регистрация / вход

Товарна стратегія маркетингу на підприємстві

1.Поняття товару у маркетинговій діяльності 1.1 Поняття та класифікація товарів і послуг, що використовуються у маркетингу Товарна стратегія — довгостроковий курс товарної політики, розрахований на перспективу і передбачене вирішення принципових задач.

1.Поняття товару у маркетинговій діяльності

1.1Поняття та класифікація товарів і послуг, що використовуються у маркетингу

Товарна стратегія—довгостроковий курс товарної політики, розрахований на перспективу і передбачене вирішення принципових задач.

Товарна політика—певний курс діяльності товаровиробника і принципи його поведінки, що забезпечать формування асортименту і управління ним, створення і підтримка конкурентоспорожності товарів на потрібному рівні, знаходження для товарів певних товарних ніш, розробка і реалізація упаковки, маркіровки, система обслуговування (сервісу) товару.

Під продуктом розуміють все, що можна запропонувати на ринку для купівлі, використання чи споживання з метою задоволення певних потреб. Продукт — це все, що може задовольнити будь-які потреби (фізичні потреби, послуги, види діяльності, ідеї). Як тільки продукту назначена ціна і він надійшов на ринок, він стає товаром. Тому термін «товар» використовується на рівні з терміном «продукт».

Товар — засіб задоволення певної потреби. Отже, товаром є все, що може задовольнити потреби (матеріальні вироби, послуги, ідеї, технології).

Товарна одиниця — відокремлена цілісність, що характеризується показниками величини, ціни, зовнішнього вида та інших атрибутів.

Для покупця товар — це користь, яку він приносить. Кожний товар — сукупність властивостей, тобто один і той же товар може задовольняти різні потреби, різні товари можуть задовольнити одну потребу.

Одним із специфічних видів товару є послуга — нематеріальні блага, які одна сторона (продавець) передає іншій (клієнту) без передачі власності на них.

Зазвичай товари поділяють на групи за такими категоріями:

1. Сфера використання: товари споживчого попиту, або споживчі товари; товари промислового призначення, або промислові товари.

2. Тривалість використання: товари короткочасного викоритсання і товари тривалого використання.

3. Матеріальність: товари і послуги.

В основу класифікації товарів покладений їх розподіл на два класи, відповідно до типу покупця: споживчі товари та послуги, товари виробничого призначення (промислові товари).

Товари широкого вжитку (споживчі товари)—це товари, які споживачі купують для особистого споживання. Цей клас товарів поділяють:

1) Залежно від тривалості використання:

– товари тривалого використання, котрі вимагають від виробника надання більших гарантій щодо термінів післяпродажного обслуговування. Це пояснює той факт, що в умовах жорстокої конкуренції терміни гарантійного обслуговування становлять вже не рік, як раніше, а два, три або навіть п’ять років.

– товари короткочасного використання, повинні бути доступними для споживачів (мається на увазі, що торгові заклади, де продаються ці товари, мають бути розташовані в зручному місці і працювати за зручним для покупця графіком). При цьому торгова націнка має бути невеликою, а реклама та інші заходи щодо формування споживчих переваг повинні мати досить активний характер.

2) Залежно від поведінки та звичок покупців:

– товари повсякденного попиту, купівля яких відбувається часто без роздумів, без докладання значних зусиль на їх порвняння і купівлю (зубна щітка, хліб, журнал): товари постійного попиту (купуються регулярно), товари імпульсивної купівлі (купуються незаплановано—гумка, цигарки), товари для нагальних потреб (парасолька, обігрівач);

– товари попереднього вибору—товари, які купуються нечасто і попередньо порівнюються між собою за окремими критеріями—якість, ціна, дизайн (квартири, електроприлади, меблі, побутова техніка). Розрізняють схожі і несхожі товари (одяг, меблі);

– товари особливого попиту—товари з унікальними характеристиками або товари певної марки, заради придбання якої споживачі згодні докласти додаткових зусиль (престижні марки автомобів, поїздка на Кіпр, антикваріат, шуба з дорогого хутра);

– товари пасивного попиту, про які споживач або не знає, або знає, але не задумується про їх купівлю (послуги страхування майна, здача донорської крові).

3) Споживчі послуги—включають споживчі послуги, послуги з орендування товарів та послуги, спрямовані на власність споживачів. [4]

Товари виробничого призначення (промислові товари)—це, товари, призначені для використання у виробничому процесі, для перепродажу або здавання в оренду. Вони поділяються:

1) Залежно від призначення і особливостей використання—на товари, що витрачають при використанні (сировина, природне паливо), та товари, що втрачають при використанні зношуються (машини, обладнання).

2) Залежно від характеру і терміну використання та ролі в технологічному процесі виділяють такі групи товарів промислового призначення:

– капітальне устаткування — будівлі, споруди, стаціонарні установки;

– допоміжне устаткування — рухоме виробниче обладнання та інструменти;

– сировина — продукти природи, призначені для подальшого використання, які, в свою чергу, можуть бути мінерального (нафта, природний газ) та натурального походження (бавовна, риба, деревина);

– напівфабрикати та деталі — товари, які стають частиною готової продукції;

– матеріали — товари, які є результатом переробки сировини.

3) Послуги виробничого призначення включають:

– виробничі послуги (послуги з технічного обслуговування та ремонту обладнання, інжиніринг, лізинг);

– розподільчі послуги (комерційні, транспортні);

– професійні послуги (фінансові, інформаційні, консалтингові, банківські, рекламні, страхування);

– громадські послуги (освітні послуги).[4]

Послуги, як споживчі, так і виробничого призначення, враховуючи їх нематеріальний характер, вимагають постійного контролю якості, більшість складових якої стосується саме роботи персоналу (компетентність, ввічливість тощо).

Усі послуги можна поділити на три класи залежно від того, хто (люди) або що (обладнання, устаткування) використовується для надання певної послуги. Перший клас представляють послуги, пов’язані з товарами (гарантійний ремонт, профілактика обладнання). До другого класу відносять послуги, основані на використанні обладнання: автоматизовані (торгові автомати, автоматизовані мийки), основані на використанні порівняно кваліфікованого персоналу (хімчистка), основані на використанні кваліфікованого персоналу (послуги авіакомпанії). Третій клас представляють послуги, основані на праці людей. Їх також можна поділити на три групи: некваліфікована праця (прибирання приміщень), кваліфікована праця (малярні роботи), фахівці (лікарі, адвокати, економісти).[4]

Кожний товар має певну споживчу цінність для покупця, адже саме для задоволення певних потреб він і створюється. Основна вигода чи послуга—це серцевина товару, навколо якої виробники мають створити дві системи захисту.

Будь-який товар рано чи пізно вибуває з ринку по різним причинам, але головним чином внаслідок зниження інтересу до нього зі сторони споживачів. На протязі свого існування товар проходить декілька фаз розвитку, що відображається в динаміці початкового зростання і подальшого зниження його збуту. Період існування товару (від його ідеї і до припинення виробництва і збуту) називають економічним циклим життя товару.

З точки зору маркетингу нас цікавить цикл життя товару на ринку, який по тривалості коротший за економічний цикл.

Життєвий цикл—тривалість знаходження товару на ринку та у споживача і додатково включає час середнього обслуговування, поставки запчастин тощо. Він залежить від ціни, попиту, витрат на збут, розподілу і т.д.

Зазвичай кожен товар проходить чотири фази: впровадження, рост, зрілість, спад. Таблично зобразимо маркетингову тактику на різних фазах життєвого циклу товару.

Маркетингова тактика на різних фазах життєвого циклу товару.

Впровадження Ріст Зрілість Спад
Товар Основний Розширення номенклатури Створення нових товарів Вихід з ринку
Ціна Низька або висока Ціна вища, ніж на попередній фазі або висока Знижки та технічні дії по відношенню до ціни Відповідна поведінка попиту
Збут Розподіл товару обмежений, концентрація на одному сегменті Швидке зростання збуту. Вихід на нові сегменти Інтенсивний збут Вибірковий розподіл товару
Просування товару на ринку Значні зусилля Максимально можливі зусилля Послаблення зусиль до рівня, що відповідає прибутку Зняття товару з ринку
Сервіс Контроль, по можливості, централізований Контроль, по можливості, децентралізований Контроль, який здійснюється сервісним центром Використання сервісу з метою створення нових можливостей для продажу

Так, як перехід від стадії до стадії проходить без різких стрибків, то служба маркетингу підприємства повинна постійно слідкувати за змінами на ринку і своєчасно вносити зміни в програму маркетингу. Важливо забезпечити відповідність плану виробництва продукції і об’єму її продаж на ринку. Наявність непроданої продукції призведе до прямих втрат (затрати на матеріали, трудові та фінансові ресурси) і появі втраченої вигоди, коли дані ресурси можна було направити на виробництво та збут іншої рентабельної продукції.

Товар являє собою об'єкт програми маркетингу. Звідси стає зрозумілим, що ефективному формуванню товарного асортименту сприяє саме маркетинг, а точніше прерогатива цієї області знань, яка називається маркетингові дослідження.

1.2 Асортиментна політика і розробка упаковки

Кожне підприємство прагне поліпшити своє становище на ринку, досягти бажаних господарських результатів. Проте успішне господарювання вимагає прийняття ряду оптимальних рішень, особливо щодо формування товарного асортименту. Це випливає з того, що за умов товарного виробництва і ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром або всім тим, що може задовольнити потребу і пропонується з метою привернення уваги, придбання, використання або споживання. Тобто, товар—це все те, що пов’язує виробника і споживача, що має принести прибуток виробнику і задоволення споживачу.

Товарний асортимент—це вся сукупність виробів, які виготовляються підприємством і пропонуються ринку. Вона включає вид товару (автомобіль, трактор, телевізор) і поділяється на асортиментні групи у відповідності з функціональними особливостями, якістю та ціною. Кожна група складається з асортиментних позицій (різновидів чи марок), які створюють нижчий ступінь класифікації.

Формуванню асортимента пердуює розробка підприємством асортиментної концепції — побудова оптимальної асортиментної структури, товарної переваги, що з одного боку враховує споживацькі вимоги певних сегментів, а з другого боку необхідність раціонального використання підприємством ресурсів з метою зниження витрат.

В сучасних умовах до товарного асортименту висуваються три основні вимоги:

1. економічність, тобто визначення того, на яких товарах необхідно зосередити фінансові та маркетингові зусилля;

2. еластичність, тобто здатність асортименту своєчасно і раціонально оновлюватися;

3. оптимальність, яка виражається тоді, коли асортимент найкращим чином відповідає особливостям ринкового попиту і виробництва.

Безпосередньо в асортиментній політиці лежить три теорії маркетингу:

1) Теорія життєвого циклу товару, прикладне значення якої заключається у розгляді стану виробництва і ринку в динаміці. Це означає, що товар, який сьогодні приносить значний прибуток, в майбутньому може стати причиною значних фінансових проблем.

2) Теорія сегментації ринку, яка виходить з того, що спроба підприємства задовольнити все різноманіття споживчих потреб навряд чи реальна. Тому необхідно сегментувати ринок із подальшим проникненням на ті сегменти, де можливо проявити свої найсильніші сторони або ж, співставивши результати сегментації з оцінкою власних можливостей, обрати стратегію по відношенню до ринку.

3) Теорія кристалізації ринку, яка передбачає впровадження в масовій кількості нововведення, в якому споживач відчував потребу або ж модифікацію базової моделі.

Як свідчить практика, асортимент може бути сформований різними методами—в залежності від масштабів збуту, специфіки продукції, що виробляється, цілей та задач виробників. Але всі ці методи передбачають, що управління асортименту зазвичай підпорядковується керівнику служби маркетингу. Іноді доцільно створити постійний відділ, головною задачею якого було б прийняття принципових рішень відносно асортименту.

Характеристика товарного асортименту включає в себе:

– Ширину—загальна кількість асортиментних товарів у виробника.

– Насиченість—загальна кількість складових асортименту конкретних товарів.

– Глибину—варіанти пропозицій кожного окремого товару в рамках асортиментної групи.

– Гармонічність—ступінь наближенності товарів різних асортиментних груп відносно їх кінцевого використання, вимог до організації вировництва, каналів розподілу й інших показників.

Товарний асортимент повинен бути збалансованим, мати достатню кількість асортиментних груп (ширину), позиції в кожній асортиментній групі (глибину), а також гармонічність.

Вивчення споживчих переваг включає вивчення відносин споживачів до марки товару, їх вимог до упакування останнього і сервісу, ступеню впливу комунікаційної політики на вибір товару при покупці споживачами та ін.

Невід’ємною частиною товарної політики являється упаковка товару, яка має наступні функції:

- Вміщення і заміщення товару;

- Спрощення використання товару;

- Засіб комунікації зі споживачами;

- Сприяння сегментації ринку;

- Сприяння роботі каналів збуту;

- Засіб формування нової продукції, її образу.

При розробці упаковки враховують прийняті на ринку норми стандартів і уніфікації, ретельно вибирають колір, форму і розміри упаковки, пакувальний матеріал, розробляють дизайн. Упаковка повинна забезпечити захист при транспортуванні, зберіганні та перевалку товару, бути візуально прийнятною, відповідати практиці зберігання, вантажній обробці і експортування товару в торгових посередників, викликати сприятливу реакцію з боку споживачів.

Будь-яка упаковка потребує витрат, пов’язаних з виробництвом товарів. Розмір витрат повинен знаходитись у відповідних пропорціях до вартості товару. Створенню упаковки повинно передувати формування її концепції, що розкриває принципи запропонованої упаковки і її роль для конкретного товару. Формуючи концепцію, визначають основні функції упаковки, потім приймають рішення про розмір упаковки, матеріал, з якого вона буде виготовлена, колір, текстове оформлення, наявність товарного (марочного, фімового) знаку.

Після розробки конструкції упаковки проводять серію випробувань:

· Технічні випробування повинні засвідчити, що упаковка відповідає вимогам “нормальної” експлуатації;

· Випробування на обзорність і зовнішній вигляд—виявити, чи вважають посередники, що упаковка зручна при вантажообробці;

· Випробування на споживачу—виявити їх відношення на новинці.

Вцілому затрати на упакування швидко окупаються за рахунок збільшення кількості покупців, яких приваблює нова упаковка товару, що відповідає їх вимогам.

Невід’ємною частиною стратегії проектування і використання упаковки є маркіровка товару з використанням етикеток, ярликів, штрихового кодування й інших підсобних засобів. Вони можуть мати вигляд незалежної бірки, прикріпленої до товару, чи суцільної графічної композиції, яка являється невід’ємною частиною упаковки. На етикетці може бути вказана тільки марочна назва товару або наведений великий об’єм інформації про неї.

Від продавця залежить, які конкретні функції повинна виконувати упаковка: ідентифікувати товар чимарку, вказувати на сорт товару, описувати товар, пропагувати його за рахунок привабливого графічного виконання тощо.

Недоліки в розробці упаковки, її низька естетичність та інформованість, невисока якість упаковочних матеріалів негативно впливають на конкурентоспроможність українських товарів, створює труднощі при їх транспортуванні, розміщенні та продажі, зменшують рівень інформованості потенційних покупців про товари.

На сучасному етапі управління упакуванням товарів у торгівельному підприємстві набуває новий характер. Концепція упакування спрямована на психологічні аспекти діяльності споживачів, тобто вона розглядається як засіб просування товарної марки та торгівельного підприємства, зручності транспортування товару споживачами, задоволення потреб покупців з точки зору естетичних показників, прогнозування можливої повторної покупки.

Отже, упаковка являється не тільки “візитною карткою” продавця, але й важливим інструментом реклами, засобом формування попиту і його стимулювання. Упаковка, яка зберігає у повній цілості товар, не може бути нічим замінена й економить набагато більше засобів, ніж витрачено на її розробку.

Для торгівельного підприємства необхідно систематично враховувати потреби споживачів, їх переваги в умовах різноманіття торгових марок, мати чітке представлення про цілісний сегмент ринку, систематично аналізувати наступні основні показники:

функціональні й емоційні асоціації споживачів, які пов’язані з товарною маркою;

– рівень популярності марки серед споживачів;

– ступінь пізнання товарної марки споживачами;

– ступінь задоволеності покупців у залежності від марки товарів;

– рівень контингенту постійних покупців;

– число повторних покупок однієї і тієї марки.

Товарний знак—це зареєстроване, в установленому порядку позначення, що присвоєне товару для його відмінності від інших та вказує на ого виробника (підприємство, фірму). Він являє собою малюнок (символ, знак), певмвол, знак), певер, чисел.

З позиції маркетингу, виробничо-комерційної діяльності товарний знакособливий символ товарної відповідальності, який вказує кому належить право розпорядження даним товаром, отримувати прибуток і нести відповідальність за постачання не якісного товару. Товарний знак, практично маловідчутний фізично, дає його власнику відчутні матеріальні вигоди, створює йому високу репутацію.

До товарних знаків відносять: фірмовий товарний знак, асортиментний знак, експлуатаційний знак, маніпуляційний знак, економічний знак, штрих код.

Основні функції товарного знаку—свідчити про високу якість товару, викликати довіру покупців завдяки сприятливому іміджу власника товарного знаку, що здійснює контроль за якістю товару. Товарний знак являє собою основу для реклами, але, в свою чергу, для стійкого функціонування, розпізнання і доброго запам’ятовування товарного знаку сам потребує реклами, у поєднанні з якою являє собою важливий засіб конкуренції.

Прагнення товаровиробника офіційно зареєструвати товарний знак обумовлено також і з чисто економічних поглядів: марочні (фірмові) товари зазвичай цінуються на 15—25 % вище, ніж немарочні.

Таким чином, ефективне впровадження управління ринковою атрибутикою товарів торгівельного підприємства, які було розглянуто, дає можливість мати підприємству довгострокові конкурентні переваги за допомогою високої довіри споживачів.


2. Аналіз продукції підприємства

2.1 Стисла характеристика підприємства

У 1925 році колгосп «Праця» Менського району Чернігівської області був організований на базі двох колгоспів “Перше травня” та “Праця”. Мав він у користуванні 120 га землі. У 1998 був реорганізований у сільськогосподарський кооператив “Праця”, який за даними на 2002 рік має 7087 га землі. З 2002 року ТОВ “Праця” був реорганізований у товариство з обмеженою відповідальністю Знаходиться ТОВ “Праця” у північно-східній частині Чернігівського Полісся.

Центральна садиба господарства знаходиться в с.Стольне Менського району. Відстань до шосейного шляху “Чернігів — Мена” 5 км, до районного центру 15 км, до м. Чернігова — 52 км, до залізничної станції—16 км.

На території господарства знаходяться два населених пункти: с. Стольне та м. Сосниця.

Пункти реалізації продукції м. Чернігів, м. Сосниця, п. г. т. Короп, м. Мена, с. Нехаївка, с. Стольне.

Ефективне використання землі, трудових ресурсів, основних засобів у значній мірі обумовлюється галузевою структурою і спеціалізацією виробництва, що характеризують якісний бік виробництва і місце підприємств, районів і регіонів у суспільному поділі праці.

У зв’язку з переходом України до ринкових відносин, хоч у кожному регіоні і господарстві склалася певна спеціалізація виробництва, сворились реальні умови її дальшого удосконалення. Ці процеси відбуваються і у ТОВ “Праця”.

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу (кормів, насіння, садівного матеріалу, відтворення стада тощо), на оплату праці натурою і на продаж. Продукція, продана підприємством, а також використана на обмін за бартерними угодами, називається товарною. Товарна продукція—це та частина валової продука валової продуквана за межі підприємства різним споживачам. Кожним підприємством визначається структура товарної продукції, щоб визначити спеціалізацію господарства. Отож визначимо напрям та рівень спеціалізації.

Таблиця 1

Обсяг і структура товарної продукції у ТОВ «Праця» за 2003—2005рр

Показники 2005 рік 2006 рік 2007 рік В середньому за 2005-2007 роки
виручка,тис.грн питома вага, % Виручка, тис.грн питома вага, % виручка, тис.грн питома вага, % виручка,тис.грн питома вага, %
Продукція рослинництва, усього у тому числі: 1823,00 74,50 1460,00 73,85 616,00 35,48 1299,67 70,60
Зернові і зернобобові всього 452,00 18,47 610,00 30,85 318,00 18,32 460,00 24,99
Картопля 1092,00 44,63 754,00 38,14 249,00 14,34 698,33 37,93
Овочі відкритого грунту 34,00 1,39 44,00 2,23 2,00 0,12 26,67 1,45
Інша продукція рослинництва 245,00 10,01 52,00 2,63 47,00 2,71 114,67 6,23
Продукція тваринництва, усього у тому числі 624,00 25,50 517,00 26,15 483,00 27,82 541,33 29,40
Вирощування в живій масі ВРХ 343,00 14,02 313,00 15,83 215,00 12,38 290,33 15,77
Свині 94,00 3,84 93,00 4,70 43,00 2,48 76,67 4,16
Молоко 143,00 5,84 73,00 3,69 220,00 12,67 145,33 7,89
Інша продукція тваринництва 44,00 1,80 38,00 1,92 5,00 0,29 29,00 1,58
Разом по рослинництву і тваринництву 2447,00 100,00 1977,00 100,00 1099,00 63,31 1841,00 100,00
Промислова продукція та реалізація іншої продукції, робіт і послуг 1264,00 34,06 682,00 25,65 637,00 36,69 861,00 31,87
Всього 3711,00 100,00 2659,00 100,00 1736,00 100,00 2702,00 100,00

Розрахунки таблиці 1 показали, що спеціалізація ТОВ “Праця” має напрямок картопляно-зерновий з розвиненим виробництвом м’яса ВРХ.

Проаналізувавши дані, отримали, що в структурі товарної проукції найбільшу питому вагу в середньому за 2005—2007 рр., займає картопля—37,93%, менша частина припадає на реалізацію зернових, м’яса ВРХ та молока і становить відповідно 24,99%, 15,77%, 7,89%.

З огляду на те, що у структурі товарной продукції господарства картопля займає 37,93 %, можемо констатувати, що ТОВ “Праця” має різковиражену спеціалізацію.

Станом на 2006 рік поглиблення спеціалізації основного виду не спостерігається, бо питома вага картоплі зменшується з 44,63% у 2005р. до 14,34% — у 2007р.

Додаткові галузі ТОВ “Праця” слабо розвинені, так як їх питома вага у виробництві підприємства досить низька. Рослинництво на господарстві розвинуте краще, ніж тваринництво, воно займає 70,6 % (за середніми показниками), тваринництво в свою чергу займає 29,4 % загального виробництва по тваринництву і рослинництву. Отже, можна зробити висновок, що галузь рослинництва, як основа кормової бази, сприяє позитивному розвитку тваринництва. Оскільки на підприємстві досить висока питома вага вирощування в живій массі ВРХ та свиней, можна сказати, що тваринництво своєю побічною продукцією, яка є основою утворення органічних добрив для покращення виробництва продукції рослинництва, майже повністю забезпечує останнє.

Динаміка промислової продукції та реалізації іншої продукції за останні два роки (2005—2007рр.) має тенденцію до збільшення, так у 2005 році вона становила 25,65 % від загальної виручки, а в 2006—36,69 %, тобто зросла майже у півтора рази, це пояснюється зростанням власної потреби у даному виді продукції (будівництво літніх майданчиків, ремонтні роботи тощо).

Отже, робимо висновок, що спеціалізація, яка склалася на ТОВ «Праця» взагалі враховує природно-кліматичні умови господарства. Так як останнє знаходиться у північно-східній частині чернігівського Полісся, кліматичні умови якого вцілому сприятливі для ведення сільськогосподарського виробництва, а особливо створюються добрі умови для вирощування картоплі, льону, озимих і ярих зернових,овочів, ягід і фруктів, а також різних кормових культур.

Проаналізувавши напрямок та глибину спеціалізацію переходимо до аналізу складу та структури земельного фонду.

Таблиця 2

Склад і структура землекористування ТОВ «Праця»

Види угідь 2005 рік 2007 рік Відхилення
площа, га Питома вага, % Площа, га Питома вага, % У т.ч. взято в оренду
Усього с.-г. угідь 6414 100 6414 100 4057 -
У т.ч.:рілля 4851 75,6 4851 75,6 3215 -
сінокоси 1145 17,9 1145 17,9 674 -
пасовища 418 6,5 418 6,5 168 -

Приведені в таблиці 2 дані свідчать, що за досліджуваний період—2005-2007рр. — загальна земельна площа ТОВ “Праця” не змінилася. Також не відбулося змін у структурі сільськогосподарських угідь. Найбільша частка в ній належить ріллі—75,6%, менше сінокоси і пасовища. Розмір земельного паю на господарстві становить 12,5 га. Вартість земельного паю сягає 20 тис.грн. за пай. Кількість чоловік, яким належать паї становить 510, майже всім видано Державні Акти на право приватної власності на землю.

Вивчення землекористуваня ТОВ “Праця” дозволило встановити, що рівень сільськогосподарського використання упродовж трьох останніх років залишився незмінним.

Отже, робимо висновок, що земля у господарстві використовується інтенсивно. З огляду на те, що виробництво валової продукції сільського господарства в 2006 р., скоротилось, у порівнянні з 2005 р. майже на 1,5 тис. грн., можна констатувати про зниження ефективності використання земель, слід звернути більше уваги на її поліпшення, зокрема за рахунок заходів по боротьбі з водною ерозією, яка спостерігається у досліджуваному регіоні, а також проведення різних агро- і гідротехнічних робіт.

Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників.

Розглянемо забезпеченість підприємства трудовими ресурсами та визначимо показники, що її характеризують.

Таблиця 3

Динаміка середньорічної чисельності працівників та ефективності використання робочої сили у ТОВ «Праця» за 2004—2006 роки

Показники 2005 рік 2006рік 2007 рік 2007р. у % до 2005р.
Середньорічна чисельність працівників, чол 507 435 412 81,26
в т.ч. в рослинництві 169 139 112 66,27
в тваринництві 268 231 234 87,31
Відпрацьовано всього 1-м середньорічним працівником, люд-днів 228 201 137 60,08
в т.ч. в рослинництві 265 236 122 46,28
в тваринництві 264 236 183 69,04
Вироблено ВП у співставних цінах 2000 р. на 1 працівника, грн. 11515 10074 4532 39,35

Аналізуючи динаміку середньорічної чисельності працівників, порівнюючи звітний період з базисним, відмічаємо зменшення загальної чисельності працівників на 18,74 %. При чому скорочення відбувається в основному за рахунок рослинництва, відхилення середньорічної чисельності працівників даної галузі у 2007 році від 2008р. становить 33,73 % або це 57 чоловік. Причиною цього зниження стало зменшення посівних площ трудомістких культур, а також частково вихід людей на пенсію. Скорочення працівників у тваринництві становить 12,69 %. Причиною зменшення кількості працюючих у галузі тваринництва є введення нових технологій та часткового скорочення поголів’я ВРХ.

Розрахунки показали, що кількість відпрацьованих одним працівником днів вцілому у 2007 р., порівняно з базисним 2005, зменшилась на 39,92 % (або це на 91 день). Це відбулося в основному за рахунок рослинництва і в меншій мірі — тваринництва, тобто знизилась інтенсивність використання робочої сили, що зумовлене зменшенням виробництва валової продукції.

Отже, вцілому по господарству спостерігається зменшення в кількості працюючих, скореченні відпрацьованих одним середньорічним працівником днів та, як наслідок, виробництва валової продукції у розрахунку на одного середньорічного працівника на 60,65 %.

Враховуючи те, що сілська місцевість постійно є джерелом трудових ресурсів для інших галузей народного господарства, проблема підвищення продуктивності праці в сільському господарстві залежить від науково-технічного прогресу, який повинен до мінімуму звести затрати живої праці при виробництві сільськогосподарської продукції, в тому числі й картоплі.

Виробництво продукції значною мірою залежить від використання основних виробничих фондів.

Таблиця 4

Забезпеченість виробництва основними фондами та ефективність їх використання у ТОВ «Праця» за 2005 — 2007 роки

Показники 2005р. 2006р. 2007р. 2007р. у % до 2008р. В середньому по області
Вартість ОВФ,тис. грн 36 248 35 841 35 283 97,34
Середньорічна чисельність працівників, чол. 507 435 412 81,26
Валова продукція, тис. грн 5838 4382 1867 31,98
Фондоозброєність, тис. грн 71,50 82,39 85,64 119,78 56,2
Фондозабезпеченість, тис. грн 5,65 5,59 5,50 97,34 11,6
Фондовіддача, грн 0,16 0,12 0,05 32,86 1,9
Фондоємкість, грн 6,21 8,18 18,90 304,37 0,5
Вироблена валова продукція на одного середньорічного працівника, тис. грн. 11,51 10,07 4,53 39,35 13,8

Із даних таблиці 4 можна стверджувати, що у 2007 р.на підприємстві дещо погіршився стан засобів виробництва. І, як наслідок, зменшились показники фондозабезпеченості та фондовіддачі, але підвищились показники фондо-озброєності та фондоємкості. Зменешення фондозабезпеченості на 2,66% відбулося за рахунок аналогічного зниження вартості основних фондів, на це дещо вплинули інфляційні процеси та підвищення рівня цін, тобто фактори від яких не залежить ступінь використання фондів. Підвищення фондоозброєності на 19,78 % у базисному році, порівняно зі звітним, відбулося за рахунок скорочення середньорічної чисельності працюючих. Різке зниження фондовіддачі на 67,14 % зумовлено зменшенням виробництва валової продукції на 68,02 %. Збільшення фондоємкості є явищем позитивним, оскільки це свідчить про зростання ефективності використання фондів більше, ніж у 3 рази.

Розглядаючи показники у динаміці продуктивності праці за 3 роки по підприємству, відмічаємо його зниження на 60,65 %.

Таким чином, співставивши показники фондоозброєності та продуктивності праці, робимо висновок, що зростання першого показника на фоні різкого скорочення останнього, не є позитивним явищем і не означає покращення рівня механізації. Скоріше всього це є наслідком інфляційних процесів.

Порівнявши показники ефективності виробництва по області з аналогічними по господарству, бачимо, що рівень всіх показників крім фондо-віддачі та продуктивності праці вищий, ніж в середньому по області. Тому можна сказати, що ТОВ “Праця” вцілому ефективно використовує основні виробничі фонди.

Проведемо аналіз економічної діяльності аналізуємого підприємства.

Дані таблиці 5 свідчать, що виробництво валової продукції у співставних цінах 2003 року, у 2007 році у порівнянні з 2005р. скоротилось. Так, виробництво валової продукцї у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, зменшилось на 68,02 %, на одного середньорічного працівника — на 60,65 %, на 100 грн. виробничих фондів — на 67,68 %, на 1 людино-годину прямих витрат праці — на 34,50 %. Така негативна тенденція свідчить про зниження ефективності використання земель, продуктивності праці, та основних виробничих фондів.

Таблиця 5 Основні економічні показники діяльності ТОВ «Праця» за 2005— 2007 роки

Показники 2005 рік 2006 рік 2007 рік 2007р. у % до 2005 р. В середньому по господарствам Чернігівської обл., 2007р.
Вироблено ВП в співставних цінах у розрахунку на: 5838,0 4382,00 1867,00 31,98
100 га с.-г. угідь, тис.грн. 91,02 68,32 29,11 31,98 86,80
1-го працівника, тис.грн. 11,51 10,07 4,53 39,35 13,50
100 грн. ОВФ, грн. 27,34 20,58 8,84 32,32 48,90
1 люд-год прямих затрат праці 7,22 7,16 4,73 65,50 7,70
Товарна продукція на: 3711,0 2659,00 1736,00 46,78
100 га с.-г. угідь, тис.грн. 57,86 41,46 27,07 46,78 68,90
1-го працівника, тис.грн. 7,32 6,11 4,21 57,57 11,60
Валовий прибуток (+,-) на: 253,00 -658,00 -224,00
100 га с.-г. угідь, тис.грн. 3,94 -10,26 -3,49 1,60
1-го працівника, тис.грн. 0,50 -1,51 -0,54 307,00
Чистий прибуток (+,-) на: 15,00 -760,00 82,00 546,67
100 га с.-г. угідь, тис.грн. 0,23 -11,85 1,28 546,67 -5,90
1-го працівника, грн. 29,59 -1747,13 199,03 672,72 -947,00
Рівень рентабельності (+,-), % 0,43 -22,91 4,18 3,75 -8,10

Обсяг товарної продукції також має негативну тенденцію, як на 100 га сільськогосподарських угідь на 53,22 %, так і на одного середньорічного працівника на 42,43 %. Причиною цього є скорочення валової продукцї на 100га сільськогосподарських угідь і зниження рівня товарності продукції господарства.

Валовий прибуток не має чіткої тенденції. Порівнюючи з базисним 2005р. у 2007 році, він знизився на 477 тис.грн., але порівняно з 2007 роком підвищився на 434 тис.грн. І все ж підприємство понесло збитки. Така динаміка валового прибутку пояснюється аналогічною зміною чистого прибутку та зниженням собівартості.

Рівень рентабельності підприємства у 2007 році, порівняно з базисним, підвищився на 3,75 п.в. Це пояснюється підвищенням чистого прибутку та зниженням собівартості.

Проаналізувавши основні економічні показники діяльності підприємства, відмічаємо, що попри зменшення валового прибутку та товарної продукції, зріс чистий прибуток та скоротилась собівартість, і, як наслідок, це призвело до зниження показника рентабельності.

Порівнявши показники ТОВ “Праця” у звітному періоді з даними по області, можна зробити висновок, що більшість показників на підприємстві нижчі за аналогічні по області. Проте спостерігається значний відрив чистого прибутку та рівня рентабельності в позитивну сторону.

2.2 Аналіз обсягу і асортименту продукції ТОВ «Праця»

Як відомо, асортимент—товари різних видів, об’єднані за певною споживчою, торговою або виробничою озакоюю в торгівельному асортименті виділяють наповненість товарної групи, тобто види і різновиди товарів, що входять у кожну з товарних груп. Широта асортименту визначається кількістю підгруп і видів виробів певного призначення. Розширення асортименту має бути оптимальним, відповідати розумним потребам і вимогам економічності. Повнота асортименту—кількість різновидів товару всередині виду.

Для аналізу асортименту товарів користуються відповідними показниками. Саме за показниками асортименту судять про рівень маркетингової діяльності підприємства. Основною метою науково-обгрунтованої асортиментної політики є оптимізація товарного асортименту з урахуванням ринку, тобто досягнення його збалансованості.

Уявлення про рівень роботи торгового апарату на виробничих підприємствах, зокрема про формування товарного асортименту, дасть коефіцієнт асортиментної забезпеченості:

де середньоторговий асортимент,

середній асортимент по області чи по Україні.

Чим ближче до одиниці значення цього коефіцієнту, тим краще поставлена робота з виробниками товару з формування асортименту.

Роботу окремого виробничого підприємства у напрямі поповнення асортименту можна оцінити порівнянням кількості нових різновидів товарів (Рнов ) з загальною кількістю товарів, які пропонуються в даному періоді (Рзаг ). Цей показник називається коефіцієнт поповнення асортименту:

Виробниче підприємство тим краще буде працювати з поновленням асортименту, чим ближче до одиниці буде значення коефіцієнту.

Також можна розрахувати коефіцієнт широти і глибини асотименту:

де Сп.кр —кількість підгруп товарів, які представлені на даний момент підприємства,

Сп.за г —загальна кількість підгруп цієї товарної групи.

Коефіцієнт глибини асортименту:

де Ср.пр —кількість різновидів товарів підприємства,

Ср.заг —загальна кількість різновидів товарної підгрупи.

Формуючи товарний асортимент торгового підприємства слід визначити оптимальне співвідношення між широтою і глибиною асортименту. Як правило, представити широкий і водночас глибокий асортимент важко навіть великому товарному підприємству.

Асортиментна політика повинна посідати важливе місце в роботі сільськогосподарських підприємств. Збалансованість асортименту є одним з головних чинників роботи. Асортимент ТОВ “Праця” представлений видами продукції рослинництва, які відображені в таблиці 6.

Таблиця 6Виробництво продукції рослинництва в ТОВ «Праця»

Види продукції 2005 2006 2007 Відхилення 2007р. до 2005р. у %
Виробн,ц Реаліз.,ц Виробн, ц Реаліз.,ц Виробн, ц Реаліз. ,ц Виробництво Реалізація
Зернові і зернобобові 25238 12003 48318 28968 13948 8176 55,27 68,12
Овочі 1149 658 3004 1068 2334 35 203,13 5,32
Картопля 59844 34010 20340 16933 6093 5523 10,18 16,24

Проаналізувавши таблицю, можна сказати, що у 2007 році порівняно з 2005 р. відбулось різке зниження виробництва картоплі, на що вплинуло зменшення посівних площ та врожайності даної культури. Аналогічні фактори вплинули і на зменшення виробництва зернових і зернобобових культур, які у 2007 році становлять 44,73 % виробництва 2005 року. Урожайним був 2007 рік для вирощування овочів, їх виробництво збільшилось на 103,13 %, в порівнянні з 2005 роком.

Що ж стосується реалізації, то спостерігається тенденція до зниження, в основному це є наслідком скорочення обсягів виробництва продукції. Винятком є реалізація овочів: при збільшенні обсягів виробництва, їх продаж значно знижується. Причиною цього є зростання потреби підприємства в даному виді продукції, а саме використання овочей у власному консервному цеху.

Для розрахунку коефіцієнта асортиментної забезпеченості по кожній асортиментній групі (зернові та зернобобові, овочі, картопля) розрахуємо таблицю 7.

Таблиця 7Дані про зміну асортименту і структури продукції рослинництва в ТОВ «Праця»

Види продукції Обсяг виробництва продукції, ц Зараховано у виконання плану Структура виробництва, % Темпи зростання
План Факт План Факт
Зернові і зернобобові 25238 13948 12138 100,00 100,00 55,27
з них пшениця озима 12575 3490 3490 49,83 25,02 27,75
гречка 972 1479 972 3,85 10,60 152,16
кукрудза на зерно 6327 2578 2578 25,07 18,48 40,75
ячмінь 2897 2631 2631 11,48 18,86 90,82
овес 2467 3770 2467 9,77 27,03 152,82
Овочі 1149 2334 1099 100,00 100,00 203,13
з них огірки 512 462 462 44,56 19,79 90,23
морква 159 195 159 13,84 8,35 122,64
помідори 87 164 87 7,57 7,03 188,51
інші овочі 391 1513 391 34,03 64,82 386,96
Картопля 59844 6093 6093 100,00 100,00 10,18
з них Зарево 12211 1915 1915 20,40 31,43 15,68
Невська 10501 1071 1071 17,55 17,58 10,20
Поліська рожева 23409 2003 2003 39,12 32,87 8,56
Світанок київський 13723 1104 1104 22,93 18,12 8,04

Розрахуємо коефіцієнт асортиментної забезпеченості по зернових:


По овочам:

По картоплі:

Як зазначено вище, чим ближче даний коефіцієнт до одиниці, тим краще поставлена робота з формування асортименту. Розрахунки показали, що найкраще поставлена робота з формування асортименту по овочам, по зерновим і зернобобовим цей коефіцієнт—середній. Незважаючи на те, що картопля є профілюючою культурою ТОВ “Праця”, формування асортименту продукції даного виду знаходиться на дуже низькому рівні.

Коефіцієнти широти та глибини асортименту, а також коефіцієнт оновлення асортименту дорівнюють одиниці, так як асортиментні групи і підгрупи на протязі досліджуваного періоду не змінюються. Це є позитивним явищем, бо на підприємстві склався відносно стабільний асортимент.

2.3 Аналіз конкурентоспроможності продукції ТОВ «Праця»

Конкурентоспроможність товару—це сукупність характеристик продукту і послуг, що відповідають його продажу та споживанню і які роблять його відмінним від аналогічних продуктів по ступеню задоволення потреб.

Конкурентоспроможність продуктів потрібно розглядати як відповідність їх умовам ринку за технічними, економічними, комерційними та іншими характеристиками. Підвищення якості продукції тісно пов’язане з їх попитом, споживанням та розвитком виробництва.

Фактори, що впливають на конкурентоспроможність:

1. Якість товарів та послуг—це головна характеристика товару. Товар може посісти належне місце серед аналогів (тобто стати конкурентоспроможним) тільки маючи певні якості. До поняття якості входить довговічність, надійність, точність, простота експлуатація, а також відсутність дефектів і браку. Однак не всі ці якості є в кожному товарі необхідними,так, наприклад, годі чекати довговічності від одноразового товару. Тому є такий важливий показник якості як відповідність стандартам. Крім цього товар повинен задовольняти такі потреби споживачів, як: фізичні, технічні, експлуатаційні,естетичні, затратні.(цінові та витрати, пов’язані з експлуатацією), престижу та інші.

2. Ціна товару та послуги. Ціна—це економічна категорія, яка являє собою грошове вираження вартості товару. На визначення ціни впливають такі фактори: загальні витрати виробництва; затрати праці; якість товару; функції та якості товару; кваліфікація персоналу; технологічний рівень виробництва; податкове законодавство країни; витрати, пов’язані з транспортуванням і зберіганням товару; витрати, пов’язані з орендою приміщень для реалізації товару; упаковка товару; репутація фірми; рівень сервісного і гарантійного обслуговування; маркетингова діяльність фірми; попит і пропозиція на даний товар; торгова націнка фірми.

3. Рівень кваліфікації персоналу. Наявність кваліфікованих працівників дозволяє постійно підтримувати високу якість товарів при мінімальних витратах на витратні матеріали.

4. Технологічний рівень виробництва. Технологічний рівень поряд з рівнем кваліфікації персоналу дозволяє виробляти продукцію високої якості з незначними затратами та в найближчі строки. Однак виробництва великих партій товару вимагає постійного технологічного переозброєння, тому велике значення має доступність джерел фінансування.

5. Доступність джерел фінансування. Загалом використовується два види фінансування: залучений капітал (кредити банків, інвестиційні внески тощо) та емісія цінних паперів (в основному випуск та котирування акцій на біржі).

6. Насиченість ринку, попит та пропозиція. Відповідність попиту та пропозиції—це одина із головних передумов ефективної роботи фірми та конкурентоспроможності її продукції на тому чи іншому ринку.

Формування та підвищення конкурентоспроможності продукції рослинництва починається з використання землі. Перехід до ринкової економіки обумовлює необхідність розглядати використання землі як засобу виробництва продукції, конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках. На сьогоднішній день спинити зарубіжну експансію на внутрішньому продовольчому ринку України може лише виробництво високоякісної і дешевої продукції. Пробитися на зовнішній ринок поки що мають можливість лише зерно та олія. Картопля, маючи сьогодні великі перспективи, на жаль, на зовнішній ринок ще не експортується, а імпортується як у свіжому, так і в переробленому вигляді.

При оцінці якості продукції замість вартості і споживчої вартості, що характеризують витрати на виробництво, використовується термін “рівень якості” як співвідношення споживчої вартості одиниці нового і базового продукту. Параметрами якості є ознаки, що характеризують властивості продукції (надіїність, потужність, екологічність і т. п.). Одним із шляхів забезпечення високої якості продукції є її сертифікація, яка представляє собою перевірку продукції на відповідність певним стандартам або іншим нормативно-технічним документам із наступним отриманням відповідного документа—“сертифіката”. Тому досліджуваному підприємству покращувати якість продукції шляхом сертифікації щоб підвищити її конкурентоспроможність.

Ціна на продукцію рослинництва формується з урахуванням попиту та пропозиції на ринку продовольства, якістю продукції, строками реалізації, а також податків, ринкових зборів тощо. Нижче приведено порівняння цін на основні види продукції рослинництва ТОВ “Праця” та головного конкурента.


Таблиця 8

Порівняння цін на основні види продукції рослинництва ТОВ «Праця» та ТОВ «Авангард» за 2007 рік

Види продукції Ціна грн/ц
ТОВ "Праця" ТОВ «Авангард»
Пшениця озима 43,34 43,15
Гречка 65,91 64,99
Кукрудза на зерно 49,69 49,98
Ячмінь 37,52 37,69
Овес 31,94 32,01
Огірки 56,17 56,08
Морква 74,69 74,39
Помідори 62,85 --
Картопля 47,50 46,02

Дані таблиці свідчать про середню конкурентоспроможність продукції рослинництва, яку виробляє та реалізовує досліджуване підприємство.

Збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції рослинництва можливо лише на основі відтворення родючості грунтів і підвищення культури землеробства при раціональному використанні місцевих грунтово-кліматичних ресурсів та інтенсифікації вирощування сільськогосподарських культур за прогресивними технологіями. Крім відтворення родючості грунту, конкурентоспроможність продукції рослинництва значною мірою обумовлюється структорою посівного клину. Дослідження переконують, що близько 70 % землі в обороті необхідно засівати зерновими культурами. Так, культурою великих можливостей є кукурудза, важливою зерновою культурою для України є ячмінь.

Головною ланкою процесу виробництва будь-якої культури є технологія. В умовах нових виробничих відносин на селі для підвищення конкурентоспроможності виробництва рослинницької продукції, її роль і значення постійно зростають. Інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур передбачають збільшення виходу продукції (зерна, овочів, картоплі) та скорочення між потенційною і реальною продуктивністю рослин. Вони спрямовують продуктивні процеси посівів за допомогою агротехнічних заходів на підвищення урожайності. Одним із основних факторів, що визначають і підвищують конкурентоспроможності рослинницької продукції, є створення на підприємствах машинно-технологічних станцій та застосування матеріально- та енергозберігаючих конкурентоспроможних технологій виробництва сільськогосподарської продукції.

Службі маркетингу доцільно провести попередню оцінку регіональних ринків з тим, щоб визначити сигменти економічного та географічного простору, в якому є найпривабливіші умови діяльності підприємства. Відібраний ринок має відповідати таким основним критеріям: бути в даний момент досить містким і давати підприємству можливості для подальшого зростання; давати необхідну прибутковість; характеризуватися слабкою конкуренцією; бути доступним для використання ефективних методів збуту.

Доступність джерел фінансування також має великий вплив на конкурентоспроможність продукції підприемства. Основними джерелами фінансування діяльності ТОВ “Праця” є власний капітал. Але також використовується і залучений капітал у вигляді кедитів банку.

Наведений вище комплекс заходів забезбечить високі врожаї, зниження собівартості продукції та підвищення її конкуренції.


3. Прогнозування споживацького попиту на продукцію

Прогнозування споживацького попиту на продукцію є дуже важливим етапом проведення збутової політики підприємства. Своєчасне та правильне використання прогнозу дає можливість:

– Задовольнити попит на продукцію на відповідному сегменті ринку.

– Продати товар по найбільш вигідній ціні.

– Використовувати ресурси, використовуючи їх у найвигідніших напрямках.

– Приймати оперативні заходи по збільшенню (зменшенню) виробництва у виподку очікування значного покращення (погіршення) кон’юнктури продовольчого ринку.

– Впливати на рівень забезпечення регіонів імпортною продукцією, зменшуючи її обсяги.

А проведення власного маркетингового прогнозування продовольчого ринку дає можливість підприємництву:

– здійснювати стратегічне та поточне планування діяльності;

– забезпечити бильш успішне здійснення економічної та соціальної діяльності;

– визначити обсяги виробництва;

– розробити відповідну експортну політику;

– визначити стратегію, тактику. Методи та способи формування попиту та стимулювання збуту;

– оцінити ефективність господарської діяльності.

Попит на продукцію агропромислового виробництва існує завжди і не залежить від сезонного характеру виробництва. Але, вона, як і будь-який товар, потребує системи стимулювання збуту. Вона передбачає застосування методів впливу на формування та стимулювання попиту, зокрема: надання зразків та організація виставок для ознайомлення з властивостями продукції та перевагами відносно аналогічної, яку пропонують конкуренти, реклама, пропаганда тощо.

Щоб з прогнозувати споживацький попит продукції ТОВ “Праця” на наступний рік, потрібно проаналізувати основні показники, які вплинули на обсяги реалізації продукції за 2005—2007 роки.

Таблиця 9

Реалізація і товарність продукції рослинництва в ТОВ «Праця»

Показники 2005 рік 2006 рік 2007 рік 2007 рік у % до 2005 р.
Картопля
Реалізовано, ц 34010 16933 5523 16,24
Ціна реалізації, грн/ц 32,11 44,71 47,50 147,93
Повна собівартість, грн/ц 25,75 48,77 49,07 190,56
Прибуток (збиток), грн/ц 6,36 -4,06 -1,57 -24,69
Рівень товарності продукції, % 56,83 83,25 90,65 159,50
Пшениця
Реалізовано, ц 12003 7145 1169 9,74
Ціна реалізації, грн/ц 37,66 38,02 43,34 115,09
Повна собівартість, грн/ц 22,35 20,87 40,03 179,14
Прибуток (збиток), грн/ц 15,31 17,15 3,31 21,62
Рівень товарності продукції, % 95,45 52,15 33,50 35,09
Огірки
Реалізовано, ц 128 208 16 12,50
Ціна реалізації, грн/ц 51,67 54,69 56,08 108,53
Повна собівартість, грн/ц 38,17 39,01 40,04 104,90
Прибуток (збиток), грн/ц 13,50 15,68 16,04 118,80
Рівень товарності продукції, % 28,32 45,22 3,46 12,23

Розрахунки показали, що у 2007 році картоплі було реалізовано менше, ніж у 2005 р. на 84,76 %. Повна собівартість продукції за той же період зросла на 23,32 грн/ц (90,56 %) внаслідок зниження урожайності. Ціна ж реалізації у 2007році підвищилась лише на 12,97 грн/ц і склала 49,07. Така різниця відхилень собівартості та ціни реалізації (-10,35 грн/ц) призвела до збитковості галузі картоплярства на підприємстві та зумовила значне зниження рентабельності картоплі. Так, у 2005 році підприємство по даному виду продукції отримало прибуток у сумі 6,36 грн/ц, а у 2005 р. господарство понесло збитки у розмірі 1,57грн/ц. Отже, галузь картоплярства за період з 2006 року по 2007 рік є збитковою. Необхідно відмітити, що не вся продукція, яка виробляється товариством, реалізується. Значна її частина залишається на підприємстві у якості посадкового матеріалу та для переробки у власних цехах. Так, у 2005 році обсяг картоплі, що залишилася на господарстві, склав 43 % від її загального виробництва, у 2006р., відповідно — 17 %, і в 2004 — 10 %. Тому найвищий рівень товарності за досліджуваний період спостерігається саме у 2007 році.

Щодо пшениці, відмічаємо різке скорочення реалізації даного виду продукції (на 90,26 % у 2007 році, порівняно з 2005р.), поряд з поступовим підвищенням її собівартості (на 79,14 %) та, як наслідок зниженням прибутку по даній галузі (на 78,38 %). Рівень товарності по пшениці також знизився на 64,91 %, що зумовлено зниженням урожайності культури та підвищенням потреби, у даному виді продукції, власного виробництва.

Реалізація огірків знизилась на 87,5% у 2007 р., порівняно з 2005р., що зумовлено збільшенням потреби власного консервного цеху в даному виді продукції (консервування корнішонів та салатів). Відбулося підвищення собівартості огірків на 4,9 %, але за рахунок збільшення ціни (на 8,53%) виробництво даного виду продукції залишається прибутковим. Порівнюючи рівень ціни даного виду продукції ТОВ “Праця” з аналогічним показником головного конкурента (ТОВ “Авангард”) та собівартісю огірків, відмічаємо, що при зниженні ціни досліджуване підприємство буде мати конкурентні переваги і при цьому не понесе збитків. Рівень товарності значно скоротився (на 87,77 %), що було обумовлено обсягом виробництва консервованої продукції.

Рослинницька продукція ТОВ “Праця” в основному оптом або праців-никам у рахунок оплати праці. Для просування товарів власного виробництва на ринку та підвищення споживацького попиту, господарство використовує такі рекламні засоби як упаковка у вигляді пакетів з реквізитами підприємства, випуску фірменних календарів, книжок про ТОВ “Праця”.

Однак, як і більшість оптових торговців, досліджуване підприємство, не дуже задумується над стимулюванням споживацького попиту. Використання ним реклами в сфері торгівлі, стимулювання збуту, пропаганди і методів особистого продажу носить в основному випадковий характер. Особливо відстає у них техніка особистого продажу, оскільки оптовики досі розглядають збут як переговори одного комівояжера з одним клієнтом, а не як колективні зусилля по забезпеченню продажу основним клієнтам, зміцненню відносин з ними і задоволенню їх потреб в послугах. Крім того, ТОВ “Праця” необхідно взяти на озброєння і деякі прийоми неособистого стимулювання, що застосовується роздрібними торговцями. Йому необхідно розробити всеосяжну стратегію стимулювання споживацького попиту.

Одним з головних факторів, який впливає на підвищення споживацького попиту, є збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції. Підприємство має резерви підвищення валового збору продукції рослинництва, основними з них є підвищення урожайності за рахунок вчасної ліквідації втрат врожаю, виконання плану внесення добрив, використання найкращих сортів та попередників, а також збільшення посівних площ.

За обсягами споживання географія картоплі, овочів та зернових досить широка. Ці культури займають одне з провідних місць у структурі продовольчої продукції в Україні. Крім того, картопля та зернові в значній мірі використовуються як кормові культури, а також, як технічна сировина для виробництва крохмалю та муки. Ще картопля використовується для виробництва чіпсів, картоплі-фрі; зернові—круп, макаронних та хлібобулочних виробів; овочі реалізуються у вигляді консервів, томату, соків. ТОВ “Праця” має у своєму складі млин, цех по виробництву крохмалю, консерний цех. Продукція переробки, а також овочі у свіжому вигляді, продається у фірмових магазинах, які знаходяться у районному центрі Мена, селах Стольне, Дмитрівка, Бирківка, Синявка та інших населених пунктах.

Основна маса споживачів продукції ТОВ “Праця” знаходиться у вищенаведених населених пунктах. Тому при виробництві та переробці продукції, маркетинговий відділ господарства, має досліджувати і враховувати їх споживацькі смаки та вподобання.


Висновки та пропозиції

Ринковий успіх являється головним критерієм оцінки діяльності вітчизняних підприємств, а конкретно ТОВ “Праця”, його ринкові можливості визначаються правильно розробленою і послідовно здійсненою товарною політикою.

Основними цілями товарної стратегії є:

· забезпечення прибутку;

· збільшення товарообігу;

· збільшення долі ринку, на якому діє фірма;

· зниження витрат на виробництво і маркетинг;

· підвищення іміджу;

· підвищення споживацького попиту.

Досягнення основних цілей товарної стратегії здійснюється завдяки стратегічним рішенням в області створення і просування товару, таких як асортиментна політика, створення ринкової атрибутики товару, досягнення конкурентоспроможності товару.

Аналіз товарної стратегії ТОВ “Праця” свідчить про значне зниження обсягів виробництва та реалізації продукції, що було зумовлено зменшенням урожайності основних видів продукції рослинництва та скорочення посівних площ останніх. Це значною мірою вплинуло на споживацький попит, бо через недовиконання плану по виробництву продукції підприємство втратило потенційних покупців, які мали намір придбати саме товари досліджуваного господарства.

В умовах переходу до ринкової економіки багато підприємств України мають труднощі в реалізації споживчих товарів у зв’язку з посиленням конкуренції на товарному ринку, зниженням попиту покупців та якості продукції. Тому постало завдання виділення у товарі таких елементів, які б приваблювали споживача та впливали на його рішеня купити даний товар. Досліджуване підприємство має середній рівень конкурентоспроможності, але може його підвищити, зокрема, за рахунок зниження собівартості і, як наслідок, ціни на окремі види продукції рослинництва (овочі, зернові, картоплю).

ТОВ “Праця” проводить стабільну асортиментну політику.

Необхідно формувати нові канали реалізації: відкривати експортні шляхи за кордон, розширювати мережу фірмових магазинів.

Досліджуване підприємство здійснює пряму оптову реалізацію товарів без залучення посередників. Вона має ряд переваг. По-перше, при такій формі підприємство може краще вивчати ринок своїх товарів, підтримувати тісну співпрацю з основними споживачами. По-друге, проводяться наукові дослідження, направлені на поліпшення якості продукції, що випускається. По-третє, пряма оптова реалізація продукції прискорює цикл реалізації і, отже, оборот капіталу, що дозволяє збільшити загальну суму прибутку.

Добре було б приділяти більше уваги рекламним заходам, а саме розмістити власну сторінку в інтернеті, проводити ярмарки, презентації та інші.

Незважаючи на деякі недоліки, ТОВ “Праця” проводить ефективну товарну політику та має резерви для її поліпшення.


Список використаної літератури

1. Антоненко М. Ю. Маркетинговий механізм формування товарного асортименту: Автореферат дис. канд. ек. наук.// Київ Нац. торг-ек. ун-т.--К., 2002—20 с.

2. Бажеріна К. Позиціонування торгової марки на споживчому ринку України// Сучасна технологія ведення бізнесу в Україні: Матеріал 1 Всеукраїнської конференції студентів і аспірантів (25—27 квітня 2002р., м.Київ).--К.: Економіка і право, 2002 р. с.154—155.

3. Бородко, Беляцкий «Мониторинг товарных рынков»//Маркетинг в России и за рубежём — 2003г .— №5.с.74 — 80.

4. Гаркавенко С.С. Маркетинг. – К.: Лібра, 1998

5. Глухов А. “Оценка конкурентоспособности товара и способы её обеспечения”//Маркетинг.—1999г.—№2.с.56—64.

6. Дерев’яненко Т. В. “Маркетинговий аналіз кон’юнктури товарного ринку” Марого ринку” //Мар—2001р. №3.с.35—37.

7. Зозульов О. В. “Аналіз ставлення споживачів до торгової марки: огляд сучасних теорій і підходів” // Маркетинг в Україні—2002р. №1.с.4—8.

8. Киценко П.Ф. Монетний двір Полісся. АТ “Миронівська друкарня”.—1999.—129с.

9. Киценко П.Ф., Киценко В.П., Киценко О.П. Картопля в інтер’єрі ринку.— Чернігів: РВК “Деснянська правда”. 2003.—183 с.

10. Козін С.В. “Організаційна схема збутової мережі підприємства” Маркетинг в Україні—2003р. №3.с.26—29.

11. Кравчук І. “Маркетинг на регіональному ринку харчових продуктів” Економіка України—2000р.№6.с.84—86.

12. Ліпки Л.Г., Кощій О.В. “Маркетингові дослідження споживачів продовольчих товарів”// Маркетинг в Україні—2003р. №4.с.12—15.

13. Майборода О.О. “Доходи споживачів та цінове стимулювання продажу товарів”//Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник Вип.4 КНЕУ--К., 2001р.с.227—234.

14. Нянько В.М. “Роль маркетингових досліджень у формуванні оптимального товарного асортименту”//Сучасні технології ведення бізнесу в Україні: Мат.І Всеукр. Конференції студ. і аспірантів.--К., 2002р.—с.203—204.

15. Старостіна А.О. інші “Стратегія збуту і просування товарів”//Маркетинг: навч. посіб.--К.:Знанняпрес.2002р.—с.171—172.

16. Хавалов А.А. “Управление каналами разпределения в оптовой торговле” Маркетинг в России и за рубежём—2004г.—№3.с.52—60.

17. Циганкова Т.М. «Сучасні моделі та тенденції розвитку стратегічного маркетингу» // Маркетинг в Україні—2004р. №2.с.31—36.

18. Шевченко О.Л. “Якість і конкурентоспроможність продукції, їх місце в стратегії маркетинга”// Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник Вип.4 /КНЕУ--К., 2001р.с.208—216.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 1.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий