регистрация / вход

Комплексна фізична реабілітація учнів 13-15 років з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання

Використання чинних методів та засобів реабілітації при ДЦП. Характер реабілітаційних впливів на організм учнів з церебральним паралічем. Середньостатистичні показники рухової активності хлопців і дівчат. Методика рекреаційно-реабілітаційних впливів.

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ГУЗІЙ ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 796.3.372.36+616.988.23

КОМПЛЕКСНА ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧНІВ 13-15 РОКІВ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ ДРУГОЇ ГРУПИ ВАЖКОСТІ ЗАХВОРЮВАННЯ

24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Львів - 2002


Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Львівському державному інституті фізичної культури Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Куц Олександр Сергійович,

Львівський державний інститут фізичної культури, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

БЄЛКАНія ГЕОРГІЙ СЕВЕР’ЯНОВИЧ,

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, професор кафедри анатомії і фізіології людини;

кандидат наук з фізичного виховання і спорту,

доцент

ГНІТЕЦЬКА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА,

Волинський державний університет

імені Лесі Українки,

доцент кафедри фізичної реабілітації.

Провідна установа – Харківська державна академія фізичної культури, кафедра біологічних основ фізичного виховання і спорту, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, м. Харків.

Захист відбудеться 29 серпня 2002 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул.Костюшка,11).

Автореферат розіслано 20 червня 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Проблема відновлення порушених функцій у хворих з церебральним паралічем на сьогодні не втрачає актуальності. В Україні питома вага дітей із церебральним паралічем складала наприкінці 80-х років 48,6% від усіх неврологічних захворювань. За статистичними даними, в Росії у 90-х роках на 1 тисячу дітей до 15 років припадає 1,7 хворих церебральним паралічем, у США щорічно народжується 11,2 тисяч хворих з різними формами дитячого церебрального паралічу (ДЦП) ( Е.Г. Сологубов, 1992; Н.А. Мякишева, 2000).

Доведено, що у дітей з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання відновлення рухових функцій є малоефективним з огляду на істотні органічні пошкодження структури головного мозку (Е.Ф. Архипова, 1989; Г.С. Бєлканія, 1999; Е.М. Мастюкова, 1991).Засоби і методи реабілітаційного впливу на неповносправних з церебральним паралічем пізньої резидуальної стадії зводяться до застосування медикаментозної терапії і масажу в поєднанні з прийомами лікувальної фізкультури, або ортопедо-хірургічним лікуванням і, здебільшого, не вирішують завдань щодо відновлення та корекції рухових порушень (С.А. Бортфельд, Г.И. Рогачева, 1986; Н.В. Ганзина, 1997; В.А. Исанова, 1993; Е.П.Меженина, 1983 та ін.). Зазначена ситуація потребує удосконалення попередніх методичних підходів щодо корекції рухових функцій і пошук нових, ефективніших технологій фізичної реабілітації для цієї категорії неповносправних.

Одним із напрямів корекції рухової функції вважається використання засобів фізичного виховання у поєднанні з традиційними засобами, що використовуються у фізичній реабілітації. Проте методика комплексного застосування нетрадиційних засобів фізичного виховання у поєднанні з фізіотерапією в науково-методичній літературі не достатньо описана. Саме це стало предметом наших досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри теорії і методики фізичного виховання Львівського державного інституту фізичної культури на 1998-2000 рр., та Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 2.2.3 “Психофізична реабілітація неповносправних дітей засобами фізичного виховання”, номер державної реєстрації 0102U002646. Роль автора у виконанні дослідницької теми полягає у визначенні фізичного стану, оцінці рівня соматичного здров’я неповносправних учнів та розробці програми фізичної реабілітації для учнів з церебральним паралічем.

Об'єкт дослідження – фізична реабілітація учнів з церебральним паралічем.

Предмет дослідження – методика фізичної реабілітації учнів 13-15 років з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання.

Мета дослідження – розроблення методики фізичної реабілітації неповносправних учнів шляхом комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання і фізіотерапевтичних засобів.

Завдання дослідження:

1. Узагальнити досвід використання засобів фізичного виховання, фізіотерапії, лікувальної фізкультури у фізичній реабілітації дітей-інвалідів з церебральним паралічем.

2. Дослідити морфофункціональний та психофізичний стан школярів 13-15 років з церебральним паралічем.

3. Розробити технологію оптимізації фізичного стану школярів з церебральним паралічем.

4. Експериментально перевірити ефективність методики комплексного використання засобів фізичного виховання у поєднанні з фізіотерапевтичними засобами у фізичній реабілітації неповносправних школярів з церебральним паралічем.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: соціологічні методи дослідження (теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем, анкетування); педагогічні методи дослідження (педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, педагогічні тести), експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я школярів; медико-біологічні методи дослідження (оцінки морфологічного статусу і функціонального стану, фізіотерапії); методи психологічних досліджень (багатофакторний особистісний опитувальник Кеттела (підлітковий варіант)); визначення рухової активності (за методикою О.С. Куца); інструментальні методики; методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів:

– розроблено авторську методику комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання у поєднанні з фізіотерапевтичними засобами у фізичній реабілітації школярів з церебральним паралічем;

– вперше доведено можливість часткового відновлення рухової функції на основі комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання і фізіотерапії;

– обґрунтовано систему використання реабілітаційно-відновлювальних підходів, які передбачали, крім рухливих ігор і елементів спортивних ігор, заняття на тренажерах;

– запропоновано ефективні критерії оцінки впливу авторської методики на рівень фізичного стану учнів з церебральним паралічем.

Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці комплексної методики фізичної реабілітації, спрямованої на відновлення природних рухових функцій учнів з церебральним паралічем.

Розроблено методику фізичної реабілітації учнів з церебральним паралічем різного ступеня важкості, яка грунтується на комплексному використанні традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання і фізіотерапії, дозволяє оптимізувати удосконалення життєво необхідних рухових функцій і розвиває рухові можливості дітей-інвалідів.

Внаслідок впровадження комплексної програми фізичної реабілітації, арсенал засобів фізичної реабілітації учнів з церебральним паралічем розширено завдяки використання нетрадиційних засобів фізичного виховання.

Розроблена програма корекції рухових функцій знайшла застосування у навчальному процесі Бориславської спеціалізованої школи-інтернату № 2 (Львівська область) та кафедр фізичної реабілітації Львівського державного інституту фізичної культури та Волинського державного університету імені Лесі Українки, про що свідчать акти впровадження. Матеріали досліджень можуть використовуватися у процесі підготовки фахівців фізичної реабілітації.

Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному визначенні напряму, мети, завдань дослідження, нагромадженні теоретичного та експериментального матеріалів, аналізі отриманих даних, опрацюванні та безпосередньому виконанні основного обсягу дисертаційної роботи, узагальненні та аналізі отриманого матеріалу.

У роботах, які виконані у співавторстві, дисертантові належать результати досліджень, що стосуються фізичної реабілітації учнів з церебральним паралічем та їхньої адаптації до трудової діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, експериментальні дані та висновки обговорювалися на Міжнародних наукових конференціях “Молода спортивна наука України” (Львів, 2001; 2002); “Фізична культура, спорт та здоров’я нації” (Вінниця, 2001); “Физическое воспитание и современные проблемы формирования и сохранения здоровья молодежи” (Гродно, 2001); V Міжнародному конгресі “Олимпийский спорт и спорт для всех” (Мінськ, 2001); регіональних наукових конференціях “Сучасні проблеми розвитку теорії та методики гімнастики” (Львів, 2000); “Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2002); Всеросійській науково-методичній конференції “Современные научно-методические разработки в физическом воспитании студентов, имеющих отклонения в состоянии здоровья” (Санкт-Петербург, 2002), та на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу кафедри теорії і методики фізичного виховання.

Публікації. Результати досліджень відображенні в 11 опублікованих роботах, серед них: “Тлумачний словник термінів і словосполучень з фізичної реабілітації”, 2002р.; методичні рекомендації “Засоби фізичного виховання у фізичній реабілітації дітей з церебральним паралічем”,2002р.; дев’ять статей, з них чотири у наукових фахових виданнях України, шість робіт виконано самостійно.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, методичних рекомендацій, висновків, додатків і списку використаної літератури, що налічує 216 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів. Робота проілюстрована 43 рисунками, доповнена 31 таблицею і дев’ятьма додатками.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів дослідження; зазначено сферу апробації результатів дослідження і кількість публікацій; подано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Сучасні аспекти патогенезу і корекції рухових порушень у пізній резидуальній стадії” проведено аналіз та узагальнення сучасних поглядів щодо патогенезу дитячого церебрального паралічу; проаналізовано клініко-психологічні характеристики дітей з церебральним паралічем і практику усунення наслідків дитячого церебрального паралічу нетрадиційними засобами фізичного виховання.

Варто зазначити, що реабілітаційні заходи, які використовуються у практиці фізичної реабілітації (Н.А. Мякишева, 2000; Л.Н. Шелкова, 2000; Ю.В. Тельнов, 2002) не дають реального результату. Існуючі методики в фізичній реабілітації не ґрунтуються на використанні нетрадиційних засобів фізичного виховання. Розв’язання цієї проблеми вимагає подальшого вдосконалення засобів, методів і форм роботи з цим контингентом неповносправних школярів.

Другий розділ “Методи та організація досліджень” містить опис застосованих наукових методів та етапи проведення дослідження.

Перший етап(жовтень 2000 р. – січень 2001 р.)було присвячено вивченню і теоретичному осмисленню проблеми. Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження дозволив обгрунтувати мету, сформулювати гіпотезу і основні завдання дослідження, розробити методологічний апарат і схему дослідження.

На другому етапі(лютий 2001 р. – травень 2001 р.) було проведено констатуючий експеримент. Його мета полягала у зборі інформації про фізичний стан, рухову активність та функціональні можливості опорно-рухового апарату. На цьому етапі в експерименті брав участь 21 учень зцеребральним паралічем віком 13-15 років, з них 8 дівчат і 13 хлопців. Констатуючий і формуючий експерименти проводилися в Бориславській спеціалізованій школі-інтернаті ( Львівська область ).

Метатретього етапу (вересень 2001р. – квітень 2002 р.)полягала у визначенні ефективності експериментальної програми корекції основних рухових функцій, а також у визначенні дозування фізичних навантажень для розвитку основних фізичних якостей у школярів з церебральним паралічем.

На цьому етапі участь у констатуючому експерименті брали 9 осіб з пірамідним типом порушень опорно-рухового апарату, яким на 1 вересня 2001 року виповнилося 14 років.

Четвертий етап (вересень 2001р. – травень 2002р.) передбачав експериментальну перевірку ефективності розробленої програми шляхом порівняння вихідного та кінцевого фізичного стану школярів експериментальної групи, апробації основних положень дисертації шляхом виступів на наукових конференціях, впровадження результатів дослідження в практику, літературне оформлення дисертації.

У третьому розділі “Фізичний стан школярів 13-15 років з церебральним паралічем” подано характеристику вихідних показників морфофункціонального стану школярів 13-15 років з церебральним паралічем. Встановлено, що зріст школярів-інвалідів (134,7 - 148,5 см у хлопців і 133,1-143,6 см у дівчат) значно нижчий від зросту їхніх практично здорових ровесників Львівської області. Аналогічна картина спостерігається і за показниками маси тіла (44,1-54,5 кг і 47,6-53,9 кг) та окружності грудної клітки (61,3-72,5 см і 71,0-83,0 см) відповідно .

Характеризуючи такі функціональні показники, як частота серцевих скорочень (ЧСС) і артеріальний тиск (АТ), відзначаємо деяке перевищення допустимих норм: ЧСС у хлопців - 78,5-72,1 уд/хв, у дівчат - 84,5-76,0 уд/хв; АТ (систолічний) відповідно - 101,2-107,5 і 100-105 мм. рт. ст., АТ (діастолічний) - 63,5-67,5 і 65-70 мм. рт. ст.

За вихідними даними дослідження соматичного здоров’я встановлено, що школярі з середнім рівнем кількісних показників стану здоров’я (за Г.Л. Апанасенком) становлять 28,5% від усіх обстежених школярів, нижче середнього – 61,9%, низьким – 14,2%.

Характеризуючи розвиток рухової функції, можна зазначити, що дівчата мають незначну перевагу над хлопцями (Р > 0,05). Це виявляється у 13-15-літніх підлітків у таких показниках рухової функції, як сидіння, стояння, керування основними рухами і психомоторні рухові уміння, а в таких показниках, як сидіння і стояння, у 14 років різниця є значною (Р < 0,05-0,01).

Вивчення психічного стану неповносправних учнів 13-15 років показало, що характерною особливістю їхньої психіки є емоційно-вольова нестійкість. Це проявляється високим рівнем фрустрації і тривожності особистості, нестабільністю нервових процесів.

Спостерігаються й такі стійкі характерологічні особливості як чутливість, підвищена залежність від інших людей, соціальна боязнь.

Отримані результати досліджень були враховані нами при побудові реабілітаційної програми.

У четвертому розділі “Експериментальне обгрунтування методики фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання” подано організацію основного педагогічного експерименту, розробку експериментальної програми фізичної реабілітації школярів з церебральним паралічем та визначення її ефективності.

На цьому етапі дослідження із загальної кількості школярів 13-15 років, які взяли участь у констатуючому експерименті, були задіяні лише ті школярі, яким 1 вересня 2001 р. виповнилося 14 років і які хворіли на диплегію та геміпаретичні форми ДЦП, в кількості дев’яти осіб.

У розробленій нами реабілітаційній програмі було реалізовано такі основні завдання: 1) сприяння нормалізації дихання; 2) формування правильної постави, поліпшення координації діяльності аналізаторних систем; 3) тренування рівноваги, поліпшення загальної рухливості і координації рухів; 4) набуття життєвоважливих прикладних навичок з метою інтеграції дітей-інвалідів у суспільне життя з використанням традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання.

До експериментальної програми, окрім традиційних відновлювальних заходів (ЛФК, масаж, фізіотерапевтичні процедури, медикаментозне лікування та ін.), було введено нетрадиційні засоби фізичного виховання: спеціальні дихальні вправи, фізичні вправи спрямовуючого впливу (для формування правильної постави, корекції порушень просторового сприйняття, тренування вестибулярного апарату і м’язового відчуття, поліпшення координації рухів), рухливі ігри та вправи на тренажерних пристроях.

Водночас нами застосовувалися: йод-електрофорез на пошкоджені кінцівки (тривалість процедури 15-20 хв через день; курс лікування – 15 процедур); йодо-бромні ванни з температурою 37-38ºС (тривалість процедури – 15-20 хв через день; курс лікування – 20 процедур); парафіно-озокеритові аплікації на пошкоджені кінцівки температурою 45-48ºС (тривалість – 20 хв.; курс лікування – 10 процедур); масаж м’язів (при підвищеному тонусі – розслаблювальні прийоми, при ослаблених м’язах – зміцнювальні), що постійно поєднувався з масажем комірцевої зони.

Реалізація поставлених завдань планувалася нами на місяць (оперативне планування), на етап (поетапне планування), на півріччя (поточне планування), на весь навчальний рік (перспективне планування). Річне планування (зі всіма його формами) передбачало поступове збільшення фізичних навантажень за обсягом та інтенсивністю. Загальний розподіл часу на розвиток рухових якостей наведено в таблиці 1.


Таблиця 1

Розподіл затраченого часу на розвиток рухової функції і фізичних якостей у річному циклі тренувальних занять (в хв.)

Потужність тренувального навантаження визначалася за формулою О.С. Куца у нашій модифікації:

Р тр. = Р спок. + 60 % (Р макс. – Р спок.), де

Р тр. – частота пульсу під час тренувального навантаження;

Р спок. – частота пульсу в умовах спокою перед заняттям;

Р макс. – максимально допустима частота пульсу для школяра певного віку

Р макс. визначається за формулою:

Р макс. = Р спок. + 70%. Р спок., якщо Р спок. < 80 уд/хв

Р макс. = Р спок. + 50%. Р спок., якщо Р спок. > 80 уд/хв.

Проаналізувавши дані інших авторів (Г.Н.Грец, Ю.А. Гросс, Лі Єн Сан) щодо розвитку рухової функції і фізичних якостей, можна ствердити, що не всі методи рівнозначні. Тому для розвитку сили, швидкісно-силових якостей, витривалості ми використовували коловий метод, для розвитку гнучкості – повторний, для розвитку швидкості і спритності – інтервальний.

Впровадження експериментальної програми у процес фізичного виховання учнів 14-15 років засвідчило високу ефективність використаних і апробованих засобів і методів фізичної реабілітації та поліпшило рівень соматичного здоров’я, рухову функцію і психічний стан учнів.

Вихідною концепцією при проведенні описаних у цьому розділі досліджень був комплексний підхід, зміст якого полягав у застосуванні фізіотерапевтичних методів у поєднанні з традиційними і нетрадиційними засобами фізичного виховання.

Реалізація завдань основного етапу педагогічного експерименту позитивно вплинула на соматичне здоров’я учнів 14-15 років.


Таблиця 2

Динаміка показників соматичного здоров’я учнів 14-15 років за 2001-2002 навчальний рік (n – 9)

За даними таблиці 2, стосовно всіх показників соматичного здоров’я відбулися позитивні зміни: життєвий індекс зріс на 6,83 мл/кг у хлопців і на 10,19 мл/кг – у дівчат; силовий індекс відповідно – на 2,95 і 1,97%; індекс Робінсона – на 2,24 і 2,21 ум.од.; індекс Руф’є зменшився у хлопців на 2,56 відн.од. і у дівчат – на 2,16 відн.од. Істотні розбіжності були встановлені тільки у дівчат за показником життєвого індексу та у хлопців з індексом Руф’є – Р < 0,01. За всіма іншими показниками соматичного здоров’я розбіжності виявилися незначними (Р > 0,05).

За якісною оцінкою отриманих результатів, у показниках соматичного здоров’я учнів також відбулися позитивні зміни. Наприкінці педагогічного експерименту кількість учнів з церебральним паралічем, у яких виявився середній рівень кількісних показників стану здоров’я, зросла від 28,5 до 36,6 %, відповідно зменшилася кількість учнів з нижче середнього на і низьким рівнем – на 3,7 і 4,3 %.

Отримані дані педагогічного експерименту значною мірою засвідчили підвищення рівня розвитку рухової функції і фізичних якостей школярів з цере бральним паралічем (рис. 1, рис.2).

Експериментальна програма дозволила значно збільшити як загальний обсяг рухової активності, так і фізкультурно-оздоровчу його частину.

Контрольні вимірювання і оцінка рухової активності учнів з церебральним паралічем на основі розроблених нами оцінювальних таблиць засвідчили значну вірогідність розбіжностей між вихідними і кінцевими результатами педагогічного експерименту. Загальна рухова активність у хлопців збільшилася на 5,81%, фізкультурно-оздоровча – на 7,54 %; у дівчат відповідно – на 6,2 і 6,46%. У всіх випадках рівень вірогідності – Р < 0,001.

За всіма досліджуваними показниками рухової функції неповносправних учнів (таблиця 3) відбулися значні зміни (Р < 0,05- 0,001).

Таблиця 3

Характеристика показників рухової функції учнів 14-15 років з церебральним паралічем

Порівняльний аналіз вихідних і кінцевих даних засвідчив, що за навчальний рік якісні показники рухової функції “лежання, повороти” у хлопців і дівчат поліпшилися на 0,63 і 1,48 бали, “сидіння” – на 0,92 і 1,2 бали, “повзання” – на 1,55 і 1,23 бали; “стояння” – на 1,38 і 1,42 бали; “ходьба, біг, стрибки” – на 1,32 і 2,32 бали; “керування основними рухами” – на 1,58 і 1,55 бали і “психомоторні рухові уміння” – на 1,44 і 1,45 бали відповідно.

Експериментальна програма позитивно вплинула на психічний стан неповносправних учнів (таблиця 4).

Таблиця 4

Динаміка показників психічного стану учнів за період основного педагогічного експерименту

Як хлопці, так і дівчата стали більш товариськими (чинник А підвищився на 3,1 і 3,4 бали), у них поліпшилося мислення (чинник В – на 1,5 і 2,0 бали); в іграх вони значно краще проявляли емоційну стійкість і активність (чинник С – на 4,2 і 3,2 бали), підпорядкованість, стриманість і колективізм (чинник Е – на 3,2 і 2,5 бали).

Щодо прояву морально-вольових якостей, то варто зазначити, що переважна більшість школярів стали сміливішими (чинник Н збільшився на 2,5 і 3,6 бали у хлопців і дівчат відповідно); вони майже позбулися почуття жорстокості (чинник I – на 2,4 і 1,9 бали); стали впевненішими в своїх діях і менш тривожними (чинник О – на 4,9 і 2,1 бали); майже зникла залежність від підтримки групи (чинник Q2 – на 5,4 і 2,5 бали); поліпшився самоконтроль у виконанні завдань вчителя (чинник Q3 – на 2,0 і 3,4 бали); значно зменшився фрустраційний стан (чинник Q4 – на 4,6 і 5,5 бали).

За всіма показниками психічного стану учнів різниця між вихідними і кінцевими даними була високо вірогідною – Р < 0,01- 0,001, що свідчить про позитивний вплив експериментальної програми на психічний стан школярів 14-15 років з церебральним паралічем. Незаперечно, що майже всі досліджувані за всіма чинниками психічного стану показали високий рівень оцінок відосно початкових, що не перевищували середнього рівня.

Результатом експериментальної програми стало істотне поліпшення фізичного здоров’я школярів з церебральним паралічем. Одним із показників стану здоров’я, як відомо, є частота захворювань та їх тривалість. Загалом за навчальний рік сума пропущених через хворобу днів у експериментальній групі склала 6,6%, а в період епідемії грипу, коли наприкінці березня - на початку квітня 2002 року, майже кожний другий учень пропустив через хворобу від трьох до шести навчальних днів, у експериментальній групі понад 60% учнів не хворіли, а ті, хто хворів, пропустили не більше трьох навчальних днів. За термін експерименту (за реєстрацією медичного пункту) з експериментальної групи до лікарів зверталося на 75% учнів менше, ніж у попередньому навчальному році.

За висновком медичної комісії, на кінець навчального року до 70% підлітків експериментальної групи були переведені із другої групи до третьої групи важкості захворювання.

Таким чином, результати педагогічного експерименту підтвердили гіпотезу про те, що розроблена методика, яка передбачає комплексний підхід до розвитку рухової функції, позитивно вплинула на фізичний стан учнів з церебральним паралічем, стимулювала ефективний розвиток рухової функції та поліпшення стану їхнього здоров’я.

У п’ятому розділі “Аналіз та узагальнення результатів дослідження” отримано три групи даних.

Підтверджено, що особливості прояву окремої форми ДЦП в значною мірою залежить від патогенетичних механізмів; основні показники морфофункціонального стану учнів 13-15 років відповідають загальноприйнятим віковим закономірностям розвитку дитячого організму; характерною особливістю психічних якостей дітей з церебральним паралічем є емоційно-вольова нестійкість, що характеризується проявом високого рівня фрустрації і тривожності особистості, нестабільністю нервових процесів, а також такими стійкими характерологічними особливостями, як чутливість, підвищена залежність від інших людей, соціальна боязкість.

Доповнено даніщодо закономірностей фізичного розвитку; рівня соматичного здоров’я учнів з ДЦП; застосування фізіотерапевтичних засобів у фізичній реабілітації неповносправних школярів з церебральним паралічем; взаємозв’язку між фізичним станом і здоров’ям учнів з ДЦП (функціональним станом і здоров’ям, обсягом рухової активності і здоров’ям, фізичною підготовленістю і здоров’ям). Істотно доповнено методику проведення тестування, зокрема щодо класифікації тестових завдань за показниками інформативності, валідності й надійності, складністю і доступністю їх застосування, цільовою спрямованістю, раціональністю виконання.

Вперше розроблено авторську методику комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання у поєднанні з фізіотерапевтичними засобами у фізичній реабілітації учнів з церебральним паралічем; доведено можливість часткового відновлення рухової функції на основі комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання і фізіотерапії; обґрунтовано систему використання реабілітаційно-відновлювальних підходів, які передбачали, крім рухливих ігор і елементів спортивних ігор, заняття на тренажерах; запропоновано ефективні методи і тести, спрямовані на визначення рівня впливу авторської методики на фізичний стан учнів з церебральним паралічем .


В И С Н О В К И

1. Шляхом аналізу даних спеціальної літератури встановлено, що особливість моторики дітей з церебральним паралічем полягає у наявності рухових вад, що виявляються у наявності обмеженні довільних, мимовільних, вимушених та сукупних рухів, розладі статичної та динамічної стійкості природних поз і рухів, відхиленні від оптимальної ритмічної структури крокових рухів тощо.

Практика використання чинних методів та засобів реабілітації при ДЦП, за літературними даними, показала недостатню їх ефективність. Реабілітаційні заходи, які в основному зводяться до ортопедо-хірургічних і нейрохірургічних втручань, не дають реального результату, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів, засобів, методів і форм для успішного проведення реабілітаційно-реакреативних заходів.

2. Доведено, що характер реабілітаційних впливів на організм учнів з церебральним паралічем має бути комплексним, реабілітаційні заняття повинні враховувати механізми реституції і компенсації як біологічної основи процесу відновлення, підтримувати мотивацію дітей-інвалідів до постійних занять, відбуватися в режимі, який відповідає можливостям школяра, створювати сприятливий психологічний фон.

Особливості досліджуваного контингенту і отримані експериментальні дані дозволяють стверджувати, що потужність тренувального навантаження доцільно визначати за модифікованою нами формулою:

Р тр. = Р спок. + 60 % (Р макс. – Р спок.), де

Р тр. – частота пульсу під час тренувального навантаження;

Р спок. – частота пульсу в умовах спокою перед заняттям;

Р макс. – максимально допустима частота пульсу для школяра певного віку

Р макс. визначається за формулою:

Р макс. = Р спок. + 70%. Р спок., якщо Р спок. < 80 уд/хв

Р макс. = Р спок. + 50%. Р спок., якщо Р спок. > 80 уд/хв.

3. Сформована на міжнародному досвіді й доповнена нами система багатоцільового тестування рухової функції учнів 13-15 років з церебральним паралічем дозволила дати об’єктивну оцінку вихідним показникам їхнього фізичного стану:

- виявлено віково-статеву різницю між хлопцями та дівчатами 13-15 років: у морфофункціональному розвитку від 13 до 15 років хлопці мають незначну перевагу над дівчатами (Р>0,5 – 0,05); функціональний стан серцево-судинної системи знаходився у межах норми: частота серцевих скорочень – 64-70 уд/хв, артеріальний систолічний тиск – 105-117 мм.рт.ст., діастолічний – 62-76 мм.рт.ст.; життєва ємність легень – 2600-3200 см3 ;

- у розвитку рухової функції, навпаки, здебільшого дівчата переважають над хлопцями (Р > 0,5 – 0,05), що пояснюється суто індивідуальними руховими можливостями;

- порівняльний аналіз середньостатистичних показників рухової активності хлопців і дівчат свідчить про те, що від 15 до 17 років хлопці мають перевагу над дівчатами, але порівнюючи зі здоровими дітьми, підлітки з наслідками ДЦП мають нижчий індекс фізкультурно-оздоровчої рухової активності (на 4,16 %). Як свідчать дані анкетування, це зумовлюється неспроможністю повноцінно брати участь у фізкультурно-оздоровчій діяльності.

4. Згідно з результатами дослідження після фізичної реабілітації у школярів з церебральним паралічем під впливом корекційної програми збільшився обсяг рухової активності: у хлопців загальна рухова активність зросла на 16,8%, а фізкультурно-оздоровча – на 42,5%; у дівчат відповідно – на 24,8 і 65,51 % (P<0,01). За регіональними стандартами, розробленими автором, 83% хлопців і 60% дівчат віднесені до груп підлітків з помірним або високим рівнем рухової активності.

Експериментальна програма, зокрема, збільшення обсягу рухової активності, сприяла значним позитивним змінам у розвитку показників рухової функції неповносправних школярів, про що свідчать темпи приросту з основних показників рухової функції. Найбільші темпи приросту – від 100 до 200 % – відзначені у таких показниках рухової функції, як “ходьба, біг, стрибки” (у дівчат і хлопців), “стояння” (хлопці); від 50 до 85 % – у дівчат: “лежання та повороти”, “сидіння”, “стояння”, “керування основними рухами”, “психомоторні рухові уміння”; у хлопців: “повзання”, ”керування основними рухами”, “психомоторні рухові уміння” (P<0,05 – 0,01).

5. Встановлено, що моторна підготовленість дітей з церебральним паралічем складається з двох компонентів: основного рухового і психомоторного уміння. Таким чином, педагогічними критеріями, які визначають розвиток рухової функції, можуть бути тести для перевірки вміння виконувати рухи у повзанні, ходьбі, бігу, стрибках, метанні, хапанні, відбитті, штовханні, ударах та інші і психомоторні уміння: спрямоване і просторове відчуття, керівна і вибіркова можливість, реакція, координація рухів, сформованість навичок, що належать до функцій органів чуттів (зорові, слухові і смакові відчуття, тактильна чутливість, нюх та ін.).

6. Виявлено, що якісний прояв рухів, які виконувалися під час процедур рухової терапії на основі адаптації до фізичних навантажень, помітно поліпшується у тих випадках, коли основній частині заняття на тренажерах передують додаткові процедури: дихальні вправи і масаж, а по закінченні – йод-електрофорез на пошкоджені кінцівки (тривалість процедури – 15-20 хв. через день; курс лікування – 15 процедур), йодо-бромні ванни (температура – 37-38º С; тривалість процедури – 15-20 хв. через день; курс лікування – 20 процедур), парафіно-озокеритові аплікації на пошкоджені кінцівки (температура – 45-48º С; тривалість – 20 хв.; курс лікування – 10 процедур).

7. Результати експериментальної програми позитивно вплинули на психологічний стан школярів з церебральним паралічем. Про це свідчать такі дані: унаслідок впливу експериментальної програми школярі стали більше товариськими, у них поліпшилося мислення; в іграх вони значно краще проявляли емоційну стійкість і активність, підпорядкованість, стриманість і колективізм. Встановлено, що за морально-вольовими якостями переважна більшість школярів стали сміливими, вони майже позбулися почуття жорстокості, стали більш впевненими у своїх діях і менш тривожними, майже зникла залежність від підтримки групи, поліпшився самоконтроль при виконанні завдань учителя, значно зменшився фрустраційний стан (позитивні зміни якісного показника становили від 1,9 до 5,5 бала, Р<0,05 – 0,01).

8. Доведено, що експериментальна програма, яка грунтується на застосуванні засобів фізичного виховання і фізіотерапевтичних методів, дозволяє послідовно, з урахуванням психоемоціонального статусу і фізіологічних закономірностей рухової функції, планувати реабілітаційні заняття школярів з церебральним паралічем. Програма включає: індивідуальне дозування при виконанні спеціальних вправ з урахуванням рухових можливостей; вправи для розвитку ритмічності, рівноваги, розслаблення і розтягування; посильні вправи на тренажерах, рухливі ігри та елементи спортивних ігор.

9. Комплексна методика рекреаційно-реабілітаційних впливів показала свою ефективність і може бути рекомендована для використання у практичній роботі з школярами-інвалідами з церебральним паралічем. Перспективи подальшого дослідження проблеми вбачаємо у вивченні можливостей використання даної програми фізичної реабілітації для школярів з церебральним паралічем різного віку, з іншими пошкодженнями опорно-рухового апарату.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

.

1. Гузій О.В., Куц О.С. Засоби фізичного виховання у фізичній реабілітації дітей з церебральним паралічем: Методичні рекомендації. – Львів, 2002. – 80 с.

2. Мерзлікіна О.А., Гузій О.В. Тлумачний словник термінів і словосполучень з фізичної реабілітації. – Львів, 2002. – 48 с.

3. Гузій О.В. Існуюча практика застосування засобів фізичного виховання для усунення наслідків ДЦП // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Львів, 2001. – Вип. 5. – Т. 2. – С. 195-197.

4. Гузій О. До питання про вивчення психічного стану дітей хворих дитячим церебральним паралічем // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. С.С. Єрмакова. – Харків, 2001. – № 14. – С. 58-62.

5. Гузій О.В. Кількісна оцінка соматичного здоров’я підлітків 13-15 років, хворих на дитячий церебральний параліч // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Львів, 2002. – Вип. 6. – Т. 2. – С. 429-433.

6. Гузій О.В. Морфофункціональна характеристика підлітків 15-16 років з наслідками ДЦП другої групи важкості // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць. – Луцьк, 2002. – Том II – С.51-55.

7. Гузій О. Роль фізичних вправ в корекційно-оздоровчих заходах при різних формах дитячого церебрального паралічу // Фізична культура, спорт та здоров’я нації: Матеріали IV Міжнар. науково-практич. конф – К.; Вінниця, 2001. – С. 478.

8. Гузій О.В. Лікувальна гімнастика як засіб фізичної реабілітації учнів ВПУ з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання // Сучасні проблеми розвитку теорії та методики гімнастики: Зб. наук. праць. – Львів, 2000. – С. 12-15

9. Мерзликина О., Гузий О., Ковинько М. Некоторые морфофункциональные показатели подростков-инвалидов с последствиями детского церебрального паралича // Физическое воспитание и современные проблемы формирования и сохранения здоровья молодежи: Материалы междунар. науч. конф. – Гродно, 2001. – С. 164-165.

10. Куц О., Гузий О., Мерзликина О. Плавание в системе физической реабилитации инвалидов вследствии ДЦП // Олимпийский спорт и спорт для всех:Тез. V Междунар. науч. конгр. – Минск, 2001. – С. 29.

11. Мерзликина О.А., Ковинько М.С., Гузий О.В. Коррекция нарушений опорно-двигательного аппарата подростков 15-17 лет с последствиями ДЦП средствами физического воспитания // Современные научно-методические разработки в физическом воспитании студентов, имеющихотклонения в состоянии здоровья: Тез. докл. Всерос. науч.-методич. конференции. – С.Пб., 2002. – С. 38 – 40.


А Н О Т А Ц І Ї

Гузій Оксана Володимирівна. Комплексна фізична реабілітація учнів 13-15 років з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2002 р.

Дисертацію присвячено проблемі фізичної реабілітації неповносправних учнів з церебральним паралічем. У роботі зроблено аналіз сучасних поглядів щодо патогенезу дитячого церебрального паралічу, клініко-психологічної характеристики дітей з церебральним паралічем, узагальнено досвід використання засобів фізичного виховання у фізичній реабілітації дітей з церебральним паралічем.

У констатуючому експерименті визначено морфофункціональний стан, рівень соматичного здоров’я і показників рухової функції, особливості психічного стану школярів з обмеженою руховою активністю.

Розроблено і експериментально обґрунтовано комплексну програму фізичної реабілітації школярів з церебральним паралічем; визначено межі дозування фізичних навантажень залежно від вихідного стану серцево-судинної системи.

Ключові слова: комплексна фізична реабілітація, учні з церебральним паралічем, засоби фізичного виховання, неповносправні учні, рухова активність, соматичне здоров’я.

Гузий Оксана Владимировна. Комплексная физическая реабилитация учеников 13-15 лет с церебральным параличем второй группы тяжести заболевания. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 – Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. –Львовский государственный институт физической культуры, Львов, 2002 г.

Диссертация посвящена проблеме физической реабилитации школьников с церебральным параличем. В ней проведен анализ специальной научно-методической литературы, свидетельствующий о том, что в настоящее время имеется незначительное количество работ, которые посвящены проблеме реабилитации школьников с церебральным параличем.

Отмечено, что практика использования существующих методов и средств недостаточно эфективна, что и побудило автора диссертации к поиску новых подходов, форм, средств и методов эфективного проведения реабилитационных мероприятий.

Во введении обосновано актуальность проблемы, определена цель и задачи исследования, его объект и предмет, описана научная новизна и практическое значение работы, а также показан личный вклад соискателя.

В первом разделе дан аналитический осмотр современных взглядов на патогенез ДЦП, а также дана клинико-психологическая характеристика школьников с церебральным параличем, обобщен опыт использования средств физического воспитания при физической реабилитации школьников с ДЦП.

Во втором разделе “Методы и организация исследований” содержится информация о том, какие методы исследования были применены, в частности: теоретический анализ литературных источников, педагогическое наблюдение, педагогический эксперимент, педагогические тесты, экпресс-оценка соматического здоровья, медико-биологические методы, методы математической статистики.

В констатирующем эксперименте определено морфофункциональное состояние, уровни соматического здоровья и показателей двигательных возможностей, особенности психического состояния школьников с ДЦП.

Установлено значительное отставание в показателях морфо-функционального состояния школьников-инвалидов от своих практически здоровых сверстников. Исходный уровень соматического здоровъя школьников-инвалидов характеризуется такими показателями: средний уровень количественных показателей состояния здоровъя школьников составляет – 28,5%, ниже среднего – 61,9% и низкий – 14,2%.

Анализируя развитие двигательных возможностей, можно отметить незначительное превосходство девочек над мальчиками ( Р > 0,05-0,01).

Изучение психического состояния школьников 13-15 лет с последствиями ДЦП показало, что характерной особенностью психического состояния личности есть эмоционально-волевая нестабильность, которая проявляется высоким уровнем фрустрации и тревожности личности, неустойчивостью нервных процессов. Наблюдаются такие особенности, как чувствительность, зависимость от других людей, социальная боязнь.

Разработана и экспериментально обоснована программа реабилитации, в которой решались такие задания: а) содействие нормализации дыхания; б) выработка правильной осанки; в) улучшение координированной деятельности анализаторных систем; г) тренировка опорноспособности и равновесия; д) улучшение общей подвижности и координации движений; е) обучение жизненно необходимым и прикладным навыкам.

Согласно результатам исследования внедрение экспериментальной программы у школьников с церебральным параличем увеличило объем двигательной активности, вследствие чего, согласно региональным стандартам разработанным автором диссертации, 83% мальчиков и 60% девочек отнесены к группе подростков с умеренным или высоким уровнем двигательной активности.

Внедрение экспериментальной программы в учебный процесс по физическому воспитанию положительно повлияло на коррекцию основных показателей физического состояния школьников с церебральным параличем.

Применение апробированных средств и методов опредилило высокую эффективность нашей методики для коррекции двигательной функции, способствовало повышению физического состояния и здоровья школьников с ДЦП.

Ключевые слова: школьники с церебральным параличем, соматическое здоровье, комплексная физическая реабилитация, физическая активность, двигательная активность.

Guziy Oxana Volodumurivna. The complex physical rehabilitation of pupils aged 13 –15 with cerebral palsy of the second group of complication.- Manuscript.

The Dissertation for Obtaining Candidate’s Degree in Physical Education and Sports in Speciality 24.00.02. – Physical Culture, Physical Education of different groups of population.

The dissertation is devoted to the problem of physical rehabilitation of pupils with cerebral palsy. An analitical review of modern opinions in regard to pathological genesis of cerebral palsy, phsychological characteristic of cerebral palsy children, generalized experience of using physical training means in physical rehabilitation have been done.

The morphofunctional state, the indices of movement function, the phuchical state peculiarities of pupils with limited activity have been determined in the accertainable experiment.

The complex physical rehabilitation program for pupils with cerebral palsy has been worked and experimentaly substantiated; the physical loading dosage depending on the heart-vessel system state has been determined.

Key words: Complex physical reabilitation, pupils with cerebral palsy, physical training means, second group of complication, movement activity.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий