Смекни!
smekni.com

Ефективність санаторно-курортного лікування дітей, хворих на рецидивуючий бронхіт, з застосуванням радонових ванн та інгаляцій тіотриазоліну і n-ацетилцистеїну (стр. 4 из 7)

Дія радоново-медикаментозного комплексу проявляється, хоча і не суттєвим, підвищенням відносно групи „дослід 2” активності обох ферментів у сироватці крові та печінці експериментальних тварин, яке відслідковується як на 1, так і на 5 добі з моменту моделювання патологічного стану, що перешкоджає виснаженню одних з основних компонентів антиоксидантної системи організму.

При вивченні наступної ланки антиоксидантного захисту встановлено, що в умовах відтворення БЛП (контрольна група) вміст глутатіону в сироватці крові та печінці щурів знижується (Р<0,05) в 1,5 рази протягом 1 доби спостереження, SH-груп – в 2,2 та 1,5 рази, відповідно. Застосування в щурів з респіраторною патологією радонових процедур на 15% збільшило вміст глутатіону (Р>0,05) відносно контролю вже на 1 добі експерименту. Ситуація дещо покращилась на 5 добі, проте вихідний рівень досліджуваного показника так і не вдалося відновити. В той же час, практично повної нормалізації глутатіонової системи вдалося досягти шляхом введення тваринам з БЛП комбінації ТЗ і NAC (Р<0,05). Поєднання радонової води з комбінацією фармпрепаратів (здебільшого тенденційно) ще ефективніше відновлює вміст глутатіону. При цьому позитивна динаміка вмісту SH-груп під впливом ФФК була також інтенсивнішою, порівняно з фармпрепаратами (Р<0,05).

В експерименті доведено, що формування розгорнутої клінічної картини моделюємої форми БЛП спричинює вірогідне зниження (в 1,4 рази) перекисної стійкості еритроцитарних мембран. Радонотерапія знижує відсоток гемолізу червонокрівців на 9,6% та 14,7%, відповідно на 1 та 5 добі спостереження. Використання ТЗ в комбінації з NAC проявляється повною нормалізацією аналізуємого показника у всі досліджувані терміни, що підтверджує збереження фонду компонентів антиоксидантної системи на тлі пропонуємої фармакокорекції. Залучення до лікувальних чинників курсового застосування мінеральної радонової води спричинює ще більш виражений протекторний ефект по відношенню до мембранних компонентів клітини, особливо на 5 добу експерименту (Р<0,05).

Аналізування динамікифактору АОС показало, що у сироватці крові контрольних тварин цей показник зменшується в 10 разів на 1 добі та в 5 разів на 5 добі дослідження. Радонова бальнеотерапія у 1 добу дослідження практично втричі збільшує фактор АОС в щурів з респіраторною патологією порівняно із контрольною групою (Р<0,05), втім цей показник все таки лишається вірогідно (в 3,6 рази) нижчим за фактор АОС в інтактних тварин. На тлі БЛП у сироватці крові щурів дослідної групи 2 цей показник практично сягає рівня інтактної серії. В той же час при використанні ФФК фактор АОС в сироватці крові збільшується на 10% і 45% проти „досліду 2” через 1 і 5 діб, відповідно.

Експериментальні дані засвідчують, що в тварин контрольної групи спостерігається суттєве виснаження енергетичних ресурсів організму, проявом якого є дефіцит АТФ і АДФ (зниження на 1 добі на 29% і 19% (Р<0,05), відповідно) з паралельним підвищенням вмісту продукту деградації останнього – АМФ (табл. 2). Наприкінці 5 доби спостереження відмічено ще більш прогресуюче падіння цих показників (Р<0,05). Застосування ж радонової води надає можливість вже на 1 добі запобігти зниженню рівня АТФ в еритроцитах тварин з БЛП на 10% порівняно з контролем (Р>0,05), а введення тіотриазоліну в комбінації з NАС – на 25% (Р<0,05).

При цьому комплексне застосування радонотерапії з вивчаємими лікарськими засобами дозволяє статистично значимо попередити зменшення рівня АТФ як відносно контрольного показника (на 30-34%), так і при співставленні з використанням лише медикаментозних препаратів.

Фармакокорекція комбінацією ТЗ з NАС суттєво усуває дисбаланс і інших компонентів аденілнуклеотидної системи (Р<0,05), це особливо яскраво проявляється за рахунок включення у лікувальний комплекс мінеральної радонової води. Важливо, що радоново-медикаментозний комплекс здійснює терапевтичний ефект, починаючи з 1 доби і, особливо, на 5 добу, від початку БЛП. На користь висловлених міркувань свідчать дані, отримані при ідентифікації Фн. Встановлено, що на фоні сполучення радоно- й фармакокорекції у тварин з моделлю БЛП на 5 добу відбувається практично п’ятикратне зменшення рівня аналізуємого показника порівняно з контролем (Р<0,05). Цей факт можна розцінювати як посилення утилізації Фн в загальну регуляторну систему, що бере участь у спряженні окислення з фосфорилюванням.

Таблиця 2.

Вплив радонової води, комбінації ТЗ і NАС та їх поєднання на рівень аденілових нуклеотидів (моль/л) у еритроцитах щурів на тлі БЛП (n=9-10)

Група щурів Статис-тичний показник Термін дослідження (доба)
1 5
1 2 3 4
АТФ
Інтактні M±m 2757,64±35,64
Контроль(без лікування) M±mP1 1916,25±103,72<0,001 1543,43±128,59<0,001
Дослід 1(радонотерапія) M±mP1P2 2107,49±63,25<0,05>0,05 1835,44±75,12<0,001>0,05
Дослід 2(тіотриазолін зN-ацетилцистеїном) M±mP1P2P3 2404,83±112,61>0,05<0,05<0,05 2005,41±99,53<0,001<0,05>0,05
Дослід 3(радонова вода + тіотриазолін зN-ацетилцистеїном) M±mP1P2P3P4 2585,5±78,64>0,05<0,05>0,05>0,05 2500,06±87,85>0,05<0,05<0,05>0,05
АДФ
Інтактні M±m 2127,19±75,01
Контроль(без лікування) M±mP1 1745,00±81,70<0,05 1481,25±74,66<0,001
Дослід 1(радонотерапія) M±mP1P2 1856,41±65,23>0,05>0,05 1587,94±71,44<0,001>0,05
Дослід 2(тіотриазолін зN-ацетилцистеїном) M±mP1P2P3 2060,36±99,66>0,05<0,05 1783,50±152,36>0,05>0,05
Дослід 3(радонова вода + тіотриазолін з N-ацетилцистеїном) M±mP1P2P3P4 2102,16±80,14>0,05<0,05>0,05>0,05 2058,81±91,22>0,05<0,05<0,05>0,05

АМФ
Інтактні M±m 1126,39±29,08
Контроль(без лікування) M±mP1 1468,78±112,76<0,05 1022,88±0,67>0,05
Дослід 1(радонотерапія) M±mP1P2 1490,52±45,22<0,05>0,05 1176,28±59,76>0,05>0,05
Дослід 2(тіотриазолін зN-ацетилцистеїном) M±mP1P2P3 1705,20±70,39<0,001>0,05<0,05 1413,65±129,38>0,05<0,05>0,05
Дослід 3(радонова вода + тіотриазолін з N-ацетилцистеїном) M±mP1P2P3P4 1520,62±63,43>0,05<0,05>0,05>0,05 1500,04±92,27>0,05<0,05<0,05>0,05

Примітки: 1. P1 – відмінності статистично вірогідні у порівнянні з інтактними тваринами;

2. P2 - відмінності статистично вірогідні у порівнянні з контролем;

3. Р3 - відмінності статистично вірогідні у порівнянні з дослідом 1;

4. Р4 - відмінності статистично вірогідні у порівнянні з дослідом 2.

Радонотерапія в поєднанні з фармакотерапією за показниками енергообміну (ЕП, ЕЗ, ІФ, Кпор, ТКД) справляє досить суттєву протекторну дію по відношенню до енергетичних реакцій, що відбуваються у мітохондріях тварин при експериментальній БЛП. Іншими словами, вживаний комплекс лікування перешкоджає дисбалансу в системі „енергосинтез-енергоспоживання” за досліджуємих умов.

Висока пневмопротекторна активність запропонованого ФФК надала підстави для проведення його клінічної апробації на санаторному етапі відновного лікування дітей з РБ.

Респіраторна симптоматика, відзначена у хворих на РБ в періоді ремісії, представлена утрудненим носовим диханням (5,7%), кашлем (13,8%), а також патологічними фізикальними даними у легенях - жорстким диханням (22,8%), сухими (6,5%) та вологими (1,6%) хрипами. В 70,3% дітей відмічений комплекс ознаквегетативної дисфункції(блідість шкіри, темні периорбітальні кола, підвищені пітливість та втомлюваність, дратівливість).

Відхилення з боку загального аналізу периферійної крові зареєстровані у 45,5% пацієнтів з РБ і представлені деяким лейкоцитозом, який відповідає верхньому граничному значенню норми.

Обстеження ФЗД дітей виявило помірне (Р<0,05) зниження резервів дихання (ОФВ1 до 69,7%, ФЖЕЛ до 65,6% належної величини). Показники петлі „потік-об’єм засвідчують формування порушень прохідності бронхіального дерева, особливо на рівні крупних дихальних шляхів та бронхів середнього калібру (МОШ25 становить 57,2%, МОШ50 - 77,4% від належної величини (НВ), відповідно).

Підвищена ферментативна активність б-амілази сечі реєструвалась в 30,9% дітей з РБ.

Насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем знаходилось у межах норми.

У 39,8% пацієнтів спостерігалось порушення термографічної характеристики зон, відображуючих стан бронхо-легеневої системи, серед яких підвищення температури обопільно у надключичних та передньошийних лімфовузлах та у органах грудної клітки (ОГК) зафіксовано у 13,8% дітей; ізольована гіпертермія ділянки лімфовузлів - у 17,1% обстежених, в ОГК – лише в 1 (0,01%) дитини. Градієнт температур вищезазначених лімфовузлів у дітей з РБ перебільшував в середньому на 23% цей же показник в органах грудної клітки (ОГК), при цьому найбільша гіпертермія реєструвалась у надключичній ділянці.

За результатами порівняльної характеристики проведеного лікування у всіх 4 групах дітей з РБ відмічене, виражене в різній мірі, зменшення клінічної симптоматики РБ. Ознаки вегетативної дисфункції, зумовлені РБ,найбільш суттєво (у 96% обстежених) усували ФФК та інгаляції ТЗ з NАС, Рв і традиційне СКЛ приводили до зменшення даних проявів, відповідно у 66% і 54% пацієнтів. Після курсового застосування ФФК динаміка більшості симптомів, засвідчуючих покращення стану легень, була більш вираженою і значимо (Р<0,05) відрізнялась від такої у хворих 1 і 2 груп.