Облік готової продукції

ЗМІСТ Вступ Характеристика готової продукції її оцінка та класифікація. Облік витрат на виробництво готової продукції Порядок формування та відображення в обліку первинної вартості готової продукції

ЗМІСТ

Вступ

1. Характеристика готової продукції її оцінка та класифікація.

2. Облік витрат на виробництво готової продукції

3. Порядок формування та відображення в обліку первинної вартості готової продукції

4. Особливості обліку випуску готової продукції та формування її собівартості в умовах використання комп’ютерної техніки.

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Стор.

5

8

9

11

32

46

48


ВСТУП

Нові економічні відносини проникають у всі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб’єктів на ринкові відносини, в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, контроль та аудит, щоб контролювати та удосконалювати свою роботу. Ринкові відносини, які склалися, об’єктивно вимагають зміни бухгалтерського обліку, контролю та аудиту, наблизив його максимально до міжнародних стандартів. Управління підприємством - складний і відповідальний процес, який має свою стратегію і тактику. Дбаючи про поточну господарську діяльність, керівник підприємства, його власники, головні спеціалісти зобов’язані постійно думати про перспективу підприємства. Тільки така система управління може бути основою успішного розвитку підприємства.

Ефективне використання товарних ресурсів, чіткий облік - це необхідний елемент управління підприємства. Управління - це перш за все передбачати: хід виконання виробничої програми, відхилення від плану і завданих параметрів, відхилення у використанні виробничих ресурсів, напрямки перспективного розвитку підприємства після прийняття відповідних управлінських рішень.

До елементів управління належать:

- ПЛАНУВАННЯ - як процес визначення перспективних цілей та шляхів досяг-нення доставленої мети;

- ОРГАНІЗАЦІЯ - як процес розподілу діяльності підприємства, визначення змісту роботи і делегування влади;

- КОНТРОЛЬ - як процес виміру та оцінки реального стану виконання поставлених завдань в порівнянні із завданими параметрами, визначення відхилень та внесення коректив;

- УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - визначення потреб у трудових ресурсах, добір, прийняття на роботу, підвищення кваліфікації, тощо.

- МОТИВАЦІЯ - управління поведінкою людей для досягнення доставленої мети.

Відомо, що жодна система управління не може функціонувати без інформації. І в цьому відношенні саме облік забезпечує необхідну інформацію для реалізації всіх елементів управління. Таким чином, облік - це інформаційна система управління.

Облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, а активно впливає на них, контролює законність, доцільність і ефективність використання виробничих ресурсів. Роль обліку суттєво підвищується в умовах ринкової економіки, яка базується на різних формах власності, наявності підприємств різних форм власності, наявності підприємств різних форм господарювання та конкуренції товаровиробників. Мова йде про посилення контрольних функцій обліку, підвищення аналітичності та оперативності облікової інформації, своєчасне забезпечення необхідною інформацією всіх рівнів управління підприємством та прийняття управлінських рішень. Крім того, в ринкових умовах є багато зовнішніх користувачів, яким потрібна інформація про підприємство, його фінансовий стан і які зацікавлені в точності та відповідності такої інформації.

Таким чином, бухгалтерський облік виконує в управлінні такі важливі функції, як інформаційну, контрольну, оціночну та аналітичну. Методологічно і організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різнопланових користувачів.

Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Організація фінансового обліку повинна забезпечити: повне і безперервне відображення усіх господарських операцій, які відбулися за звітний період: складання установленої фінансової (бухгалтерської) звітності; постачання необхідною та достовірною інформацією користувачів.

Об’єкт дослідження -- ВАТ „Коростишівський льонозавод”, який є правонаступником державного підприємства по первинній переробці льону, яке було перетворено у ВАТ в 1996 році. З 1999 року державної частки в статутному фонді ВАТ немає. Основні акціонери (інвестори) – юридичні особи резиденти України. Основний напрямок діяльності – первинна переробка льону і виготовлення льоноволокна. На 2004 рік засіяно льоном понад 3000 гектарів власних посівних площ та близько 2000 гектарів на підставах виробничої кооперації. Основні споживачі продукції – текстильні підприємства України та зарубіжжя. Серед українських підприємств-споживачів головне – ВАТ „Льонотекс” (Житомир) – до 50% продукції. Решта продукції реалізується за кордон (Латвія, Румунія, Словаччина).

Діяльність підприємства пов’язана із сезонним характером робіт (сільськогосподарський сезон), тому багато тимчасових та сезонних робітників.

Чисельність працівників:

Постійних – 187

Сезонних – до 400

Штат бухгалтерської служби – 7 чоловік (розподіл обов’язків додається)

Підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку, тому в обліковій політиці підприємства існують деякі особливості. На підприємстві використовуються наступні бухгалтерські программи:

1С Підприємство 7.5 на 5 користувачів, ведеться автоматизований облік виробничої та торгової діяльності.

Заробітна плата нараховується без автоматизації у зв’язку з великою текучістю кадрів і непостійного кількісного складу працюючих.

Результати діяльності підприємства сильно залежать від природних факторів, так, якщо 2002 рік був для підприємства вдалим, то 2003 рік видався збитковим. Основна причина збитковості – погодні умови, яки спричинили неврожай основної культури – льону-довгунцю. Завдані неврожаєм збитки призупинили плани розвитку підприємства. На виробничий сезон 2003 року було скорочено близько 200 робітників.

Місцезнаходження: Житомирська область, місто Коростишів.

1. Характеристика готової продукції її оцінка та класифікація

Основу побудови обліку готової продукції станов­лять: визначення терміна "готова продукція" та кла­сифікація готової продукції; оцінка готової продукції;

облік випуску готової продукції; облік наявності готової продукції на складах та кладових у виробництві; систе­ма рахунків обліку.

Готова продукція — це виріб або напівфабрикат, ро­бота, послуга що пройшли всі стадії технологічної оброб­ки на даному підприємстві та відповідають затвердже­ним стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого поряд­ку прийняття продукції.

Всі елементи виробничого процесу (сировина, ма­теріали тощо), які знаходяться на різних стадіях техно­логічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні та якісні характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повин­на мати вартісну характеристику.

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві

На окремих підприємствах (фермерських господарст­вах), готова продукція не передається на склад, а нако­пичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.

Продукція, яка не має кількісних характеристик (ро­бота, послуга або посередництво тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві (замовнику).

Оцінка готової продукції У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим ви­никає потреба в щоденному обліку наявності й руху го­тової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.

Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю, то відокремлено від фактичної собівартості облікується відхилення. В кінці місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між за­лишками нереалізованої продукції і реалізованими ви­робами.

Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вести постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів випу­ску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудови бухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно-бухгалтерським методом.

2. Облік витрат на виробництво готової продукції

У залежності від виду готової продукції випуск її відображається в обліку по-різному. Якщо продукція має речовий харак­тер (вибір), то її буде передано на склад.

Якщо продукція не здається на склад, а її передають покупцеві або вона не має натуральних параметрів (ро­бота, або послуга), то факт її випуску відображається в бухгалтерському обліку.

Розрахунок (калькулювання) фактичної вироб­ничої собівартості продукції. Калькулювання — це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які при­падають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних ма­теріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

Фактична собівартість продукції необхідна для виз­начення фактичних результатів діяльності господарст­ва, ціноутворення, визначення ефективності техно­логічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат тощо. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково обчислюють норма­тивну собівартість продукції. Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами -- статтями затрат. Статті затрат — це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб управління.

Якщо об'єкт калькуляції -- собівартість продукції (ви­робу, послуги або роботи), то калькуляційними одини­цями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру — кількісної (шт. тощо) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційному. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно знати собівартість сукупної продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не визначена собівартість окремого виду продукції. Вищенаведене підтверджує те, що калькулювання собівартості продукції — це процес, який складається із трьох послідовних етапів.

Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

Собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, що залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання. Ос­новним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того безперервність технологічного проце­су, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.


3. Порядок формування та відображення в обліку первинної вартості готової продукції

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до п. 6 Положення витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

а. витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 Положення);

б.витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

а. платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента та ін.;

б.попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг):

в. погашення одержаних позик;

г. інші зменшення активів або збільшення зобов'язань. які не відповідають ознакам, зазначеним у визначенні терміна «витрати»;

д.витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Важливим завданням обліку затрат на виробництво є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, які пов'язані з виготовленням продукції (виконанням робіт; наданням послуг), забезпечення контролю за використанням матеріальних трудових і фінансових ресурсів. Виходячи з поставленого завдання затрати групують за двома ознаками: за елементами затрат і за статтями калькуляції.

Елементи затрат — це економічно однорідні за своїм змістом затрати незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» встановлено групування витрат операційної діяльності підприємства за такими елементами:

а. матеріальні затрати;

б.витрати на оплату праці;

в. відрахування на соціальні заходи;

г. амортизація;
До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва):

а. сировини й основних матеріалів;

б.покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

в. палива й енергії;

г. будівельних матеріалів;

д.запасних частин;

е. тари і тарних матеріалів;

ж. допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються: заробітна плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування за пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються інші витрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата банку за розрахунково-касове обслуговування та ін.).

За цільовим призначенням витрати виробництва поділяються на основні і накладні. До основних належать витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і становлять її речову основу (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, технологічне паливо, заробітна плата робітників та ін.). До накладних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) затрати виробництва поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певних виробів (робіт, послуг), а тому до їх собівартості включаються прямо на підставі даних первинних документів (матеріали, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом (наприклад, загально виробничі витрати), а тому між об'єктами обліку витрат (продукцією» роботами, послугами тощо) розподіляються пропорційно встановленому базису (заробітній плат робітників, матеріальним, прямим витратам тощо).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) 16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються

а. прямі матеріальні витрати;

б. прямі витрати на оплату праці;

в. інші прямі витрати;

г. загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини, основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виготовляється, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизаційні відрахування та ін.

Відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 26.04.96 р., та Плану рахунків витрати, які включа­ються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

а. Матеріальні витрати.

б.Витрати на оплату праці.

в. Відрахування на соціальні заходи.

г. Амортизація.

д.Інші операційні витрати.

е. Інші затрати.

До елементу "Матеріальні витрати" належать:

а. витрати сировини й матеріалів, які входять до складу виробничої продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

б. витрати купівельних напівфабрикатів та комплек­туючих виробів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

в. витрати палива й електроенергії, що використову­ються на технологічні, енергетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства.

г. витрати тари і тарних матеріалів.

д. витрати будівельних матеріалів яки використовуються безпосередньо у виробництві будівельно-монтажних робіт і для виготовлення будівельних деталей, конструкцій та частин будов і споруд.

е. витрати запасних частин - раніше виготовлені деталі та вузли машин, призначені для заміни зношених при експлуатації, головним чином швидкозношуваних деталей (втулок, підшипників, шестерень, поршнів та ін.);

ж. витрати матеріалів сільськогосподарського при­значення (насіння, корми, органічні та мінеральні добрива, паливо, нафтопродукти, запасні частини тощо) використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, при­значеної для її внутрішньогосподарської діяльності (насіння, корми), для здійснення нових циклів виробничого процесу і для реалізації;

з. витрати товарів;

и. інші матеріальні витрати.

Вартість матеріальних ресурсів включається до складу витрат на виробництво згідно з нормами витрат відповідно до ГОСТів, ОСТів, технічних умов.

Із витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

До зворотних відходів не належать:

а. залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються в інші цехи, підрозділи як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

б.супутня продукція, одержувана водночас з цільовим (основним) продуктом у єдиному технологічному процесі, відповідає за якістю встановленим стандартам або технічним умовам і призначається для подальшої переробки або відпуску на сторону.

Супутня продукція, призначена для подальшої переробки, відображається як рух напівфабрикатів у виробництві.

Для узагальнення інформації про матеріальні вит­рати за звітний період призначений рахунок № 80 "Матеріальні витрати" з такими субрахунками:

801 "Витрати сировини й матеріалів"

802 "Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектую­чих виробів"

803 "Витрати палива та енергії"

804 "Витрати тари і тарних матеріалів"

805 "Витрати будівельних матеріалів"

806 "Витрати "запасних частин"

807 "Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення"

808 "Витрати товарів"

809 "Інші матеріальні витрати"

На дебеті рахунка № 80 "Матеріальні витрати" відоб­ражаються суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті - списання на рахунок № 23 "Виробництво" прямих матеріаль­них витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністратив­них і збутових витрат.


Таблиця 3.1

Кореспонденція рахунків з матері­альних витрат Класу 8

№ пор.

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

2

5

6

1.

Нарахована заробітна плата апа­рату управління підприємства, їх господарському та обслуговуючо­му персоналам

811

661

2.

Премії працівникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виконання і перевиконання виробничих завдань; бригадирам, робітникам за економію ма­теріалів, сировини тощо

812

66

3.

Нарахована компенсація за невикористані відпустки

813

661

4

Нараховані щорічні І додаткові відпустки, передбачені законодавством

814

661

5

Оплата пільгового часу підліткам, навчальних відпусток, наданих працівникам, які навчаються у вечірніх і заочних та середніх навчальних закладах, аспірантурі

815

661

6.

Інші витрати на оплату праці

816

661

7.

Якщо підприємство застосовує рахунки класу 9 (облік витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат)

91, 92, 93, 94

81

8.

У кінці звітного місяця списання на виробництво витрат, які прямо включаються до виробничої собі­вартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних)

23

81

9.

Щомісячне списання (за відповідний розподілом) загальновиробничих витрат на виробництво та собівартість реалізації

23, 90

91

10.

Оприбуткування завершеної виробництвом продукції за фактичною виробничою собівартістю, завершених виконаних робіт та послуг (з урахуванням витрат на оплату праці)

26, 27 90

23, 23

11.

Закриття дебетових оборотів класу 9

79

90, 92, 93, 94

Відповідно до Типового положення № 473 до елементу Витрати на оплату праці" належать витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятою підприємством : системою оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу понад встановлену норму, за трудові досягнення і винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований (неявочний) на виробництві час; оплата щорічних відпусток, крім оплати в частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства; оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи, оплата перерв працюючим матерям для годування дитини, оплата часу, пов'язаного з проходженням обов'язкових медичних оглядів, виконанням державних обов'язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати.

Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву.

Витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів.

Виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами громадсько-правового характеру, виплата звільненим працівникам вихідної допомоги.

В окремих галузях народного господарства до витрат на оплату праці (відповідно до законодавства) належить вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особис­тому постійному користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила й інших миючих засобів, знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам на придбання ними спецодягу спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією).

Витрати на індексацію заробітної плати працівників підприємства входять до складу додаткової заробітної плати у Фонді оплати праці (п. 2.18 Інструкції зі статистики заробітної плати). Тому, якщо витрати на індексацію заробітної плати передбачені у колективному договорі (але в установлених законом межах), вони можуть бути віднесені до валових витрат. У зв'язку з тим, що індексація витрат на оплату праці передбачена діючим законодавством, сума таких проіндексованих виплат відноситься до валових витрат підпри­ємства на підставі пп. 5.6.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Таким чином, якщо індексуються виплати, що відносяться до валових витрат, — до останніх включається й відповідна сума індексації. Якщо ж виплата здійснюється за рахунок прибутку, то індек­сація її до валових витрат не може бути віднесена.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок № 81 "Витрати на оплату праці", який має такі субрахунки:

№ 811 "Виплати за окладами й тарифами";

№ 812 "Премії та заохочення";

№ 813 "Компенсаційні виплати";

№ 814 "Оплата відпусток";

№ 815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу";

№ 816 "Інші витрати на оплату праці".

На дебеті рахунка № 81 "Витрати на оплату праці" Відображається сума визнаних витрат на оплату праці, на кредиті списання цих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 - витрати, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових Витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

До елементу "Відрахування на соціальні заходи" відповідно до Указу Президента України № 506/98 від 25.05.98 р. "Про обмеження розміру фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників", суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку), з яких стягуються збори (внески до соціальних фондів), відносяться:

а. Фонд соціального страхування України;

б.Державний Фонд сприяння зайнятості населення;

в. Пенсійний фонд України.

На підприємствах, які використовують рахунки класу 8, для узагальнення інформації про витрати та відрахування на соціальні заходи призначений рахунок № 82 "Відрахування на соціальні заходи".

На дебеті рахунка № 82 "Відрахування на соціальні заходи" відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, на кредиті – списання на рахунок № 23 "Виробництво" суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністратив­них і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок № 82 "Відрахування на соціальні заходи" має такі субрахунки":

№ 821 "Відрахування на пенсійне забезпечення";

№ 822 "^Відрахування на соціальне страхування";

№ 823 "Страхування на випадок безробіття";

№ 824 "Відрахування на індивідуальне страхування".

Для узагальнення інформації про суму нарахованої аморти­зації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів призначено рахунок № 83 "Амортизація".

На дебеті рахунка № 83 "Амортизація" відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, на кредиті - списання на рахунок № 23 "Виробництво" суми амортизацій­них відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми аморти­заційних відрахувань, що відносяться до виробничих наклад­них витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок № 83 "Амортизація" має такі субрахунки:

№ 831 "Амортизація основних засобів"

№ 832 "Амортизація інших необоротних матеріальних активів"

№ 833 "Амортизація нематеріальних активів"


Таблиця 3.2

Кореспонденція рахунків з обліку амортизації основних засобів

№ пор.

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

2

5

6

1

Нарахована амортизація основ­них засобів: а) об'єктів виробни­чого призначення

83

131

б) об'єктів загальногосподарського призначення

83

131

в) об'єктів, які забезпечують збут продукції

83

131

г) об'єктів, які використовуються для виконання наукових досліджень та розробок

83

131

д) об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення

83

131

2

Якщо підприємство не засто­совує рахунки класу 9

73

83

3

Якщо підприємство застосовує рахунки класу 9 - суми амортизаційних вирахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат відображає на рахунках класу 9

91, 92, 93,94

83

Списання суми амортизаційних відрахувань, які прямо включа­ються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) ви­робництв:

23

83

4.

Щомісячне, за відповідним розпо­ділом списання загально виробничих витрат на виробництво та собівартість реалізації

23, 90

91

5.

Суми фактичної виробничої собі­вартості завершеної виробницт­вом продукції

26, 27

23

6.

Суми завершених .виконаних ро­біт та послуг

90

23 26, 27

7.

Списання адміністративних вит­рат, витрат на збут, інших витрат операційної діяльності

79

92,93

94;

8.

Закриття дебетових оборотів (класу 9):

79

90


Операційні витрати, що не відображаються на інших рахунках; класу 8, обліковуються на рахунку № 84 "Інші операційні витрати". Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг.

До інших операційних витрат включаються:

а. вартість робіт, послуг сторонніх підприємств;

б.сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток;

в. втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів;

г. сума фінансових санкцій тощо.

На дебеті рахунка № 84 "Інші операційні витрати" відображається сума визнаних витрат, на кредиті - списання на рахунок № 23 "Виробництво".

Таблиця 3.3

Кореспонденція рахунків з обліку інших витрат

п/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

2

5

6

1.

Вартість робіт, послуг сторонніх Підприємств

84

63

2.

Податки і збори (обов'язкові пла­тежі), крім податків на прибуток

84

64

3.

Втрати від операційних курсових різниць

84

47

4.

Втрати від знецінення запасів

84

20

5.

Списання та уцінка необоротних активів

84

11

6.

Сума економічних санкцій

84

311

7.

Якщо підприємство не засто­совує рахунки класу 9

79

84

8.

Якщо підприємство застосо­вує рахунки класу 9

91, 92, 93,94

84

9.

Інші операційні витрати, що вклю­чаються до виробничої собівартості

23

84

10.

Собівартість реалізованої продукції

90

26, 27

11

Оприбуткування продукції

26, 27

23

12

Закриття рахунків обліку витрат

79

90,92, 93, 94

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів вироб­ництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм викорис­тання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є. попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за вста­новленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуля­ції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групу­ються за відповідними статтями.

Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпе­чення нормального технологічного процесу і пакування про­дукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнено, включаються до собівартості продукції у такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;

б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів визначаються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.

Допускається не встановлювати кошторисні ставки купованих матеріалів на одиницю продукції, а відносити їх фактичні витрати на собівартість пропорційно до витрат за нормою.

До статті калькуляції "Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого харак­теру сторонніх підприємств і організацій" (субрах. № 202) включається вартість:

а. купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

б.робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, оброб­ка сировини і споживчих матеріалів, часткова обробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних ціннос­тей у дорозі в межах норм природного убутку.

Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріа­ли, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окрему статтю калькуляції не виокремлюються, а включаються до вартості (статті) вказаних матеріальних ресурсів. Облік цих витрат ведеться за групами і підгрупами матеріальних ресурсів, що використовуються у виробництві, та їх відносної величини щодо придбаних матеріалів (тверде паливо, рідке паливо, шихтові матеріали, скло, метали за групами тощо).

Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, належать до витрат майбутніх періодів (рахунок № 39) і включаються до собівартості виробів частинами протягом встановленого (не більше дворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску, виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що випускається за цей період.

Наприкінці кожного місяця (або кварталу) рахунок № 91 закривається, а сума розподілених загально виробничих витрат списується на дебет рахунка № 23 "Виробництво" і № 90 "Собівартість реалізації".

Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою:

ВСП = НВп + ВВп - 3В - ПП - СП ± БП - НВк , грн.,

де НВп - незавершене виробництво на початок калькуля­ційного періоду, грн.;

ВВП - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;

3В - зворотні витрати і відходи, грн.; ПП - побічна продукція, грн.;

СП - супутня продукція, грн.;

БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;

НВк - незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції одержуємо за формулою

де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн.; К — кількість виробленої продукції, т; дал тощо.

Облік витрат основного і допоміжних вироб­ництв (рах. № 23)

На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції.

На кредиті рахунка № 23 "Виробництво" відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повер­нених на склади матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва.

Сальдо на початок звітного періоду відображай залишки незавершеного виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду.

Облік витрат на рахунку № 23 "Виробництво" за звітний період:

Дебет рахунка № 23 "Виробництво"

Кредит рахунка № 201 "Сировина і матеріали"

Кредит рахунка № 203 "Паливо"

Кредит рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці"

Кредит рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням" та ін.

Кредит рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 (клас 8)

Кредит рахунка № 64 "Розрахунки за податками й платежами"

Кредит рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати"

З рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" списуються виробничі накладні витрати, витрати на організацію виробниц­тва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригада­ми та іншими підрозділами основного і допоміжного вироб­ництв, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

На дебеті рахунка № 23 "Допоміжні виробництва" (№ 23 "Виробництво") відображаються прямі витрати, пов'язані безпо­середньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв, і збитки від браку. Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, списуються на рахунок № 23 з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін.

На кредиті рахунка № 23 субрахунку "Допоміжні виробництва" відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунку рахунка № 23 в дебет відповідних рахунків записом:

Дебет рахунка № 23 "Виробництво" (основне)

Дебет рахунка № 90 "Собівартість реалізації"

Кредит рахунка № 23 "Виробництво"

Залишок - на дебеті рахунка № 23 "Виробництво", субрахунок № 23 "Допоміжні виробництва"

Аналітичний облік рахунка № 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв.

Облік витрат, пов'язаних з утриманням і експлуа­тацією машин та обладнання (рах. № 91, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підпри­ємств і організацій, затвердженою Наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.99 р.

До таких витрат належать: витрати на утримання, експлуатацію та поточний ремонт машин і обладнання, засобів внутрішньовиробничого транспорту, ви­трати на їх ремонт тощо.

Підприємства, організації обліковують витрати на утриман­ня та експлуатацію машин і обладнання по окремих цехах (підрозділах), всередині них - по статтях, передбачених у галузевих інструкціях. На підприємствах з без цеховою структурою управління зазначені витрати відобража­ються у цілому по підприємству.

До витрат на утримання та експлуатацію машин і механіз­мів у сільському господарстві відносяться також витрати на утримання та експлуатацію тракторів (на всіх видах робіт, включаючи транспортні), комбайнів та інших самохідних, навісних і причіпних сільськогосподарських машин і знарядь для обробки ґрунту, вирощування й збирання сільськогоспо­дарських культур та інших робіт машинно-тракторного парку. Включення перелічених витрат до собівартості сільськогоспо­дарської продукції здійснюється відповідно до Основних положень по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості сільськогосподарської продукції.

Витрати на управління підприємством поділяють на дві групи: управління виробничими структурними підрозді­лами - загально виробничі (бригадою, дільницею, підрозді­лом, технологічною лінією - фазою, переділом тощо) та господарством у цілому - загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок № 91 "Загальновиробничі -витрати", на якому для кожного структур­ного підрозділу відкривають окремий субрахунок. Для обліку другої групи - рахунок № 92 "адміністративні витрати".

На дебеті рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" відображають такі витрати звітного періоду: на утримання апарату управління цехом (підрозділом тощо); ремонт буді­вель, споруд, інвентарю, що обліковуються у складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників, зайнятих на цих роботах; витрати на охорону праці; вартість малоцінного та швидко­зношуваного інвентарю терміном експлуатації до 1 року, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріаль­них цінностей при зберіганні в цехах; збитки від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі матеріальних цінностей; інші непродуктивні витрати (наприк­лад, допомога з непрацездатності, що виникла внаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень), витрати майбутніх періодів, довгострокові і короткострокові позики, витрати рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 класу 8.

На дебеті рахунка № 92 "Адміністративні витрати" відображають загальногосподарські витрати звітного періоду, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, тобто: заробітна плата апарату управління підприємством; витрати на всі види відряджень працівників управління; позавідомча пожеж­на охорона (суми витрат на підставі укладених договорів); інші витрати по управлінню (канцелярські, типографські, поштово-те­лефонні витрати заводоуправління) цехів основного та допоміж­ного виробництв; витрати на утримання телефонних станцій, комутаторів тощо; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського призначення, в т.ч. відрахування амортизації будівель і приміщень, використовува­них управлінням підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства та членів їхніх сімей; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів, наданих підприємс­твам громадського харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення, витрати рахунків класу 8.

Методика та техніка обліку всіх видів витрат на управління єдина, тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списання витрат на управ­ління по кожному з рівнів управління мають свої особливості.

Витрати на рівні бригади усередині (дільниці або цеху) розподіляють та списують простим методом, тобто тільки за видами продукції.

Нормативний метод обліку витрат на управління струк­турними підрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин і обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунка витрати у розрізі елементів витрат та статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця списуються на основі первинного їх розподілу за напрямками та відобра­жаються на рахунках обліку виробництва № 23 "Виробниц­тво", субрахунку рахунка № 23 "Допоміжні виробництва", № 39 "Витрати майбутніх періодів".

Обліковані витрати, відображені на дебеті рахунка № 92 "Адміністративні витрати", за Інструкцію "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку" № 291 від 30.11.99 р. списуються в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати".

Брак - це непродуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих випадках, коли є можливість переробити забраковану продукцію у новий продукт праці або виправити недоліки.

Облік всіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства здійснюється у журналі-ордері № 10.

Журнал-ордер № 10 має 3 розділи: І - "Витрати виробництва", II - "Розрахунок витрат за економічними елементами", "Собівартість товарної продукції".

Розділ І заповнюється за даними відомостей № 12 і № 15 в розрізі кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума витрат звітного місяця.

У розділі II здійснюється розрахунок витрат на вироб­ництво за економічними елементами з коригуванням внутріш­ньозаводського обігу.

У розділі III здійснюється розрахунок собівартості товар­ної продукції за статтями калькуляції. Тут показуються залишки незавершеного виробництва на початок і кінець місяця, окремо фактична собівартість продукції основного та допоміжного виробництв, а також фактична собівартість всієї товарної продукції.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони випускаються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі.

Кількість виробників, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг вимірюється, підраховується і при необхідності зважується.

Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в натуральному і вартісному вимірниках. Дані цієї відомості використовуються для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Накопичувальні відомості випуску господарської продукції (в натуральному і вартісному вираженні) і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця.

Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого є однією з важливих умов організації обліку господарської продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка, фасон тощо) привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції наданому підприємству, та облікові ціни.

При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку, крім номенклатури цінника, розробляється комплекс довідників продукції, яка оподатковується різними видами податків, довідників середньоквартальної та середньорічної собівартості, платників та вантажоодержувачів. У вигляді довідників формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцією відвантажену на внутрішній ринок та на експорт.

В довідниках зазначається найменування виробу, коли видів товарної продукції вироби та змінні параметру (ціна, собівартість, ставки податків тощо). Всі ці дані записуються на магнітний носій інформації та використовується для оперативного управління записом продукції і для складанні відповідної внутрішньої звітності.

В залежності від виду, випуск готової продукції з виробництва оформляється та відображається в обліку по різному. Якщо продукція має речовий характер (виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад. В такому разі оформлюються первинні документи і виконуються бухгалтерські проводки.

Відпуск (собівартість) продукції покупцю оформлюються видатковими накладними, приймально-здавальними актами із зазначеними номерами накладної і дати оформлення, номера і дати договору з замовниками, назви та реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.

4. Особливості обліку випуску готової продукції та формування її собівартості в умовах використання комп’ютерної техніки

Основний прибуток виробничі підприємства отримують від реалізації продукції, що виготовляється. Тому визначення собівартості продукції має велике значення для керування витратами, для встановлення нижніх меж цін на кожному підприємстві.

Згідно з п. 6 П(С)БО 9 "Запаси", готова продукція з метою бухгалтерського обліку включається до запасів. Одиницею бухгалтерського обліку готової продукції є її найменування або однорідна група (вид). Собівартість виробництва готової продукції визначається на підставі П(С)БО 16 "Витрати", в п. 11 якого дано визначення двох понять собівартості готової продукції: собівартості реалізованої продукції та виробничої собівартості продукції. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлює підприємство. У виробничу собівартість продукції входять:

а. прямі матеріальні витрати;

б.прямі витрати на оплату праці;

в. інші прямі витрати;

г. загальновиробничі витрати.

У собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, включаються нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати.

Схеми визначення виробничої собівартості продукції показано на мал. 1 (а, б, в). Відображати витрати підприємства на виробництво продукції можна трьома способами - з допомогою рахунків класів 8 і 9 (мал. 1а), тільки 8 (мал. 1б) або тільки 9 (мал. 1в). Спосіб обліку витрат визначається константою Использовать счета расходов (меню Операции/Константы).

Малюнок 4.1а

Малюнок 4.1б

Малюнок 4.1в

У варіанті 1а протягом звітного періоду (місяця) витрати на виробництво відносяться в дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Витрати, накопичені протягом місяця на цих рахунках, закриваються документом "Финансовые результаты" в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8). При цьому прямі виробничі витрати відносяться в дебет рахунка 23 "Виробництво". Загальновиробничі витрати відносяться в дебет рахунка 91.

У варіанті 1б протягом звітного періоду витрати на виробництво відносяться в дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. При цьому використовуються ті самі документи конфігурації (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1

Документ конфігурації

Вид витрат

"Калькуляция"

Прямі матеріальні витрати

"Начисление зарплаты"

Прямі витрати на оплату праці

"Начисление износа"

Амортизація

"Услуги сторонних организаций"

Інші прямі витрати

Накопичені витрати на рахунках класу 8 закриваються документом "Финансовые результаты" в режимі Закрытие элементов затрат на рахунок 23 "Виробництво". При цьому окремо накопичення загальновиробничих витрат у програмі не передбачено. Оскільки П(С)БО 16 передбачає такий розподіл, його можна організувати вручну, виділивши для цього спеціальний субрахунок, наприклад 841 "Загальновиробничі витрати".

У варіанті 1в витрати виробництва протягом звітного періоду відносяться в дебет рахунка 23 "Виробництво" безпосередньо з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Загальновиробничі витрати відносяться в дебет рахунка 91 також безпосередньо з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Для цього використовуються ті самі документи конфігурації. Далі ці три схеми аналогічні:

Після закінчення періоду загальновиробничі витрати розподіляються між рахунками виробництва і собівартості готової продукції (за субконто Виды затрат) згідно з П(С)БО 16. Розподілені витрати відображаються за дебетом рахунка 23 (відповідний вид діяльності) і за кредитом рахунка 91. Нерозподілені витрати відображаються за дебетом рахунка 901 "Собівартість реалізованої продукції". Для цього в програмі використовується документ "Финансовые результаты" в режимі Закрытие общепроизводственных затрат (счет 91).

Проводиться оцінка незавершеного виробництва. інформація про це вводиться у програму документом "Незавершенное производство".

Протягом звітного періоду випуск готової продукції відображається за обліковими цінами. Така можливість передбачається інструкцією №291, наприклад, за плановою виробничою собівартістю, на рахунку 26 "Готова продукція", на якому аналітичний облік ведеться в розрізі видів продукції. Використовується документ "Калькуляция" в режимі Предварительная. Для оцінки вартості матеріальних запасів, використаних для виробництва готової продукції, застосовується один із методів оцінки вибуття запасів, передбачених п. 16 П(С)БО 9. У програмі метод визначається константою Метод партионного учета.

Наприкінці звітного періоду, коли визначено фактичну собівартість готової продукції, розраховується відхилення фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) і списується в дебет рахунка 26 за видами продукції пропорційно до вартості за обліковими цінами. Таким чином, за рахунком 26 готова продукція оцінюється за фактичною виробничою собівартістю. У програмі це робить документ "Калькуляция" в режимі Окончательная.

Згідно з п. 6 П(С)БО 9 "Запаси", готова продукція для цілей бухгалтерського обліку включається до запасів. Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено застосовувати рахунок 23 "Виробництво" для відображення інформації про витрати на виготовлення продукції; рахунок 26 "Готова продукція" - для відображення руху готової продукції; рахунок 25 "Полуфабрикаты" - для відображення руху напівфабрикатів власного виробництва (мал. 4.2).

Малюнок 4.2

Аналітичний облік на рахунку 23 "Виробництво" має давати можливість вирішити два завдання - можливість калькулювати собівартість окремого виду продукції (для цього використовується субконто Виды деятельности) і визначати структуру собівартості за економічними елементами, як вимагає п. 21 П(С)БО 16 (це дозволяє зробити субконто Виды затрат). Звернімо увагу, що в програмі передбачено документи для методу нормативної калькуляції. Якщо говорити спрощено - усі прямі, змінні загальногосподарські та розподілені постійні загальногосподарські витрати збираються на рахунку 23 на один вид діяльності "Виробництво" і звідти списуються на конкретну номенклатуру продукції за нормами, зазначеними в калькуляції. Наприкінці місяця з урахуванням незавершеного виробництва собівартість продукції доводиться до фактичної. Такий метод зазвичай використовується в масовому виробництві, тобто там, де є сенс складати нормативні або планові калькуляції.

Як альтернатива, якщо підприємство займається випуском одиничної або унікальної продукції, під видом діяльності можна розуміти і конкретне замовлення, і конкретну одиницю продукції. Усі прямі витрати збираються на цей вид діяльності, між такими видами діяльності розподіляються загальновиробничі витрати, і таким чином здійснюється калькулювання. При цьому слід враховувати можливість визначення прямих витрат (матеріалів, заробітної плати) на кожен вид продукції.

Для обліку витрат за елементами застосовують субконто "Види витрат" (мал. 4.3). Це дворівневий довідник. На першому рівні витрати згруповані за видами відповідно до П(С)БО 16. На другому рівні витрати групуються за економічними елементами. Кожному елементу відповідає рахунок, на який будуть списані витрати (у цьому випадку - рахунок 23 "Виробництво").

Малюнок 4.3

Для формування собівартості продукції можна використати всі методи реєстрації інформації - операції, введені вручну, типові операції і документи "1С:Бухгалтерії".

На мал. 4.4 показано аналіз рахунка 91 "Загальновиробничі витрати", в дебеті якого в результаті закриття рахунків класу 8 зібрані фактичні витрати на зв'язок (10 грн), зарплата (278,12 грн) з нарахуваннями (102,92) і амортизація загальновиробничих основних засобів (7015,43 грн). Таке закриття рахунків класу 8 виконує документ "Финансовые результаты" в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8). Ввести його можна через меню Документы/Прочие/Финансовые результаты.

Малюнок 4.4

Після того як закриті рахунки класу 8, можна розпочати розподіл загальновиробничих витрат відповідно до П(С)БО 16. Для цього призначений документ "Финансовые результаты" в режимі Закрытие общепроизводственных затрат (счет 91). Вибір режиму здійснюється на закладці Основные. Для реалізації алгоритму розподілу на закладці Дополнительно слід заповнити такі параметри, як Нормальная база распределения, Текущая база распределения, Нормальная сумма постоянных затрат і Текущая сумма постоянных затрат.

Нормальна сума постійних витрат - планова сума постійних витрат за нормальної потужності. Плануємо, що постійні витрати є витратами на амортизацію загальновиробничих основних засобів і вони становитимуть 7015 грн. Поточну суму постійних витрат програма визначає автоматично як сальдо рахунка 91 за тими видами загальновиробничих витрат, для яких у формі елемента довідника Виды затрат увімкнено прапорець Относится к постоянным общепроизводственным затратам. Увімкнімо такий прапорець для елемента Амортизация общепроизводственных ОС и НМА.

Сума постійних розподілених загальновиробничих витрат, яка відноситься в дебет рахунка 23 (мал.4.5), розраховується як 80 : 176 х 7015 = 3188,64 грн.

Малюнок 4.5

Сума постійних нерозподілених загальновиробничих витрат звітного періоду, яка відноситься в дебет рахунка 901, становить 3826,79 (7015,43 - 3188,64). У разі якщо постійних загальновиробничих витрат є кілька видів, розподіл відповідно до вимоги П(С)БО 16 здійснюється за кожним видом окремо. Змінні загальновиробничі витрати списуються за видами витрат на рахунок 23 "Виробництво".

Малюнок 4.6

Розглянемо, як відобразити випуск готової продукції протягом місяця, внести інформацію про незавершене виробництво і довести собівартість готової продукції до фактичної. У програмі це робиться в три етапи - списання матеріалів у виробництво і прибуткування готової продукції протягом місяця проводиться документом "Калькуляция" в режимі предварительная. Наприкінці місяця, після розподілу загальновиробничих витрат, у програму вноситься інформація про залишки незавершеного виробництва документом "Незавершенное производство". На підставі даних про фактичні витрати проводиться розрахунок фактичної виробничої собівартості. На кожен вид витрат визначаються суми відхилень планової собівартості від фактичної і на кожен вид готової продукції виконуються коригування документом "Калькуляция" в режимі окончательная.

Оскільки протягом місяця фактична виробнича собівартість невідома, продукцію оцінюють за обліковою ціною. Найчастіше як облікову вибирають планову (нормативну) собівартість продукції. Її розраховують виходячи з планованих витрат на виробництво готової продукції. На основі планової собівартості розраховують, зокрема, відпускні ціни на продукцію протягом місяця.

Саме калькулювання собівартості не є бухгалтерським завданням. Для його вирішення на програмах "1С" можна використати спеціалізовані конфігурації. У типовій конфігурації вважається, що планова калькуляція вже відома. Звернімо увагу: калькуляція в програмі передбачає нормування не тільки прямих витрат, а й загальновиробничих за видами.

У полі Вид встановімо значення Продукция, при цьому на закладці Дополнительно буде встановлено рахунок обліку 26 "Готова продукція", рахунок витрат 809 "інші матеріальні витрати", і стане доступною кнопка Состав, що відкриває підлеглий довідник "Состав продукции". Перед початком роботи зі складом продукції слід зберегти запис елемента кнопкою ENTER.

Довідник "Состав продукции" доступний для кожного елемента довідника "Номенклатура" зі встановленим видом Продукция. Він містить список сировини, матеріалів та інших витрат, які використовуються для виробництва продукції. При цьому реквізит Затрата може набувати значення з довідника "Номенклатура" (для матеріалів, які йдуть на виробництво продукції) або з довідника "Виды затрат" (для інших витрат, які відносяться на собівартість продукції - витрати на оплату праці тощо). Реквізит Количество дозволяє задати кількість матеріалів за технологічними нормами, яка йде на виготовлення одиниці продукції.

Такий список витрат використовується надалі для заповнення документа "Калькуляция".

У програмі для оформлення операцій, пов'язаних з випуском готової продукції протягом звітного періоду, у типовій конфігурації передбачено документ "Калькуляция". Ввести його можна через меню Документы/Производство/Калькуляция. Створені документи потрапляють у журнал "Производство" (меню Журналы/Производство).

Документ "Калькуляция", створений у режимі введення нового, є попередньою калькуляцією. Документ, введений на підставі вже наявного документа "Калькуляция", - остаточною калькуляцією. Змінити режим калькуляції не можна.

У табличній частині зазначається перелік витрат, що включаються до розрахунку собівартості партії продукції. Як витрата можуть виступати матеріали з довідника "Номенклатура" і види витрат з довідника "Виды затрат". Для матеріалів зазначається партія (для середньозваженої ціни партія за умовчанням), яку треба списати, і кількість. У графі Сумма предварительная зазначається сума попередніх витрат за видами. Для матеріалів ця сума розраховується автоматично під час проведення документа. Графа Сумма окончательная містить суму за остаточною калькуляцією. Для попередньої калькуляції ця колонка завжди не заповнена.

Кнопка Заполнить у формі документа дозволяє заповнити табличну частину відповідно до кількості та складу продукції для виготовлюваного виробу.

За допомогою кнопки Подбор> можна додатково підібрати потрібні ТМЦ з довідника "Номенклатура", використовуючи механізм підбору. Кнопка Установить цену призначена для розрахунку продажної вартості виробу з урахуванням рентабельності, податків і нарахувань, зазначених на закладці Налоги и рентабельность. Оскільки собівартість списаних партій матеріалів визначається тільки під час проведення документа, реальну собівартість і ціну можна визначити тільки після проведення документа (кнопки Провести або ОК).

У бухгалтерському обліку можуть використовуватися різні способи списання матеріалів у виробництво - FIFO, LIFO, "за середньозваженою собівартістю", ідентифікаційним методом (зазначення партії вручну). У конфігурації "Бухгалтерський облік для України" вибір методу списання визначається константою Метод партионного учета (меню Операции/Константы). Метод списання може змінюватися при зміні облікової політики.

Якщо технологічний цикл тривалий, передбачається незавершене виробництво, операції оформляються в іншому порядку.

Матеріали списуються на рахунки і види витрат, зазначені для кожного з них у формі редагування елемента довідника "Номенклатура" (група Затраты на закладці Дополнительно).

При такому режимі роботи можна рахунок витрат і статтю визначити безпосередньо в діалоговій формі документа, включивши прапорець Выбрать счет затрат. Найчастіше так оформляється списання сировини та матеріалів для непрямих витрат, для витрат, що не входять у собівартість (вибираються рахунки 91, 92, 93).

У табличній частині документа зазначаються матеріали, що списуються, їх партія і кількість - як у попередньому випадку. Фрагменти шапки, табличної частини та проведення документа наведено на (прямі матеріальні витрати будуть списані в дебет рахунка 23 автоматично документом "Финансовые результаты" в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8)).

Переважна більшість документів з обліку руху сільгосппродукції заповнюється у віддалених підрозділах господарства (бригадах, на фермах, складах) і тільки після їх оформлення надходить у бухгалтерію для обробки.

Для максимальної автоматизації введення документів, зменшення кількості рутинних операцій у цій конфігурації при введенні нового документа реквізити автоматично заповнюються на підставі констант та індивідуальних настроювань.

Більшість аналітичних інформацій конфігурації міститься в довідниках. При обробці документів з обліку праці і його оплати серед довідкових реквізитів застосовуються: види сільгоспробіт, марки автомобілів, тракторів та інших сільгоспмашин, прізвища трактористів або водіїв, норми виробітку, розцінки за одиницю обсягу робіт або за годину роботи, норми витрати пального на одиницю роботи, коефіцієнти переведення в умовні трактори, процентні надбавки за виконану роботу й інші. Довідник витрат містить список витрат, за якими відбувається калькулювання собівартості.

У конфігурації використовуються додаткові аналітичні довідники, що суттєво спрощують облік. Так, у довіднику «Налоги и отчисления» зберігаються всі дані про податки, що використовуються у конфігурації. За кожним податком зберігається історія ставок і межі, до якої діє ця ставка. Автоматичне формування проведень здійснюється з використанням елементів, також винесених у довідники.

Конфігурація дозволяє вести облік доходів і витрат у розрізах кількох видів діяльності, а довідник «Подразделения» — вести облік за кількома підрозділами. Облік ВД і ВВ ведеться в розрізі довідника, що повторює структуру Декларації про прибуток (мал. 4.7).

мал. 4.7

Для зручності роботи з планом рахунків передбачено додаткові функціональні можливості, що до зволяють проводити аналіз рахунка за датами і субконто, відкрити оборотно-сальдову відомість рахунка або Головну книгу.

У цій конфігурації реалізовано широкі можливості накопичення, аналізу і розподілу витрат за різними видами діяльності підприємства з наступним одержанням їх фактичної собівартості. Витрати по підприємству накопичуються в розрізі видів діяльності, підрозділів і видів витрат.

Закриття рахунків допоміжного виробництва у конфігурації виконує спеціальний документ «Распределение затрат» (мал. 4.8).

мал. 4.8

Роботи і послуги, виконані допоміжними виробництвами, протягом року відносяться на рахунки їх споживачів за плановою собівартістю одиниці робіт і послуг, а наприкінці року визначається фактична собівартість робіт і послуг цих виробництв. У конфігурації реалізовано облік допоміжних і переробних виробництв із можливістю аналізу витрат і за допоміжним виробництвом, і за підрозділом, для якого виконувалися роботи.

Для максимальної автоматизації операції розподілу витрат у цьому документі використовується потужний набір сценаріїв виконання. Вони дозволяють розподілити загальвиробничі витрати, витрати допоміжних виробництв, витрати на рослинництво, тваринництво і переробку продукції і, врешті-решт, визначити фінансові результати.

У конфігурації реалізовано облік готової продукції, який протягом усього виробничого циклу ведеться в планових цінах. Після закінчення року формуються додаткові бухгалтерські проведення, що враховують різницю планової і фактичної собівартості, розраховується фактична собівартість готової продукції, визначаються калькуляційні відхилення фактичної собівартості від планової з наступним розподілом калькуляційних різниць.

У конфігурації реалізовано облік роботи автотранспорту і сільськогосподарської техніки. Реалізовано обробку шляхових листів з можливістю розрахунку норми списання палива, обліку переміщень і списання ПММ, розрахунку зарплати водіїв і помічників. Автоматизовано оперативний облік залишків палива, виписаного на конкретного водія, і всього по складу ПММ

Забезпечено можливість розрахунку фактичної собівартості кілометра пробігу, тонно-кілометра перевезення, фізичного гектара і гектара умовної оранки.

У конфігурації, крім набору стандартних бухгалтерських звітів, є можливість автоматичного формування статистичної звітності (форми 50-сг, 24-сг, 21-заг, 16-сг та ін.). Конфігурація «МІКСТ: Сільськогосподарське підприємство» дозволяє також складати спеціалізовані звіти, що значно полегшує роботу бухгалтера і є універсальним помічником для автоматизації бухгалтерського обліку в сільському господарстві.

Основні види операцій, що виконує система, у галузях


Висновки

Під організацією бухгалтерського обліку слід розуміти цілеспрямовану діяльність керівників підприємства по створенню та постійному впорядкуванню і вдосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення внутрішніх та зовнішніх по відношенню до підприємства користувачів необхідною інформацією.

Розповсюдження інформаційних технологій у 90-х роках призвело до суттєвих змін в організації виробництва, праці та управління. З одного боку, високотехнологічне середовище руйнує сталі ієрархічні структури в економіці та управлінні, створюючи на їх місцях більш гнучкі та пристосовані до нестабільного середовища, а з іншого – використання інформаційних систем в управлінні різними соціальними та виробничими механізмами призводить до інтеграції способів ведення фінансів, діловодства, управління, обліку.

З впровадженням комп’ютерної техніки бухгалтерський облік змінюється. Застосування комп’ютерів впливає на зміст праці облікового персоналу: зменшується кількість механічних операцій з обробки документів, систематизації облікових показників, заповнення регістрів та звітів. Облікова праця стає більш творчою, спрямованою на організацію та удосконалення обліку.

Форма обліку, реалізована на базі сучасної комп’ютерної техніки та засобів комунікації (комп’ютерно-комунікаційна форма обліку), знаходить своє конкретне втілення в програмах для комп’ютеризації облікових робіт, оскільки порядок введення, спосіб і послідовність обробки даних, формування зведених облікових алгоритмів.

При придбанні програмного забезпечення для бухгалтерії потрібно проводити всебічну оцінку доступних на ринку програмних продуктів. Наведений перелік вимог до програмного забезпечення, а також його класифікація дозволяють об’єктивно порівнювати функціональні можливості бухгалтерських програм.

При без комп’ютерних способах обробки облікової інформації найбільш доцільна побудова бухгалтерії за принципом централізації. При організації бухгалтерського обліку в умовах його комп’ютеризації основна тенденція полягає в накопиченні та централізованій обробці облікових даних і децентралізованому введенні первинної інформації та використанні підсумкових облікових показників.

При побудові структури бухгалтерії одним з найважливіших факторів є можливість здійснення контролю за точністю облікових даних і надійність інформаційних зв’язків як всередині бухгалтерії, так і між бухгалтерією та підрозділами дорожнього підприємства. Зважаючи на це, перспективною є побудова структури бухгалтерії при застосуванні комп’ютерів, що складається з двох основних відділів: відділу інформаційної системи та відділу контролюю.

Проблема оперативного зведення облікових даних ефективно вирішується при застосуванні комп’ютерних форм обліку. Але для підприємств, які мають в своєму складі географічно відокремлені підрозділи, для об’єднання облікової інформації можна використовувати мережу Internet, зокрема електронну пошту, інтегровану до Internet-у чи відокремлену в самостійну службу.

Перспективним напрямком у створенні комп’ютерних систем бухгалтерського обліку є використання мережевих комп’ютерних систем. Побудова комп’ютерного робочого місця бухгалтерів на базі мережевих комп’ютерів замість персональних дозволить підприємству заощадити значні кошти на обладнанні кожного робочого місця.


Список використаних джерел

Закони

0996 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (16.07.99) Закон України. Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua

0334 Про оподаткування прибутку підприємств (28.12.94) Закон України. Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ // Бухгалтерія. - 2001. - №52/2. - С.6-12.

Указ Президента України

0506 Про обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів (25.05.98) Указ Президента України Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua

Постанова Кабінету міністрів України

0473 Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Постанова Кабінету міністрів України (26.04.96) Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua

Інструкції

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. пак. Мінфіну України від 30.11.99р. №291 і зареєстрована Міністерством юстиції України 21.12.99 р. за №893/4186 // Бухгалтерія. - 2001. - №52/2. - С. 14-64.

0027 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (19.01.2000) Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua

0751 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (02.11.99) Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua

0397 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" (21.06.99) Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua

0465 Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати (21.12.95) Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua

Навчальні посібникі

Ткаченко Н.М. Бухгалтерский учет на предприятиях Украины с разными формами собственности: Учебное пособие. — 4-е изд., доп. — К.: А.С.К., 1998. — 800 с.

Чеснокова Л.С. Бухгалтерський облік: Навч. посібник для слухачів факультету післядипломної освіти спеціальності “Ринкова економіка та управління виробництвом”. – К.: УТУ, 1995.– 140 с.

Івахненков С.В. Організація бухгалтерського обліку в умовах застосування комп’ютерної техніки (на прикладі підприємств Житомирської області): Автореферат дисертації канд. екон. наук: 08.06.04) Національний аграрний ун-т. – К., 1999. – 19 с.

Лучко М.Р., Остап’юк М.Я. Основи побудови АРМ бухгалтера /Тернопільський ін-т народного госп-ва. – К., 1993. – 60 с.