регистрация / вход

Вітаміни та їх значення в житті людини

Використання харчування в ролі лікувального засобу. Значення білків, жирів і вуглеводів в харчуванні людини та їх норми. Порушення правильного харчування як причина деяких захворювань. Види вітамінів та способи визначення їх вмісту в харчових продуктах.

Міністерство освіти і науки України

УДУВГП

Кафедра фізичного виховання

РЕФЕРАТ

на тему: “Вітаміни та їх значення в житті людини”

Виконала: студентка

1 курсу ФБА групи МБГ 11

Теслюкевич С.А.

Перевірила:

Булат І.Д.

Рівне 2003

ВСТУП

Лікарі стародавнього світу вважали, що хвороби можуть бути «від недостачі» або «від надмірності». Це особливо правильно щодо питань харчування. Харчуванню як лікувальному засобові надавали значення єгипетські лікарі та жерці. Висловлювання про значення харчування знаходимо й у популярного лікаря стародавньої Греції Гіпократа. Він писав, що треба «вміти зробити належний вибір їжі відповідно до стадії хвороби».

Ще більше уваги приділяв питанням харчування інший грецький лікар — Аскленіад з Візантії, який жив з 120 по 56 р. до н. е. Він вважав, «що природа лікує сама» і що її силами, зокрема з допомогою правильного харчування, можна дати хворій людині більше користі, ніж ліками. Багато хто вважає Асклепіада основоположником науки про харчування. У II ст. н. е. про лікувальне значення харчування писав знаменитий римський лікар Гален. Згодом послідовником Гіпократа став англійський лікар Сіденгем, який опрацював харчові режими при подагрі та ожирінні. Досить відомою стала дієта Бантінга, характерна різким обмеженням жиру.

Велике значення надавали лікувальному харчуванню знамениті російські клініцисти С. П. Боткін, Г. А. Захар'їн, Н. Ф. Філатов, М. Д. Стражеско.

Бурхливий розвиток сільського господарства, консервної промисловості відкриває широкі перспективи для вдосконалення і впровадження лікувального харчування. Цьому сприяє також розвиток біологічної хімії, зокрема розвиток вчення про рослинні та тваринні білки. У зв'язку з вдосконаленням хімічних засобів удобрювання грунтів треба стежити, щоб різні хімікати, які залишаються на листках і стеблах рослин, не потрапляли в їжу. 3алежно від характеру їжі, організм людини і тварин по-різному реагує на різні зовнішні подразники. Штучні ультрафіолетові промені, які широко застосовують у медицині, викликають почервоніння шкіри. Якщо діяти цими променями на шкіру кролів, у яких неоднакові режими харчування, ступінь почервоніння шкіри буде різним, він залежатиме від харчового режиму кожного кроля.

Характер харчування впливає також на період запальних процесів в організмі. Призначаючи так звані «контрастні дні» харчування (хворому дають овочеву їжу — сирі фрукти, зелень, ягоди), можна при деяких захворюваннях (запалення нирок, товстих кишок, суглобів) досягти значного поліпшення стану хворого. Поліпшується апетит, сон, зменшуються болі, знижується температура. В деяких випадках може виникнути початкове легке загострення запального процесу, яке змінюється швидким одужанням. Тимчасові загострення спостерігаються і при лікуванні іншими засобами, наприклад, фізичними (електро-, водо-, грязелікування). Лікування «контрастними» днями може викликати іноді таку саму реакцію організму, яка буває при введенні білка з лікувальною метою (протеїнотерапія).

Змінюючи характер їжі, можна впливати на співвідношення виділення продуктів (секреції) залоз внутрішньої секреції. Так, якщо людина вживає вуглеводисту їжу, збільшується кількість інсуліну — продукту підшлункової залози. Зменшення вуглеводів в їжі знижує вміст адреналіну, який виділяють надниркові залози. Додаючи в їжу білки, можна збільшити кількість тироксину — гормона щитовидної залози. Хоч лікувальне харчування є одним з основних лікувальних факторів, однак корисніше застосовувати його в комплексі з іншими, зокрема лікарськими та фізичними методами лікування. При цьому досягають взаємного посилення лікувальні засоби.

Порушення правильного харчування може стати причиною деяких захворювань. Якщо в їжі довгий час бракує якогось важливого компоненту (наприклад, білків, вітамінів), то таке «парціальне» (часткове) голодування може вчинити опірність організму до інфекції, зменшити працездатність. На це скаржиться сам хворий або виявляє лікар.

Вивчаючи деякі хронічні захворювання, при яких можуть бути рецидиви і загострення, часто виявляють, що причиною їх виникнення було неправильне харчування.

Отже, лікувальне харчування при деяких хворобливих станах людини можна застосовувати як основний лікувальний фактор. Воно входить і як обов'язкова складовачастина майже до всіх інших лікувальних режимів. Таким чином, науково організоване раціональне харчування має велике профілактичне і лікувальне значення. Усі життєві процеси в організмі залежать від того, як харчується людина протягом всього життя. Серед багатьох факторів зовнішнього середовища (соціально-побутових, кліматичних, професійних та ін. харчування є одним з основних факторів, що визначають ріст і розвиток дитячого організму, а також працездатність і збереження здоров'я дорослої людини.Особливого значення набирає правильна організація харчування в демократичному суспільстві. Щоб правильно організувати лікувальне харчування однієї людини або цілої сім'ї вдома, необхідно правильно зрозуміти роль харчування та їжі. Великі російські фізіологи ї. М. Сеченов та І. П. Павлов надавали величезного значення харчуванню в життєдіяльності організму. І, П, Павлов писав: «Простежити долю харчових речовин в організмі, це значить пізнати суть життєвих процесів в усій сукупності».

Всякий живий організм, в тому числі людський, в процесі життєдіяльності витрачає речовини, що входять до його складу. Ці витрати компенсуються їжею, тільки в такому разі підтримується життя. Більше того, організм що росте, потребує нагромадження цих речовин, що можливо лише при умові, коли надходження їх не перевищуватиме норми. Зрозуміло, що їжа повинна містити всі ті речовини, які входять до складу організму людини.

ЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН В ХАРЧУВАННІ ЛЮДИНИ І НОРМИ ХАРЧУВАННЯ

Білок входить до складу кожної клітини всіх живих організмів. Наш організм одержує білок з їжею. Джерелом харчового білка є різні продукти тваринного та рослинного походження, які входять до складу їжі. Білки м'яса, яєць, молока, які належать до білків тваринного походження є повноцінними білками. Білки хліба, картоплі, круп, овочів — це білки рослинного походження, вони теж відіграють чималу роль в харчуванні людини.

На відміну від жирів та вуглеводів, білки містять азот і тому не можуть бути замінені ніякими іншими харчовими інгредієнтами. З білків їжі в організмі людини утворюється білок. Потрапивши до людського організму, харчовий білок проходить складний шлях перетворень.

Їжа, в тому числі і білки, з порожнини рота попадає в шлунок. У роті харчовий білок не зазнає будь-яких перетворень. Розщеплення білків їжі починається у шлунку. Шлункові залози виділяють сік, який містить соляну кислоту і особливий фермент — пепсин, що розщеплює харчові білки. Під дією пепсину в присутності соляної кислоти складні білки розкладаються в шлунку на простіші сполуки — альбумози та пептони. У тонкому кишечнику на альбумози та неогени діють нові травні соки — сік під шлункової залози і сік кишечника. Під впливом цих соків вони розкладаються на простіші речовини — амінокислоти.

Усі амінокислоти містять вуглець, водень, кисень, азот, а деякі з них — сірку.

Залежно від того, які амінокислоти і в якій кількості входять до складу білка і як вони сполучаються між собою, змінюється склад білків, а також значення певного білка в життєдіяльності організму. Працями вчених встановлено якісний і кількісний амінокислотний склад білків різних видів їжі і різних органів людини. Найбільш корисними є харчові білки, які своїм амінокислотним складом подібні до білків тканин та органів людини.

Білки тваринного походження (білки м'яса, риби, молока, яєць, масла) за своїм амінокислотним складом важливіші для білків людського організму, ніж білки рослинного походження. Однак рослинні білки в поєднанні з тваринними можуть дати більш повноцінну білкову суміш. Чим різноманітніша їжа, тим більше високоякісних білкових сумішей одержує організм людини.

Потреба людини в білках змінюється залежно від віку. Грудна дитина повинна одержувати 5 г білка на 1 кг ваги на добу, дитина у віці від 1 року до 3 років — 4 г, від 3 до 8 років — 3,5 г, діти шкільного віку — від 2 до 3 г, дорослі— 1,5г. Нестача білка в їжі затримує ріст і розвиток дитини, а зайва його кількість призводить до втрати апетиту.

Дослідами на тваринах встановлено, що при наявності 18% білка в їжі ріст відбувається нормально, при 9% — уповільнюється, а при 3%—припиняється.

Білок є основою будь-якої живої клітини, він являє собою пластичний або будівельний матеріал.

В обміні речовин клітини величезну роль відіграють також жири та вуглеводи.

В людському організмі весь час відбувається розклад поживних речовин на складові частини і всмоктування їх. Вони потрібні для діяльності всіх органів та виконання роботи. Цими речовинами є насамперед жири та вуглеводи, а також білки. При згорянні білків, жирів та вуглеводів в процесі обміну речовин утворюється значна кількість тепла, яка вимірюється великими калоріями.

Жири — необхідна складова частина їжі. Дослідами на тваринах встановлено, що брак жиру призводить до зміни хімічного складу організму, порушення діяльності центральної нервової системи, а також до зниження опірності, до дії тепла і холоду. Жир у великій кількості може відкладатися під шкірою, в сальниках, внутрішніх органах. Запаси жиру в людському організмі утворюються не тільки за рахунок жирів їжі, але значною мірою і за рахунок вуглеводів (цукор, борошняні вироби, крупи), а також частково білків. Жири — висококалорійні продукти. Якщо при згорянні 1 г білка або 1 г вуглеводів вивільнюється 4,1 калорії тепла, то при згорянні 1 г жиру утворюється 9,3 калорії. Жири — речовини дуже складні за своїм хімічним складом. В шлунково-кишковому тракті під дією травних соків вони розкладаються на простіші речовини. В основному розщеплення жирів відбувається в тонкому кишечнику під дією ферментів підшлункової залози і кишкового соку з участю жовчі, яка виробляється печінкою. Надходячи в тонкий кишечник, жовч сприяє розчиненню і всмоктуванню продуктів розщеплення жирів у кров.

Вуглеводи становлять основну масу нашої їжі. Джерелом вуглеводів є продукти рослинного походження (хліб, картопля, крупи, овочі, фрукти). З продуктів тваринного походження тільки у молоці є вуглеводи (молочний цукор).

У харчових продуктах містяться різні вуглеводи. Наприклад, у картоплі та крупах є складна речовина — крохмаль, який не розчиняється у воді і без попереднього розщеплення травними соками не може всмоктуватися в кров. Вуглеводи фруктів і ягід — це різні цукри (фруктовий, тростинний, виноградний та ін.), які розчиняються у воді. Ряд цукрів (виноградний цукор або глюкоза) всмоктуються у кров без розщеплення. Вуглеводи їжі бажано вводити не тільки у вигляді цукрів, але й у вигляді крохмалю, враховуючи поступове всмоктування продуктів розщеплення їх і підтримання нормального рівня цукру в крові.

При достатньому введенні вуглеводів в організм вони відкладаються у вигляді тваринного крохмалю — глікогену, головним чином у печінці та м'язах. Глікоген знов розщеплюється до цукрів, які надходять в кров і використовуються організмом. При надмірному надходженні в організм вуглеводів вони перетворюються у жир.

Досліди на тваринах показали, що в обмеженій кількості вуглеводів у їжі глікоген може утворюватися з надлишку зі складу білків і жирів їжі інакше кажучи, і глікоген, і жир людського організму можуть утворюватися з усіх трьох харчових інгредієнтів — білків, жирів і вуглеводів, і лише білок може утворюватися тільки з харчового білка.

Вітаміни — речовини, необхідні для життєдіяльності організму. Про них люди дізналися лише наприкінці минулого століття, завдяки працям російського вченого М. І. Луніна (1881), який виявив, що миші, яких годувала штучним молоком (суміш білків, жирів, вуглеводів і мінеральних речовин), швидко гинули, а при годуванні натуральним молоком — виживали. Було зрозуміло, що в натуральних продуктах містяться якісь речовини, що підтримують життєдіяльність організму. Через 30 років ці речовини було названо вітамінами.

Тепер вивчено багато вітамінів, їх значення для організму, хімічну природу, способи визначення їх вмісту в харчових продуктах.

Вітаміни позначаються латинськими літерами — А, В, С, В. Одні вітаміни розчиняються у воді (В1, В2 , С, РР), інші — в жирах (А і В).

ВІТАМІН С (аскорбінова кислота) має велике значення для організму. Він запобігає виникненню цинги, підвищує витривалість і опірність організму до різних інфекційних захворювань. Вітамін С у великій кількості міститься в свіжих овочах, ягодах, фруктах, зелені (салат, цибуля, картопля, капуста, редиска та ін.). Вміст вітаміну С в овочевих стравах може змінюватись залежно від способу приготування їжі (він руйнується під дією кисню повітря при нагріванні).

ВІТАМІНИ ГРУПИ В розчиняються у воді. Добре вивчені вітаміни В1 (тіамін), В2 (рибофлавін) і РР (нікотинова кислота).

ВІТАМІН В1 міститься в злаках, бобових, у житньому і пшеничному (грубого помолу) хлібі, в свинячому і курячому м'ясі.

ВІТАМІН В2 сприяє кращому засвоєнню їжі, поліпшує зір. Він міститься у печінці, нирках, молоці, яєчному жовтку.

ВІТАМІН В2. Його застосовують при захворюваннях, які супроводяться м'язовими судорогами, а також дають у першу половину вагітності при блюванні. Цей вітамін міститься у печінці та деяких інших внутрішніх органах тварин, а також у дріжджах.

ВІТАМІН В12. Нестача цього вітаміну спричиняє молоров'я.

ВІТАМІН РР позитивно впливає на стан нервової системи, шлунково-кишкового тракту, запобігає захворюванню на подагру.

ВІТАМІН А розчиняється в жирах. Джерелом його є печінка тварин (особливо риб), риб'ячий жир, яєчний жовток, молочні жири. Крім цього, зелені частини рослин (щавель, салат, шпинат) містять особливу речовину — каротин, з якого в печінці утворюється активний вітамін А.Цей вітамін потрібний в організмі для правильної роботи органа зору, він захищає від цілого ряду захворювань (курячої сліпоти, ксерофтальмії, зниження зору, катару дихальних шляхів).

ВІТАМІН В відіграв важливу роль у формуванні кісткової системи у дітей, регулюючи відкладання в ній кальцію та фосфору. Цей вітамін запобігає захворюванню на рахіт. Організм людини одержує вітамін В у молочному жирі, яєчному жовтку, печінці (головним чином риб), риб'ячому жирі. Вітамін може утворюватися в організмі людини під впливом ультрафіолетового проміння з особливої речовини — ергостерину, яка міститься в шкірі. Тепер риб'ячий жир збагачують вітаміном В. Вітамінізований риб'ячий жир можна вживати тільки за призначенням лікаря. Надмірне вживання риб'ячого жиру може завдати шкоди.

ВІТАМІН D запобігає виникненню виразки шлунка, міститься в капусті.

Потреба різних груп людей у вітамінах неоднакова. Вона залежить від віку, характеру праці, кліматичних умов. Для дорослої людини потрібно 50 мг вітаміну С на добу. Однак при посиленій розумовій і фізичній праці, при вагітності і годуванні немовляти, під час роботи в умовах високої температури або зниженого атмосферного тиску добова потреба у вітаміні С може досягати до 100 мг.

Восени їжа звичайно містить вдосталь вітаміну С, а навесні його не вистачає, тому слід вживати вітамінні препарати.

Добова потреба дорослої людини у вітаміні ВІ становить 2-4 мг. Вітамін В3 необхідний для нормальної діяльності нервової і серцево-судинної систем.

Нікотинової кислоти потрібно 17—20 мг на добу. Звичайне змішане харчування, в яке входять продукти тваринного і рослинного походження, компенсує витрату цього вітаміну.

Протягом доби здорова людина повинна вживати 2 мг вітаміну А. При повноцінному харчуванні ці вітаміни надходять у достатній кількості з їжею. Коли ж вітамінів у їжі не вистачає, то їх вводять штучно у вигляді готових препаратів, які виготовляє фармацефтична промисловість.

Мінеральні речовини — теж необхідний компонент їжі. Наприклад, солі кальцію та фосфору входять до складу кісток, фосфор — до складу нервової та інших тканин. Солі кальцію та магнію необхідні для правильної роботи м'язів, в тому числі і серцевого. Залізо і мідь позитивно виливають на кровотворення. Особливо велике значення має залізо, яке входить до складу барвника крові — гемоглобіну і сприяє забезпеченню тканин організму киснем.

Звичайна кухонна сіль є не тільки смаковою речовиною, вона відіграє чималу роль в життєдіяльності організму. Тривала нестача кухонної солі в їжі призводять до розладу діяльності нервової і серцево-судинної систем, а зайва — негативно позначається на роботі серця і нирок.

Кальцій є в щавлі, салаті, шпинаті. В цих рослинах він міститься в таких сполуках, які погано піддаються дії травних соків, і тому недостатньо засвоюється. Краще засвоюється кальцій, який є у молоці і молочнокислих продуктах.

Фосфор надходить в людський організм з продуктами тваринного та рослинного походження. Особливо добре засвоюється фосфор, що міститься в м'ясі, печінці, мозку, яйцях, сирі.

Магній є в житньому хлібі, крупах, висівках.

Солі калію містяться в картоплі, капусті.

Солі натрію надходять в організм з продуктами тваринного походження і з кухонною сіллю.

Залізо є в яєчному жовтку, печінці, нирках, хлібі грубого помолу.

Мікроелементи — хімічні речовини, які є в організмі у різних кількостях. Відомо 60 мікроелементів, які становлять у сумі від 0,4% до 0,6% ваги людини. До них належать мідь, цинк, кобальт, марганець, йод, фтор, молібден, алюміній, миш'як, кремній та ін. Багато мікроелементів є в печінці, м'язах, залозах внутрішньої секреції. Так, цинк міститься у щитовидній залозі, гіпофізі, сім'яниках, яєчниках, кобальт — у підшлунковій і щитовидній залозах, молібден — у підшлунковій залозі.

Мікроелементи входять до складу ферментів, гормонів деяких вітамінів, зумовлюють високу біологічну активність тканин.

Вода входить до складу всіх тканин та органів людського тіла. Кров містить близько 80% води. Жодний живий організм не може існувати без води. Всі процеси обміну в клітинах зв'язані з водою і розчиненими в ній речовинами. Доросла людина вживає приблизно 2-2,5 л води на добу. Надмірна кількість води спричиняє додаткове навантаження на серце і нерви.

Після розщеплення травними соками, харчові речовини всмоктуються в кров. Про те, як засвоїлись харчові речовини, свідчить кількість їх, яка всмокталася у кров. Чим кращий склад їжі, чим активніші травні соки, тим більше поживних речовин потрапляє в кров.

Якщо жири і вуглеводи засвоюються добре при будь-якому складі їжі, то про білки цього сказати не можна. Рослинні білки засвоюються значно гірше, ніж тваринні, бо рослинні продукти мають оболонки, на які погано діють травні соки. Встановлено, що білки молока, яєць, м'яса, риби використовуються організмом на 96-98%, білки житнього хліба звичайного помолу - на 60-65%. При вживанні мішаної їжі, яка складається з продуктів тваринного і рослинного походження, засвоювання білків може досягти 90%. При частковій заміні круп овочами засвоювання білків підвищується, що зумовлюється посиленим виділенням травних соків, а також, мабуть, наявністю в овочах вітамінів і відповідних мінеральних солей.

Засвоювання білка залежить також і від співвідношення основних поживних речовин в їжі. Нормальне співвідношення між білками, жирами та вуглеводами в їжі виражається формулою 1:1:4. Надлишок жиру в їжі зменшує засвоювання всієї їжі і насамперед білка.

Кулінарна обробка і оформлення страв теж мають великий вплив на засвоювання їжі. Запашна, гарно приготована їжа викликає виділення слини і шлункового соку, ще до того, як вона попала в рот чи у шлунок.

Надходячи в шлунок, їжа розщеплюється і засвоюється. Особливо значне соковиділення викликають м'ясні бульйони та овочеві відвари, які містять екстрактивні речовини.

Норми харчування людини. Потреба людини як в окремих харчових речовинах, так і в загальній кількості їжі залежить від віку, характеру праці, умов життя. З точки фізіологічних норм, харчування вважається оптимальним тоді, коли воно у дорослої людини цілком компенсує всі затрати організму, а у дитини, крім того, забезпечує потреби росту.

Норми харчування встановлюються науково-дослідними інститутами харчування, які вивчають потреби різних груп населення в їжі.

Добова кількість їжі, або калорії добового режиму, визначається затратами організму протягом доби. Справа в тому, що в організмі відбувається окислення поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів) з вивільненням певної кількості тепла. Окислення відбувається завдяки кисню, який вдихається з повітрям і потім розноситься до всіх клітин тіла. Інтенсивність окислення або згоряння поживних речовин в організмі залежить, головним чином, від характеру праці людини. Вчені вашої країни (О. М. Молчанова, М. Н. Шатерников) встановили, що чим більше згоряє в організмі речовин, тим більше він потребує кисню. Отже, за кількістю поглиненого кисню можна гадати про кількісну сторону окислення або згоряння поживних речовин. З'ясувалось, що кількість кисеню, який вдихає людина з повітрям, залежить від інтенсивності і тривалості роботи м'язів. Чим більше м'язове напруження і чим більше м'язових рухів, тим більше потрібно кисню і тим більше харчових речовин згоряє в організмі. Затрати організму визначають у калоріях, (теплових одиницях). Здорова людина повинна одержати за добу з їжею стільки калорій, скільки вона їх витрачає.

Встановлено, що для компенсації всіх затрат організму треба на кожний літр поглинутого кисню ввести з їжею 4,8 великої калорії.

Якщо в умовах кімнатного спокою на добу людині потрібно 600 л кисню, то добовий калораж при цьому повинен становити 2880 великих калорій (4,8х600).

Для осіб розумової праці, які не займаються спортом, добовий калораж становить в середньому 3000 калорій. Для осіб фізичної праці, які працюють на механізованих виробництвах, добова потреба становить в середньому 3700 калорій.

При немеханізованій фізичній праці (лісоруби, землекопи) затрати організму зростають до 4000—5000 калорій на добу .

Встановлено, що шахтарям слід збільшувати добовий калораж. Наприклад, сніданок повинен становити 1000 великих калорій з підвищеним вмістом вітамінів С, А і В.

Особам, які працюють з тетрастил-свинцем, корисно вживати їжу, багату на вітаміни С і вітаміни групи В.

Особи, що працюють з аніліном, повинні одержувати оптимальну кількість білка, легкозасвоювані вуглеводи, жири, вітамін С і препарати заліза, їжа, яка містить багато білка, мало жиру і різко обмежену кількість кальцію, поліпшує виділення свинцю з організму.

Доведено, що стан щитовидної залози залежить від кількості і якості білка, жиру, мінеральних речовин (марганцю, кобальту, фосфору), а також вітамінів С, ВІ і АІ, які є в їжі.

У місцевостях, ендемічних щодо зобу, в їжу треба систематично додавати йодисті солі (захворювання, зв'язані з місцевістю, називаються ендемічними).

Насамперед цю вітамінізацію провадять у районах Крайньої Півночі, цілинних земель, містах вугільних басейнів, у Красноярському краї, Амурській, Керелівській, Пермській областях.

Якщо людина, крім основної своєї роботи, займається спортом, то треба, залежно від виду спорту, збільшувати середній добовий калораж. Наприклад, людина, яка спокійно сидить, витрачає 100 калорій, при легких фізичних вправах — 170 калорій, під час гри у футбол, плавання, ходьби на лижах — 500 і навіть 700 калорій на годину. Для організації раціонального харчування не можна обмежитися визначенням добового калоражу, тобто суто кількісної сторони харчування, важливо визначити і якісний склад їжі.

Насамперед велике значення має компенсація всіх білкових затрат організму за рахунок харчового білка. Як же визначити білкові затрати організму? Білок, як відомо, відрізняється від жирів та вуглеводів тим, що до його складу входить азот. При розпаді білка в організмі утворюються азотовмісні речовини (наприклад, сечовина).

Вони виводяться з організму із сечею. Визначенням кількості азоту в сечі встановлюється кількість білка, що розпався в організмі. Чим більше виділяється азоту з сечею, тим більше згоріло білка в організмі. Білковий обмін тісно зв'язаний з обміном інших речовин. Значно підвищують поживність їжі жири. Своєю калорійністю вони майже в два рази перевищують білки. Якщо згоряння в організмі 1 г білка дав 4,1 калорії, то згоряння 1 г жиру дав 9,3 калорії.

Люди, що перебувають в умовах низької температури (наприклад ті, що працюють на Півночі), потребують більше калорій, ніж ті, що працюють в помірних кліматичних зонах. Жири вигідно використовувати в умовах холоду для жителів Півночі, бо при малому об'ємі їжі досягають високої калорійності .

Разом з хлібом, цукром, овочами, фруктами в організм надходять вуглеводи. Для підтримання життя людини слід споживати від 470 до 700 г вуглеводів на день.

Щоб правильно організувати харчовий раціон як здорової, так і хворої людини, слід знати хімічний склад і калорійність продуктів, які входять у нашу їжу.

Фітонциди. Крім білків, жирів, вуглеводів і вітамінів, у свіжих рослинних продуктах, особливо зелених, містяться легкі речовини типу ефірних олій .

В природі вони являють собою сильний захисний засіб деяких рослин від паразитів. Фітонциди вбивають і деяких шкідливих для людини бактерій. Найбільше фітондиців є в часнику, цибулі, черемші, менше — в інших рослинах. Бактерицидні властивості цих рослин розвинулись як захисні властивості внаслідок їх взаємодії з навколишнім середовищем. В умовах росту в полі, у лісі вони захищають рослини від дрібних шкідників, комах, гусені та ін. В присутності фітонцидів довше зберігаються деякі продукти. Їжа, багата на фітонциди (наприклад, часник), значною мірою знезаражує порожнину рота і захищає зуби від карієсу. Незважаючи на те, що фітонциди дуже змінюються під впливом шлункового соку, деякі властивості їх зберігаються. Переходячи в кишечник, вони згубно діють на глистів. Для фітонцидів на глисти стає ще більш ефективною, якщо кашку з свіжої цибулі або часнику вводити безпосередньо в дванадцятипалу кишку.

Фітонциди цибулі, часнику, черемші, капусти, кропу, петрушки, лимонів, поліпшуючи апетит, не травмують слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, що вигідно відрізняє їх від перцю, гірчиці, оцту та інших гострих приправ. Фітонциди погано переносять температурні коливання навколишнього середовища і руйнуються при кип'ятінні.

Режим харчування. Крім кількісного і якісного складу їжі, велику роль в раціональному використанні поживних речовин відіграє режим харчування, їжу слід приймати у строго визначені години.

Виділення травних соків починається раніше, ніж їжа , потрапила у шлунок. Вигляд і запах її спричиняють виділення слини і шлункового соку і, таким чином, ніби підготовляють травні органи до приймання їжі. Більш того, все, що зв'язане з їжею (дзвінок на обід в будинках відпочинку, гудок на підприємстві, дзвін посуду тощо), сприяє появі апетиту.

Якщо приймати їжу в різні години, то злагоджена діяльність шлункових залоз розладнується.

Доросла здорова людина повинна приймати їжу не менше 3 разів на день (більш раціонально — 4 рази на день). Відхилення від такого режиму доводиться робити при різних захворюваннях, особливо при зниженому апетиті в одужуючих, бо краще засвоюється весь добовий раціон при п'яти – шести разовому прийманні їжі.

При триразовому харчуванні здорової дорослої людини треба скласти раціон так, щоб на сніданок припадало 30% добового калоражу, на обід – 45 – 50%, а на вечерю – 20– 25%.

При чотириразовому харчуванні на сніданок повинно бути виділено 25% добового калоражу, на другий сніданок – 10–15%, на обід — 40–45%, а на вечерю — 20%.

Питання про те, в які години снідати, обідати і вечеряти, залежить від режиму робочого дня. При триразовому харчуванні сніданок найчастіше буває о 7-8-й годині, обід – о 14–15-й, вечеря – о 20–21-й годині.

При чотириразовому харчуванні сніданок — о 6–7-й годині, другий сніданок — об 11–12-й, обід — о 15–16-й, вечеря — о 20–21-й годині. При різних захворюваннях застосовують дієти, які мають умовний номер.


Література

1.К.І.Степашкіна, В.М.Мошков “Лікувальне харчування в домашніх умовах “,” Здоров`я” , Київ -1969р .

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий