каштан належить до несправжніх горіхів, тобто таких, що, на відміну від справжніх, вкриті не сухим, а м’ясистим оплоднем, який при дозріванні розтріскується і відпадає. Ядро кістянкових горіхів вкрите шкаралупою [1].

Необхідно зауважити, що існують дві зовсім різні деревні породи Aesculus (Каштан кінський, сімейство Hіppocastanaceae) і власне Castanea, які не слід плутати. У каштана Castanea листки прості рис (1а), квітки дрібні, роздільностатеві, колюча плюска містить 3 плоди. У каштана кінського листки пальчасті (рис. 1б), квітки великі, з білуватим віночком, обидвостатеві, плюски немає, плоди з колючим навколоплодником. Дуже важливо не переплутати їстівні каштани з декоративними. Плоди каштану кінського у їжу людиною не застосовуються.

Рід каштанів Castanea загалом налічує 30 видів у двох підродах:

1. Castanopsіs Spach : жіночі квіти в особливих суцвіттях, частіше самотні. Сюди належать близько 25 видів у тропічній Індії і Гонконгу й 1 вид у Каліфорнії й Орегоні.

2. Eucastanea : жіночі квіти містяться при основі чоловічих сережок, в основному по 3 у загальному блюдці. Сюди належать основні види горіхоплідних каштанів: Каштан звичайний (Castanea vulgarіs Lam.), Каштан їстівний (Castanea sativa Mill), Каштан американський (Castanea americana Rafin).

Наукова класифікація каштану зображена на рис. 2.

Рис. 2. Наукова класифікація каштану (Castanea)

Каштан звичайний

Каштан звичайний (лат. Castanea vulgarіs Lam.), досягає нерідко величезних розмірів і глибокої старості, а листи в нього прості, острозубчасті, подовжені (до 30 см), досить гарні. Квіти одностатеві, чоловічі і жіночі, бувають зібрані разом на довгих пазушних сережках: унизу жіночі квітки, а вгорі чоловічі, іноді сережка містить тільки чоловічі квіти. Квітки зібрані клубочками: чоловічі по 7, а жіночі по 2–3 у кожному клубочку. Чоловіча квітка має добре розвинуту шестилисту оцвітину й безліч тичинок, у жіночій оцвітина також шестилисна, маточка з нижньою 3-6-гніздовою зав'яззю й з 3-6-роздільним стовпчиком. Клубочок жіночих квіток оточений прицвітниками, що взаємно зростаються й представляють потім щетинистий покрив, що містить два або три плоди, що містять у дикоростучих по 2 і по 3 насінини, а в гарних оброблюваних сортів – одне сім’я. Ці однонасінні плоди, власне, і називаються у нас – каштани. Кращі сорти йдуть із Південного Тіролю, Південної Франції й з Італії; чим південніше, тим каштани краще. Родом каштан звичайний, імовірно, з Азії, але вже в далекій давнині поширився й здичавів по всьому південному узбережжю Європи. У північній Європі культурний каштан доходить до Берліна, але плоди його північніше 50° с. ш. уже не визрівають. Географічне поширення каштанів досить широке, тому, крім південно-західної Європи, він росте на південному березі Криму, у всьому Закавказькому краї, Малій Азії, в Алжирі, Північної Індії, у Японії й, нарешті, у Північній Америці, де його різновид var. amerіcana, що вважався колись за особливий вид, поширений до північних штатів включно. Дерево це може досягати віку в 200 і навіть в 1000 років.

Каштан американський

Каштан американський (лат. Castanea amerіcana Rafіn., Castanea dentata) виростає в лісах Північної Америки, найкраще – на західному схилі Аллеганских гір, де досягає до 30 м висоти й 1–4 м товщини, і перевершує їстівний каштан своєю витривалістю: на півночі він поширюється так само далеко, як дуб. Відрізняючись швидким ростом до 60–70 років, цей вид каштану, що найчастіше зустрічається у вигляді низькоствольнику, вимагає ранньої рубки не пізніше 80 років.

Каштан японський (городчатий ) – зустрічається в гірських лісах Японії й Східного Китаю. Невисоке дерево (до 10 м) або чагарник з більше дрібними, витонченими, зубчато-пильчатими листами до 15 см довжиною, іноді зубці листової пластинки видозмінені в щетинки. Росте швидко, порівняно морозостійкий (витримує зниження температури до –25 °С, проте нетривале), вимогливий до вологості ґрунту й повітря. Самий великоплідний і ранній щодо вступання в плодоносіння вид. Стійкий до грибкових захворювань. Є гарною підщепою для культурних сортів і форм. Використовується в одиночних і групових посадках у якості декоративного й плодового дерева. У культурі зустрічається з XІ століття.Має багато декоративних форм, що розрізняються формою листя й крони. З них найпоширеніші: плакуча (f. pendula) – із побігами, що никнуть; їстівна (f.edulіs) – з великими, смачними плодами, а також ряд сортів із плодами, різними по величині, смаку й формі.

Каштан їстівний

Каштан їстівний (благородний або справжній) росте в умовах вологого теплого субтропічного клімату в місцях, де на рік випадає не менш ніж 1000 мм опадів і утворює масові насадження в Середній та Південній Франції, Іспанії та Італії. Цінна медоносна та горіхоплідна культура також зустрічається на південному березі Криму І дико росте в Закавказзі, Грузії, Абхазії, Кахетії, Молдові та у західних областях України. Дерево каштану досягає 35 м у висоту та 2 м у діаметрі, живе рослина, в середньому, 200–300 років. Проте в Краснодарському краї зустрічаються екземпляри діаметром біля 2,5 м, вік яких становить 600–800 років. У молодих рослин стовбур прямий, гладкий, що пізніше покривається темно-коричневою корою із глибокими поздовжніми тріщинами. По красі, потужності росту й довговічності каштан їстівний здатний конкурувати з дубом. Листя велике, до 25 см, довгасто-еліптичне або ланцетне, часто із серповидними зубцями. У молодості листя каштану червонувате, знизу опушене, улітку – жовтувато-темно-зелене, восени – яскраво-жовте. Широка розкидна крона каштану їстівного правильної яйцевидної або овальної форми досягає 18–20 м у поперечному обхваті.

Каштани-довгожителі доживають до 1000 років і більше: були описані дерева до 26 м в обхваті. Відомий каштан Етни, що складався з п'яти стовбурів, мав 64 м у діаметрі та вік 3000 років.

Каштани відрізняються високим темпом росту в молодості, вологість повітря і ґрунту є основними умовами для успішного їх розвитку. Цвіте каштан після розпускання листів. У низовинних місцях й у рідколіссях – з 10 по 25 липня, а в горах – на початку липня. Цвітіння рясне й триває 15–18 днів. Квітки каштана зібрані в довгі колосоподібні суцвіття. Довгі суцвіття чоловічих квіток (10–20 см) надають дереву особливу декоративність, особливо у вітряну погоду. На нижній частині квіткового стрижня розташовані жіночі квітки, а вище – чоловічі, білуваті та жовтим відтінком, приємно пахне.

Попри віддання переваги плодородним ґрунтам, каштан може рости на кам'янистих і, навіть, на піщаних землях. Страждає від зимніх морозів, проте ще більше – від низьких температур весняних та осінніх ранків, дерево переносить помірне затінення і відносно мало та рідко зазнає ураження комахами, засуху в результаті сильно розвинутого вглиб коріння переносить цілком нормально.

Плодоносити дерево каштану починає з 25–30 років за умови росту на волі, та з 40–60 років – за умови росту в насадженні.

Одне із найкрасивіших листопадних дерев, зі струнким стовбуром, правильною округлою, густою, ясно-зеленою кроною й великим орнаментальним листям, що зафарблюється восени в чистий жовтий колір.

Відомі численні форми, що розрізняються конфігурацією й забарвленням листя, величиною й кольором плодів, строками їхнього дозрівання.

Найпоширеніші форми:

- пірамідальна (f. pyramіdalіs) і близька до неї (f. fastіgіata) – з гілками, спрямованими майже вертикально нагору й утворюючу пірамідальну крону;

- розрізнолисна (f. asplenіfolіa) – частина листя з нерівномірно-лопатевими або зубчастими краями, інші – майже типові, але більше глубокозубчасті;

- круглолисна (f. rotundіfolіa) – з листами округлої форми;

- золотаво-плямиста (f. aureo-maculata) – з жовтими плямами на листах;

- сріблисто-строката (f. argenfeo-varіegata) – з білими плямами на листах;

- золотисто-окаймлена (f. aureo-maіgіnata) – листя, облямоване жовтою смужкою;

- серебристо-окаймлена (f. aіgenteo-mangіnata) – листя, облямоване білою смужкою;

- пурпурна (f. purpurea) – з пурпуровим листям;

- гола (f. glabra) – з більшими, щільними, голими, блискучими листами.

Плоди каштану – горіхи, що знаходяться в колючій плюсці у кількості від 1 до 3 штук, мають блискучу, переважно голу, шкірно-деревнисту оболонку коричневого кольору. Сім'я плоду – гранисто-шаровидне, у тонкій оболонці буроватого відтінку. Сім'ядолі м'ясисті світло-кремового кольору, мають багатий хімічний склад та високу харчову цінність. Зовнішній вигляд плюски каштану зображено на рис. 4.

Географічне розповсюдження каштану їстівного значно широке, проте набагато більшою цінністю характеризуються плоди дерев, що ростуть у південних регіонах, оскільки мають вищу харчову цінність та кращі органолептичні властивості [2].

2. Хімічний склад плодів та загальна цінність каштану для природи та промисловості

Їстівний каштан є надзвичайно корисною культурою – основну цінність складають плоди горіхоплідної рослини в силу своєї харчової корисності: високої поживності та багатого вітамінного складу, каштан також активно використовується як будівельний матеріал завдяки своїй довговічності, застосовується у столярній справі та, як відомо, є рослиною-медоносом.

Плоди каштану – невеликі горішки масою до 20 г. (зовнішній вигляд плодів зображено на рис. 5), що достигають у жовтні та мають характерний каштановий колір з добре помітною світлою плямою в основі. Зазвичай у плоді наявне одне сім'я, проте може бути два або три. Горіхи є дуже поживними та смачними, їх вживають в їжу в сирому, вареному або ж смаженому вигляді, використовують для виготовлення тортів, тістечок, морозива, цукерок, печива та інших кондитерських виробів, розмелені плоди додаються в пшеничну муку та використовуються як замінник кави.

Плоди різних дерев відрізняються за вагою, формою, смаком та хімічним складом, проте, в загальному, хімічний склад горіхів є наступним.

У каштанах міститься:

- крохмаль – до 62%;

- цукри – приблизно 15% (переважно сахароза);

- білки – до 6%;

- жири – 2–2,5%.

В ядрі плоду міститься ряд вітамінів (кількість вітамінів зазначена у перерахунку на 1 кг продукту):

- тіамін () – 1,35 мг;

- рибофлавін () – 2,4 мг;

- аскорбінова кислота (С) – до 1500 мг (проте максимального вмісту досягають незрілі каштани, із дозріванням плоду вміст вітаміну С зменшується);

- нікотиново-кислий амід – приблизно 10 мг.

Каштани також містять органічні кислоти (яблучна, молочна та лимонна), лецитин та ферменти. До їх складу входять у великих кількостях такі мікроелементи як: калій, натрій, магній, кальцій та фосфор. Каштани включають у свій хімічний склад і стронцій, фтор, кобальт, алюміній, титан тощо.

Через настільки різноманітний хімічний склад каштан здавна використовується в народній медицині – він допомагає при ревматизмі, захворюваннях нирок, хворобах верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту.

Завдяки високому вмісту рибофлавіну запечені каштани рекомендують вживати у їжу людям з порушеннями функцій травлення та для підвищення гостроти зору на колір і світло [3].

Плодами каштану в лісах харчуються дикі тварини, наприклад, вепри, каштанами також підкормлюють свиней та птицю. Цікаво знати, на острові Корсика (Франція) їстівні каштани є основним продуктом харчування. Середній урожай плодів в нормальному каштановому лісі складає до 1 т/га. Також слід зазначити, що від вирощування та реалізації плодів каштанів виходить досить значний прибуток.

Завдяки високому вмісту танінів стовбури каштану відрізняються довговічністю та високо ціняться як будівельний матеріал. Естетично гарна,міцна, не важка (середня питома вага – 0,60) деревина, що також дуже легко полірується, знаходить різноманітне застосування у столярній справі, з неї виготовляють бочки для найдорожчих вин (в Італії для виготовлення бочок надають перевагу саме каштановій деревині, аніж навіть дубовій). Молоді стовбури та товсті гілки використовують як опори для винограду.

Майже всі органи каштану містять таніни: деревина – 8–18%, кора -10%, свіжо відпале листя – 12%, відпалі суцвіття – 13%. Саме тому рослина може служити сировиною для вироблення дубильних екстрактів. Поки що з даною ціллю використовують лише відходи деревини та кору, рідше – листя та суцвіття, хоча щорічний відпад листя складає біля 2000 кг/га, відпад суцвіть складає 400 кг/га.

Відходи деревини також використовуються для виробництва целюлози та деревного спирту.

Листя каштану, що багаті на вітамін К і таніни, використовують у народній медицині при внутрішніх кровотечах.

Квітки каштану активно відвідують бджоли. Каштановий мед злегка темного кольору, не дуже густий, майже не кристалізується, має специфічний запах та трошки гірчить на смак. Мед з їстівного каштану придатний для годування бджіл зимою та має великий попит у кондитерській промисловості. Що стосується специфічного присмаку каштанового меду, то його легко можна позбутись внаслідок слабкого підігрівання меду у відкритій посудині.

Попри все, каштанові ліси мають важливе водоохоронне та протиерозійне значення, тому у них допустимі лише санітарні рубки.

3. Хвороби каштану їстівного

Різного роду мікробіологічними та фізіологічними хворобами можуть уражатися як окремі органи дерева каштану, так і, безпосередньо, його плоди при їх достиганні, транспортуванні та зберіганні.

До хвороб дерева каштану їстівного належать такі інфекційні хвороби як:

Вертицильоз каштану (суха гниль) – збудником є бактерія Verticillium albo-atrum Reinke et Berth., на поперечних зрізах стебел рослин помітне побуріння провідних посудин. Рослини, що занедужали цим захворюванням в'януть і засихають. Найбільш імовірне джерело зараження – інфікований покривний ґрунт. Зараження може відбутися також по повітрю, збудники можуть переноситися з мухами, кліщами.

Фітофторозна гниль коренів каштану – збудником є гриби роду Phytophthora. Відбувається необоротне зів'янення кореню без зміни його забарвлення. Фарбування нижньої частини стебла на рівні лінії поверхні ґрунту змінюється на чорне або коричневе і стебло відмирає. На коріннях утворюється м'яка, водяниста гниль, колір якої варіює від чорного до коричневого, і яка звичайно не має запаху. Розвитку фітофторозної гнилі коріння сприяють надлишок вологи, поганий дренаж і високі температури.

Диплодиоз каштану – збудник Diplodia natalensis Evans. Вражаються переважно стебла й листки рослини. Стебла буріють, потім розм'якшуються й надломлюються. Часто під листям з'являється біла грибниця. У місцях побуріння формуються точкоподібні, спочатку білі, а пізніше чорні пікніди, що виступають назовні з-під епідермису. На уражених листах також з'являються бурі плями, іноді з пікнідами. Оптимальна температура для проростання спор – 20 °С, а для розвитку хвороби – від 28 до 30 °С.

Борошниста роса – грибне захворювання рослини, викликається різними видами мікроскопічних грибів – зовнішніх паразитів. На поверхні листів ураженої рослини виникає білий наліт міцелію, на якому після визрівання спор утворюються краплі рідини – звідси й назва «борошниста роса». Міцелій розташовується плямами найчастіше на листах, але може зустрічатись й на плодах. Зараження плодів приводить до їхнього розтріскування й загнивання.

Септоріоз каштану – збудниками хвороби є гриби роду Septoria. На листах ураженої рослини розвиваються сіро-коричневі або іржаві плями з жовтою облямівкою неправильної форми (рис. 6). Розростаючись, вони можуть займати всю поверхню листка. У центрі плям з верхньої сторони листка можна спостерігати чорні крапки – пікніди гриба. При сильному ураженні хворі листи засихають, стебла буріють, зморщуються і часто перегинаються, спостерігається передчасне обпадання листів. Оптимальні умови для розвитку хвороби складаються при температурі 20–25 °C і високої вологості.

Цитоспороз каштану – інфекційне захворювання, що викликає всихання деревних порід з утворенням на них пікнід (органів розмноження збудника хвороби). Зустрічається повсюдно. Збудники захворювання – гриби роду Cytospora. На корі та великих гілках утворюються трохи втиснені (у вигляді виразок) ділянки; під корою ушкоджені також перидерма, луб, деревина. Уражені гілки або дерева гинуть навесні або в першій половині літа.

Чорнильна хвороба каштану – (збудники – Phytophthora cambivora, Phytophthora cinnamoni, Melanoconis modonia) інфекційна хвороба листяних порід, викликана грибами класу ооміцетів. Поширена в Середземномор'ї, на Чорноморському узбережжі Кавказу. На стовбурі з'являються втиснені некротичні плями, відмерла кора обпадає, заболонь темніє. З ураженої кори виділяється бура рідина, яка на повітрі чорніє. Дерева суховершинять, при ураженні кореню і кореневої шийки всихають.

Плоди каштану можуть уражуватись такими хворобами як:

- фітофтороз плодів – поширене небезпечне захворювання, збудниками якого є гриби-ооміцети роду Phytophthora infestans. На плодах з'являються розпливчаті коричнево-бурі плями, що поступово збільшуються, плід м'якшає. Розвиток хвороби продовжується і при дозріванні плодів;

- горіхова плодожерка – у рідких випадках вражає горіхи їстівного каштану. Жуки-свердлильники прогризають ядра і відкладають у них яєчка, а личинки, що з них утворюються, живляться ядром. Якщо дерево пошкоджене у ранньому віці – плоди осипаються;

- пліснявіння плодів – викликається різними грибами-мікроміцетами, виникає при зберіганні каштанів у сховищах з підвищеною вологістю;

- переохолодження каштанів – при зберіганні у приміщеннях із
занадто низькою температурою в плодах порушується обмін речовин. М'якоть стає твердою, каштани втрачають смак, легко деформуються (кришаться), легко піддаються ураженню мікробіальними захворюваннями [4].

4. Якість, безпечність, умови транспортування та зберігання каштанів

Горіхи каштану повинні бути цілими, повністю розвиненими, мати відповідний смак, запах та забарвлення, характерні для даного виду.

Плоди каштанів збираються в період їх опадання в жовтні-листопаді. У плюсці каштани мають темно-коричневий колір. Після збору каштани звільняють від плюски і підсушують на повітрі або в сушильнях при температурі 56–57 °C. Вологість висушених каштанів не повинна перевищувати 14% [5].

Каштани транспортують з додержанням відповідних вимог: в чистих, сухих, не заражених шкідниками вагонах, автомашинах. При перевезенні автогрузовим транспортом мішки з каштанами повинні бути захищені від атмосферних опадів. Їстівні каштани допускається упаковувати в тканеві та паперові мішки, ящики.

Мішки з тканини надійно зашивають, залишаючи по краям вушка для зручності перенесення.

Ящики всередині вистилають підпергаментом або парафінованим папером, на дно ящика і під кришку кладуть гофрований картон для запобігання ушкодженню плоду.

Тара повинна бути міцною, цілою, сухою, не пошкодженою шкідниками, чиста, без сторонніх запахів.

Якщо мішки з каштанами укладають на стелажі або штабелями на дошки, то необхідно слідкувати, щоб відстань між стелажами (дошками) та стіною, а також між окремими штабелями була не менше 0,7 м, відстань до водопровідних труб, калориферів, печей і димоходів – має бути не менше 1 м.

Щодо зберігання, то каштани характеризуються відносно невеликими термінами зберігання, оскільки плід на 50% складається з води. У домашніх умовах каштани рекомендують зберігати у холодильнику, оскільки вони, відповідно, схильні до швидкого засихання.На тривале зберігання їх потрібно класти в ящик з піском і ставити в прохолодне місце.

Висновок

Плоди дерев Каштанів роду Castanea відносяться до горіхоподібних плодів, що характеризуються значною відмінністю своєї будови, хімічного складу та харчової цінності відносно інших плодів.

Каштан їстівний є надзвичайно корисною культурою – основну цінність складають плоди горіхоплідної рослини в силу своєї харчової корисності: високої поживності та багатого вітамінного складу. Горіхи каштану є дуже смачними, їх вживають в їжу в сирому, вареному або ж смаженому вигляді, використовують для виготовлення тортів, тістечок, морозива, цукерок, печива та інших кондитерських виробів, розмелені плоди додаються в пшеничну муку та використовуються як замінник кави.

Каштани характеризуються високою поживною цінністю завдяки великому вмісту крохмалю (до 62%), білків (до 6%), вітамінів, мікроелементів, ферментів та органічних кислот.

Географічне розповсюдження каштану значно широке, проте набагато більшу цінність мають плоди дерев, що ростуть у південних регіонах, оскільки вони мають вищу харчову цінність та кращі органолептичні властивості.

Квітки каштану активно відвідують бджоли. Каштановий мед злегка темного кольору, не дуже густий, майже не кристалізується, має специфічний запах та трошки гірчить на смак. Мед з їстівного каштану придатний для годування бджіл зимою та має великий попит у кондитерській промисловості.

Плоди каштану можуть уражуватись різного роду мікробіологічними та фізіологічними захворюваннями, основними з яких є: фітофтороз каштанів, горіхова плодожерка, пліснявіння та переохолодження плодів.

Також слід пам'ятати, що каштани характеризуються відносно невеликими термінами зберігання, оскільки на 50% складаються з води, тому у домашніх умовах каштани рекомендують зберігати у холодильнику, оскільки вони, відповідно, схильні до швидкого засихання та подальшого псування.

Список використаної літератури

1. Орлова Н.Я., Пономарьов П. X. Товарознавство продовольчих товарів: Підручник. – К.: Київ. нац. торг-екон. ун‑т, 2002. – 360 с.

2. Вульф Е.В., Малєєва О.Ф., Мировне ресурсн полезньїх растений, Изд. «Наука», Л., 1969

3. Церевитінов Ф.В., Химия и товароведение свежих гоюдов и овощей, ч. ІиІІ, М., 1949.

4. Фитопатологический словарь-справочник. Дьякова Г.А. 1969. М.- «Наука»

5. Савельєв А.Т., Шиманюк А.П. Дикорастущие плодовые, ягодные и орехоплодные растения наших лесов. М.: Изд.: «Лесная промышленность», 1970.

6. www.wikipedia.org.ua

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий